www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Проблема психологічного здоров’я в контексті розвитку особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблема психологічного здоров’я в контексті розвитку особистості

Т.Д. Данчєва

ПРОБЛЕМА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ'Я В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

   В пропонованій статті представлені результати дослідження проблеми психологічного здоров 'я особистості у контексті її розвитку. Ключові слова: психологічне здоров 'я особистості.
   Останнім часом в психології накопичилася значна кількість різноманітного матеріалу, який дозволяє розширити уявлення про специфіку факторів, що впливають на розвиток особистості. В той же час, як в науці, так і у практиці недостатньо повно представлений той аспект, який стосується превентивної психології розвитку. Найбільш повно та глибоко попередження негативних шляхів розвитку особистості пов'язане з рівнем її психологічного здоров'я. Психологічне здоров'я - поняття, поки що досить нове для сучасної вітчизняної психології, але актуальність та своєчасність звертання до нього у теоретичних та практичних аспектах підтверджується напрямками, які є спорідненими для даної дефініції, а саме, пошуком та визначенням об'єктивних критеріїв та умов психологічної безпеки особистості, глибоким та повним дослідженням різноманітних станів та динаміки психологічної захищеності тощо.
   В основу формування уявлень про феномен психологічного здоров'я покладені фундаментальні теоретичні розробки Л.І. Божович, Л.С. Виготсько-го, А.В. Запорожця, О.М. Леонтьева, С.Д. Максименка, С.Л. Рубінштейна.
   Початок формування підходів до розуміння походження, змісту та структури психологічного здоров'я пов'язаний з роботами 3. Фрейда, який розумів активність суб'єкта як складної живої системи провідним фактором розвитку його психологічного здоров'я. Але, виходячи з загальної методології власної концепції, більшої уваги він приділяв проблемі нездоров'я, підкреслюючи, що воно є наслідком внутрішньоособистісних конфліктів, а всі порушення ціннісної та емоційної сфер - наслідки цього [7].
   В руслі означеної концепції й Шарлота Бюлер розглядала провідні складові психологічного здоров'я, а саме прагнення людини до самоздійснення, самовиконання як рушийні сили розвитку. Повнота самоздійснення, на її думку, прямо пов'язана зі здібністю людини ставити перед собою цілі, адекватні його внутрішній сутності, і що володіння такими життєвими цілями виступає головною умовою збереження психологічного здоров'я. На думку Ш. Бюлер, причиною неврозів, втрати “рівноваги” виступають нестача самоспрямованості, самовизначення. Відсутність усвідомлюваності цілей життя виступає однією з причин втрати психологічної рівноваги у відносинах суб'єкта та зовнішнього світу. В цьому ж напрямку опрацювання проблеми психологічного здоров'я сходить до ідей В. Франкла, який вважав необхідною умовою психічного та психологічного здоров'я певний рівень напруження, який виникає між людиною, з одного боку, та об'єктивним змістом, який локалізований у зовнішньому світі, з іншого. Пошук та знаходження змісту свого існування, визначення життєвих цілей є важливою умовою психологічного здоров'я людини у будь-якому віці. Найбільш сучасним, на наш погляд, є підхід А. Маслоу, який констатував, що здоров'я у психологічному змісті - це люди з високим ступенем самоактуалізації. Основними критеріями психологічного здоров'я він виділяв усвідомленість людиною себе самої, власного життя; повноту “включеності”, переживання та проживання сьогодення; здібність до здійснення найкращих виборів у конкретній ситуації та у житті в цілому; почуття свободи, життя у відповідності з самим собою як стан усвідомлення своїх головних інтересів; відчуття активності власного Я; соціальний інтерес або соціальне почуття; стан стійкості, стабільності, впевненості у житті та оптимістичний настрій як інтегральний наслідок всіх перелічених якостей та властивостей психологічно здорової особистості.
