www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Маскулінність і фемінність як психологічні компоненти статеворольової ідентичності особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Маскулінність і фемінність як психологічні компоненти статеворольової ідентичності особистості

Н.В. Шевченко

МАСКУЛІННІСТЬ І ФЕМІННІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНІ КОМПОНЕНТИ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

   Постановка проблеми: Феномен “маскулінність/фемінінність” є предметом досліджень сексології, вікової, та соціальної психології. Різнобічність даного особистісного утворення зумовлює відсутність у теоретичних концепціях чітких та операціоналізованих визначень маскулінності/фемінності. Тому вказані обставини обумовлюють актуальність вивчення даних психологічних компонентів.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій: Проблему розвитку статево рольової ідентичності вивчали: Ю.Е. Альошина, В.О. Васютинський, А.С. Волович, Т.С. Гурлєва, І.В. Романова, В.Г. Романової Т.Л. Бессонова, М.Й. Боришевський, О.Л. Кононко, Г.С. Костюк, О.Г. Сухолєнова. Питання розвитку психологічної статі відображені у працях В.В. Авраменкової, Т.В. Говорун, О.М. Кікінежді, А.А. Палія, Т.І. Юферової.
   Мета статі: Дослідження феномену маскулінність/фемінінність як змістовного компоненту статеворольової ідентичності особистості.
   Основний матеріал: Як і інші ґендерні категорії “маскулінність/ фемінінність” не мають однозначного визначення і мають принаймні три різних значення:
   1. Маскулінність/фемінінність як дескриптивна, описова категорія означає сукупність поведінкових і психічних рис, властивостей та особливостей, що об'єктивно притаманні чоловікам/жінкам на відміну від жінок/чоловіків.
   2. Маскулінність/фемінінність як аскриптивна категорія означає один з елементів символічної культури суспільства, сукупність соціальних уявлень, установок і вірувань про те, чим є чоловік/жінка, які якості йому/їй приписуються.
   3. Маскулінність/фемінінність як прескриптивна категорія означає систему вказівок, що має на увазі не пересічного, а ідеального чоловіка (ідеальну жінку), тобто представляє нормативний еталон мужності/ жіночності.
   На становлення і кризу маскулінності впливають зміни соціальних умов, ознаки і причини яких треба шукати не стільки в індивідуальній психології, скільки в соціально-економічних процесах і відносинах.
   Численні тести маскулінності-фемінінності свідчать, що хоч самі властивості маскулінності і фемінінності полярні та альтернативні, конкретні індивіди відрізняються один від одного лише за ступенем їх вираженості. При цьому різні шкали маскулінності-фемінінності (інтелекту, емоцій, інтересів і т. п.) принципово не співпадають одна з одною. Це означає, що маскулінність не є унітарною рисою, чоловік з високим показником маскулінності за однією шкалою може мати низький показник за іншою. І залежить це не від його іманентних природних характеристик, а від конкретної сфери його діяльності, роду занять, соціального статусу тощо. Дехто вважає, що для чоловіків бажана висока маскулінність, а для жінок - висока фемінінність, хоча, як доводять А. Маккабі і К. Жаклін (1974), висока фемінінність у жінок і висока маскулінність у чоловіків зовсім не є ґарантією психічного благополуччя. Вони довели, що висока фемінінність у жінок часто співпадає з пониженою самоповагою і підвищеною тривожністю. Високомаскулінні чоловіки теж виявилися тривожнішими, менш впевненими в собі і менш здатними до лідерства. Сандра Бем стверджує, що високофемінінні жінки і високомаскулінні чоловіки гірше справляються з діяльністю, що не співпадає з традиційними статевими ролями [7].
   Традиційні ґендерні ролі стримують розвиток особистості і реалізацію наявного потенціалу. Ця ідея стала поштовхом до розробки Сандрою Бем концепції андрогінії, за якою людина, незалежно від своєї біологічної статі, може бути наділена як рисами маскулінності, так і фемінінності, поєднуючи в собі як традиційно жіночі, так і традиційно чоловічі якості. Це дає змогу виділити маскулінну, фемінінну, андрогінну моделі ґендерних ролей (С. Бем, Дж. Плек). Статеворолева поведінка молоді поєднує в собі елементи жіночності і мужності. Будь-який індивід А чи В має ці елементи.
   На початку XX ст. О. Вейнінгер писав: “Диференціація статей ніколи не буває закінченою. Всі особливості чоловічої статі можна знайти, хоч би в найслабшому розвитку, і у жіночої статі. Всі статеві ознаки жінки наявні і в чоловіка, хоча б у зародковому рудиментарному вигляді” [4]. І далі: “Можна навіть сказати, що в сфері досвіду немає ні чоловіка, ні жінки. Існує лише мужнє і жіночне” [4].
