www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Головні підходи до аналізу проблеми здорового способу життя
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Головні підходи до аналізу проблеми здорового способу життя

Н.І. Волошко

ГОЛОВНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

   У статті представлено теоретичний аналіз наукових концепцій проблеми вивчення і формування здорового способу життя, описано зміст та структуру досліджуваного явища.
   Ключові слова: становлення здорового способу життя, здоров'я.
   Постановка проблеми. Кінець 20 століття характеризується, зокрема, зростанням захворюваності та смертності на тлі високих досягнень медицини, досконалості технічних засобів діагностики і лікування хвороб. Сучасний етап розвитку нашого суспільства пов'язаний з демографічною кризою, зниженням тривалості життя, погіршенням фізичного та психічного стану здоров'я населення, що викликає занепокоєння багатьох вчених і фахівців. Але, враховуючи традиційну спрямованість психології, медицини та інших наук на виявлення, визначення та "усунення" хвороб, що зумовлені прогресуючою соціально-економічною та духовно-моральною деструкцією суспільства, стає зрозуміло, що наука недалекого майбутнього буде спроможна ефективно зміцнювати та зберігати здоров'я. Це обґрунтовує необхідність пошуку ефективніших методів збереження і зміцнення здоров'я шляхом розвитку здорового способу життя.
   Відомо, що справжній рівень здоров'я залежить від багатьох чинників: спадкових, соціально-економічних, екологічних, професійної діяльності і т.д. Але, за даними ВООЗ рівень здоров'я лише на 10-15% пов'язаний з останнім чинником (професійною діяльністю), на 15-20% зумовлений генетичним чинником, на 25%) його визначають екологічні умови і 50-55%> - умови і життя людини (здоровий чи патогенний спосіб життя). Отже, зрозуміло, що першочергова роль збереження і зміцнення здоров'я належить самій людині, її способу життя.
   Значний внесок в дослідження проблеми формування здорового способу життя здійснили дослідники, праці яких включають аналіз ключових категорій, наукове обгрунтування зумовленості способу життя людини і стану її здоров'я, а також містять узагальнення та критичний огляд напрацювань із досліджуваної проблеми.
   Метою статті є аналіз, упорядкування, висвітлення багатогранності сутнісного змісту понять "здоровий спосіб життя", "становлення здорового способу життя".
   Результати дослідження. У процесі аналізу підходів до визначення поняття "здоровий спосіб життя" нашу увагу привернуло те, що автори вкладають у його тлумачення власне розуміння сутності поняття "здоров'я". Незважаючи на те, що в науковій літературі пропонується понад 200 дефініцій поняття "здоров'я" [6], дискусія щодо його визначення триває.
   У міжнародному співтоваристві загальновживаним є розуміння поняття здоров'я як "стану повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не відсутності хвороб або фізичних вад" (Преамбула Статуту ВООЗ, 1948 р.) [31]. Саме це визначення закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров'я.
   В досліджуваних літературних джерелах не виявлено загальноприйнятого розуміння поняття "здоровий спосіб життя" (табл. 1.).
   Науковий аналіз утруднювало те, що у деяких працях, присвячених теорії і практиці становлення здорового способу життя, ключове поняття взагалі не визначається. Як видно з таблиці 1, спробу дати визначення поняттю "здоровий спосіб життя" здійснили багато авторів.
   Аналізуючи ці визначення, зазначимо, що найбільшого поширення набуло таке: "Здоровий спосіб життя - це вид, спосіб діяльності, спрямований на збереження та зміцнення здоров'я людей" [17].

Таблиця 1
Основні наукові підходи до визначення поняття "здоровий спосіб життя"

Визначення здорового способу життя:

Основний зміст

Автори, джерело

Вид, спосіб діяльності

Вид, спосіб діяльності, спрямований на збереження та зміцнення здоров'я людей як умови здійснення і розвитку інших сторін і аспектів суспільного прогресу.

Ю.П. Лисицин [17]

Результат дій

Результат дій багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, об'єктивних і суб'єктивних умов, що сприятливо впливають на стан здоров'я.

Педагогика: Большая совр. энцикл. [25]

Діяльність, активність особистості

Діяльність, активність самої особистості, що забезпечує відносну єдність і узгодженість декількох рівнів життя людини: соціального, психічного і фізичного.

