www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості соціалізації в процесі професійного самовизначення особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості соціалізації в процесі професійного самовизначення особистості

Л.Д. Тарнавська

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

   Постановка проблеми. Розвиток суспільства характеризується підвищенням вимог до активності кожної окремої людини як суб'єкта власної долі. Процес соціалізації молоді на сучасному етапі характеризується усвідомленням важливості не тільки зовнішніх, а й внутрішніх факторів професійного самовизначення в умовах навчання у вищих навчальних закладах і на основі отриманих знань будувати життєві плани, усвідомлювати життєвий потенціал, розвивати здатність до самоактуалізації та самореалізації власної особистості. Завдання викладачів вищої школи полягає у тому, щоб допомогти молоді зорієнтуватися у соціальних, екологічних, енергетичних, інформативних, комп'ютерних технологіях, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє професійне покликання, визначити місце в суспільстві.
   Метою нашої статті є визначення впливу соціуму на професійне самовизначення студентів ВНЗ. Завдання: з'ясувати сутність професійного самовизначення молоді, виявити особливості становлення професійного самовизначення особистості.
   Політичні та соціальні перетворення в суспільстві, формування нових сфер діяльності поставили молодь перед необхідністю свідомого вибору власної позиції, цілей і засобів самореалізації в умовах життя, що швидко змінюються, знаходження свого місця в світі професій, осмислення соціально-професійної ролі, ціннісного відношення до праці. Прагнення бути фахівцем орієнтує молоду людину на освоєння суміжних сфер діяльності, самооцінку відповідності власної особистості вимогам професії, на подолання труднощів в досягненні мети. Це обумовлює значущість професійного самовизначення в підготовці фахівця нового покоління.
   Плануючи свій професійний шлях, студент не завжди здатний передбачати все заздалегідь, тому робить вибір з урахуванням представлених життям можливостей. Сучасні вимоги професійної освіти орієнтують студентів на самостійний пошук особистісного сенсу в обраній професії, формування індивідуального стилю діяльності, побудову перспектив, що актуалізують необхідність професійного самовизначення. Розглядаючи заклади вищої освіти, в яких навчається молодь, як важливий елемент соціокультурного середовища зазначимо, що ці інститути соціальні і відображають рівень розвитку суспільства, а тому мають вагомий вплив на формування особистості в професійній сфері. Адже вступивши до ВНЗ, молода людина зробила перший крок в професійному самовизначенні. Однак це не означає, що воно остаточне. Отримуючи на старших курсах навчання певні професійні знання та навички, випробувавши себе на виробничій практиці в тій чи іншій галузі народного господарства, дехто зі студентів вирішує, що робити далі: змінювати професію, підвищувати кваліфікацію з обраного фаху чи задовольнитися наявною. Тому професійне самовизначення (динамічне явище, що продовжує формуватися в процесі навчальної діяльності студента) зазнає трансформації, а людина починає відчувати на психологічному рівні невдоволення, загальний негативний психічний стан, відсутність мотивації в процесі навчання, виснаженість, зниження працездатності, гальмування психічних процесів (пам'яті, уваги, сприйняття) та мислення [2;7].
