www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Своєрідність емоційних станів осіб з високим рівнем інтелекту
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Своєрідність емоційних станів осіб з високим рівнем інтелекту

І. В. Ушакова

СВОЄРІДНІСТЬ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ОСІБ З ВИСОКИМ РІВНЕМ ІНТЕЛЕКТУ

   Постановка проблеми. В наш час ні у кого не визиває сумніву важливість і необхідність організації цілісної системи роботи з обдарованими людьми, орієнтованої на створення для них режиму найбільшого емоційного сприяння. Це пояснюється тим, що інтелектуальний потенціал і творчі здібності є одним з вирішальних факторів розвитку сучасного українського суспільства.
   Емоційна енергія, яка накопичується особистістю та не затребується суспільством, починає шукати вихід і проявляється, як правило, у деструктивній поведінці, емоційних зривах, нервово-психічних розладах, соціальних страхах тощо. Проте, лише багатий емоційний світ, широка палітра емоційних переживань можуть забезпечити ту саму творчість в діяльності, яка так необхідна сучасному суспільству.
   В нашому суспільстві цінуються такі якості особистості як практично-логічне мислення, компетентність, цілеспрямованість, наполегливість, і витісняються як соціально непотрібні, а іноді шкідливі, емоції та емоційні переживання. Емоційна енергія, яка не затребується суспільством, починає шукати вихід і проявляється, як правило, у деструктивній поведінці, емоційних зривах, нервово-психічних розладах, соціальних страхах тощо. Тоді як саме емоційний світ, широка палітра емоційних переживань можуть забезпечити те саме натхнення в діяльності, яке так необхідне сучасному суспільству.
   Добре відомо, що емоції відіграють важливу роль в психічному розвитку дитини. Разом з тим специфіка розвитку емоційної сфери все ще недостатньо вивчена. Думки авторів по ряду проблем дискусійні.
   Аналіз досліджень і публікацій. Більшість дослідників визначає серед специфічних особистісних рис емоційну неврівноваженість, нейротизм, надчутливість, підвищену вразливість, надзвичайну чутливість, невротичні розлади.
   Існує безліч досліджень, автори яких показують вплив на прояви інтелекту ситуативних емоційних переживань, проте недостатньо вивчено співвідношення інтелекту з емоційними станами. Під керівництвом О.П. Саннікової проведені диференціально-психологічні дослідження, що виявили зв'язки якісних властивостей емоційності (модальність і знак домінуючих емоцій) з різними особливостями особистості.
   Аналіз досліджень дає підстави стверджувати, що значне місце у структурі обдарованої особи відводиться регулятивним процесам -емоціям і почуттям, під впливом яких формуються домінуючі мотиви та потреба людини у самореалізації.
   Таким чином, незважаючи на досить широке висвітлення у наукових публікаціях теоретичних узагальнень та результатів емпіричних досліджень особистісних характеристик інтелектуально обдарованих осіб, проблема особливостей їх емоційної сфери залишається на сьогодні недостатньо розкритою. Водночас, розробка даної проблеми допоможе привернути увагу суспільства до особливостей актуальних емоційних станів осіб з високим рівнем інтелекту для забезпечення максимальної продуктивності їх самореалізації, дозволить виявити специфіку їх емоційних проявів у поведінці та діяльності, що дасть можливість прогнозувати та враховувати типові способи їх емоційного реагування.
   Мета дослідження. Виявлення особливостей емоційних станів осіб з високим рівнем інтелекту.
   Експериментальна база дослідження. У проведеному емпіричному дослідженні вивчення рівня і структури інтелекту проводилось на вибірці старшокласників Миколаївського муніципального колегіуму віком 16-17 років, та Миколаївської загальноосвітньої школи № 52, загальною кількістю 100 осіб. З них 43% - жінки, 57% - чоловіки. В експериментальну групу ввійшли 36% жінок і 64% чоловіків, відповідно в контрольній групі 50% жінок і 50% чоловіків. Основна частина роботи здійснювалась в колективному експерименті в учнівських групах з 8-15 учнів. Інструктування за всіма методиками проводилось за допомогою стандартних письмових інструкцій або в усній формі за стандартним зразком.
