www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Моральні орієнтації особистості як предмет соціально-психологічного дослідження
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Моральні орієнтації особистості як предмет соціально-психологічного дослідження

Валюк О.Я.

МОРАЛЬНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

   У статті розкрито соціально-психологічну природу моральних орієнтацій особистості є соціумі.
   Ключові слова: моральність, моральні орієнтації, поведінка, соціум.
   Актуальність проблеми. В процесі інтеграції українського суспільства в світове співтовариство все помітніше відчувається вплив глобалізаційних процесів на всі сфери життєдіяльності сучасної людини. За роки самостійності в Україні спостерігається стрімкий зріст негативного впливу західної культури, що, неначе цунамі, ввірвався на терени пострадянського простору. Так звана “свобода” принесла з собою, в більшій мірі, падіння рівня моральності, аніж відчуття захищеності та розкриття творчого потенціалу особистості. Сьогодні, в період соціально-економічних, політичних потрясінь в умовах суспільних трансформацій, на фоні незадовільної соціально-культурної політики, відбуваються певні негативні зміни оскільки відсутність механізмів контролю та компенсації соціальних, моральних та духовних деформацій неодмінно супроводжуються падінням стану моральності в сучасному суспільстві. Йдеться про факти психічного зараження деструктивними ідеями, нагнітання тривожності і страху, яке вибиває молодих людей із звичайного стилю життя, провокує до прийняття необгрунтовних рішень, порушує соціальну адаптацію; викривлення логіки рекламних текстів, яке деструктивно діє на дітей та підлітків; створення смислового дисонансу між етнічно культурними цінностями та пропагованими ідеями, порушення етнічно культурної ідентичності; зміну смислового навантаження на слова, перекодування мови; протиставлення одна одній окремих груп людей, створення образу ворога; відверту брехню, неточності, використання жаргону.
   О. Ліщинська стверджує: “Аналіз стану сучасної культури засвідчує, що стихійна орієнтація на видовищні ефекти, розраховані на примітивні інстинкти і слабкості людської психіки. Введені в ранг “еволюційного закону” про необхідність конкурентної боротьби і природного вибору шляхом виживання найсильнішого у всіх без винятку сферах життя, призводить до загострення соціальних проблем”.
   Як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори життя українського суспільства призвели до посилення руйнівних тенденцій у сфері моралі. А сталося це через динаміку поширення продукції, що здійснює руйнуючий вплив на суспільну мораль; тривалу кризу освітньої та культурно-мистецької сфер; спотворення моральних цінностей, як орієнтирів для суспільної поведінки; дезорієнтацію підростаючого покоління в системі моральних цінностей; “комерціалізацію” таких найголовніших цінностей, як життя, любов, сім'я, повага, людська гідність і т.п.; поширення насильницької експлуатації дитини, торгівлю людьми, наркоманію тощо; руйнацію системи цінностей, що відтворюється в процесі соціалізації. Це проявляється у зниженому порогу чутливості до порочної поведінки [17]. Отже, для науки все більш актуальними стають питання моралі і моральності, психологічних засад моральної соціалізації підростаючих поколінь в умовах спотворення моральних цінностей у перехідному суспільстві. Метою ж даної статті є обґрунтувати вчинкові соціально-психологічну сутність моральних орієнтацій особистості, з'ясувати їх місце в системі соціально-психологічних понять.
   Теоретична розробленість проблеми. Проблема формування моралі і моральності, моральних цінностей суспільства і особистості давно вивчається в науці. Віднедавна, на тлі трансформаційних процесів у пострадянському просторі дослідження в цій царині набули нового і потужного звучання. Різні аспекти проблеми знайшли відображення в окремих роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених як впливові особливостей масової комунікації на психіку людини, так і питанням спричинених засобами масової інформації орієнтацій молоді на недотримання норм суспільної моралі.
