www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Сутність девіантної поведінки та механізми її регуляції
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Сутність девіантної поведінки та механізми її регуляції

І.О. Вахоцька

СУТНІСТЬ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ РЕГУЛЯЦІЇ

   Ключові слова: Девіантна поведінка, агресивність, конструктивна поведінка, підліток, релаксація, соціальна дезадаптація.
   Поведінка є сукупністю конкретних видів діяльності, які відбуваються в даний момент. Вона може бути названа адаптивною, якщо за її допомогою отримано доцільний, корисний результат. Досягнення такого результату стає можливим, якщо складові поведінки відповідають умовам, в яких дана поведінка здійснюється. Невідповідність поведінки усталеним в даному суспільстві нормам, за І.А. Нєвським [5], прийнято називати девіантної поведінкою, або ж такою, що відхиляється від норми. Відомий соціолог І.С. Кон уточнив визначення девіантної поведінки, розглядаючи її як систему вчинків, які не відповідають загальноприйнятим нормам, незалежно від сфери прояву (психічне здоров'я, право, культура чи мораль). У відповідності до концепції адаптивної поведінки, будь-яка девіація призводить до порушення поведінки: психічної, соціальної, соціально-психологічної, ситуативної.
   Виділяють різні види девіантної поведінки, формою вираження яких є різні варіанти соціальної дезадаптації [3; 5; 6].

Класифікація видів девіантної поведінки

   Біологічні причини девіантної поведінки підлітків
   - Органічне ураження головного мозку внаслідок патології вагітності і пологів, внутрішньоутробних і ранніх постнатальних порушень, інтоксикацій, мозкових інфекцій, черепно-мозкових травм;
   - Патологія нервової системи.
   - Соматична ослаблена.
   - Вроджена потворність і косметичні дефекти.
   - Спадкові психічні та наркологічні захворювання.
   Особистісні (психологічні і психопатологічні) причини девіантної поведінки підлітків
   Специфічні риси в межах психічної норми: недостатність емоційної сфери і навиків спілкування, пасивно-залежний тип пристосування, порушення самоконтролю і самооцінки, розгальмованість, агресивність, слабкість “я”, тривожність, порушення гендерної ідентичності, гіперсексуальність, акцентуація характеру.
   Межові стани: психогенні розлади (неврози, реактивні депресії, розлади адаптації, гострі і посттравматичні стресові розлади, деприваційні порушення), психосоматичні захворювання, психопатії, соціальна і педагогічна занедбаність.
   Психопатологія: затримка психічного розвитку, розумова відсталість, шизофренія, ендогенні депресії.
   Сімейні причини девіантної поведінки підлітків:
   - Смерть батьків.
   - Конфліктні відносини між батьками.
   - Асоціальна або кримінальна поведінка близьких членів сім'ї.
   - Психічні захворювання батьків.
   - Жорстока поведінка, насильство в сім'ї , зокрема сексуальне.
   - Образи, зневажливе відношення, бездоглядність.
   - Хронічна психологічна травматизація.
   - Недостатня обізнаність про своє минуле, відсутність відчуття захищеності і сімейної приналежності.
   Соціальні причини девіантної поведінки підлітків:
   - Соціальна депривація, недостатність соціально-позитивного досвіду.
   - Часті зміни закладів, непостійне коло спілкування з неможливістю встановлення відносин прихильності.
   - Обмеженість соціальної взаємодії при високій інтенсивності внутрішньогрупових контактів.
   - Низький статус у навчальному закладі, відчуження від позитивної групи однолітків.
   - Негативний попередній досвід спілкування з дорослими.
   - Негативний попередній соціальний досвід.
   Підходи до профілактики і корекції девіантної поведінки:
   - Інформування (надання інформації про негативні наслідки проблемної поведінки: куріння, вживання алкоголю і наркотиків, раннього початку сексуальних відносин, злочинної поведінки.
   - Формування життєвих навиків, емоційне навчання і особистісне зростання (індивідуальна і групова робота з подолання горя і психологічної травми; тренінги спілкування, сприяння підліткам у вирішенні завдань дорослішання, тренінги навиків поведінки в конфлікті, стійкості до стресів, розвитку самосвідомості і упевненості в собі, тренінги гендерної ідентичності, профорієнтації, соціально-побутових навиків, тренінги підготовки до сімейного життя).
