www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Дослідження культурно-ціннісних орієнтацій представників різних поколінь в багатопоколінній сім’ї
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Дослідження культурно-ціннісних орієнтацій представників різних поколінь в багатопоколінній сім’ї

А.В Галичанська

ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ ПОКОЛІНЬ В БАГАТОПОКОЛІННІЙ СІМ'Ї

   У статті розкрито проблему дослідження культурно -ціннісних орієнтацій представників різних поколінь у контексті міжпоколінної взаємодії та соціально - педагогічних основ формування толерантності у дітей і підлітків. Подано фактичні дані щодо рівня культурно - ціннісних орієнтацій представників різних поколінь в межах багатопоколінної сім'ї.
   Ключеві слова: покоління, поколінний підхід, культурно -ціннісні орієнтації, толерантність.
   Життєвий цикл кожної людини характеризується багатогранною мінливістю. Він включає такі фази життя, як: дитинство, юність, зрілий вік і старість. На різних етапах життя людина виконує різні суспільні ролі- дитина, учень, працівник, батько, дід. Дитинство і юность- це період учнівства, засвоєння норм і цінностей даного суспільства. Період зрілості - коли норми і цінності засвоєні максимально повно відповідно до індивідуальних можливостей. В період старості відбувається усунення індивіда від процесу зміни соціальних структур (вони міняються набагато швидше, ніж старіючий індивід здібний до них пристосовуватися). Виділення різних вікових етапів має соціокультурну історію. Не всі з прийнятої в сучасній віковій стратифікації етапи з'являються одночасно, їх набір в різні періоди історії не рівнозначний і не ідентичний.
   Проблеми дитинства і юності та старіння вивчалися паралельно. XVIII- століття гостро поставило проблему цінності дитячого життя; в XIX столітті (80-ті роки) суспільне визнання отримала така категорія населення, як підлітки; на початку XX століття - юнаки; в 20-ті роки XX століття - люди старшого віку. На початку 20-х років минулого століття бурхливо розвивалися етнографічні дослідження, що вивчають вікові зміни особистості і представлені в роботах Р. Бенедікт, Ф. Боас, К. Льові-Брюль, М. Мід. Представником культурно-історичного напряму у вивченні поколінь є К. Мангейм. В рамках структурного функціоналізму проблема поколінь ставиться інакше. Якщо К. Мангейма молодь цікавила як суб'єкт соціального оновлення, то для Т. Парсонса вона — перш за все об'єкт соціалізації, а вияви незадоволеності, соціального протесту розглядаються як форми девіантної поведінки. Категорія "покоління" у вітчизняній психології та соціології представлена в роботах А.І. Афанасьевої, Л.Н. Когана, Б.С. Павлова Е.В. Сергеева, Г.Л. Смирнова, Б.В. Філіп-пова, В.П. Яковлева.
   Найбільш повний аналіз поняття "покоління" міститься в роботах І.С. Кона, А.В. Толстих [1. С 48, 3. С. 279].
   Великий вклад в розгляд проблеми поколінь був здійснений ученими нинішнього покоління - С.В. Анохиним, А.І. Кравченко, І.П. Савченко, В.В. Павлівським, Н.В. Шахматовою.
   Аналіз науково-дослідної літератури показав, що немає єдності думок щодо критеріїв градації поколінь. Існують принципи виділення поколінь за віком, їх соціально - історичною обумовленістю різних ціннісних орієнтацій поколінь й функціонально - рольовою диференціацією суб'єктів міжпоколінних взаємодій.
   Отже, покоління це поняття, що позначає різні аспекти родинної і вікової структур історичного розвитку суспільства. Актуальним для дослідження є вивчення особливостей поколінного положення (статусу і ролі людей різного віку в даному суспільстві, їх потенційних можливостей), особливостей міжпоколінної трансмісії культури, проблем поколінної єдності, солідарності, пристосовування кожного нового покоління в соціокультурному інформаційному просторі, співвідношення поколінних структур і інститутів з іншими утвореннями - національними, статевими і класовими [7. С. 36., 8. С. 243].