   Результати теоретичного аналізу проблеми. У Психологічному словнику професійне самовизначення представлене як “процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності” [1, с 138]. Зміст професійного самовизначення “полягає в усвідомлені особистістю себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності і передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професій до спеціаліста; усвідомлення своєї ролі в даній системі соціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності та реалізацію своїх здібностей; саморегуляцію поведінки, спрямованої на досягнення поставленої мети” [1, с. 138-139]. Таке визначення характеризує етап особистісного професійного вибору, який зумовлено попереднім розвитком особистості, її самосвідомості, адекватністю процесів самопізнання, інформованістю щодо професій і їх психологічних вимог до спеціалістів.Професійне самовизначення відрізняється від мрій про майбутнє. Воно пов'язане з плануванням, обдумуванням професійного життєвого шляху на самому початку. У психологічних дослідженнях (Є. О. Клімов, Є. І. Головаха, Н. С. Пряжников, І. С. Кон і ін.) процесу професійного самовизначення особливо підкреслюється, що до вибору роботи слід відноситися як до однієї з найважливіших життєвих подій. Піком цього процесу є акт вибору професії. Іноді він робиться людиною достатньо швидко і однозначно, іноді ж затягується на довгий час. Однозначність і швидкість вибору професії - ще не гарантія його якості. Розуміння психологічного змісту професійного самовизначення суттєво відрізняється у підходах, що досліджують різні аспекти цілісного процесу. У Є. О. Клімова [4] - це комплексна структура внутрішніх змін і змін у стосунках, що відбуваються в житті особистості в період вибору професії. З точки зору П. А. Шавіра [13], це процес формування професійного спрямування, що зумовлений взаємодією мотиваційних факторів. За М. С. Пряжніковим [8] зміст професійного самовизначення полягає у побудові особистого професійного плану, що здійснюється за типовою схемою, яку можна спостерігати у процесі профконсультації.
   Отже, професійне самовизначення як специфічна сфера самовизначення особистості може розглядатися, по-перше, як процес поступового орієнтування у різних сферах діяльностей, що охоплює значний період життя людини, починаючи майже з дошкільного віку і не завершується вибором професії. По-друге, у вузькому розумінні, професійне самовизначення розглядається як сам процес вибору професії особистістю, яка закінчує середню освіту і має обрати напрям подальшого професійного навчання. У другому випадку змістом професійного самовизначення є формування особистого професійного плану. Очевидно, що поступовий прояв і конкретизація майбутньої професійної перспективи та свідоме здійснення виборів особистістю мають розглядатися, як дві сторони одного цілісного процесу [2].
   Важливе значення мають наукові доробки Г. С. Костюка, в яких розглядається професійне самовизначення як тривалий процес, обумовлений комплексними факторами. Вчений професійне самовизначення представляє як процес, що проходить кілька вікових етапів, починаючи з дошкільного періоду і закінчується вибором професії у старших класах. [6, с 7-11].
   Обрання професії, як найважливіший аспект вибору життєвого шляху, розширює зміст самовизначення особистості на етапі переходу від періоду дитинства до дорослості. Професійне самовизначення -процес тривалий і суперечливий. В ньому виділяють ряд етапів. Першим є дитяча гра, під час якої індивід “приміряє” на себе певні професійні ролі та елементи відповідної поведінки. Наступний етап - підліткові фантазії, коли учень уявляє себе представником тієї чи іншої спеціальності. Третім етапом є рання юність, під час якої відбувається попередній вибір професії. Старшокласник оцінює та відбирає види діяльності залежно від своїх інтересів, уподобань, враховуючи при цьому свої можливості, здібності та ціннісні орієнтації. Власне, останні і визначають найбільшою мірою вид діяльності, чим буде займатись індивід. І. С. Кон вважає, що інтереси та здібності формуються раніше, ніж цінності, які є більш узагальненими [5].
   На вибір професії впливають як соціальні цінності (суспільна значущість професії), так і особистісні. На четвертому етапі відбувається практичне прийняття рішення щодо тієї чи іншої професії, що включає два компоненти: обрання рівня кваліфікації майбутньої професії та конкретної спеціальності. Послідовність цих виборів може бути різною.
   Є. О. Клімовим [4], наприклад, розроблена психологічна концепція розвитку особистості як суб'єкта праці. Перший період такого розвитку - період “допрофесійного онтогенезу” - починається ще у дошкільному віці, коли у людини починають формуватися ставлення до різних професій і працівників. У шкільному віці особистість засвоює дії і уявлення, що становлять окремі частини змісту певних видів професійної діяльності. У старшому шкільному віці загострюється потреба особистості у професійному самовизначенні, яке здійснюється на основі знань і уявлень, що склалися, а також на основі прогнозування свого майбутнього. Стадія “оптації” продовжується з 11-12 до 14-18 років. Після цього особистість у процесі свого професійного розвитку переходить до стадій професійної підготовки (з 15-18 до 16-23 років) та професіоналізації (з 16-23 років).