Ю.П. Лисицин
А.В. Сахно [18]

Види, типи, форми життєдіяльності людини

Типові і суттєві для певної суспільно-економічної формації види, типи, способи життєдіяльності людини, що ЗМІЦНЮЮТЬ адаптивні можливості її організму, сприяють повноцінному виконанню нею соціальних функцій і досягненню активного довголіття.

А.Д. Степанов
A.M. Ізуткин
[28]

Активна життєдіяльність людей

Повноцінна активна життєдіяльність людей, пов'язана із задоволенням їх головних потреб у житлі, режимі праці та відпочинку, медичному обслуговуванні, забезпечених суспільством і залежних від рівня розвитку продуктивних сил і характеру виробничих відношень.

М.Н. Буткевич [27]

Цілісний засіб життєдіяльності людей

Цілісний засіб життєдіяльності людей, спрямований на гармонійну єдність фізіологічних, психічних і трудових функцій. Він зумовлює можливість повноцінної, необмеженої участі людини в різних видах соціального життя.

СІ. Горчак [11]

Стиль існування

Стиль існування, при якому завдяки застосуванню певних методів впливу на організм і його оточення рівень життєздатності організму стає оптимальним, спостерігається постійне вдосконалення і використання потенціалу організму без завдання йому шкоди,

Валеологія (навч. посібн) [8]

 

причому активність організму і його можливості зберігаються до самої старості

 

Спосіб життєдіяльності

Спосіб життєдіяльності, що відповідає генетично обумовленим типологічним особливостям людини, конкретним умовам життя і спрямований на формування, збереження та зміцнення здоров'я й на повноцінне виконання людиною її соціально-біологічних функцій.

Е.Н. Вайнер [7]

Форми і способи життєдіяльності

Максимальна кількість біологічних і соціально доцільних способів життєдіяльності, адекватних потребам і можливостям людини, які усвідомлено реалізуються нею та забезпечують формування, збереження і зміцнення здоров'я, здатність до продовження роду і досягнення активного довголіття.

В.В. Колбанов [16]

Особлива суспільна цінність, основа активності особистості

Особлива суспільна цінність, що є основою активності особистості як міри діяльності, сутнісної соціальної якості, що виявляє високий ступінь "включення" індивіда в суспільні відношення.

В.І. Водоп'янов [9]

Діяльність

Усе в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності щодо оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту.

О. Яременко (і співавт.) [30]

Форми і способи повсякденної життєдіяльності

Форми та способи повсякденної життєдіяльності, які відповідають гігієнічним принципам, зміцнюють адаптивні можливості організму, сприяють успішному відновленню, підтриманню та розвитку його резервних можливостей, повноцінному виконанню особистістю соціально-професійних функцій.

І. Мдівнішвілі [22]

