www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Соціально-психологічний аналіз деяких особливостей фінансової поведінки молоді
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Соціально-психологічний аналіз деяких особливостей фінансової поведінки молоді

В. В. Мяленко

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДЕЯКИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФІНАНСОВОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ

   Сфера фінансової поведінки досліджується переважно економічними науками, при чому її психологічний аспект, як правило, ігнорується. Тому актуальним видається вивчення соціально-психологічної природи сучасної фінансової поведінки та механізмів, що її зумовлюють. Особливість сучасних процесів фінансової активності полягає в тому, що вони формуються під тиском різноспрямованих чинників: частково зумовлені батьківськими патернами, містять елементи нової ринкової економіки, відображають складні соціальні-економічні процеси та явища. Почасти тому значна частина молоді вважає, що рівень їхнього добробуту залежить не від власних зусиль, а від зовнішніх впливів та факторів. Чи не стане така позиція причиною фаталістичного відношення до життя, психології невдахи?
   Процедура дослідження. На першому етапі було проведено опитування з метою визначення найпоширеніших компонентів фінансової поведінки. Задля цього ми використали анкету з відкритим запитанням та контент-аналіз її даних для визначення основних моделей фінансової поведінки.
   На другому етапі було проведено опитування з метою диференціації виділених компонентів фінансової поведінки за віком, статтю респондентів, місцем проживання, соціально-професійною групою, освітою, рівнем доходу та його самооцінкою.
   Третій етап складався з двох підетапів. Перший - пілотажне опитування з використанням відібраних методик із метою уточнення психологічного інструментарію, що відповідає висунутим вимогам (ефективність виявлення показників, простота використання та ін.). Другий - власне дослідження з використанням вибраних методик і виявлення соціально-психологічних механізмів, що активують певні моделі фінансової поведінки.
   На четвертому етапі здійснювалася обробка отриманих даних із застосуванням методів математичної статистики та інтерпретація результатів, формулювання висновків.
   Методи дослідження: аналіз результатів наукових досліджень, моделювання, діагностичні методи, методи математичної статистики.
   Нами були використані наступні методики: “шкала суб'єктивного благополуччя”; “діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості”; “методика діагностики соціально-психологічних настановлень особистості в мотиваційно-потребовій сфері”; “методика діагностики рівня суб'єктивного контролю”; “діагностика емоційної спрямованості особистості”; “методика діагностики типу узагальнення мислення”; “діагностика стратегій імпунітивної поведінки в конфліктних ситуаціях”.
   Статистичні методи обробки даних включали методи факторного аналізу та статистичної перевірки значущості емпіричних даних (обробка даних методами багатомірної статистики проводилася в статистичному пакеті SPSS 14). Факторний аналіз провадився за методом головних компонент із обертанням Varimax Normalized; оптимальна кількість факторів, що виділилися, та їхня статистичназначущість перевірялися за критерієм “кам'янистого осипу” Р. Кеттелла [1, с 259-260].
   Результати дослідження. Під час аналітичної процедури нами було отримано сім факторів, що відображають процеси орієнтації, адаптації та реалізації особистості в умовах економічного простору. У межах цих факторів ми виділили вісім механізмів: уникання бідності, альтруїстична самоактуалізація, гедоністичне самоствердження, антиципація добробуту та дві пари полярних механізмів - діяльнісна самореалізація і споглядальне самоствердження; раціональне структурування і емоційне відсторонення.
   Механізм “уникання бідності” містить “момент” орієнтації на майбутнє, його передбачення та актуалізовує поведінку, спрямовану на досягання добробуту за рахунок матеріального накопичення, обережного, відкладеного в часі розподілу коштів.
   Назва “уникання бідності” досить незвична для механізму, проте соціальне явище уникання бідності, безумовно, існує. Крім того, цей вираз часто трапляється як в економічній та соціологічній, так і в психологічній літературі (є, зокрема, багато посилань на цю категорію в інтернет-ресурсах).
   Кожна людина певним чином сприймає і конструює світ та своє місце в ньому. Не усталена, мінлива соціально-економічна організація суспільства сприяє тому, що людина не відчуває себе в безпеці. Відчуття неспокою, тривоги, невизначеної загрози виявляється як на індивідуальному рівні (не хочу бути бідним), так і на груповому (хочу бути не біднішим за усіх). Виконуючи певні фінансові дії, людина прагне захистити, убезпечити себе від чогось страшного та невизначеного -бідності, злиденності. Обачливість, відстрочення, відсутність будь-якого ризику, поетапність допомагають відчути певну сталість, упевненість, надійність, стабільність і безпеку. Механізм “уникання бідності” є реакцією, що відображає пасивну адаптацію української молоді до нових соціально-економічних умов життя.
