www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Релігійність психопатичної особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Релігійність психопатичної особистості

О.О. Войнівська

РЕЛІГІЙНІСТЬ ПСИХОПАТИЧНОЇ ОСОБИСТОСТІ

   Ключові слова: релігійність, особистісна релігійність, психопатичний тип особистості, автентична (неавтентична) релігійність, захисні механізми.
   Релігійна сфера є однією зі сфер життєдіяльності суспільства, що демонструють унікальність нашого нинішнього буття. Україна відрізняється від інших країн більш високим рівнем релігійної активності - так, наприклад, порівняно з Росією він вищий у чотири рази, а порівняно з рівнем релігійної активності у Білорусії - удвічі. Навіть незважаючи на те, що поліконфесіоналізм вже став характерною рисою сучасного українського суспільства, країні і на сьогоднішній день притаманна висока динаміка виникнення та зростання нових релігійних громад.
   Між тим, процес формування релігійної особистості у сучасному суспільстві нерідко приймає достатньо одіозні форми. Досить часто можна зіткнутися з таким явищем, як недостатньо глибоке знання релігійних постулатів та інтерпретація їх згідно власного розуміння та уявлень віруючих, що, у свою чергу, спричинює формування таких рис релігійності, як еклектичність, ритуалістичність, адогматизм, окультизм, містицизм, та інших їм подібних рис. В Україні релігійність вивчається та досліджується недостатньо. За звичай її досліджують у межах релігієзнавства, складовою частиною якого є також і галузь психології релігії. Оскільки релігієзнавство - це філософська дисципліна, тож маємо визнати, що у нашій країні над проблемами психології релігії працюють філософи, такі, наприклад, як О. І. Предко, В. І. Людський та інші. Психологи, між тим, приділяють недостатньо уваги вивченню релігійності, хоча частіше, ніж інші фахівці мають справу з проблемами, що виникають у цій сфері. Ще більше уваги потребують дослідження релігійності у психоаналітичній концепції, навіть на тлі того, що в останнє десятиріччя психоаналіз міцно увійшов в українську наукову дійсність.
   Також ми вважаємо за необхідне підкреслити, що у вітчизняній психології відсутні критерії нормальної та викривленої релігійності, на які могли б спиратися психологи у своїй практичній діяльності. У кращому випадку психологи звертаються до критеріїв, що запозичені у західних дослідників, а, відповідно, не враховують українську ментальність. З огляду на перелічені чинники, дослідження психологічних детермінант формування та розвитку індивідуальної релігійності, її різновидів, характеристик та закономірностей, на наш погляд, виглядає дуже актуальним.
   Ми ставимо перед собою завдання дослідити формування індивідуальної релігійності у контексті двох параметрів: психоаналітичної типології особистості та поняття особистісної релігійності, визначення якого буде представлено нижче.
   Для типології особистості ми використовуємо концепцію Ненсі Мак-Вільямс. Нагадаємо, що праця Ненсі Мак-Вільямс “Психоаналітична діагностика: Розуміння структури особистості у клінічному процесі” - один з сучасних ґрунтовних підручників з психоаналітичної діагностики особистості, що входить до складу золотого фонду психоаналітичної класики. У своїй праці Ненсі Мак-Вільямс окрім концептуальних положень, викладає також типи організації характерів та поділяє їх наступним чином:
   - психопатичні (асоціальні) особистості;
   - нарцисичні особистості;
   - шизоїдні особистості;
   - депресивні та маніакальні особистості;
   - мазохістичні (схильні до поразки, саморуйнівні) особистості;
   - обсесивні та компульсивні особистості;
   - істеричні або театральні;
   - дисоціативні особистості [3].
   Послідовність переліку типів враховує порядок виникнення викривлень особистісної організації - від тих, що виникли раніше до тих, що виникли пізніше, та, відповідно, спираються на більш зрілі захисні механізми.
   Структуру кожного типу Н.Мак-Вільямс розглядає з наступних позицій:
   1. Драйви, афекти та темперамент.
   2. Захисні та адаптивні процеси.
   3. Об'єктні відносини.
   4. Переживання власного “Я” [3].
   У даній статті ми розглянемо психопатичний тип особистості та його особистісну релігійність.