   Особливу увагу у своїх працях Є. О. Клімов приділяє професійному самовизначенню на стадії “оптації”, коли на перший план виходять проблеми вибору і побудови особистістю свого професійного плану. Також вчений визначає вибір професії як проектування людиною свого професійного життєвого шляху, в якому “поступально виникають” нові можливості [4, с 377].
   Модель професійного життєвого шляху, сформована у свідомості людини, має бути досить узагальненою і гнучкою, оскільки процес професійного розвитку не зумовлений одним окремим вибором, а потребує активності особистості, спрямованої на постійне проектування і побудову свого професійного шляху. Кожний новий вибір відкриває перед людиною нові можливості та напрями розвитку професійної кар'єри та самої особистості. В індивідуальній ситуації вибору професії Є. О. Клімовим виділені такі компоненти, як позиції батьків, вчителів і однолітків, здібності, нахили і вміння, рівень вибагливості особистості щодо визнання у суспільстві та її інформованість [4].
   М. Р. Пінзбург вважає професійне самовизначення випускників, яке найтісніше пов'язане з процесом планування майбутнього, одним з найважливіших аспектів їх цілісного, особистісного самовизначення. Головна вимога з боку суспільства - зробити професійний вибір, і тому “завдання вибору професії стає завданням вибору життєвого напряму” [3]. М. Р. Гінзбург висуває психологічну концепцію, за якою професійне самовизначення, входячи до складу особистісного визначення людини, складається з ліній змістовного і часового майбутнього. Лінія змістовного майбутнього визначає головний напрям розвитку особистості і втілена в ідеальній меті. Конкретний вибір професії пов'язаний з лінією часового майбутнього і виконується безпосередньо особистістю [3, с 130].
   Головною потребою юності є прагнення знайти своє місце в соціумі. Характерна для раннього юнацького віку зовнішня ситуація - це зміна соціального статусу, нові соціальні умови, стосунки і обставини, початок засвоєння нових видів діяльностей, розширення соціальних контактів і новий зміст пред'явлених соціумом вимог. Саме ці обставини, а також об'єктивна необхідність визначити своє місце у дорослому житті, що постає перед особистістю, і становлять головний аспект соціальної ситуації розвитку у юнацькому віці. Нова зовнішня ситуація ставить перед індивідом нові вимоги. Вона дійсно вимагає від особистості певної активності, але виникає перед молодою людиною незалежно від того, чи має вона внутрішню сформовану і усвідомлену потребу у життєвому, особистісному, духовному, професійному самовизначенні. Вчинки особистості, її рішення, реакція на ситуацію і обставини будуть опосередковані її цінностями, переконаннями, сформованою на той час життєвою позицією.
   Головні психологічні надбання юнацького віку - активізація і актуалізація процесів становлення суб'єктивної картини світу, формування соціальної позиції і основ світогляду. Інтенсивний процес самовизначення відбувається на базі сформованих уявлень і виступає як “процес визначення себе у світі” [2, с 50]. Він пов'язаний із самореалізацією особистості, яка у юнацькому віці відбувається у двох формах: зовнішній (прагнення виділитися серед однолітків, проявити свою індивідуальність) і внутрішній (прагнення розкрити свої можливості і обдарування у контакті зі світом) [9, с 53]. Формування світогляду, виявлення своєї соціальної позиції, вибір майбутнього соціального становища і засобів досягнення мети - головні потреби людини у юнацькому віці.
   М. Р. Гінзбург також акцентує увагу на тому, що необхідність самовизначення, як особистісного, так і професійного, певною мірою детермінована вимогами суспільства, доводить, що самовизначення також детермінується внутрішньою логікою психічного розвитку особистості і пов'язано з потребою у самореалізації, яка загострюється в юнацтві. Саме тому воно й включене у систему уявлень особистості щодо перспективи у часі і тісно пов'язано з її життєвими планами [З, с 134]. Зв'язок самовизначення з потребою особистості у самореалізації стає очевидним, коли з'ясовується специфічна психологічна основа особистісного самовизначення у юнацькому віці - вперше усвідомлюється і активно реалізується в житті спрямування у майбутнє [3].
