www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Девіантне материнство як соціально-психологічний феномен
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Девіантне материнство як соціально-психологічний феномен

О.С. Шишук

ДЕВІАНТНЕ МАТЕРИНСТВО ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

   Сучасний етап суспільного розвитку в Україні характеризується трансформацією традиційних стереотипів репродуктивної поведінки, загостренням демографічних проблем, зміною моделей сімейних стосунків. Суспільне сьогодення демонструє протиріччя: з одного боку депривоване дитинство, зростання кількості осиротілих дітей при живих батьках, а з іншого, - інфантильні матері, не готові до виконання материнських функцій. Водночас сучасні тенденції, які відображають шляхи самореалізації жінки все частіше пов'язані з її професійними та соціально значущими аспектами, без аналізу материнства як базової життєвої цінності. Відтак, вивчення феномену материнства є актуальною соціальною та психологічною проблемою.
   Материнство - це складний феномен, що має свої фізіологічні механізми, еволюційну історію, культурні та індивідуальні особливості. У кожній культурі є цілий інститут материнства, який як складова частина включає способи виховання жінки як матері.
   Г. Г. Філіппова виділяє два рівня розвитку материнства. З еволюційної точки зору материнство - різновид батьківської сфери поведінки (як складова частина репродуктивної сфери), властивої жіночій статі, яка набуває особливого значення у ссавців. Це пов'язано із виношуванням та вигодовуванням потомства й необхідністю забезпечення турботи про нього саме материнською особою. Виключність материнської поведінки на вищих еволюційних етапах дозволяє виділити материнство в самостійну материнську потребнісно-мотиваційну сферу поведінки [5]. її еволюційним призначенням єзабезпечення матір'ю адекватної турботи про потомство. Материнські функції проявляються в таких поведінкових аспектах, а саме: емоційні реакції на дитину, виконання операцій по догляду за дитиною та спілкування з нею. На суб'єктивному рівні для самої матері виконання її материнських функцій досягається наявністю у неї відповідних потреб. Базовою потребою для материнської сфери є потреба у контакті з об'єктом, носієм специфічних етологічних стимулів - гештальта немовлятства.
   У будь-якому суспільстві постійно відбуваються зміни моделі материнства, відповідні зміні в самих суспільних стосунках, тому визначити норму материнської поведінки досить важко. Бажання бути матір'ю також вступає в суперечність з цінностями соціально-комфортної, статевої сфер і призводить до психологічного конфлікту, який не завжди вирішується на користь дитини. Прояви материнської поведінки (материнської девіації), що в той же час відхиляються, існували завжди і могли носити більш приховані або відкриті форми. В наші дні материнство займає незначне місце в ієрархії цінностей жінки, тому в наявності нова модель особистості, яка не забезпечена відповідною моделлю материнства.
   Девіантне материнство розглядається нами у співвідношенні з деякою нормою материнської поведінки. У нормі поведінка матері по відношенню до дитини спрямована на збереження і розвиток її фізичного, психічного та духовного здоров'я. Девіантне материнство з цієї точки зору - це поведінка матері, яка не сприяє збереженню здоров'я дитини, а, навпаки, та, що перешкоджає, порушує і ускладнює нормальний процес її розвитку [7].
   У сучасності такі явища як навмисний свідомий аборт, недбале і жорстоке ставлення до дитини, відсутність материнської турботи, сексуальне насильство і розтління дитини мають широкий суспільний резонанс і викликають відчуття потрясіння перед неймовірною мірою жорстокості до того, хто абсолютно беззахисний. Часто таким матерям властива належність до так званого “соціального дна”: алкогольна, наркотична залежність, вони малоосвічені або зовсім без освіти, безробітні або працюють за малу платню чи то на низькокваліфікованій роботі; рано починають своє статеве життя, ведуть його безладно і мало цікавляться питанням контрацепції і планування сім'ї. Так, серед причин, якими можна пояснити поширеність материнських девіацій в розвинутих країнах, одне з провідних місць займає наркоманія. Це соціально небезпечне психічне захворювання, в основі якого лежить неспинне прагнення індивіда до штучної стимуляції так званих “зон комфорту” в центральній нервовій системі шляхом прийому тих або інших хімічних речовин. При наркоманії відбувається деформація, а потім і руйнування системи мотивації, розрив колишніх соціальних зв'язків і формується поведінка, характерними рисами якої є готовність хворого до будь-яких протиправних вчинків ради здобуття наркотичної речовини [7].
