www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Експертне дослідження ситуації застосування тренінгів у соціальній сфері
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Експертне дослідження ситуації застосування тренінгів у соціальній сфері

Ю.В. Іванеко

ЕКСПЕРТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИТУАЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНІНГІВ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ

   Актуальність. У сучасних умовах розвитку практичної соціальної роботи спостерігається постійне зростання попиту на проведення соціально-психологічних тренінгів. Ці тренінгові технології мають надзвичайно широкий спектр застосування в різних сферах діяльності (психології, педагогіці, медицині, політиці, бізнесі тощо) з метою профілактики, корекції, навчання, розвитку особистості. Саме тому тренінги викликають гостру зацікавленість у спеціалістів.
   Загострення соціально-психологічної напруженості в умовах політичної нестабільності та економічної кризи роблять особливо актуальним питання про практичну діяльність соціальних працівників, методологію та технологію її здійснення. Все більш і більш, в наш час, потребують кваліфікованої допомоги не тільки нужденні верстви населення, але і прості люди, які під впливом останніх подій не змогли адаптуватися до умов життя, що швидко змінюються.
   В останній час, найбільш актуальною проблемою, що набуває соціального характеру у нашій країні є проблема масового скорочення населення на виробництві, заводах, державних та приватних організаціях, що веде до втрати постійного заробітку та неможливості бути повноцінно включеним до соціально-економічних процесів країни. Ця проблема набуває масового характеру, тому потребує швидкої розробки тренінгової технології по ефективному включенню людей до соціально-економічних процесів, враховуючи при цьому специфіку клієнтських груп, які зіткнулися з цією проблемою.
   Оскільки сучасна соціальна робота спирається на ідею активізації клієнтів, використання внутрішніх ресурсів людини для її саморозвитку й самовдосконалення, для вирішення проблем клієнтів передбачається застосування активних методів, побудованих на власному досвіді дорослих людей, які вже мають сформований спосіб опанування нових знань і умінь.
   Використання тренінгових технологій в сфері соціальної роботи має свою специфіку, що обумовлюється різноманітністю цільових груп, що потребують допомоги. Переважно клієнтами групової соціальної роботи є особи з проблемами соціальної адаптації та інтеграції, жертви несприятливих умов соціалізації, ті, хто має проблеми психологічного та емоційного стану як наслідки життєвих криз різного року і соціального становища.
   Вивчення особливостей клієнтів соціальної роботи та специфіки застосування групових форм роботи з певною групою надасть можливості отримання більш ефективного результату, що приведе до вдосконалення діяльності соціальних служб. А для ефективного впровадження цих тренінгових технологій важлива і професійна підготовка та компетентність самого соціального працівника.
   Особливою актуальністю в цьому аспекті набуває проблема побудови диференційної системи допомоги клієнтам соціальної роботи із залученням тренінгових технологій в межах професійної компетенції соціального працівника. Оскільки в соціальній роботі цільові групи та їх проблемні ситуації дуже різноманітні, то не може бути загальної методики та дидактики соціальної групової роботи.
   Застосування групових форм в соціальній роботі є перспективним напрямом діяльності при розв'язанні як соціальних та психологічних проблем.
   Отже, перспективність використання тренінгових технологій полягає не тільки в їхній економічній доцільності, але і приводить до високої терапевтичної ефективності.
   Тому ми і вирішили за допомогою експертного дослідження, проаналізувати ситуацію, що існує на сьогодні у соціальній сфері щодо застосування тренінгів з клієнтами соціальної роботи.
   Методом експертного дослідження виступало експертне опитування, метою якого було проаналізувати ступінь впроваджуваності тренінгів у соціальній сфері та специфіки їхнього застосування з клієнтами соціальної роботи.
   Об'єктом дослідження виступають тренінги в соціальній роботі.
   Предмет дослідження - особливості застосування тренінгів у соціальній сфері.
   Ми маємо припущення, що особливості застосування тренінгів у соціальній сфері полягають у:
   - специфіці проблем цільової групи
   - специфіці мотивації клієнтів до участі у тренінгах.
   Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези були визначені такі завдання:
   1. З'ясувати розуміння та ставлення керівників та спеціалістів соціальних служб та центрів зайнятості до застосування тренінгів у вирішенні соціальних проблем клієнтів.
   2. Проаналізувати сфери та характер застосування тренінгів з клієнтами соціальних центрів.
   3. Виявити основні особливості застосування тренінгів з клієнтами соціальної роботи.