   Такий патерн фінансової поведінки, на наш погляд, певним чином зумовлено батьківським досвідом, набутим у часи радянського режиму, що виключав варіативність економічної діяльності, а надмірна “творчість” та активність узагалі могли бути покарані.
   Отже, молодь заклопотана не так питанням, як стати успішним і багатим, - як не бути бідним. Активація механізму “уникання бідності” супроводжується відмовою від соціальної активності прагнення до влади, знеціненням високого соціального статусу, певною зневірою до соціально-економічних інститутів. За соціальними страхами та невпевненістю криється прагнення реалізувати важливі життєві проекти, наприклад, придбання житла.
   Проте соціальна ідентичність спонукає молоду людину бути не гіршою за інших. Люди, принаймні частково, виражають себе за допомогою матеріальних символів і складають судження про інших, орієнтуючись на речі, які вони споживають. Особливість сучасних процесів соціального порівняння полягає в тому, що людина порівнює себе не із сусідами, а з колегами, героями телесеріалів, знаменитостями та представниками шоу-бізнесу [2, с 33]. Суспільство споживання підштовхує до вищого рівня матеріального добробуту. Надзвичайно важливо не бути бідним, гіршим, соціально неприйнятим та ін.
   Для з'ясування факту статистичної залежності між актуалізацією механізму і такими соціально-демографічними характеристиками реципієнтів, як вік, середній рівень доходу на одного члена сім'ї та його оцінка, форма освіти, місце проживання та соціальна група було застосовано метод двовимірного аналізу із реалізацією тесту хі-квадрат, створенням таблиць спряженості і з'ясуванням статистичних критеріїв для цих таблиць. Результати аналізу показали, що механізм “уникання бідності” тісно корелює із зазначеними ознаками. Так, велика значимість величини критерія хі-квадрат (р < 0,01, в окремих випадках р < 0,05) визначається полями таблиць спряженості.
   Аналіз вікових відмінностей функціонування механізму свідчить -рівень актуалізації механізму “уникання бідності” зростає від 44,4 % у 19-21 рік до 51,3 % у 22-23 роки та 63,2 % у 35-55 років. Таке зростання показує, з одного боку, посилення інтенсифікації механізму “уникання бідності” з віком, з другого - регрес таких соціальних цінностей, як високий соціальний статус, активність у суспільстві, влада та ін. На наш погляд, це пояснюється зростанням рівня самостійності та відповідальності за власні економічні дії, певною зневірою до соціально-економічного інституту, зсувом ціннісних орієнтацій від суспільного добробуту до власного (посиленням індивідуалістських тенденцій досягання добробуту). Досягання власного добробуту протиставляється громадським цінностям та позитивним змінам у суспільстві.
   Також, спостерігається лінійний зв'язок кореляції між зазначеним механізмом і середнім рівнем доходу на одного члена сім'ї: Процентне навантаження дорівнює 62,2 %, якщо рівень доходу не перевищує 300 гривень; 49,2 %, - якщо рівень доходу становить від 300 до 500 гривень, 41,2 % - при рівні доходу, що перевищує 500 гривень. Отже, рівень доходу варіює суб'єктивне відчуття захищеності та стає гарантом соціального і матеріального забезпечення. Високий рівень доходу забезпечує впевнений доступ до благ, гроші правлять за реальний символ багатства, передумову того, що їхній власник (незалежно від особистих рис) наділяється перевагами і може (потенційно або реально) робити дії і вчинки, які недоступні більшості людей. Відповідно високий рівень доходу суб'єктивно захищає людину від страху бути бідною, незахищеною, соціально неприйнятою тощо.
   Лінійний кореляційний зв'язок відображає динаміку взаємодії механізму “уникання бідності” і самооцінки рівня матеріального добробуту. Чим вище людина оцінює свій матеріальний статок, тим менше актуалізовано зазначений механізм. У цьому разі, два чинники -об'єктивний (рівень доходу) і суб'єктивний (самооцінка рівня добробуту) -поєднано спільною функцією захисту людини від економічних та соціальних негараздів.
