www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Сучасна культура як важливий чинник формування картини світу та соціалізації особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Сучасна культура як важливий чинник формування картини світу та соціалізації особистості

І.О. Іванчук

СУЧАСНА КУЛЬТУРА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ КАРТИНИ СВІТУ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

   Соціалізація, як процес засвоєння індивідом культурних цінностей та зразків поведінки, знаходиться в центрі уваги наукового знання, де особливий інтерес спрямований на дослідження впливу сучасних тенденцій суспільного розвитку. Сучасна культура є одним із чинників формування картини світу та відіграє провідну роль в процесі соціалізації особистості. Можна припустити, що на суспільно-культурному рівні соціалізація забезпечується завдяки засвоєнню масової картини світу, активно функціонуючої в суспільстві. Отже, в центр уваги статті виноситься положення про взаємозв'язок соціалізації та картини світу, а також питання впливу сучасної культури на зазначені феномени. Саме картина світу спонукає до певного стилю життя, дій та думок, породжує ставлення до оточення та формує життєву позицію індивіда, визначаючи його зовнішню поведінку. В результаті, засвоєння функціонуючої в суспільстві картини світу, як феномену масової свідомості, сприяє соціалізації її членів.
   Картина світу особистості є соціально обумовленою та залежить від пануючої ідеології, суспільної філософії та політичної системи. Таким чином, наявність спільних тенденцій в картині світу у певної групи може бути яскравим показником впливу суспільних процесів та характеризувати певну історичну епоху або культуру. Загальна частина картини світу акумулює інформацію про цінності та традиції людського суспільства, а також відображає сучасні тенденції суспільного розвитку, є, так би мовити, віддзеркаленням пануючої ідеології, масового настрою, провідних цінностей даного часу та суспільства.
   З точки зору культурно-історичної теорії Л. С. Виготського, соціалізацію можна розуміти як процес засвоєння особистістю культурних сенсів та цінностей, завдяки яким забезпечується єдність свідомості представників одного етносу та членів одного соціокультурного середовища.
   Значний внесок в розуміння феномену єдності світоглядних настанов представників одного соціокультурного середовища внесла О. А. Донченко. Авторка говорить про так звану світову психіку, яку розглядає з точки зору фрактальної психології. Така світова психіка здатна творити і відтворювати, структурувати та руйнувати за допомогою інформаційно-енергетичних структур [8, с 117]. О. А. Донченко використовує поняття “психофрактал”, під яким розуміє фрагмент універсальної психіки [11, с 68], її базову праструктуру. Природа цієї частини психіки складається з напрацьованих віками архетипів, носферних психосмислів і метапатернів.Лариса Карп'юк та Роман Зрайко також використовують поняття колективної психіки, під якою розуміють єдність психічного життя тієї чи іншої етноспільноти [11, с 152-215].
   Акцент на ролі етнічного фактору та етнічної культури в процесі соціалізації особистості робить В. Куєвда та А. Б. Панькін.
   На думку В. Куєвди етносоціальні особливості є надзвичайно стійкими, здатними проявляти себе в стереотипізованих психологічних проявах. Унормовуючись через звичаєвість, традиційні уявлення утверджують підвалині зразки етичних, естетичних, життєвих зразків-ідеалів, створюють поведінкові стереотипи та пропагують життєві цінності ([6, с 10-11]. Куєвда В. говорить про картину традиційності як спосіб буття людини, яка об'єктивується через систему звичаєвості [6].
   Говорячи про єдність представників одного соціокультурного середовища Панькін А. Б. оперує поняттям етнічних констант, що проявляються в різних модифікаціях етнічної культури та є незмінними та спільними для членів певної спільноти, (с. 181-182, Панькін А. Б.). Засвоюючи етнокультурний феномен людина стає нащадком культури та формується як цілісна етнокультурна особистість - одиниця спільноти з характеристиками етнічного менталітету, здатна до етнічного відтворення світу [12]. Саме через засвоєння таких етнічних констант відбувається соціалізація особистості.
   Говорячи про “культурні матриці” що відображені в свідомості представників одного соціокультурного середовища, не варто їх абсолютизувати оскільки культура ніколи не є однорідною, а складається з чисельних субкультур, носіїв специфічних картин світу. Можна говорити про існування основних аспектів ментальності, притаманних членам одного соціокультурного середовища з наявною варіативністю певних її аспектів. Природнім є те, що представники однієї культури мають схожу систему цінностей, прагнень та життєвих орієнтацій, засвоєння та слідування яким сприяє гармонійному функціонуванню особистості в соціумі та забезпечує адаптацію.