   4. З'ясувати систему підготовки фахівців до впровадження тренінгів у соціальній сфері.
   5. Виявити основні проблеми, що виникають при впровадженні тренінгів у соціальній сфері.
   Емпіричне дослідження проводилося у період з вересня по листопад 2008 року на базі міських, районних у містах, районних, обласних центрів зайнятості та соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. В дослідженні приймали участь експерти (респонденти) з 3-х областей України (Київської, Запорізької, Чернігівської).
   Весь масив опитаних експертів становив 80 респондентів (33 експерта керівного складу та 47 спеціалістів, практикуючих у своїй діяльності тренінги з клієнтами).
   До першої групи експертів ввійшли: директори, заступники директорів, керівники відділів районних у містах, міських, обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та центрів зайнятості. Відбір експертів у першу групу здійснювався за такими критеріями: займана посада (керівний склад) та стаж роботи не менше п'яти років у соціальній сфері.
   У другу групу експертів ввійшли спеціалісти, практикуючі у своїй діяльності тренінги, працюючих в центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та центрах зайнятості.
   Відбір фахівців в другу експертну групу здійснювався за такими критеріями: наявність практичного досвіду проведення тренінгів (не менше 2-х років); наявність бажаної фахової освіти у галузі психології чи соціальної роботи.
   Опитування експертів здійснювалось методом напівстандар-тизованого анкетування (інструментом дослідження є опитувальний лист з відкритими, напіввідкритими та закритими питаннями оціночного типу). Обробка отриманих даних являла собою виведення відсотку та середньостатистичної зваженої.
   За результатами дослідження 80,85 % опитаних вважають під тренінгом “форму активного навчання, яка орієнтована на формування нових навичок, самопізнання та саморозвитку індивіда”, ще 12,77 % переконані, що “тренінг - цілеспрямований вплив на ті або інші психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку та функціонування особистості”, решта обрали інші відповіді, які найменше відображають поняття тренінгу.
   Серед опитаних експертів (спеціалістів) значний досвід проведення тренінгів до роботи у даній структурі виявився у 9,1 % (ЦЗ) та 21,4 % (ЦСССДМ). Приблизно однаковий відсоток 48,5 % (ЦЗ) та 42,9 % (ЦСССДМ) зазначили ті опитані, які мають досвід, але невеликий. Решта ж 42,4 % (ЦЗ) та 35,7 % (ЦСССДМ) опитаних вказали на відсутність досвіду у проведенні тренінгів до роботи у даній структурі.
   11,9 % (ЦЗ) та 28,6 % (ЦСССДМ) опитаних експертів пройшли спеціальну тренерську підготовку (“тренінг для тренерів”). Для більшості опитаних експертів (37,5 %) із ЦЗ характерним у набутті досвіду виявилося саме переймання досвіду від свої колег. В свою чергу експерти із ЦСССДМ, стверджують, що набували досвіду будучи учасником різноманітних тренінгів (39,3 %).
   Таким чином, результати опитування експертів ЦСССДМ показали, що систематично застосовуються тренінги з дітьми та сім'ями, алко-накрозалежними та їхніми родинами, підлітками/молоддю. Ситуативне застосування тренінгів здійснюється з особами з функціональними обмеженнями; та взагалі не застосовуються з жертвами насилля, особами похилого віку, а також із безробітними. Отже, висвітлені результати відображають усереднені дані і не показують специфіки роботи конкретно узятого центру. Для ЦСССДМ найбільш розповсюдженими виявилися тренінги профілактичної та корекційної спрямованості, на другому місці - навчально-ігрові, пізнавальні та розвиваючі тренінги, які передбачають корекцію розвитку особистості.
   Для центрів зайнятості систематично застосовуються тренінги з підлітками, молоддю, як профорієнтація та безумовно із безробітними. Але правильно буде сказати, що спеціалісти ЦЗ застосовують не тренінги у класичному їх розумінні, а скоріше семінари/лекції з елементами тренінгу. Цільова спрямованість семінарів-тренінгів, які застосовуються у ЦЗ носить переважно пізнавально-профілактичний характер, рідше застосовуються навчально-ігрові.
   Серед основних особливостей, які відзначили опитані експерти, при застосуванні тренінгів з клієнтами соціальної роботи передусім специфіка мотивації клієнтів до участі у тренінгах (24,7 %), наступна особливість полягає у специфіці клієнтських груп (23,7 %), далі експерти відзначили специфіку проблем цільової групи (18,6 %), на четвертому місці - цільова спрямованість тренінгів, так вважає 16,5 % експертів, 7,2 % вважає у неможливості систематичного застосування тренінгів з клієнтами соціальної роботи, ще 5,2 % опитаних вважає, що рішення участі у тренінгах збоку клієнта не завжди буває свідомим та 4,1 % опитаних відмітили, що особливість вони вбачають у проведенні обов'язкової психологічної діагностиці клієнта перед включенням його до тренінгових груп.