   Психопатичний тип. Необхідно зауважити, що психопатичний тип особистості зустрічається досить не часто, а амплітуда коливань прояву особистісної психопатичності у представників даного типу досить велика - від край брутальних до ввічливих та витончених особистостей.
   Захисні та адаптивні процеси: всемогутній контроль, проективна ідентифікація, дисоціація та відігравання назовні [3]. Ми даємо визначення захисних механізмів з метою не виходити за межі вказаної концепції, оскільки у психологічній літературі зустрічаються досить різноманітні визначення захисних механізмів.
   Всемогутній контроль - це свідома маніпуляція у якості базового способу уникнення тривоги та утримання самоповаги, потреба у владі у чистому вигляді, задоволення від відчуття власної всемогутності (при цьому всі етичні та соціальні норми відхиляються як другорядні та менш суттєві).
   Проективна ідентифікація - це форма захисту, при якій проекція та інтроекція працюють разом, а точніше кажучи, це процес, при якому відбувається злиття проекції та інтроекції на примітивному кінці спектру захисних реакцій. Нагадаємо, що проекція - це процес, у результаті якого внутрішнє помилково сприймається як зовнішнє, а у результаті процесу інтроекції навпаки - те, що відбувається зовні сприймається, як внутрішнє.
   Дисоціація - це захисна реакція, завдяки якій людина “відключається” від переживання емоцій страху, паніки, страждання, що сприймаються психікою як “катастрофічні”.
   Відігравання назовні - захист, при якому поведінка людини зумовлюється несвідомою потребою оволодіти тривогою, спричиненою асоціаціями з почуттями та діями, що пов'язані з внутрішньою забороною.
   Об'єктні відносини: нестабільність, потурання, емоційне непорозуміння, експлуатація, жорстокість.
   Переживання власного “Я” базується на уявленнях про себе, що поляризовані між бажаним відчуттям всемогутності та відчуттям відчайдушної слабкості, що лякає. Представникам психопатичного типу особистості властиві відсутність чітких обмежень, нерозуміння наслідків імпульсивних дій, прояв примітивної залежності у вигляді бажання зруйнувати все, що є жаданим.
   Релігійність. Психологи у своїй практичній діяльності нерідко стикаються з різноманітними викривленнями релігійного досвіду, але для того, щоб виділити чинники цієї проблеми та збудувати чітку систему динаміки, на сьогодні недостатньо поняттєвого матеріалу. В психології не існує окремого або чітко визначеного категорійного апарату для дослідження суб'єктивної релігійності, є лише загальні поняття релігієзнавства, такі як ступінь, рівень та характер релігійності, релігійність характеризується кількісно та якісно. Під ступенем релігійності за звичай розуміється визначений рівень інтенсивності релігійних якостей індивіду та гурту. Характер релігійності можна визначити як якісну та кількісну особливість, специфічну характеристику рис релігійності індивіду, гурту, населення. Станом релігійності є відносно усталена система субординованих релігійних якостей (ознак) індивіду, гурту, населення, що розглядається синхронічно. Під динамікою релігійності розуміють перехід одного її стану в інший.
   Представники різних психологічних напрямків інтерпретують внутрішньо-психологічні детермінанти релігійності згідно власних теорій:
   - як інфантильну потребу у захисті (3.Фрейд);
   - вплив архетипів колективного несвідомого (К.Юнг).;
   - потребу людини в об'єкті поклоніння, пошани та нав'язливі сумніви (Е.Фром);
   - прагнення самореалізації (К.Роджерс, О.Маслоу) та ін.
   Між тим, навіть приймаючи до уваги широке коло різноманітних гіпотез та стверджень, психологічна наука не дійшла однозначного висновку стосовно внутрішньо-психічних джерел релігійності.
   Багато дослідників намагалося створити типологію релігійності, спираючись на різноманітні ознаки, що лише збільшило різномаїття типологій, але не внесло більшої ясності у питання. Ми згадаємо лише деяких:
   - Дж. Фіхтер виявив чотири типи релігійності за ознакою активності віруючих ужитті церкви: впевнені віруючі, формальні віруючі, віруючі проміжного типу та бездіяльні віруючі.
   - В. Гай вказав на чотири типи релігійності у залежності від типу домінування психологічного захисту: естетичний, етичний, покірний та братолюбивий.
