www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості усвідомлення соціального та індивідуального досвіду підлітками з неблагополучних родин
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості усвідомлення соціального та індивідуального досвіду підлітками з неблагополучних родин

Буковська О.О.

ОСОБЛИВОСТІ УСВІДОМЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ТА ІНДИВІДУАЛЬНОГО ДОСВІДУ ПІДЛІТКАМИ З НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ РОДИН

   В статті розкриваються основні характеристики соціального та індивідуального досвіду підлітків з не благополучних і благополучних родин.
   Ключові слова: підлітки з неблагополучных родин, соціальний та індивідуальний досвід.Постановка проблеми. Соціалізація є безумовним фактором розвитку особистості, про який говорять видатні науковці. На думку Дж. Дьюі, досвід - це єдино реальний світ істинних цінностей, тому соціальне становлення особистості — це постійна реконструкція досвіду. При порушенні нормальної соціалізації відбувається соціальна дезадаптація, головною причиною якої є за Н.Ю. Максимовою, К.Л. Мілютіною недостатнє засвоєння дітьми позитивного соціального досвіду [0]. В останні десятиліття наше суспільство зіштовхнулось з вкрай негативними явищами безпритульності, бездоглядності і неблагополучия. Для того, щоб зрозуміти і допомогти дитині з неблагополучно! родини, слід звернутись до її життєвого досвіду.
   Метою статті є розкриття основних характеристик соціального та індивідуального досвіду підлітків з неблагополучних і благополучних родин.
   Виклад основного матеріалу. Психологічні характеристики досвіду розглядали Б. Ананньєв, Л. Анциферова, К. Платонов, С. Рубінштейн. Н.Ф. Голованова [0] до структури соціального досвіду включила наступні компоненти: змістовний компонент, що проявляється в уявленнях про життєві цінності, мовленнєвій комунікації і складає в уяві особистості модель соціальних стосунків; позиційно-оціночний компонент виражається через позицію особистості, її активність, самовизначення в повсякденному житті; функціональний - визначається стилем життя, який може або сприяти, або заважати повноцінному становленню особистості.Аналізуючи індивідуальний досвід, Ю.М. Швалб відзначає його інтегративний характер, внаслідок чого знижується його амбівалентність. “Психологічним механізмом зниження амбівалентності є своєрідна процедура фільтрації: в систему життєвого досвіду “не допускаються” ті фрагменти взаємодії людини зі світом, які суперечать конструктам, що вже склались” [1, с. 18]. Автор підкреслює, що “усвідомлений індивідуальний життєвий досвід фіксується і існує в формі особистісного міфу” [0, с 19] та зазначає, що “конструкти життєвого досвіду виконують дві функції: по-перше, вони підтримують уявлення про світ, як про стабільний процес, який закономірно повторюється і до якого можна застосувати шаблони дій, по-друге, вони виконують функцію фільтра або селективну функцію відносно до кожного нового фрагмента життєвого досвіду, перетворюючи увесь життєвий досвід в індивідуальну інтегровану і відносно несуперечливу систему “життєвої філософії” особистості” [0, с 20].
   Н.В. Чепелєва розглядає процес формування нового досвіду та зазначає, що у звичних ситуаціях використовується “засвоєний раніше культурний зразок”, а у незвичних ситуаціях, по-перше, визначається смисл, по-друге, трансформується загальна схема інтерпретації світу таким чином, щоб новий факт та його смисл стали сумісними й узгодженими з усіма іншими фактами досвіду та його смислами [0, с 38]. Автор наголошує, що оскільки основний сенс “відповідає сенсу базових складових особистості”, то нові ситуації “часто лише підкріплюють вже наявний досвід, тобто, базові ментальні конструкти особистості, що вже склалися” [0, с 40]. В разі відходу від усталених особистісних утворень, “старий наратив (“замкнена оповідна структура, що надає життєвим подіям послідовності і завершеності” [0, с 28]) починає руйнуватись, оскільки новий досвід вступає в конфлікт з наявними базовими структурами особистості” [0, с 40]. Науковець стверджує, що, в такому випадку, базовий наратив втрачає свою цілісність і особистість починає “відновлення або трансформацію” власного досвіду. Тут можливі два шляхи, зазначає Н.В. Чепелєва, — “новий досвід може бути відкинуто та відновлено старий наратив” або ж “він переосмислюється, трансформується, наповнюється новим смислом” [0, с 40]. Таким чином, відбувається переструктурування, трансформація особистого досвіду і вибудовується новий наратив. “...діалог дозволяє особистості рухатися у просторі свого особистого досвіду, формуючи нові концептуальні схеми та наративні структури, а отже й розвиваючись” [0, с 41], — підсумовує автор. Без діалогу наратив редукується до особистого міфу, що не спонукає людину до розв'язання проблем, розуміння нової ситуації, призводить до кризи і особистісної дезадаптації.
