www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічна стійкість особистості у контексті збереження психосоматичного здоров’я
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічна стійкість особистості у контексті збереження психосоматичного здоров’я

І.М. Візнюк

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ОСОБИСТОСТІ У КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХОСОМАТИЧНОГО ЗДОРОВ'Я

   Розглядається проблема взаємозв'язку психологічної стійкості особистості та психосоматичного здоров'я. Показано, що збереження психосоматичного здоров'я можливе за умови відповідності фізіологічних, особистісних і соціальних норм психологічного потенціалу людини, в основі якого є стійкість. Проаналізовано потенційний ризик розвитку соматичних хвороб щодо деструкції психіки людини.
   Психологічна стійкість забезпечується низкою фізіологічних, особистісних та соціальних чинників. Як стверджує Г.С. Нікіфоров [12] її значимість проявляється у таких критеріях психологічного та соціального здоров'я: моральність (чесність, совісність), відчуття вдячності, безкорисливості, відповідальності за себе та інших, а також у таких особистісних якостях як самоконтроль, не агресивність, оптимізм, здатність планувати та реалізувати свій життєвий шлях тощо. Неадекватність і дезінтеграція внутрішньої особистісної регуляції сприяють розвитку таких психологічних порушень як безсердечність (жорстокість), безвідповідальність, агресивність, відчуженість, ігнорування соціальних норм, схильність до звинувачування оточуючих у своїх поразках, що дезактивує власну необачність, егоцентричність, маскування, образливість і маніпулятивну поведінку. Виникає потреба у виявленні та конкретизації характерологічних ресурсів людини, які б визначали її життєстійкість, особистісні потенціали та сприяли б збереженню психосоматичного здоров'я людини, готовності до змін, особистісному становленню та саморозвитку у професійній діяльності, що актуально для побудови корекційної моделі відновлення психологічної стійкості особистості у психосоматичних хворих.
   На основі аналізу робіт [1; 2; 6-10; 12] вибудовуємо психологічний механізм породження деструктивних змін особистості під час особистісної кризи, спровокованої загостренням психосоматичних розладів. Перебудова мотиваційної сфери відбувається за рахунок домінування таких провідних мотивів, які орієнтовані переважно на збереження і відновлення здоров'я, що веде до спотворених смисложиттєвих цілей: замкнутості, відчуженості, пасивності, інертності, зниження активності, малокомунікативності тощо. До характеристик відносно стійкої поведінки людини Н. Пезешкіан відносить низку первинних та вторинних властивостей. До первинних (актуальних) властивостей належать: терпіння, довіра, надія, віра, впевненість, цілеспрямованість, постійність, любов; до вторинних - пунктуальність, охайність, слухняність, чесність, вірність, справедливість, працьовитість, бережливість, точність, совісність, обов'язковість тощо [9].
   У процесі цілеспрямованої діяльності, людина набуває специфічних властивостей та якостей самоактуалізації, самоорганізації, саморегуляції, самоконтролю, які визначають її особистісну стійкість у подоланні труднощів.
   Стійкість у подоланні труднощів, збереження віри в себе, упевненості в собі, своїх можливостях, досконалість психічної саморегуляції- невід'ємна частина психічного життя. Здатність зберігати постійний рівень настрою, відчувати емоційну насиченість життя, мати різносторонні інтереси, полімотиваційність життєдіяльності - ознаки гармонійного характерологічного статусу людини.
   Для вивчення індивідуальних особливостей збереження стану оптимального функціонування людини та ресурсів психологічної стійкості особистості ми використали низку надійних і валідних психологічних методик діагностики. Для вивчення структури системи ціннісних орієнтацій особистості - тест “Ціннісні орієнтації” М. Рокича, для визначення мотиваційно-ціннісної структури особистості - тест “Смисложиттєвих орієнтацій” (СЖО) Д.О. Леонтьева, для вивчення оцінки індивідуально-психологічних особливостей особистості - “Багатофакторна особистісна методика 16-PF” Р. Кеттелла, для виявлення соціального типу особистості-тест Д. Кейрсі, для оцінки рівня розвитку адаптаційних здібностей людини -методика діагностики соціального рівня особистості А.Г. Маклакова і С.В. Чермяніна, для оцінки характерологічних і особистісних властивостей людини та оцінки способів переробки конфліктів - “Вісбаденський опитувальник” Н. Пезешкіана, для регістрування кількісних і якісних параметрів рівня самоактуалізації суб'єкта - “Самоактуалізаційний тест” (CAT) А. Маслоу [3-5; 11].
   В експериментальному дослідженні були задіяні 104 особи, з них 34 психосоматично здорові люди (контрольна група - КГ) та 70 хворих із психосоматичними розладами (експериментальна група - ЕГ).
   Методика Д. Кейрсі побудована на розрізненні 16 психологічних типів (художник, антрепренер, майстер, торговець, охоронець традицій -консерватор, адміністратор, опікун, педагог, провісник, журналіст, романтик, тамада тощо), обумовлених сполученням чотирьох факторів: Е (Extravertion) & / (Intraversion) - зкстраверсія-інтроверсія; S (Sensation) & N (Intuition) -розсудливість-інтуїція; Т (Thinking) & F (Feeling) - логічність-відчуття; J (Judging) & P (Perceiving) - розважливість-імпульсивність і призначена для виявлення типу темпераменту - однієї із найбільш стійких особистісних характеристик.