   Найбільш розповсюдженим та доступним шляхом у навчанні спеціалістів технологіям проведення тренінгів виявилося проходження навчання окремих тренінгових програм спеціалістами, без тренерської підготовки професійними спеціалістами у міських/обласних чи державному соціальному центрі. Так зазначили 47,2 % опитані ЦЗ та 34,85 опитаних ЦСССДМ.
   Незначний відсоток був отриманий серед тих спеціалістів, які проходили навчання технологіям проведення тренінгів безпосередньо у своїх керівників, так відповіли 5,7 % (ЦЗ) та 17,4 % (ЦСССДМ). Серед тих спеціалістів, які самостійно набували досвіду у проведенні тренінгів опинилися 26,4 % (ЦЗ) та 21,7 % (ЦСССДМ). Та нарешті, відсоток тих респондентів, які зізналися, що пройшли комплексну тренерську підготовку будь то у міському/обласному/державному соціальному центрі чи на замовлення зовнішнім тренінговим компаніям становив 17,4 % (ЦСССДМ) та 9,5 % (ЦЗ). Решта опитаних респондентів згадала про проходження майстер-класів по впровадженню тренінгових технологій у соціальну сферу, 11,3 % (ЦЗ) та 21,7 % (ЦСССДМ).
   Серед чинників, які часто заважають широкому розповсюдженню тренінгів у соціальних центрах, експерти ЦЗ відзначили передусім відсутність компетентних спеціалістів (23 опитаних) та брак часу, відволікання на вирішення ситуативних завдань (26 опитаних). Решта чинників, на думку експертів, рідко заважають розповсюдженню тренінгів у соціальних центрах. Серед яких: незацікавленість керівництва (20 опитаних), відсутність ресурсного забезпечення (19 опитаних), відсутність фінансового забезпечення (16 опитаних) та 14 опитаних зазнали відсутність потреби у широкому застосуванні тренінгів з клієнтами соціальної роботи, як рідке явище для ЦЗ.
   Що стосується ЦСССДМ, то там ситуація є більш драматичною і складнішою за центри зайнятості. Серед чинників, які визнаються, як частими і заважають широкому розповсюдженню тренінгів у ЦСССДМ, експертами були відмічені наступні: брак часу, відволікання на вирішення ситуативних завдань (10 опитаних), відсутність компетентних спеціалістів (9 опитаних), проблеми з фінансовим забезпеченням (8 опитаних). Спеціалісти ЦСССДМ не зазнають труднощів із ресурсним забезпеченні (7 опитаних), у рідких випадках не мають потреби у широкому застосуванні тренінгів з клієнтами соціальної роботи (5 опитаних) та 11 опитаних стверджують, що всьому є провиною незацікавленість керівництва.
   Для отримання більш якісної та об'єктивної інформації, до експертного опитування також був залучений керівний склад центрів зайнятості та центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а саме керівники, директори, заступники директорів, керівники відділів тощо.
   56 % всіх опитаних експертів обрали правильне визначення поняття “тренінг”.
   Більшість експертів відзначили позитивне ставлення до застосування у їхньому соціальному центрі тренінгів для вирішення соціально-психологічних проблем. Запропонування керівникам ідеї створення на базі їхнього центру окремого тренінгового центру знайшла підтримки у 88,8 % респондентів, решта 11,2 % - вважають, що скоріше не існує в цьому потреби, чим існує (виключно так вважають експерти ЦЗ).
   Більшість опитаних (62 %) оцінила свій рівень обізнаності в сфері тренінгових технологій в якості теоретика, 34,6 % опитаних оцінює себе на рівні практика та лише 3,4 % експертів зізналося, що мають достатній практичний досвід проведення тренінгів і оцінили себе відповідно на експерта.
   На запитання про те, чи існують особливості застосування тренінгів у соціальній сфері, майже одностайно, 93,9 % опитаних експертів, погодилися з існуванням цих особливостей.