   Андрогінія - узгодження тенденцій маскулінності і фемінінності в одній і тій самій особистості. Вона пов'язана з тим, щоб уникнути фіксованого на статевому факторі самовизначення особистості, та є особливим типом психологічного функціонування з багатьма позитивними наслідками. Чимало дослідників дотримуються думки, що цілісну особистість характеризує не маскулінність чи фемінінність, а андрогінність, тобто інтеграція жіночого емоційно-експресивного стилю з чоловічим інструментальним стилем діяльності. Андрогінія сприймається як емансипація обох статей, а не як боротьба жінок за рівність у маскулінно орієнтованому суспільстві.
   Як відзначає К. Мартін (1990), раніше андрогінна поведінка допускалась батьками лише стосовно дівчат. Тепер погляди змінилися й андрогінним може стати і хлопчик. Така поведінка формується в дітей у тому випадку, якщо вона моделюється на очах дитини батьками своєї статі і заохочується батьками протилежної статі. С. Бем вважала, що андрогінія забезпечує великі можливості соціальної адаптації, в тому числі і до шлюбу.
   І.С. Кон [12] виділяє три значення понять “маскулінності” і “фемінності”. Перше значення - категорія, що включає опис сукупності поведінкових і психічних рис і властивостей, об'єктивно властивим представникам двох статей. Другим виступає категорія, елемент символічної культури, сукупність соціальних подань і установок, приписуваних чоловікам або жінкам. У якості третьої пропонується -система приписань, що стосується проявів мужності й жіночності, нормативні еталони [12]. Між чоловіком і жінкою є ряд розходжень, у тому числі й у сфері психологічного функціонування, однак більшість із виявлених у ході різноманітних досліджень розходжень є недостатньо достовірними. Відповідно до оглядового дослідження Maccoby Е. і Jacklin С. (1978), вірогідно підтвердженими статевими розходженнями є більша агресивність більш висока успішність у математичних і зорово-просторових здатностях у чоловіків, кращі вербальні здатності виявляються в жінок. Сумніву піддаються розходження в чоловіків і жінок у загальному рівні активності, домінантності, тривожності, змагальності, тактильній чутливості, дбайливості, слухняності, страху. Слабко підтверджуються дані про те, що для жінок визначальної є вплив зовнішніх факторів на їхній розвиток, для них характерні більша сугестивність і соціальність, успішність у потребуючого стандартного рішення завданнях, менша самоповага й потреба в досягненнях, переважний розвиток слухового аналізатора. Також недостатньо підтверджених даних про те, що для чоловіків визначальний вплив на їхній розвиток робить спадковість, вони більше успішні в рішенні складних нестандартних завдань, для них більше характерний аналітичний пізнавальний стиль, переважний розвиток зорового аналізатора. Слід зазначити, що маскулінність і фемінність не мають безпосереднього зв'язку з статевими розходженнями між чоловіком і жінкою.
   Разом з дослідженнями, що спростовують більшу частину традиційно прийнятих розходжень між чоловіком і жінкою, продовжують розвиватися й погляди, що шукають підтвердження різниці між статями. Так, Д.В. Колесов стверджує, що “розходження між хлопчиками й дівчатами можна виявити ще до народження: хлопчики сильніше штовхають матір, а дівчинки більше неспокійні”. Далі автор продовжує й указує, що “розходження не визначаються характером виховання” і продовжує опис розходжень: дівчата “гірше почувають хід часу”, пліткують, конформні, “не схильні до розкладання цілого на частини й не мають пізнавального інтересу”; коло інтересів хлопчиків ширше, словниковий запас включає більше загальних понять, чоловіки частіше інтригують”.
   Поряд з реально існуючими й не підтверджуваними гендерними розходженнями дослідників надзвичайно цікавило питання, що стосуються формування й функцій статево рольових стереотипів. Однак далеко не завжди при вивченні стереотипів враховуються реально існуючі розходження між чоловіками й жінками. Інтеграція всіх рівнів пояснення - біологічного, психологічного й соціального, дозволить, на думку B.C. Агеєва належним чином досліджувати механізми статево рольової стереотипізації [10]. Маскулінність - це комплекс характеристик поведінки, можливостей і очікувань, що визначають соціальну приналежність групи, об'єднаної за ознакою статі(у цьому випадку чоловічого) (Словник ґендерних термінів, 2002). Традиційно до маскулінних рис характеру відносять незалежність, напористість, домінантність, рішучість, сміливість, активність, агресивність, схильність до ризику, самостійність, упевненість у собі, прагнення до досягнення й ін. У цілому, дана характеристика більшою мірою відноситься до публічної, а не приватної сфери життя. До типово жіночих рис відносять пасивність, поступливість, м'якість, чутливість, сором'язливість, ніжність, сердечність, здатність до співчуття, співпереживанню й ін. (Словник гендерних термінів, 2002). Соціальні стереотипи фемінінності менше стосуються сторін успішності й досягнення, приділяючи значну увагу емоційним аспектам.