   Обговорення результатів теоретичного пошуку. Складно розкрити психологічну сутність моральних орієнтацій поза з'ясуванням теоретичних засад вивчення ціннісних орієнтацій особистості, поза виведенням певної мережі понять, важливої для визначення нашої методологічної позиції у даному дослідженні.
   Отже, з'ясуємо співвідношення понять „цінність", „ціннісна орієнтація", „моральна орієнтація".
   Психологічну сутність цінностей досить ґрунтовно висвітлено в доробку зарубіжних і вітчизняних науковців. Цінності трактують і як феномен індивідуальної свідомості, і як феномен надіндивідуальний. У першому статусі цінності визначаються наступним чином: вміст „Супер-его" людини, який слугує свого роду суддею чи цензором діяльності і думок „Его", встановлюючи для останнього певні межі [19]; 
   - те, що спрямовує вчинки і почуття людини [20];
   - ядро мотиваційно-потребової сфери індивіда, що лежить в основі самоактуалізації особистості А. Маслов [13];
   - смислові універсали, які кристалізувались в результаті узагальнення типових ситуацій, з якими суспільству чи людству довелося зіткнутися в історії (логотерапія та екзистенційний аналіз В.Франкла) [21];
   - стале переконання у перевагах певного способу поведінки чи кінцевої мети існування з особистої чи соціальної точок зору [13];
   - вища інстанція в особистості, складова її внутрішнього світу; стійкі мотиваційні утворення і провідні джерела значимих для людей життєвих смислів (концепція смислової реальності Д.О. Леонтьева [12]);
   - предмет ціннісних відношень суб'єкта зі світом (суб'єкт -об'єктних), вагомим для яких є значення, які приписує суб'єкт об'єктові зовнішнього світу, і те, як суб'єкт їх переживає і оцінює [1];
   - як один з двох полюсів ціннісного відношення до світу -цінності свідомості або цінності уявлення як вищі критерії оцінки об'єктів, на які спрямовані потреби особистості [5];
   - суб'єктивна нормативна форма орієнтації людини в соціальній і природній реальності, така форма, що, ще не розкриваючи індивідові предметного змісту об'єктів і законів його діяльності, „кодує" цей зміст у вигляді готових регулятивів і оцінок, дозволяє йому мислити і діяти в соціальній дійсності, дотримуючись сформованих стереотипів та настановлень [17];
   - один з основних елементів психіки людини, що характеризує зміст взаємодій в системі „суб'єкт - об'єкт" і впливає на відношення і поведінку людей стосовно інших та самих себе. Відображаються в свідомості особистості у формі ціннісних уявлень та ціннісних орієнтацій [2];
   - граничні підстави думок і дій індивіда, та аксіоматична основа, на якій вибудовується сама раціональність суб'єкта [5];
   - це не ознака об'єкта, а характеристика суб'єкта в його середовищі. Цінності не існують поза відношенням “суб'єкт-об'єкт”, їх не слід ототожнювати із чимсь існуючої незалежно від суб'єкта [9];
   - факти свідомості індивіда, які носять бінарний соціально-індивідуальний характер: вони соціальні, оскільки обумовлені досвідом у зв'язку з положенням людини в суспільстві, системою виховання, системою засвоєних їм від суспільства й груп значень, і одночасно індивідуальні, оскільки в них зосереджений неповторний життєвий досвід даної особи, своєрідність його інтересів і потреб, його звичок й засвоєних типів поведінки [24]. Мають подвійне значення. По-перше, вони є основою формування й збереження у свідомості людей установок, які допомагають індивідові зайняти певну позицію, виразити точку зору, дати оцінку. Таким чином, вони стають частиною свідомості. По-друге, цінності виступають у перетвореному виді як мотиви діяльності й поведінки, оскільки орієнтація людини у світі й прагнення до досягнення певних цілей неминуче співвідноситься із цінностями, що ввійшли в особистісну структуру;
   - вищі якісно визначені утворення суб'єктивного світу особистості, є основними регуляторами й посередниками соціального впливу при соціальній регуляції поведінки особистості: цінності-норми, цінності-ідеали, цінності-засоби [3];