   Зустрічаються випадки, коли наркотики вживають майбутні мами. Фахівці передбачають, що це трапляється з кожною десятою вагітною під час виношування дитини. Напевно, не варто пояснювати, що для жінки з нормативними материнськими установками така поведінка неприйнятна, оскільки вагітність і наркотики - поняття несумісні. Потрапляючи в організм вагітної жінки, наркотики призводять до різних патологій: внутрішньоутробної затримки розвитку плоду, потворності, передчасних пологів, викиднів тощо. Крім того, якщо вагітна жінка регулярно вживає наркотики, дитина такої матері народжується наркоманом і відчуває, як і мати, всі явища “ломки”.
   Вважається, що материнський інстинкт є основним в житті здорової жінки та спрямований на виношування потомства, турботу про нього. Виношування, тобто збереження вагітності, неможливе без інстинкту самозбереження. У нормі сама вагітність обумовлена інстинктом материнства і має на меті продовження роду. Для жінки, що знаходиться в наркотичній залежності, основним “інстинктом” стає пошук наркотичної речовини для задоволення своєї основної потреби. Тому часто у таких жінок вагітність настає не за бажанням, а як наслідок щонайповнішого хаосу в їх житті. У таких випадках наголошується негативне відношення матері до вагітності - вона не прагне її зберегти, уникати шкідливих звичок, не відчуває радісного, піднесеного очікування дитини.
   Не можна не відзначити й актуальну проблему ранньої підліткової вагітності, психологічна картина переживання якої супроводжується спотвореним формуванням материнської сфери, несформованою мотивацією материнства і несерйозним, дитячим ставленням до вагітності у дівчат-підлітків, які вирішили народити дитину.
   Девіантне материнство в даний час є однією з найбільш гострих областей дослідження в психології, як в практичному, так й в теоретичному аспекті. Несприятливий для майбутнього материнства перебіг вагітності, а також особливості поведінки жінок, що призводить до подальшої відмови від дитини, аналізуються в роботах В. І. Брутмана, А. Я. Варги, М. С. Радіонової та ін. Сюди слід віднести проблеми, пов'язані не лише з матерями, котрі відмовляються від своїх дітей і проявляють у ставленні до них відкриту зневагу і насилля, але і проблеми порушень материнсько-дитячих стосунків, які стають причинами зниження емоційного благополуччя дитини, її відхилень від оптимального психічного розвитку. Окрім того, в сучасному суспільстві спостерігається розрив зв'язків між поколіннями, втрата традиційних способів передачі досвіду. Жінка на порозі материнства не має уявлення про елементарні особливості розвитку дитини й щодо своїх функцій в догляді за нею та у спілкуванні.
   В. І. Брутман вважає однією з причин девіантного материнства несприятливий дитячий комунікативний досвід. Майбутня “відмовниця” відкидалася своєю матір'ю з дитинства, що призвело до порушення процесу ідентифікації, як на рівні психологічної статі, так й при формуванні материнської ролі. Незадоволена потреба в материнській любові та визнанні не дає змогу “відмовниці” стати матір'ю. В. І. Брутман вважає, що для формування нормальної материнської поведінки необхідна ідентифікація з матір'ю, а потім, на її основі -емоційна сепарація [3].