   Узагальнене визначення: "Здоровий спосіб життя - це такий стиль існування, при якому завдяки застосуванню певних методів впливу на організм і його оточення, рівень життєздатності організму стає оптимальним, спостерігається постійне вдосконалення і використання потенціалу організму без завдання йому шкоди, причому активність організму і його можливості зберігаються до самої старості". Саме у означеному визначенні відбито категорію "стиль життя", яка, на нашу думку, найповніше характеризує індивідуальні особливості поведінки і мислення людини.
   Узагальнюючи аналітичний огляд змісту наведених визначень, виділимо суттєві ознаки досліджуваного поняття. Отже, "здоровий спосіб життя" - це: види і способи діяльності, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я; форми матеріальної і духовної життєдіяльності відповідно до рівня розвитку людини, суспільства; вияв усвідомленої активності особистості у напрямі повноцінного виконання біологічних і соціальних функцій, задоволення життєвих потреб і досягнення довголіття; повсякденна життєдіяльність людини із забезпечення гігієнічних норм, зміцнення адаптивних можливостей організму, відновлення сил, виконання функцій.
   Таким чином, ми переконалися, що, незважаючи на широке вживання терміна "здоровий спосіб життя" у багатьох галузях наукової і практичної діяльності (гігієнічної, валеологічної, психолого-педагогічної), повного узгодження між дослідниками не досягнуто.
   На нашу думку, труднощі вчених у пошуках конкретного вираження сутності досліджуваної категорії пояснювалися неможливістю однією дефініцією охопити всю гаму, складність та різноплановість виявів такого явища, як здоровий спосіб життя. Гадаємо, що в цьому випадку спрацювало загальновідоме правило: якщо об'єкт дослідження складний, слід виділити вихідне положення, яке мусить відповідати такому критерію - бути багаторазово повторюваним і загальноприйнятим. Без такого критерію стає неможливою будь-яка теоретична схема розуміння конкретного факту, явища чи, як у нашому випадку,- поняття. На нашу думку, як такий критерій може розглядатися сукупність складників способу життя, що й визначають спрямованість життєдіяльності індивіда на формування, збереження і зміцнення свого здоров'я.
   У роботах вітчизняних та зарубіжних учених розробленню питання структури здорового способу життя приділяється особлива увага. Проте аспективність, що притаманна підходам до розроблення змісту поняття "здоровий спосіб життя", має логічне відбиття й у аналітичних пошуках учених у вивченні його структури. Наведемо найбільш обгрунтовані позиції авторів із цього питання.
   Основними елементами здорового способу життя, сукупна дія яких забезпечує оздоровлення організму, є рухова активність без примусу, відмова від шкідливих звичок, збалансоване харчування, сприятливий психологічний клімат в суспільстві, загартовування тощо [20].
   Основними складовими здорового способу життя є: дотримання режиму праці і відпочинку; фізична активність і загартування; раціональне харчування; психогігієна і психопрофілактика; охорона навколишнього середовища; самоконтроль за станом здоров'я, самооздоровлення з використанням традиційних і нетрадиційних методів; профілактика наркоманії і токсикоманії, вживання алкоголю; статеве виховання і сексуальна культура, профілактика зараження ВІЛ; особиста гігієна і своєчасне звернення до лікаря [15].
   На думку фахівців Українського інституту соціальних досліджень, складові здорового способу життя включають різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров'я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. На їх думку, найважливішими з них є харчування (зокрема якісна питна вода, необхідна кількість вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека у фізичному й психічному аспектах, наявність стимулів для професійного розвитку), рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень) [30].
   СІ. Горчак вказує, що критерії, які визначають здоровий спосіб життя людини, є такі: "гігієнічна зумовленість поведінки людини; фізіологічно оптимальний режим праці; достатня рухова активність; раціональне харчування; відмова від шкідливих звичок; відпочинок, що відновлює сили; корисні для особистості, сім'ї, суспільства форми дозвілля тощо" [11].
   Аналіз психолого-педагогічних досліджень з цієї проблеми свідчить про те, що найбільш характерним для авторів є підхід, у основі якого - вибір такого модусу поведінки, у якому критерієм є особистісна зацікавленість у збереженні і зміцненні здоров'я, навчання і самоосвіта тощо. Так, П.Д. Плахтій, визначаючи основні складники здорового способу життя, вважає, що до них можна віднести такі: спосіб життя, рівень культури, місце здоров'я в ієрархії потреб, мотивація, настанова на довге життя, навчання культурі здоров'я [23].