Рис. 1

   Серед опитуваних переважає тенденція до консерватизму (ISFJ), комунікативності (ESFJ) і порядку (ESTJ). Як бачимо на рис. 1 головними орієнтирами в житті психосоматично здорових осіб є впорядкована життєдіяльність, необмежена простором оточуючого середовища та міжособистісними стосунками. Тоді як у осіб із порушенням психосоматичного здоров'я спостерігаємо низький рівень потреб у порядку, плануванні, вимогливості та контролю, що свідчить про педантичність і прагматичність у характері. Особистісною відмінністю у КГ людей є прагнення до стабілізації і почуття відповідальності за свої вчинки, родину, друзів тощо. Вони є доброзичливими господарями, носіями миролюбних і дипломатичних цінностей, що виокремлює їх як спокійних і врівноважених трударів, які підтримують традиції своєї справи. Нижчі показники у осіб ЕГ свідчать про недостатню організацію своїх умінь, енергії та можливостей. Вони відрізняються невизначеністю у поглядах, так як не підтримують постійність у вчинках, професійній діяльності та в особистому житті. Зокрема керуються переважно відчуттями, інтуїцією і світобаченням інших людей. У осіб контрольної групи незалежність при виконанні певної діяльності проявляється у процесі прийняття власного рішення і відповідальності на основі діалогічної взаємодії. Останнім притаманні такі особистісні характеристики, як життєва мудрість, відкритість, комунікативність, практичність, що свідчить про потенціал психологічного здоров'я, готовність до ризику. ЕГ відзначились низькою активністю у сфері міжособистісних стосунків, що дезорганізовує їх поведінку в системі комунікацій і підкреслює схильність до інтроверсії.
   За даними методики Д. Кейрсі у осіб КГ виявлені такі особливості характеру як стійкість, надійність, логічність, малоемоційність, уважність, терпелячість, відчуття обов'язку (ISTJ), волелюбність, необмеженість, гармонічна невимушеність, що відображаються у духовно-емоційній сфері у вигляді витворів мистецтва, музичних творів, танцювальної майстерності (ISFP), зберігання сімейного затишку та любові (ISTJ), освіченість (INTJ), прозорливість і поетичність (INFJ).
   До характерологічних особливостей ЕГ відносяться також прагнення до духовного абсолютизму, догматичної віри, які проявляються у таких якостях як надмірна самовіддача, співчуття, ідеалістичність, боротьба зі злом за ідеали добра й справедливості (INFP), альтруїстичність, уважність до почуттів інших людей (ENFJ) тощо.
   За Вісбаденським опитувальником Н. Пезешкіана, який призначений для оцінки характерологічних і особистісних особливостей та оцінки способів переробки конфліктів, ми визначили низку відмінностей, зумовлених дисгармонією життєвих цінностей та розладом психосоматичного здоров'я.
   Аналіз отриманих результатів та їх інтерпретація за окремими характерологічними властивостями людини виявляє диференційну відмінність між полярними ознаками певних особливостей осіб КГ та ЕГ.
   У осіб КГ спостерігаємо позитивне проектування життєдіяльності: терплячість (68%), успішність (54,4%), відчуття материнства (47,6%о) та батьківства (23,8%), здатність репрезентувати відчуття любові як втілення емоційної відради та задоволення (47,1%), постійність (41%), комунікативність (37%), самостійність (37%), планування життєвих перспектив (35,7%о), надійність (34%), довірливість (32%), бережливість (31%о), справедливість (30,5%), охайність (27,4%). Дані показники свідчать про психологічне здоров'я людей, які не мають комплексів, їх поведінка природна і відверта. їх життя наповнене змістом і має визначену мету. Вони надійні, енергійні, відповідальні, самовизначені, постійно прагнуть до самоактуалізації тощо. Крім того мислення осіб КГ відрізняється самостійністю, незалежністю від стереотипів часу, авторитетів. Вони життєрадісні: отримують від життя повноту задоволення, наприклад, і від пахощів квітів, і від краси математичної формули... Така особистість винятково оптимістична. Навіть під час екстремальної ситуації вона не втрачає надії, і це нерідко надає їй сил у пошуку оптимального рішення. Ця особистість виявляє понаднормативну активність і покладає на себе чималий об'єм відповідальності в процесі трудової діяльності. Зазначимо також, що характерною особливістю осіб КГ є прагнення до самоактуалізації.
