www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Вплив навчально-професійного мікросередовища на становлення позиції особистості майбутніх педагогів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Вплив навчально-професійного мікросередовища на становлення позиції особистості майбутніх педагогів

О.І. Мешко

ВПЛИВ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОГО МІКРОСЕРЕДОВИЩА НА СТАНОВЛЕННЯ ПОЗИЦІЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

   У становленні сучасного вчителя важливою проблемою виступає розвиток його особистісної і професійної позиції. На актуальність дослідження позиції вчителя вказують педагогічна реальність та спеціальні дослідження науковців, які свідчать, що в новій гуманістично орієнтованій парадигмі освіти вплив особистості педагога як джерела інформації знижується. Важливого значення набуває внутрішній зміст особистості педагога як носія ціннісних орієнтацій. В умовах реалізації особистісної парадигми освіта потребує сьогодні вчителя, який відрізняється цілісним гуманістичним світоглядом, високим професіоналізмом, професійною та особистісною культурою, який комплексно реалізує у професії свій творчий потенціал та свій спосіб життєдіяльності на основі інтеграції загальнолюдських і професійно значущих цінностей. Сучасний учитель повинен бути здатним до самостійного, нестандартного вирішення виникаючих проблем, уміти виробляти власну стратегію професійної діяльності, мати свою думку й уміти відстоювати її, правильно оцінювати свої можливості в педагогічній діяльності, бути готовим до прийняття відповідальності за свої рішення.
   Позиція педагога розглядається вченими як невід'ємна частина професійної компетентності і необхідна умова здійснення педагогічної діяльності. В сучасній науці це поняття трактується як комплексне особистісне утворення, що визначає вектор професійної діяльності і відображає специфіку індивідуальної свідомості, сукупності значущих цінностей людини і міжособистісних відносин. Наявність професійної позиції у вчителя є свідченням професійної зрілості і передумовою подальшого самовдосконалення. На думку В. А. Сластьоніна, вона інтегрує в собі професійно-педагогічну спрямованість, компетентність, педагогічну культуру вчителя [7, с 32].
   Позиція педагога є надзвичайно важливою категорією, що відображає сутність процесу професіоналізації вчителя. Особливою проблемою у дослідженні цього феномену є процес і умови її становлення на етапі навчання у вищому навчальному закладі, коли відбувається оформлення сфери основних професійних цінностей і сенсів, становлення педагогічної діяльності. На цьому етапі факторами становлення позиції майбутнього педагога виступають ряд чинників: суб'єктивні, внутрішньо особистісні (пов'язані із самосвідомістю, прийняттям гуманістичних цінностей, розвитком рефлексивних і проективних здібностей, спрямованістю, компетентністю, задоволеністю, творчістю); об'єктивні, зовнішні (пов'язані з вимогами педагогічної діяльності, що здійснюється в гуманістичній парадигмі); об'єктивно-суб'єктивні (пов'язані з наявністю рефлексивно-іннованційного середовища в навчальному закладі). До числа останніх відноситься соціальне мікросередовище взаємодії і спілкування студентів, зокрема академічна студентська група. Це підтверджують результати аналізу робіт В. В. Давидова, А. К. Маркової, Л. М. Мітіної, В. І. Слободчикова, С. І. Краснова, А. М. Трещова, В. П. Бедерханової і інших вчених, в яких навчально-професійна спільність студентів і інших учасників педагогічного процесу називається однією з найбільш важливих умов становлення професійної педагогічної позиції.
   Специфікою сучасного етапу соціалізації і професійного становлення студентів є їх включеність у широку сферу міжособистісної взаємодії за посередництвом мікросоціального середовища. До основних різновидів первинних спільностей, куди входять студенти, можна віднести як офіційні або інституціональні групи, так і неформальні утворення. Процес індивідуально-професійного становлення студентів у значній мірі обумовлюється характером їхньої взаємодії з особистісно значимим мікросередовищем, яким є академічна студентська група.
   Академічна група вищого навчального закладу відноситься до одного з основних різновидів особистісного мікросередовища студентів. Вона є найбільш важливою і впливовою соціальною спільністю, у яку включений студент у процесі професійної підготовки. Студентська група “розглядається, з одного боку, як об'єкт виховного впливу більш широкого соціального оточення, а з іншого боку, як могутній засіб впливу на особистість і інтелект майбутнього фахівця, як мікросередовище його формування й розвитку” [4, с 101-102]. Це складний соціальний організм, покликаний зіграти істотну роль у виконанні вищою школою своєї найважливішої соціальної функції -забезпеченні індивідуально-професійного становлення студентів за допомогою оволодіння ними спектром нових соціальних ролей, освоєння досвіду життя в майбутньому професійному середовищі. Метою статті є психологічний аналіз особистісної значущості для студентів академічної групи як мікросередовища взаємодії у процесі становленні їхньої професійної позиції.