   - М. Аргал виділив персональну та аперсональну релігійність.
   - Р. Ален та Б. Спілка виділили два типи релігійності: релігійність як вірність та консесуальну релігійність.
   - Е. Фром поділив релігійність на раціональну та ірраціональну.
   - Г. Олпорт вважав, що є два типи релігійності: внутрішня (розглядається як мета) та зовнішня (розглядається як засіб). Зовнішня релігійність, на думку В. Бетсона та Л. Вентіса, може невротизувати психіку людини.
   Ми вивчаємо релігійність, що знаходиться у межах типу та називається особистісною релігійністю. Це поняття було введене нами у дисертаційному дослідженні та означає наступне.
   Особистісна релігійність. Релігійність індивіду формується з двох сторін - з зовнішньої (релігія виступає як соціальний (духовний) інститут), та з внутрішньої (релігійність формується під впливом особистісних якостей та досвіду) . Ми вважаємо, що формування релігійності відбувалося б більш правильно, якби воно задавалося конфесією, а вже потім відбивалося в індивідуальній релігійності, але частіше доводиться стикатися з ситуацією, коли релігійність детермінується переважно індивідуальними особливостями, а зовнішні (конфесіональні) параметри або ігноруються, або використовуються лише частково - у тій частині, що узгоджується з внутрішньо-психологічними детермінантами релігійності індивіду.
   Особистісна релігійність - це релігійність, що визначається внутрішньо-особистісними детермінантами та формується у нерозривному зв'язку з типологічними особливостями особистості, внаслідок чого релігія сприймається несвідомо, на підставі власних уявлень людини за принципом надання переваги, вибіркового використання релігійних уявлень, свідомих та несвідомих уявлень про “користь”. Зовнішня детермінація (богословсько-догматичні, філософсько-релігійні, церковні, та інші настанови) є у відношенні до внутрішньої другорядною, опосередкованою та такою, що різною мірою впливає на специфіку особистісної релігійності. Таким чином, особистісна релігійність набуває позаінституціонального характеру, більшою мірою детермінується суб'єктивною психічною реальністю, тоді як релігійний інститут, що задає сам стан релігійності, визначається другорядним або ігнорується зовсім. Іншими словами, особистісна релігійність - це релігійність, що не виходить за межі особистості. У противагу їй можна вказати на трансцендентну релігійність.
   Релігійність психопатичної особистості. Раніше ми вже вказували на те, що психопатичний тип особистості зустрічається досить рідко. Ще рідше серед представників цього типу особистості можна зустріти релігійних особистостей, тобто таких, що називають себе релігійними, або хоча б визнають існування Бога (Вищого розуму та інше). Тому ми об'єднаємо деякі спостереження та результати досліджень у один збірний образ з метою якомога детальніше змалювати релігійність психопатичного типу особистості. Також зауважимо, що з усіх типів релігійності, на які ми посилаємося у нашій статті, цей тип є найменш релігійним. Якщо для інших типів особистісна релігійність може бути початковою стадією формування більш зрілої особистісної релігійності, то релігійність психопатичної особистості завжди залишається особистісною. І тільки після корекції самого типу особистості, її релігійність може приймати інші форми.
   Досліджуючи релігійність різних типів особистості, ми використовували категорії, що були визначені на підставі теоретико-методологічного аналізу та описані у дисертаційному дослідженні [2]:
   1. Уявлення про Бога та людину.
   2. Уявлення про релігію (заповіді та обряди).
   3. Поняття про гріх та покаяння.
   4. Ставлення до близьких, ставлення до себе.
   5. Сенс життя, сенс смерті.
   6. Уявлення про душу.
   Змальовуючи релігійність психопатичного типу особистості, ми будемо розглядати її лише у деяких з цих категорій, оскільки виявити специфічні риси релігійності психопатичного типу у всіх категоріях нам не вдалося.
   У дослідженні релігійності різних типів особистості ми використали методику ТООР (Типологічні особливості особистісної релігійності), що розроблена у дисертаційному дослідженні [2], основу якої складають висловлювання Святих Отців Церкви. Цю методику можна використовувати у якості тесту, а також використовувати окремі її елементи (наприклад, у психотерапевтичній практиці, що відбувається у руслі Православної психотерапії або у консультативній практиці для кращого розуміння мотивації клієнту).