   Проблема здоров'я та питання превентивних теоретике-емпіричних розробок щодо попередження неблагополуччя у розвитку особистості є традиційними та досить повно представленими у вітчизняній психології низкою фундаментальних досліджень (Л.І. Анциферова [1], Л.І. Божович [2], Б.С. Братусь [3], Т.М. Буякас [5], О.С. Васильєва [6], О.О. Єршов [7], О.А. Захаров [8], Ф.Р. Філатов [6]). Але, як показало опрацювання означених джерел, основний акцент в них робився на вивчення семантичної наповненості понять здоров'я, подолання деформацій розвитку особистості, попередження відхилень у поведінці тощо. Тобто здоров'я особистості було об'єктом досить багатофакторних міждисциплінарних досліджень, що дозволило визначити основні наукові підходи, а саме, комплексний (розглядає здоров'я як багатомірний феномен, складний та неоднорідний за своїм складом, такий, що поєднує в собі гетерогенні, якісно різні компоненти), нормоцентричний (представлений у психіатрії, розглядає здоров'я як сукупність середньостатистичних норм сприйняття, мислення, емоційного реагування та поведінки у сукупності з нормальними показниками соматичного стану суб'єкта), феноменологічний (представлений у екзистенціальній психології, на перше місце висуває суб'єктивні переживання особистості; розглядає здоров'я через призму прояву індивідуального, неповторного способу буття у світі), холістичний (представлений у гуманістичній психології, розглядає здоров'я як системну якість, що набувається в процесі становлення особистісної цілісності, певний рівень інтегрованості особистості), еволюційний (представлений у біології та валеології, розглядає здоров'я в контексті загальновидової еволюції), соціальноорієнтований та крос-культурний (представлені у філософії та психоаналізі, акцентують увагу на впливі цивілізації або найбільш узагальнених форм соціального буття на здоров'я та повноцінний розвиток окремого індивіда, розглядають здоров'я в контексті різних культурно-історичних умов, в межах певних національних груп) та дискурсивний (представлений у філософії, розглядає здоров'я як соціальне явище, проекцію та об'єктивацію складної системи дискурсів).
   Найбільш наближеним до нашого розуміння психологічного здоров'я є акмеологічний підхід, який розглядає здоров'я як особистісний конструкт, що має важливе значення щодо реалізації всіх вищих можливостей особистості, виступає як критерій її життєстійкості [9]. В межах цього підходу виділяється “мікроакме здоров'я”, як особистісний конструкт, що має провідне значення для реалізації всіх видів вищих можливостей людини, виступає критерієм її життєстійкості та в значній мірі визначає внесок окремої особистості у загальнолюдську культуру.
   Взагалі, більшість уявлень про психологічне здоров'я особистості пов'язані з тим, що практично у кожного суб'єкта закладене активне прагнення до розвитку, актуалізації власного людського потенціалу [5].
   Але, аналіз стану проблеми показав, що в сучасній психології в більшості існує досвід використання терміна “психічне здоров'я” як більш звичного та альтернативного стану психічного нездоров'я, порушення психіки, або проблеми психологічного здоров'я розглядаються в контексті психологічної допомоги, недирективної, немедичної психотерапії та індивідуального психологічного консультування [8; 10]. За Б.С. Братусем, останнім часом для більшості людей стає характерним діагноз: психічно здоровий, але особистісно хворий [4]. Тому досліджувана проблема перестає існувати виключно як проблема адаптації суб'єкта до середовища та “Я”. Вона поступово переходить на якісно новий рівень - становлення особистісного здоров'я, становлення індивідуального духу в межах його життя. В даному випадку йдеться про особистісну зрілість, про можливості реалізації особистістю власного потенціалу, про духовність як характеристику людської сутності, екзистенції.
   Низка дослідників (Б.С. Братусь [4], В.И. Слободчиков [11], А.В. Шувалов [11]) користуючись обома термінами, диференціювали психологічне здоров'я як вищий рівень психічного, який визначається особистісно-смисловим конструктом та характеризує новою якістю смислових ставлень людини. Наступним, найвищим рівнем, дослідники виокремлюють рівень індивідуально-психологічного здоров'я, оцінка якого залежить від здібностей індивіда будувати адекватні способи реалізації смислових прагнень [11]. Не дивлячись на існування поняття “психологічне здоров'я”, А.Б. Холмогорова, Н.Г. Гаранян. використовують термін “психічне здоров'я”, але наповнюють його суто психологізованим змістом, а саме, визначають як баланс між вмінням віддавати та брати від іншого, бути наодинці та серед людей, любити себе та любити інших тощо [12].
