www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Світоглядні орієнтації особистості як складова системи духовних цінностей
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Світоглядні орієнтації особистості як складова системи духовних цінностей

Н.Д. Володарська

СВІТОГЛЯДНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ

   Стаття присвячена проблемі становлення світоглядних орієнтацій, духовного розвитку особистості. Розкрито особливості розвитку образу “Я” на основі розгортання процесу морально-духовної самосвідомості. Висвітлено взаємозв'язок образу “Я” та морально-ціннісного вчинку.
   Ключові слова: образ “Я”, моральність, духовність, світоглядні орієнтації.
   Актуальність проблеми розвитку духовних цінностей молоді обумовлена потребами суспільства у національному відродженні української еліти та подальшого розвитку духовної культури українського народу. Формування еліти українського народу базується на створенні умов становлення світоглядних орієнтацій, моделі світу. Світоглядні ціннісні орієнтації як складова системи духовних цінностей є базовим утворенням у структурі свідомості та самосвідомості особистості і визначають зміст “Я-концепції” а відтак і образу “Я”.
   Підростаюча особистість є членом суспільства, його продуктом і творцем. Одним з напрямків вивчення процесу становлення національної свідомості та самосвідомості особистості є дослідження закономірності надбання знань, формування понять, які стосуються змін, що відбуваються у суспільстві, формування внутрішніх моделей цього суспільства, прогнозування майбутнього. Важливими є також джерела, на основі яких підростаюча особистість формує ці моделі, а також питання про те, наскільки вони співпадають з дійсністю, і від яких внутрішніх та зовнішніх чинників така міра адекватності залежить.
   Оточуюче середовище, певний культурний осередок формує у підлітків ієрархію цінностей. Картина світу в людській свідомості формується на свідомому і навіть на підсвідомому рівнях. Носії певних традицій можуть і не усвідомлювати свою приналежність до певної етнічної спільності, але нерефлексивно використовувати її систему світоглядних уявлень. Світогляд особистості утворює категоріальні структури свідомості, які відповідальні за процес психічного відображення дійсності. Ця дійсність відбивається в образі, моделі, певній концепції світу, що створює основу ментальності особистості. Ментальні структури об'єктивуються у певних традиціях, у специфіці психічної діяльності людей певної лінгвокультурної спільноти. Як визначив М.К. Мамардашвілі - це своєрідна семантична основа епістемологічної діяльності психіки. На сучасному етапі соціального розвитку нашої країни відбуваються різкі зміни в суспільній психології, моральна регуляція більш не існує у вигляді готових настанов, мораль відображає ускладнення суспільних відносин, а це потребує від особистості свідомого застосування моральних правил.Вивчення особистості, її свідомості та самосвідомості як здатності людського духу осягати самого себе, включаючи моральні форми її прояву, здавна приковувало до себе увагу філософів, педагогів і психологів. Сутність моралі - одна із найскладніших наукових проблем. Але, незважаючи на чисельні дослідження, в яких робляться спроби запропонувати систему уявлень про психологічні механізми набуття людиною морально - духовних смислів (М.Й. Боришевський, Б.С. Братусь, Г.І. Гінзбург, ДО. Леонтьев,Н.І. Непомняща, О.В. Сухомлинська та інші), на сьогодні ще немає розгорнутої завершеної системи уявлень про процес присвоєння особистістю духовних цінностей та становлення світоглядних орієнтацій. Отже, метою статті э розгляд специфіки світоглядних орієнтацій в структурі духовних цінностей особистості.
   Духовність нами розглядається як складний феномен самоусвідомлення особистості, внутрішнє сприймання, привласнення культури осередку, в якому вона знаходиться. Наповнене духовним багатством життя передбачає не тільки включення в образ власного Я інформації про оточуючий світ, але й здатність розглядати своє Я у контексті світу. Позитивне ставлення до себе співіснує з позитивним ставленням до оточуючих і доброзичливим відношенням до світу.
   Суттєвою характеристикою духовного світу є його унікальність, абсолютна індивідуальність. Отже, у кожної людини власний духовний світ. Особистість усвідомлює себе творцем власного життя, свого індивідуального світу: сфери цінностей, ідеалів та ін. Особистість надихає світ своєю творчою силою, привносить у нього духовний і моральний зміст.
   Однак, значним у процесі розвитку особистості як носія духовності є уміннях бачити не тільки свою індивідуальність, а й індивідуальність інших, визнавати цінність оточуючих. Духовні здібності пов'язані з емпатією особистості, засновані на співчутті і співпереживанні.
   Істинний зміст особистісного “Я” постає у неповторному, індивідуальному здійсненні власного буття, розгортанні сутнісних відношень зі світом, продукуванні цінностей власного діяння у світі. Особистісні вияви індивіда мають культурно-історичний зміст, оскільки відтворюють певний етап історії людського буття. В процесі розвитку особистості відбувається розгортання індивідуальної сутності “Я”, при цьому не порушується його змістовна структура, а можливості самовияву розширюються.
   На думку М. Боришевського, можливість та доцільність психологічного вивчення духовності отримує переконливе позитивне звучання за умови переведення наукового розгляду даного феномена у контексті психології особистості. Адже феномен духовності можливо збагнути лише в контексті розвитку особистості, її активності і поведінки [5]. Спираючись на ідею народності, яка була розроблена К.Д. Ушинським, ми виокремлюємо національну систему виховання. Саме ця система зобов'язує вводити дітей у сферу українознавства, досконалого володіння українською мовою, фольклором, усіма видами та жанрами українського народного мистецтва, домоводства, родинно-побутової культури, світоглядних уявлень та вірувань, морально-етичних норм. Народна творчість є невичерпним джерелом нашої духовності, виховної мудрості. Народні обряди поділяються на: громадянсько-політичні, пов'язані з суспільно-політичними і загальнонародними святами; родинні - святкування дня народження, День Матері, повноліття, весілля, похорон, новосілля; професійно-трудові - вступ до школи, закінчення школи, отримання диплому по закінченні вузу, перша зарплата; релігійні обряди -хрещення дитини, вінчання молодих, свята за церковним календарем. Обряди мають певний церемоніал, урочистість з чітко регламентованою формою виконання. Являючи собою органічний сплав духовно-морального й емоційно-психологічного впливу на особистість, обряд має широкий виховний діапазон щодо: а) вироблення у дітей гуманістично-демократичних поглядів, працьовитості та дисциплінованості; б) виховання патріотичних почуттів та естетичних смаків; в) прищеплення норм пристойної поведінки та здатності до позитивного співпереживання.
   Кожне традиційне українське свято, обряд, народні чи релігійні, одухотворюють людські почуття, родинну злагоду, а з нею й національну та загальнолюдську єдність, зміцнює спадкоємність поколінь, вселяє життєвий оптимізм, вчить дивитися на оточуючий світ радісними очима. Для дітей велике значення має не тільки саме свято, а й сам процес тривалої підготовки до нього, в якому активну участь беруть як дорослі, так і діти, вся сім'я. Великий виховний сенс тут має такий могутній психолого-педагогічний фактор, як перспектива майбутньої, завтрашньої радості відзначення свята усією родиною.
   Родина формує майбутнього громадянина країни, її еліту. За традиціями народної педагогіки проходить етнізація дитини. Кожен день родинного життя знайомить дитину з величезною різноманітністю взірців і форм поведінки -слів, міміки, жестів, вчинків і манер, трудової діяльності, взаємин, світоглядних орієнтацій, тощо.
   Дитина не тільки бачить і чує, а й глибоко відчуває і тонко сприймає насамперед піклування та ставлення до неї батька й матері, старших братів і сестер, дідуся й бабусі, сусідів і людей взагалі, жадібно, як губка, вбирає весь цій досвід. Крім того, вона з перших днів свого дитинства (і чим далі, тим більше) безпосередньо включається у коловерть життя сім'ї з усіма її труднощами, виконуючи властиві її вікові, статі, соціальному становищу функції. Саме в сім'ї дитина засвоює не тільки властиві суспільству норми поведінки, "належне" (те, як слід жити, що треба знати, як потрібно себе вести), а й "наявне": яке життя в дійсності, як люди поводяться насправді, з позицій сімейних духовно-моральних уявлень. І тут духовно-моральне, виховне значення сім'ї як соціального інституту розкривається у всій своїй глибині. Власне, від сім'ї залежить, наскільки близько в свідомості дитини зійдуться уявлення про "належне" та "наявне", обов'язки та права, слово та діло.
   Різниця в ментальних структурах різних культур, між окремими субкультурами єдиної лінгвокультурної спільності проявляється в специфіці концептуалізації досвіду, у виборі певних форм мовних репрезентацій. В умовах ізоляції від культурного осередку змінюються світоглядні орієнтації особистості, образ”Я”.
   Проводячи дослідження світоглядних орієнтацій молоді, яка перебувала на лікуванні в медичному центрі (м. Тарара, республіка Куба, 2006 p.), були отримані цікаві дані. У порівнянні суджень підлітків, які тимчасово перебували за кордоном (терміном від одного до п'яти років) і підлітків, які проживають постійно на Україні, були виявлені розходження.
   Серед підлітків, які постійно проживають на Україні у сільських (табл. 1) та міських (табл. 2) місцевостях, була виявлена різниця у світоглядних орієнтаціях, обумовлена специфікою культурного осередку за місцем проживання. Після певного довготривалого перебування за межами України ця різниця майже нівелювалась (табл. 3).

