www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Локалізація ступеня суб’єктивної виразності болю в онтогенетичній розгортці хворих на хронічні гастроентерологічні розлади
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Локалізація ступеня суб’єктивної виразності болю в онтогенетичній розгортці хворих на хронічні гастроентерологічні розлади

І.І. Савенкова

ЛОКАЛІЗАЦІЯ СТУПЕНЯ СУБ'ЄКТИВНОЇ ВИРАЗНОСТІ БОЛЮ В ОНТОГЕНЕТИЧНІЙ РОЗГОРТЦІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНІ РОЗЛАДИ

   Постановка суспільної проблеми. Результати попередніх наших досліджень свідчать про те, що згідно визначенню власної одиниці часу [9, с 123-125] існує можливість передбачити місце найменшого опору у кожного окремого індивіда [6]. Якщо плин-перебіг хвороби приймає хронічний характер, то враховуючи часову розгортку, можливо підрахувати періоди загострення хвороби, які виявляються в певному віці [7]. В актуалізованому предметному контексті подальший пошук доречно спрямувати на дослідження такого симптому хронічних неінфекційних захворювань як біль.
   Для медичної практики у зв'язку з “сигнальним” значенням болю дуже важливою є характеристика больового відчуття. Але труднощі об'єктивної характеристики болю пов'язані з тим, що за своїм характером біль є суб'єктивним відчуттям, що залежить не тільки від діючого подразника, але і від психічної реакції особистості на біль. Більше того, до тепер не існує об'єктивних методів оцінки інтенсивності больового відчуття у людини. Але у лікарняній практиці суб'єктивній оцінці болю не надається певної уваги, внаслідок її суб'єктивності. Тому у клініці усні повідомлення порівнюють з даними лікарського обстеження і доповнюють деякими прийомами, які дозволяють контролювати ступінь суб'єктивності в оцінці болю пацієнтом. Але ці прийоми не дають позитивного результату без оцінки болю самим хворим. Не мали успіху в оцінці кількісних та якісних аспектів відчуття болю методики експериментально викликаного болю, використання їх у сполученні з психофізичними вимірами болю й обміну повідомлень пацієнтів про вплив на біль анальгетичних препаратів.
   Тому виникає потреба з допомогою науково-діагностичних засобів передбачити ступінь суб'єктивної виразності болю у хворих на хронічні неінфекційні захворювання та своєчасно провести профілактику хвороби, зважаючи на традиційні схеми медичної профілактики.
   Мета дослідження - з'ясувати ступінь суб'єктивної виразності болю в різні періоди біологічного циклу життя індивіда, який страждає на хронічні гастроентерологічні захворювання.
   Завдання дослідження.
   1. З'ясувати ступінь суб'єктивної виразності болю у хворих на хронічні гастроентерологічні захворювання в різні періоди хвороби.
   2. З'ясувати зв'язок та відношення різних циклів переживання тривалості до періодів загострення, реконвалесценції та ремісії хронічних неінфекційних захворювань органів травлення.
   3. Зіставити ступінь суб'єктивної виразності болю з тривалістю біологічного циклу життя індивіда, який страждає на хронічні гастроентерологічні розлади.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загалом біль розглядається як фізіологічний феномен, що повідомляє нам про дію шкідливого чинника або попереджає про небезпеку. Але з іншого боку це один із універсальних симптомів, котрий проявляється при невротичних порушеннях діяльності органів та систем організму. Так, згідно даним Б.Д. Карвасарського [5], на головний біль скаржаться 58% хворих неврозами. Згідно даним того ж автора гастралгії зустрічаються у 13,7 % хворих неврозами. Сама проблема болю не може вважатися вирішеною.
   В даний час найбільш популярним вважається визначення болю, дане Міжнародною Асоціацією по вивченню болю : “Біль це неприємне відчуття й емоційне переживання, що виникає у зв'язку з дійсною чи потенційною погрозою ушкодження тканин чи зображуваними термінами такого ушкодження” [14]. Тобто це суб'єктивний неприємний досвід, який може бути асоційований з дійсністю або потенційними ураженнями тканин і визначається сенсорною інформацією, аферентними реакціями та когнітивною діяльністю.