   Відмітимо, що у людей ЕГ граничний характер показників мають такі параметри, як замкненість, спричинена недовірою до терапевтичного лікувального процесу та медичного персоналу (21%), педантичність (16,8%о), довірливість (14,7%о), надмірна пунктуальність (14,7%) або її відсутність (9,1%о), недбалість (14%), непостійність поведінки та вчинків, емоційна лабільність, безпідставна роздратованість (14%); неакуратність (11,2%), ритуалізована охайність (8,4%), надмірна чуттєвість до чужого горя (5%), залежність від чужої думки, конформність (10,8%). Перелічене сигналізує про глибокі соціальні та внутрішньоособистісні конфлікти, здатні спричинити психосоматичні розлади дихальних шляхів, серцево-судинної та ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту, шкірних покривів тощо.
   Слід зазначити, що особи КГ і ЕГ не виявили суттєвих відмінностей у таких сферах як відчуття материнства (41,2%) і батьківства (20,6%) та у такій характерологічній особливості як терпеливість (38,2%).
   Проте особливістю осіб ЕГ є те, що у разі виникнення проблем вони втрачають самоконтроль і самовладнання (72%), схильні до втечі в роботу (9,1%о), заперечують свої фізичні вади. Типові девіаційні зрушення фіксуємо у хворих із розладами травної, нервової та ендокринної систем: неадекватне та неконтрольоване вживання їжі під час стресу. У осіб із ішемічною хворобою серця спостерігаємо тенденції до надмірної пунктуальності та виконавчості. Хворі на ревматизм переважно переймаються проблемами ввічливості, порядку, справедливості та вірності. Для осіб із психосоматичним ураженням шкірних покривів характерна дезадаптація у соціальній сфері, особливо у комунікації.
   Результати, викладені вище, свідчать про вплив на психосоматично здорових осіб загальнолюдських цінностей, які визначають сенс життя та стабільність психічних структур особистості. Експериментальні дані виявляють суттєво вищу адаптованість осіб КГ та їх раціональний підхід до життєтворення. Саме тому психокорекційна робота була побудована на формуванні позитивних характерологічних тенденцій гармонійної особистості. Результати формувального експерименту не є предметом даної статті, проте зазначимо, що пропонований підхід дав достатньо високі результати (t = 0,27; р<0,01).За методикою “Тест смисложиттєвих орієнтацій” (СЖО) Д.О. .Леонтьева визначаємо смисл життя особистості як цілісної власної структури життєтворчості. В основі методики закладено такі смисложиттєві орієнтації, як цілеспрямованість у житті, насиченість життя, задоволення від самореалізації, локус контроль-Я (володар життя) та локус контроль-життя (управління життям).
   Досліджувані особи ЕГ проявили переважно песимістичні погляди на життя: відсутність бажань, мрій, інтересу до подій, які відбуваються, безперспективне майбутнє тощо. Зазначимо, що стриманий гнів, пригнічена ворожість, будь-які невиражені агресивні тенденції особистості сприяють розвитку таких хвороб, як гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, тиреотоксикоз, гастродуоденіт. Крім того, заблоковані та нереалізовані прагнення до визнання, успіху, уваги оточуючих, задоволення від сексуальних потреб викликають підвищення активності холінергічних структур і сприяє розвитку бронхіальної ядухи, виразкової хвороби, шкірних патологій. Таким чином, зрозумілий взаємозв'язок проблем із соматичним здоров'ям особистості та емоційним виснаженням, нереалізованими мріями, розчаруванням у власних можливостях, залежністю від оточуючих людей, обставин, подій. За отриманими даними шкали життєвих цілей у психосоматичних хворих виражений акцент на минулому (92%), незадовільна самореалізація, невіра у власні сили, безконтрольність, фаталізм.
   Висловлювання досліджуваних КГ свідчать про фундаментальні установки стосовно вдосконалення особистості, узгодженість внутрішнього “Я” із світом реалій та життєвих перспектив. Отримано високі бали за такими шкалами як локус-контроль-Я (62%) і локус контроль-життя (82%о). Моральна позиція людини в процесі самовдосконалення обумовлена духовним потенціалом: прагненням до краси, безкорисливості, піклування, самовіддачі, турботи про інших.
   Задоволеність життям, як видно із нижченаведеної таблиці, залежить від активної діяльності людини, від її значущості для оточуючих, від самореалізації на благо людству, від щирості у стосунках, вдячності від людей тощо. Це свідчить про інтеграцію життєвих цілей у широкому діапазоні - від вузькоматеріальних до високодуховних, що виявляє вагомий критерій психосоматичного здоров'я.