   - елементи історично й соціально даної індивідові об'єктивної системи цінностей, але в той же час вони містять емоційне й раціональне відношення до складової об'єктивної системи цінностей[4];
   - той клас настановлень, які є відносно автономними від індивідуальних мотиваційних процесів, але у той же час вони виконують в індивідуальній психіці відповідальні мотиваційні функції, виражаючи ті потреби, які визначають провідні цілі, „генеральну життєву лінію" індивіда [26];
   - серцевина світогляду особистості, певний її ідеал, міра значущості речей, явищ, подій. Все, що має для людини особистісний і суспільний зміст. Кількісною характеристикою цього змісту є оцінка, що здебільш виражається в ряді певних значень, які вказують на різні смислові відтінки поняття цінностей [23];
   В руслі філософських, соціологічних, політологічних концепцій цінності найчастіше трактуються то як позаіндивідний феномен суспільної свідомості (для її означення користуються поняттями суспільної норми [3]):
   - складова „соціальної ситуації", яка поряд із соціальними нормами, соціальним настановленням індивіда та визначенням ним ситуації лежить в основі його соціальної поведінки. [7];
   - важлива сполучна ланка між суспільством, соціальним середовищем та особистістю, її внутрішнім світом [6];
   - є одним з двох полюсів ціннісного відношення до світу -предметні цінності, які виступають як об'єкти спрямованих на них потреб. Виражаючи діяльну потребу людини, вони є “знаками”, опредмеченими в зовнішніх об'єктах людських здібностей і можливостей, що символізують останні у вигляді “значення” предметів, що одержали соціальну санкцію [26];
   - будь-які матеріальні або ідеальні явища, до одержання, збереження й володіння якими індивід, соціальна група, суспільство прикладають зусилля. Тобто цінності - це те, заради чого люди живуть [22];
   - є предметом потреб людини, яким може бути річ або ідея. Вони відображені в індивідуальній свідомості як значення і мають для індивіда певний смисл, тому характеризуються двома властивостями
   - значенням та особистісним смислом. Особистісний зміст цінностей
   - це їхнє відношення до потреб людини. Він визначається як об'єктом, що виконує функцію цінностей, так і залежить від самої людини. Значення цінності є сукупність суспільно значимих властивостей, функцій предмета або ідей, які перетворюють їх на цінності в суспільстві [17];
   - своєрідний культурний код, наявність якого є доказом багаторядного розвитку цивілізації [23].
   Отже, особистісні цінності здебільшого визначаються як похідні від універсали суспільної свідомості, суб'єктивно-психологічні кореляти над індивідуальних цінностей, як перетворені суб'єктивні форми об'єктивних культурних цінностей суспільства, тобто інобуттям певної реальності у внутрішньому світі людини. Будучи інтеріоризованими в процесі соціалізації особистості, є невід'ємною складовою світоглядної сфери особистості.
   Таки чином, моральні цінності є складовою ціннісної системи особистості, впорядкованою в ієрархічну структуру, і виконують функцію регулювання поведінки особистості згідно з певними принципами, заснованими на оцінці явищ дійсності за шкалою „добро-зло", „належне - неналежне", „справедливе - несправедливе".
   З вищесказаного видно, що науковці схильні розглядати цінності суспільні й особистісні є взаємопов'язаними, другі є похідними від перших [23, 17, 4]. Тут виникає питання про співвідношення особистісних цінностей і ціннісних орієнтацій. Якщо цінності становлять зміст світогляду особистості, то яким є субстрат ціннісних орієнтацій, взагалі, і моральних, зокрема.
   Слід зазначити, що питання ціннісних орієнтацій також є одним з найбільш дискутованих в сучасній соціальній психології. Загальним у розумінні їх природи є переважно те, що вони виражаються у певній зорієнтованості, спрямованості психічних процесів відносно якоїсь цінності. Які це процеси і як саме вони набувають певної спрямованості?
