www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Феноменологія соціалізації в контексті дослідження проблеми професійного становлення майбутніх фахівців
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Феноменологія соціалізації в контексті дослідження проблеми професійного становлення майбутніх фахівців

Л.С. Пілецька

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

   Мета статті: розкрити психологічні особливості процесу соціалізації в контексті проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців.
   Постановка проблеми. Метою сучасної освіти у вищій школі є підготовка конкурентоздатного професіонала, на якого є попит на ринку праці, розвиток у студентів потреби у спілкуванні, зацікавленість у знаннях, котрі дозволять набути етнокультурну ідентичність, емоційно-моральне ставлення до життя. Соціалізація виступає важливим фактором професійної підготовки майбутніх спеціалістів, оскільки через співпрацю, взаємодію викладача і студента, соціально-психологічну сумісність учасників педагогічного процесу у майбутніх професіоналів формуються необхідні професійні якості (загальна професійна компетентність, особиста відповідальність, організаторські здібності, уміння прогнозувати, комунікабельність, здатність до ризику, володіння засобами переконуючого впливу, духовність, наполегливість), здібності, вміння і навички, професійний потенціал (психологічні особливості, інтелектуальні можливості, соціальний статус, культурний, моральний, комунікативній потенціал).
   Аналіз останніх наукових теоретико-прикладних досліджень. Інтенсивність та динамічність економічних відносин, ринковий уклад життя суспільства зумовлює підвищення не лише освітнього, культурного, а й професійного рівнів розвитку людини, створює ситуацію дефіциту особистої відповідальності, активності, підприємливості. Зміни, які відбуваються в соціально-політичному та економічному устрої суспільства висувають нові вимоги до підвищення рівня професійної підготовки фахівців. Нагальна потреба у докорінному реформуванні системи професійної освіти, відповідно до сучасних вимог, породжує необхідність у проведенні постійних теоретико-прикладних досліджень в галузі підготовки фахівців тої чи іншої сфери діяльності. Професійна підготовка молодої людини під час навчання у ВНЗ є важливим етапом у її соціалізації, де провідним видом діяльності стає навчально-професійна.
   Професійна підготовка у ВНЗ майбутніх спеціалістів включає надбання первинних основ їх професійного простору, тобто тієї системи цінностей, світогляду, практичного досвіду, які необхідні для ефективної професійної діяльності. Навчально-виховний процесу ВНЗ представляє собою певну систему соціально-психологічної взаємодії і забезпечує передачу знань, формування професійних вмінь і навичок, розвиток професійного світосприйняття, засвоєння професійних знань студентами [7]. Ефективне навчання - це не тільки засвоєння комплексу знань та набуття навичок, але й розвиток людини, зміна її поглядів, установок, цінностей, норм. Визначення людиною себе в суспільстві як особи є визначення себе (самовизначення, заняття активної позиції) щодо соціокультурних цінностей, і тим самим - визначення сенсу свого існування. Особисте самовизначення має ціннісно-смислову природу, яка детермінує життєву перспективу особистості. Так Н.С. Сушик вважає, що найважливішим у процесі становлення професіоналів є формування професійно-гуманістичних рис майбутнього фахівця, тобто засвоєння ним тієї частини основ людської діяльності, яка тісно пов'язана із розв'язанням проблем благодійності, доброти, чесності, які потрібні конкретній особистості, незалежно від обраної професії [9, 15]. Молодь на етапі професійної підготовки турбує багато серйозних питань: як знайти своє місце в житті, обрати справу у відповідності зі своїми можливостями і здібностями, в чому смисл життя, як стати справжньою людиною та багато інших. Не випадково дослідники пов'язують перехід від підліткового до юнацького віку з різкою зміною внутрішньої позиції, що полягає в тому, що спрямованість на майбутнє стає основною ціллю особистості і проблема вибору професії, подальшого життєвого шляху, знаходиться в центрі уваги інтересів, планів юнаків [3;1;8].