   Для розкриття особливостей особистісної значимості для студентів академічної групи як мікросередовища взаємодії в контексті її впливу на становлення професійної позиції важливо знати власне особливості розвитку самої групи як одного з основних мікросоціумів життєдіяльності студентів, позиції (ставлення) студентів стосовно даного мікросередовища реальної взаємодії, а також детермінанти та особливості взаємин і спільної діяльності членів академічної групи.
   Специфіка студентської групи визначається її практично одновіковим складом, характером спільної діяльності. Процес формування своєрідного загального фонду думок і почуттів, що має місце в спільній діяльності і виникає завдяки обміну одержуваною, перетворюваною і створюваною спільно інформацією, М. М. Обозов називає формуванням “сукупного суб'єкта”. Студентська група в результаті взаємодії в спільній діяльності поступово формується як такий сукупний суб'єкт. Становлення починається з утворення спільності у поглядах, судженнях, оцінках з основних сторін життєдіяльності групи, проходить через усвідомлення членами групи своєї спільності з нею і завершується формуванням норм, цінностей, традицій і установок. Іншими словами, підвищується інтегрованість групи, рівень її розвитку, відбувається формування й розвиток групової свідомості. Як встановлено у багатьох дослідженнях, від рівня розвитку групи залежить сила і характер її впливу на своїх членів. Вважається, що вплив групи прямо пропорційний рівню її розвитку [3].
   У вітчизняній психології основним інтегруючим фактором вважається соціально задана мета діяльності, що проявляється в трьох аспектах: ціннісно-нормативному, організаційно-функціональному та індивідуально-мотиваційному. Єдність поглядів, думок і орієнтації членів групи щодо цілей і змісту спільної діяльності (ціннісно-орієнтаційна єдність) розглядається як найважливіший фактор внутрігрупової взаємодії й згуртованості. Організованість, як прояв інтегрованості групи, виявляється на стадії реалізації цілей і проявляється у стійкості структури групи, єдності дій, самоврядуванні, доцільній функціональній взаємодії. Організованість забезпечує координованість і погодженість дій, що є умовою ефективної реалізації цілей спільної діяльності. Крім організованості, до передумов внутрігрупової інтеграції відносять також феномени спрацьованості й сумісності. Спрацьованість визначається як ефект взаємодії, що спричиняє успішність і результативність спільної діяльності, а сумісність - як ефект взаємодії, що забезпечує задоволеність партнерів один одним [1].
   У зарубіжній психології, як основна характеристика групи, часто розглядається групова згуртованість, що розуміється як взаємна емоційна привабливість членів або як привабливість і корисність групи для її членів, задоволеність групою. Дослідження Ф. Хайдера показали, що привабливість групи перебуває в лінійній позитивній залежності від подібності в установках її членів. Т. Ньюком виявив, що характер безпосередньої взаємодії змінюється залежно від ступеня подібності думок, аттитюдів членів групи щодо різних аспектів їхньої взаємодії. Чим сильніше виражена подібність цінностей членів групи між собою і з груповими нормами й цінностями, тим більш тісною є їхня взаємодія. З іншого боку, Л. Фестінгер виявив, що результатом впливу групи з високим рівнем згуртованості на своїх членів є зміна в установках і думках членів групи в напрямку до однаковості. У цілому, у дослідженнях було показано, що подібність у поглядах і цінностях сприяє розвитку привабливості членів групи, а згуртованість, що виникла в результаті цього, підсилює вплив групи на своїх членів щодо подібності в цих характеристиках. З'ясовано також, що хоча і дійсна, і сприймана подібність зростає в прямій залежності від емоційного притягання, із привабливістю тісніше корелює подібність сприймана, ніж фактична.
