www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Атестування вищих навчальних закладів і його вплив на професійне зростання професорсько-викладацького складу
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Атестування вищих навчальних закладів і його вплив на професійне зростання професорсько-викладацького складу

О.А. Гульбе

АТЕСТУВАННЯ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І ЙОГО ВПЛИВ НА ПРОФЕСІЙНЕ ЗРОСТАННЯ ПРОФЕСОРСЬКО-ВИКЛАДАЦЬКОГО СКЛАДУ

   В статті розглядаються питання атестації вищих навчальних закладів, основних джерел збагачення форм і методів управління шляхом атестаційних процедур, зміст та процедура самоатестації в державних та приватних ВИЗ. Аналізується вплив атестування вищих навчальних закладів на професійне зростання професорсько-викладацького складу.
   Ключові слова: державний стандарт освіти, адаптованість системи навчання, ліцензування, акредитування, атестування вищих навчальних закладів, професійна діяльність, професійне зростання, розвиток професіоналізму професорко-викладацького складу, особистісні якості викладача ВНЗ.
   Постановка проблеми. Питання атестації ВНЗ стало актуальним в умовах тенденції, що посилюється, до різноманіття освітніх установ, освітніх послуг та освітніх навчальних програм. З метою подолання розриву між правовим та інноваційним оформленням ВНЗ, а також як один із механізмів державного й соціального захисту тих, що навчаються, від неякісної освіти, в управлінську практику вводяться процедури ліцензування, атестації та акредитації вищих навчальних закладів державної та приватної форм.
   Аналіз останніх досліджень. Теоретичний аналіз ряду досліджень свідчать, що атестацію розглядають як визначення кваліфікації, рівня знань працівників, як вивчення та оцінку працівника та ВНЗ з точки зору його відповідності посаді та статусу, як процес перманентного підвищення рівня розвитку ВНЗ, кваліфікації працівника, як інструмент управління якістю педагогічного персоналу й навченості тих, хто навчається [1; 3; 4; 7-9].
   Н. В. Кузьміною дане визначення атестації як проблемної ситуації, вирішення якої пов'язане з перебудовою діяльності й самої особистості. Для нас дане визначення є особливо значущим, оскільки ми розділяємо позицію тих вчених, який вважає, що “надзавданням” атестації ВНЗ є виявлення викладачів, які вважають за своїм професіоналізмом більше за інших відповідають потребам і перспективам сучасної освіти, і рівень професійно-педагогічної підготовленості їх достатній для розв'язання проблем поновлення навчального процесу [6, с 45].
   Як зазначає О.І. Про, формування цілей, відповідних потребам суспільного розвитку, поки ще не стало важливим і усвідомленим компонентом діяльності викладача. У ході дослідження ми виходили з того, що атестація ВНЗ, відповідна атестаційна процедура здатні вплинути на ціннісні уявлення викладача про соціальну значущість його діяльності, міру його причетності до процесів перетворення і розвитку суспільства. З цих позицій атестація ВНЗ орієнтована на осмислення та виявлення характеру, форм реалізації провідних ідей демократичних інновацій у сфері освіти. Якщо вища школа прагне до набуття нового статусу, відображає соціальні процеси у своїй місії, то це є однією з основних умов успішної професійної діяльності викладачів. Проблема відповідності новій якості функціонування ВНЗ є головним стимулом для перегляду, аналізу й рефлексії своєї професійної діяльності викладачів [1, с 34].
   Потрібно зазначити, що недостатня розробленість багатьох стандартів, державних вимірників засвоєння тими, що навчаються, змісту освіти на рівні стандартів, а також відсутність опису механізму атестації в “Положенні про атестацію та акредитацію освітніх установ”, розробленому Міністерством освіти України, призводить до того, що атестація в системі освіти носить певною мірою суб'єктивний характер, але в той же час активізує пошуки оптимальної атестаційної процедури [8, с.178].
   Особливу гостроту дана проблема набуває внаслідок того, що Закон України “Про освіту” закріпив автономію освітніх установ у розв'язанні багатьох правових, фінансових, організаційних питань вибору освітніх програм і технологій [2]. З іншого боку, Закон закріпив відповідальність освітніх установ перед державою та суспільством за допомогою їх суспільно-державної акредитації, обов'язковою умовою якої є державна атестація. Як показує практика, у даний час існують два основних джерела збагачення форм і методів управління шляхом атестаційних процедур: розробка нових типових моделей управління на основі прикладних наукових досліджень у галузі атестації і “жива” практика, що породжує вдалі зразки конкретних інновацій.
   Формування мети статті і постановка завдань: проаналізувати проблему атестування вищих навчальних закладів державних та приватних форм власності і вплив на професійне зростання професорсько-викладацького складу ВНЗ.
   Виклад основного матеріалу. Атестація ВНЗ є одним із загальноприйнятих у світовій практиці “інструментів” забезпечення якісної освіти, основною формою державно-суспільного контролю за діяльністю освітніх установ. На думку О.І. Про метою та змістом атестації ВНЗ є встановлення відповідності змісту, рівня та якості навчання і виховання студентів, підготовки випускників освітніх установ (незалежно від форм отримання освіти) вимогам державних освітніх стандартів [1, с 23].
   Умовою атестації освітньої установи, що видає документ про освіту, є позитивні результати підсумкової атестації не менш ніж половини його випускників протягом трьох послідовних років, попередніх атестації. При атестації освітньої установи встановлюються:
   - відповідність змісту, рівня та якості підготовки випускників ВНЗ вимогам державних освітніх стандартів на основі позитивних результатів (виконання тестових завдань, контрольних, кваліфікаційних і дипломних робіт) підсумкової атестації;
   - відповідність навчальних планів і навчальних програм, якості підготовки випускників вимогам державних освітніх стандартів;
   - відповідність педагогічних, інженерно-педагогічних і керівних кадрів ВНЗ встановленому рівню кваліфікації.
   Зміст державної атестації ВНЗ поданий на рис. 1.

