www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психолого-педагогічні особливості професійної майстерності хореографа
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психолого-педагогічні особливості професійної майстерності хореографа

Н.С. Буль

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ХОРЕОГРАФА

   У статті розглянуті підходи до розкриття феномену педагогічної майстерності з позиції психолого-педагогічної теорії та практики. Проведений аналіз та синтез цього поняття дозволив виділити елементи досліджуваного поліфункціонального явища в педагогічній діяльності.
   У психолого-педагогічній теорії та практиці сьогодення феномен педагогічної майстерності знайшов вже достатньо глибоке осмислення. Кожен майстер педагогічної справи у своїй спадщині, на певному етапі діяльності, підходив до цього питання, осмислюючи його глибину як результат своєї праці. Тому факт визначення педагогічної майстерності як значимого компоненту професійної діяльності в класичній педагогічній парадигмі є незаперечним. Найчастіше педагогічна майстерність хореографа означає високий рівень розвитку педагогічної діяльності, володіння педагогічною технологією, але у той же час виражає і особистість педагога у цілому, його досвід, громадянську та професійну позицію. Саме цій актуальній проблемі присвячена наша стаття.
   Основний зміст статті. Рішення даної проблеми стає можливим лише за умови підготовки майбутніх фахівців, орієнтованих не тільки на передачу мистецтвознавчих знань, розвиток виконавських умінь і навичок, але й встановленні нових цінностей, моделювання й прогнозування художньо-педагогічного процесу з урахуванням закономірностей розвитку й саморозвитку його суб'єктів. Актуальним у цьому плані є дослідження педагогічних умов ефективної реалізації професійно-педагогічної взаємодії суб'єктів, що припускають варіативність в існуючих і вироблення нових форм організації індивідуальної та спільної творчої діяльності, на основі внутрішніх мотивів, особистісної системи цінностей і професійних цілей.
   Існуюче протиріччя між соціальними потребами суспільства у висококваліфікованих фахівцях для сфери культури й мистецтв і станом підготовки майбутніх педагогів-хореографів до художньо-педагогічної діяльності, зокрема, спричиняють затребуваність нових форм і технологій особистісно-розвиваючої взаємодії.
   Таким чином, виникає проблема виявлення й аналізу педагогічних умов, що забезпечують ефективність професійно-педагогічної взаємодії суб'єктів у процесі підготовки педагога-хореографа.
   Професійно-педагогічна взаємодія - це інтегративний творчий процес взаємозалежних і взаємообумовлених між собою дій суб'єктів, заснований на взаємовпливі внутрішньо значимих і творчо сприйнятих зовнішніх факторів, у результаті якого здійснюється цілепокладання, інтенсивний і продуктивний професійно-особистісний розвиток.
   Структура й зміст взаємодії суб'єктів у процесі підготовки педагога-хореографа включає сукупність взаємообумовлених компонентів: ціннісного, когнітивного, поведінкового та емоційного, специфіка яких обумовлена врахуванням поліфункціональної діяльності педагога-хореографа.
   Об'єктивна оцінка ефективності даного процесу можлива на основі наступних критеріїв: ціннісна орієнтація на художньо-педагогічну діяльність, ступінь розвитку професійних якостей і здібностей, прагнення до самовдосконалення.
   Ефективність даного процесу забезпечується наступними спеціально організованими педагогічними умовами: створенням настанови на продуктивну взаємодію в процесі учбово-творчої діяльності педагога-хореографа; виробленням загальної стратегії й тактики; організацією занять на основі координації спільної діяльності; участю в цілепокладанні всіх суб'єктів художньо-педагогічного процесу; забезпеченням технолого-інноваційної підготовки студентів-хореографів до суб'єкт-суб'єктних відносин; збільшенням частки рефлексивних форм роботи з метою оволодіння практикою взаємодії, створення загального фонду професійних цінностей; підвищенням уваги до психолого-педагогічних факторів, педагогічній спрямованості учбово-творчого процесу у ВНЗ.
   Технологія навчання основам професійно-педагогічної взаємодії являє собою творчий процес, основою якого є рефлексивно-змістовний аналіз спільних дій, пошук і наступне планування нових способів організації учбово-творчої роботи.