   Які це процеси і як саме вони набувають певної спрямованості?
   На думку Б.Г. Ананьева [1], ціннісні орієнтації, наряду зі статусом і ролями, утворюють первинний клас особистісних властивостей і визначають особливості структури й мотивації поведінки, та, у взаємодії з ними, - характер і схильності людини. У цьому зв'язку Б.Г. Ананьев розглядає ціннісні орієнтації як одне із центральних ланок у комплексному вивченні особистості й закономірностей її розвитку. Спрямованість особистості на ті чи інші цінності становить її ціннісні орієнтації.
   Ціннісні орієнтації є формою відображення в свідомості індивіда основного змісту взаємодій в системі „суб'єкт - об'єкт", тобто цінностей [2].
   Проблема ціннісних орієнтацій у структурі особистості - в центрі уваги “розуміючої психології”. Е. Шпрангер вважав, що основою особистості є ціннісна орієнтація, за допомогою якої вона пізнає світ. Включення суб'єкта в пізнання й означає цю ціннісну орієнтацію. За Е. Шпрангером, ціннісна орієнтація особистості є продуктом загальної ціннісної орієнтації людства [25]. Це чисто духовний початок, що визначає для кожної людини розуміння світу і є похідною від загального людського духу.
   Н.Ф. Наумова виділяє ціннісні орієнтації як один з механізмів цілепокладання [16]. А.І. Донцов, Ю.М. Жуків відзначають, що ціннісні орієнтації направляють і коректують процес цілепокладання людини [3].
   Найбільш послідовною і ґрунтовно розробленою в плані розкриття соціально-психологічної природи ціннісних орієнтацій особистості є диспозиційна концепція В.А. Дцова. В її основі покладено наступні ідеї [26].
   - Система ціннісних орієнтації утворює вищий рівень диспозиційної ієрархії особистості.
   - Це орієнтації на цілі життєдіяльності й засоби їх досягнення, детерміновані загальними соціальними умовами життя індивіда.
   - Ідеологічна за своєю суттю, система ціннісних орієнтацій формується на основі вищих соціальних потреб особистості (потреба включення в дане соціальне середовище в широкому сенсі як інтерналізація загальносоціальних умов діяльності - потреба у ідентифікації з певною соціальною спільністю) і відповідно до образу життя, що надає можливість реалізації певних соціальних й індивідуальних цінностей.
   - У системі ціннісних орієнтації особистості виділяється особливий концентр або “вісь”, що організовує ієрархію цінностей у специфічно індивідуалізовану структуру.
   - Цей концентр являє собою загальну життєву позицію особистості, “баланс” спрямованості її інтересів у такі сфери життєдіяльності, як сфери виробництва (праця) і споживання (побут, дозвілля, родина).
   - Домінування спрямованості інтересів у певній сфери діяльності або відносно рівномірна ідентифікація з діяльністю в сферах праці, сімейно-побутовий і дозвільної діяльності, суспільно-політичним життям і так далі в остаточному підсумку визначають найбільш значимі риси “соціальної якості” індивіда в співвіднесенні з головними особливостями способу життя його соціального середовища. Саме ці диспозиційні утворення можна характеризувати як властивість “модальної” особистості, тобто найпоширенішого суб'єктотипу, і як властивості “еталонної” особистості, який найбільш повно відповідає даному етапові суспільного розвитку.
   Як видно, концепцією В.А. Ядова розкривається вже згадувана загальна бінарність, двобічність сутності ціннісних феноменів особистості. Якраз вбудовування в диспозиційну систему особистості конструкту „ціннісних орієнтацій" і втілює в собі ідею суспільно-індивідуалістичної ґенези найрухливішої, динамічної сфери в психіці - ціннісно-мотиваційної [26].