Таблиця 1
Порівняльна характеристика результатів КГ та ЕГ за методикою СЖО ДО. Леонтьева

 

Констатувальний експеримент

Формувальний експеримент,

КГ,

(%)

ЕГ,

(%)

ЕГ, (%)

Шкали

високий рівень

низький рівень

високий рівень

низький рівень

високий рівень

низький рівень

Життєві цілі

88%

12%

8%

92%

82%

18%

Насиченість життя

53%

47%

17%

83%

52%

48%

Задоволеність само-реалізацією

68%

32%

31%

69%

61%

39%

Локус-контроль-Я

62%

38%

26%

74%

57%

43%

Локус контроль-життя

82%

18%

13%

87%

74%

26%

   Згідно ідей автора методики “Ціннісні орієнтації” М. Рокича, система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості й становить основу її відносин із навколишнім світом, з іншими людьми, з собою, основу світогляду і ядро мотивації життєдіяльності; основу життєвої концепції й “філософії життя”.
   Отримані показники термінальних цінностей підтверджують позитивне психологічне налаштування опитуваних КГ, що свідчить про такі життєві пріоритети як піклування про своє здоров'я (55,9%), щасливе сімейне життя (32%) , любов (духовна й фізична близькість із коханою людиною) - 26,5%. Показники інструментальних цінностей виявляють, що визначальними напрямками особистого життя є чуйність та дбайливість - 29%, раціоналізм (уміння реально й логічно мислити, приймати обмірковані, раціональні рішення) - 23,5%, освіченість (широта знань, висока загальна культура, непримиренність до власних та чужих вад) - 20,6%. Ці значення свідчать про ознаки гармонійної поведінки, перевагу здорового саногенного мислення, психосоматичного здоров'я, сімейного благополуччя і психологічної стійкості особистості.
   На противагу цьому у осіб ЕГ спостерігаємо високі показники заклопотаності здоров'ям - 68,6%, що відображається у іпохондричному настрої, обмеженості інтересів, страхові перед хворобою. Такі ціннісні орієнтації як розваги, приємний відпочинок, відсутність обов'язків у осіб даного типу складають 27%, що визначає домінування теперішнього часу над майбутнім, існування заради самого себе, відсутність цілеспрямованості, творчого мотиву, самореалізації, віри у свої сили. 21% осіб аналізованої групи вважають, що життєва мудрість (зрілість суджень і здоровий глузд, які досягаються життєвим досвідом) не є визначальною у процесі життєдіяльності людини, тому вони схильні до вірувань у нетиповість ситуації, міфічні навіювання, у долю. 24 % вбачають термінальними такі ціннісні орієнтації як чесність (правдивість, щирість), 22,9%- вихованість та 17%- охайність, вміння тримати справи та речі в порядку, що свідчить про прискіпливість до своєї поведінки та вчинків оточуючих, надмірну вимогливість, стереотипність і консерватизм.
   Методика для оцінки рівня розвитку адаптаційних здібностей особистості (МЛО) А.Г. Маклакова та С.В. Чермяніна висвітлює можливості активного пристосування індивіда до умов фізичного і соціального середовища всіх рівнів функціонування організму та щодо формування особистості.
   Визначення за даною методикою середніх показників у стенах продемонструвало відмінність між КГ (8,8) та ЕГ (3,0), що дозволяє стверджувати про високий рівень життєстійкості осіб КГ та відповідно про низький у ЕГ осіб.
   Математично-статистична обробка результатів дослідження критерієм Пірсона свідчить про обернену кореляцію у ЕГ між параметрами життєстійкість та смисложиттєві орієнтації (гху = - 0,34; р < 0,01), що вказує на відсутність адекватної поведінкової регуляції, самоконтролю і позитивної переоцінки ситуації. Ці ж параметри в осіб КГ пов'язані прямокореляційно (гху= 0,47; р < 0,01). На наш погляд саме цей чинник забезпечує активацію адаптаційних здібностей при стресових ситуаціях, сприяє психосоматичній цілісності, готовності діяти в умовах високої відповідальності, об'єктивної реальності та особистісного зростання.
   Експериментально виявлено взаємозв'язки психологічної стійкості з рівнем життєвого напруження, показники якого вимірювались за допомогою переліку симптомів Хопбкінса. Виявилося, що високий показник життєвого напруження не є конституційною передумовою виникнення хвороб. У осіб ЕГ з високим рівнем суб'єктивного стресу низький показник психологічної стійкості є предикатом розвитку соматичних деструкцій (ймовірність захворювання на даний час складала 92%), тоді як високі показники стійкості сприяють збережені здоров'я (соматизація займала лише 10%о). Крім того, високий рівень психологічної стійкості особистості пов'язаний із розвиненою уявою і креативністю у нестандартних ситуаціях, при високому рівні напруження. Адекватне усвідомлення та оцінка ситуації, стійке переживання людиною своїх дій і обставин, які є результатом особистісного вибору та відповідальності, у соматично хворих осіб з високою життєстійкістю набувають значення ресурсу, досвіду, що дозволяє адаптуватись до проблем із здоров'ям, гармонійно трансформуючи смисложиттєві орієнтації.
   Виявлені емпірично показники психосоматичного здоров'я та їх взаємозв'язки дають змогу створити модель гармонійної стійкої особистості (див. рис. 2).