   Картина світу будучи утворенням як індивідуальної так і колективної психіки знаходить свій вираз в менталітеті, транслюючись за допомогою колективного несвідомого. Саме процес засвоєння суспільної картини світу сприяє соціалізації членів суспільства або певної спільноти. Розуміючи соціалізацію як процес засвоєння особистістю соціально-культурних сенсів та цінностей стає очевидним необхідність дослідження впливу всієї атрибутики культурного середовища як на формування картини світу так і на процес соціалізації.
   Картина світу є культурно обумовленим феноменом, тісно пов'язаним з існуючою в суспільстві системою мистецтв, за допомогою мови якого відбувається трансляція духовних цінностей та акцентування певних пріоритетних сфер життєдіяльності. Саме єдність соціокультурного середовища забезпечує єдність свідомості її носіїв та соціалізацію поколінь.
   Важко не погодитись з твердженням, що будь який напрям чи концепція мистецтва виникає як відповідь на дію певних соціально-культурних процесів, часто визначається їх спрямуванням та орієнтацією. Саме провідне світовідчуття епохи та історичного періоду надає культурі специфічного забарвлення, яке в свою чергу впливає на соціалізацію особистості.
   Аналізуючи вплив всієї атрибутики культурного середовища на особистість дослідники часто беруть для аналізу продукти народної творчості, особливості сімейного виховання та традиції етнічної групи, не беручи до уваги той факт, що вони характеризують в більшому ступені минуле покоління. Важко не погодитись з Хреновим Н. А. який говорить про розповсюдження помилкових досліджень, що абсолютизують певні якості національної спільноти, спираючись на твердження, що культура має жорстку структуру, яка постійно є рівною собі та не змінюється в часі. Автор не виключає, що кожна культура має позачасові, архетипічні особливості, але наголошує, що культура маючи характеристики як статичності так і динамічності все ж є відкритою для різних асиміляцій системою [21]. Тут і постає питання, як впливають сучасні фактори соціокультурного середовища на соціалізацію особистості та побудову картини світу.
   Говорячи про важливість дослідження картини світу особистості та процесу соціалізації, обумовленого нею, надзвичайно актуальним є аналіз сучасних соціально-психологічних факторів, які впливають на її формування. Пам'ятаючи про те, що картина світу є індикатором духовного розвитку як кожної окремої особистості так і суспільства в цілому, важливо не оминати своєю увагою процеси, які відбуваються в суспільному житті та впливають на побудову та трансформацію традиційної картини світу, а також визначають певні аспекти соціалізації.
   Наше суспільство зараз переживає досить складний етап розвитку. Характеризуючи сучасне суспільство активно використовуються поняття трансформації та всесвітньої глобалізації, екзестенційної кризи. Всі процеси, які відбуваються в суспільстві, впливають на людину, особливо молоду, і, як наслідок, сприяють трансформуванню процесу формування картини світу. Дослідження картини світу молодої людини повинно відбуватися в тісному зв'язку з аналізом перебігу соціокультурних процесів, які не просто впливають на такий психічний конструкт як картина світу, а детермінують його особливості.Сучасна культура (або так звана епоха постмодерна) набуває нових ознак, серед яких можна назвати агресивність та виражене прагнення перетворити кожну особистість на певний стандарт.
   Поміткін Е. О. робить акцент на тенденціях, які відбуваються в зміні духовної спрямованості сучасного суспільства. Автор говорить про зміну цінностей як характеристику сучасної епохи, епохи, яка активно заповнена комп'ютерними системами та інтелектуальною технікою. Така зміна цінностей та орієнтирів суспільного розвитку свідчить про перехід людства до нової епохи - епохи Інформації, яка в результаті перенапруги людської психіки веде до перетворення людської свідомості, а особливо свідомості молодої людини, на елемент загального інформаційного простору [13].
   Значну роль в процесі соціалізації відіграють сучасні комунікаційні та інформаційні процеси, які активно пропагують нові способи отримання та переробки світоглядної інформації, в свою чергу перетворюючи особистість на споживача інформації. Результатом надлишку інформації є поширеність так званих інформаційних неврозів, проблеми ідентичності та труднощі в світоглядному самовизначенні особистості.