Таблиця 1

сжо

Мета в житті

Процес життя

Задоволення від самореалізації

Локус контролю Я

Локус-контролю життя

Показyик ОЖ

Середнє

26,23

26,08

21,23

16,69

23,92

109,85

Стд. відхилення

8,955

5,220

5,688

3,750

6,331

30,903

Таблиця 2

сжо

Мета в житті

Процес Задоволення від життя самореалізації

Локус контролю Я

Локус-контролю життя

Показ-дик
ОЖ

Середнє

31,37

31,71

25,89

20,93

30,45

105,08

Стд. відхилення

7,652

6,549

5,497

4,587

6,527

19,092

   Проведений тест СЖО (смисложиттєвих орієнтацій) серед таких підлітків показав ці зміни. По шкалі "цілі в житті" були отримані низькі бали, що означає відсутність в житті особистості мети на майбутнє, яка надає життю спрямованість, часову перспективу. Життя, як певна цінність, розглядається лише як сьогоднішній день і у минулому. Майбутнє настільки "затьмарене", що не виникає спроба заглянути у нього. Уявлення про перспективи окреслені лише у рамках того, що і було "сьогодні", "учора", "того року", "минулого року" і т.д. Іноді діти фантазують про щось далеке, яке не має реальної основи у сьогоденні і не підкріплюється особистою відповідальністю за його здійснення.
   Дослідження сенсожиттєвих орієнтацій підтвердили припущення про вплив соціального оточення на духовний розвиток особистості. Показники усвідомлення життя були вищі у підлітків, які перебували в оточенні рідних, близьких (свого етнічного осередку), ніж у підлітків, що перебували за кордоном (табл. 3).

