www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічна характеристика функціональних стратегій професійних утруднень педагога
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічна характеристика функціональних стратегій професійних утруднень педагога

Н.В. Перегончук

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ ПРОФЕСІЙНИХ УТРУДНЕНЬ ПЕДАГОГА

   Постановка проблеми. У психології проблема взаємозв'язку діяльності та особистості, професії і свідомості набула широкого поширення. Професійна діяльність вчителів відрізняється від інших категорій праці постійною нервово-психічною й емоційною напругою, обумовленою як змістом, так і умовами педагогічної роботи. До таких умов можна віднести труднощі педагогічної діяльності, виникнення різного роду бар'єрів, перешкод, конфліктів.
   Аналіз численних праць з проблеми професійних бар'єрів дозволив визначити основні критерії, в рамках яких розкривалось це поняття. До таких відносять умови виникнення, функцію, структуру і закономірності їх розвитку, умови і способи їх подолання. Зупинимося детальніше на аналізі ряду ознак, функцій і способу походження.
   Аналіз проблеми дослідження. Проблема психологічних труднощів знайшла певне відображення в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених, таких як: А. Адлера, Г. Андрєєвої, Е. Берна, Л. Божович, І. Бурганово, О. Єльнікової, В. Казанської, А. Кан-Калик, Дж. Келлі, В. Куніциної, В. Лабунської, А. Леонтьева, О. Лещинської, Б. Ломова, Я. Луп'яна, А. Міляєвої, С. Назметдінової, Ю. Орлова, В. Панфьорова, Б. Паригіна, А. Петровського, М. Подимова, К. Роджерса, Н. Кузьміної, А. Маркової, П. Полякової, І. Зимньої, В. Сластьоніна, К. Фопеля, Р. Шакурова.
   Метою статті є здійснення теоретичного дефінітивного аналізу професійних утруднень у педагогічній діяльності.
   Завдання статті:
   1) узагальнити наявне неформативне оснащення наукової категорії “психологічний бар'єр”;
   2) виокремити сутнісні характеристики “психологічного захисту” та його виявів у професійній діяльності вчителя;
   3) інтегрувати параметри функціональних стратегій професійних утруднень педагога.
   Бар'єр - це психологічна категоріальна одиниця. Залежно від проблем, що досліджується, змісту та інших параметрів значення поняття “бар'єр” у різних психологів має різне формулювання: труднощі, перешкоди, які заважають спілкуванню, діяльності; блокування; “стопор”, який блокує мислення (Є. де Боно), законсервований приховуваний емоційно-інтелектуальний потенціал активності (Б. Паригін), відношення між елементами системи, які обмежують свободу руху (Р. Шакуров); негативний вплив минулого досвіду - інтерференція (В. Мухортов); негативний перенос минулих установок (О. Фенихель); суб'єктивний стан напруженості, невдоволення (Н. Кузьміна); стан призупинення або перерви у роботі (А. Маркова). Незважаючи на різноманітність визначення поняття “бар'єр”, усі ці трактування з'ясовують необхідність вживання цього терміну і охоплюють конкретне явище.
   Таким чином, попередній аналіз змісту поняття “бар'єр” дає нам підстави вважати, що в його зміст входить: припинення діяльності через виникнення особливих перешкод як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Труднощі, бар'єри за своїм характером можуть виражати як позитивну, так і негативну функцію. У певному значенні синонімами цього поняття можуть виступати такі, як “критична ситуація”, “критичний момент”, “кризова ситуація”. Подібна невизначеність у трактуванні значення бар'єру дає нам підстави розглянути його більш глибоко, особливо в аспекті способу походження і функцій.
   Виклад основного матеріалу. За способом походження бар'єр інтерпретується як інтерференція або феномен, що виникає на межі між новим і старим у досвіді суб'єкта. Труднощі спостерігаються в усвідомленні людиною події і неадекватності застосування конструктів минулого досвіду в інтерпретації цієї події, в його вирішенні, що часто асоціюється з негативним впливом колишнього досвіду, появі і розумінні нового.