   Всі вищевказані особливості педагогічної взаємодії й спричиняються педагогічну майстерність.
   Аналіз досліджуваної літератури виявив численні інтерпретації поняття "майстерність". Спирається визначення цього поняття на розгалужену спадщину видатних педагогів (А. Дистервега, Д. Дідро, Я. Коменського, А. Макаренка, І. Песталоцці, Ж. Руссо, В. Сухомлинського, К. Ушинського).
   Розглядаючи поняття майстерності, насамперед слід узагальнити численні визначення цього феномену. Я.А. Коменський визначаючи сутність педагогічної діяльності висунув ідею про мистецтво навчання як "мистецтво мистецтв". Розкриваючи зміст мистецтва педагога він висунув такі вимоги: необхідно бути освіченою, моральною, істино благородною людиною, бути зразком для вихованців, постійно вдосконалювати професійну майстерність. Основною вимогою вчений вважав, що більш за все необхідно любити свою справу, любити дітей. А. Дистервег визначив, що педагогічна праця накладає відбиток на людину, формує свідомість та самосвідомість вчителя. Він вважав, що істинне навчання повинне поєднувати "знання справи (об'єкта), потяг до справи та спілкування з учнями (суб'єктами), педагогічні здібності (суб'єктивно-об'єктивний метод)" [4, с 263]. У подальшому він називав передумови дидактичної сили вчителя: "наявність у вчителя розвинутих пізнавальних здібностей, досконалого знання навчального матеріалу як з боку змісту, так і форми, як його суті, так і методу його викладання." [4, с 326]. У розумінні А. Дистервега такою дидактичною силою може володіти лише педагог-майстер. Вчений-педагог поглибив уявлення про риси майстра педагогічної праці, котрому притаманні любов до професії, вольова поведінка, сильний характер, енергійність, педагогічний такт, любов до вихованців.
   Визначаючи поняття "майстерність", перш за все слід зазначити, що цей феномен характеризує висока вправність у виконанні певного виду діяльності. Майстерність хореографа відрізняє вправного працівника в діяльності від інших, адже він творить щось неповторне, нестандартне. Майстерність хореографа передбачає наявність професійних знань, умінь, навичок; вона характеризує людину з боку її здатності до швидкого та бездоганного виконання безпосередніх обов'язків, працьовитості, наполегливості [3, 88].
   У словнику C.I. Ожегова майстерність визначається як високе мистецтво у певній галузі. Іноді зустрічається визначення майстерності як системи цінностей та інтегрованих знань про людину, як оволодіння професійними уміннями та навичками, котрі дозволяють успішно досліджувати ситуацію, об'єкти чи умови діяльності.Для вирішення питань формування педагогічної майстерності необхідно узагальнити творчий досвід видатних педагогів. Зберігає свою актуальність думка К.Д. Ушинського про те, що факти виховання не дають досвідченості. "Вони повинні справити враження на розум вихователя, класифікуватися в ньому за своїми характерологічними особливостями, узагальнитися, втілюватися в думку, і вже ця думка, а не сам факт, зробиться правилом виховної діяльності педагога... Зв'язок фактів у їх ідеальній формі, ідеальний бік практики і буде теорія в такій практичній справі, яким є виховання "[11, с 18-19].
   Майстерність педагогічної діяльності К.Д. Ушинський вважав мистецтвом - "обширним, складним, що є найвищим і найнеобхіднішим з усіх мистецтв". Особливо наполягав педагог на тому положенні, що мистецтво виховання спирається на наукові джерела, прагнув поставити мистецтво виховання на глибоку наукову основу. Педагог вперше вводить поняття теорії та практики педагогічного мистецтва, котре повинен здійснювати вчитель-майстер. Провідним напрямком оволодіння педагогічною майстерністю К.Д. Ушинський вважав прагнення вчителя до самоосвіти, самовдосконалення, постійне ознайомлення з новою методично літературою.