   І.Н. Істомін також розглядає ціннісні орієнтації як елемент мотиваційної структури особистості, що являє собою комплекс різних соціальних настановлень. На його думку, при одночасній наявності потреби й відповідного середовища для її задоволення у індивіда формується певне настановлення на конкретний предмет або явище, що істотно визначає його подальшу поведінку. На основі ціннісних орієнтацій, залежно від конкретної ситуації, здійснюється вибір тих або інших актуальних соціальних настановлень як мети й мотивів діяльності. Тому стан потреби в тих або інших предметах з'являється як результат зіставлення всіх ціннісних критеріїв вибору поведінки з наявною ситуацією. Таким чином, загальним результатом функціонування актуального настановлення є те, що під його впливом у свідомості особистості формується певна позиція стосовно дійсності, що і виражається у відповідній поведінці [7].
   При усій ґрунтовності, обидва автори все ж таки розкривають тільки внутрісистемні закономірності функціонування ціннісних орієнтацій як найвищого рівня диспозиційної системи особистості. І хоча, наприклад, В.А. Ддов стверджує, що диспозиційна ієрархія особистості, опосередковуючи зв'язок між умовами (або ситуаціями) діяльності й поведінкою, виконує мотиваційні функції, однак поза увагою науковця залишаються механізми зміни самої диспозиційної системи, взагалі, і ціннісних орієнтацій у їх структурі, зокрема [26].
   Тим не менш, у сучасній науковій літературі, як і в сьогоднішній публіцистиці, чи не на перших шпальтах обговорюється проблема трансформацій ціннісних орієнтацій підростаючих поколінь в умовах мінливого, непередбачувано нестабільного інформаційного простору. Отже, актуальними залишаються механізми зв'язку зовнішніх умов, стану соціально-політичних, економічних і т.п. відносин, в які включена особистість, з внутрішньо особистісними феноменами, зокрема, з ціннісними моральними орієнтаціями.
   В окремих дослідженнях знаходимо підтвердження ідеї про опосередковуючий характер цінностей і ціннісних орієнтацій особистості у процесі розгортання взаємовідносин особистості зі світом. Так, Б.С. Круглов відзначає, що ціннісні орієнтації не тільки визначають особливості й характер відносин особистості з оточуючою реальністю, але й певною мірою детермінують особливості її поведінки [9]. Останні, згідно з М. Бобневою [2], здійснюють психічну регуляцію соціальної діяльності й поведінки суб'єкта в соціальному середовищі.
   Зазначимо також, що деякі автори оперують поняттям „спрямованості ціннісних орієнтацій" для позначення загальних тенденцій у розвитку ціннісних орієнтацій. Це поняття слід відрізняти від взагалі спрямованості особистості. Незважаючи на розходження трактувань особистості у вітчизняній психології, спрямованість виділяється в якості провідної особистісної характеристики. У різних концепціях ця характеристика розкривається по-різному: як “основна життєва спрямованість” [1],“динамічна тенденція” [18], “смислоутворюючий мотив” [12.], “домінуючі відносини” [15]. На думку Б.Ф. Ломова [11], спрямованість виступає як системоутворююча властивість особистості, що визначає її психологічний склад. Поряд з цим у науковий обіг введене поняття „ціннісної спрямованості особистості". Е.Г. Ярмоленко А.А. Волочков, розглядаючи типи ціннісної спрямованості особистості, говорить про останню як про характерний для даного віку, часу, місцевості ціннісний вектор. Тип ціннісної спрямованості особистості діалектичний, суперечливий: з однієї сторони в ньому виражена соціальна типовість, з іншого боку - усередненість індивідуальних виборів ціннісних переваг. За типом ціннісної спрямованості стоїть індивідуальна смислопороджуюча, смислоутворююча активність [27]. У ході проведеного дослідження на вибірці студентів було виявлено три типи ціннісної спрямованості: на екзистенціальний ескапізм, пов'язаний з уникненням активного життя й рішення екзистенціальних проблем, з дифузією ідентичності; на цінності самоактуалізації й самореалізацію, високу активність у всіх життєвих сферах (активна самореалізація); на творчість і пізнання на шкоду самореалізації. Було також відзначено, що інтенсивність й якість смислопороджуючої та смислоутворюючої активності в міру дорослішання знижуються.