   Особисте самовизначення задає особистісно значущу орієнтацію на досягнення певного рівня в системі соціальних відносин, тобто задає соціальне самовизначення. На основі соціального самовизначення виробляються вимоги до певної професійної галузі, здійснюється (природно, не без впливу багатьох інших чинників) професійне самовизначення [6]. За К.А. Абульхановою-Славською, самовизначення - це усвідомлення особою своєї позиції, яка формується усередині координат системи соціальних відносин. При цьому вчена підкреслює, що від того, як складається система соціальних відносин, залежить самовизначення і суспільна активність студента [1].
   У психологічному плані особа, що самовизначилася, - це суб'єкт, що усвідомив, що він хоче (цілі життєві плани, ідеали), що він може (свої можливості, схильності, дарування), що він є (свої особові і фізичні властивості), що від нього чекає колектив, суспільство; суб'єкт, готовий функціонувати в системі суспільних відносин [7].
   Особистість в студентські роки рідко буває однозначною. Вона завжди суперечлива і мінлива. Вчений Г.М. Дубчак, вивчаючи проблеми міжособистісних конфліктів студентів у період навчання у вузі, виокремлює конфлікти, викликані проблемами соціальної взаємодії, що визначаються рівнем впевненості в собі, наявністю друзів, можливістю ведення активного життя, свободою у діях і вчинках. Також вказує на тісний взаємозв'язок між внутрішньоособистісними конфліктами особистості та фрустрацією, тривожністю, рівнем внутрішнього дискомфорту, зниженням потреби в досягненні, тобто соціальною адаптованість особистості [6].
   Вступ до вузу для більшості першокурсників є новим періодом життя і вимагає активного пристосування до умов студентського буття. Різкий перехід від адаптованого і відносно комфортного життя під опікою батьків та вчителів до менш детермінованого ззовні студентського часто у першокурсників розпочинається з критичних обставин. Вади здоров'я, житлові і фінансові нестатки, непосильність навчального матеріалу, невміння організувати свій час, неприйняття студентською групою, неуспіх у протилежної статі і т.д. можуть переживатися як трудність, яка робить неможливим здійснення мотиву самореалізації [8].
   Але якщо навіть випускник малотривожний, і все складається вдало, різка зміна способу життя, включення в новий вигляд діяльності, спілкування з іншими людьми викликають значну напруженість. Нова життєва ситуація вимагає адаптації до неї. Допомагають в цьому упевненість в собі, відчуття компетентності, підтримка сім'ї та інше.
   Дієвість соціальної адаптації студента до нових обставин залежить від того, наскільки адекватно він переживає свій новий соціальний і міжособистий статус, свої права і обов'язки, наскільки його можливості відповідають соціальним очікуванням. Адаптація до студентського життя відбувається легше при наявності у свідомості першокурсника закладеної ще з дитинства, смислової установки вчитися для свого майбутнього, операційної установки-звички регулярно працювати над учбовим матеріалом, знаходити собі достойне місце в групі ровесників через спілкування [5]. Новачок повинен досягти нової душевної рівноваги і цільової осмисленості свого подальшого студентського буття, а для цього переживання мають перетворити ситуацію навчання у вузі з безглуздої і тяжкої у осмислену, привабливу і звичну.
   За нашими дослідженнями, найсуттєвішими чинниками, що впливають на рівень успішної адаптації студентів-першокурсників, можна назвати такі: емоційна стабільність та емоційний стан особистості; вольова сфера особистості; самооцінка; сфера міжособистісних стосунків; особливості поведінкових стратегій; степінь інтеграції “образу Я”: відповідність між Я-реальним та Я-ідеальним, сформованість образу майбутнього.