   За Ж. Піаже, подолання труднощів можна розглядати як асиміляцію чи акомодацію. Асиміляція - це сприйняття й інтеграція досвіду про оточуючий світ і співвіднесеності зі вже сформованими структурами індивіда, а акомодація - зміни, розширення і диференціація досвіду у співвіднесенні з особливостями оточуючого світу і з подіями, які в ньому відбуваються.
   Науковці зазначають вплив негативного досвіду на становлення особистості в умовах неблагополуччя. У праці В.В. Вєтрової [0] дитячий досвід має особливе значення для встановлення контактів зі світом, для пізнання і інтерпретації подій власного життя, для емоційного і соціального благополуччя людини. Саме в сім'ї діти отримують свій перший досвід, який багато в чому визначає характер і формування соціалізації, є своєрідним "фільтром", який сприяє чи перешкоджає становленню контактів зі світом. Тому в разі відсутності спілкування в сім'ї і у випадку безпритульності процеси ідентифікації і соціалізації порушуються.
   "Соціальний досвід, певним чином "закодований" в соціальній ролі, буде засвоєний дитиною тільки по мірі активності її самосвідомості, по мірі усвідомлення своєї взаємодії з оточуючим соціумом, своєї активності в цій взаємодії" — зазначає Н.Ф.Голованова [0, с. 181]. Негативний досвід, як розлучення батьків, смерть близької людини і т. д., можуть переживатись дитиною як ситуація соціальної невдачі, і впливати на розвиток негативного самовідношення, і, навпаки, успішний досвід формує позитивне самовідношення. Зовнішні впливи приймаються особистістю, мають для нього особистісний зміст тоді, коли вони детерміновані значимістю для соціального досвіду самої особистості. В соціальному досвіді дитини вже на ранніх етапах на емоційно-образному рівні складається метафоричний образ світу, який стає важливим регулятором соціальних відношень дитини. Дослідження соціальних психологів вказують на те, що дитина накопичує і типізує не будь-який досвід, а лише той, що вважає доступним і успішним для себе [0, с.216—220]. Дитячий соціальний досвід - це завжди образ реально пережитої ситуації.
   О.М. Шиловська в своєму дослідженні робить висновок, що позитивному усвідомленню дітьми життєвого досвіду та породженню позитивного тексту-наративу сприяють такі умови: позитивне сприймання дитиною сімейної ситуації; відчуття довіри, любові та підтримки з боку батьків, авторитетності обох батьків в очах дитини та наявності у дитини певних обов'язків у сім'ї. Автор зазначає негативне сприймання дітьми сімейної ситуації у дітей з неповних сімей у випадку приймання сімейної ситуації як конфліктної. Неблагополучна родина не може забезпечити дитину жодною з зазначених вище умов, що й зумовлює усвідомлення негативного досвіду та соціальну дезадаптацію в підлітковому віці [0].