   Основний матеріал та результати дослідження. У вивченні емоцій та емоційних станів існують певні проблеми. Одна з них полягає у складнощах їх експериментального вивчення. Серед наукових методів дослідження емоційної сфери особистості найбільш продуктивним методом вважається метод тривалого спостереження в природних умовах життя. Однак цей метод є досить працеємким і має свої недоліки: не завжди випадає можливість для тривалого кваліфікованого спостереження (та не завжди психологічний феномен, за яким спостерігається, проявляється протягом часу пасивного спостереження). По-друге, досить складно його використовувати при дослідженні достатньо великої кількості осіб.
   Тривалий час пошук “об'єктивного” критерію психічного загалом та емоцій зокрема, призводив до опори на винятково фізіологічні показники при діагностиці того чи іншого емоційного стану особистості. Таке прагнення дослідників до об'єктивності є природнім і науково обґрунтованим, оскільки виникнення емоцій є пов'язаним зі зміною фізіологічних параметрів, що доведено у багатьох дослідженнях [1], [2], [3], [4], [6], [8].
   В дослідженнях О.Є.Ольшанникової показано, що один і той самий емоційний стан (наприклад, страх) може у різних людей супроводжуватися як збільшенням, так і зменшенням початкових (фонових) значень вегетативних реакцій [10]. Саме тому уявлення щодо однозначної об'єктивності фізіологічних показників при дослідженні емоційних переживань все ж залишається достатньо суперечливим.
   Останнім часом для дослідження емоційних станів почали інтенсивно використовуватися суб'єктивні показники. Достовірність суб'єктивних відчуттів та переживань була перевірена в численних дослідженнях [11] [12], в ході яких було доведено, що суб'єктивним відчуттям і переживанням цілком можна довіряти, тому що в більшості випадків виявився збіг різних суб'єктивних переживань з психологічними та фізіологічними зрушеннями.
   Б.М.Теплов вважав, що у науковому дослідженні можна використовувати методи самоспостереження і самооцінки, тобто реалізувати знання людини про себе. К.Ізард вказував на те, що метод дослідження самозвітів респондентів є єдино можливим методом дослідження суб'єктивних переживань.
   Ми дотримуємось погляду, що самоспостереження для діагностики емоційних станів має безумовну цінність і навіть переваги перед більшістю “об'єктивних” методів, які іноді нівелюють психологічну суть дослідження.
   Малімон Л.Я. вважає, що використовуючи дані самооцінок, необхідно знайти оптимальні способи мінімізації викривлень, які можуть бути зумовлені як небажанням визнавати в себе такі властивості, які є для людини непривабливими і, відповідно, небажаними, такі невмінням рефлексувати, розбиратися у своїх почуттях.
   При дослідженні емоційності самооцінювальні методи, при всіх їхніх недоліках, слугують важливим інструментом проникнення у світ переживань людини. Це значення самооцінок обумовлено тим, що в переживанні - найінтимнішій стороні психічного життя людини -міститься її ставлення до явищ дійсності. Таке ставлення обумовлено не лише об'єктивними властивостями явищ, а й значенням, яке вони мають саме для цієї людини як суб'єкта переживання у зв'язку з її потребами, інтересами, намірами [7, с. 66]. Авторка доходить висновку, що для діагностики емоційних станів особистості використовуються як об'єктивні (фізіологічні) показники, такі суб'єктивні (самооцінювальні та експертні) методи.
   У даному дослідженні використовувались самооцінювальні методи для діагностики актуальних емоційних станів.