Таблиця З

СЖО

Мета в житті

Процес життя

Задоволення від самореалізації

Локус контролю Я

Локус-конт-ролю життя

Показ-дик ОЖ

Середнє

31,10

32,28

26,46

20,07

31,85

104,23

Стд. відхилення

6,536

6,221

4,759

4,442

6,400

17,943

   Високі бали були отримані по шкалі 2 (процес життя та емоційна насиченість його), що характеризувало гедоністичне світоглядне спрямування -"жити сьогоднішнім днем". Низькі бали по 4 і 5 шкалам підтвердили зневіру до себе , у свої сили, неможливість контролювати події свого життя, впевненість, що життя людини непідвласне свідомому контролю, що свобода вибору ілюзорна, і немає сенсу будь-що змінювати.
   Ці показники були однаковими серед підлітків, які проживали у столиці, і тих, які приїхали з маленьких містечок. Етнічна ментальність проявилась у домінуючих життєвих настроях дітей, особливостях світосприймання, норм, духовних цінностей. Підлітки з маленьких містечок пригадували своїх сусідів, те як ходили до церкви на свята, відносячи ці спогади до цінних, важливих у своєму житті. Ментальність створює своєрідне "етнічне поле", яке відтворює специфіку духовності особистості. Діти зберігають етнічний колорит взаємин між собою, у становленнях до природи і праці, в організації побуту, свят, у конкретних актах самоорганізації етносу.
   Етнічна ментальність як цілісна система образів і уявлень, ціннісно-смислових утворень і своєрідних "правил життя" регулює світоглядні орієнтації. Типові психологічні риси етносуб'єктів, зафіксовані у їхній ментальності, є водночас і своєрідними знаками того природного і соціального середовища, в якому вони сформувалися. При зміні соціального оточення, географічного розташування, клімату, змінюються і деякі складові цих рис. Вони певним чином "розчиняються" в іншому етносі, не втрачаючи свою національну специфіку, духовність. Це підтвердилось на прикладі підлітків, які знаходилися певний час поза культурним осередком.
   Діти, перебуваючи за кордоном, не перестали психологічно почувати себе українцями. Завдяки відображальним, мнемічним та консервуючим властивостям етнічної ментальності, основні особливості збереглися. Через суб'єктивне переживання процесу оволодіння світом приходить оволодіння особистістю, окремими якостями своєї індивідуальності, усвідомлення себе як носія певного етносу, духовності нації. Оточуюче середовище формує усвідомлення свого "Я". Прийняте зовнішнє середовище стає часткою індивідуального простору, яке виступає як об'єктивоване "Я". В певній культурно-мовній ізоляції особистості важко набувати нові складові національної свідомості. Сам процес об'єктування свого "Я" реалізується шляхом формування смислових одиниць. Функції смислових утворень, як основних одиниць свідомості особистості, спрямовані на створення образу, ескізу майбутнього, тієї перспективи розвитку, яка не утворюється безпосередньо з певної ситуації. Будь-яка діяльність особистості може оцінюватись та регулюватись з боку її успішності у досягненні тих чи інших цілей та з боку її моральної оцінки. Остання не може бути вироблена з самої конкретної ситуації, виходячи з певних актуальних мотивів та потреб. Моральні оцінки та регулятивна функція мають позаситуативну основу, відносно самостійний психологічний план, який не залежить безпосередньо від ходу дій. Цією основою стають для особистості саме соціокультурні детермінанти, які формують смислові утворення та особистісні цінності. 3. Фрейд називав "архаїчними залишками" ментальні форми, присутність яких не пояснюється особистим життям людини, а походить з первісних природжених та успадкованих джерел людського розуму. Розум стверджує себе шляхом свідомого звернення до минулого за допомогою мовної та інших культурних традицій.
   Уся культурна спадщина, яку залишають минулі покоління, є результатом їх особистісного оволодіння зовнішнім середовищем і вміщує в собі відбиток попередніх поколінь, їх духовного розвитку. Середовище реальної життєдіяльності особистості являє собою простір значущих соціальних взаємодій та взаємовідношень певної соціально-етнічної групи. Індивідуальне мікросередовище характеризується об'ємом соціальної міжособистісної взаємодії та самореалізації. Кожний наступний рівень структури у своєму розвитку може окреслювати будь-який елемент попереднього рівня. В цьому полягає реальний процес освоєння етнокультурного простору певного періоду. Елементи індивідуального мікросередовища, що представлені різними формами та засобами у структурі етносфери, формують своєрідність побуту, індивідуальної життєдіяльності, соціальних стереотипів. Якщо дитина перебуває в ізоляції від культурного середовища, порушується процес самоїдентифікації з певною етнокультурою. У повсякденній свідомості дитини стає неможливим формування здібності сприймання національного формування етноцентризму, етнозахисту. Становлячи ядро духовного світу особистості, духовні цінності сприяють перетворенню соціальних норм і ідеалів на особистісні переконання й принципи життєдіяльності людини. Духовні цінності покликані регулювати поведінку людей, виражати спрямованість повсякденного людського спілкування орієнтувати людину як свідомого суб'єкта на дружелюбність, повагу, чуйність, співчуття та допомогу у ставленні до іншого. Духовно-практичне засвоєння індивідом моральних цінностей відбувається на основі особистого досвіду через вибіркове відношення й апробацію їх об'єктивного значення, суб'єктивне осмислення і перетворення в моральні переконання як вимоги до самої себе - мотиви своєї поведінки.