   - Протистояння негативним соціальним впливам (тренінг стійкості до негативних впливів соціуму).
   - Альтернативна діяльність (організація дозвілля, спортивні секції, творчі і трудові майстерні, специфічна позитивна активність).
   - Зміцнення здоров'я (впровадження технологій збереження здоров'я ).
   - Корекція специфічних емоційних порушень (тривожність, страхи, гіперактивність, агресія і ін.).
   - Робота з сімейною історією.
   - Формування уявлень про сім'ю як соціальний інститут і сімейні ролі.
   - Корекційно-розвиваючі програми (розвиток мови, мислення, пам'яті, уваги, уяви і інших психічних функцій).
   У контексті вивчення проблеми девіантної поведінки розглянемо агресивність, з одного боку, як відповідну емоційну реакцію, викликану блокуванням певних потреб індивіда, з іншої ? як поведінку, викликану соціальними умовами у поєднанні з попереднім досвідом.
   Фрустрація, як блокування або створення перешкод для якої-небудь цілеспрямованої поведінки, провокує агресію, хоча і не завжди веде до неї. Агресія є лише однією з моделей поведінки, в результаті фрустрації. Агресія, як явище перш за все соціальне, є формою поведінки, засвоєною в процесі соціалізації [2, с 48-53]. Розглянемо наступні питання: Яким чином була засвоєна агресивна модель поведінки? Які способи засвоєння подібних дій? Які умови сприяють закріпленню агресивної моделі поведінки?
   З педагогічної точки зору актуальним є питання про научіння підлітків неагресивним і конструктивним формам поведінки (реагування) в критичних, проблемних для них ситуаціях. Проте такі варіанти агресивної поведінки, як яскраво виражена незадоволеність, гнів, можуть стати передумовою для активної і позитивної зміни стресовій ситуації, що склалася. На думку деяких дослідників, гнів є своєрідним джерелом енергії, сил і сміливості для здійснення активних дій у рішенні якого-небудь важливого для людини питання, допомагає людині не залишитися байдужою. Потрібно навчити учителя та учнів не боятися будь-яких своїх відчуттів, у тому числі і агресивних, не ігнорувати їх, навіть якщо вони проявляються в процесі уроку (іншого заняття), дозволити дітям відчувати те, що вони відчувають, відмовившись від постійних вказівок дітям на помилковість їх не завжди конструктивної поведінки.
   Одне з важливих психолого-педагогічних завдань полягає в тому, щоб продемонструвати учням конструктивну реакцію на агресивні відчуття, тим самим прийнявши їх (“Коля, ти сердишся? Нічого дивного!
   Я сама часто серджуся, коли у мене що-небудь не виходить”). Інше завдання - учити дітей керувати своїм гнівом, вирішувати за його допомогою творчі, а не руйнівні завдання. Для цього використовують такі прийоми, як релаксаційні вправи, дискусія на тему “Як застосувати гнів з користю для себе та інших?”, програвання ролей від імені злих героїв, опис своїх відчуттів у стресових ситуаціях, звернення до власного минулого досвіду (як позитивного, так і невдалого), обговорення ситуацій, які викликають у дітей гнів, роздратування, обурення.
   Наведемо приклади вправ, які доречні для використання психологами і/або педагогами на групових заняттях з дітьми.
   Вправа “Зачаровані”. Мета: навчити контролювати прояв своїх емоцій; розвивати самоконтроль.
   Серед учасників гри вибирається той, що водить. Діти розходяться по кімнаті і роблять довільні рухи. По команді ведучого “Стоп!” всі завмирають в тих позах, в яких їх застала команда.
   Ведучий намагається розсмішити кого-небудь із “зачарованих” або іншим способом змусити прореагувати на себе. Якщо ведучому це вдається, то він вже удвох із “звільненим” від чар продовжує смішити інших дітей. Гра триває до тих пір, поки не будуть “звільнені” від чар всі учасники групи.
   Вправа “Я - тварина”. Мета: зняти емоційну напругу; навчитися виражати власну агресію в соціально прийнятній формі.
   Дітям роздають картки, на яких написані назви диких тварин. Кожен повинен зобразити свою тварину якомога достовірніше. Говорити що-небудь або видавати звуки, властиві тварині, не можна. Інші діти повинні відгадати, яка тварина була зображена, і сказати, за якими ознаками вони про це здогадалися.
