www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості формування ідентичності особистості в умовах ступеневої освітньої підготовки
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості формування ідентичності особистості в умовах ступеневої освітньої підготовки

T.A. Зеленська

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СТУПЕНЕВОЇ ОСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ

   Гіпотеза статті - умови ступеневої освітньої підготовки позитивно впливають на формування структурних компонентів ідентичності особистості. Дослідження проводились за допомогою методики М. Куна та Т. Макпартленда “Хто я?” серед студентів ТНТУ ім. І. Пулюя. Результати проведених досліджень підтверджують висунуту гіпотезу.
   Ключові слова: особистість, ідентичність, методика,ступенева освітня підготовка, структурні компоненти ідентичності, формування.
   Метою нашого дослідження є аналіз впливу умов ступеневої освіти на формування ідентичності особистості.
   Об'єктом дослідження виступає ідентичність особистості, що формується в умовах ступеневої освітньої підготовки.
   Предметом вивчення стали особливості формування ідентичності студентів в процесі соціалізації в умовах ступеневої освітньої підготовки.
   Гіпотеза дослідження - умови ступеневої освітньої підготовки позитивно впливають на формування змістових характеристик ідентичності особистості.
   Теоретичну і методологічну основу нашого дослідження становлять: 1) теоретичні принципи, сформульовані у вітчизняній та зарубіжній психології особистості та соціальній психології; 2) дослідження формування структури ідентичності особистості в умовах ступеневої освітньої підготовки за допомогою методики “Хто я?” М.Куна та Т.Макпартленда; 3) визначення особливостей формування змістових характеристик ідентичності в умовах ступеневої освітньої підготовки. Дослідження структури ідентичності, залежно від форм навчання, в умовах ступеневої освіти, проводилось на базі Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя. В опитуванні приймали участь студенти технічних спеціальностей, що навчаються в університеті після закінчення одинадцятого класу - п'ятдесят чотири студенти - та п'ятдесят чотири студенти, що навчаються в університеті по ступеневій підготовці, тобто після закінчення навчання в закладах І—II рівня акредитації. Опитуваним, згідно умов тестової методики, було запропоновано протягом дванадцяти хвилин дати відповідь на запитання “Хто я?”.
   Сучасні умови швидких соціальних змін пред'являють особливі вимоги до особистості. Динамічні процеси, що відбуваються в суспільно-політичному житті, відображаються в самосвідомості особистості та усвідомлення нею свого місця в соціальному середовищі. В сучасній психології, в якості одного із основних структурних компонентів особистості, розглядається поняття ідентичності, що є одним із феноменів, що формує свідомо поведінку індивіда. В сучасній вітчизняній та зарубіжній психології проблема формування ідентичності розглядалась багатьма дослідниками.
   Основними підходами в дослідженні ідентичності є психоаналітичний, символічний інтеракціонізм, біхевіористський, когнітивний, конструкціоністський. Психоаналітичний підхід вивчає ідентичність як почуття тотожності, цілісності власної особистості і розглядає ідентичність як здатність індивіда до адаптації в широкому розумінні слова. Символічний інтеракціонізм розглядає ідентичність, як ієрархічну послідовність різних інтеріоризованих ролей, що є основою для організації вибору напрямку поведінки особистості. Біхевіористський напрямок розглядає ідентичність як усвідомлення своєї належності до певної соціальної групи, а також як засіб регуляції міжособистісних та міжгрупових відносин. Когнітивний та конструкціоністський підходи розглядають ідентичність як когнітивну систему, систему конструктів, яка забезпечує орієнтацію особистості в соціальному середовищі, сприяє структуруванню життєвого досвіду, формуванню конкретної моделі поведінки особистості.