   Дані досліджень вказують на існування в молодіжній свідомості протилежних тенденцій соціалізації:
   1) несе в собі всі ті позитивні життєві орієнтації, які такі важливі для будь-якого суспільства і яких воно чекає від молодої зміни ( серед цих орієнтацій прагнення продуктивно і чесно трудитися, інтерес до знань, цінність безкорисливої дружби);
   2) пов'язана із споживачем і розвагами, де для їх досягнення годяться будь-які методи.
   В юнацькому віці вже чітко видно спрямованість особистості. Одні студенти чітко орієнтовані на діяльність, навіть, якщо основна сфера їх діяльності ще не визначена, такі юнаки відрізняються вираженою потребою в досягненні, вмінні ставити перед собою конкретну мету, розподіляти і планувати свій час. Інші живуть, головним чином, уявленням; світ їх фантазій і мрій часто погано взаємодіють з їх практичною діяльністю. Треті пасивно пливуть за течією, орієнтуючись переважно на задоволення своїх сьогоднішніх потреб в спілкуванні, емоційному комфорті, і не надто замислюються над майбутнім. Четверті захоплюються всім потрохи.
   Звичайно мотиви, що лежать в основі професійної спрямованості, неоднорідні за походженням, характером зв'язку з професією:
   1. Групи мотивів, що виражають потребу в тому, що складає основний зміст професії.
   2. Група мотивів, пов'язана з віддзеркаленням деяких особливостей професії в суспільній свідомості (мотиви престижу, суспільної значущості професії). Очевидно, що зв'язок індивідуальної свідомості з професією набуває в даному випадку більш опосередкованого характеру.
   3. Група мотивів, що виражає потреби, що раніше склалися в особи, актуалізовані при взаємодії з професією (мотиви саморозкриття і самоствердження, матеріальні потреби, особливості характеру, звичок і т.д.).
   4. Група мотивів, що виражають особливості самосвідомості особи в умовах взаємодії з професією (переконаність у власній придатності, у володінні достатнім творчим потенціалом, в тому, що намічений шлях і є “моє покликання” і т.д.).
   5. Група мотивів, що виражають зацікавленість людини в зовнішніх, об'єктивно неістотних атрибутах професії. Нерідко саме ці мотиви породжують прагнення до окремих “романтичних” професій.
   До основних чинників, які сприяють позитивній мотивації навчання студентської молоді належать:
   1) усвідомлення найближчих і кінцевих цілей навчання;
   2) усвідомлення теоретичної і практичної значущості знань;
   3) емоційна форма подання навчального матеріалу;
   4) демонстрація “перспективних ліній” в розвитку наукових понять;
   5) введення завдань, які створюють проблемні ситуації навчальної діяльності;
   6) професійна направленість навчальної діяльності;
   7) наявність зацікавленості і “пізнавального психологічного клімату” в навчальній групі.
   Варто звернути увагу на той факт, що багато студентів не усвідомлює свого потенціалу, його значення в професійному розвитку і самовдосконаленні через слабкість мотивів саморозвитку, недостатнє розуміння причинного зв'язку між явищами, а також через негативний вплив соціального оточення.
   Серед чинників, які утруднюють процес професійного розвитку виокремлюють: невміння керувати собою, незнання своїх психофізіологічних можливостей, соціально-професійного потенціалу, розмиті особистісні цінності, невиразні особистісні цілі, призупинений саморозвиток, невміння розв'язувати проблеми, брак творчого підходу, низька здатність діяти в групі [3;4;7].
   Основними мотивами при виборі професії є майбутні очікування молодих людей, їх потреби, зокрема: отримання престижної роботи і матеріального забезпечення; самовдосконалення і саморозвиток; можливість самоствердитись і підвищити свій соціальний статус; можливість розширення контактів та одержання задоволення від спілкування з новими людьми; можливість довести цінність власної особистості; можливість займати лідерську позицію в групі; потреба у спілкуванні.