   Потім всі учасники гри по черзі розповідають про ті емоції, які вони відчули в процесі виконання вправи.
   Вправа “Я - Гулівер”. Мета: зняти емоційну напругу; понизити агресію; змінити відношення до того, що викликає роздратування; подолати агресивність по відношенню до іншої людини.
   Уявіть, ніби ви - ліліпут, а людина, яка вас образила, - Гулівер. Що ви відчуваєте?
   А зараз уявіть, що ви - Гулівер, а людина, яка вас образила, - ліліпут. Що ви відчуваєте? Які у вас відчуття? Як ви сприймаєте свого кривдника?
   Кожен учасник ділиться своїми враженнями, та пережитими емоціями.
   Вправа “Зменшення проблеми”. Мета: зняти роздратування; знизити агресію; зменшити вплив тієї або іншої проблеми, що травмує людину; змінити своє відношення до предмету, події, явища у бік зниження його значущості.
   Учасники групи зручно розташовуються на стільцях і виконують декілька вправ на дихання. Потім всім учасникам пропонується:
   “Пригадаєте ту проблему, яка вас зараз більше всього засмучує, приносить неприємності, роздратування. Уявіть собі цю проблему тут, в цій кімнаті. Яка вона за розміром? Чи багато місця вона займе? Ви знаходитеся тут, в цій кімнаті, разом зі своєю проблемою. Потім ви відкриваєте двері і виходите разом з проблемою в коридор, йдете по сходах, виходите на вулицю. Ви вже в місті: уявіть, що ви піднялися в повітря над містом і бачите проблему (або вашу злість, або ваше роздратування) з висоти польоту. Невідома сила піднімає вас все вище і вище - ви в космосі і дивитеся на нашу Землю... Потім ви поступово наближаєтеся до Землі знов, спускаєтеся в місто, йдете по вулиці, повертаєтеся в цю кімнату...”
   Всі розплющують очі. Що стало з проблемою? Всі учасники діляться своїм сприйняттям даної ситуації.
   Вправа “Щит і меч”. Мета: дати вихід емоційній напрузі, агресивному стану.
   Ведучий або два-три учасники групи тримають щит. Діти по черзі підходять до тих, хто захищений щитами, і б'ють по щитах або мечами (палицями), або кулаками.
   Після закінчення вправи запропонувати дітям поділитися своїми враженнями і відчуттями. Особливо звернути увагу на відчуття тих, хто захищав себе щитами: чи було їм страшно? Чи велика була напруга? Запропонувати дітям помінятися місцями.
   Вправа “Прорвися в круг” (“Вирвися з кругу”). Мета: дати вихід емоційній напрузі; відстежити можливі і переважаючі варіанти поведінки дітей в ситуаціях досягнення мети та емоційної напруги.
   Діти стають в круг і міцно беруться за руки. Один з учасників гри -той, що водить, стає або в круг (якщо його мета - вирватися з кругу), або за межі круга (якщо його мета - прорватися в круг). Діти, тримаючись за руки, всіма силами перешкоджають діям того, хто водить.
   Після виконання вправи ведучому задають питання: що ти робив для досягнення мети? Як ти діяв? Що ти відчував, коли у тебе не виходило? Спостереженнями ділиться і решта учасників гри.
   Вправа “Невербальний вираз агресії”. Мета: дати вихід накопиченим негативним емоціям; навчитися розуміти емоційний стан партнера, а також долати його вербальну агресію.
   Одні підлітки по черзі невербально будь-якими можливими способами виражають агресію в чиюсь адресу. Інші намагаються... (варіанти вправи):
   1) вгадати стан партнера і назвати його. Заздалегідь можна кожному роздати картки з фразами-завданнями типу “Як я тебе ненавиджу!”, “Я тебе зараз ударю!”, “Йди геть з очей!” і т.д.;
   2) будь-якими невербальними способами заспокоїти, втихомирити “агресора”. Потім “агресор” передає свої відчуття і враження, які виникають.
   Обговорюється виконання завдання.
   Вправа “Я - предмет”. Мета: зняти емоційну напругу; навчитися розслабленню; усвідомити себе через проекцію на інший предмет.