   Для представників психопатичного типу релігійності релігія досить часто є найбільш зручним інструментом для задоволення власних базових потреб, навіть з огляду на те, що цей тип особистості досить рідко буває релігійним. Релігійний культ може бути використаним ними у якості засобу для реалізації прагнення авторитарності, тож психопатичних особистостей не рідко можна зустріти серед лідерів релігійних культів та сект.
   Уявлення про Бога та людину. Найбільш характерним уявленням психопатичних особистостей про Бога є проекція на нього власного внутрішнього егоїзму, жадання контролю та влади. З точки зору психопатичної особистості Бог створив людину для того, щоб використовувати її з певною (егоїстичною) метою. Взагалі психопатичні особистості схильні проектувати на Бога власні особистісні якості, у результаті чого Бог за уявленням психопатичної особистості не тільки набуває таких рис, як всемогутність, влада, контроль, але й користується ними для задоволення власних егоїстичних потреб. Оскільки такі особи не мають емоційного досвіду любові, ніколи не любили та самі не були об'єктами щирої любові інших, уявлення про те, що Бог є Любов, є для них зовсім незрозумілим та неприйнятним.
   Для особистостей психопатичного типу уявлення про себе як про “образ та подобу” Божу є дуже принадливим, особливо у тому аспекті, що стосується всемогутності. Вони схильні до теоманії (привласнення якостей Бога) з акцентом на всемогутності. Людям з психопатичним типом особистості також до вподоби ідея обраності, тому їх релігійність пов'язана з вірою у персонального Бога. Так, наприклад, один з клієнтів запевняв, що він читав про те, що 98 відсотків людей Бог створив як “біомасу”, тобто для того, щоб вони обслуговували 2 відсотки обранців, до яких належить і він сам. Досить високий рівень базальної агресії, властивий особистостям психопатичного типу, також знаходить можливість реалізації у релігійній сфері у вигляді пошуку та боротьби з релігійними ворогами: сектами, атеїстами, іновірцями, т.д. Та якщо для особистостей параноїдного типу мотивом для боротьби з ворогами буде щира віра у те, що вони здійснюють “благу справу”, то мотивом особистостей психопатичного типу буде бажання “зробити усіх”.
   Гріх. З огляду на складність змалювання релігійності даного типу, ми вважаємо доцільним описувати ставлення до гріха у його представників у порівнянні зі ставленням до гріха представників інших типів релігійності. Оскільки гріх кожним типом сприймається по-різному, то й ставлення до гріха у них буде різним. Образно це можна представити таким чином:
   - особистість компульсивного типу не грішить та не кається;
   - особистість істероїдного типу грішить, щоб каятися (знаходячи особливе задоволення у прилюдному грісі та прилюдному розкаянні);
   - особистість депресивного типу не грішить, але кається;
   - особистість шизоїдного типу не кається, тому, що будь-які свої дії гріхом не вважає;
   - представник параноїдального типу особистості не грішить та не кається (тому що вважає, що його дії направлені на благо інших).
   Про представника психопатичного типу особистості ми можемо сказати, що він грішить для того, щоб відчути себе гарним (всемогутнім), а не поганим (слабким). Взагалі, можна сказати, що це і є його спосіб існування.
   Якщо розглядати релігійність психопатичного типу особистості у контексті схильності до гріху, то без сумніву, їх відрізняє велика гординя, що у християнстві вважається найважчим гріхом. Гординя за визначенням є непомірно розвинене почуття власної величності та гідності, пиха. Ми можемо сказати, що гординя - це маніакальна ідея власної величності. Першим відомим носієм ідеї маніакальної величності, її фізичним втіленням був один з могутніх ангелів, яким заволоділа ця пристрасть, та в результаті чого він перетворився на диявола.
   Якщо зобразити психологічну релігійну типологію метафорично, то особистості параноїдного типу релігійності - це пророки, компульсивного -апостоли, істероїдного - кликуші, біснуваті, заполонені дияволом, а психопатичного - це сам диявол.
   Висловлювання Св. Іринея Ліонського, відоме ще з другого сторіччя, про тих, хто “не ставши людьми, хотіли стати Богами”, дуже влучно ілюструє характер релігійності психопатичної особистості.