   Близький до даної інтерпретації В. Мухортов, який трактує бар'єр як інтерференцію, а саме як “негативний вплив” минулого досвіду, що перешкоджає розумінню і правильній оцінці ситуації, фактів, закономірностей, вибору способів дії, стратегій вирішення проблеми. Аналогічне визначення подається в електронному словнику: “Під психологічним бар'єром розуміються труднощі, які зазнає людина при вибірковій актуалізації своїх можливостей у процесі розв'язання творчих задач. Процес включення (спогади) - елементів минулого досвіду не завжди забезпечує появи новоутворень у творчому мисленні, а в деяких випадках це навіть може ускладнити пошук правильного рішення. Однією з причин виникнення труднощів є наявність у завданні таких умов, які актуалізують стереотипні дії, що раніше склалися і не дозволяють знайти нові умови, для вирішення творчого завдання” [2].
   В аспекті діяльності, спілкування психологічні труднощі вивчалися О. Бодальовим, В. Залюбовською, В. Куніциною, В. Лубанською, Є. Лещинською, А. Рояк, Є. Цукановою. У працях цих дослідників бар'єр розглядається як найвищий рівень вираження труднощів, який жорстко блокує певний процес і подальше його продовження виявляється неможливим і має на увазі особливе його подолання.
   У роботах А. Петровського, М. Ярошевського бар'єр осмислюється як стан неадекватної пасивності суб'єкта відносно виконання певної діяльності, що супроводжується посиленням негативних переживань та виникнення негативних емоцій, а саме таких явищ, як: тривога, страх, фрустрація, що може призводити до неблагополуччя психічного здоров'я, деформації особистості, появі синдрому професійного вигорання, професійних криз. У свою чергу, психологічний бар'єр, який виникає на базі спілкування, розглядається, як комунікативний. І в першому, і в другому визначенні це призводить до припинення певного процесу через особливу його складність.
   С. Назметдінова конкретизує причини такого припинення, пояснює це “глибокою внутрішньою роботою з усвідомлення критичної ситуації, зародження переживання, оцінки травмуючого впливу і подальшого подолання бар'єру або захисту від нього”. Перешкодою, що блокує діяльність, є момент переживання й оцінки критичної ситуації” [6].
   P. Нємов у своєму визначенні наголошує на внутрішньому характері перешкод, конкретизуючи їх швидше в емоційно-забарвлених термінах: небажання, страху, невпевненості. Саме ці причини заважають людині успішно завершити ту чи іншу діяльність. Автор пов'язує бар'єр з критичною крапкою, що перешкоджає подальшому руху діяльності, викликає певні емоційні стани і стимулює виникнення психічної активності щодо його подолання [2].
   На думку М. Подимова труднощі у тій чи іншій діяльності є чинником як “стимулюючим, так і руйнуючим діяльність” [8].
   Психологами (А. Кан-Калик, А. Леонтьев, А. Мудрик, А. Сергеева, Т. Яценко) розроблено класифікацію бар'єрів педагогічного спілкування. Труднощі спілкування спостерігаються тоді, коли взаємодія між учасниками не сприяє їх психічному розвитку й негативно позначається на їхньому емоційному самопочутті. В окремих випадках це може стосуватися лише одного з партнерів по спілкуванню. Зокрема спостерігається в таких дисфункційних стратегіях спілкування, як імперативна і маніпулятивна, котрі породжують особистісні деструкції. При імперативній ефект досягається завдяки механізмам підкріплення й покарання. На рівні поведінки це виражається в тенденції підкорення інтересів партнера власним бажанням і потребам. Таке спілкування не зачіпає внутрішньо-особистісний аспект, який ретельно охороняється “психологічними захистами”.
   Маніпулятивна стратегія не менш дисфункційна, але відрізняється прихованістю засобів психологічного впливу на іншу людину з метою задоволення власних потреб.
   Обидві стратегії порушують принципи рівності, партнерства, гуманізму, що спричинюються наявністю особистісної проблеми суб'єкта.