   Ідентичність - це самоусвідомлення особистості, складається з узагальнених реакцій людини, щодо думки про неї інших людей, це відчуття гармонії та цілісності власного Я. Особливу роль при формуванні ідентичності відіграють первинні групи: сім'я, родина, друзі. Ідентичність формується в результаті взаємодії з іншими людьми, в процесі засвоєння нею суспільних норм, цінностей, способів діяльності, є відображенням взаємодій (інтеракцій), котрі мають місце під час міжособистісного спілкування. Згідно Дж. Міда, існує усвідомлювана та неусвідомлювана ідентичність, що демонструє перехід від несвідомо прийнятих норм та звичок іншої людини до осмисленого ставлення до себе і своєї поведінки. Наявність усвідомлюваної ідентичності - це наявність особистісної свободи, можливості думати про мету і тактику своєї поведінки. Перехід від неусвідомлюваної до усвідомлюваної ідентичності можливий при наявності рефлексії - здатності до пізнання людиною самої себе, своїх дій та вчинків, психічних станів, почуттів, здібностей, характеру. Людина усвідомлює ідентичність за допомогою мовлення.
   Ідентичність виконує ряд функцій: орієнтувальну, структурну, цільову, екзистенційну. Надає цілісності, неперервності, визначеності особистості. Забезпечує відчуття подібності з одними та відчуття відмінності від інших, є результатом поведінкових паттернів особистості. Ідентичність забезпечує процес диференціації та інтеграції Я особистості. Диференціація - це визначення меж цілісності і незалежності власного Я. Інтеграція Я - це об'єднання себе з іншими, включення у соціум.
   Ідентичність має багаторівневу структуру. До індентифікаційних характеристик належать “Я-соціальне”, “Я-комунікативне”, “Я-фізичне”, “Я-матеріальне”, “Я-діяльне”, “Я-рефлексивне”, “Я-перспективне”. В якості самостійних компонентів виступає проблемна та ситуативна ідентичність. Структура ідентичності включає в себе певні протиріччя: з одного боку - це прагнення до унікальності, індивідуальності, з іншого боку - це бажання бути прийнятим і схожим на значимих інших. Знання ідентичності особистості дозволяє передбачити поведінку людини, що базується на інтеріоризації (вбиранні зсередини певних соціальних статусів).
   За допомогою методики “Хто я?” М. Куна та Т. Макпартленда ми визначали змістові характеристики ідентичності, особливості її структури, що формується в умовах, репрезентованих ступеневою освітньою підготовкою. Зокрема, ми досліджували здатність до рефлексії, особливості формування статевої ідентичності, самооцінку ідентичності, часову ідентичність.
   Зупинимося на визначенні рефлексії за допомогою методики “Хто я?”. Людина з більш розвинутим рівнем рефлексії дає більшу кількість відповідей на запитання “Хто я?”, ніж людина, з менш розвинутим уявленням про себе. Низьким рівень рефлексії, є тоді, коли респондент протягом дванадцяти хвилин, що даються для відповідей на запитання “Хто я?”, дає лише дві - три відповіді. Достатньо високим є рівень рефлексії, коли таких відповідей є п'ятнадцять - двадцять.
   Статева ідентичність - змістоформуючий елемент особистості, що впливає на мислення та поведінку особистості, має когнітивно-афективну природу, включає у себе знання про себе, як про особистість, що належить до жіночої або чоловічої статі. Згідно даної методики ми визначали ставлення респондентів до своєї статі, як нейтральне (чоловік або жінка), відчужене (особа жіночої статі), емоційно-позитивне, емоційно-негативне. Пряме визначення респондентом статі говорить про те, що психосексуальна сфера для нього є важливою і усвідомлюваною. Опосередковане визначення статі відбувається через усвідомлення соціальних ролей. Емоційно-позитивне визначення статі говорить про сформованість позитивної статевої ідентичності, прийняття своєї привабливості, як представника своєї статі.
