www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Ціннісні орієнтації та мотивація творчої активності студентів творчих спеціальностей
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Ціннісні орієнтації та мотивація творчої активності студентів творчих спеціальностей

О.О. Казанцева

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ТА МОТИВАЦІЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ТВОРЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

   Постановка проблеми. Небажана втрата контролю за факторами, що керують творчою активністю студентів творчих спеціальностей. Доцільна вчасна і об'єктивна оцінка актуальних для студентів потреб, як факторів, що стимулюють творчу діяльність, і їх корекція.
   Мета роботи полягає в тому, щоб сформувати стійке й обґрунтоване уявлення про недоцільність байдужості до питання про формування певних потреб у студентів, як факторів психологічної стимуляції творчості.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій по темі виявив недостачу уваги до цього питання з боку вітчизняних психологів. Зарубіжними науковими діячами творчий потенціал традиційно вимірюється шляхом дослідження окремих рис і здібностей, або методом врахування факторів, які їх поєднують. Провідні ж вітчизняні психологи відзначають, що здібності до творчої роботи - це не вроджена властивість, а наслідок розвитку вроджених задатків [1, 9, 10]. Проте, в області розвитку цих здібностей, шляхом стимулювання мотивації творчої активності спостерігається нестача відповідного матеріалу.
   Робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри загальної та інженерної психології Української інженерно-педагогічної академії.
   Результати дослідження. Психологічні особливості творчості є цікавим і актуальним питанням для дослідників, оскільки загальний суспільний прогрес багато в чому залежить від становлення творчо обдарованої особистості.
   Якщо взяти за основу формування творчої особистості в умовах її навчання у ВУЗІ, то провідну задачу навчання можна сформулювати наступним чином: для сприяння розвитку необхідних здібностей у студентів творчих спеціальностей важливим є не стільки вимірювання кількісних показників тих чи інших даних, скільки вивчення тих детермінантів, які впливають на цей процес.
   У спеціальних психологічних дослідженнях встановлено, що високий рівень мотивації до діяльності є передумовою її успіху. Студент з належною мотивацією навчання схильний сумлінніше і наполегливіше працювати і, як правило, досягає помітних академічних успіхів.
   Отже, проблема мотивації у становленні творчої особистості студента є однією з ключових. Виявивши і врахувавши вагомі чинники мотивації творчої активності, її типи, особистісні риси та поведінкові прояви, можна значно поліпшити ефективність навчального процесу творчих груп і, як наслідок, сприяти становленню студентів творчих спеціальностей, як висококваліфікованих спеціалістів.
   Проаналізувавши сутність таких термінів, як “мотив”, “мотивація”, “активність”, та інші, можна розкрити зміст поняття “мотивація творчої активності” і визначити його, як систему стійких мотивів, що відображає трансформацію взаємодії соціальних та індивідуальних чинників у стійку творчу спрямованість особистості [8]. Це поняття характеризує стан свідомості особистості, який обумовлює пріоритет творчої діяльності в системі життєвих виборів і поведінкових стратегій, стимулює та підтримує творчий процес на всіх стадіях його розвитку. Творча активність є засобом ствердження особистості, що розвивається, у системі суспільних стосунків. Мотиви творчої активності, пов'язуючись у свідомості із здібностями, стають детермінантами розвитку обдарованості. Мотивація творчої активності забезпечує постійну свідому та підсвідому, довільну та мимовільну складну розумову роботу, яка не завжди зв'язана з конкретною діяльністю, але має виражену пошуково-творчу спрямованість.
   Припущень про те, що ж може спонукати людей до творчості і завдяки чому талант і здібності виявляють себе в діяльності, можна наводити багато і кожне з них вірне по-своєму.
   З точки зору ортодоксального психоаналізу, засновником якого є 3. Фрейд, творчість майстра представляє собою заміщаючий вид діяльності, при якому незадоволені потреби, не знаходячи можливості своєї реалізації у реальному житті, сублімуються в фантазіях митця і проявляються у його творчих ідеях. Фрейд таким чином пропонує компенсаторську функцію мистецтва [7, с 92].