   Коли мова йде про батьківське ставлення, то одним із перших питань, які постають перед дослідником, є питання про формування цього феномену. У психологічній літературі описується ціла низка чинників, які впливають на формування батьківського ставлення в онтогенезі. Більш детально описаний онтогенез материнського ставлення. На думку етологів, прив'язаність, у тому числі материнська, - природжений біопсихічний механізм, об'єднуючий більшість видів тварин з людиною. У біології поведінки важливим для формування материнського ставлення є досвід стосунків з власною матір'ю, досвід взаємодії з дітьми до статевої зрілості та досвід власного материнства [10].
   Психологи виділяють схожі чинники, що впливають на розвиток материнського ставлення. Так, Д. Вінникот [3] вважає, що здатність жінки бути доброю матір'ю формується на основі досвіду взаємодії з власною матір'ю, в грі, у взаємодії з маленькими дітьми в дитинстві, а також в процесі власної вагітності та материнства.
   Якість материнсько-дочірніх стосунків та їх вплив на материнську сферу жінки визначається, окрім прив'язаності, стилем їх емоційного спілкування, участю матері в емоційному житті дочки. Важливим аспектом материнсько-дочірніх стосунків вважається зміна цих стосунків з боку матері відповідно до вікових змін емоційної сфери дочки. Велике значення має задоволеність матері своєю материнською роллю.
   З точки зору Мелані Кляйн, представника сучасної школи психоаналізу, первинне значення для прийняття матір'ю новонародженого мають образи дитини в її уяві. Було виявлено, що фантазії матері відносно вагітності і дитини можуть викликати дисфункцію стосунків в діаді “мати - дитина”, порушуючи нормальну прив'язаність. При цьому вагітність розглядається як найважливіший сенситивний період розвитку материнського ставлення, оскільки в цей кризисний момент оживають внутрішні конфлікти і тривоги, які стосуються минулих стадій розвитку, і впливають на реальний образ дитини. Ці конфлікти можуть включати як позитивні, так і негативні прояви “его” жінки та її партнера, тривалість амбівалентних взаємин з її батьками та сиблінгами. Аби під час вагітності змогло сформуватися відчуття прив'язаності до дитини, жінка повинна інтегрувати реальність, підсвідомі фантазії і надії, що стосуються дитини [5].
   Вітчизняні автори також все частіше звертаються до чинників, що впливають на формування материнського ставлення. А. І. Захаров виділяє цілу низку умов адекватного формування материнського ставлення, серед яких: “прообраз матері” (вираженість інстинкту материнства і батьківства у прародичів і батьків жінки), бажання мати дітей, установка на дітей до вагітності, позитивний відгук на вагітність, ніжність до дитини, відчуття жалості та співчуття, близькості з дитиною, а також емоційна чуйність матері [3]. Дослідження девіантного материнства показують, що відмова матері від своєї новонародженої дитини тісно пов'язана з її взаєминами з власною матір'ю. Майбутня відмовниця відштовхувалася своєю матір'ю з дитинства. Ця материнська депривація не дала їй можливості здійснити природний процес ідентифікації з матір'ю при формуванні материнської ролі.
   Таким чином, і психологи, і етологи погоджуються з тим, що одним з основних чинників, який впливає на формування материнського ставлення, є взаємодія з власною матір'ю. Більш того, ідентифікація з матір'ю - один з основних механізмів розвитку материнського ставлення. Мати транслює своїй дитині модель материнства (ширше - батьківства), що існує в даній культурі на даний момент часу. Опосередковано, окрім матері, дана модель засвоюється дітьми через інших значущих дорослих, засоби масової інформації тощо [4].