   При дослідженні змістовної сторони соціального досвіду підлітків головним об'єктом виступає їх мовленнєва комунікація. Вербалізоване поняття чи судження підлітка вже визначає його вчинок, який існує в майбутньому, оскільки навіть думка - це індивідуальний вчинок. Досвід неблагополучних (залежних від психоактивних речовин) підлітків зумовлений найважливішим життєвим конфліктом між потягами до життя і смерті. Б.П. Лазоренко розглядає установки неблагополучних підлітків з точки зору трансактного аналізу Е. Берна, які можуть бути представлені такими базовими настановами до світу “Я благополучний, світ неблагополучний; Я неблагополучний, світ благополучний; і Я, і світ неблагополучні” [0, с 122]. Автор зазначає, що ці “базові настанови зумовлюють песимістичну життєву стратегію вирішення конфлікту у бік смерті”, “ця песимістична стратегія безуспішної боротьби із життям і зневіри в ньому” [0, с 122]. Тобто підлітковий вік, на наш погляд, є переломним не тільки у становленні особистості, але і в осмисленні, інтерпретації життєвого досвіду.Ідентичність як головне новоутворення підліткового віку, на думку К. Роджерса, заснована на минулому досвіді, даних теперішнього часу та очікуваннях майбутнього [0]. Шанс вирішити попередні конфлікти, виправити неблагополучний досвід дитинства не використовується, йому не вдається знайти віру в оточуючих людей і довіру до світу в цілому, не вдається досягти самостійності.Гідденс вичленив чотири пари засад чи напрямів ідентичності в сучасному суспільстві: уніфіка-ція/фрагментація, безпорадність/різноманіття можливостей, стійкі орієнтири/невизначеність, індивідуальний досвід/соціальний досвід [0]. Е. Еріксон виділив елементи ідентичності на рівні індивідуального досвіду. Він [0,8] розумів ідентичність в цілому як "процес організації життєвого досвіду в індивідуальне "Я" і поділяв ідентичність на рівні (індивідний, особистісний, соціальний).
   Криза ідентичності - це важливий психологічний аспект становлення особистості підлітків з неблагополучних родин. Отже, ідентичність виникає з життєвого досвіду, в процесі якого тимчасово спутані "Я" успішно реінтегруються в ансамбль ролей, які гарантують соціальне визнання. Негативний досвід неблагополучних підлітків є сприятливим чинником для кризи ідентичності. При чому, головним патогенним фактором, який проходить через всі покоління, є психотравмуючий досвід міжособистісних стосунків, а основним ланцюгом передачі цього досвіду для дитини є батьківська сім'я.
   У дітей з неблагополучних родин спостерігається не тільки відставання чи недорозвиток особистісних новоутворень, а інтенсивно формуються деякі принципово інші механізми, які дозволяють дитині пристосуватись до життя в умовах неблагополуччя. Невідповідність цих механізмів соціальним нормам суспільства і призводить до відхилень в їх поведінці. "Я-концепція" формується під впливом життєвого досвіду і далі впливає на інтерпретацію цього досвіду та встановлює внутрішню гармонію особистості, тобто ідентичність. Досвід дитини будується за моделлю досвіду батьків; він переймає той же зміст, стає продовжувачем традицій, цінностей. Оскільки головним чинником неблагополуччя є досвід, слід розглянути особливості усвідомлення соціального та індивідуального досвіду підлітками з благополучних і неблагополучних родин.
   Досліджуваними виступали вихованці Київського міського притулку для неповнолітніх Служби у справах неповнолітніх віком від 11 до 18 років, в кількості 137 осіб (88 хлопців і 49 дівчат) і 44 підлітка (19 дівчат і 25 хлопців) зі школи № 30 м. Чернігова. Раннє і дошкільне дитинство підлітки з неблагополучних родин провели в сім'ї, а розрив з нею відбувся недавно.
   Дане дослідження проблеми усвідомлення власного досвіду підлітками з неблагополучних родин підтверджує важливість впливу на становлення життєвого наративу чинників соціального і індивідуального досвіду підлітків. Індивідуальні і соціальні чинники зумовлюють психологічні особливості становлення ідентичності і соціалізації, інтерпретації власного досвіду, визначеності життєвих перспектив, особливості вияву компонентів досвіду.