Рис. 1. Зміст атестації ВНЗ

   Атестація ВНЗ є управлінським механізмом стимулювання професіоналізму викладача внаслідок того, що освітнє середовище впливає певним чином на особистість викладача. Освітнє середовище, вузівська аудиторія, педагогічний колектив, навчальна група - особливі, що ніколи не залишаються незмінним середовищем. Воно унікальне своїми зв'язками та взаємодіями (сукупність інформаційного, пізнавального, психологічного та ін.). Значна частина цих взаємодій має, як правило, цілеспрямований характер. При цьому відбувається передача знань, позитивних умінь і навичок, формування етичних та інших якостей особистості, розвиток її творчих здібностей. Але й саме освітнє середовище діє на людину. Ефективність взаємодії освітнього середовища і викладача залежить від інтелектуального й культурного досвіду, накопиченого її учасниками, пізнавальних та інших засобів, що є в їх розпорядженні. Атестація, як показують дослідження, збагачує досвід взаємодії педагогів в умовах “презентації” та оцінювання педагогічних досягнень (як власних, так і колег) та досягнень своїх вихованців [3, с 14].
   Таким чином, атестація ВНЗ, педагогів і студентів повинна розглядатися в соціальному контексті, оскільки акумулює в собі свободу у виборі викладачем і тих, що навчаються, гідних цілей і відповідальність особистості перед суспільством, що стало на шлях демократичних перетворень. Цілі й особистісні диспозиції витікають із потреб людини реалізувати себе, добитися поваги навколишніх, бути причетним до значних подій життєдіяльності первинного колективу, суспільства.
   Т. Е Ковіна визначає атестацію як багатомірний, поліфункціональний феномен, цілісне вивчення якого можливе на міждисциплінарній основі: у структурі психології - як вираження міжособистісного спілкування та відношення, у структурі педагогіки - як діяльнісний процес навчання кадрів і в структурі управління - як процес стимулювання розвитку професіоналізму педагога. Установлено, що розуміння та реалізація суті атестації як спільної діяльності, в основі якої лежать взаємопов'язаність і взаємодії учасників процесу, забезпечує її успішність, неформальний та стимулюючий характер [4, с 17].
   Атестація як управлінська діяльність може бути представлена як типовий управлінський цикл (від цілеположення через прийняття рішення до організації та аналітичного контролю за отриманим результатом). Можна стверджувати, що атестація інтегрує всі групи методів управління освітніми системами: соціально-економічні, соціально-педагогічні, психолого-педагогічні; сприяє формуванню нового управлінського мислення у суб'єктів управління і є також реальним засобом демократизації управлінських процесів.
   Організація атестаційного процесу на основі нормативної бази, розробленій як документ колективної творчості, в основі якого лежать принципи демократичного управління, і прийнятої як правова основа процедури атестації, виступає реальним механізмом впливу на освітню систему та на самопочуття педагогів у професійній діяльності, на зміну їх соціального та професійного положення, на підвищення авторитету педагога і його прагнення до вдосконалення свого професіоналізму [8, с 177].