   Дослідження девіантного материнського ставлення, представлені в психоаналітичному ключі, дають змогу виділити особисті переддиспозиції неприйняття власної дитини - інфантильність, егоцентризм, підвищену агресивність, які мають коріння в дитячому травматичному досвіді, пов'язаному із сексуальністю [3]. Ось чому, перебіг вагітності у матерів-відмовниць характеризується специфічністю Як показують дані досліджень, у тих жінок, що відмовляються від своїх дітей, спотворення в сприйнятті немовляти спостерігаються вже під час виношування небажаної вагітності. Зазвичай, у таких вагітних жінок перцептивні спотворення охоплюють навіть область тілесної чутливості. Це призводить до появи відомих феноменів, як - гіпоестезії та гіперестезії поштовхів плоду. Вагітність пізно розпізнається, розвиток відчуття прихильності блокується, замість цього формується інфантицидний комплекс, який виявляється в “прагненні знищити свою дитину” і “захисному запереченні” цієї спонуки, яка викликає гостре відчуття провини. З іншого боку, дослідження психологічного стану жінок, що виношують небажану вагітність і що надалі відмовляються від материнства, виявило різкі, але також сповна стереотипні зміни в психічній сфері [2]. Вочевидь, що ці психологічні властивості зумовлені не лише особистісними властивостями. Також має значення родинна історія і родинна ситуація, що мала місце в дитинстві майбутньої матері.
   Відмова від материнства - небажання жінки перейняти на себе соціальну роль матері - важкий прояв економічного і духовного стану суспільства. Вирішення цієї соціальної проблеми потребує від спеціалістів розуміння природи відмови жінки від вагітності та народження дитини. На даний момент часу не існує визначеної відповіді на питання про причини, які спонукають жінку відмовлятися від вагітності, дитини, від ролі матері. Так, жінки, які прийняли рішення перервати вагітність, знаходяться вкрай складній ситуації та перебувають в депресивно-тривожному стані. В настроях цих жінок домінують страх і напруга, які постійно ростуть та шукають розрядки, і відмова від вагітності та дитини є для них такою розрядкою. Зазвичай жінки не завжди усвідомлюють реальну причину відмови від вагітності та дитини. Ці причини можна назвати мотивами, в тому їх значенні, коли вони представляють собою неусвідомлені причини.
   Традиції суспільної свідомості визначають украй негативне ставлення до матері, що відмовляється від своєї дитини; у пологових будинках така породілля піддається потужному тиску, який змушує її змінити драматичне рішення. Моральний тиск заставляє багатьох жінок виношувати небажану вагітність, що призводить у 40 % випадків до народження недоношених дітей (9-10 % в популяції), більше 2/3 яких і до пологів і під час їх отримують мозкові пошкодження різної міри тяжкості. Після народження дитини, така жінка трансформує негативне ставлення на біологічні наслідки небажаної вагітності до свідомо або несвідомо відштовхнутої дитини. Наслідки рішення залишити у себе небажану дитину позначаються практично протягом всього життя обох, як матері, так і дитини. У випадках такої ситуації, особливо обтяженої матеріально-побутовими проблемами та асоціальним оточенням, часто відмова від дитини є домінуючою альтернативою [3].
   Причини відмови від новонароджених надзвичайно різноманітні. Виникнення відмов від материнства обумовлене складною взаємодією соціально-економічних, родинних, етичних, психобіологічних та патологічних чинників. Найбільш висока розповсюдженість відмови від новонароджених серед:
   - незаміжніх жінок;
   - жінок з сімей з низьким матеріальним достатком;
   - що не мають постійного житла;
   - серед неповнолітніх і таких, що вчаться;
   - осіб з кримінальним минулим;
   - серед випускниць сирітських установ.
   Саме ці, найменш соціально захищені групи жінок, особливо схильні до психологічних стресів, депресивних станів в період вагітності, а також інших форм психічної патології, у тому числі алкоголізму і наркоманії, тобто таких порушень, які самі по собі можуть змінювати світогляд жінки, породжувати невпевненість в своїх силах, відчуття втрати перспективи, зневіру в завтрашньому дні і тим самим сприяти відмові від материнства.