   Крім залежності впливу групи на суб'єкта від рівня її розвитку, інтегрованості, згуртованості й інших об'єктивних характеристик, підкреслюється залежність його від суб'єктивної значимості групи для суб'єкта, тобто від її референтності. К. А. Абульханова-Славська пише, що перебування індивіда в групі саме по собі не забезпечує прийняття ним цінностей групи, засвоєння прийнятих норм поведінки. Індивід вибирає цінності і групу, яким він готовий підкоритися, він може протистояти групі, якщо її цінності і міжособистісні стосунки не відповідають його потребам [1]. Поняттям референтність описуються феномени вибіркової орієнтованості на думки і зразки поведінки значимих для даного індивіда груп і осіб. Найбільш повне визначення референтної групи дав М. Шериф, який описує її як групу, до якої індивід відносить себе психологічно, орієнтуючись при цьому на її цінності й норми, які служать йому системою відліку як для самооцінки, так і для оцінки інших соціальних явищ, для формування своєї картини світу. М. Келлі виділяє дві функції референтних груп. Перша функція полягає у встановленні й нав'язуванні суб'єктові стандартів, мотивуванні його до їхнього прийняття. її називають нормативною референтною групою. Друга функція полягає в тому, що вона служить або є еталоном, стандартом чи відправною точкою для порівняння, за допомогою якої суб'єкт може оцінювати себе й інших.
   У студентській групі референтність виявляється у виникненні стійких зв'язків, очікувань, орієнтацій, які мають ціннісно-нормативний характер, і в значній мірі визначають установки, поведінку, діяльність члена групи. Студенти, для яких своя група є референтною, значно більше часу відводять навчанню. Референтність групи пов'язана з іншим її важливим показником - згуртованістю. Чим вищий рівень згуртованості групи, тим для більшого числа своїх членів вона референтна. Референтність групи для окремого її члена пов'язана із прийняттям його групою. Відторгнення ж групою може вести до втрати її референтності для відторгнутого члена. У групах більш високого рівня розвитку прийняття як високостатусних, так і низькостатусних членів набагато вище, що призводить до підвищення прихильності своїй групі, відсутності відторгнення навіть низькостатусних членів і, відповідно, більш широкому її впливу. З іншого боку, чим більш орієнтованим на групу і прихильним їй є суб'єкт, тим більш високе положення він займає в групі, тим вищий його статус [5].
   Норми і стандарти референтної групи впливають на навчальну діяльність студентів, що виявляється в тому, що студенти проявляють активність відповідно до очікувань схвалення або осудження з боку членів групи. Навчальна діяльність учнів виявляється вищою у групах із стосунками кооперації у порівнянні з стосунками конкуренції, хоча й взаємини конкуренції можуть позитивно впливати на засвоєння навчального матеріалу. Іншим моментом впливу прийнятих у групі ціннісних орієнтацій на життя її членів є обумовленість статусної структури спрямованістю групи. У групах, орієнтованих на навчання, статус багато в чому визначається успішністю, при цьому, у групах високого рівня розвитку на статус впливає не тільки успішність, але й ставлення до навчання і взаємодія в ньому. У групах, орієнтованих на спілкування, статус детермінований, в основному, якостями, що характеризують спілкування. Для високостатусних членів групи спілкування являє самостійну цінність, є для них високопривабливим саме по собі, для низькостатусних воно виступає як засіб досягнення інших, зовнішніх стосовно спілкування цілей. У групах низького рівня розвитку істотну роль відіграє технічна сторона спілкування, уміння спілкуватися, у групах більш високого рівня - інтерес і увага до інших у спілкуванні [2].