   На противагу цій концепції існує катарсична теорія, основи котрої були закладені Аристотелем і, в подальшому, розвинуті в роботі Л. Виготського “Психологія мистецтва”. Теорія опирається не на поповнення бракуючих переживань, а в позбавлені людини гнітючих емоцій. Поняттям “катарсис” користувались древньогрецькі філософи, маючи на увазі психологічне очищення, котре відчуває людина після взаємодії з мистецтвом. Перетворення відчуттів, у такому разі, відбувається шляхом обернення їх на свою протилежність, тобто в позитивну емоцію, котру несе в собі мистецтво.
   На загальне питання, щодо рушійних сил творчості, А. Адлер відповів би, що бажанням митця до створення ідеалу керує комплекс власної неповноцінності, через усвідомлення неможливості бездоганної реалізації власних задумів. Маслоу в свою чергу говорив би про властиві творчій людині внутрішні тенденції до самоактуалізації, про внутрішню потребу стати тим, ким повинен бути [7 с 36-37].
   Кожне з припущень по своєму вірне, але окремо хотілось би підкреслити останнє. Творча особистість не може не реалізувати закладені в ній потенції, і, вивільняючи їх з внутрішнього плану на зовні, вона стає тим, ким задумала її природа. Тобто, природні задатки до певного виду діяльності проявляються в потребі до цієї діяльності.
   Якщо розглядати мистецтво, як стійку потребу митця в творчому процесі, то необхідним, також, є врахування факторів, що керують цим процесом.
   Основний з них - це зовнішнє середовище і соціальні умови в яких проживає особистість [11, с 352] - притаманні даному суспільству цінності, стереотипи поведінки, установки, критерії успішності діяльності, а також те, в якому стані знаходиться суспільство, його культурні традиції і відносини з світовою культурою, впливають на напрямок творчих ідей митця. Соціальні цінності або стимулюють, або гальмують творчі амбіції особистості, в залежності від рівня її поваги до цих суспільних установок. Зазвичай, у своїй творчості митець виражає не тільки свої власні настрої, а й світосприйняття людей тієї епохи, в котрій живе й творить [7, с 36-37]. Яскраво виражений цей фактор у творчості модельєрів дизайнерів різних часів - в залежності від політичного устрою, релігійних та моральних цінностей, економічного стану країни, тощо, мода варіюється з року в рік. В конкретний момент суспільством задаються свої критерії краси і акценти, що найбільш актуальні на часі (це можуть бути, скажімо, наголоси на окремі частини тіла - шию, груди, талію, стегна) [4, с 87]. Митець підкоряється висунутим вимогам, пропонуючи саме ті вироби, що їм відповідають. Тобто, актуальним і цікавим завжди був той одяг який відповідав конкретним вимогам певної епохи. А прагнення відображати суспільний настрій, в свою чергу, для діячів мистецтва завжди було одним з найпотужніших мотивів творчості.Також вагомим фактором, що керує творчим процесом, є питання людських потреб. Під потребою зазвичай розуміється брак чогось необхідного для повноцінного функціонування й розвитку біологічного організму, особистості, соціальної групи, суспільства [3, с 86], при цьому потреби стають внутрішнім джерелом активності.
   В нашому випадку, формування певних потреб виступає психологічним стимулятором творчості. Скажімо, дитину практично неможливо змусити робити те, в чому вона не відчуває внутрішньої потреби. Так само і у підлітка чи у дорослої людини актуалізувати творчий потенціал можливо лише за наявності внутрішньої необхідності і потреби в нім [2, с 31-41]. Саме з формування потреб, бажання творити, створювати дещо нове, необхідне людям, починається розвиток творчих здібностей. Без бажання творити людину практично неможливо змусити до творчості.
   Безумовно, завжди існують індивідуальні потреби яким суб'єкти віддають перевагу - те, що важливо для одних, може виявитись неактуальним для інших. Та принцип лишається тим самим - у будь якій діяльності стимулами є потреби. А для коректного керування діяльністю за допомогою потреб необхідно знати їх види й принципи формування.
   Отже, за природою виникнення існують біологічні, соціальні та духовні потреби.