   Учасники групи зручно розташовуються на стільцях і виконують декілька дихальних вправ. Потім їм дається завдання: вибрати в кімнаті якийсь предмет і декілька хвилин уважно його розглядати. Потім треба вимовити від імені цього предмету невеликий монолог про його можливі відчуття, думки, міркування.
   По черзі це роблять всі учасники групи. Потім обговорюється їх стан, відчуття, думки у момент виконання завдання і після нього.
   Агресивна реакція на проблему, з одного боку, містить в собі емоційний компонент, який проявляється в поведінці. З іншої - агресія часто є цілеспрямованою та інструментальною, тобто є результатом наперед визначеного, в тій чи іншій мірі усвідомлюваного розрахунку.
   Будь-яка небажана, у тому числі і агресивна, поведінка підлітка підтверджує одну з чотирьох можливих його цілей:
   - вимога від оточуючих уваги, комфорту, визнання;
   - бажання показати свою владу, непокору, здатність чинити опір, наполягати на своєму;
   - утвердження своєї неспроможності або неповноцінності;
   - бажання виразити свою помсту, відплату.
   Ці цілі тою чи іншою мірою агресивної поведінки відображають помилкові уявлення підлітків про те, як і яким чином вони можуть знайти і забезпечити собі відчуття причетності, безпеки, приналежності і значущості усередині якої-небудь соціальної групи (сім'ї, класу і ін.). Відповідна психологічна робота з ними повинна спрямовуватись на формування позитивної “Я-концепції” і прийняття себе.
   Важливий педагогічний та психологічний аспект цієї проблеми полягає також в тому, що спостереження за моделями неагресивної поведінки може сприяти зниженню рівня відкритої агресії [2, с 303-307]. Зменшити число випадків прояву агресії можна, навчаючи підлітків і молодь певним соціальним умінням. Оволодіння різними способами конструктивної поведінки різко знижує вірогідність бути втягнутими в агресивні взаємовідносини. Розширити круг соціальних умінь у схильних до агресії дітей можна за допомогою таких способів:
   - моделювання - показ різних моделей поведінки, що приводять до досягнення наміченої мети, демонстрація прикладів адекватної поведінки;
   - рольові ігри - уявлення себе в ситуації, де потрібна реалізація на практиці яких-небудь базових умінь;
   - встановлення зворотного зв'язку - демонстрація позитивних реакцій на поведінку людей, підкріплення, адекватних ситуації, їх варіантів поведінки;
   - перенесення навиків з умовної ситуації в реальну життєву обстановку - створення в ході занять таких учбових ситуацій, які містили б якомога більше елементів, характерних для реальної життєвої обстановки; різноманітність учбових ситуацій і підвищення вірогідності їх узагальнення.
   Цілеспрямована психологічна робота з підлітками повинна бути направлена також на формування упевненої поведінки як альтернативи агресивній поведінці [7, с 178-181], на навчання навикам поведінки, які характерні для впевненого стилю спілкування і конструктивного пошуку рішень своїх проблем. Відповідно до цього на групових заняттях необхідно відпрацювати з психологом наступні психологічні позиції:
   - сильна особистість - це людина, яка уміє “керувати собою”, а не іншими: не вирішувати за інших і не дозволяти іншим приймати рішення за себе;
   - уникнути домінування кого-небудь або чого-небудь над собою, не дозволити іншому (іншим) керувати собою можна лише при умові, що сам готовий приймати рішення і відповідати за наслідки свого вибору;
   - доведення своєї правоти як спосіб підвищення самоповаги тільки тоді має конструктивний сенс, коли не придушуються права іншого теж бути правим;
   - реалістичне бачення навколишнього світу полягає у визнанні того, що люди не можуть бути бездоганними, мають право помилятися, ніхто не зобов'язаний задовольняти наші очікування, у кожного свій шлях.
   Закріпленню агресивних форм поведінки підлітків як способу реагування на складні для них ситуації сприяє часта демонстрація жорстокого відношення до дітей різних віків з боку дорослих.