   Психоаналітичне розуміння маскулінності й фемінінності багатозначне. У нього включається біологічне значення (володіння первинними сексуальними ознаками), соціологічне значення (рольові функції в рамках даної цивілізації) і психосексуальне значення. Відзначається, що в психоаналізі не враховуються зовнішні поведінкові прояви, а вирішальним при оцінці маскулінності й фемінінності стають “глибинні фантазми”. З позиції ж індивідуального розвитку протиставленню чоловічого і жіночого передують протилежності активний-пасивний, потім фаллічний-кастрованний. Тим часом, з погляду самого 3. Фрейда, “лібідо завжди чоловіче”, незалежно від суб'єкта й об'єкта (Фрейд 3., 1997). Зауважуючи, що протилежність чоловічого і жіночого впливає на весь склад життя людини, 3.Фрейд звертає увагу на бісексуальність; будь-яка людина споконвічно розглядається як більш - менш удалий синтез чоловічих і жіночих рис. У контексті розгляду чоловічого й жіночого популярна теорія колективного несвідомого К.-Г. Юнга, засновника аналітичної психології. Уважаючи, що образи “вроджені” людині як “психічна готовність”, Юнг бачить основи мужності й жіночності в узагальнених архетипічних образах Анімуса й Аніми, при цьому Анімус -необхідна частина внутрішнього світу жінки, а Аніма є присутнім у кожному чоловіку. Жіноча сутність містить у собі здатність піклуватися, виховувати, почувати, розуміти мистецтво й поєднуватися із природою, чоловіча - логічне мислення, самоствердження й завоювання природи [13].
   Т.Parsons і R.P.Bales запропонували терміни, що асоціюються з маскулінністю і фемінінністю - інструментальність і експресивність, засновані на різниці чоловічої й жіночої мотивації. Інструментальна орієнтація визначається прагненням до досягнень, опорою па пізнавальні процеси у виборі роботи й рішенні проблем. Експресивність являє собою орієнтацію на міжособистісні відносини, емоційну турботу про благополуччя інших і гармонічних відносинах у групі. Спочатку маскулінність і фемінність розглядалися як строго дихотомічні, взаємовиключні властивості особистості, при цьому всякий відступ від нормативу вважалося патологічним [12]. Потім ідеї твердої нормативності змінюються концепцією контінуума маскулінних і фемінінних якостей, при якій дані властивості все-таки повинні бути взаємовиключними: висока маскулінність відповідає низькою фемінінністю й навпаки. Фахівцями було сконструйовано кілька шкал для виміру, включаючи 5 шкалу ММРІ. При цьому для чоловіків більше бажана висока маскулінність, а для жінок - фемінінність. Ця модель названа альтернативною. Однак у ході досліджень було виявлено, що слідування традиційним моделям поведінки не є гарантією психологічного благополуччя, зокрема , висока і фемінінність жінок корелює з підвищеною тривожністю й заниженою самоповагою. Також підкреслюється конфліктність жіночої фемінінної установки в умовах сучасних соціальних очікувань суспільства (створення умов для діяльності й росту інших людей) і завданнями власного особистісного розвитку й формування своєї субьектності. У таких умовах якості, які не задовольняють фемінінний стереотип, змінюються на маскулінний.
   На зміну альтернативним моделям прийшов розгляд маскулінності й фемінінності як незалежних якостей. При цьому андрогінними вважаються індивіди, що мають високі показники й по шкалах маскулінності, і по шкалах фемінінності (Bern S.L., 1974). Виразність маскулінних і фемінінних якостей дає андрогінним індивідам можливість менш жорстко дотримуватися статеворольових норм, вільніше переходити від традиційно жіночих занять до чоловічих. При цьому при крайніх варіантах виразності цих показників між ними існують положення взаємовиключення, а при середній виразності -відносини взаємонезалежності. У такому контексті можуть бути розглянуті варіанти “маскулінної жінки” і “фемінного чоловіка” [2].
   Можна виділити 3 психологічних типи, які представлені в наступній таблиці.