   Говорячи про сучасну особистість як споживача, Нікітіна А. В. називає наступні ознаки сучасного отримання інформації про оточуючу дійсність:
   - Інформація повинна задовольняти запит (сприймається лише те, що має найбільший інтерес. Це призводить до поверховості та фрагментарності);
   - Інформація повинна бути чітко та компактно сформульована, в результаті прибирається все, що викликає нерозуміння, всі тонкості та нюанси (результатом стає спрощення уявлень);
   - Роль провідного стимулу відіграє можливість практичного використання інформації. При цьому пошук інформації супроводжується завищеною самооцінкою, виникає переконання, що отриманих знань достатньо [10].
   Проблема ідентичності в результаті дії масової комунікації, що швидко змінює уявлення про реальність, розглядається П. М. Лісовським, який говорить про виникнення множинної ідентичності, можливість деструктивної ідентичності та відродження фантастичного “Я” [7]. Автор акцентує увагу на використанні маніпулятивних технологій в просуванні світоглядних настанов. Велику небезпеку на думку автора, і в цьому він має багато прибічників, становить широке розповсюдження в ЗМІ табуйованих традиційною культурою образів, які, діючи на підсвідомі підвалини душі, призводять до мобілізації деструктивного потенціалу [7].
   Такі думки є досить поширеними в літературі. Аналізуючи типи культур, можна побачити, що наша культура належить до культури-психотехніки, яка включає наступні різновиди: культура падіння, матеріальні, техногенні культури, культури покаяння, культури воскресіння; та такі ознаки - відсутність сенсу, екзистенційний вакуум. Характеризуючи цей тип культур, Гусельцева М. С. пише, що це епоха сумнівів та запитань, які виникають в результаті руйнування традиційних уявлень про світ, зазначаючи, що саме в такі періоди з'являються апокаліпсичні настрої та есхатологічні мотиви, поширення хвиль містицизму та продукування нового типу світогляду [3].
   Схожі думки знаходимо у P. М. Грановської, яка пише про техногенність нашої цивілізації, яка, окрім позитивних зрушень, призводить до деградації гуманості, утвердження індивідуалізму і песимізму, перетворення окремої особистості в предмет споживання [1]. Грановська P. М. робить акцент на процесах трансформації картини світу, говорячи про такі негативні наслідки, які виникають в процесі пошуку нових життєвих основ та побудови світогляду, як залучення до тоталітарних релігійних організацій.
   На думку Томалінцева В. Н., який відстоює думку щодо необхідності дослідження не лише традиційних, але і нових культурних утворень, характерною рисою сучасної культури є її екстремізм який формує відповідно екстреміський світогляд. Характеристикою такого світогляду є акцентованість на фізичних задоволеннях, відчуження від культурних цінностей та жага гострих відчуттів [19].
   Однією з найяскравіших рис сучасної культури є поширення так званих соціокультурних запозичень. Будучи відкритою та динамічною системою, сучасна культура набуває ознак масовості, що сприяє розмиттю культурних кордонів, зниженню цінності національної культури в противагу підкреслено високій оцінці інших світових культур. Такий стан справ викликає інтерес багатьох дослідників, які, звертаючи увагу, на цей феномен, по різному його оцінюють.
   Характеризуючи сучасні тенденції суспільного розвитку Романенко Ю. В. наголошує на впливі американізму на українську психокультуру, який проявляється у зламі національної гідності та самодостатності “через інклюзію американської культури, що презентується як культура вселюдства, навіювання безтурботної ейфорії існування: під крильцем американської безпеки з “хеппі ендом”. “Україна опинилася в орбіті психологічного впливу американізму, який несе разом з кінематографом, літературою та рекламою не тільки нове світорозуміння, але і психотехнології соціального реформування, моделі вирішення національно-психологічних проблем” [14, с 7-8].
   Схожі думки розділяє Тарасов Е. Ф., який говорить про явище вестернизації, тобто поширення цінностей англосаксонської цивілізації, коли в діалозі культур головну роль починають відігравати знання, розповсюдження яких забезпечує експансія англосаксонської цивілізації. Результатом такої вестернизації, на думку автора, є загроза втрати етнічної ідентичності [17].