   Неодноразово висловлювався з питань педагогічної майстерності А.С. Макаренко, при цьому не наводячи визначення поняття феномену. Професійно-педагогічна майстерність у розумінні вченого - це високий рівень вихованості вчителя, наявність гуманістичної спрямованості, авторитет, тверда воля, діловитість, любов у поєднанні вимогливості до учнів. Він наголошував на такому визначенні сутності майстерності: "Діяльне знання виховного процесу ... та виховне уміння" [7, 234]. Отже, сутність педагогічної майстерності проявляється і в знаннях, і в уміннях.
   Аналізуючи дослідження А.С. Макаренка про сутність цього феномену, слід зазначити, що ним зроблений висновок про розуміння структури педагогічної майстерності. Ця структура охоплює освітній та виховний компоненти, а також педагогічну техніку [7, 177]. Педагогічній техніці А.С. Макаренко надавав особливого значення, розуміючи під цим поняттям набір спеціальних знань, умінь, навичок практичного володіння прийомами сугестивних впливів на шкільний колектив. У процесі педагогічної взаємодії вчений особливо виділяв такі елементи майстерності, як: володіння мімікою та інтонацією, голосом та настроєм, перцептивний та сугестивний вплив вчителя на дитячий колектив.
   Педагог-новатор дотримувався достатньо чіткої думки з приводу формування педагогічної майстерності. Він заперечував думку про основне значення таланту в педагогічній професії ("талант діло рідкісне, а державі потрібні мільйони вчителів"). Цю ж позицію він доводив власним прикладом. "Майстерність вихователя не є особливим мистецтвом, що вимагає особливого таланту - це професія, котрій потрібно вчитися." А.С. Макаренко наполягав на тому, що підготовку вчителя потрібно починати з формування його особистісно-характерологічних якостей зі становлення індивідуального стилю діяльності.А.С. Макаренко стверджував, що учні пробачать своїм учителям і суворість, і сухість, і прискіпливість, але не пробачать поганого знання справи. Вище за все вони цінують у вчителеві розгалужені знання та уміння, мистецтво виховання, золоті руки, небагатослів'я, готовність до роботи, чітку думку. "Талант може бути, а може й ні. Головне у вихованні вирішує майстерність, яка ґрунтується на умінні та кваліфікації" [7, с 232].
   В.О. Сухомлинський розробив послідовну систему поглядів на феномен педагогічної майстерності, розглядаючи його як складову частину загальної культури вчителя. Він стверджував що, узагальнені знання про структуру педагогічної майстерності виключають неправомірні рішення, дозволяють діяти без зайвих затрат енергії, без зайвих проб та помилок. У діяльності вчителя як у фокусі сходяться усі ниточки, що йдуть від педагогічної науки, реалізуються в кінці кінців усі здобуті нею знання. "Відкриття, зроблене вченим, - писав Сухомлинський В.А., - коли воно оживає у людських стосунках, у живому пориві думок та емоцій, постає перед вчителем як складне завдання, вирішити яке можна багатьма способами, та у виборі способу, у втіленні теоретичних істин живою людською думкою якраз і полягає творча праця вчителя" [10, 10].
   Для вирішення проблем формування педагогічної майстерності дуже важливим є досвід В.А. Сухомлинського Ним виділені основні складові цього феномену. Складовими педагогічної майстерності є:
   - гуманізм - ставлення до дитини як найвищої цінності, котра проявляється наявністю у педагога доброти, любові, милосердя, чуйності;
   - професіоналізм - глибоке знання вчителем навчального предмету, його методики, сучасних досягнень педагогіки та психології;
   - педагогічні здібності - комунікабельність, інтуїція, навіювання, оптимізм, здатність до творчості;
   - педагогічна взаємодія - професійний такт вчителя, культура мовлення та спілкування з учнями, врахування психофізичних особливостей дитини.
   У роботах В.А. Сухомлинського чітко прослідковується положення про те, що управляти процесом удосконалення педагогічної майстерності вчителя -означає забезпечити реалізацію його творчого особистісного потенціалу. Вчений обґрунтовує тезу про творчу природу педагогічної діяльності та розкриває структуру професійної культура вчителя: "Питання, що запалює іскру творчості, виникає тоді, коли ти хочеш бачити свою справу, свою працю, результати своєї праці кращими, ніж вони є зараз, коли тобі не дає спокою думка: чому твої зусилля не призводять до того, до чого б вони здавалось би повинні призвести?" [10, с 391].