гендерні типи особистості (за Бессоновою Т.Л.)

ТИПИ

ВИРАЖЕНІСТЬ

маскулінності

фемінінності

маскулінний

висока

низька

фемінінний

низька

висока

андрогінний

висока

висока

   Таким чином, і чоловік і жінка можуть володіти одним із трьох гендерних типів особистості. Відповідно до концепції андрогінії С.Бем, андрогінна особистість має більше широкий репертуар поводження, чим носії твердих стереотипів, а також - недиференційовані по статеворольовим якостях особистості. Такі якості аидрогінних особистостей дозволяють їм краще адаптуватися, використовуючи варіабельність поведінкових стереотипів. Запропонований S.L.Bem інструментарій для виміру виразності маскулінних і фемінінних якостей був підданий перевірці сучасними дослідниками. їхньою метою стало виявити, чи актуальні ще запропоновані S.L.Bem якості маскулінності й фемінінності для сучасних чоловіків і жінок. Отримані дані продемонстрували, що, незважаючи на значну корекцію в сфері гендерних стереотипів, розроблені .L.Bern характеристики включені в структуру стереотипізації в сучасному суспільстві й у цей час.
   На становлення не альтернативної концепції статево рольових властивостей вплинув розвиток розуміння таких аспектів маскулінності й фемінінності, як инструментальність і експресивність. У рамках цього погляду вважається, що при різних індивідуально-психологічних і культурних варіаціях чоловічий стиль життя в більшості випадків є предметно-інструментальним, а жіночий - емоційно-експресивним. У більшості чоловіків на першому плані стоїть професійна діяльність, у жінок - родина. При виборі роду занять чоловік цікавиться насамперед змістом діяльності й питаннями кар'єри, а жінка надає значення емоційному клімату й міжособистісним відносинам. Чоловічий стиль спілкування із самого раннього дитинства виглядає більше конкурентним і активним, при цьому зміст спільної діяльності важливіше, ніж індивідуальна симпатія, у дівчат - навпаки. Чоловіки відрізняються емоційною стриманістю, жінки вільніше й повніше виражають свої почуття. Відзначається, що, незважаючи на значне зменшення як реальних розходжень, так і нормативних установок у поводженні чоловіків і жінок, різниця залишається істотною, у тому числі й по параметрах инструментальності й експресивності [12]. Також володіє високою адаптивністю варіантом розподілу статеворольових якостей і маскулінна модель. Високофемінні індивіди володіють більшою сфокусованістю й більшою чутливістю до негативних переживань і, отже, депресивним станом, а висока маскулінність попереджає таку фіксацію. Невисокий рівень маскулінності в чоловіків і жінок корелює з депресією, тривогою й соціальною дезадаптацію. Чоловіки з низькою маскулінністю демонструють менш стійку гендерну ідентичність. У цілому, дослідженнями підтверджуються високі адаптивні можливості андрогінної і маскулінної моделей. Вітчизняні дослідники також підкреслюють високе благополуччя й гарну адаптацію в чоловіків і жінок з андрогінними рисами (Степанова Л.Г., 2006).
   В узагальнюючій роботі Н.В. Дворянчикова (2001) говориться про тенденції переходу від одно факторних до багатофакторних теорій у сучасних теоретичних і практичних дослідженнях в галузі психостатевих якостей особистості й статеворольової ідентичності. Властивості, установки, поведінкові прояви, що розрізняють чоловіка й жінку, не обмежуються одним виміром, а виявляються під впливом багатьох джерел, що не обов'язково відносяться до статі. Концепцію про незалежність статевотипічних якостей поступово змінюють моделі, що розглядають статеву ідентичність як сукупність безлічі факторів (установок, інтересів, фізичних атрибутів), що не стосуються безпосередньо маскулінності й фемінінності [11].