   Дослідження проблеми міжпоколінної взаємодії дуже актуально, оскільки генераційна структура нашого суспільства влаштована таким чином, що ми знаходимося, і завжди знаходитимемося в тісному контакті з представниками різних поколінь.
   Міжпоколінні взаємодії є одним з істотних чинників розвитку і функціонування суспільства. Особливо посилилася роль міжпоколінних взаємодій в умовах системної кризи, у зв'язку із зміною демографічної ситуації в Україні та із зміною ієрархії цінностей молодшого покоління.
   Поколінний підхід в психології припускає аналіз співіснування трьох життєвих вимірів в соціальній ситуації: покоління молодят, покоління зрілих людей і покоління старих. Існування трьох різних часів є рухом вперед, розвиток. Інакше, історія б зупинилася, зникла б можливість радикальних змін. Соціокультурне середовище міжпоколінних відносин або скорочує дистанцію між поколіннями, або приводить до тотального дистанціювання, що призводить до кризи [2. С. 7].
   Спроба уникнути крайнощів є в проекті Апеля та його школи. Цей проект містить обґрунтовування "етики дискуса", тобто вчення про моральність, в основі якого проблеми комунікації. Саме "етика дискусу" орієнтує представників різних поколінь не на розбрат і деградацію, а на єдність, відповідальність, згоду, відкриту комунікацію. Йдеться про співпрацю, а не про допомогу старшим, або навчання молодших [5. С. 63-64].
   Покоління - це тимчасова категорія, у зв'язку з цим, зміна поколінь - це потік, який рухається в історії, забезпечуючи передачу соціальної інформації, культури, накопиченого досвіду від одного покоління до іншого [6. С. 313-317]. Взаємозв'язок поколінь залежить від історичних умов.
   За останні десятиріччя відбулося багато подій, які змінили ставлення людей до оточуючих. Такі швидкі темпи розвитку призвели до різкого незмінного розриву між поколіннями. Цей розрив абсолютно новий, але глобальний. Як ми вже зазначали -людські відносини не можуть трансформуватись так швидко, як того вимагає темп технічного розвитку, тому норми і правила поведінки в новітніх умовах істотно відстають від наукового прогресу (тільки після багаточисельних катастроф з великою кількістю жертв постало питання обережного використання атому, після того, як покоління тінейджерів “захворіло” комп'ютерними іграми ми ставимо питання про доцільність обмеження вікового цензу).
   Сьогодні ж у всіх частинах світу, де всі народи з'єднані електронною комунікативною системою, у молодих людей виникла спільність досвіду, того досвіду, якого ніколи не було і не буде у старших. І, навпаки, старше покоління ніколи в житті молоді не знайде повторення свого досвіду. Сьогоднішні діти зростають в світі, якого не знали старші. Концепція М. Мід припускає, що міжпоколінна трансмісія культури включає інформаційний потік не тільки від батьків до дітей, але і від дітей до батьків [8, С. 241]. Молодь по-своєму інтерпретує сучасні ситуації, що склалися та культурний спадок, цим здійснює значний вплив на старше покоління. Проте, які б новини не пропонувала молодь, вони завжди засновані, на думку І. Кона на досвіді минулих поколінь і на певній культурній традиції [7, С. 37].
   З метою дослідження культурно - ціннісних орієнтацій представників різних поколінь в багатопоколінній сім'ї було використано методику дослідження “Культурно ціннісних орієнтації”. Дана методика була розроблена на основі теорії Ф. Клаксон та Ф. Стродбека. Вона призначена для виявлення основних тенденцій формування та становлення культури.
   На основі даного положення Л.Г. Почебут розробила класифікацію трьох типів культур: традиційна, сучасна, та культура динамічного розвитку. В контексті нашого дослідження цікавою видається можливість порівняти особливості культурно-ціннісних орієнтацій в межах таких критеріїв як: стать, місце проживання, вік, освіта.