   Прихильники соціально-психологічного підходу (Г.М. Андреева, Н.Л. Коломінськимй, Л.Е. Орбан-Лембрик, Г.Й. Юркевич) наголошують, що професійне навчання не може існувати поза комунікацією, без співпраці та діалогу, без взаємодії та прийняття учасниками навчального процесу один одного. Спілкування опосередковує навчальну діяльність у трьох напрямках: спілкування з викладачами, спілкування з одногрупниками, професійне спілкування під час практики.
   Особистість майбутнього спеціаліста у контексті спілкування реалізується на таких рівнях як спілкування-взаємовплив, спілкування-діяльність, спілкування-обмін інформацією, спілкування-сприймання людьми один одного, спілкування - міжособистісні відносини.
   Студенти з демократичним стилем спілкування мають високий соціальний статус, тому що бачать у співрозмовнику особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаєморозумінні, самовираженні. У студентів з авторитарним стилем спілкування низький статус, тому що вони не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника, не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли.
   Спілкування виступає інтегруючою ланкою в процесі професійної підготовки майбутніх спеціалістів ( навчально-виховний процес -спілкування - особистість молодого спеціаліста).
   Саме під час вузівського етапу професійної підготовки завершується професійне самовизначення особистості, формування професійного світосприйняття, відшліфовуються професійні вміння і навички, набувається первинний професійний досвід. Все це здійснюється через безпосереднє спілкування викладача з студентом, міжособистісні контакти всередині студентської групи [51; 54].
   Наскільки соціальні зв'язки будуть задовольняти особистість, наскільки вона зможе себе реалізувати в них, настільки ефективною буде навчальна діяльність, а отже і професійне становлення студентів. Процес соціалізації студентської молоді відбувається в найближчому соціальному оточенні - соціальній групі. Студентська група як чинник професійного становлення особистості, а також первинний виробничий колектив та його роль в реалізації професійних потенціалів особистості є предметом дослідження багатьох вчених ( С.Д. Максименко, А.П. Петровський, В.А. Семіченко, В.О. Якунін, В.В. Бойко та ін.). Студентську групу неможливо розглядати ізольовано, поза взаємодією з соціумом. Та все ж доцільно розглядати зазначені явища з позиції системного підходу, оскільки оточуючий нас світ складають не окремі ізольовані явища, а сукупності взаємопов'язаних і взаємодіючих явищ, цілісні утворення. Студентська група є суб'єктом спілкування, співробітництва, спільної навчально-професійної діяльності, а “груповий чинник” є одним з вагомих у підвищенні ефективності навчання.
   Група повинна бути середовищем, сприятливим для вирішення проблем професійної підготовки, актуалізації отриманих знань, необхідних для здобуття професіоналізму особистістю, оптимізації пізнавальної діяльності студентів. Психологічними складовими потенціалу студентської групи є комунікативні, перцептивно-рефлексивні можливості групи, стиль внутрігрупової взаємодії, мотивація спілкування та діяльності, ціннісні орієнтації [148]. Вчені виокремлюють певні чинники, які визначають задоволеність особистості від спільної дії: усвідомлення мети, досягнення успіхів у роботі, впевненість в собі, позитивна оцінка своїх можливостей, прояв інтересу до діяльності, позитивне ставлення до діяльності, позитивна оцінка групи і свого місця в ній.
   Ступінь задоволеності студентами загальною професійною підготовкою значною мірою залежить від стилю взаємодії в групі, який визначається такими компонентами:
   1) рівень згуртованості у групі;
   2) наявність труднощів у спілкуванні в групі;
   3) вплив соціально-психологічного клімату в групі на успішність процесу навчання;
   4) наявність конфліктів;
   5) присутність неформальних об'єднань всередині формальної структури студентської групи;
   6) вплив атмосфери факультету на характер внутрішньо групової взаємодії;
   7) ціннісно-орієнтаційна єдність групи.