   Вивчення емоційних станів здійснювались за двома методиками: “Оцінка психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруженості і комфортності” М.О. Курганського і Т.А. Немчина та “Самооцінка емоційних станів” А.Є. Уессмана, Д.Ф. Рікса Методика “Оцінка психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруженості і комфортності” оцінює такі психічні стани як психічна активація, інтерес, емоційний тонус, напруження і комфортність. Вона побудована на основі результатів факторного аналізу динаміки оцінювання досліджуваним свого стану з використанням модифікованого стимульного матеріалу до методики САН (різновид опитувальників станів і настроїв, розроблений В.А. Донським, Н.А. Лаврентьєвою, В.Б. Шарай, М.П. Мірошниковим в 1973 р.) [9, с 77-79]. САН являє собою карту (таблицю з 30 пар слів), що відображає особливості психоемоційного стану (самопочуття, активність, настрій), які досліджуються. На бланку дослідження між полярними характеристиками міститься рейтингова шкала з 10 пар слів.
   При розробці методики автори виходили з того, що 3 основні складові функціонального психоемоційного стану - самопочуття, активність і настрій - можуть бути охарактеризовані полярними оцінками, між якими існує континуальна послідовність проміжних значень. Однак, отримані дані про те, що шкали САН мають надмірно узагальнений характер. Факторний аналіз дозволяє виявити більш диференційовані шкали: “самопочуття”, “рівень напруженості”, “ емоційний фон”, “мотивація”.
   Конструктна валідність САН встановлювалась на основі співставлення з результатами психофізіологічних методик з врахуванням показників критичної частоти мелькань, температурної динаміки тіла, хронорефлексометрії. Валідність поточна встановлювалася шляхом співставлення даних контрастних груп, а також шляхом порівняння результатів досліджуваних в різний час робочого дня.
   Розроблювачами методики проведена її стандартизація на матеріалі вибірки 300 студентів. САН знайшов широке розповсюдження при оцінці психічного стану хворих і здорових осіб, психоемоційної реакції на навантаження, для вияву індивідуальних особливостей і біологічних ритмів психофізіологічних функцій [5].
   Відмінність методики “Оцінка психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруженості і комфортності” від методики САН в тому, що в неї за допомогою математичних процедур виділені шкали вищезазначених станів незалежно від удаваної семантичної специфічності окремих слів і словосполучень.
   Методика складається з 20 пар протилежних за змістом визначень, що характеризують психічну активацію, інтерес, емоційний тонус, напруження і комфортність.
   Досліджуваний в процесі дослідження самостійно оцінює свій стан, визначаючи ступінь виразу окремих його ознак за 7-бальною шкалою. Методика розрахована неодноразове дослідження одних й тих самих осіб, враховуючи динамічність психічних станів.
   Слід зауважити, що ступінь виразу кожного психічного стану позначається як “висока” (3-8 балів), “середня” (9-15 балів) і “низька” (16-21 балів) за критеріями психічна активація, інтерес, емоційний тонус і комфортність. Ступінь виразу психічного стану “напруження” позначається навпаки (“високе” 16-21 бал), “середнє” (9-15 балів) і “низьке” (3-8 балів).
   Методика “Самооцінка емоційних станів” А.Є. Уессмана, Д.Ф. Рікса спрямована на дослідження актуальних емоційних станів за чотирма показниками: П1С (самооцінка) “тривога - спокій” (індивідуальна самооцінка дорівнює номеру судження, якій обрав досліджуваний з даної шкали. Аналогічно отримуються індивідуальні значення за ознаками П2-С “енергійність, бадьорість - втома”, ПЗ-С “піднесеність - пригніченість”, П4-С “впевненість в собі - почуття пригніченості””).
   П5 - сумарна оцінка за всіма шкалами (П5=П1+П2+ПЗ+П4) [9, с 81-82].
   Виявлені в результаті дослідження статистично значущі відмінності двох груп досліджуваних між емоційними станами представлені в таблиці 1.