   Загалом біль є достатньо частим синдромом у психосоматичній та психіатричній клініках. F.G.Spear відмічав, що останній має місце у 45-50% психіатричних хворих. Згідно В.Ф.Гультай, психогенний біль - це біль, в генезі якого значне місце мають психологічні фактори. Сам біль при цьому може носити яскраво виражений функціональний характер, а може бути і органічним. У першому випадку мова йде про психогенний біль невротичного рівня, а у другому - про психогенний біль психосоматичного рівня. Проблема психогенного болю відноситься і до психосоматичних захворювань, яким у вітчизняній літературі присвячено багато робіт. Разом з тим, біль може виникнути і при незначному залученні в його генез периферичних ланцюгів. Б.Д. Карвасарський відзначав цей вид болю як “психалгію”. Як вказував Б.Д. Карвасарський, “у вченні про біль проблема психалгій є однією із складних та маловивчених”. У зв'язку з психалгіями автор ставе питання про співвідношення двох основних компонентів у переживанні - сенсорного та емоційного, вважаючи, що психалгія визначається “не стільки сенсорним, скільки емоційним компонентом, реакцією особистості на захворювання”. В.Н.Шток відмічав, що не можна ототожнювати терміни “психалгія” та “психогенний біль”. Психогенний, тобто визваний психоемоційним конфліктом, може бути і судинний, і м'язовий біль (мова йде про цефалгії), який має об'єктивірусний периферичний компонент. При психалгіях такий компонент значно змінний. Співвідношення двох основних компонентів переживання болю - сенсорного та емоційного може бути уявлено як своєрідний компонент “психогенності” болю. F.G.Spear відмітив, що у психіатричних роботах відзначено три головні теорії психогенного болю.
   1. Біль - наслідок ворожості.
   2. Біль виникає у пацієнтів певного особистісного типу, які використовують біль як засіб комунікації.
   3. Біль виникає внаслідок загрози цілісності тіла.
   Ці теорії розглядають біль як психологічний феномен. Теорія T.S.Szasz, зокрема, використовує фрейдовську концепцію ego, id, super-ego. Автор стверджує, що ego сприймає тіло як об'єкт, і постулює, що біль виникає тоді, коли сприймається загроза (по об'єктивним чи суб'єктивним) причинам. Питання у тому, чи є симптом органічним чи функціонально залежить від оцінки зовнішнім спостережником загрози для тіла.
   Значення симптому, згідно Z.Engel, можна розглядати на трьох рівнях символізації.
   1. Біль як символ ураження тіла.
   2. Біль як комунікація: символізує потребу у допомозі.
   3. Біль як форма спокуси провини.
   Гіпотеза Z.Engel може розглядатися як субтеорія усередині підходу T.S.Szasz. Деякі із аргументів Z.Engel мають фактичне підтвердження, як і аргументи T.S.Szasz. H.Merskey відмічає, що існують три механізму психогенного болю.
   1. Біль як галюцинація (при шизофренії та ендогенній депресії).
   2. Біль, обумовлений м'язовою напругою та васкулярною дистонією. Сама м'язова напруга та судинна дистонія пов'язані з психологічними причинами (наприклад, з високим рівнем переживаємої тривожності). Існують дані, що тривожність приводить до росту м'язової напруги. Звичайно, існують медіатори цих болів.
   3. Конверсійна істерія. У чотирьох жінок, які описав Фройд у своєму есе по істерії, біль був важливим симптомом. Справжню частоту істерії як причини болю оцінити важко. Існують свідчення про те, що істеричні механізми є важливими у розвитку персистируючого болю у психіатричних пацієнтів.
   Ряд авторів розглядають біль у іпохондричних пацієнтів, як вираження істеричних механізмів. Однак, M.D. Reimer розглянув біль як одну із категорій безсилля поряд з іпохондрією. Т.Е. Sgarlato, А. Ginsburg привели випадок болей у ногах як прояв невротичних конверсійних реакцій, a J.O. Raney розглянув п'ять випадків психогенного болю та приводить докази їх патогенезу як конверсійних реакцій. Більшість ілюстрацій болю як симптому рішення безсвідомих конфліктів отримало назву “convack синдром”. Conver означає “сидіти на яйцях” (висиджувати яйця) та описує поведінку тих батьків, які ведуть себе так, начебто вони народили дитину і мучалися від пологового болю. Така поведінка відома у багатьох культурах і була детально описана Т. Reik.
   На значення в переживанні болю життєвої настанови людини, зумовленої його відносинами, вказували багато дослідників. Бічер досліджував взаємини між виразністю поранення й інтенсивністю больового відчуття в цивільних облич і солдатів, що надійшли для хірургічного лікування до шпиталю. Була відсутня залежність між величиною рани і відчуттям болю. Бічер дійде висновку, що в переживанні болю розмір рани має менше значення, ніж емоційний компонент страждання, зумовлений відносинами хворого. Але все ж таки певний відсоток поранених солдатів відчували нестерпний біль. А диференціації суб'єктивної виразності болю та індивідуальних особливостей кожного окремого хворого не проводилось.