   Пасько І. Т. говорить про ірраціональний, характер якого набуває сучасне життя етносів, пов'язуючи це з тим, що розвинена але чужорідна культура, сформована на основі архетипів іншого народу, обов'язково стає репресивною культурою. Заблоковуючи етнічне півсвідоме народу, така культура породжує ментальний дискомфорт -масові відчуття тривоги і небезпеки, апатії і агресії [6].
   Основна небезпека перетворюючого впливу іноземних культур полягає в тому, що цінності, які вони пропагують, часто суперечать традиційним цінностям, прийнятим в культурі народу, відповідно до його духовної природи та ментальності. Виникаюче протиріччя між цінностями що пропагує “нова” культура та архетипами колективного несвідомого, призводить до дисонансу, якого особистість намагається уникнути. Протиріччя між внутрішнім та зовнішнім є небезпечним станом для особистості. В результаті тривалої психологічної напруги, спричиненої амбівалентністю, у особистості можуть виникнути депресивні та інші психоемоційні розлади. При цьому, варто зауважити, що мова йде не про “погані” чи “шкідливі” культури, а лише про несприятливі впливи одного культурного середовища на інше, якого не можна уникнути, коли зустрічаються полярні за своїми глибинними психічними структурами культури, одна з яких намагається “поглинути” іншу.
   Така думка близька до розуміння А. Тойнбі, який говорить про те, що елементи культури нешкідливі і навіть позитивно впливаючи в рідному середовищі можуть стати руйнівними та загрозливими в чужорідному соціальному контексті. Після утвердження чужорідних елементів в новому середовищі вони набувають здатності притягувати до себе інші елементи своєї власної культури [18].
   На особливу увагу науковців заслуговує вплив сучасної масової культури як транслятора цінностей на молодь. Актуальним напрямом є дослідження субкультурних аспектів соціалізації молоді, які тісно пов'язані з процесами, що відбуваються в сучасному культурному та соціальному житті країни.
   У сучасній молодіжній субкультурі переважає розважально-рекреативна спрямованість, якій притаманна “вестернізація” культурних потреб у стилі примітивно визначеного “американського стилю життя”. Сучасний аудіовізуальний простір пропагує цінності американської культури, що спричиняє конфлікт національної ментальності з “чужими” цінностями, “чужим” світом. Результатом такого надмірного засилля “чужої” культури є руйнування культурної ідентичності нації, позбавлення її представників можливості самобутньої творчої реалізації, поширення тенденції до копіювання, еклектики, тобто формального поєднання того, що не може бути органічно пов'язане, Формування духовного світу студента). Та все ж такі думки розділяють не всі дослідники, наприклад Томалінцев В. Н. говорить, що культурна експансія, навіть за допомогою відкритого тиску, нездатна піти далі поверхового перетворення чужого культурного устрою, нездатна торкнути глибинні пласти та архетипи, які, попри все, залишаються незмінними [19].
   Протилежні думки має також Гогіберідзе Г. М., який в своїй роботі навпаки послідовно відстоює ідею необхідності і навіть корисності міжетнічного діалогу культур. Такого діалогу культур неможливо уникнути в результаті існування різних конфесій, ідеологій, світоглядних та ціннісних настанов. Автор говорить, що в результаті такого діалогу відбувається філіація ідей, їх взаємопроникнення та взаємовплив [2]. Визнаючи аргументованість подібних думок, все ж варто зазначити, що більшість науковців вважають такі позитивні сторони культурного діалогу лише ідеалом, досягнення якого часто не представляється можливим.
   Більшість науковців, інтерпретуючи масову культуру як систему виробництва культурних цінностей у сучасному індустріальному суспільстві, вказує на її роль у негативному процесі міфологізації індивідуальної та колективної свідомості, містифікації реальності [20].
   Нікітіна А. В. говорить, що в результаті відсторонення від міфологічного світогляду, з чітко вибудуваними зв'язками та правилами, світ перестає виступати у вигляді цілісності та порядку, поступово втрачає сенс та перетворюється в абсурд. В результаті сумування за міфом, що забезпечував упорядкованість світу, людина починає робити спроби повернутися до ідеалізованого та втраченого. Це проявляється в захопленні молоддю рольовими іграми (середньовічні лицарі, толкіністи, кельтські язичники). Свідоцтвом небайдужості до забутих вірувань та міфологічних уявлень є повальне захоплення Гарі Потером, розповсюдження міфологічних тем в кінематографі та літературі [10].