   Як основна інституціональна мікросоціальна спільність студентів, академічна група покликана всіляко сприяти їхньому особистісному становленню, процесу оволодіння цінностями, нормами й досвідом життя в майбутнім професійному середовищі. Тут кожний студент одержує можливість персоналізації за допомогою включення в широкий спектр різноманітної діяльності: від навчально-професійної до суспільної. Дослідження психологів показали, що ключовим фактором становлення ціннісно-орієнтаційної єдності групи й, відповідно, основою її соціалізуючого впливу, на особистість кожного свого члена виступає спільна групова діяльність. Чим більше вона різноманітна, тим більше надається можливостей для успішної соціалізації особистості. Необхідно, передусім, особливу увагу звернути на специфіку навчально-професійної діяльності. Численні дослідження впливу даного виду діяльності на процес згуртування її учасників в навчально-професійних групах свідчать про те, що в цих мікросоціумах вона виступає як індивідуальна за своєю суттю й проявляється за допомогою реалізації суб'єктивних зусиль окремих членів (А. В. Гоголева, Л. М. Дичковська, Я. Л. Коломийський, В. І. Секун і ін.). В оцінці можливостей впливу навчальної діяльності на взаємини студентів деякі вчені виступають досить категорично. “На лекції, - підкреслює дослідник В. І. Секун, -студент, перебуваючи в аудиторії з більшою кількістю слухачів, індивідуально сприймає навчальний матеріал. Тут кооперування не завжди виступає в явному вигляді. Взаємини проявляються в обранні сусіда, а іноді й у дорученні конспектування. Найчастіше ці поведінкові дії, які є похідними взаємин, мають негативний характер. Вони приводять до порушення оптимальних умов оволодіння матеріалом в одному випадку за рахунок відволікання уваги, а в іншому - за рахунок зниження навчальної активності” [6, с 57]. У цьому зв'язку ряд авторів (В. Я. Ляудіс, X. Й. Лійметс) звертають увагу на необхідність із боку педагогів пошуку сучасних технологій організації навчальної діяльності, що включають у себе елементи групової й колективної роботи.Навчальна діяльність за своєю природою є діяльністю соціальною і колективною. Як зауважує В.А. Якунін, навчання неможливе поза спілкуванням: тільки завдяки спілкуванню воно стає фактором інтелектуального розвитку людини). Дослідження питання про вплив спілкування на різні види діяльності має глибоку історію. Уже в працях В. М. Бехтерева, В. Меде, Ф. Олпорта вперше робляться спроби експериментального вивчення впливу групи на включеного в неї індивіда. Так, одним з перших описаних феноменів впливу простої присутності інших людей на характер роботи, що виконується, було явище фасилітації - зміна показників роботи в присутності інших у порівнянні з роботою поодинці. У працях відомих психологів Б.Г. Ананаьєва, Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьева, В.Н. Мясищева, С.Л. Рубінштейна спілкування розглядається як найважливіша умова психічного розвитку людини, її соціалізації й індивідуалізації, формування особистості.
   Вплив спілкування на процес і результати спільної діяльності опосередковується характером взаємин учасників. Найбільш ефективною виявляється спільна діяльність учасників, об'єднаних взаємно позитивними або індиферентними стосунками. У цьому випадку спілкування спрямовується на вирішення конкретних завдань, що стоять перед учасниками спільної діяльності. При негативних стосунках взаємодія між учасниками утрудняється через їх відхід від контакту, свідому дезінформацію, відкриті зіткнення і конфлікти, ефективність спільної діяльності при цьому мінімальна.
   Взаємини і спілкування здійснюють в студентській навчальній групі суттєвий вплив на формування навчальної діяльності й особистості студента. Вони є центральним механізмом соціального впливу на особистість у групі. Ступінь впливу їх на членів групи обумовлюється специфікою спільної діяльності, її цілями й завданнями, мотивами й способами досягнення цілей. Психологи вказують на те, що чим вищий рівень організації міжособистісних стосунків у групі, тим більше в ній представлені студенти з позитивним ставленнями до професії й навпаки. Групи з більш інтенсивними й гармонійними міжособистісними стосунками мають більш високі показники успішності. Іншими словами, система міжособистісних стосунків, формування якої було опосередковано цілями і змістом спільної діяльності, згодом уже сама опосередковує ділову, функціонально-рольову взаємодію членів групи.
   Міжособистісні стосунки, безсумнівно, є істотним чинником, що визначає як життя та діяльність студентської групи в цілому, так і кожного її члена. Міжособистісні стосунки, у які включений студент, позначаються на його навчанні, зокрема, на його ефективності й успішності, на задоволеності своїм положенням і діяльністю. Однак, при цьому варто мати на увазі, що будь-які стосунки, у які включена людина, здійснюють на неї вплив у тій мірі й у тому напрямку, у якому вона ці стосунки сприймає й усвідомлює, у тій мірі, у якій дійсне ставлення стає фактом свідомості. Іншими словами, об'єктивні стосунки можуть діяти тільки через посередництво відображення їх суб'єктами.Характер соціально-перцептивних дій суб'єкта багато в чому визначає його суб'єктивну позицію у світі, перспективи його розвитку. Явища суб'єктивного рівня, такі яксамосприйняття, оцінка своєї приналежності групі, самопочуття, сприйняття членів своєї групи й т.п. несуть особистісний зміст, опосередковують групові показники. Стосовно партнерів у ситуації взаємодії будь-який член групи виступає не тільки як об'єкт і суб'єкт впливу, але і як об'єкт і суб'єкт пізнання. Образ партнера допомагає кожному з інших учасників взаємодії визначити свої домагання в плані реалізації власних можливостей при вирішенні спільного завдання. Як механізми міжособистісного сприйняття й розуміння називають ідентифікацію, емпатію й рефлексію [3]. При ідентифікації на підставі емоційних зв'язків, що встановилися, відбувається об'єднання суб'єктом себе з іншою людиною, постановка себе на її місце, включення у свій внутрішній світ і прийняття як власних її норм, цінностей, зразків. Емпатія є емоційним відгуком на переживання іншого, це розуміння стану іншої людини через співпереживання їй. Соціальна рефлексія являє собою звернення людиною погляду на себе, бачення себе з боку очами іншого. Знання й розуміння того, як інші бачать суб'єкта рефлексії, є важливою умовою адекватного відображення інших і взаємодії з іншими.