   Для зручності роботи з чинниками соціального та індивідуального досвіду ми наділили їх, залежно від психотравмуючого впливу, балами (від 1 до 3 балів). Дані були взяті з анамнезів, автобіографій і футуристичних наративів підлітків. Максимально неблагополучний підліток може набрати 22 бали по одному чиннику. Обробка даних здійснювалась в SPSS. Розглядаючи чинники соціального досвіду, ми виділили три рівні їх психотравмуючого впливу на особистість і становлення життєвого наративу (див. табл.). З даних таблиці ми бачимо, що переважна більшість неблагополучних підлітків відносяться до середнього рівня тяжкості психотравмуючих чинників соціального досвіду.
   До низького рівня психотравматичності чинників соціального досвіду належать підлітки, які набрали 6 і менше балів. Для цієї категорії підлітків характерне проживання вдома, а не на вулиці, багатодітні, неповні або реконструйовані родини, деструктивні виховні впливи батьків, непорозуміння на ґрунті алкогольної залежності батьків. До цієї категорії ми відносимо і підлітків з прихованих неблагополучних родин, тих, у яких зовні є матеріальний достаток, але не має розуміння, любові, тепла.
   В нашому дослідженні брали участь 2 (6,5 %) підлітки з прихованих неблагополучних родин, які вважають цих підлітків ганьбою своїх сімей. Дані підлітки, залежно від індивідуальних психологічних особливостей, можуть мати різну інтерпретацію досвіду і визначеність життєвих перспектив.
   Підлітків, які набрали від 7 до 13 балів, ми віднесли до категорії середнього рівня психотравматичності чинників соціального досвіду. Ця категорія підлітків характеризується тривалим проживанням на вулиці. Вони мають залежних від психоактивних речовин батьків, неповну або реконструйовану родиною, багатодітну родину, інтелектуально і емоційно бідне спілкування з батьками, сім'ї з деструктивними виховними впливами.
   Дані підлітки адаптувались до життя на вулиці, неодноразово попадали в різні притулки для неповнолітніх, мали позицію утриманця, не вважали себе обділеними і нещасними. Залежно від індивідуальних психологічних особливостей можуть мати амбівалентну або відсутню інтерпретацію досвіду і невизначеність життєвих перспектив.
   До високого рівня психотравмуючих чинників соціального досвіду були віднесені підлітки, анамнез яких оцінений в 14 і більше балів. В більшості випадків - це сироти, які втратили батьків внаслідок їх алкогольної і наркотичної узалежненості, мають досвід спілкування з кримінально досвідченими особами, часто їх живі батьки знаходяться в місцях позбавлення волі. Такі підлітки відчули на собі деструктивні виховні впливи батьків, довгий час проживають на вулиці, мають переобтяжену спадковість (пологову, травматизацію, черепно-мозкові травми, нейроінфекції, алкоголізм та наркоманія батьків). Часто ці підлітки стають свідками вбивства одного з батьків на ґрунті алкогольного чи наркотичного сп'яніння або абстинентного синдрому. Підлітки знаходяться в стані кризи ідентичності, соціально дезадаптовані, мають негативну або невизначену інтерпретацію життєвого досвіду, не мають життєвих перспектив або мають невизначені життєві перспективи і, як наслідок, негативний життєвий наратив.
   Межі між стресовою ситуацією і звичними подіями життя визначаються ставленням суб'єкта до подій, станом його психіки, типом нервової системи. В основі невротичної реакції лежить конфлікт з оточуючим середовищем, який має внутрішній характер. Значимість події та її інтерпретація прямо пов'язані з "картиною світу" підлітка і його "життєвим планом", складеним по відношенню до цієї "картини світу". Тому події, які викликали невротичні реакції в одного підлітка, можуть не мати такого ж психотравматичного впливу на іншого. Таким чином, саме психологічні особливості підлітка і його індивідуальний досвід визначають реакцію підлітка на подію.
   До чинників індивідуального досвіду ми віднесли особливості досвіду підлітків набутого в неблагополучий родині і поза нею.