Рис. 2

   Самоусвідомлення особистістю своєї сутності як цілісної структури, активація процесів індивідуального розвитку дозволяють сформувати життєві тактики, спрямовані на збереження та відновлення власного здоров'я. Оптимальне співвідношення структурних компонентів особистості й підтримка ієрархічної субпідрядності рівнів забезпечує збереження основних внутрішньопсихічних зв'язків, стійкість і стабільність психіки на даному етапі розвитку (структурний аспект здоров'я). Разом з тим динаміка взаємодії цих компонентів і ступінь узгодженості основних психічних процесів визначає своєрідний характер становлення індивіда цілісною й унікальною індивідуальністю (динамічний або процесуальний аспект здоров'я). Здорова особистість характеризується впорядкованістю й співпідпорядкованістю складових її елементів, з одного боку та узгодженістю процесів, що забезпечують її цілісність і гармонічний розвиток, з іншого. При цьому здоров'я є тим вагомим показником, що характеризує особистість у її цілісності, є необхідної умовою інтеграції усіх складових особистостей у єдину неповторну гармонійну Самість.
   Саме тому організація корекційного процесу відновлення психосоматичного здоров'я була спрямована на самовизначення ресурсів психологічної стійкості особистості кожного учасника, на зміну ставлення до проблемно-конфліктної ситуації, на розвиток самоактуалізації та формування належних смислових орієнтацій.

Література

1. Ананьев В.А. Основы психологии здоровья. Книга 1. Концептуальные основы психологии здоровья. - СПб.: Речь, 2006. - 384 с.
2. Аршава І.Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика: Монографія. -Дніпропетровськ, 2006. - 336 с
3. Бурлачук Л.Ф., Морозов СМ. Словарь-справочник по психодиагностике. -СПб., 1999.-528 с.
4. Водопьянова Н. Е. Психодиагностика стресса. - СПб., 2009. - 336 с.
5. Диагностика здоровья. Психологический практикум. - СПб.: Речь, 2007. -950 с.
6. Крайнюк В. М. Психологія стресостійкості особистості. - К., 2007. - 432 с.
7. Куликов Л.В. Психогигиена личности. Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики. - СПб., 2004. - 464 с.
8. Леонтьев Д.А., Рассказова Е.И. Тест жизнестойкости. - М.: Смысл, 2006. -63 с.
9. Носсерат Пезешкиан. Психосоматика и позитивная психотерапия.- М.: Медицина, 1996. -464 с.
10. Малкина-Пых И. Г. Психосоматика. - М., 2008. - 1024 с.
11. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование. - К., 1994. - 52 с.
12. Психология здоровья. - СПб.: Питер, 2003. -  607 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com