   Інша тенденція сучасних досліджень - перехід від аналізу індивідуально-психологічних характеристик до особистісно-ситуаційній взаємодії. Як вказує І.С.Кон [12], шкали маскулінності й фемінінності співвідносяться, з одного боку, з індивідуально-психологічними властивостями, а з іншого боку - із соціальними визначеннями статі й статеворольовими приписами, прийнятими в певному соціальному середовищі. Так, ступінь “твердості статево рольових установок може корелювати як із загальною ригідністю установок і поведінки, виступаючи властивістю індивідуального характеру, так і з функцією системи приписів, наприклад, з видом діяльності, що має жорсткі статево рольові правила.
   Проведене теоретичне дослідження звісно не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективи ії подальшого вивчення пов'язані з більш поглибленим дослідженням компонентів статево рольової ідентичності.
   Висновок. Немає практично жодної з відомих теорій особистості, яка б не розглядала закономірності чоловічої й жіночої психології як характеристик сутності особистості.
   Фемінність і маскулінність поряд з ідентичністю вважаються дуже істотними характеристиками особистості, що визначають гендерні особливості особистості, вважаються ознаками мужності чи жіночності.
   Проблема “маскулінності-фемінінності” висвітила три важливих обставини. По-перше, чоловіки й жінки мають різні ступені маскулінності й фемінінності. Вони можуть бути більш-менш маскулінними, фемінінними або андрогінними, що сполучають у собі “чоловічі” і “жіночі” властивості особистості.
   По-друге, чоловічі й жіночі властивості багатогранні.: “чоловіча” структура може сполучатися з “жіночими” якостями, характеристиками, почуттями й навпаки.
   По-третє, стереотипні уявлення про маскулінність та фемінінності формуються на життєвому здоровому глузді й емпіричному досвіді.
   З безлічі психологічних рис характеру, носієм яких є кожна людина, можна виділити деякі, традиційно приписувані чоловічої (лідерство, активність і ін.) або жіночої (поступливість, м'якість) соціальної ролі. Інші ж є універсальними, не прив'язаними до проявів жіночої або чоловічої психології.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеева А.В. Психологічна стать як чинник становлення особистісної ідентичності у юнацькому віці: дис. канд. психол. наук. -К., 2006. - 19 с.
2. БендасТ.В. гендерная психология. - СПб: Питер, 2005.
3. Васильченко О.М. Етносоціальні уявлення в структурі “Я-концепції” університетської молоді: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05/ Київський нац. ун-т. ім. Т.Г. Шевченка. - К., 2003. - 21 с.
4. Вейнингер О. Пол и характер. - Р-на Дону, 2003.
5. Воронцов Д.В. Социальная психология пола. Метод, указания к спецкурсу “Основ, гендерной психологии”. - М., 2003.
6. Говорун Т.В., Кікінеджі О.М. гендерна психологія. - К: Академія, 2004.
7. Горностай П.П. гендерний розвиток та гендерна ідентичність особистості, особливості чоловічої та жіночої соціалізації// гендерні студії: освітні перспективи (навч.-метод, матеріали). - К.: ПІД “Фоліант”, 2003. - С. 5-21.
8. Горностай П.П. Основи теорії гендеру: Навчальний посібник. -К.: К.І.С., 2004. - С. 132-156
9. Городнова Н.М. Соціально-психологічні чинники становлення статево-рольової ідентифікації підлітків: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07/ Київський міський пед. ун-т. ім. Б.Д. Грінченка. - Київ, 2006. - 22 с
10. Іжванова Е.М. Развитие полоролевой идентичности в юношеском и зрелых возрастах: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.13/ Московский гос. ун-т. им. Ломоносова. - М., - 2004. - 19 с.
11. Клецина И.С. От психологии пола - к гендерным исследованиям // Вопросы психологии, 2003. № 1. - С. 61-78.
12. Кон И. С. Психология ранней юности. - М.: Просвещение, 1989. -225 с.
13. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. - М.: Прогресс, 1996. - 341 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com