   Міфологічні та фантастичні образи та сюжети користуються великою популярністю в сучасному молодіжному середовищі. Їх активне поширення є однією з визначних характеристик сучасних молодіжних субкультур, носіїв специфічних картин світу та моделей соціалізації. Акцентування певних сфер життєдіяльності яскраво проявляється в літературі та масовому мистецтві, знаходить свій прояв в так званих прецендентних текстах, активно відображених в свідомості представників одного соціокультурного середовища. При чому, в якості прецендентих текстів можуть виступати не лише класичні, релігійні та “народні” тексти (приказки, прислівя, казки), а також сучасні тексти, поширені в культурі та маючі вплив на масову свідомість людей. Важливу інформацію можна отримати аналізуючи мовну продукцію, яка з“являеться та є поширеною на певному етапі суспільного розвитку, цікавим для аналізу є виявлення її провідної емоційної забарвленості та тематичної спрямованості.Значний внесок в розуміння сучасних тенденцій суспільного розвитку вніс Хренов Н. А. Характеризуючи сучасну епоху як перехідну, автор наголошує на ролі елітарних груп та субкультур, які володіючи здатністю переміщуватись в центр культури та задавати напрями її розвитку, є носіями специфічних картин світу. В результаті прагнення таких субкультур перетворити свою картину світу на універсальну, функціонування культури знаходиться в напруженому стані [21].
   В якості характеристики сучасної епохи автор називає наступні характеристики: вихід на поверхню буття діоніської стихії, яка порушує стабільну та спокійну аполонівську культуру; поширення східних течій, вчень та філосоіфій, що протиставляються західному Аполлонівському раціоналізму, та є проявом Діоніської культури.
   Протиставлення культур через проведення аналогій з двома давньогрецькими богами - Аполлоном та Діонісієм має багату історію. Для більшого розуміння того, що стоїть за наведеними типами культур, цікаво навести порівняння архетипних характеристик двох богів надане Джин Шинодою Болен. Аналізуючи вище названу роботу, можна назвати наступні характеристики Діонісія, а, отже, і Діоніської культури: схильність до чуттєвого досвіду, екстатичні переживання, інстинктивність, андрогінність, містицизм, амбівалентність, емоційність та схильність до наркотизації та полярного духовного досвіду, акцент на відчуттях та емоціях. Відповідно, Аполлон та Аполлонівська культура мають наступні ознаки: цілепокладання, цінність порядку, форми та закону, пріоритет мислення над емоціями, планування майбутнього, цінність мислення, логіки та волі, емоційна відстороненість, досягнення цілей.Наступними ознаками сучасної епохи, на думку Н. А. Хренова є:
   - Криза колективної ідентичності, що проявляється в активізації маргінальних типів світогляду. Стан суспільного хаосу сприяє виникненню зацікавленості до мислителя чи художника маргінального типу, перетворюючись в основу колективної ідентичності [21];
   - Вибух есхатологічних уявлень в результаті сприйняття світу як хаосу, активізація архетипічних формул з сюжетами катастроф та кінця світу [21]. Важливо звернути увагу на те, що саме пробудження цих архетипів є провокатором звернення чисельної кількості молодих людей до всіляких релігійних течій та культів, часто деструктивного характеру;
   - Активізація колективного несвідомого, що проявляється в активності міфологічної та архетипічної свідомості, активізації архитепічного та вічно повторюваного комплексу харизматичного лідера, що здатний вести за собою [21].
   Складна та суперечлива сучасна культура впливає на особистість та породжує внутрішню амбівалентність. Особистість, одночасно будучи носієм ринкових цінностей та орієнтацій, не може позбавитись впливу архетипів минулого. Результатом такої суперечності є проблеми ідентичності. Отже, і соціалізація особистості стає “проблемною”. Будучи носієм подвійної, часто протирічної картини світу - традиційної, що сягає корінням духовного надбання нації та сучасної, що основана на цінностях ринкового суспільства, особистість відчуває дисонанс та всіляко намагається його усунути, часто вдаючись до жорстких методів, які не можуть не позначатися на психіці. Нова соціально-культурна реальність намагається трансформувати образи колективного несвідомого, створивши альтернативні цінності та наповнивши культуру новими сенсами. Основна небезпека полягає в тому, що “нові” сенси та цінності можуть не лише не сприйнятись в іншому соціокультурному середовищі, а й завдати шкоди. Може виникнути ситуація, коли на місці зруйнованих цінностей утворюється порожнеча, що є родючим ґрунтом для екзистенційних неврозів та депресій, ознак сучасного суспільства.