   За низького рівня самооцінки матеріального добробуту процентне навантаження вияву механізму становить 63 %. Як правило, брак власного житла, поточні витрати, що поглинають більшість заробітку, сприяють не активізації діяльності, спрямованої на пошук нової роботи чи перекваліфікації, або іншим шляхам підвищення доходів, а навпаки, “згортанню” діяльності та обмеженню й скороченню витрат, постійному ремонту старих приладів і речей. Кредити та обережні заощадження сприймаються майже як єдиний шлях до придбання речей, що дорого коштують.
   Типового представника групи з низьким рівнем самооцінки можна описати як такого, що доношує доволі пристойні, але старі речі, їздить на “копійці”, яку постійно ремонтує, має підсобне господарство, можливо, надає дрібні послуги на кшталт ремонту або візництва на власному транспорті. Якщо це представник групи 35-50 річних, то він майже обов'язково має вищу освіту та обіймав соціально престижну посаду чи професію в радянські часи.
   Функціональне навантаження механізму “уникання бідності” в групі, що оцінила свій добробут як нижчий від середнього, порівняно з тими, що визначили свій добробут як низький, становить 52,3 % (р < 0,01). Такий рівень активації виказує орієнтації на пасивні, інертні стратегії досягання матеріального благополуччя. Суб'єктивно представники цієї групи відчувають себе більш комфортно, ніж респонденти, що оцінили власний добробут як низький. Проте за досить помірним рівнем активації механізму криється невпевненість, тривожність, напруженість, проблемність фінансової сфери та певна невідповідність до, так би мовити, ідеальних, бажаних уявлень про власний матеріальний добробут.
   Порівняно з тими, які визначили добробут як низький, представники групи, що оцінюють власний статок вище від середнього, свідомо відмовляються від зайвих пасивності та обережності, що обмежують реалізацію фінансових стратегій. Ці люди оцінюють себе як таких, що вміють правильно і витрачати, і заробляти. Фінансова сфера не є для них особливо проблемною, проте не є й нецікавою. їхні прагнення прикуто до статусно-владних зростань і звершень.
   Найвищий рівень актуалізації механізму “уникання бідності” залежно від форми освіти спостерігається в молоді з неповною вищою або середньою спеціальною освітою - 53,8 %. Порівняно з іншими, саме ця група відчуває себе найбільш незахищеною та заклопотаною з матеріально-житлових проблем та уникання їх. Напевно отримання повної вищої освіти сприймається як більш стабільний та перспективний засіб досягання майбутнього добробуту. Тому молодь, яка здобула повну вищу освіту, відзначається нижчим рівнем інтенсифікації “уникання бідності” (процентне навантаження становить 37,7 %). Молодь із повною середньою освітою займає проміжну позицію ситуативної актуалізації (48 %), що відображає невизначені або/і різноспрямовані орієнтації цієї групи.
   Механізм “уникання бідності” виявляється в лінійній кореляції в залежності від місця проживання. Чим більший населений пункт, тим менше актуалізовано цей механізм. У жителів Кіровограда процентне навантаження становить 44 % - на противагу жителям села (59,8 %). Очевидно, процеси інтеграції та еміграції людей із села в місто відображають руйнацію та занепад українського села і сільського господарства, зумовлені пошуком “кращої долі”. Крім того, переїзд до міста молоді дає можливість отримати освіту.
   Аналіз статистичних джерел засвідчує: доходи селян такі низькі, що рівень витрат на продовольчі товари вищий ніж у міських поселеннях. Отже, селяни не забезпечують себе повністю харчуванням за рахунок особистого підсобного господарства, акумулюючи доходи, одержані у вигляді заробітної плати і виторгу від легальної чи тіньової реалізації продукції власного виробництва. Висновок, що реальні доходи сільського населення набагато вищі, ніж офіційно зареєстровані, є помилковим: адже вища частка витрат на харчування вказує на глибший рівень бідності селян порівняно з бідним міським населенням [3, с 213].
   Динаміка вияву механізму “уникання бідності” за соціальною групою засвідчує високий рівень актуалізації в працівників сільського господарства, порівняно зі службовцями (рис. 1; р < 0,01). Крім глибокого рівня бідності селян, на нашу думку, зазначена ситуація пов'язана із суперечністю між психологічним ефектом беззбитковості господарства і реальною ситуацією, що відображена активізованим механізмом “уникання бідності”.