   Особистісна проблема - це така, яку суб'єкт сам не може розв'язати внаслідок не усвідомлення її передумов, казуальних аспектів, пов'язаною із внутрішньою, стабілізованою суперечністю.
   Будь-яка запрограмована поведінка, що є супутником особистісної проблеми, зорієнтована лише на інтереси власного “Я”, без урахування інтересів інших людей, обмежує свободу розвитку особистості, перетворює її на механізм, робить її нецікавою й “читабельною” для оточення. Особистісна деструкція суб'єкта, яка визначає дисфункції спілкування, може виражатись у замаскованих невротичних симптомах, які часто не розпізнаються суб'єктом. При цьому в поведінці починають домінувати ірраціональні компоненти [11].
   У соціальній психології дослідженням бар'єрів у спілкуванні займався Б. Паригін. Під психологічним бар'єром автор має на увазі такий психічний стан людини, який консервує прихований потенціал її активності. При цьому Б. Паригін виділяє наступні функції психологічних бар'єрів у спілкуванні: захисту інтересів, цілісності і автономії особистості або спільності; розгортання внутрішнього потенціалу особистості, мобілізації їх власних ресурсів; консервативна функція пов'язана з “заморожуванням”, гальмуванням духовного потенціалу особистості [2].
   Р. Шакуров пропонує розглядати стосунки людини з дійсністю як активну форму взаємодії, спрямованої насамперед на подолання різних перешкод - бар'єрів (фізичних, соціальних, ціннісних, інформаційних, емоційних тощо), що виникають на шляху задоволення її потреб. Першорядна функція бар'єрів полягає в мобілізації внутрішніх ресурсів [10]. У розумінні автора - універсальний і постійний атрибут життя, її обов'язковий і необхідний супутник. Вони існують скрізь, де взаємодіють якісь сили, рухи незалежно від їх природи. Вони забезпечують акумуляцію і регуляцію енергії, спрямовують, корегують і впорядковують різні дії. Р.Шакуров стверджує, що “бар'єр - це психологічний феномен, оскільки представлений у формі відчуттів, переживань, образів, понять тощо, в якому відображенні властивості об'єкта, здатного обмежувати прояви життєдіяльності людини, перешкоджати задоволенню її потреб” [10].
   Простежуючи взаємозв'язок генезису емоційно-ціннісних відносин з бар'єрами в напрямі “особистість і бар'єр”, дослідник виявив, що бар'єр створює такий внутрішній стан, який визначається ступенем його чутливості до певних предметів”. Хоча бар'єр не завжди переживається суб'єктом як емоційний дискомфорт, оскільки часто він не усвідомлюється [10].
   На конструктивній ролі “бар'єрів” наполягав К. Левін. Істотно важливий момент формування особистості дослідник виводить із специфіки “мета - бар'єр”. Успішне подолання труднощів у своїй професійній діяльності підвищує рівень домагань особистості, сприяє створенню “тимчасових перспектив”, що у свою чергу, стимулює активність і психічний розвиток. Згідно з одержаними експериментальними даними Є. Туманова, бар'єр у своїй основі має подвійний характер - він може або обмежувати, або ж навпаки підвищувати активність людини. Автором доведено, що тип бар'єрів обумовлений причинами змістовно-смислового порядку. В одних випадках суть бар'єру полягає в створенні суперечностей, смисловому конфлікті, які необхідно подолати. Так змістовно-смисловий бар'єр полягає в уникненні цілей і зовнішніх вимог, які суб'єктивно для особистості є менш бажаними, але об'єктивно необхідними. В інших випадках відбувається ігнорування менш значущих мотивів і цілей, а емоційно-вольові ресурси зосереджуються на найпріоритетніших [9].
   Проблема психологічних труднощів у педагогічній діяльності відображена у працях Н. Кузьміної. Вона визначає труднощі в педагогічній діяльності педагога як суб'єктивний стан напруженості, невдоволення, що нав'язується зовнішніми чинниками й залежить від характеру самих чинників освітньої, моральної та фізичної підготовленості людини до діяльності й ставлення до неї. Труднощі педагогічної діяльності виникають за певних умов, коли вчитель усвідомлює педагогічне завдання, але не знає як його вирішити, а також, коли одержаний у процесі діяльності результат не задовольняє педагога і він шукає нове рішення [3].