   Актуалізація напряму сучасне-майбутнє в юнацькому віці у зв'язку з пошуками сенсу життя висвітлюється у працях І. С. Кона [5]. Питання “Хто Я?” означає у юнацтві не тільки і не стільки оцінку наявних рис, скільки визначення перспектив і можливостей: “ким я стану”, “що трапиться зі мною у майбутньому”, “як і для чого жити?” [5, с 199]. Майбутнє стає головним сенсом життя.
   Головна філософська проблема юнацького віку - питання про сенс життя, що виникає з потреби сприймати своє життя як цілісний процес, який має певний напрям, послідовність і зміст. Активізуються процеси самопізнання і формування образу свого “Я”, визначення своєї життєвої позиції, цінностей, світогляду. їх інтенсивність надзвичайно посилюється саме в цей період розвитку. Потреба молодої людини самовизначитися у різних сферах життя стає головною рушійною силою її подальшого розвитку.
   Проблему професійного самовизначення можна розглядати як питання відповідності обраного виду діяльності ціннісним орієнтаціям. Далеко не завжди вибір професії співпадає з покликанням. Саме через незрілість ціннісно-смислової сфери, зокрема її вищих рівнів, більшість студентів відчувають значні труднощі у виборі професії. Часто їх вибір зумовлюється волею батьків, поверховими мотивами, цінностями низького рівня узагальненості. Все це призводить до того, що у подальшому молода людина часто відчуває незадоволеність, розчарування, бажання змінити рід заняття. Тому раннє професійне самовизначення може мати, окрім позитивних, негативні наслідки. Небезпечним є і зволікання з вибором професії. Така затримка часто пов'язана саме з дифузністю ціннісних орієнтацій та Я-концепції молоді, з їх інфантильністю [5].
   У психологічній теорії О. М. Леонтьева в процесі професійного самовизначення особистості нами виділяється шість рівнів: стихійно-репродуктивний, послідовно-репродуктивний, реконструктивний, варіантний, суб'єктивно-творчий, об'єктивно-творчий. Вчений розглядав діяльність як “модулярну неаддитивну одиницю життєдіяльності” суб'єкта. Особистість -це своєрідна система її діяльності - того, що вона може, чого вона хоче, в чому вона проявляє себе до інших людей [6].
   Справжнє життя особистості протікає в умовах різноманітної змінної соціальної дійсності. У найбільш відповідальні її моменти - зміна культури, соціальної ситуації розвитку, вибір професії, діяльності, супутника життя, перехід в новий віковий період, соціальну спільність, зміна соціального статусу і тому подібне - актуалізуються способи перетворення особистості, внаслідок чого з'являються новоутворення, що змінюють форми її існування та реалізації.
   Одним з найважливіших психічних новоутворень в період переходу підліткового до юнацького віку є професійне самовизначення. Майбутнє професійне середовище і професійна діяльність виступають для особистості сферою реалізації і подальшого розвитку її здібностей, сферою соціальних контактів, в яких втілюються у конкретно-практичних і поведінкових формах її цінності, установки, уявлення. У процесі професійного самовизначення особистості усвідомлюються і реалізуються її основні життєві цінності, її спрямування, і сенси [6].
   Головний аспект у структурі ситуації вибору за М. С. Пряжніковим [8] - особистий професійний план - уявний образ майбутнього професійного шляху. Такий особистий професійний план складається з послідовних етапів, а також з уявлень про способи і засоби досягнення мети, про зовнішні умови і можливі перешкоди, а також про внутрішні психологічні умови індивідуальної ситуації вибору. До схеми особистого професійного плану М. С. Пряжніков включає внутрішні фактори самосвідомості і аналітичні процеси оцінки ситуації та можливих шляхів її розвитку: усвідомлення особистістю ціннісно-моральних засад професійного самовизначення та необхідності професійної підготовки для найбільш повної професійної самореалізації, загальне орієнтування у соціально-економічній ситуації та у сферах професійної діяльності, визначення далеких і близьких цілей, знання про можливі зовнішні та внутрішні перешкоди і уявлення про способи їх подолання, наявність резервних варіантів, початок практичної реалізації планів. Він пропонує чотири можливих способи побудови професійного плану залежно від рівня узагальнення і урахування особистістю всіх факторів і обставин, що визначають його якість, а також п“ять рівнів реалізації цих способів за критеріями активності і самостійності особистості [8].