   Отже, 27 % опитаних експертів вважають головну особливість у специфіці клієнтських груп, з якими доводиться працювати спеціалістам; на другому місці - специфіка проблем цільової групи -підтримало 20,2 % опитаних; на третьому місці - 19,1 % опитаних експертів, переконані, що головна особливість полягає у специфіці мотивації клієнтів до у часті у тренінгах; 16,9 % опитаних вважають особливістю - цільову спрямованість тренінгів; 10,1 % опитаних респондентів, переконані, що рішення участі клієнтів у тренінгах часто є несвідомим; та решта опитаних вважають особливістю неможливість систематичного застосування тренінгів з клієнтами (2,2 %) та 4,5 % -наполягають на проведенні обов'язкової психологічної діагностиці клієнта перед включенням його до тренінгу.
   Керівники соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у більшості випадків дотримуються думки, що проведення та організацію тренінгів варто довіряти саме залученим спеціалістам, на відміну від центрів зайнятості, які в свою чергу зацікавлені у розвитку власних ресурсів.
   Думки експертів з приводу задоволеності якістю підготовки спеціалістів ЦЗ та ЦСССДМ різняться. Так 47,6 % експертів ЦЗ та 33,3 % експертів ЦСССДМ переконані що задоволені. Більшість опитаних експертів ЦСССДМ (53,3 %) та 38,1 % експертів ЦЗ не можуть однозначно відповісти, та решта 14,3 % опитаних (ЦЗ) та 13,3 % опитних (ЦСССДМ) зазначили що зовсім не задоволені якістю підготовки спеціалістів.
   Майже однаковій відсоток опитаних 83,3 % (ЦЗ) та 85,7 % (ЦСССДМ) оцінюють рівень професійної підготовки спеціалістів, які застосовують тренінги у своїй діяльності як середній (тобто невеликий практичний досвід у проведенні тренінгів).
   Серед основних проблем, що постають при застосуванні та впровадженні тренінгів у соціальній сфері, експерти - керівники зазначають:
   Для ЦЗ:
   1. Серед тих проблем, які виникають досить часто, це: відсутність тренерської підготовки спеціалістів (35,3 %), недостатність технічного та методичного забезпечення (52,9 %), відсутність чіткої системи взаємодії між регіональними та первинними соціальними центрами (52,9 %).
   2. Проблеми залучення клієнтів до тренінгових груп та не зацікавленість молодих спеціалістів через низький рівень з/п, на думку експертів мають ситуативний характер. Тобто виникають рідко.
   3. На думку експертів майже ніколи не виникає проблема відсутності підтримки з боку керівництва. Навпаки, опитані експерти стверджують, що всіляко намагаються підтримати фахівців у впровадженні та проведенні тренінгів у роботі з клієнтами.
   Щодо ЦСССДМ, то тут ми маємо наступні проблеми:
   1. Серед частих проблем, які заважають спеціалістам ефективно та продуктивно застосовувати тренінги у роботі з клієнтами, експерти називають такі:
   - недостатність технічного та методичного забезпечення (46,7 %);
   - не зацікавленість молодих спеціалістів через низький рівень з/п (26,7 %);
   - відсутність чіткої системи взаємодії між регіональними та первинними соціальними центрами (33,3 %).
   Серед проблем, які на думку експертів, виникають інколи, були зазначені наступні:
   - відсутність тренерської підготовки спеціалістів (60 %);
   - проблема залучення клієнтів до тренінгових груп (46,7 %);
   Та відсутність підтримки з боку керівництва, 66,7 % опитаних, відзначили цю проблему як таку, що виникає дуже рідко у ЦСССДМ.
   Отже, аналізуючи отримані данні можна стверджувати, що низький рівень застосування тренінгів у соціальній сфері обумовлений низькою об'єктивних причин: низька замотивованість та швидкоплинність кадрів є наслідком низьких заробітних плат; брак спеціалістів із спеціальною тренерською підготовкою; брак часу; відсутність системного підходу до вирішення соціально-психологічних проблем клієнтів; відсутність технічного та методичного забезпечення; відсутність фінансового забезпечення з боку керівництва та ін.
   Таким чином результати експертного опитування підтвердили нашу робочу гіпотезу стосовно особливостей застосування тренінгів з клієнтами соціальної роботи, які полягають у специфіці мотивації клієнтів до участі у тренінгу, специфіці проблем цільової групи та специфіці клієнтських груп.
   За оцінкою експертів, ефективність застосування тренінгів з клієнтами соціальної роботи в першу чергу залежить від мотивації клієнтів до у часті у тренінгу, на другому місці - від професійної компетентності ведучого, на третьому - від я кісної розробки тренінгових програм.