   Біологічні потреби пов'язані із загальними законами життя: прагнення до збереження та примноження, відтворення конкретної форми життя. До складу біологічних потреб, окрім потреб в їжі й розмножені, також відносяться і потреби в економії енергії, потреби в розширені та освоєні простору, як джерела життєвих ресурсів, і таке інше.
   Окремо розглянемо деякі з них:
   - Потреба в матеріальному існуванні, зокрема в отримані заробітної платні, винагороди, за свою діяльність, що може слугувати в свою чергу фактором задоволення своєю працею. Найбільш важливим для людей є саме прямі виплати, котрі сприймаються, як соціальна оцінка їх діяльності [6, 11].
   Проте для творчих особистостей у їх діяльності даний аспект не є домінуючим. Достоєвський говорив, що в його літературній справі для нього є лише одна тотожна сторона, його ціль і сподівання, котрі полягають не в досягненні слави і грошей, а в досягненні виконання синтезу його художніх і поетичних ідей [7, с 86];
   - Потреба в роботі. Людина не може не працювати. Біологічна потреба в діяльності отримала назву “феномен Мартина їдена” і пояснюється тим, що, коли людина прагне до здійснення конкретної цілі, нею затрачується велика кількість енергії, котру її організм звикає виробляти. Досягнувши своєї мети, людина перестає затрачувати енергію, проте організм за інерцією продовжує її виробляти, провокуючи тим самим появу потреби до нової цілі і дій, щодо її досягнення [2].
   В навчальному процесі потреба в роботі нерідко носить слабких характер, тому доцільним є цілеспрямоване її формування: заохочення викладачем досягнень студентів методом похвали чи достойного оцінювання, також це можуть бути премії чи відповідне відзначення здобутку на дошці пошани; у разі недостатніх успіхів, чи їх відсутності стимулюванням може виявитись покарання. Оптимальний баланс заохочення і покарання призведе до пошуку студентами найбільш психологічно комфортних для нього умов навчання. Логічно, що покарання, у будь-якому їх прояві не є приємним, тому своїми діями студенти намагатимуться усіляко їх уникати. Задоволення ж від власних успіхів в подальшому формуватимуть потребу в аналогічному задоволені, що мотивуватиме суб'єкта на чергові досягнення;
   - Потреба в економії енергії. Дана біологічна потреба спонукає до творчого пошуку засобів, полегшуючих як фізичну, так и розумову працю. Зазвичай до подібних потреб призводять утилітарно-практичні мотиви - прагнення в роботі власного збереження, піклування про свого здоров'я, усвідомлення недоцільності розходу зайвої енергії [5]. Та цієї потреби, не дивлячись на своє стійке положення у технічній, економічній та іншій діяльності, майже не існує у діяльності творчих людей, оскільки важко собі уявити справжнього художника, працюючого під трафарет, хіба що - це окремий вид мистецтва. Зазвичай кожен виріб, від свого задуму до практичного виконання, містить в собі повноцінну працю творчого діяча.
   - До числа біологічних також відносяться потреби в розвитку і розширені власного життєвого простору. Серед тварин досягнення цієї потреби відбувається шляхом відмічення своєї території у різний спосіб. Дещо аналогічне можна спостерігати і у людей - у творчих особистостей це проявляється у завоюванні аудиторії, глядачів чи слухачів. У будь-якому разі кожна діяльність творча або трудова спрямована на певне соціальне коло - на рідних й близьких, на обраних цінителів або на все людство.
   Соціальні потреби. Потреба в соціальному існуванні пов'язана з належністю до певної соціальної групи і проявляється в потреби емоційного контакту з іншими людьми, в усвідомлені свого призначення та індивідуального сенсу всього існування в соціумі, а також свого статусу, котрий визначається кількістю впливів на інших [2].
   Тож, розглянемо основні з них:
   - Потреба в емоційному контакті з іншими людьми. Дана потреба виконує, як інформаційну, так і функцію підбору партнера для створення сім'ї й виховання дітей. Вона в певному сенсі змушує “тікати” від свободи та самотності. Також, емоційний контакт вказує основний напрям в орієнтації правильності поводження та діяльності, через схвалення або несхвалення їх соціумом;
   - Потреба в професійному зростанні. Даною потребою керує конкурентний мотив, тобто прагнення бути першим серед кращих, мати високий авторитет, успіх в очах оточуючих, або ж просто прагнення бути не гіршим за інших, отримувати схвалення і позитивні відгуки за свою діяльність.