   Психологічне тестування жінок, що відмовилися від новонароджених в пологових будинках, виявляє у них емоційну психологічну незрілість, неготовність до шлюбу через емоційну нестійкість та егоцентризм. Зазвичай - це жінки, які в дитинстві самі піддавалися психологічній депривації та агресії або яким не вдалося вирішити свої дитячі й пубертатні конфлікти. Такі особи бувають зосереджені лише на своїх проблемах, для них характерна наявність відчуття пережитої несправедливості та нестачі любові. Інколи у них спостерігається надмірна залежність від власної матері або батька. У деяких можна спостерігати явне і, можливо, неусвідомлене прагнення до все нових й нових емоційних переживань, що часто веде до багаточисельних сексуальних зв'язків, в яких не знаходять емоційного задоволення. Мабуть, особиста незрілість, неготовність сприймати нову соціальну роль і є найважливішими психологічними чинниками, що формують аномальну материнську мотивацію.
   З клінічної точки зору ці прояви часто можна розглядати як розлади особистості (або, як мінімум, ті або інші психопатичні риси). Процес ухвалення рішення відмовитися від новонародженого, як правило, починається задовго до народження дитини. В цей час жінки зазвичай переживають важку психологічну кризу, що має в різних випадках різний зміст, проте загальною для всіх є боротьба мотивів: інстинктивному прагненню до материнства і тиску суспільної моралі протидіє зневіра в своїх силах та можливостях, відчуття нездатності і небажання долати життєві труднощі, відсутність матеріальних умов, відчуття втрати (або загрози втрати) соціальної підтримки (не одружується, батьки відмовляться). Вирішальним чинником виступає переконаність в тому, що народження дитини може стати загрозою для реалізації власних соціальних прагнень або, навпаки, відчуття, що мати сама (а через неї і все оточення) є загрозою для благополуччя і навіть життя власної дитини. У багатьох жінок прийняття рішення відмовитися від своєї дитини супроводжується відчуттям психічної напруги, відчуттям провини і власної гріховності.
   У подібних випадках поведінку жінок під час вагітності можна розглядати як своєрідну форму психологічного захисту. У одних випадках - це раціоналізм. При цьому жінка залучає для самозахисту безліч реалістичних або малореалістичних аргументів, які, із її точки зору, виправдовують заплановану відмову від материнства. Різко знижується або взагалі відсутня здатність бачити і розглядати інші варіанти виходу з кризи. Одночасно перебільшуються власні негативні фізичні та моральні якості, гіпертрофується матеріальна і родинна скрута. Заздалегідь ігнорується допомога інших членів сім'ї і знайомих. Спроби раціонально обговорити інші варіанти, як правило, неефективні через інтенсивні емоційні переживання та їх ригідність, можуть викликати образу, нерозуміння, агресію.
   У інших випадках переважають механізми витіснення - коли жінка, що гостро пережила перший емоційний шок від усвідомлення небажаності вагітності, поступово як би “забуває”, що вона вагітна. Дуже часто така жінка веде колишній, а інколи і активніший спосіб життя, в т.ч. багато переїжджає з міста в місто, вживає багато алкоголю, палить, вдається до сексуальних ексцесів. При цьому часто зникають суб'єктивні ознаки вагітності, ігноруються поштовхи плоду. Жінка майже всю вагітність відчуває себе “добре”, перестає передбачати очевидні події, планувати своє життя, зокрема, не робить аборт при небажанні мати дитину. Після народження дитини такі жінки часто амбівалентні до дитини, також можуть на якийсь час приймати і прикладати її до грудей, шукати співчуття та підтримки в інших.
   Інший психологічний захист демонструється в тих випадках, коли жінка, будучи з самого початку не мотивованою на виношування, пологи і материнство впродовж всієї вагітності буквально ігнорує свою майбутню дитину. Вже заздалегідь вона відноситься до неї байдуже, як до непотрібної речі, не включає його в сферу своєї самосвідомості. Часто такі жінки виношують вагітність лише тому, що знають - “аборт шкідливий для здоров'я”.