   Сприятливий психологічний клімат стимулює членів групи до активності і сприяє удосконаленню професійних умінь. І як наслідок, продукує відносини товариського співробітництва і взаємоповаги, у яких особистість відчуває задоволеність від своєї приналежності до студентської групи. Рівень розвитку групи “підтягує” і оптимізує індивідуальні особливості кожного студента.
   На процес професійної підготовки майбутніх спеціалістів мають вплив динамічні процеси в студентській групі, психологічний клімат, рівень потреби у спілкуванні членів групи, рівень емпатії та рефлексії, задоволеність міжгруповою взаємодією. У процесі діяльності студентської групи відбувається координація дій однієї людини з іншими індивідами, координація їх комунікативних можливостей і зусиль.
   Психологічні особливості соціалізації студентської молоді в значній мірі визначаються впливом педагогічного колективу вузу. Спеціально підготовлені, уповноважені і, головне, референтні для студентів люди (викладачі, старшокурсники, куратори, адміністратори, психологи) мають допомогти першокурсникові прийняти нові обставини. Викладач включає в сферу впливу і взаємовпливу студентів, робить їх співучасниками обміну інформацією, діями з метою підвищення процесу професійної підготовки як на когнітивному, так і на особистісному рівнях.
   Незважаючи на те, що у навчально-професійній діяльності студентів виявляється залежність від зовнішніх чинників, з іншої позиції можна стверджувати, що людина має свободу вибору. Вона здатна здійснити вільний вибір, самостійно визначити свій життєвий шлях, прагнути задовольнити одну потребу і гальмувати іншу. Після здійснення вибору людина розуміє, що мала змогу вчинити інакше. Майбутній спеціаліст повинен бути вільний у виборі позиції в процесі навчання. Тому в навчально-виховному процесі важливо врахувати специфіку впливу зовнішніх чинників на внутрішню сферу особистості (її потреби, мотиви, можливості, емоційну сферу, тощо).
   Психологічні особливості соціалізації майбутніх спеціалістів визначаються і закономірностями засвоєння знань на різних етапах професійної підготовки: на 1 -му курсі закладаються основи професійних знань, теоретичні знання; на 2-3-му курсі відбувається пошукове засвоєння знань, які співвідносяться з досвідом, особистісними потребами; на 4-5-му курсі засвоєння знань відбувається на суб'єктивно-ціннісному рівні.
   Істотним моментом формування системи саморегуляції поведінки, стосунків з оточуючими у юнацькому віці є інтенсивний розвиток й упорядкування ціннісних орієнтацій, які виступають узагальненою характеристикою і показником реального процесу становлення особистості.
   В процесі соціалізації студентів в середовищі навчального закладу на основі сформованої самосвідомості формується професійне “Я” особистості. Особисте самовизначення студентів - це головне утворення раннього юнацтва, усвідомлення свого місця в теперішньому і майбутньому, народження життєвої перспективи, уявлення про цінності оточуючої дійсності, про своє ідеальне Я, про те, щоб хотілось створити в житті. Певна зрілість цих психологічних утворень сприяє самовизначенню і подальшому розвитку особистості.
   Отже, ефективність соціальної адаптації, а значить і соціалізації студента залежить від того, наскільки він адекватно сприймає зовнішній світ і наскільки складними є переживання його внутрішнього світу. Ступінь адаптованості до обставин студентського життя виражається мірою узгодженості внутрішніх потреб з можливостями реалізації цих потреб у конкретній ситуації навчання у вузі. Роль студента вимагає досить складного внутрішнього світу, який би був здатний узгодити мотиви як з наявними засобами, так і з умовами досягнення.
   Висновки та перспективи подальших наукових досліджень. Проведений теоретико-методологічний аналіз феноменології соціалізації в контексті дослідження проблеми професійного становлення майбутніх фахівців дозволив зробити наступні висновки.