   Для аналізу самооцінки ідентичності особистості ми брали до відома те, що самооцінка - це емоційно-оціночна складова Я-концепції, відображає ставлення до себе та своєї діяльності, ступінь самоповаги, відчуття власної цінності. Умовою розвитку самооцінки є спілкування з оточуючими, власна діяльність людини, співставлення рівня своїх домагань з об'єктивними результатами своєї праці, шляхом порівняння себе з іншими, самооцінка ідентичності носить суб'єктивний характер, виражає ступінь реальних та ідеальних прагнень. Під час обробки результатів досліджень, самооцінку ідентичності особистості ми розглядали як адекватну, нестійку, занижену, завищену. Адекватна самооцінка - реалістичне усвідомлення своїх позитивів та негативів, постановка реалістичних завдань невимушена поведінка, задоволення собою та оточуючими. Неадекватна самооцінка - це заниження критичності по відношенню до власних дій. Ми розрізняли неадекватну занижену та неадекватну завищену самооцінку. Самооцінка, згідно методики М. Куна та Т. Макпартленда “Хто я?”, вважається адекватною, коли співвідношення позитивних та негативних якостей складає приблизно сімдесят відсотків до тридцяти. Завищеною вважається самооцінка, коли кількість позитивних якостей по відношенню до негативних складає приблизно дев'яносто відсотків, людина відмічає, що в неї немає недоліків або число їх складає приблизно п'ятнадцять відсотків. Самооцінка є нестійкою, якщо кількість позитивних якостей по відношенню до негативних складає приблизно п'ятдесят відсотків.
   Поняття ідентичності включає складову часу, оскільки пов'язує уявлення людини про себе саму, котре з'явилось на різних етапах її життя. Усвідомлення часу є базою для визначення змісту життя і відповідає адекватній поведінці людини з іншими людьми. Аналіз часового аспекту ідентичності слід проводити, виходячи з того, що успішність взаємодії з оточуючими передбачає відносне прийняття нею минулого, теперішнього і майбутнього Я. Наявність ідентифікаційних характеристик говорить про часову інтегрованість особистості. Особливу увагу ми приділяли наявності в самоописі показників перспективної ідентичності (перспективного Я), тобто ідентифікаційних характеристик, пов'язаних з побажаннями, намірами, що стосуються різних сфер життя. Адже наявність планів на майбутнє має велике значення для характеристики внутрішнього світу людини, відображає часовий аспект ідентичності, направлений на життєву перспективу. Ознакою психологічної зрілості особистості є не лише націленість на майбутнє, а й прийняття теперішнього. Переважання в самоописі дієслів минулого часу говорить про незадоволення собою в теперішньому часі, прагнення повернутись в минуле, виходячи з його привабливості або ж травматичності (коли психологічна травма не пропрацьована). Домінування слів в майбутньому часі говорить про невпевненість в собі, намагання відійти від труднощів даного моменту, виходячи з недостатньої самореалізації. Переважання дієслів в теперішньому часі говорить про активність особистості, усвідомлення здійснюваних нею вчинків. При опрацюванні часового аспекту ідентичності, ми визначали “минуле Я”, “теперішнє Я”, “майбутнє Я”. Рівень диференційованості ідентичності пов'язаний з рівнем рефлексії, згідно Е. Еріксона. Низька диференційованість ідентичності розцінюється, як криза ідентичності. В якості диференційованості ідентичності в опитувальнику виступає число показників ідентичності, що використовував респондент під час відповідей.
   Розглянемо валентність ідентичності - емоційно-оціночний фон ідентифікаційних характеристик в самоописі ідентичності. Негативною валентність ідентичності ми можемо вважати тоді, коли переважають негативні категорії при описі власної ідентичності. Нейтральна валентність спостерігається, коли існує рівновага між позитивними та негативними самоідентифікаціями, або ж в самоописі не проявляється ніякий емоційний фон. Позитивна валентність ідентичності - це позитивні ідентифікаційні характеристики, що переважають над негативними. Завищена валентність - це відсутність негативних самоїдентифікаційних характеристик (я - ліпше всіх). Наявність позитивної валентності виступає ознакою адаптивного стану ідентичності, пов'язана з наполегливістю, досягненням мети, відповідальністю, соціальною сміливістю, впевненістю в собі. Негативна валентність та завищена пов'язані з імпульсивністю, непостійністю, тривожністю, образливістю, невпевненістю в собі.
   Нашим завданням було проаналізувати за допомогою тестової методики “Хто я?” М. Куна та Т. Макпартленда чи впливають соціальні умови, які диктує ступенева освітня підготовка, на формування ідентичності особистості, чи відрізняються процеси формування структурних компонентів ідентичності в молодих людей, котрі навчаються за різними формами освіти.