   Становлення духовності має безпосередній зв'язок із формуванням моральних цінностей особистості, які мають універсальне значення. Вбачається неможливим об'єктивне сприйняття особистості поза сферою духовності. На сьогодні актуальною залишається проблема з'ясування психологічної сутності духовного “Я образу” особистості. Самоусвідомлення, розвиток образу “Я” здійснюється в ході самореалізації людини в матеріальній предметно-практичній і духовній діяльності [4, с 27]. Духовність же - це пошук, практична діяльність, досвід, через які суб'єкт здійснює в собі перетворення, необхідні для самовизначення. Отже, ця духовно-практична діяльність необхідна для самостворення, самовизначення, духовного зростання людини.Завдяки самосвідомості ми усвідомлюємо невідповідність якостей нашої особистості соціально-моральним вимогам, ми усвідомлюємо також невідповідність наших психічних і фізичних можливостей нашим прагненням. Керуючись своєю самосвідомістю, людина формує своїми діями і вчинками нові якості особистості [3, с 83].
   Первинною умовою моральної самооцінки є соціальна оцінка поведінки дитини дорослими. Дитина починає оцінювати свої дії і вчинки, буквально повторюючи оцінки дорослих.
   Однією з найважливіших умов формування самооцінки є усвідомленість критеріїв моральної оцінки. Моральні критерії самооцінки формується в соціально-історичному розвитку. Ступінь цього засвоєння визначається рівнем розвитку мислення, емоційно-вольової сфери, взагалі всієї предметної свідомості в цілому. Відповідно, соціально-моральна самооцінка так само, як інші сторони самосвідомості, визначається розвитком предметної свідомості. Оскільки моральні поняття - високо узагальнені поняття, то найбільше значення для засвоєння критеріїв моральної самооцінки є розвиток узагальнюючого мислення.
   Вступаючи в різні відносини з іншими, людина орієнтується на певні норми, правила, звичаї. “Я-образ” на індивідному рівні відображає ступінь відповідності-невідповідності людини вимогам суспільства.
   Найбільш зріла форма самосприйняття передбачає симпатію і повагу до себе з таким же ставленням до іншого і очікування уваги і симпатії від нього. Суперечливий етап в розвитку особистості характеризується відсутністю поваги до себе в комбінації з негативним ставленням до людини, несхожої на себе, і очікуванням ворожого ставлення від неї.
   Важливим моментом формування і розвитку духовних цінностей в морально-рефлексивній свідомості суб'єкта є поява у нього відчуття внутрішньої свободи. Духовний стан особистісної свободи виникає у людини при усвідомленні нею наявності зовнішніх можливостей вибору і сформованої внутрішньої готовності здійснити цей вибір. Отже, свобода вибору і відповідальність за нього є критерієм особистісного рівня самосвідомості.
   Сам вибір з ряду можливих передбачає відмову від чогось заради більш цінного і значущого. Його здійснення вимагає різних особистісних проявів. Вибір особистості призводить до того чи іншого вчинку, який викликає конфліктний смисл “Я”, що запускає роботу самосвідомості.
   Висновки. Для розвитку духовності особистості, формування етнічного простору принципово важливим стає питання про національне середовище існування особистості, яке визначає зміст процесу оволодіння духовними цінностями формування світогляду, становлення "площини", в якій віддзеркалюються особистісні якості, характеристики для побудови індивідуального простору.
   Наш час потребує виховання особистості, яка спроможна здійснювати адекватний, свідомий вільний вибір. У зв'язку з цим постає завдання -спрямовано формувати в особистості вміння створювати себе, свою картину світу, духовні цінності. Таким чином, духовність являє собою відповідальне прийняття і слідування вищим зразкам сукупної людської культури, засвоєння вищих цінностей буття людини як своїх власних. Без духовності неможлива свобода, оскільки відсутній вибір. Без неї неможлива автономна особистість. Тільки на основі духовності людська особистість може знайти себе.
   Тільки розвиваючи себе, пізнаючи себе, створюючи власний образ “Я” та образ світу (не-Я), особистість стає більш духовною, розширюється і збагачується бачення себе, свого місця, своєї соціальної позиції та бачення оточуючого світу. Духовність - це процес, тобто динамічне утворення, для якого характерною є одночасна об'єктивність і суб'єктивність існування.
   Духовність передбачає достатній рівень розвитку самосвідомості та складових її психологічної сам організації, а саме образу “Я”. Це психологічний феномен, що характеризується зосередженістю на осмисленні і переживанні духовних цінностей, тобто пізнавальних, моральних і естетичних аспектів людського буття. Таким чином, можна відмітити, що проблема духовності тісно пов'язана з багатьма іншими проблемами, зокрема з проблемою розвитку світогляду.