   С.В. Малахов, спираючись на інтраекономічну модель економічної поведінки, доводить, що натуральне господарство беззбиткове тільки у внутрішніх оцінках безпосередніх виробників [4, с 54]. Отже, з одного боку, працівники сільського господарства не здатні оцінити співвідношення затрат і прибутків, із другого - потерпають через низький рівень життя, що відображено активованим механізмом. Однією з причин, як нам видається, є описаний О.А. Донченко традиціоналізм, характерний для українського сільського домогосподарства [5, с 62, 67769, 133].
   Порівняно зі службовцями, обстежувані віком 35750 років виявили високий рівень актуалізації механізму “уникання бідності” 63,2 % (р < 0,05). Ситуація, у якій професійно та особистісно реалізовані члени суспільства зорієнтовані на майбутнє житло, ремонт та погашення кредиту, відображає глибоку соціально-економічну кризу, що вплинула не лише на рівень життя, а й на стиль мислення. Причиною досить високого рівня активації механізму може бути об'єктивна та суб'єктивна дезадаптація до нових умов ринкової економіки. Люди все ще сприймають роботу як гарантовану державою необхідність, а не як життєвий успіх чи ресурс, і навіть під загрозою втрати робочого місця або вже втративши його все ще відмовляються пройти перекваліфікацію, навіть за державний рахунок.

Рис. 1. Функціональне навантаження механізму «уникання бідності» за соціальними групами

Рис. 1. Функціональне навантаження механізму “уникання бідності” за соціальними групами

   Доволі високий рівень включення механізму демонструють домогосподарки - 54,3 % (порівняно з підприємцями, р < 0,01). У структурі цінностей соціальних - матеріальних, домогосподарки надають більшого значення особистісно-сімейним, матеріальним, родинним, як таким, що відображають рольову позицію, запити та спрямованість діяльності. Проте, має місце певна суперечність: з одного боку, домогосподарка виявляє внутрішньо-сімейну активність на противагу зовнішньо-соціальній, а з другого - заклопотана питанням про те, як “не бути бідною”. Згідно з економічною моделлю, чоловік володіє більшими можливостями заробітку поза оселею, а жінка використовує свій вільний час для ведення домогосподарства. “Ресурсна теорія” аналогічна економічній і припускає, що чоловіки виконують важку роботу поза оселею, тому що вони сильніші, займаються ремонтом, бо мають технічні навички, а жінки роблять усе інше, тому що володіють ресурсом часу [2, с 269]. Традиційно поведінку домогосподарок аналізують через діяльність, спрямовану на внутрішньо-сімейну сферу, проте достатній рівень активізації механізму “уникання бідності” демонструє активність включення обстежуваних до не завжди усвідомлюваних колективних уявлень молоді відносно шляхів досягання добробуту. Роль домогосподарки, утримуючи константу пасивності та/або певної обмеженості відносно діяльності поза оселею, не обмежує її залучення до загальних колективних патернів.
   Ситуативним рівнем включення відзначаються робітники ? 50 % навантаження механізму “уникання бідності”. Порівняння їхніх середніх значень з іншими групами (крім підприємців) не виявило статистично значущих відмінностей. Групу робітників можна охарактеризувати як типову, усереднену за рівнем вияву механізму. Така позиція невизначеності, на нашу думку, відображає орієнтації робітників і на матеріальні, і на суспільні цінності. Прагнення до матеріальної забезпеченості та її пасивне досягання, бажання бути не гіршим за інших не заперечує, не відкидає значущість соціальних детермінант сьогодення.
   Порівняно із іншими соціальними групами, найнижчий ступінь актуалізації механізму “уникання бідності” демонструють підприємці -34,8 % (р < 0,01). Матеріальний компонент життєдіяльності цих обстежуваних задоволено на високому рівні (що засвідчують результати опитування та факторного аналізу), спостерігається орієнтація на соціальний статус та управління іншими, соціальну активність, результат. Для представників даної групи особливе значення має процес досягання, етап самоствердження за рахунок матеріальних здобутків змінюється етапом здобуття високого суспільного статусу, влади.
   Досить низький процент включення означеного механізму виявляють службовці - 37 %. При цьому представники цієї соціальної групи відзначаються високим рівнем видатків на поточне проживання, таких як витрати на оплату житла та їжі, одяг і ремонт квартири, автомашини тощо. Такі переваги означають зубожіння переважної більшості молодих службовців, незадоволення нагальних потреб, можливо, невпевненість у майбутньому. При цьому на дохід до 300 грн. на одного члена сім'ї вказали 15,5 %, від 300 до 500 грн. - 60 %, прибуток вищий за 500 грн. мають 24,5 %. Тобто 75,5 % молоді із названої групи перебувають за межею бідності [6, с 229].