   Статусу же особистості, в контексті даної потреби, прямо пропорційний кількості впливів, що справляються на інших людей. В діяльності творчих особистостей цей показник залежить від ступеня її популярності, тобто від того, наскільки вони та їх творче надбання є затребуваними серед населення;
   - Потреба в злагодженій роботі колективу. Психологічний клімат, групові норми, відносини між членами колективу в процесі їх безпосередньої діяльності виступають в якості потужного і самостійного фактора, що визначає ступінь вдоволеності працею [11];
   - Потреба у відповідних умовах праці. Ця потреба, як мотиватор, серед решти потреб є не надто суттєвою. Більш гостро вона постає у разі занадто поганих чи занадто хороших відповідних умов [11, с 348], бо в такому разі вони сприймаються, як прояв уваги суспільства до працівника, як оцінка його соціальної значущості.
   Духовні потреби. Підґрунтям для цього більш філософського виду потреб стало прагнення звільнитись від “тілесних запитів” і залучитись до всезагального.
   Задоволення духовних потреб - це те, до чого прагне кожна людина глибоко в душі. Це відчуття супроводжується підвищенням цікавості до життя і краси, радістю існування, воно спонукає до взаєморозуміння між людьми, до усвідомлення власної необхідності для інших, тощо [2, с 39].
   В повсякденному житті духовні потреби проявляються в поведінці, вчинках, стилі життя звичайних людей. Задоволення духовних потреб завжди супроводжується почуттям радості, втіхи і бажанням їх повторення.
   Отже, розглянемо основні з них:
   - Потреба в створені нового. Ця потреба пояснюється прагненням створювати потрібне, але ще не існуюче в реальності, тобто нове і більш досконале. Схильність людини до придбання чи винайдення чогось нового традиційно вважається психологічною основою творчості, так як, уданому випадку, основний акцент припадає на процес пізнання (аналітичним шляхом) дійсності і її якісне перетворення (приведення внутрішнього і зовнішнього середовища особистості у відповідність з новим світоглядом). Це пояснюється властивістю людини втомлюватися від надбань минулого.
   Доведено, що людина легко втомлюється від одноманітності, а повсякденні речі мало привертають її увагу. Старе - викликає нудьгу, а нове - збудження, зацікавленість та інтерес. Проте нове, що багаторазово повторюється, згодом стає звичним і тоді знов виникає потреба в створені нового [3];
   - Потреба в удосконалені. Стимулом для неї є мотив досягнення -прагнення до здолання труднощів на шляху досягнення поставленої мети, прагнення успіху в рішенні задач, прагнення до самовдосконалення, й до удосконалення існуючого досвіду.
   Багато в чому дана потреба супроводжується ризиком. Проте в психологічній структурі деяких особистостей (як правило творчих), помітна загальна тенденція до ризикованих дій. Зазвичай такі люди ігнорують критику і не переймаються невдачами, вони ніби випробовують можливості стереотипних речей і фактів. Результатом подібного ризику можуть стати або докази марності інновації, або ж культурний чи навіть технічний прогрес та загальне визнання;
   - Потреба в красі. Споконвіків люди схильні прикрашати себе, свій побут, вносити естетику в загальний вигляд будівель і культурних споруд. Краса затьмарює суть, викликаючи естетичні переживання [2]. Форма, що є зафіксованою у різних видах мистецтва, стає своєрідним еталоном краси. А потреба в красі спонукає до її створення;
   - Потреба бути потрібним. Цією потребою керує кооперативний мотив - це прагнення розглядати свою діяльність з точки зору її необхідності для інших людей, можливо для близьких чи рідних, або ж для суспільства в цілому. Виражається в прагненні допомогти іншому, вирішити його проблеми, або ж в прагненні зберегти і зміцнити позитивні відносини, досягнуті з іншими людьми [5].