Таблиця

   До низького рівня психотравматизації індивідуального досвіду були віднесені підлітки, які за таблицею № 2 набрали 10 балів і менше. Цій категорії підлітків притаманні такі особливості: негативне ставлення до школи, вживання психоактивних речовин, досвід криміналізації, досвід статевого життя, нетривалі втечі з дому (інтернату), схильність до обману, фантазування. Як правило, цій категорії підлітків характерний низький або середній рівень чинників соціального досвіду, тенденція до позитивної або амбівалентної інтерпретації власного досвіду, активна позиція в житті, наявна або невизначена життєва перспектива.
   Підлітки, які набрали від 11 до 19 балів склали середній рівень психотравматичності чинників індивідуального досвіду. Вони характеризуються залежністю від психоактивних речовин, негативним ставленням до школи, досвідом криміналізації, досвідом статевого життя, досвідом насилля, частими втечами з дому, інтернату, позицією утриманця, досвідом “шкуляння” (просити гроші). Дівчата майстерно “розводять” п'яних чоловіків на гроші, разом з хлопцями займаються “гоп-стопом”. Ці підлітки адаптувались до вуличного життя, вміють грати на почуттях людей, розбещені легкими грошима, мають активну позицію в житті. їм властивий низький або середній рівень чинників соціального досвіду, інтерпретація життя може бути і позитивною, і негативною, і амбівалентною, наявна або невизначена життєва перспектива.
   До високого рівня психотравматизації індивідуального досвіду належать підлітки, що мають 20 балів і вище. Цей рівень відрізняється вкрай тяжким психотравмуючим досвідом: хронічні хвороби (венеричні, інфекційні), неодноразові травми (переломи, струси головного мозку), досвід депривації, досвід насилля, досвід статевого життя, залежність від психоактивних речовин, досвід криміналізації, втечі з дому (інтернату), схильність до бродяжництва, дромоманії, відставання в психічному і фізичному розвитку, проблеми особистісного розвитку. Дані підлітки часто зустрічались з загрозою їх життю, фізичним болем і відчуттям непотрібності нікому. їх батьки, якщо вони є, приносили їм тільки біль і страждання. (Часті випадки продажі дітей батьками за пляшку горілки тощо.) Цим підліткам властивий середній і високий рівень чинників соціального досвіду, негативна або прихована інтерпретація життя, криза ідентичності, соціальна дезадаптація, пасивна позиція в житті (позиція жертви), відсутність або невизначенність життєвих перспектив.
   Ми вважаємо ідентичність найбільш чутливим компонентом психіки людини до змін соціального і індивідуального досвіду. Тому в роботі з неблагополучними підлітками слід зважати на психотравмуючий рівень соціального і індивідуального досвіду, оскільки саме ці чинники зумовлюють прийняття і усвідомленність власного досвіду, його інтерпретацію та побудову життєвого наративу. Залежно від рівня психотравма-тизації чинників соціального і індивідуального досвіду потрібно будувати та проводити індивідуальні консультації і психо-корекційну роботу.
   Для дослідження особливостей усвідомлення соціального та індивідуального досвіду з досліджуваними підліткового віку були використані біографічні методи, зокрема: "Автобіографія", анамнез, "Футуристичний наратив" та проективна методика "Неіснуюча тварина". Для визначення факторів, що впливають на формування та усвідомлення власного життя підлітками поряд з біографічними методами використовувався тест смисложиттєвих орієнтацій Д.Леонтьева.
   Висновки. Результати проведеного дослідження показали, що різні умови виховання дітей впливають на психологічні особливості усвідомлення власного досвіду підлітків і знаходять своє відображення в особливостях уявлень підлітків про себе, які відбиті в їх базових наративах. Благополучна сім'я формує у підлітків переважно середній і високий рівень осмисленості життя, а виховання в неблагополучній сімейній атмосфері -середній і низький рівень осмисленості.