   Сказане обумовило відбір критеріїв оцінки діяльності вищих навчальних закладів, які в процесі експериментальної роботи були об'єктом узгодження позицій, очікувань та інтересів усіх учасників атестаційного процесу. Як основні критерії були сформульовані такі:
   - відповідність результатів освіти прийнятим освітнім стандартам;
   - умова виконання освітніх програм (з урахуванням специфіки типу ВНЗ, змісту освітніх стандартів, що відображають цю специфіку);
   - використання можливостей академії в соціалізації особистості;
   - дотримання прав особистості тих, що навчаються, прав батьків у сфері освітньої діяльності, дотримання прав командування і професорсько-викладацького складу інституту;
   - характер інноваційної діяльності педагогічного колективу інституту;
   - якість освіти студентів.
   Охарактеризуємо стисло деякі критерії, які в певній мірі відображають результати інноваційної діяльності в ВНЗ і є своєрідною ілюстрацією рівня професіоналізму її викладачів. До цих критеріїв ми відносимо, такі головні напрями в роботі ВНЗ:
   1. Дотримання прав особистості студентів. Показники даного критерію визначаються, передусім, відповідно до основних нормативних документів (Законом України “Про освіту”).
   2. Інноваційна діяльність професорсько-викладацького складу ВНЗ яка визначається за такими показниками: поновлення змісту освіти (знання поновленого базисного й додаткового компонентів, програми навчання і виховання); переважання індивідуальних і групових форм організації пізнавальної діяльності над “валовими”; поєднання самоаналізу, самоконтролю з самооцінкою партнерів зі спільної праці; поновлення методів і форм роботи в системі освіти (традиційні, традиційні 4- новітні технології, модульні, інноваційні, дистанційні, пошукові моделі навчання, модульна й циклоблочна система організації навчального процесу). Дослідження інноваційної діяльності ряду ВНЗ дозволило нам показати варіативність системи освіти (рис. 2.).
   Об'єктивність отриманих результатів багато в чому зумовлена мірою обґрунтованості процедури атестації. Результати аналізу пошуково-перетворюючого етапу експерименту загалом співпадають з висновками Т.Є. Ковіної, яка вважає, що атестація як управлінська діяльність може бути подана як типовий управлінський цикл цілеполагання через прийняття рішення до організації та аналітичного контролю за отриманим результатом [4, - С. 14-15].
   Як управлінська процедура атестація грає координуючу, аналітичну й контролюючу ролі. Координуюча роль атестації, як управлінської дії, виявляється в реалізації мети стимулювання підвищення професіоналізму викладачів і результативності педагогічної та управлінської діяльності ВНЗ.
   Аналітична роль атестації пов'язана з тим, що встановлення кваліфікаційних категорій спирається на аналіз і оцінку рівня професійної компетентності педагога.
   Контролююча роль атестації полягає в тому, що в її процесі оцінюється стан кваліфікації професорсько-викладацького складу і через оцінку праці педагогічних та управлінських кадрів встановлюється стан освітньої системи ВНЗ.