   Е.Н. Вайнер у перелік структурних елементів здорового способу життя включає такі: оптимальний руховий режим; тренування імунітету і загартування; раціональне харчування; психофізіологічну саморегуляцію; психосексуальну і статеву культуру; раціональний режим життя; відсутність шкідливих звичок; валеологічну самоосвіту [7].
   A.M. Наточій, В.В. Бесараб визначають основні компоненти здорового способу життя (духовна чистота, оптимальний руховий режим, особиста гігієна, раціональне харчування, трудова діяльність, відмова від шкідливих звичок і загартування) та наголошують на пріоритетності освітніх засобів, психологізації навчально-виховного процесу [2].
   Л.Г. Татарникова, посилаючись на практичні дослідження, пише: "Здоровий спосіб життя не може бути однаковий для всіх оскільки люди різні, а значить, щоб досягнути того чи іншого ефекту, вони мусять діяти по-різному" [29]. Подібну позицію має В.Г. Запорожченко, на думку якої "здоровий спосіб життя за структурою не є щось постійне, застигле: при здійсненні контролю і самоконтролю індивід вносить зміни у свій спосіб життя, збільшує чи зменшує інтенсивність фізичних навантажень, змінює дієту, вводить одні, відмовляється від інших, удосконалює треті елементи способу життя" [12].
   Необхідно зазначити, що більшість довідникових джерел, зокрема енциклопедії, тлумачний словник, словники із філософії, соціології, педагогіки, медицини взагалі не містять статті "Становлення здорового способу життя". У багатьох літературних джерелах, які висвітлюють теоретичні і прикладні аспекти становлення здорового способу життя, означене поняття або ж взагалі не згадується, або має умовний, відносний смисл, позбавлений самостійного змісту, що носить декларативний характер.
   Аналіз напрацювань учених, які вивчають проблему формування здорового способу життя на сучасному рівні, показує, що серед дослідників немає єдиної точки зору щодо визначення поняття. Так, В.Г. Запорожченко тлумачить назване поняття так: "Становлення здорового способу життя - це спонукання до включення у повсякденне життя індивіда різних нових для нього форм поведінки, корисних для здоров'я; відмова від шкідливих для здоров'я звичок; оволодіння знаннями, на основі яких можна грамотно, безпечно і з користю для здоров'я почати вести здоровий спосіб життя" [13].
   В.І. Белов і Ф.Ф. Михайлович зазначають, що "становлення здорового способу життя має відбиватися у навчанні прищеплення навичок, умінь і життєвих стереотипів, що охоплюють раціональну організацію праці і відпочинку, зниження ризиків, які погіршують стан здоров'я населення (екологія, нераціональне харчування, гіподинамія, шкідливі звички тощо), способи збільшення резервів здоров'я" [1].
   М.С. Гончаренко вважає, що "формування здорового способу життя має за мету удосконалення умов життєдіяльності на основі валеологічного виховання, навчання гігієнічних навичок, знання чинників ризику: шкідливі звички, алкоголь, наркотики, тютюнокуріння, зниження рухової активності, завищення потреб відносно можливостей" [10].
   На думку В.В. Лях, Т.Л. Лях, "формування здорового способу життя розглядається як підвищення санітарної культури населення, пропаганда принципів здорового способу життя, проведення оздоровчих заходів, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я, підвищенню працездатності й активного довголіття" [20].
   Узагальнення вищенаведених тлумачень поняття "становлення здорового способу життя" дає змогу встановити, що незважаючи на те, що вони не тотожні, яскраво виражених протиріч у підходах учених ми не вбачаємо. Усі вони більшою чи меншою мірою орієнтують людину (соціальну групу) на знання і дотримання у повсякденній життєдіяльності тих стереотипів поведінки, які спрямовані на формування гігієнічних навичок, усунення чинників ризику погіршення здоров'я, раціоналізацію праці і відпочинку.
   На нашу думку, становлення здорового способу життя є тривалою в часі, систематичною, усвідомленою діяльністю людини у напрямі поліпшення успадкованих резервів фізичного, психічного здоров'я як основи якісного виконання біологічних і соціальних функцій, духовного розвитку, досягнення життєвого і професійного довголіття. Системотвірним компонентом такої діяльності є формування стійкої мотивації на здоровий спосіб життя.
   Висновки: Отже, здоров'я великою мірою залежить від здорового способу життя як активного творення здоров'я, включаючи всі його компоненти. Для творення здоров'я необхідне глибоке розуміння чинників здоров'я і хвороби; вміле використання методів, які зміцнюють здоров'я: фізичне, психічне, соціальне та духовне; набуття навичок оздоровчих, загальнозміцнюючих методів і формування ціннісного ставлення та установки на здоровий спосіб життя.
   Підсумовуючи все вищезгадане можна зрозуміти, що поняття здорового способу життя є багатогранним і ще недостатньо дослідженим.