   Інколи на перший план виступають механізми проекції. В цьому випадку для жінки дитя буквально стає втіленням всього того зла, яке, як вона вважає, незаслужено отримала від життя, в першу чергу, від батька дитини. У психоаналітичній літературі перенесення на дитину ненависті, що відчувається по відношенню до її батька, отримав назву “Комплексу Медєї” [10]. Для таких жінок характерні наполегливі спроби перервати вагітність, навіть на пізніх стадіях, інколи піддаючи себе серйозній небезпеці. У фантазіях цих жінок дитина уявляється потворною. Народження дитини такі жінки пов'язують із повним життєвим крахом. Головні емоції таких жінок по відношенню до новонародженого - гидливість, відраза і навіть ненависть [1].
   Як варіант проекції можна розглядати випадки, коли відмова від дитини мотивується втратою любові та відчуттям повної байдужості до неї у міру зникнення любовних відчуттів до батька дитини.
   Крім того не можна не відзначити проблему ранньої підліткової вагітності, що зростає останнім часом. Дані нечисленних досліджень, зокрема С. О. Кашапової, свідчать про спотворене формування материнської сфери, несформовану мотивацію материнства та інфантильне відношення до вагітності у вагітних дівчат-підлітків.
   Одним з напрямів вивчення девіантного материнства є аналіз особливостей матерів, які були позбавлені можливості адекватної взаємодії з дітьми на етапах становлення материнсько-дитячого взаємозв'язку (сепарація у зв'язку з порушенням процесу пологів, неонатальною патологією, передчасними пологами). Ці дослідження показують, що становлення материнського ставлення пов'язане не лише з історією життя жінки та її особистісними якостями, але й з особливостями дитини та організацією післяродової взаємодії з нею [5].
   В цілому можна відзначити наступні характеристики жінок з порушеною готовністю до материнства:
   1. Емоційна і психологічна незрілість, низька толерантність до стресів, нестриманість афектів.
   2. Неготовність до шлюбу через емоційну нестійкість, егоцентризм, прагнення до незалежності.
   3. Зосередженість на своїх проблемах, переживання відчуття несправедливості та нестачі любові.
   4. Невирішеність дитячих та пубертатних конфліктів.
   5. Неповна власна сім'я, часто відсутній чоловік, виховується вітчимом.
   6. У її родинній історії існує патерн відмови від дитини; розлучення і фізичне насильство реєструються вже в поколінні бабусі.
   7. Емоційна залежність від матері, не дивлячись на те, що стосунки з нею можуть бути негативними.
   8. Мати характеризується нею як агресивна, директивна і холодна; вона або не знає про вагітність дочки, або виступає проти неї.
   9. Дитя для неї - джерело психологічних проблем, страху і тривоги. Воно здається їй недоступним для контакту, як щось незначне і далеке від неї самої.

ЛІТЕРАТУРА

1. Брутман В. И., Варга А. Я., Хамитова И. Ю. Влияние семейных факторов на формирование девиантного поведения матери // Психологический журнал. - 2000. - Т. 21, № 2. - С. 79-87.
2. Брутман В. И. Девиантное материнское поведение // Московский психотерапевтический журн . - 1996. - № 4. - С. 81-98.
3. Деларю В. В. Психология отклоняющегося поведения: Учебно-методическое пособие. - Волгоград, 2004. - 36 с.
4. Захаров А. И. Неврозы у детей и подростков. Анамнез, этиология и патогенез. - М: Медицина, 1988. - 248 с.
5. Филиппова Г. Г. Психология материнства: Учебное пособие.-М.: Изд-во Московского института психотерапии, 2002. - 240 с.
6. Гущина Т.В. Девиантное материнство как фактор социального кризиса семьи
7. Микова Т. С. Наркомания как одна из причин девиантного материнского поведения
8. Радчук Г. К. Усвідомлене материнство як актуальна проблема сьогодення

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com