   Соціальний досвід неблагополучних підлітків характеризується:
   • не сформованістю уявлення про благополучну, гармонійну сім'ю;
   • авторитетом батьків, які є прикладом для наслідування, що не критикується, не оцінюється, а тільки приймається;
   • ставленням до однолітка, як до об'єкта, який є засобом власної активності;
   • вирішенням конфліктів шляхом обману, приниження;
   • роллю жертви інших людей і обставин;
   • пасивною позицією утриманця (пасивний підхід у вирішенні ситуацій);
   • установкою на захист та недовіру (“комплексом їжака”).
   В соціальному досвіді підлітків з благополучних сімей виявлені: переважно суб'єктні форми досвіду, що стосуються шкільного дитинства і близького минулого, високий рівень вербалізації власного досвіду, спрямованість на позитивні міжособистісні стосунки з однолітками, активну позицію в житті та активний підхід у вирішенні ситуацій. Отже, умови в благополучній родині сприятливі для формування позитивного або нейтрального ставлення до життєвого досвіду і життєвої перспективи. Умови неблагополучно! родини формують переважно негативне або невизначене ставлення до життєвого досвіду і відсутності життєвої перспективи.
   Індивідуальний досвід неблагополучних підлітків характеризується:
   • когнітивно простими і внутрішньо протилежними формами досвіду;
   • низьким рівнем вербалізації життєвого досвіду;
   • негативним емоційним фоном сприйняття себе і світу, що пов'язані з пригніченням і втратою впевненості у сьогоденні, амбівалентними емоціями стосовно майбутнього;
   • переважанням об'єктних форм досвіду, які стосуються дошкільного дитинства;
   • простими і інфантильними психологічними захистами типу втечі, відмови, які перетворюють внутрішньо складний і драматичний досвід та виносять на рівень актуалізації когнітивно прості особистісні конструкти;
   • витісненням травматичного досвіду, що є основою для формування нестійкої особистості (порушеними контактами з оточуючими).
   Проведене дослідження, факторний і кореляційний аналізи дозволили виділити в структурі досвіду підлітків з неблагополучних родин такі особливості: життєвий досвід ними не усвідомлюється, наявна негативна інтерпретація досвіду, негативна ідентичність, відсутність життєвої перспективи, соціальна дезадаптація, переважають негативні змістовні характеристики досвіду, підлітки знаходяться в стані пошуку смисложиттєвих орієнтацій, мають тривожно-агресивні очікування впливів соціуму та невпевнені в собі. У підлітків з благополучних родин досвід характеризується: усвідомленням життєвого досвіду, позитивною інтерпретацією досвіду, позитивною ідентичністю, відчуттям життєвої перспективи, позитивною соціалізацією, високим рівнем вербалізації досвіду, позитивними змістовними характеристиками досвіду, ініціативністю. Перераховані вище фактори можуть бути причиною породження підлітками з неблагополучних родин деструктивних наративів, або ж неможливості розповісти про своє життя у формі зв'язної розповіді. Отримані результати стали відправною точкою для створення психокорекційної програми, спрямованої на формування у підлітків здатності до осмислення і інтерпретації життєвого досвіду.

Література

1. Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / за ред. Н.В. Чепелєвої. - К.: ДП “Інформа-ційно-аналітичне агенство”, 2007.- Т.2, вип. 5. - С 120-130.
2. Ветрова В.В. Уроки психического здоровья. - М.: Смысл, 2000. - С. 67.
З. ГидденсЭ. Современность и самоидентичность / Соц. и гуманит. Науки. Отеч. и зарубеж. Лит, 1994.- № 2. - С. 14-27.
4. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребенка. -СПб., 2004. - С. 272.
5. Максимова Н.Ю. Курс лекций по детской патопсихологии. -Ростов н/Д.: Феникс. - 2000. - 576 с.
6. Основи психосемантики (за наративними технологі-ями) / За ред. Н.В. Чепелєвої. - К.: Главник, 2008. - 192 с.
7. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека. - М.: Прогресс, 1998.- 480 с.
8. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризи. - М.: Прогресс, 1996.-344 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com