   Т. Полякова, розглядаючи дидактичні труднощі у професійній діяльності вчителя, вказує на те, що вони, крім негативної, можуть виконувати стимулюючу і індикаторну функцію у педагогічній діяльності. Процес пошуку розв'язання труднощів викликає не тільки стан напруженості, тривожності, невдоволення, а й мобілізації, вольової зібраності, емоційного піднесення. Індикаторна функція труднощів полягає у виділенні об'єктивних чинників, які гальмують процес формування педагогічної майстерності (зовнішня сторона цієї функції). Внутрішня сторона виявляється суб'єктивно у вигляді самооцінки, критичності, окреслюючи найскладніші для даної особистості аспекти діяльності [3].
   Велике значення у вирішенні проблеми психологічних труднощів педагога мають праці А. Маркової. Вона відзначає: “Труднощі - це стан зупинки або перерви у роботі, зіткнення з перепоною або перешкодою, неможливістю переходу до наступної ланки діяльності” [3].
   Дослідниця виділяє позитивну функцію труднощів, що виражається у двох значеннях:
   а) індикаторне (привернення уваги вчителя);
   б) стимулююча, мобілізуюча (активізація діяльності вчителя спрямована на аналіз і подолання труднощів, набуття досвіду).
   В той же час А. Маркова фіксує і негативну функцію труднощів:
   а) стримуюче (у випадку відсутності умов для подолання бар'єрів або наявності невдоволення собою);
   б) деструктивне, руйнівне (труднощі призводять до зупинки, розпаду діяльності, бажання піти із певної професії) [3].
   Американський психоаналітик Р. Чессик розглядає психологічний бар'єр у формі переносу як свого роду блокатора, що проявляється як опір, як захисна реакція. Перенос є формою опору, за допомогою якої пацієнти захищають себе від згадки і обговорення своїх інфантильних конфліктів, ядерних конфліктів дитинства [2].
   Розгляд труднощів, бар'єрів у діяльності приводить до висновку про відсутність єдиної думки у дослідників щодо трактування їх функцій. Частина з них сходиться на тому, що провідною з них є захисна, інші -мобілізаційна, що стимулює певну активність, треті вважають за основу функцію розгортання певного потенціалу або створення тимчасових перспектив.
   Поняття “психологічного захисту” було введене 3. Фрейдом як засіб розв'язання конфлікту між свідомим і несвідомим. Основну функцію “захистів” 3.Фрейд вбачав у зниженні емоційної напруженості, щопровокувалася тривогою за здійснення певних цілей, яким суперечили потяги. Ґрунтовні дослідження цього феномена були проведені дочкою 3. Фрейда - Анною Фрейд, інші ж автори (Ф. Басін, О. Бодальов, Ф. Василюк, Я. Коломийський, Б. Паригін, А. Дреєр, Ф. Фокс, Б. Фурст) хоч і вказують на поняття “психічних захистів” як досить вагоме явище для розуміння психіки, проте спеціально його не досліджували. Тому, у психологічній літературі часто зустрічається розуміння “психічних захистів” як окремих механізмів, що існують автономно. Це -раціоналізація, проекція, перенесення, регресія, катарсис, ідентифікація, заміщення та ін, їх характер відображає єднання свідомого з несвідомим у кожного суб'єкта.
   Загальна характеристика усіх видів “психологічних захистів” - це є неусвідомлення, тому спостерігати можна тільки зовнішні прояви роботи захисних механізмів, звичайна поведінка спотворюється, може з'явитись невмотивована боязкість, невпевненість у собі, вразливість.