   Фактично В.А. Сухомлинський розробив теоретичну систему удосконалення роботи з формування педагогічної майстерності учителя, науково обґрунтував та перевірив на практиці форми та методи її організації, показав можливість та доцільність реалізації в умовах конкретного педагогічного колективу - Павлишської середньої школи. Він не лише ефективно розробляв власні положення, добираючи до них конкретні форми та методи їх реалізації, а й знаходив нові творчі форми роботи вчителів з дітьми.
   У процесі визначення концептуальних підходів до поняття "педагогічна майстерність" важливими є науково-методичні засади майстерності.
   Майстерність - це постійно удосконалюване мистецтво виховання та навчання, доступне кожному педагогу, що працює за покликанням. Майстерність хореографа можна характеризувати як високий рівень педагогічної діяльності, важливим фактором якого є передумови, котрі сприяють досягненню високого рівня цієї роботи: це, перш за все, поряд з покликанням педагога -яскраво виражене позитивне ставлення до учнів. Зовнішньо майстерність хореографа проявляється вирішенням різноманітних педагогічних завдань, високому рівні організації навчально-виховного процесу. Основні ознаки майстерності розкриваються в тих якостях особистості вчителя, котрі породжують цю діяльність, забезпечують її успішність. Ці якості необхідно шукати не лише в уміннях, а в тому єднанні властивостей особистості, її позиції, котра і створює для педагога можливість діяти продуктивно та творчо.
   О.П. Рудницька визначала педагогічну майстерність як професійну характеристику здатності педагога знаходити ефективні засоби впливу на учнів з метою досягнення освітнього ефекту. Вона стверджувала, що "нерідко педагогічну майстерність зводять до умінь і навичок педагогічної техніки. Однак - це лише один з компонентів майстерності, що проявляється зовні. Вчитель-майстер вигідно відрізняється від просто досвідченого вчителя не тільки вміннями конструювати педагогічний процес, але й поєднанням глибоких знань та особистістих і професійних якостей. Досягнення найвищих педагогічних результатів завжди було пов'язане і подоланням професійної обмеженості, здатністю розглядати спеціальні питання з широких філософсько-методичних і соціально-культурних позицій. Адже специфіка педагогічної освіти передбачає опанування майбутніми фахівцями різнобічного кола гуманітарних наук, поглиблене вивчення конкретної галузі знань у контексті ознайомлення із загальнолюдською культурою, різними видами мистецтва, сучасними способами наукової діяльності в їх розмаїті [9, 11].
   Осмислення теоретичних та практичних засад педагогічної майстерності найбільш повно представлене в концептуальних положеннях розроблених колективом педагогів-дослідників Полтавського педагогічного інституту під керівництвом академіка І.А. Зязюна (Г.В. Брагін, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос, Н.І. Пивовар, В.А. Семиченко, Н.М. Тарасевич та інші). Виходячи з того, що майстерність розкривається тільки в ефективній діяльності, вчені розглядають цей феномен як вияв педагогом свого "Я" у професії, як самореалізацію особистості вчителя у педагогічній діяльності, що забезпечує саморозвиток учня. "Сутність майстерності - в особистості вчителя, в його позиції, здатності виявляти творчу Ініціативу на ґрунті реалізації власної системи цінностей. Майстерність - вияв найвищої форми активності особистості вчителя в професійній діяльності, активності, що базується на гуманізмі і розкривається в доцільному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії у кожній конкретній ситуації навчання і виховання" - як зазначає І.А. Зязюн [8, с 29].
   Концептуальне дослідження сутності педагогічної майстерності ґрунтується на засадах особистісно-діяльнісного підходу до підготовки майбутнього вчителя, широкому залучені у навчально-виховний процес педагогічних університетів творчих видів роботи, елементів театральної педагогіки та ораторського мистецтва, ефективної взаємодії вчителя та учнів. Подана концепція розглядає майстерність хореографа як "вищу, творчу активність учителя, що виявляється в доцільному використанні методів і засобів педагогічного взаємовпливу в кожній конкретній ситуації навчання й виховання" [8, 6].