   Соціалізація - це багатогранний процес засвоєння людиною досвіду суспільного життя, культури людських стосунків, соціальних норм, необхідних для ефективної взаємодії з людьми, оволодіння соціальними ролями, видами діяльності, різними формами спілкування. Вона включає також активне пізнання людиною навколишньої соціальної дійсності, оволодіння навичками індивідуальної і групової роботи, розвиток необхідних для цього здібностей. Джерелом цього процесу є суб'єктна активність студентів, яка вибірково реагує на різноманітність рольових очікувань відповідно до власних потреб та уявлень про себе (професійне Я). Дослідницький інтерес становить широкий спектр проблем життєдіяльності майбутніх спеціалістів: від його учбової активності та професійних орієнтацій до взаємовідносин з батьками, здоров'я та проявів девіантної поведінки; зміст та спрямованість ціннісних орієнтацій.
   Проведений аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що навчальний процес вузу характеризується переважною спрямованістю на розвиток пізнавальної активності студентів, а соціальний аспект професійної діяльності відступає на другий план і не реалізується, що породжує суперечності між теоретичною освітою студентів і недостатнім рівнем їх підготовки до організації взаємодії у колективі. Це значно утруднює процес успішної соціалізації. Необхідно поєднувати в процесі навчання теоретичну, практичну підготовку та самостійну роботу студента, що дозволить студентам на більш високому рівні здійснювати свою професійну діяльність.
   Тільки завдяки процесам соціалізації в умовах підготовки майбутніх спеціалістів можливою є передача і засвоєння професійних знань, формування професійних вмінь та навичок, розвиток професійного світосприйняття майбутнього фахівця і поряд з цим задоволеність і ефективний розвиток глибинних сторін його особистості: потребово-мотиваційної сфери, когнітивної, соціальної, сфери особистісного розвитку і самовдосконалення.
   На підставі проведеного теоретичного аналізу нами показано стан розробки проблеми соціальної природи професійної підготовки майбутніх спеціалістів, їх соціалізації та визначено коло питань, що потребують поглибленого аналізу та дослідження: теоретичне обґрунтування змісту соціалізації студентської молоді, виявлення її психологічних складових; дослідження впливу соціалізації студентської молоді на успішність професійної підготовки майбутніх спеціалістів; окреслення шляхів актуалізації психологічних особливостей соціалізації студентської молоді на етапі професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Альбуханова-Славська К.А. Стратегия жизни. - М.: Наука, 1991. -299 с.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Аспект Пресе, 2001. -376 с.
3. Бойко В.В. Социально-психологический климат коллектива и личности/Бойко В.В., Ковалев А.Г., Панферов В.Н. - М.: Мысль, 1983. -206 с.
4. Васильєв Я.В. Ситуативний підхід у психології та рівнева структура особистості // Педагогіка і психологія.- 1999.- №2. - С. 5-10.
5. Горностай П.П. Социализация личности и психологические роли //Теоретические и прикладные вопросы психологии.-Вып. 3.- Ч. 1. -СПб, 1997. - С. 325-330.
6. Дубчак Г.М. Внутрішньоособистісні конфлікти студентів у період навчання у ВНЗ: Автореф.... дис. канд. психолог, наук. - К., 2000. - 19 с
7. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): Монографія. - К.: МАУП, 2000. - 286 с
8. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Социальная психология малой группы: Учебное пособие для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2001. - 318 с.
9. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Поголыиа В.М. Межличностное общение. Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2001. - 544 с.
10. Максименко С.Д. Саморозвиток суб'єкта навчальної діяльності. // Психолог. - 2004. - лют.( №5). - С.2-5.
11. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: У 2 кн. Кн: 1 Соціальна психологія особистості і спілкування. - К.: Либідь, 2004. -576 [1] с
12. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи. / Л.Г. Подоляк, Юрченко В.І. - К.: ТОВ “Філ-студія”, 2006. - 320 с
13. Сушик Н.С. Педагогічна технологія формування гуманістично-професійних якостей майбутніх фахівців. Автореф. дис... канд. психолог, наук. - Івано-Франківськ, 1996. -23 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com