   Спираючись на вищесказане зазначимо, що моральні орієнтації є похідними від ціннісних орієнтацій особистості. Перші співвідносяться з останніми як частина і ціле. Отже, про моральні орієнтації ми говоримо тоді, коли розглядаються процеси регуляції поведінки особистості моральними цінностями, тобто тими суспільно виробленими унівесаліями, що передбачають оцінку будь-якого явища за шкалами „належне -заборонене", „правильне - хибне", „добро - зло" тощо.
   Якщо моральні цінності розглядати як вузлові точки - опорні віхи, провідники по універсуму духовної культури людства, то умовні траєкторії - зв'язки між ними виражають орієнтації суб'єктів на моральні цінності в оцінці соціальних взаємозв'язків із соціумом. Норма моралі означає неписане правило поведінки, яке визначається соціальною групою, територіальною спільнотою, суспільством в цілому як обов'язкове, оскільки дотримання його є значущим, важливим у громадському житті. Тим більше, що адаптація людини в соціальному середовищі означає водночас прийняття його моральних норм, цінностей, традицій.
   Обґрунтування соціально-психологічної природи моральних орієнтацій логічно було б завершити з'ясуванням їх функцій в психіці людини. І загалом розібратись у питаннях психологічних детермінант їх формування та розвитку. Саме така логіка наукового пошуку наблизила б нас до вирішення ключової проблеми даного дослідження - рекламної комунікації як одного з вагомих психологічних чинників трансформації моральних орієнтацій особистості.
   І в цьому плані корисним було знову звернутись до функціонування родового утворення - ціннісних орієнтацій. Згідно з думкою різних авторів, ціннісні орієнтації є поліфункціональними утвореннями:
   - вони є ланкою, що опосередковує взаємозв'язок між різними ієрархічними рівнями інтегральної індивідуальності, різні типи ціннісних орієнтацій, що формуються, сприяють установленню специфічних зв'язків між різнорівневими властивостями інтегральної індивідуальності, що свідчить про системоутворюючу функцію ціннісних орієнтацій у забезпеченні цілісної єдності інтегральної індивідуальності [10];
   - є фактором соціальної регуляції поведінки особистості та її взаємин з іншими [1, 9, 3];
   - э основою для пізнання особистстістю світу [25];
   - дають важливий імпульс для пізнавальних, емоційних і вольових процесів, які відіграють важливу роль в програмі життєвої діяльності людини [3];
   - на їх основі здійснюється вибір актуальних настановлень на мету і мотиви діяльності, а також , як результат, - певна позиція стосовно дійсності взагалі [7];
   - орієнтують людину серед об'єктів природного й соціального миру, створюючи впорядковану й осмислену, що має для людини значення, картину миру. Вони дають підставу для вибору з наявних альтернатив дії (цілей і засобів), підстави для впорядкування переваг відбору й оцінки цих альтернатив, визначаючи границі дії, тобто не тільки направляють, але й регулюють ці дії [16];
   - спрямовують і коректують процес цілепокладання людини [3];
   - є системоутворюючим чинником у забезпеченні цілісної єдності інтегральної індивідуальності [10].
   Отже, моральними вважаємо такі ціннісні орієнтації особистості, які забезпечують формування відповідних поведінкових програм, орієнтованих на систему моральних цінностей, отже, опосередковують каузальний зв'язок поведінки у життєво значущих ситуаціях зі світоглядом особистості, реалізуючи, таким чином, загальну моральну спрямованість особистості.