   На думку О.О. Селезньова, психологічне здоров'я - це комплексний показник, який характеризує психологічний механізм захисту особистості від психосоматичних захворювань, психологічна система безпеки, особистісний динамічний потенціал розвитку духовності, а психічне здоров'я як медичний термін констатує лише відсутність психічних захворювань, нормує критерії свідомості, пізнавальної, емоційної, рухово-вольової сфер психічної діяльності людини.
   Психологічно здорові люди особистісно активні, прагнуть проявляти свою вдачу, життєрадісні та самодостатні, спостережливі до себе та оточуючого світу, критичні. Саме психологічне здоров'я, на думку низки дослідників, є головною умовою самоактуалізації особистості, її повноцінного розвитку та функціонування [5; 6; 8]. Психологічно нездорові люди залежні від будь-яких авторитетів, слабовільні та безініціативні. Причини, що викликають психологічне нездоров'я, різноманітні. Зокрема, одним з провідних називають несприятливий сімейний фактор. Вважаємо за необхідне відмітити, що теоретико-емпіричне дослідження психологічного нездоров'я є досить оригінальним антагоністичним підходом у вивчення означеного феномену.
   Отже, існуюча у науці плутанина термінів та їхнього семантичного наповнення суттєво гальмує розвиток перспективного та актуального напрямку у вивченні потенціалу особистісного зростання й розвитку - розробки проблеми психологічного здоров'я особистості.
   Тобто, виникла необхідність введення спеціального терміну для визначення окресленого кола проблем.
   У психології останніх років зустрічаються спроби опрацювання означеного проблемного поля, зокрема, ідентифікуються поняття психологічного здоров'я та психологічного благополуччя, під яким розглядають системну якість людини, набуту нею в процесі життєдіяльності на підставі психофізіологічної збереженості функцій. Ця якість проявляється у суб'єкта у переживанні змістовної наповненості та цінності життя в цілому як засобу досягнення внутрішніх, соціально-орієнтованих цілей та виступає головною умовою реалізації потенціальних життєвих можливостей та здібностей [5; 6]. Низка авторів ототожнюють психологічне здоров'я з локусом відповідальності та припускають, що саме “добрий” інтернальний контроль є показником психологічного здоров'я та в якості стійкої, універсальної властивості суб'єкта визначає його загальну спрямованість. Інші дослідники розглядають психологічне здоров'я через призму адаптованості особистості, її адаптаційні стратегії. Відповідно, до провідних характеристик психологічного здоров'я відносяться пристосованість до соціального та психологічного оточення, нормальність як успішність конкретної особистості, стресостійкість та стабільність людини в процесі активної взаємодії з оточуючим середовищем; гармонійна включеність у людську спільноту як пристосованість особистості до її соціального оточення, результат соціалізації (вміння встановлювати продуктивні соціальні відношення, розв'язувати конфлікти, приймати адекватні соціальні ролі тощо).
   Провідними ознаками психологічного здоров'я особистості виділяють ефективну соціально-психологічну та інтрапсихічну адаптацію, інтерсуб'єктну природу, а в якості основних його індикаторів виділяють дві провідні групи: інтраперсональні та інтерперсональні показники. До інтраперсональних індикаторів відносяться здібність швидко оволодівати новими знаннями та вміннями, енергійність, впевненість у собі, емоційна зрілість, реалістичніть, розвиток самосвідомості, особистісне самовизначення, актуалізація власної індивідуальності, почуття відповідальності, індивідуація, прагнення до самовдосконалення, статево-рольова ідентичність тощо. До інтерперсональних індикаторів відносяться співробітництво, вміння вести діалог, емпатія, співчуття, пошук компромісних рішень, креативна поведінка тощо.