   В свою чергу творчість завжди включає діяльність для інших, а тому розглядається, як головна духовна потреба, котра повинна виховуватись, як у творчих, так і у пересічних людей;
   - Та найбільшим стимулом в роботі творчої особистості є потреба у своїй безпосередньо діяльності. Зміст роботи і автономність її виконання вважаються потужними мотиваційними факторами. За словами Гете “Справжній, істино видатний талант завжди знаходить своє вище щастя в виконанні...” [7, с 29]. Кожен митець по своїй природі, створюючи свій художній витвір, отримує від самого процесу творчості потужні підтримуючі імпульси для своєї подальшої діяльності.
   Ця потреба пояснюється наступним чином: людина, котра має природні задатки до будь-якої професійної діяльності, тобто відчуває в ній свою спроможність, логічно відчуває в ній потребу, визначаючи цю діяльність, як своє індивідуальне призначення. Тому працюючи, вона самостверджується (щоправда, дане ствердження є вірним лише у разі психологічної сумісності людини з обраним видом діяльності).
   Проте, щоб сформуватись, як творча особистість, необхідною умовою є теоретичне й практичне освоєння творчого ремесла. І чим вища мотивація майбутнього митця впродовж навчального процесу, тим більше прикладатимуться зусилля до навчання і, тим більша вірогідність ствердження його в подальшій творчій діяльності, як висококваліфікованого спеціаліста. Та, аналізуючи навчальний процес студентів творчих та пересічних спеціальностей, неможливо не помітити коливання сили мотивації впродовж учбового періоду. Тобто, можна сказати, що, в залежності від етапів, котрі студенти долають в процесі свого становлення, як спеціалістів, їх потреби, і, як наслідок, сила мотивації до навчання міняються.
   Розглянемо, наприклад, учбовий процес на перших етапах навчання (1-М курси). Природно, що студентам даного етапу характерні прагнення до самовдосконалення та самореалізації, тобто перфекціоністські мотиви, що зумовлені духовними та соціальними потребами студентів.
   І чим ближчий навчальний процес до свого кінця, тим актуальнішими для студентів стають матеріальні фактори (турбота за майбутнє місце роботи і, власне, за оплату тієї праці, що вони в результаті зможуть запропонувати, та інше), тобто на перший план виступають біологічні та соціальні потреби.
   Отже, навчання є мотивованим від першого і до останнього курсу. Але істотно міняються потреби. Переглянувши ще раз зміст духовних потреб, можна сказати, що у навчальній роботі студентів творчих спеціальностей саме ці потреби повинні бути домінуючими на протязі усього процесу навчання. Для студентів пересічних спеціальностей перешкод в професійному зростанні, з цього боку, немає (навчання мотивуються, як не духовними, так біологічними, чи соціальними потребами). Проте для студентів творчих спеціальностей саме духовні потреби - є головними в їх творчому рості, а виникаючі в подальшому біологічні, можуть відволікати від прогресу, перекриваючи духовні потреби.
   Тому, виходячи з вищесказаного, можна висунути наступну гіпотезу: творчій потенціал студентів творчих спеціальностей є більш потужним у перші роки навчання і менш потужним в останні.
   Дана гіпотеза була перевірена і підтверджена шляхом теоретичного аналізу специфіки мотивації творчої активності студентів творчих спеціальностей, їх опитування та експериментального дослідження, проведеного на студентах Української інженерно-педагогічної академії, спеціальностей “Модельєри-дизайнери швейних виробів” та “Технологи швейних виробів” I-V курсів.
   В основу експерименту було закладено питання: “Чи дійсно перші курси навчання у ВУЗІ для студентів творчих спеціальностей більш мотивовані на творчість і, як наслідок, більш ефективні й плідні ніж та робота, що проводиться на останніх курсах навчання?”
   Тест складався з 4 завдань, розташованих по складності від найлегшого (яке пропонувалось виконувати або творчо, або стандартно) до найскладнішого (вирішення якого потребувало виключно творчого підходу). І містив наступний зміст:
   1. Намалювати 6 глечиків;
   2. Доповнити 6 елементів до логічних фігур й підписати їх;
   3. Доповнити 6 елементів до логічних фігур, пов'язати їх з одягом й підписати;
   4. Зобразити графічно 6 позитивних людських якостей і підписати їх.