   Говорячи про особливості духовної ситуації сучасного суспільства Соболева Н. І. виділяє такі особливості масової свідомості як: незахищеність під дією непідвладних процесів; поширення ідей регіонізму; криза ідентичності; дезінтеграції на рівні вищих цінностей; відчуження від колективних форм життя [16].
   Аналіз сучасних чинників суспільного розвитку підіймає важливе питання: чи дійсно на особистість продовжать впливати культурні надбання власного етносу або вона повністю піддається впливові сучасних тенденцій соціокультурного розвитку. На це запитання важко дати відповідь, наприклад, Роман Зрайко та Лариса Карпюк говорять, що з часом глибинно-архетипний пласт психіки не зникає, а продовжує відігравати роль “тіньового” фактора сучасного суспільного розвитку тієї чи іншої етноспільноти [11].
   Говорячи про вплив сучасної культури на процес соціалізації та побудову картини світу неможна оминути увагою такий чинник, як сучасні зміни, що відбуваються в мові та, впливаючи на мовну особистість, виступають трансляторами нових сенсів та ціннісних орієнтацій. Такі думки ґрунтуються на розумінні мови, як одного з чинників формування культурної особистості.
   Говорячи про вплив мови на формування картини світу, варто акцентувати увагу на сучасних тенденціях її розвитку. Однією з найхарактерніших рис сучасних мовних змін є поширення так званих запозичень, які одночасно є трансляторами сенсів іншої культури.
   Ю. В. Мельник стверджує, що запозичення відіграють роль провідника західної культури, оскільки такі запозичення відображають частину менталітету народу. Аналізуючи сучасні зміни на рівні мови, автор говорить про поширеність емотіконів - великої кількості пунктуаційних знаків, що відображають на письмі емоції [9] та варваризацію мови, що загрожує знищенню літературної мови, головної ознаки самобутності етносу.
   Картина світу, окрім інших факторів, будується під впливом інформації, яка потрапляє до людини, а ця інформація завжди несе на собі відбиток коду мови.
   Тісний взаємозв'язок мови та картини світу виявляється в існуванні так званих “сленгів”, які існують в рамках молодіжних субкультур -носіїв характерних картин світу. Виходячи з поняття мовної особистості всі зміни, що відбуваються в суспільстві позначаються на мові, яка в свою чергу впливає на свідомість індивіда. Трансформація мови активно проявляються в лексиці та текстах створених мовною особистістю.
   Семенюк О. Ф. робить наголос на таких аспектах сучасної трансформації мовної картини світу: проникнення чужинного культурного компоненту в лінгвокультурний, ментальний простір, яке проявляється в значному поширенні жаргонізмів, вигуків та слів іншомовного походження, що призводить до превалювання “західних” цінностей над національними. Іншомовні елементи руйнують цілісну “національну” картину світу [15].
   Томалінцев В. Н., висуваючи тезу про екстремістський варіант розвитку культури говорить про необхідність дослідження молодіжної субкультури та її мовної практики як відбитків специфічного світогляду. Мовний екстремізм - ось як характеризує сучасну мовну ситуацію автор [19].
   Через дослідження лексики можна аналізувати зміни, які виникають у мовній картині світу як особистості так і суспільства. Костомаров В. Г. говорить про мовну еволюцію яка змінюючи норми мови є породженням певних соціальних процесів. Автор говорить про зміну мови, що є результатом моди та присмаку епохи. Серед молоді такий процес проявляється заміною літературного канону жаргоном, що ставить традиційну мовну норму під загрозу. Автор виділяє наступні характеристики сучасних змін що відбуваються в мові:
   - Підвищений інтерес до жаргону та грубої фамільярності;
   - Змішання полярних мовних основ - книжкової з жаргоно-простонародною; - зовнішні запозичення;
   - Переосмислення, зрушення в семантиці слів що пов'язані з приписуванням словам певних ціннісних значень;
   - Винекнення нової фразеології та ідеоматики.
   В той же час мовний смак сьогодення не обмежується налаштованістю на мовну експресивність і достатньо чітко балансує з прагненням до книжковості [5].