   Т. Яценко розглядаючи “психічні захисти”, а значить про захисну функцію, яка закріплюється різними авторами за поняттям бар'єр, вказує, що завдання захистів можуть трактуватися двояким шляхом: з одного боку, зберегти незмінними й задовольнити інфантильні інтереси “Я”, а з іншого - забезпечити захист “Я” в сучасних умовах життєдіяльності суб'єкта. У зв'язку з цим вона виділяє два види захистів: базові захисти й ситуативні (периферійні) захисти. “Психічні захисти” лежать у площині опорів, які відображають складність відношень між свідомим і несвідомим [11].
   В базових захистах осідає весь інфантильний емоційно значущий досвід суб'єкта, пов'язаний із “людьми дитинства”. Ці люди визначаються наявністю до них первинних лібідозних потягів, які невидимо програмують актуальну поведінку. Ця система виражається в певній логіці несвідомого, яка є когнітивною базою “психічних захистів”. Когнітивний рівень захистів характеризується системними якостями, що не усвідомлюється суб'єктом. Вони підкорюються єдиному механізмові: “від слабкості до сили”, хоч у кожного суб'єкта вони досить індивідуалізовані.
   Індивідуальна неповторність має вираження в системі “умовних цінностей”, в їх ієрархізації за силою значущості для суб'єкта, оригінальній у кожному конкретному випадку. “Умовні цінності” лежать ближче до базових цінностей, ніж “захисні” засоби, пов'язанні з ситуацією. “Умовні цінності” та периферійні захисти здійснюють функції проміжного ланцюга між базовими захистами та об'єктивною реальністю.
   Об'єктивування логіки несвідомого - це один із найважливіших способів надання допомоги суб'єктові з метою самостійного розв'язання ним власних особистісних проблем. В результаті зростає психологічна сила суб'єкта за рахунок розширення поля його свідомості та вивільнення його енергії, яку поглинали витіснення. Тим самим розум звільняється від деформацій, що мали місце у власній рефлексії та сприйманні ситуації спілкування. Розв'язання суб'єктом особистісної проблеми сприяє нівелюванню внутрішньої суперечності психіки шляхом налагодження зв'язків між свідомим і несвідомим.
   “Психічні захисти - це внутрішньо зумовлене структурне утворення психіки, якому властива системність функціональних проявів, що виражається в логіці несвідомого. “Захисти”, які її реалізують відносять до базових. Периферійні ж, або ситуативні “захисти” хоч і пов'язані з базовими, в більшій мірі слугують адаптації до ситуації “тут і тепер”, аніж завершенню тенденцій, породжуваних потягами дитинства [11].
   У концепції особистісних змін П. Лушин виклав психоіммунологічне уявлення про природу механізмів “психологічного захисту”.
   Дане явище можна викласти в наступних положеннях:
   а) Психологічний захист - це механізм, який хоча б на деякий час, запобігає особистість від негативних наслідків зміни власного “Я”-образу в процесі взаємодії з навколишнім середовищем.
   б) Психологічний захист є “перехідною формою” [4] або за виразом М. Мамардашвілі [2], так званою “перетвореною формою”, суть якої полягає у тимчасовому збереженні особистості. “Перехідна форма” характеризується високою парадоксальністю, суперечністю, невизначеністю.
   в) 3 одного боку, психологічний захист завершує або обмежує колишній контекст розвитку, а з іншого - розкриває або задає програму подальшого розвитку.
   г) Психологічний захист - це своєрідна голограма, що має, як мінімум, три виміри. Одне з них - збереження особистості за допомогою відходу або ізоляції травмуючих чинників зовнішнього або внутрішнього середовища. Друге - боротьба з цими чинниками. Третє - прийняття або адаптація до чужорідного [4].
   Найбільш загальне логічне визначення “психологічного захисту” ґрунтується на збереженні та цілісності особистості в умовах зовнішньої або внутрішньої загрози. Ознакою загрози є не стільки наявність негативного впливу, скільки відсутність новоутворень, що забезпечують прогрес і перехід на новий етап розвитку, тобто відсутність постійного руху і особистісних змін, які дозволяють зникати старому і з'являтися новому. Ізоляцію можна пояснити як вироблення нових основ життєдіяльності, нової ідентичності, так як захищаючому потрібен час для адаптації та самозміни. В другому випадку “захисту” як агресії і боротьби, давно відомо, що переможець змінюється не менш, від переможеного, перебираючи на себе його якості. Це ж можна сказати і про прийняття чужорідного: приймаючи суб'єкт змінюється за рахунок розширення внутрішнього простору, дозволяючи існувати з раніше неприйнятним [4].