   Головний зміст процесу професійного самовизначення за П. А. Шавіром [13] полягає у формуванні спрямування особистості, і тому цей зміст у кожному конкретному випадку буде визначатися провідними мотиваційними комплексами, що притаманні цій особистості, а також пошуками внутрішніх засад для вибору і спрямуваннями на обрання конкретної професії. Рушійна сила процесу професійного самовизначення, як вважає вчений, міститься у “внутрішніх суперечностях особистості” [13, с 7]. Наприклад, вимоги професії певним чином можуть не співпадати зі знаннями, вміннями та навичками особистості, або особистість не сформувала таких способів діяльності і поведінки, які необхідні для досягнення певної мети [13, с 61]. Суперечності не обов'язково мають “внутрішній” характер, а їх розв'язання вимагає від особистості проявів як “внутрішньої”, так і “зовнішньої” поведінкової активності.
   Висновки. Професійне самовизначення є цілісним процесом. У кожному конкретному випадку в ньому певною мірою присутні всі його структурні складові. Аспекти самореалізації, вибору і адаптації є взаємопов'язаними компонентами структури професійного самовизначення. Виявляючись як акцентовані психологічні змісти індивідуальних профорієнтаційних ситуацій, вони виступають вузловими проблемами професійного самовизначення особистості. Кожна з цих проблем може бути розглянута з точки зору духовного, психологічного і соціально-психологічного рівня у процесі її розв'язання, залежно від рівня розвитку особистості, її життєвого досвіду, місця, яке належатиме професійній діяльності в житті людини, особистісної значущості для неї обраного напрямку професійної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Большой толковый психологический словарь / А. Ребер (Penguin). Том 2 (П-Я): Пер. с англ. - М.: Вече, ACT, 2000. - 560 с.
2. Вірна Ж. П. Смислові відношення особистості в професійному самовизначенні //Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали Третіх Костюківських читань (22-24 грудня 1994 p.). - в 2-х томах. - К., 1994. -Т.І. - С 149-150.
3. Гинзбург М. Р. Личностное развитие в подростковом и юношеском возрасте // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации. - М.: АПН, 1987. - С. 127-135.
4. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения: Учебн. пособие.- Ростов - н/Д: Феникс, 1996. - 512 с.
5. Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. - М.: Изд. полит, лит-ры, 1984. - 335 с.
6. Леонтьев Д. А., Шелобанова Е. В. Профессиональное самоопределение как построение образов возможного будущего // Вопросы психологии. - 2001.- № 1. - С. 57-66.
7. Профессиональное самоопределение и трудовой путь молодежи. - К.: Наукова думка, 1989. - 304 с.
8. Пряжников Н. С. Профессиональное и личностное самоопределение. - Москва-Воронеж: Изд-во Института практической психологии, 1996. - 256 с.
9. Сарджваладзе Н. Ч. Личность и её взаимодействие с социальной средой. - Тбилиси: Мацниереба, 1989. - 204 с.
10. Фельдштейн Д. И. Психологические закономерности социального развития личности в онтогенезе. //Вопросы психологии. - 1985. - №6. - С. 25-37.
11. Фельдштейн Д. И. Психология развития личности в онтогенезе. - М.: Педагогика, 1989. - 208 с.
12. Худик В. А. Изучение профессиональной направленности в подростковом и юношеском возрасте. - К.: Освіта, 1992. - 32 с.
13. Шавир П. А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. - М.: Педагогика, 1981. - 96 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com