   Отже, об'єктивно та суб'єктивно більша частина службовців перебуває за межею бідності, проте їхні ціннісні орієнтації спрямовано не на подолання або уникнення матеріальних проблем, а на високий соціальний статус та управління іншими, соціальну активність задля досягнення позитивних змін у суспільстві, владу, пізнання нового у світі, природі та людині. На нашу думку, про це свідчить факт, що ця група також прагне до соціально-побутових благ, проте обирає шлях (можливо, інтуїтивно, несвідомо) соціальних змін у суспільстві, відчуваючи, що благо окремої людини неможливе без трансформації суспільства взагалі.
   За результатами ANOVA, відмінності між представниками студентів і працівників сфери обслуговування не є статистично значущими. Обидві групи відзначаються посереднім рівнем актуалізації механізму “уникання бідності”. Переважна більшість студентів прагне до влади, високого соціального статусу та керування іншими, виявляє громадську активність задля позитивних змін у суспільстві, цікавиться пізнанням нового у світі, природі людині, цінує значущість спілкування, обирає романтичну спрямованість та пошук і насолоду прекрасним. Проте активна громадська позиція не завжди заперечує орієнтацію на пасивні, часто інтуїтивно-несвідомі патерни фінансової поведінки, як правило, зумовлені батьківським досвідом.
   Сферу професійної самореалізації працівників сфери обслуговування певним чином визначено ціннісними орієнтаціями обстежуваних, які обирають соціальну активність, свободу, спілкування, визнання, повагу та вплив на інших. Працівники сфери обслуговування не вважають пасивні шляхи досягання добробуту конструктивними та абсолютно прийнятними, однак такий вибір не виключає ситуативного включення механізму “уникання бідності” з переважанням орієнтацій на соціальні цінності сьогодення.
   Висновки.
   1. Вплив батьківських патернів фінансової поведінки, власний досвід, суб'єктивне сприйняття та об'єктивні економічно-соціальні умови життєдіяльності зумовлюють обережну, поетапну, відкладену фінансову поведінку молоді, яка виявляється через механізм “уникання бідності”.
   2. Механізм “уникання бідності” посилюється з віком, активізуючи індивідуалістські тенденції досягання матеріального добробуту. Водночас зростання рівня самостійності та відповідальності за власний фінансовий вибір протиставляється громадським цінностям та позитивним змінам у суспільстві. Прагнення “не бути бідним” набуває вигляду цілеспрямованої, чітко окресленої позиції; ця настанова навіть відкидає суспільні цінності на користь індивідуалістських.
   3. Низький рівень доходу та його самооцінка сприяють посиленню активізації “уникання бідності”, людину непокоять соціальні страхи, вона “згортає” фінансову активність на користь обмеженню та певному самозбереженню. Високий рівень доходу та об'єктивна його самооцінка, як правило, сприяють активній, конструктивній фінансовій поведінці. Високий рівень добробуту суб'єктивно захищає людину від страху бути бідною, незахищеною, соціально неприйнятою.
   4. Вияв механізму в різних соціальних групах засвідчує найвищий ступінь актуалізації в працівників сільського господарства. До причин цього явища ми відносимо традиціоналізм, як фактор відтворення батьківських моделей поведінки і психологічний ефект прибутковості власного домогосподарства. Сільські жителі суб'єктивно оцінюють співвідношення власної праці і отриманої вигоди на користь прибутків. Найнижчий ступінь залученості цього механізму продемонстрували підприємці, для яких не є характерним пасивне досягання. Вони прагнуть до активних, конструктивних, новітніх фінансових операцій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Наследов А. Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных: Учеб. пособ. - СПб.: Речь, 2004. - 392 с.
2. Фенько А. Б. Люди и деньги: Очерки психологии потребления.- М.: Класс, 2005. -416 с.
3. Україна у цифрах 2004. Статистичний довідник. - К.: Консультант, 2005. - 263 с.
4. Малахов С. В. Интраэкономическая модель экономического поведения и “иллюзия прибыльности” // Психол. журн. - 1991. - Т. 12. - № 4. - С. 50-60.
5. Донченко Е. А. Социетальная психика. - К.: Наук, думка, 1994.- 208 с.
6. Мяленко В. Форми фінансової поведінки молоді // Проблеми загальної та педагогічної психології. 36. наук, праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - Т. 8. -Вип. 7- К.: “ГНОЗІС”, 2006. - С. 226-231.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com