   Поштовхом до створення саме такого за змістом тесту став попередній аналіз дослідницької роботи Л.Б. Єрмолаєвої-Томіної.
   Проведений експеримент і аналіз отриманих даних показали, що кожному протестованому студенту властивий свій “спонукальній поріг” творчості. В одних він проявлявся вже в першому завдання у вигляді його творчого виконання, в оригінальності підходу до зображення предметів. Проте більш складні завдання цими студентами виконувались в більшості поверхово. Деяким же студентам більше сподобалось виконувати складні завдання, при цьому перші (легкі) виконувались з меншою цікавістю та натхненням. Також були виявлені студенти, які однаково творчо і успішно впорались з усіма завданнями. Для них було характерне автоматичне увімкнення творчості, що зазвичай слугує показником креативності.
   В даному випадку, небажання певних студентів виконувати складні завдання і їх акцентуація на легких, розцінювалась, як низький рівень мотивації творчої активності, що є наслідком браку духовних потреб і надлишку біологічних чи соціальних. І навпаки - спроможність студентів проявляти своє творче мислення при розв'язанні складних завдань говорить про їх бажання і інтерес якомога ширше випробувати власні сили, винаходити нові оригінальні шляхи вирішення проблем, а так -про їх високий рівень мотивації творчої активності.
   Аналіз учбового розкраду занять протестованих студентів також дає підстави вважати, що спад зацікавленості саме в творчому процесі під кінець періоду навчання може бути наслідком нестачі на цей час творчо спрямованих дисциплін. Як показало вищезазначене спостереження - їх більшість припадає на період навчання 1-М курсу. А отже, підсвідома актуалізація духовних потреб студентів на цей період постійно підтримується відповідними дисциплінами.
   Студентам старших курсів для підтримки їх мотивації творчої активності на високому рівні доцільно частіше залучатись до культурних заходів різного типу (відвідування театру, виставок, галерей і таке інше), самостійно формуючи, в такий спосіб, в собі відповідні духовні потреби.
   Висновок. Розглянуті в статті фактори, що керують творчим процесом, і потреби - є необхідними для повноцінного розуміння всіх аспектів, що впливають на ступінь мотивації творчої активності. Проведене дослідження не претендує на вичерпний аналіз усіх аспектів складної та багатогранної проблеми мотивації творчої активності серед студентів творчих спеціальностей. Та, на сам перед, воно пояснюється необхідністю підкреслити вагомість відстеження та корекції коливань сили і рівня спроможності студентів до реалізації закладеного в них творчого потенціалу.
   Подальший напрямок дослідження вбачається у простежені мотивації творчої активності у спеціалістів, працюючих в області дизайну швейних виробів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев. - 3-е изд. - СПб. Питер, 2002. - 282 с.
2. Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества: Учебное пособие для вузов. - М.: Академический Проект, 2003. - 304 с.
3. Килошенко М.И. Психология моды: Учебное пособие для вузов. - М., 2006. - 320 с.
4. Козлова Т.В. Художественное проектирование костюма. - М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982. - 144 с.
5. Кокурина И.Г. Методика изучениия трудовой мотивации: Учебно-методическое пособие для студентов факультета психол. гос. ун-тов.- М.: издательство Московского университета, 1990. - 56с.
6. Мотивация и поведение человека в сфере труда. Сборник научных трудов. - М.: НИИ труда. 1990. - 188 с.
7. Петрушин В.И. Музыкальная психология: Учебное пособие для студентов и преподавателей. - М.: Академический Проект, 2006.
8. Психология труда, профессиональной, информационной и организационной деятельности (реклама, управление, инженерная психология и эргономика): Словарь. - М., 2003. - 3848 с.
9. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии/ С.Л. Рубинштейн.- СПб.: Питер, 2002. - 712с.
10. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей. - М., 2003. - 378 с.
11. Толочек В.А. Современная психология труда: Учебное пособие. -СПб.: Питер, 2006. - 479 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com