Література

1. Белов В.И., Михайлович Ф.Ф. Валеология: здоровье, молодость, красота, долголетие. - М., 1999. - 664 с.
2. Бесараб В.В. Зміст і форми формування здорового способу життя у вихованців загальноосвітніх шкіл інтернатів України // Здоров'я та освіта: проблеми та перспективи: Матер. І Всеукр. наук.-метод, конф. - Донецьк: ДонДУ, 2000. - С 9-11 с, С. 10.
3. Блажей С. Понятие "здоровый образ жизни" и его место в медицинском познании// Философские вопросы медицины и биологии. - 1990. - Вып. 22. -С. 22.
4. Боримский В.К., Титаренко Б.Т. Роль здравоохранения в укреплении материальной, организационной и духовной основ социалистического образа жизни // Социальная гигиена, организация здравоохранения и история медицины. - Вып. 20. - 1989. -С. 82-86.
5. Борисенко Н.Ф., МовчанюкВ.О., Меламент Л.Е., Рудь Г.В. Основные направления работы по формированию здорового образа жизни // Врачебное дело.-1994.-№5-6.-С. 181-184.
6. Булич Е.Г., Муравов И.В. Теоретические основы валеологии. - К.: ІЗМН, 1997.-224 с.
7. Вайнер Э.Н. Валеология: Учебник для вузов. - М., 2001. - 416 с, С. 63.
8. Валеологія. -К.: Т-во "Знання". - 1996. - 336 с.
9. Водопьянов В.И. Активный, здоровый образ жизни и нормология // Методологические и социальные проблемы медицины и биологии. - 1990. -Вып. 6. - С. 60.
10. Гончаренко М. С. Цели и задачи валеологии, направления развития// Наука здоровья. Этюды валеологии". - Севастополь, 2000. - 364 с, С. 190.
11. Горчак СИ. К вопросу о дефиниции здорового образа жизни/ Здоровый образ жизни: Социально-философские и медико-биологические проблемы. -Кишинев: Штиница, 1991. - 184 с, С. 37.
12. Запоржченко В.Г. Образ жизни и вредные привычки. - М.: Медицина, 1984.-33 с, С. 26.
13. Запорожченко В.Г. К понятию "здоровый образ жизни" //Здоровый образ жизни: Тез. докл. Меж дун. науч. конф., Ленинград, 12 - 14 декабря 1990 г. -4.1. -Новгород, 1990. -С. 26.
14. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник. -К.: МАУП, 2000.-312 с.
15. Інструктивно-методичні рекомендації для медичних працівників з формування здорового способу життя. - К., 2000. - 22 с, С. 2.
16. Колбанов В.В. Валеология: Основные понятия, термины и определения. - СПб.: Деан, 2000. - 256 с.
17. Лисицын Ю.П. Образ жизни и здоровье населения. - М., 1982. - 40 с.
18. Лисицын Ю.П., Сахно А.В. Здоровье человека - социальная ценность. -М.: Мысль, 1989.-270 с.
19. ЛищукВ. А., Мосткова Е. В. Основы здоровья: актуальные задачи, решение, рекомендации. -М.: Наука, 1994. - 133 с.
20. Лях В. В., Лях Т. Л. Моделювання та впровадження програм щодо здорового способу життя. - К.: Наук, світ, 2002. - 122 с.
21. Максименко С. Д. Загальна психологія. - К., 2004. - 272 с.
22. Мдівнішвілі І. Самостійні заняття фізичною культурою і спортом як запорука здорового способу життя студентської молоді // Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. -Полтава, 2003. -С. 83-85.
23. Медико-біологічні основи валеології: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. - Кам'янець-Подільський, 2000. - 408 с, С. 61.
24. Ничкало Н.Г. Теоретико-методологічні проблеми і перспективи розвитку досліджень з неперервної професійної освіти / Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Збірник наукових праць. - У 2 ч. - Ч. 1. -К.: 2001.-392 с
25. Педагогика: Большая современная энциклопедия. - Мн., 2005. - 720 с.
26. Рибалка В.В. Теорії особистості у вітчизняній психології та педагогіці. - Одеса, 2009. - 575 с.
27. Социалистический образ жизни. -М., 1984. - С. 10-194.
28. Степанов А.Д., ІзуткинД.А. Критерии здорового образа жизни и предпосылки его формирования // Сов. здравоохранение. - 1981. - № 5. - С. 6-10.
29. Татарникова Л.Г. Педагогическая валеология: Генезис. Тенденции развития.-СПб., 1997.-416 с, С. 23.
30. Формування здорового способу життя: Навч. посіб. для слухачів курсів підвищення кваліфікації державних службовців. - К., 2000. - 232 с
31. World Health Organization. The World Health Report, 1987: Conquering Suffering, Enriching Humanity. - Geneva: WHO, 1946. - 25 p.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com