   Невід'ємною частиною соціальної перцепції суб'єкта є сприйняття й оцінка самого себе - самооцінка. Дослідники, що займаються проблемою самооцінки, указують на її істотну роль у діяльності й спілкуванні людини. М. Г. Ярошевський відзначає, що у самооцінці особистість, спираючись на досвід спілкування з іншими людьми, не тільки себе відображує, але й проектує. Завдяки своїй прогностичній функції самооцінка включає уявлення особистості про своє майбутнє, про власні життєві перспективи, до складу діючих у цей момент актуальних детермінант поведінки.
   У дослідженнях X. Хекхаузена є дані, що свідчать про те, що успішність діяльності залежить від самооцінки своїх здібностей не менш, ніж від самих цих здібностей: низька мотивація навчання виявляється багато в чому обумовленою особливостями самооцінки [8]. Вольф і Хатлі як механізм формування самооцінки називають узгодження оцінок суб'єкта з поглядами і ставленнями референтних для нього осіб.
   Цікаві дані про взаємозв'язок міжособистісного сприймання й міжособистісної поведінки отримані в руслі психосемантичних досліджень, які ґрунтуються на емпірично підтвердженому положенні про те, що “за конструкцією індивідуального простору значень можна з певною часткою впевненості робити висновок про зміст ціннісно-мотиваційних орієнтацій даного індивіда” [9, с 123]. Зокрема, було встановлено, що семантичні простори суб'єктів, що описують міжособистісні стосунки, корелюють із реальними взаєминами, які суб'єкт реалізує в групі. Істотно, що досліджувані, у яких у семантичному просторі фактор “альтруїзм-егоїзм” має високу розпізнавальну силу, сприймаються навколишніми як альтруїстичні або егоїстичні, тобто чим більшою мірою суб'єкт диференціює людей за якою-небудь якістю, тим більшою мірою він сам нею володіє. Крім того, індивіди, з якими суб'єкт ідентифікується, виявляються розташовані в його семантичному просторі ближче до нього самого.
   Отже, одним з істотних факторів професійного становлення і, зокрема, становлення особистісно-професійної позиції майбутнього вчителя є групова й індивідуальна взаємодія, спілкування студентів і їхні взаємини в навчальному процесі. Студентська група є важливим елементом у позиційному самовизначенні, тому що тут формується й асимілюється безліч установок, життєвих цінностей і, в остаточному підсумку, норм і моделей професійної поведінки як проявів особистісної і професійної позиції майбутніх учителів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абульханова-Славская К. А. Жизненные перспективы личности // Психология личности и образ жизни / Под ред. Е. В. Шороховой. -М.: Наука, 1987. - С. 137-144.
2. Алешина Ю. Е., Коноводова А. С. Взаимоотношения подростков в школьном коллективе// Вопросы психологии. - 1988. - №3. - С. 64-71.
3. Андреева Г. М. Социальная психология. - М., МГУ, 1997. - 416 с.
4. Березовий Н. А., Коломинский Я. Л. Проблемы и методы социально-психологического изучения студенческой группы// Студент и вузовский коллектив. - Каунас, 1973. - С. 101-105.
5. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. - Минск, 2000. - 432 с.
6. Секун В. И. Индивидуально-психологические особенности и взаимоотношения студентов. - Минск: Выш. шк., 1976. - 188 с.
7. Сластенин В. А., Исаев И. Ф., Мищенко А. И., Шиянов Е. Н. Педагогика: Учебное пособие. - М.: Школа-Пресс, 1997. - 512 с.
8. Хекхаузен X. Мотивация и деятельность: Учеб. пособие для студ. вузов. - М.; СПб: Смысл: Питер, 2003. - 860 с.
9. Шмелев А. Г. Введение в экспериментальную психосемантику. - М.: Изд-во МГУ, 1983. - 157 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com