   Ми запропонували респондентам визначитися у двох площинах: особливості культури в якій ви існуєте; особливості культури в якій Ви хотіли б бути;
   Порівнюючи за гендерним критерієм відповіді респондентів, ми отримали наступні результати: респонденти, без урахування віку, освіти та місця проживання у виборі тяжіють до вибору як реального культурного середовища - сучасної культури (жінки -43%, чоловіки - 36%) та майже такий самий відсоток вказує на існування традиційного середовища (жінки - 38%, чоловіки - 33%), найменше вказують на реальне існування культури динамічного розвитку (жінки - 19%, чоловіки - 31%).
   На питання при якому типові культури ви хотіли б жити, ми отримали наступні результати: більшість бажала б жити в межах традиційній культурі (жінки - 47%, чоловіки - 51%), сучасній культурі надають перевагу (жінки - 35%, чоловіки - 31%), найменше появляється бажання жити в середовищі культури динамічного розвитку (жінки - 18%, чоловіки - 18%).
   Беручи основним критерієм для порівняння вік ми отримали наступні результати.
   Люди старшого віку вказували на домінування у реальному житті культури динамічного розвитку (48,3%); про існування сучасної культури говорили 35%, і тільки 18,3% вказувало на те, що культура належить до традиційно орієнтованої.
   Характеризуючи тип культури якому вони надають перевагу люди старшого покоління вказували на традиційно орієнтовану (63,3%), перевагу сучасному типу культури надавали 28,3% і тільки 10% прагнуло функціонувати у культурі динамічного розвитку.
   Респонденти середнього віку надавали домінування у реальному житті культурі динамічного розвитку (36,6%), про існування сучасної культури говорили 36,6%, 26,6% вказувало на те, що культура належить до традиційно орієнтованої. Бажаний тип культури для представників середнього покоління - культура динамічного розвитку, їй надали перевагу 38,3% опитаних, 33,3% респондентів вказали на бажання жити в суспільстві з сучасним типом культури, 28,3% надали перевагу традиційному типу.
   Респонденти молодшого віку вказували на провідну позицію існування в реальному житті традиційної культури (66,6%), про існування сучасної культури говорили 16,6%, 18,3% вказувало на те, що культура належить до культури динамічного розвитку. Бажаний тип культури для представників молодшого покоління культура, що динамічно розвивається. Йому надали перевагу 61,6% опитаних, 25% респондентів вказали на бажання жити в суспільстві з сучасним типом культури, 13,3% надали перевагу традиційному типу.
   Зіставляючи отримані показники, бачимо, що чим старші респонденти, тим більше вони тяжіють до традиційного типу культури (63,3%), молодше покоління воліє жити в суспільстві, культура якого динамічно розвивається (61,6%).
   Беручи за основний критерій освіту ми отримали наступні результати:
   Респонденти із вищою освітою вказували на домінування -традиційної культури (43%), 41% опитаних вказував на існування сучасного типу культури і 36% зазначало, що живуть в суспільстві, в якому переважає культура динамічного розвитку.
   Опитані, які отримали середню освіту домінуючою назвали традиційну культуру (47%), 42% зазначило, що проживає в суспільстві, в якому переважає сучасна культура і 11% визначило як домінуючий тип культури - культура, що динамічно розвивається.
   Респонденти із середньою освітою бажали жити в суспільстві із динамічно культурою - 42%, традиційній культурі надали перевагу 28%, про бажання жити в умовах сучасної культури говорили - 30%.
   Обираючи даний критерій, ми свідомо не включили представників молодшого покоління (підлітковий, юнацький вік), тому, що основним критерієм при виборі бажаного типу культури для них є свобода особистісного вибору, що зумовлено віковими особливостями становлення Я-концепції.