   Таким чином, специфіка організації професійної підготовки спрямованої на особистісний розвиток майбутніх вчителів та на самореалізацію у подальшій практичній діяльності дозволяє розглядати феномен майстерності як найвищий рівень педагогічної діяльності та як вияв творчої активності особистості педагога. "Педагогічна майстерність - це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі" [8, с 30].
   У структурі педагогічної майстерності як системи творчого фактора професійної підготовки І.А. Зязюн виокремив наступні взаємопов'язані елементи, котрим властивий саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників: гуманістичну спрямованість діяльності вчителя, його професійну компетентність, педагогічні здібності та педагогічну техніку. При чому, гуманістичну спрямованість автори виділяють як найголовнішу характеристику майстерності, вкачуючи на те, що ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації вчителя повинні бути спрямованими на особистість учня, стверджуючи словом і ділом найвищі духовні цінності та моральні норми поведінки. Цей аксіологічний аспект майстерності є одним з провідник у його структурі бо він є виявом здатності вчителя розвивати професійне творче мислення, створювати конкретні психолого-педагогічні умови для професійного зростання, конструювати та прогнозувати характер ефективної спільної діяльності у процесі творчої взаємодії.
   О.П. Рудницька зазначала, що "майстерність використовується у двох значеннях: як певний вид ремесла та як характеристика рівня володіння уміннями у тій чи іншій галузі діяльності, ступінь її досконалості, неповторності, тобто мистецтва. Саме такому змісту відповідає поняття педагогічної майстерності, що передбачає наявність елементів творчості у вирішенні різноманітних педагогічних завдань. Вона характеризує не тільки що робиться, тобто різні прийоми діяльності, її техніку та можливості використання, які можуть бути зафіксовані словами, символічними образами, відеозаписами і у подальшому засвоєнні шляхом тренувальних вправ, навіть до рівня набуття відповідних навичок. Майстерність характеризує як це робиться у реальній ситуації, тобто с ознакою непередбачених суб'єктивно неповторних педагогічних дій, які неможливо описати у всій їх повноті, бо спостереженню піддаються тільки окремі яскраві спалахи успіху" [8, с 10-11].
   Виходячи з вищезазначеного можливо дійти висновку про те, що у процесі узагальнення науково-педагогічного досвіду накопичено цінні ідеї та підходи до наукового осмислення феномену майстерності. Педагогічна майстерність хореографа - структурне утворення з численними елементами, багатопланове, багатоаспектне, поліфункціональне явище у педагогічній діяльності. Відповідаючи вимогам сьогодення педагогічна майстерність хореографа є системоутворюючим фактором професійної підготовки майбутніх учителів до практичної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе педагогического образования. - М., Просвещение, 1984.
2. Барбина Е.С. Педагогическое мастерство - системообразующий фактор непрерывного образования учителя. / Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми. - Кн. 4. -Чернівці, 1996. - С. 95-96.
3. Гончаренко С.І. Український педагогічний словник. - К., 1997.
4. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. - М., 1956.
5. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. - М., 1990.
6. Майстерність, творчість, професіоналізм учителя-виховате-ля в історії педагогічної думки. / Укл. Я.В. Гузій. - К., 2002.
7. Макаренко А.С. Твори у 7-ми томах. - Т. 5. - К., 1955.
8. Педагогічна майстерність (за ред. акад. І.А. Зязюна). - К., 1997.
9. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька : навч. посібник. - К., 2002.
10. Сухомлинский В.О. Вибрані твори у 5-ти т. - К., 1976.
11. Ушинський К.Д. Твори в 6-тн томах. Т. 2. - К., 1953.
12. Фелоріщева СП. Естетичні основи формування педагогічної майстерності вчителя музики : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук, - Луганськ, 2001.
13. Хозяинов Г.И. Педагогическое мастерство преподавателя: метод, пособие. - М., 1988.
14. Щербина В.И. Проблема обучения педагогическому мастерству в учебной работе у студентов университета. - Л., 1971.
15. Щолокова О.П. Основи професійної художньо-естетичної підготовки майбутнього вчителя. - К., 1996.
16. Яворский Б.Л. Статьи, воспоминания, переписка. - T.l. -М., 1972.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com