   Для розкриття особливостей психосемантичної структури переживання болю необхідно виділити окремі компоненти болю. Дж.Б. Мюррей [12], Дж.Д. Гарді та інші [13] вводять поняття “больового досвіду” (pain experience). З точки зору вказаних авторів, больовий досвід враховує індивідуальну інтеграцію усіх шкідливих впливів:
   1) реакцію на загрозу болю;
   2) реакцію на локальні шкідливі впливи;
   3) власне відчуття болю, яке супроводжується відчуттям тепла, спеки, холоду, тиску та інше;
   4) реакцію на больове відчуття.
   Очевидно, що при такому аналізі алгій необхідно виділити власно сенсорний компонент, а також когнітивну та емоціональну апперцепцію больового переживання (готовність до переживання болю), особистісну реакцію на актуальний сенсорний вплив. Ототожнення болючої чутливості з емоцією викликало заперечення ряду дослідників. Так, Ананьев вказує, що альтернативна постановка питання: біль - емоція, чи біль - відчуття, носить метафізичний характер; вона розриває сенсорно-афективну єдність болю. Біль- цільна реакція особистості, що виражається як у суб'єктивних переживаннях, так і в об'єктивній діяльності [1, с 123].
   На відміну від інших видів чутливості больове відчуття виникає під впливом таких зовнішніх роздратувань, що ведуть до руйнування організму чи загрожують цим руйнуванням. Для медичної практики в зв'язку з “сигнальним” значенням болю дуже важливої є об'єктивна характеристика виразності больового відчуття. Труднощі і складність цієї оцінки пов'язані з тим, що за своїм характером біль є суб'єктивним відчуттям, що залежить не тільки від величини зухвалого її подразника, але і від психічної, емоційної реакції особистості на біль. “Будучи прикордонною проблемою загальної нейрофізіології і науки, що вивчає первинні форми відчуттів, тобто стану суб'єктивного характеру, - писав Анохін - біль може мати величезний пізнавальний зміст, уявляючи опорну віху на великій і важкій дорозі матеріалістичного аналізу психічних станів” [2, с 37]. “Ми не рівні перед болем”, - вказував Лериш. Цей двоїстий характер болю пояснює, чому не тільки в широкій лікарській практиці, але й у працях ряду видатних представників медицини зустрічається недооцінка у відомій мірі значення для діагностики ступеня суб'єктивного переживання болю. Так, Пирогов писав, що “на перев'язних пунктах, де збирається стільки страждаючих різного роду, лікар повинен уміти розрізняти щире страждання від удаваного. Він повинен знати, що ті поранені, котрі сильніше інших кричать і волають, не завжди самі важкі і не завжди їм першим повинні надавати невідкладну допомогу”.
   У феномені психалгії відбивається єдність фізіологічних і психологічних, об'єктивного і суб'єктивного, відчуття й емоції. Основним у характеристиці психалгії є не відсутність сенсорного компонента (об'єктивізація його в кожному випадку залежить лише від наших технічних можливостей), а вирішальне значення в їхньому переживанні психічного компонента болю, реакції індивіда на біль. Змістовний аналіз цієї реакції вимагає вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості та його відносини до болю. Ми звернулися до розгляду цього питання, враховуючи індивідуальні особливості щодо динаміки переживання часу та узагальнені профілі індивідів.
   Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проблема суб'єктивної виразності болю при розладах типу хронічні гастроентерологічні захворювання далека від свого повного розв'язання, оскільки виникає запитання: чи має суб'єктивна виразність болю часову розгортку і чи узгоджується ступінь суб'єктивної виразності болю із тривалістю біологічного циклу життя індивіда?
   Виклад основного матеріалу дослідження й отриманих наукових результатів дослідження. Наше завдання - зіставити результати оцінки ступеня суб'єктивної виразності болю із періодами тривалості біологічного циклу життя індивіда - враховувало обстеження дітей в різні періоди хвороби. Зокрема обстеження в період загострення проводилося на стаціонарному лікуванні, а в період ремісії та реконвалесценції - під час поліклінічного обстеження. Статистичні літа-роки обстежених дітей та ступінь суб'єктивної виразності болю хворих на органи травлення в період загострення зведені у таблицю 1.