Результати досліджень за методикою М. Куна та Т. Макпартленда “Хто я?”

 

Рефлексія

Самооцінка ідентичності

 

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Адекватна

Нестійка

Занижена

Завищена

Відповіді студентів, що навчаються у ВНЗ на базі 11 -го класу.

8

20

26

20

24

5

5

Відповіді студентів, що навчаються у ВНЗ після закінчення закладів I- II рівнів акредитації

3

17

34

18

3

6

27

Різниця показників

5

3

8

2

21

1

22

 

Статева ідентичність

Часовий аспект ідентичності

 

Нейтральне ставлення до статі

Відчужене

Емоційно позитивне

Емоційно негативне

Минуле “Я”

Теперішнє “Я”

Майбутнє “Я”

Відповіді студентів, що навчаються у ВНЗ на базі 11 -го класу.

26

28

32

22

5

43

6

Відповіді студентів, що навчаються у ВНЗ ПІСЛЯ закінчення закладів I- II рівнів акредитації

34

20

44

10

2

50

2

Різниця показників

8

8

12

12

3

7

4

 

 

Валентність ідентичності -
емоційно - оціночний фон

 

Негативна

Нейтральна

Позитивна

Завищена

Відповіді студентів, що навчаються у
ВНЗ на базі
11 -го класу.

8

28

14

4

Відповіді студентів, що навчаються у
ВНЗ після закінчення закладів І-ІІ
рівнів акредитації

4

8

22

20

Різниця показників

4

20

12

16

   Аналізуючи результати проведених досліджень, бачимо, що:
   1) рівень рефлексії вищий у студентів, що навчаються по ступеневій освітній підготовці, ніж у тих студентів, що навчаються у ВНЗ на базі одинадцяти класів (тридцять чотири студенти проти двадцяти шести, що становить приблизно п'ятнадцять відсотків);
   2) рівень самооцінки ідентичності приблизно однаковий; вісімнадцять студентів, що навчаються по ступеневій освітній підготовці, визначили самооцінку ідентичності як адекватну проти двадцяти випадків у студентів, що навчаються на базі одинадцяти класів. Завищений рівень самооцінки спостерігається у студентів, що навчаються по ступеневій підготовці у значній кількості випадків - у п'ятдесяти відсотків опитуваних, що може свідчити про те, що студенти після навчання у закладах І-ІІ рівня акредитації почувають себе більш впевнено, ніж студенти, що вступили до ВНЗ після закінчення одинадцятого класу середньої школи;
   3) статева ідентичність є емоційно - позитивною для більшості студентів, що навчаються по ступеневій підготовці (у сорока чотирьох студентів проти тридцяти двох), згідно проведених досліджень, відчужене ставлення до статевої ідентичності спостерігається у двадцяти восьми опитуваних - майже половини студентів, що навчаються після одинадцятого класу, проти двадцяти студентів, які навчаються по ступеневій освітній підготовці;
   4) щодо часового аспекту ідентичності, то у студентів, що навчаються по ступеневій освітній підготовці переважають в самоописі дієслова теперішнього часу, що свідчать про їхню активність, здатність вирішувати наявні проблеми, усвідомлювати власні вчинки, що є наслідком адаптаційного періоду, котрий вони пройшли, навчаючись у закладах І-ІІ рівня акредитації;
   5) позитивний емоційно-оціночний фон, тобто позитивна валентність ідентичності, спостерігається у більшості студентів, що навчаються по ступеневій освітній підготовці (у двадцяти проти чотирьох).
   Виходячи із отриманих даних, в результаті проведених досліджень, за допомогою методики “Хто я?” М. Куна та Т. Макпартленда, можемо зробити припущення, що соціалізація особистості в процесі ступеневої освітньої підготовки позитивно впливає на формування ідентичності особистості, зокрема, таких структурних компонентів ідентичності, як рефлексія, статева ідентичність, самооцінка ідентичності, складова часу, валентність ідентичності.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com