   Якщо розглядати релігійність з позиції автентичності та неавтентичності, то необхідно підкреслити, що у представників інших типів релігійності можливо зустріти хоча б один з критеріїв автентичної релігійності, тоді як у представників психопатичного типу релігійності такі критерії зовсім відсутні. Так, за С. Астерберном та Дж. Фелтоном критеріями “здорової віри” мають бути наступні:
   1. Віра повинна бути сфокусованою на Богові.
   2. Віра постійно зростає.
   3. Віра супроводжується повагою до власної особистості та переконань інших людей.
   4. Віра орієнтована на вільне служіння.
   5. Віра збагачує людину.
   6. Віра супроводжується усвідомленням власної недосконалості.
   7. Віра виходить з внутрішнього переконання та протиставляється конформізму.
   8. Віра орієнтована на теплі міжособистісні стосунки;
   9. Віра базується на власному досвіді спілкування з Богом.
   10. Віра антиномічна та не слідує принципам “або/або”, “вони/ ми”, “все/нічого”.
   11. Віра не осуджує.
   12. Віра базується на реальності.
   13. Віра не використовується у якості функції захисного механізму.
   14. Віра наповнена благоговінням та любов'ю [5].
   Отже якщо:
   - у депресивних особистостей релігійність хоча б “орієнтована на теплі міжособистісні стосунки” (8-й пункт наведеного вище переліку);
   - у істероїдних особистостей релігійність “орієнтована на вільне служіння” (4-й пункт);
   - у шизоїдних особистостей релігійність “виходить з внутрішнього переконання та протиставляється конформізму” (7-й пункт), то у психопатичної особистості ми не виявили жодного з перелічених вище критеріїв.
   До речі, критерії зрілості можливо розглядати як найвищу та більш значущу категорію відносно інших понять автентичної релігійності. Ми можемо вказати на декілька критеріїв зрілості, таких, наприклад як рефлексивність, толерантність, об'єктивність, інтегральність, т.д. Релігійна зрілість базується на зрілості особистісній, а особистісна незрілість психопатичного типу очевидна.
   Якщо взяти за критерій нормальної релігійності формулу Св. Іоана Златоуста: “Чим ближче ти до людини, тим ближче і до Бога, та навпаки, чим ближче ти до Бога, тим ближче до людини”, то з усіх типів особистості, психопатичний тип максимально “дистанційований” від людей, а за наведеним твердженням, і від Бога.
   Краб Л. підкреслює, що зрілість християнина “... пов'язана не стільки з досконалістю, скільки зі зростаючим усвідомленням власної недосконалості” [5]. Такий критерій абсолютно неприйнятний для психопатичного типу особистості.
   Отже, представники психопатичного типу особистості рідко бувають релігійними, але якщо навіть вони вважають себе релігійними, то їх релігійність не має нічого спільного з нормою. Особи психопатичного типу вважають себе релігійними тільки тому, що релігія, як і все інше у їхньому житті, є інструмент для досягнення егоїстичних цілей. Елементи нормальної релігійності у представників даного типу можуть з'явитися лише після корекції самого типу особистості. Тільки у нових внутрішніх умовах релігійність психопатичного типу може змінити свій характер.
   У порівнянні з іншими типами релігійності, релігійність особистостей психопатичного типу має найвищій рівень неавтентичності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авдеев Д.А. Православная психиатрия. - М.: Цитадель, 1997. -140 с.
2. Войновская О.А. Психологические особенности личностной религиозности: диссертационное исследование: 19.00.01. - Одесса, 2007. - 240 с.
3. Мак-Вильяме Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе. - М.: Класс, 2001. -480 с.
4. Мелихов Д.М. Психиатрия и проблема духовной жизни. - М.: Русь, 2005. - 172 с.
5. Психология религиозности и мистицизма. - Мн.: Харвест; М.: А.С.Т., 2001. - 544 с.
6. Религиоведение : учебное пособие и учебный словарь-минимум по религиоведению. - М.: Гардарика, 1998. - 211 с.
7. Риман Ф. Основные формы страха. Исследование в области глубинной психологии. - М.: Алетейа, 1999. - 330 с.
8. Цветков Э. Клиника зла (Психоанализ греха). - М., 2002 -112 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com