   Наше суспільство переживає складний етап розвитку, криза супроводжує майже всі сфери суспільного життя та неминуче позначається на особистості. В такий період розвитку надзвичайно актуальним стає питання впливу сучасних соціокультурних процесів на особистість, її соціалізацію та картину світу. Відповідь на це питання представляє собою великий практичний інтерес, особливо коли мова йде про молодь, яка найбільш вразлива перед дією негативних процесів кризи. Говорячи про необхідність дослідження соціалізації, варто зробити наголос на її зв'язку з картиною світу, як феноменом масової свідомості. Через засвоєння функціонуючої в суспільстві загальної картини світу відбувається соціалізація особистості. Особистість, будучи соціальною істотою, не може уникнути суспільних впливів, які позначаються на її духовному та соціальному житті. Звідси виходить необхідність дослідження сучасної культури як важливого чинника соціалізації особистості та чинника, що визначає певні аспекти картини світу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Грановская Р. М. Психология веры. - Спб.: Издательство “Речь”, 2004. - 567 с.
2. Гогиберидзе Г. М. Диалог культур в системе литературного образования / Г. М. Гогиеридзе. - М.: Наука, 2003. - 183 с.
3. Гусельцева М. С. Культура как психологическая реальность: опыт идеального моделирования // Вопросы психологии. - 2007. - № 5. - С. 13-24
4. Джин Шинода Болен. Боги в каждом мужчине. Архетипы управляющие жизнью мужчин \ Перев. с англ. - М.: 000 Издательский дом “София”, 2006. - 304 с.
5. Костомаров В. Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. Издание третье, испр. и доп. - СПб.: “Златоус”, 1999. - 320 с.
6. Куєвда В. Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: психологічний аспект. Монографія. - Донецьк: Український культурний центр, Донецьке відділення НТШ, 2007. - 264 с
7. Лісовський П. М. Маніпуляція свідомістттю: сутність, структура, мханізм у сучасному трансформаційному суспільстві (соціально-філософський аналіз): монографія. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006.- 200 с
8. Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії/ За заг. ред. В. О. Татенка. - К.: Либідь, 2006. - 360 с
9. Мельник Ю. В. Языковая ситуация на фоне глобализации в Украине в среде постсоветских эмигрантов, с. 351 -364//Глобализация-этнизация: этнокультур. и этноязык. процессы: в 2 кн. / [отв. за ред. Г. П. Немищенко]; Науч. Совет РАН “История мировой культуры”; Ин-т славяноведения РАН.- М.: Наука, 2006. Кн. 1. - 2006. - 486 с.
10. Никитина А. В. Русская демонология. - СПб, 2006. - 400 с.
11. Основи фрактальної психології: Проект психологічного оновлення / За ред. О. А. Донченко. - К.: Міленіум, 2006. - 472 с.
12. Панькин А. Б. Формирование этнокультурной личности: Учеб. Пособие/ А. Б. Панькин. - М., 2006. - 280 с.
13. Поміткін Е. О. Психологія духовного розвитку особистості: Монографія. - К.: Наш час, 2005. - 280 с.
14. Романенко Ю. В. Проблеми соціально-психологічного впливу американізму на українську психокультуру. Навчальний посібник К.: інститут післядипломної освіти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. 2001. - 127 с
15. Семенюк О.А. Трансформація фрагментів мовної картини світу пострадянської особистості [Електронний ресурс] // Культура народов Причерноморья. - 2002. - № ЗО. - С. 136-140.
16. Соболева Н.І. Соціологія субєктивної реальності. - К.: Інститут соціології НАН України, 2002. - 296 с
17. Тарасов Е. Ф. Глобализация и этнизация: семиотические проблемы, с. 69-75 //Глобализация-этнизация: этнокультур. и этноязык. процессы: в 2 кн.
18. Тойнби А. Дж. Постижение истории. - М: Прогресс, 1991. - 736 с.
19. Томалинцев В. Н. Человек на рубеже тысячелетий: Парадоксы духовного развития: Опыт исследования феномена изощренности в культуре и творчестве. - СПб: Изд-во С- Петербургского университета, 2001 .-112с.
20. Формування духовного світу студента (на матеріалі досліджень у СНАУ): Монографія\ За заг. ред. проф. Л. В. Гнатюка. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006. - 263 с.
21. Хренов Н. А. Культура в эпоху социального хаоса. - М. Едиториал УРСС, 2002. - 448 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com