   Рівень обізнаності, опитаних нами спеціалістів, відрізняється серед спеціалістів центрів зайнятості та спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Спеціалісти ЦСССДМ значно більше обізнані в сфері тренінгових технологій, це можна побачити і по кількості залучених спеціалістів, які мають спеціальну тренерську підготовку, і по відсотку тих спеціалістів, які вже мали досвід проведення тренінгів до роботи у даній структурі. Що стосується центрів зайнятості, то ми спостерігаємо дещо іншу картину. По-перше, значна кількість спеціалістів використовує поняття тренінгу, розуміючи при цьому інші групові форми роботи (наприклад, семінар, рольові ігри). По-друге, відсоток тих, хто мав достатній досвід проведення тренінгів на момент початку роботи у даній структурі виявився досить низьким.
   Більшість (90,3 %) експертів вважають, що тренінги все ж таки здатні ефективно вирішувати соціально-психологічні проблеми клієнтів.
   Для ЦСССДМ найбільш розповсюдженими виявилися тренінги профілактичної та корекційної спрямованості із підлітками, молоддю, дітьми та сім'ями, алко-накрозалежними та їхніми родинами. Цільова спрямованість семінарів-тренінгів, які застосовуються із безробітним, підлітками, молоддю у ЦЗ носить переважно пізнавально-профілактичний характер.
   Найбільш розповсюдженим шляхом навчання спеціалістів виявилося проходження окремих тренінгових програм, без тренерської підготовки у міському/обласному/державному соціальному центрі.
   Переважна більшість всіх респондентів назвала основною перепоною у широкому застосуванні тренінгів - це відсутність компетентних спеціалістів; десь приблизно на одному рівні - брак часу та низький рівень заробітної платні; відсутність фінансового забезпечення відмітила половина спеціалістів ЦСССМД.
   Щодо отриманих результатів другої експертної групи (керівників), то опитувані експерти керівної ланки досить позитивно відносяться до застосування у їхньому соціальному центрі тренінгів для вирішення соціально-психологічних проблем. Рівень обізнаності керівників стосовно тренінгів та тренінгових технологій коливається від теоретичного (притаманне для експертів ЦЗ) до більш практичного (переважно для експертів із ЦСССДМ).
   Щодо особливостей застосування тренінгів у соціальній сфері, то опитані відзначили: специфіку клієнтських груп, специфіку проблем цільової групи, специфіка мотивації клієнтів до у часті у тренінгах та цільову спрямованість тренінгів.
   Отже, проблеми, які виникають досить часто в соціальних центрах та соціальних службах є досить схожими, а саме, експерти зазначили однакові проблеми, які є актуальними для ЦЗ та ЦСССДМ: недостатність технічного та методичного забезпечення, не зацікавленість молодих спеціалістів через низький рівень з/п, відсутність чіткої системи взаємодії між регіональними та первинними соціальними центрами, відсутність тренерської підготовки спеціалістів.
   Отже, проведене нами експертне дослідження допомогло виявити основні особливості, які існують при застосуванні тренінгів з клієнтами соціальної роботи; констатувати наявність проблем з якими стикаються спеціалісти соціальних центрів, практикуючих у своїй діяльності тренінги; з'ясувати рівень підготовки практикуючих спеціалістів та ставлення керівників до впровадження тренінгових технологій у своїх соціальних центрах. Отримані результати дослідження ми врахуємо в подальшому для розробки тренінгової технології, спрямованої на максимальне залучення людей до соціально-економічних процесів. На сьогодні, дана соціальна проблема є актуальною як для центрів зайнятості, так і центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники. - М., 2000. - 237 с.
2. Горшков М.К., Шереги Ф.Э. Прикладная социология. - М., 2003. - 312 с.
3. Гречихин В.Г. Лекции по методики и технике социологических исследований. Учеб.пособие. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 232 с.
4. Зайцева Т.В. Виды и цели тренинга в современной психологии // Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. - СПб.: М., 2002. - 341 с.
5. Миддлмэн P.P., Гольдберг Г.С. Социальная работа с группой / / Энциклопедия социальной работы... Т. 3. - С. 193-203.
6. ПинкусА., Минахан А. Практика социальной работы. - М., 1993.
7. Ромм М.В., Ромм Т.А. Теория социальной работы. -Новосибирск, 1999.
8. Соціальна робота: в 3-х ч. - К., 2004. - 166 с.
9. Технология социальной работы: Учебное пособие. - Ростов-на-Дону, 1998.
10. Теория и методика социальной работы. - М.,1994.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com