Рис. 2. Варіативність системи освіти

   Згідно з нормативними документами міністерства освіти України, атестація ВНЗ проводиться поетапно. До числа основних етапів її атестації відносяться: етап узгодження (або підготовчий); етап самоатестації інституту (власний аналіз діяльності); етап роботи атестаційної комісії та груп безпосередньо в інституту; заключний етап. Названі етапи взаємопов'язані, взаємодоповнюють один одного й утворюють цілісність, єдність.
   Етап узгодження включає значущі організаційні питання:
   1. Розгляд заяви ВНЗ на проведення атестації.
   2. Включення його в план-графік проведення атестації та визначення термінів проведення атестаційної (зовнішньої) експертизи. На даному етапі за вузом зберігається право відкликання заяви на атестацію.
   Етап самоатестації - тривалий і трудомісткий процес, за результатами якого складається звіт. Якість, повнота й достовірність звіту за результатами самоатестації є гарантією відповідальності ВНЗ за якість своєї роботи. Схема звіту про самоатестацію містить такі розділи:
   - Загальні відомості про ВНЗ: найменування, місце знаходження (юридична і фактична адреса), статус ВНЗ (за ліцензією), організаційно-правова форма, засновник; опис структури ВНЗ, рівень освітніх програм, що реалізовуються, наявність додаткових освітніх послуг, порядок прийому тих, що навчаються; прізвища, імена, по батькові, кваліфікаційні категорії, звання начальника ВНЗ та його заступників. Цілі та завдання освітньої діяльності, програма розвитку ВНЗ, структура управління, аналіз організаційно-правових актів, що регламентують діяльність ВНЗ.
   - Аналіз навчального плану й освітніх програм на відповідність: базисному навчальному плану; державному й відомчому змісту освіти; можливостей диверсифікації освіти з урахуванням попиту на освітні послуги, психолого-педагогічної, корекційної, соціальної підтримки студентів.
   - Аналіз якості підготовки випускників рівню освіти, представлених до державної акредитації (за результатами тестування); ефективності провідної позанавчальної освітньої діяльності, основних напрямів системи виховної роботи.
   - Аналіз задоволення студентами та викладачами освітнім процесом (за результатами анкетування).
   - Аналіз методичної роботи ВНЗ, розвитку потенціалу педагогічного колективу; якісного складу педагогічних кадрів, системи підвищення кваліфікації.
   - Аналіз рівня матеріально-технічного й навчально-методичного забезпечення навчального процесу; інформаційного й бібліотечного обслуговування студентів та викладачів.
   - Аналіз результативності освітньої діяльності, готовності випускників до продовження освіти.
   Звіт про самоатестацію є офіційним документом і необхідною умовою для процедури атестації ВНЗ. Самоатестація ВНЗ відповідно до викладених у його статуті цілей, завдань та освітніх програм, що реалізовуються, здійснюється керівництвом ВНЗ. До звіту можуть бути додані будь-які документи й матеріали, що відображають зміст і результати діяльності ВНЗ.
   Атестаційна комісія і експертна група визначають відповідність:
   - рівня навченості студентів, вимогам державних освітніх стандартів (до їх введення вимогам діючих навчальних програм) за предметами освітніх галузей інваріантної частини базисного навчального плану;
   - навчального плану даного ВНЗ вимогам державного й відомчого навчальних планів;
   - умов здійснення освітнього процесу державним вимогам у частині забезпечення навчального процесу програмами, підручниками, посібниками;
   - матеріалів самоатестації фактичному положенню справ, виявленому атестаційною групою. Невідповідність поданих вузом відомостей (даних) діючому стану справ, установлена атестаційною групою, є основою для припинення державної атестації.
   Таким чином, при зовнішній оцінці діяльності ВНЗ предметом експертизи є результати освітньої діяльності й умови їх досягнення. У ході експертизи вивчаються зміст, якість освіти, досягнутий рівень навченості випускників, а також дотримання вузом установлених законодавством прав громадян на освіту й інших прав, що реалізовуються в ньому. Експертиза встановлює міру відповідності отриманих експертами матеріалів і інформації вимогам, що висуваються.
   Заключний етап. Атестаційна комісія ухвалює рішення про атестацію ВНЗ на основі інформаційно-аналітичних довідок атестаційних, експертних груп. Заключний етап характеризується також узагальненням і оформленням результатів атестації і при успішному її проходженні трансляції сформованого досвіду ВНЗ в масову освітню практику. Продуктивність підходу, що ставиться до атестації ВНЗ як управлінського механізму стимулювання професійного росту викладача можна проілюструвати даними Краматорського економіко-гуманітарного приватного інституту (табл. 1.)