   Одна з проблем дорослих (педагогів, батьків) полягає в небажанні визнати себе як джерело агресії, шукати причини агресії в собі (із-за наявності власних проблем). Відповідно до цього, корекція агресивних поведінкових проявів підлітків стане неможливою і складною, якщо педагоги не зуміють вивести учнів до нового досвіду етичної поведінки через усвідомлення причин власної агресивності, через поглиблення гуманних відносин один з одним та учнями, через відпрацювання і прийняття конструктивних варіантів взаємодії. З цією метою пропонуємо програму психолого-педагогічного семінару для вчителів, реалізацію може взяти на себе психолог.
   Програма семінару для вчителів “Психолого-педагогічні проблеми подолання дитячої агресивності”.
   Всього - 12 годин. Лекції - 8 годин. Практичні заняття - 4 години.
   І. Проблеми агресивності дітей з позицій психоаналітичної педагогіки - 2 год.
   Причини агресивності [1;2]. Зовнішнє сприйняття і внутрішні переживання насильства дитиною. Вікові і статеві особливості в прояві агресії. Внутрішня агресія. Інсценування життєвого досвіду в грі, способах поведінки. Необхідність реалізації витіснених бажань. “Війна” і “мир” як форми людських взаємин [1; 2]. Агресія як набута соціальна поведінка: пряме і опосередковане навчання насильству. Типи виховання в сім'ї та навчальних закладах. Залежність дітей від дорослих у задоволенні власних потреб.
   ІІ. Сприйняття агресії педагогами і батьками. - 2 год.
   Батьки як основна модель поведінки. Причини жорстокості батьків по відношенню до дітей. Особливості поведінки дітей, обділених любов'ю.
   Уявлення дорослих про власну владу над дитиною. “Войовнича” поведінка дітей під час занять як послання учителю про актуальний стан “тут і тепер”, як спроба справитися зі страхом. Шкільний страх, фрустрація потреби у безпеці. Усвідомлення педагогічного безсилля, його вплив на поведінку дорослих. Маніпулювання страхом як засобом виховання. Суть понять “Ворог в самому собі”, “чорна людина” (здатний викликати страх).
   ІІІ. Корекція агресивних проявів. Виховання миролюбності — 2 год.
   Загальні принципи корекції агресивних проявів. Параметри визначення важкості агресивних проявів. Принцип єдності корекційного впливу і загальної організації емоційної поведінки.
   Шляхи виховання миролюбності: формування відчуття власної гідності, вироблення якостей терпимості; розвиток здатності вислуховувати, приймати себе та іншого; навчання способам самозахисту, зняття напруженості, умінню звільнятися від гнітючих переживань; подолання боязні захищатися і відстоювати свої інтереси. Розв'язання конфліктних ситуацій без застосування сили. Роль гри у вихованні миролюбності: зниження внутрішньої напруги, відновлення внутрішнього світу дитини.
   IV. Проблеми усвідомлення і подолання агресивності педагогів — 2 год.
   Проблема готовності педагога до прояву терпимості. Самокорекція відчуттів педагога як результат усвідомлення власних проблем. Готовність педагога до захисту дітей без прагнення ними керувати. Відмова від очікування бажаної поведінки дітей.
   Подолання в собі “чорної людини”. Взаємозалежність емоцій та пізнання в процесі управління агресією. Основні напрями особистісного зростання учителя як цільові установки подолання агресивності:
   1) підвищення чутливості до того, що відбувається на уроці у поєднанні з покращенням сприйняття власної поведінки у структурі учитель-учень;
   2) звільнення від фіксації на ствердженні і відстоюванні свого авторитету;
   3) відмова від власних агресивних установок, підвищення готовності до комунікації, кооперативності і відвертості у спілкуванні;
   4) розвиток здатності бачити свою поведінку і її вплив на дітей.
   Практичні заняття - 4 години.
   1. Методи психологічної діагностики агресивних проявів учителів. Опитувальник Басса-Дарки - 2 години.
   2. Способи зниження агресивності партнера. Контроль власних агресивних проявів. Обговорення індивідуальних прагнень, фантазій, установок і очікувань. Міні-тренінг соціальних умінь — 2 години.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми. - М.: Педагогика, 1991.
2. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб.: Питер, 1997.3. Важкий підліток: причини і наслідки. - К., 1985.
4. Воднева А.К. Неполная семья и отклоняющееся поведение школьников. - Могилев, 1985.
5. Вопросы изучения детей с отклонениями в поведении. - М., 1987.
6. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения. - М., 2001.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com