   Узагальнюючи наші міркування, зазначимо, що моральні орієнтації особистості формуються в процесі розгортання взаємовідносин особистості з соціумом і виражають процеси постійного співвіднесення соціальних подій з цінностями, в яких втілені відносини належного і неналежного з точки зору соціальної системи (здійснення моральної оцінки об'єктивної реальності). З останнім завжди спряжена і оцінка власної суб'єктивної реальності, постійна установка зв'язку вчинку, як показника поведінки особистості, з прийнятою в суспільстві цінністю (здійснення моральної самооцінки).

Література

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л., 1968. - 338 с.
2. БобневаМ.И. Социальные нормы и регуляция поведения. - М., 1978.-312 с.
3. Донцов А.И. О ценностных отношениях личности // Совет, педагогика. 1974. № 5. С. 67-76.
4. Жуков Ю.М. Ценности как детерминанты принятия решения. Социально-психологический подход к проблеме //Психологические проблемы социальной регуляции поведения. - М., 1976. - 347 с.
5. Дробницкий О.Г. Мир оживших предметов. Проблема ценностей и марксистская философия. - М., 1967. - С. 44-15.
6. Здравомыслов А.Г. Потребности, интересы, ценности. - М., 1986. - 222 с.
7. Знанецысий Ф., Томас У. Современная западная социология: Словарь.-М, 1990.-С. 351.
8. Истомин И.Н. Ценностные ориентации в системе регуляции поведения// Психологические механизмы регулирования социального поведения.- М., 1979. - С. 252.
9. Климов Е.А. Общечеловеческие ценности глазами психолога профессиоведа // Психол. журн. 1993. Т. 14. №4. - С. 130-136.
10. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентации в формировании личности школьника// Психологические особенности формирования личности школьника: Сб. науч. труд. - М., 1983. - С. 4-11.
11. Кирилова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопр. психол. 2000. № 4. - С. 29-37.
12. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М., 1984.-485 с.
13. Леонтьев Д.А. Жизненный мир человека и проблема потрібностей // Психол. журн. 1992. № 2. - С. 43.
14. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты . -М., 1982.-С. 108-118.
15. Мораль и этическая теория. Некоторые актуальне проблемы. -М.: „Наука", 1974. -295 с.
16. Мясищев В.Н. Психология отношений. - М., 1998. - 362 с.
17. Попов Л.М., Голубєва О.Ю., Устин ПН Добро и зло в этической психологии личности. - М., 2008. - 239 с.
18. Наумова Н.Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. - М.,1988. - 199 с.
19. Сержантов В.Ф. Человек, его природа и смысл бытия. - М., 1990. - 360 с.
20. Роменець В.А. Вчинок і постання канонічної психології / Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії. - К.: Либідь, 2006. - С 11-36.
21. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - Спб.: Питер, 2000 - 720 с.
21. Фрейд З.Я и ОНО: труды разных лет, в 2-х т. - Тбилиси, 1991. -425 с.
22. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. - М., 1994. - 447 с.
23. Франки В. Человек в поисках смысла. - М., Прогресс, 1990. - С. 174.
24. Хрестоматия. Психология личности. - Самара, 2002. Т. 2. - С. 489-508.
25. Шайгородсысий Ю. Суспільна мораль як система цінностей / Правові засади захисту особистісних цінностей та суспільної моралі: збірник нормативних актів України. - К., 2007. - 440 с
26. Шерковин Ю.А. Проблема ценностных ориентации и массовые информационные процессы // Психол. журн. 1982. Т. 3. № 5. С. 135-145.-С. 138.
27. Шпрангер Э. Два вида психологии . - М., 1992. - 364 с.
28. Ддов В.А. Диспозиционная концепция личности // Социальная психология. - Л. 1979.
29. Ярмоленко Е.Г, Волочков А.А. Ценностная направленность личности и смыслообразующая активность // Полисистемное исследование индивидуальности человека. - М., 2005. - 384 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com