Таблиця 1
Динаміка показників професійного росту викладачів ВНЗ

з/п

Показники професійного росту

2005

2006

2007

2008

1

Число викладачів, які включені в науково-методичну роботу

131

146

163

184

2

Кількість викладачів, які навчаються в аспірантурі; претендентів учених ступенів

24

25

29

34

3

Кількість публікацій, що відображають результативність науково-методичної роботи викладачів

64

86

145

196

4

Кількість викладачів, які працюють в експериментальному режимі

16

21

26

32

5

Кількість викладачів, які включені в систему безперервної педагогічної освіти

85

101

132

161

6

Авторські публікації викладачів (навчальні посібники, монографії)

4

12

17

23

   Висновки та перспективи дослідження.
   1. Атестація ВНЗ, відображаючи характер інноваційних процесів, що протікають у системі освіти, сприяє осмисленню і включенню педагогів в освітні інновації.
   2. Мотиваційно-ціннісна орієнтація атестації дозволяє розглядати її як управлінський механізм розвитку професорсько-викладацького складу за умови розробки адекватної атестаційної процедури.
   3. Критерії атестації ВНЗ в перехідний період розробки та впровадження державних нормативних документів з атестації є об'єктом узгодження інтересів, очікувань і позицій всіх учасників атестаційного процесу і відображають соціальну значущість атестації. 4. Атестаційна процедура будується на основі класичного управлінського циклу, реалізовуючи організаційну, координуючу, аналітичну й контролюючу функції управління.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гиро А. И. Аттестация как фактор совершенствования профессионализма и стимулирования самообразования педагогических кадров. - Минск, 1994. - 54 с.
2. Закон України “Про освіту” (1060-12), 23.03.1996 р.
3. Зотова Н. К. Аттестация как способ повышения квалификации учителей: Автореф. дис... канд. пед. наук. 13.00.01. - СПб., 1997. -16 с.
4. Ковина Т. Е. Аттестация педагогических кадров как средство управления системой образования в регионе: Автореф. дис... канд. пед. наук. 13.00.01. - СПб., 1997. - 21 с.
5. Кузибецкий А. Н. Квалификационная работа и аттестация педагога. - Волгоград: Перемена, 1996. - 64 с.
6. Кузьмина Н. В., Михайловская Г. И., Еремин М. Ю., Реан А. А. Аттестация преподавателя и мастера производственного обучения. -СПб., 1992. - 68 с.
7. Одерій Л.П. Оцінка в міжнародній системі освіти: Методологія та інструментарій: Монографія. - К.: ІСДО, 1995. - 196 с
8. Підкурганна Г. О. Ідеї управління (менеджменту) в теорії і практиці вищої педагогічної освіти \ Педагогіка та психологія. - № 4, 1996. - С. 177-186.
9. Семиченко В.А. Моделювання структури педагогічної діяльності. - КДП - Ялта: НМЦ “Надія”, 2000. - 76 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com