Література

1. Гармаев А.Ц. Этапы нравственного становления ребенка. - М., 1991.— С. 125.
2. Боднар М.Б. Вплив етнопсихологічних життєвих орієнтацій на самоактуа-лізацію студентської молоді. - К., 2004. - С. 120.
3. Донченко Е.А. Социетальная психика. - К.,1994. - С. 233.
4. Калина Н.Ф, Черный Е.В., ШоркинА.Д.. Лики ментальности и поле политики. -К., 1999. -С. 233.
5. Мамардашвили М.К. Быть философом - это судьба // Философская и социологическая мысль. - М., 1989. - № 2. - С. 34.
6. Боришевський М.Й. Духовність в особистісних вимірах // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України/ За ред.-С.Д. Максименка. Т. X, част. 4. - К., 2008. - С. 61-69.
7. Васильєв Я.В. Футурреальная психология личности: Монография. -Николаев: Илион, 2007. - С. 519.
8. Капица В.Ф. Социальная философия: духовно-ценностный аспект. 4.1. -Кривий Ріг: Мінерал, 2000. - С. 312.
9. Татенко В. Вчинок як вища форма душевно-духовної творчості людини. / Віталій Татенко // Психолог. - 2008. - № 37 (жовтень). - С. 3-4.
10. Цукерман Г.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития- М.: Интер-пакс, 1995.-288 с
11. ЮнгК.Г. Архетип и символ. - М., 1991. - 304 с.
12. ПлаксийС. Твой молодой современник: Проблемы совершенствования образа жизни рабочей молодежи в зеркале социологии. - М., 1982. - С. 24.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com