Таблиця 1
Статистично значущі відмінності між значеннями показників емоційних станів експериментальної і контрольної груп

 Таблиця 1. Статистично значущі відмінності між значеннями показників емоційних станів експериментальної і контрольної груп

   Для виявлення статистично значущих відмінностей у рівні виразу психічної активації у різнорідних за рівнем інтелектуального розвитку групах був використаний метод кількісного кореляційного аналізу за допомогою t-критерію Ст'юдента, який дав можливість зафіксувати достовірні відмінності між групами (в т.ч. між групами чоловіків) на високому рівні достовірності р < 0,001 (t-критерій - 6,20), між групами жінок на рівні достовірності р < 0,01 (t-критерій - 3,39).
   Статистично значущі відмінності за критерієм інтерес виявлені на високому рівні р < 0,001 (за t-критерієм Ст'юдента - між групами 11,38, жінками - 13,97, чоловіками - 6,32).За критерієм емоційний тонус зафіксовані достовірні відмінності між групами на високому рівні достовірності р < 0,001 (t-критерій Стьюдента - 4,94) і чоловіками (t-критерій Стьюдента - 5, 31); між групами жінок на рівні достовірності р < 0,05 (t-критерій Стьюдента - 2,32).
   Статистично значущі відмінності за критерієм напруження виявлені між групами досліджуваних і групою чоловіків на високому рівні р < 0,001 (за t-критерієм Ст'юдента - 6,12), між групою жінок - на рівні на рівні достовірності р < 0,01 (t-критерій Стьюдента - 3,41).Показник комфорту статистично значущі відмінності між експериментальною і контрольною групами ті між чоловіками виявив на високому рівні р < 0,001 (за t-критерієм Ст'юдента - 6,12), тоді як між групами жінок статистично значущих відмінностей не виявлено.Отже, використовуючи метод кількісного кореляційного аналізу за допомогою t-критерію Ст'юдента, зафіксовані достовірні відмінності між групами на високому рівні достовірності (р < 0,001) за наступними критеріями.
   В групі осіб з високим рівнем інтелекту превалюють критерії психічної активації, емоційного тонусу і активації, тоді як в контрольній групі більше виражені критерії інтересу і напруження.
   Статистично значущі відмінності виявлено між групою чоловіків за всіма критеріями емоційних станів (та взагалі між експериментальною і контрольною групами), між групами жінок не виявлено статистично значущих відмінностей за емоційним станом “комфорт”.
   Виявлені в результаті дослідження статистично значущі відмінності між показниками шкал “спокій - тривожність” (СТ), “енергійність, бадьорість - втома” (ЕВ), “піднесеність-пригніченість” (ПП), “впевненість в собі - почуття безпорадності” ( ВБ) методики “Самооцінка емоційних станів” представлені в таблиці 2:
   Тобто, згідно з результатами, наведеними в таблиці, статистично значущі відмінності спостерігаються за всіма показниками, а саме: СТ (р<0,001), ЕВ (р<0,01), ПП (р<0,001), ВБ (р<0,001), та ЗЕС (р<0,001).

Таблиця 2
Статистично значущі відмінності між значеннями показників емоційних станів експериментальної і контрольної груп

Таблиця 2. Статистично значущі відмінності між значеннями показників емоційних станів експериментальної і контрольної груп

   Висновок. З отриманих даних можна зробити висновок, що експериментальна група характеризується достатньо високим рівнем психічної активації, емоційного тонусу і комфортності. Показники напруги і інтересу нижчий ніж в групі з середнім рівнем інтелекту.
   Особам з високим рівнем інтелекту властиві більш високі показники станів “спокій - тривога” (“Переживаю деяке занепокоєння, страх, хвилювання чи невизначеність. Нервозний, хвилююся, роздратований”), “енергійність - втома” (“ Злегка втомився. Лінощі. Енергії не вистачає”), “піднесеність - пригніченість” (“Відчуваю себе трохи пригнічено, “так собі”), “впевненість-безпорадність” (“Відчуваю, що мої вміння і здібності трохи обмежені”) та, як наслідок, і загального емоційного стану.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. - Казань, 1987. - 261 с.
2. Аминов Н.А. Психические состояния, вызываемые однообразной работой и свойства нервной системы//Автореф. дис. ... канд. наук. -М., 1975.
3. Баданина Л.П. Соотношение психологических и нейропсихологических коррелятов эмоциональной неустойчивости у младших школьников: Автореф. дис. ...канд.наук. - СПб., 1996. - 21 с.
4. Бреслав Г.М. Эмоциональные процессы: Учебное пособие. -Рига: ЛГУ, 1984. - 43 с.
5. Бурлачук В.Ф. Словар-справочник по психодиагностике. - СПб: Питер, 2008. - 688 с.
6. Дьяченко М.И., Пономаренко В.А. О подходах к изучению эмоциональной устойчивости // Вопросы психологии, 1990. - №1. -С. 106-112.
7. Малімон Л.Я. Специфіка емоційності осіб з різним рівнем креативності: Дис... канд. психол. наук. - Київ, 2003. - 186
8. Марищук Л.В.Функциональные состояния и работоспособность // Методология исследований по инженерной психологии и психологии труда. 4.2. - Л., 1974.
9. Методики диагностики и измерения психических состояний личности/ Автор и сост. А.О.Прохоров. - М.: ПЕР СЭ , 2004. - 176 с.
10. Олыианникова А.Е. Соотношение некоторых особенностей эмоциональной сферы подростка с физиологическими показателями // Проблемы дифференциальной психофизиологии. - М., 1977. - Т.9. -С.128-140.
11. Фетискин Н.П. Методика изучения моноустойчивости личности // Психологический журнал. - 1991. - №2.
12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб., 1997. - 608 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com