   З огляду на логіку розвитку особистості і її здоров'я, то її цілісність забезпечується не стільки запобіганням і подоланням ознак неблагополучия й проблемності в оточуючому середовищі, скільки в якості джерела реконструктивної активності особистості.
   Розгляд різних видів психологічних захистів показує, що одна група захистів змінює систему цінностей, включає нове в цю систему, а інша, навпаки, не приймає його зберігає своє внутрішнє “Я”.
   Отже, “психологічний захист” у роботах П. Лушина інтерпретується з одного боку, як фактор протидії, боротьби з певним явищем, а з іншого, як “перехідна форма” розвитку (вироблення нових стратегій життєдіяльності особистості).
   Висновки. Таким чином, проблема труднощів досліджується у психологічній науці у різних аспектах. За своїм походженням бар'єр ми вважаємо перехідним явищем. Він є граничним явищем між уже засвоєним і новим контекстом у розвитку особистості. Труднощі можуть супроводжуватись яскравими емоційними переживаннями як негативного, такі позитивного характеру. На основі бар'єрів відбувається встановлення зв'язку між явищами, що раніше відштовхувались і формуванням нових за типом, що і є розвитком. Психологічні труднощі можуть бути також описані у контексті роботи імунної системи як один з компонентів збереження особистості, її психологічного здоров'я. Іншими компонентами можуть виступати психологічний захист і формування нових можливостей розвитку особистості.
   У своєму дослідженні ми виходимо із того, що труднощі у педагогічній діяльності вчителя не знижують професійний рівень особистості, а навпаки сприяють його постійному зростанню, не стільки активізують його можливості і вичерпують приховані ресурси, а скільки становлять основу для постійного оновлення і реконструкції.
   Перспектива дослідження. У наступних роботах ми плануємо детальніше опрацювати проблему співвідношення конструктивної та деструктивної функцій бар'єрів та їх вплив на професійний та особистісний розвиток педагога.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987.
2. Кідалова М.М. Проблема психологічних бар'єрів: теоретичний аналіз поняття. Збірник наукових праць (Психологічні науки). - № 4. -Бердянськ: БДПУ, 2007. - С 44-53.
3. Ковальчук О. О. Проблема психологічних бар'єрів у професійній діяльності вчителя.// Проблеми загальної та педагогічної психології. К., 2006. -Т. - 8. - вип. 3. - С 151-159.
4. Лушин П. В. Психологическая защита психоиммунологический и экофаситалитивный контексты анализа // Простір арт-терапії: образи, проблеми, ресурси. - Матеріали 4 Міждисциплінарної науково-практичної конференції з міжнародною участю. - Київ, 2007. - С 36-40.
5. Мухортов В. В. Психологические барьеры в изобретатильстве: Дис. канд. психол. наук. - М., 1989.
6. Назметдинова С. С. Психологические барьеры и барьероустойчивость в професиональной деятельности учителя: Афтореф. дис. канд. психол. наук. - М., 2005. - 13 с.
7. Парыгин Б. Д. Социально-психологические барьеры и его функции // Философия и социальная психология. - Л.: ЛГПИ, 1974. -С. 22-29.
8. Подымов Н. А. Психологические барьеры в професиональной деятельности учителя: Дис. док. психол. наук - М.,1999. - 390 с.
9. Туманов Е.Д. О функциях и типах психологических барьеров личности. // Социально психологические и нравственные аспекты изучения личности. - М., 1988. - С. 82-86.
10. Шакуров Р.Х. Барьер как категория и его роль в деятельности // Вопр. психол. - 2001. - №1. - С. 3-18.
11. Яценко Т. Я С. Психологічні основи групової психокорекції; Навч. посібник. - К.: Либідь, 1996. - 264 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com