Таблиця 1

   Порівняння статистичних років та ступеня суб'єктивної оцінки болю показує, що у хворих на органи травлення максимальна суб'єктивна оцінка болю - 6-7 балів проявляється у віці, який співпадає з кінцем 1У4С (відповідно роки по циклам: 7,5 p.; 7,8 p.; 8,3 p.; 8,6.; 9 p.); 1SC (відповідно: 9,0 p.; 9,4 p.; 10,0 p.; 10,3 p.; 10,8 p.); 13/4C (відповідно: 10,5 p.; 11,2 p.; 11,6 p.; 12,0 p.; 12,6 p.).

Таблиця 2

   Статистичні літа-роки обстежених дітей та ступінь суб'єктивної виразності болю хворих на органи травлення в період реконвалесценції зведені у таблицю 2.

Таблиця 3

   Є всі підстави стверджувати, що моменти проходження хворим фазової сингулярності призводять до максимальної суб'єктивної виразності больової реакції.
   Висновки і перспективи подальших розвідок. Результати проведеного дослідження переконують нас у наступному.
   1. Ступінь суб'єктивної виразності болю чітко узгоджується із власною одиницею часу індивіда у типологічній групі безперервного спектру “х - типів”, тобто має чітку вікову та типологічну локалізацію.
   2. Індивідуальна “С-метрика” суб'єктивної виразності больової реакції визначається законом суб'єктивного відліку часу і залежить від тривалості великого “кроку” (ф).
   3. Незалежно від індивідуальної розмірності великого біологічного циклу точки суб'єктивної виразності болю визначаються єдиною “С-метрикою” на життєвому шляху особистості з різним типом хронічних гастроентерологічних розладів.
   4. Порівняння статистичних років та ступеня суб'єктивної виразності болю показує, що у хворих на хронічні неінфекційні захворювання органів травлення максимальна суб'єктивна оцінка болю - 6-7 балів проявляється у віці, який співпадає з кінцем 1У4С; 1У2С; 13/4С . Середній ступінь суб'єктивної виразності болю - 4-5 балів (гострий біль) проявляється у віці, який співпадає з кінцем 1У3С; 17/12С . Мінімальний ступінь суб'єктивної виразності болю - 1-3 бали ( слабкий, тупий біль ) проявляється у віці, який співпадає з кінцем 11/6 С; 15/12С; 12/3 С.
   5. Встановлена диференціація суб'єктивної виразності больової реакції залежно від “х -типу” важлива у медицині, тому що її відстеження дасть змогу лікарю передбачити її ступінь у кожного окремого хворого при загостреннях хронічних неінфекційних захворювань в онтогенезі та своєчасно проводити профілактику захворювання.
   6. В актуалізованому предметному контексті подальший пошук доречно спрямувати на дослідження психологічної резистентності до лікування хворих на гастроентерологічні розлади.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев В.А. Введение в психологию здоровья. - Санкт-Петербург: Питер, 1998. - 352 с.
2. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. -М.: Медицина, 1975. - 224 с.
3. Аствацатуров М.И. Избранные труды: в 20 т. - Л.: Наука, 1939. - Т. 20: Обзор современного положения проблемы боли. - 358 с.
4. Давыдова А.Н. Переживание боли при различных болевых раздражителях/ Исследование по проблеме чувствительности. - Т. 13 Трудов Института Мозга им.В.М.Бехтерева. -Л: Наука,1940. - С.127-145.
5. Карвасарский Б.Д. Психосоматические аспекты боли. -Клиническая психология. - Санкт-Петербург: “Питер”, 2002. - 950 с.
6. Савенкова І.І. Локалізація симптомів хронічних неінфекцшних захворювань у типологічних группах./Вісник ОНУ, 2003 р. - Том 8. -Випуск 10. - С 132-145.
7. Савенкова І.І. Фактор часу та проблема психодіагностики гастроентеролопчних розладів./ Психологія і суспільство, український теоретико-методологічний соціогуманітарний часопис. - Тернопільська академія народного господарства: 2005. - №1(19). - С.92-99.
8. Савенкова І.І. Субєктивна виразність болю при розладах типу хронічні неінфекційні захворювання./Вісник ОНУ, 2004 р. - Том 9. -Випуск 11. - С 23-34.
9. Цуканов Б.И. Время в психике человека. - Одесса: Астропринт, 2000. - 220 с.
10. Beecher Н.К. Measurement of Subjective Responses.- New York: Oxford Univ. Press, 1959.-134 p.
11. Engel G.Z. Studies of ulcerative colitis: IV. The significance of headaches.// Psychosom Med. - 1956. - 18-334.
12. Guze S.B. end Perley M.J. Observation on the natural history of hysteria.//Amer. J. Psychiat. - 1963. - 119-960.
13. J.D. Hardy, Wolft H.G. and Goodel H. Pain. - Controlled fnd uncontrolled.//Science. - 1975,117. - P. 164-165.
14. Mendelson G. Pain I. Basis mechanisms. - Med. J. Aust, 1981. -P. 106-109.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com