   Ще однією причиною не включення підлітків та юнаків до даною категорії, є їх тимчасова в ній присутність, адже наявність такого рівня освіти є тимчасовою. 33% опитуваних із неповною середньою освітою вказувало на те, що культура, в якій вони проживають належить до культури, що динамічно розвивається. 43% вказувало на домінування сучасного типу культури і 24% - на існування традиційної культури. Бажаний тип культури -традиційно орієнтований (49%). 24% респондентів вказали на бажання жити в суспільстві з сучасним типом культури, 27% надали перевагу культурі, що динамічно розвивається.
   Важливим критерієм оцінювання культурно-ціннісних орієнтацій є місце проживання респондентів. Опитані, які проживають у місті вказували на домінування сучасного типу культури (53%), 32% опитаних вказували на існування традиційної культури та 15% зазначало, що живуть в суспільстві, в якому переважає культура динамічного розвитку.
   Респонденти, які проживають в місті бажали жити в суспільстві із сучасним типом культури (38%), традиційної культурі надали перевагу 35%, про бажання жити в умовах культури динамічного розвитку говорило 27%.
   Опитані, які проживають в районі домінуючою назвали сучасну культуру (39%), 27% зазначило, що проживає в суспільстві, в якому переважає традиційна культура і 34% визначило як домінуючий тип культуру динамічного розвитку.
   Респонденти, мешканці районних центрів бажали жити в суспільстві із культурою динамічного розвитку - 32%, традиційній культурі надали перевагу 30%, про бажання жити в умовах сучасної культури говорили 38%.
   Опитані, які мешкають в селах домінуючою назвали культуру, що динамічно розвивається (53%), тільки 14% зазначило, що проживає в суспільстві, в якому переважає традиційна культура і 33% визначило як домінуючий тип культури сучасний.
   Респонденти, які проживають в селах бажали жити в суспільстві із традиційним типом культури (62%) сучасній культурі надали перевагу 21%, про бажання жити в умовах культури, що динамічно розвивається стверджувало 17%.
   Підсумовуючи можна зазначити, що представники старшого покоління тяжіють до вибору, як бажаного типу культури -традиційного, що пояснюється певною стабільною та соціально виправданою повагою до старшого покоління. Така позиція створює ауру стабільності й сталості, яка бажана людям старшого віку. Тоді як підлітки бажають інтенсивно розвиватися в культурі динамічного розвитку. Зниження рівня субординації, зміна класичного розподілу ролей, відсутність вікових обмежень сприймаються, як бажаний тип взаємодії, хоча рівень відповідальності підлітків ще не сформований.
   Сьогодні суспільство повинно створювати систему підтримки старшого покоління та дітей, оскільки на даний час це найменш захищені верстви населення. Соціальну політику треба спрямувати на виявлення нових ніш, де необхідна спеціалізована виховна дія, що попередить виникнення конфліктних ситуацій і допоможе створити нові ціннісно-смислові та діяльнісні ніші взаємодії поколінь. Без спеціального регулювання на рівні ідеології і інститутів соціалізації забезпечення поступової зміни базових цінностей, можна отримати або більш того, спровокувати, конфлікт поколінь.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аникина И. Воспитательное пространство: социокультурная среда и традиции семьи / И. Аникина, Т. Базина, А. Ахапкина // Народное образование. - 2005. - N7. - С. 48-53.
2. Бреслав Г.Э. Психологическая коррекция детской и подростковой агрессивности: учебное пособие для специалистов и дилетантов. - СПб.: Речь, 2006. - 144 с.
3. Глотов М.Б. Конфликт между поколениями // Социологическая энциклопедия. - М., 2003.
4. Зинченко В.П. Толерантность к неопределенности: новость или психологическая традиция?// Вопросы психологии. - 2007. -N 6. - С. 3-20.
5. Ерасов Б.С. Социальная культурология. Часть 1. - М.,1994. 384 с.
6. Жукова С.А. Культура межпоколенных взаимоотношений // Культура, власть, идентичность: новые подходы в социальных науках. - Саратов, 1999. - С. 313-317.
7. Кон И.С. Социология личности. - М., 1967. - С. 35-38.
8. Мид М. Культура и мир детства. - М.: "Наука", 1988. -С.241-243.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com