   Особливий інтерес викликають дослідження, пов'язані з вивченням різних індивідуальних стратегій подолання кризових ситуацій як ознак психологічно здорової особистості [6]. Самі по собі кризові події не викликають негативних наслідків для організму: між подією та її наслідком існує перемінна переживання, подолання, те, як людина ставиться до того, що трапляється, тобто те, що диференціює психологічне здоров'я та нездоров'я.
   За визначенням Н.О. Окулич, психологічне здоров'я визначається як духовне благополуччя людини, яке виступає умовою її гармонійного розвитку, творчої активності та самореалізації, гарантом її цілісності та збереженості як міри впливу людини на людину та на саму себе, усвідомлення власного буття, психологічного життя. Основними ознаками психологічного здоров'я автор виділяє:
   1) прийняття відповідальності за власне життя;
   2) саморозуміння та прийняття себе;
   3) вміння жити у сьогоденні;
   4) усвідомленість індивідуального буття;
   5) здібність до розуміння та буття іншого.
   В контексті теоретико-методологічних завдань нашого дослідження, нам імпонує визначення психологічного здоров'я та підхід до його вивчення, пропонований В.Е. Пахальяном [9]. Він розуміє психологічне здоров'я як динамічний стан внутрішнього благополуччя (узгодженості) особистості, що складає її сутність та дозволяє актуалізувати індивідуальні, вікові та психологічні можливості на будь-якому етапі розвитку. Тобто, дефініція психологічного здоров'я трактується як глобальний, універсальний конструкт, який охоплює індивідний та особистісний рівні психіки. За В.Е. Пахальяном, психологічне здоров'я характеризується онтогенетичною динамікою та розкриває закономірності розвитку самовідношення на прикладі відношення до власного здоров'я , що дозволяє своєчасно прогнозувати ті чи інші несприятливі тенденції у становленні особистості та способи їхнього подолання.
   Вважаємо, що наведені визначення психологічного здоров'я є адекватними досліджуваному феномену, який виступає важливішою умовою самодостатності особистості як наслідку внутрішніх усвідомлених орієнтирів, до яких належать багато внутрішньоособистісних структур, які потребують подальшого ретельного теоретико-емпіричного опрацювання.
   Таким чином, проблема психологічного здоров'я особистості є надзвичайно актуальною та гострою саме у сучасному суспільстві, оскільки охоплює різноманітні боки життєдіяльності особистості - від статево-рольової ідентифікації до стратегій побудови життєвих планів та подолання внутрішньоособистісних криз.

Література

1. Анцыферова Л.И. Способности личности к преодолению деформаций своего развития//Психологический журнал. - 1999. Т.20. -№ 1. -С. 45-58.
2. Божович Л.И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности. - М., 1995. - 209 с.
3. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М.,1988. -301 с.
4. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии //Вопросы психологии. -1997.-№ 5.-С. 23-35.
5. Буякас Т.М. Личностное развитие в условиях работы самопонимания, опосредствованной символами// Вопросы психологии. - 2000. - № 1. - С. 23-38.
6. Васильева О.С. Психология здоровья человека. - М.: Наука, 2001. -356 с.
7. Ершов А.А. Взгляд психолога на активность человека. - М.:Луч, 1991. -159 с.
8. Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. - СПб: Питер, 1997.-345 с.
9. ПахальянВ.Э. Развитие и психологическое здоровье. - СПб.: Питер, 2006.-240 с.
10. Сарториус Н. Охрана психического здоровья в начале 80-х годов: некоторые перспективы /Бюллетень ВОЗ, 1983. -№ 1. -С. 4-5.
11. Слободчиков В.И. Антропологический подход к решению проблемы психологического здоровья детей / В.И. Слободчиков, А.В. Шувалов // Вопросы психологии. - 1996. -№ 5. -С. 54-78.
12. Холмогорова А.Б. Культура, эмоции и психическое здоровье/ А.Б. Холмогорова, Н.Г. Гаранян // Вопросы психологии. - 1999. - № 2. - С. 67-78.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com