www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічний аналіз феномену здоров’я та ставлення до нього
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічний аналіз феномену здоров’я та ставлення до нього

Ю.І. Давигора

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ ЗДОРОВ'Я ТА СТАВЛЕННЯ ДО НЬОГО

   Розуміння здоров'я у психології зараз значно розширюється. Воно прив“язується не лише до фізіологічного і психофізіологічного простору, але й сприймається як складний феномен, що включає нові смисли і значення в процесі соціальної еволюції. Здоров'я змінило свій статус у суспільстві як явище соціуму. І виражається ця зміна глибинно і комплексно як в індивідному розумінні, так і в оцінці усього людства. Здоров'я зберігає своє значення для індивіда як певна цінність і відповідний стан (відсутність болю, недуги), що забезпечує можливість працювати. Воно здобуває нові виміри: формується нове ставлення до нього як особливого соціального феномену. Здоров'я (як особливе соціальне ставлення) в усе більшому ступені стає структуроутворюючим фактором соціального буття, реалізованого у суб'єктній життєдіяльності конкретних індивідів. Міняються зміст, ємкість, смислові показники фізичного, психічного, духовного здоров'я людини і змінюються вимоги до здоров'я.Розглядаючи здоров'я як особливий соціальний феномен, необхідно виділити наступні аспекти. Перший - це здоров'я як надіндивідуальний стан у співвіднесенні до співтовариства як суб'єкта історії. Другий - це особливе суб'єктне ставлення до здоров'я і здоров'я у суб'єктних відносинах індивідів, індивідів і суспільства в їхній складній взаємодії. Нарешті, третє - це здоров'я як основа самовизначення і міра свободи індивіда як суб'єкта історії [1, с 4].
   В осмисленні здоров'я відбувається перехід від “сумарності” в оцінці стану здоров'я та його цінностей до розуміння інтегральної цілісності здоров'я як складно конструйованої і багатопланово представленої константи. Соціальний сенс здоров'я полягає у ставленні до здоров'я як особливого прояву зв'язків між індивідами, що припускають проективну, цілепокладаючу діяльність з фіксування стану індивідів і реалізації норми здоров'я.
   Початок реального ставлення до здоров'я як особою суспільно значимої цінності важко встановити. Однак певне ставлення до хвороби фіксується достатньо рано в процесі становлення людини. На сьогодні здоров'я здобуває цінність для індивіда не лише в аспекті здоров'я-хвороба і не лише в аспекті збереження можливості своєї дієвості, коли цінність здоров'я має свого роду ринковий характер, але і як особистісно необхідний компонент, що забезпечує особисту представленість людини у суспільстві. Здоров'я як особлива форма прояву природної сутності людини здобуває реальну загальність. Здоров'я стає суспільно значимим не лише тоді, коли людина піклується про своє здоров'я, а суспільство - про її здоров'я, але й коли об'єктивно вводиться такий напрямок, як вивчення здоров'я здорової людини.
   Виходячи із цих положень і відштовхуючись від психологічного трактування поняття “ставлення”, сформульоване поняття “ставлення до здоров'я”. Ставлення до здоров'я являє собою систему індивідуальних, селективних зв'язків особистості з різними явищами навколишньої дійсності, що сприяють чи, навпаки, що несуть загрозу здоров'ю людей, а також певну оцінку індивідом свого фізичного і психічного стану та організовану самою людиною життєдіяльність, що сприяє збереженню здоров'я, особистісному росту, творчому функціонуванню або навпаки [2-3].
   Будучи обумовленим об'єктивними обставинами і визначеним рушійними силами діяльності і поведінки особистості, ставлення до здоров'я проявляється у діях і вчинках, переживаннях і вербально реалізованих судженнях людей щодо чинників, що впливають на їх фізичне і психічне благополуччя, при цьому саме поведінка і висловлювані судження про здоров'я можуть бути адекватними або неадекватними. Диференціюючи ставлення до здоров'я на адекватне, розумне і неадекватне, нерозумне або безтурботне, умовно виділяють два діаметрально протилежних типи поведінки індивіда щодо чинників, які сприяють або загрожують здоров'ю. Але оскільки у реальній дійсності подібна полярна альтернатива практично виключена, слід вести мову про ступінь адекватності або неадекватності ставлення до здоров'я.
   Емпірично фиксируємим критерієм міри адекватності ставлення до здоров'я може служити (у поведінці) ступінь відповідності дій і вчинків людини вимогам здорового способу життя, нормативно запропонованим вимогам медицини, санітарії і гігієни. У висловлюваних людьми думках і судженнях щодо чинників збереження і зміцнення здоров'я такими критеріями може виступати рівень поінформованості індивіда. Торкаючись питання про критерії адекватності ставлення до здоров'я, необхідно мати на увазі обставину відповідності або невідповідності самооцінки індивіда його фізичному і психічному здоров'ю. У предметно-практичному аспекті цілком достатньо уявлення про здоров'я як поняття, яке використовується для опису впливу хвороби і непрацездатності на повсякденне функціонування індивіда у фізичному, психічному і соціальному аспектах [4].
   Для соціально-психологічного аналізу феномена здоров'я центральним є аспект психічного здоров'я, причому саме розвиток соціальної психології сприв виведенню поняття “норм” за рамки медико-фізіологічної дихотомії “норма-патологія” [5]. Із загальпсихологічних позицій поняття “норми” є більш широким, чим поняття “здоров'я”. D.Offer, M.Sabshin виділяють чотири основних підходи:
   1. нормальність як здоров'я має на увазі континуальну модель “хвороби-здоров'я”, де норма - один з полюсів континууму;
   2. нормальність як відносний стан, гармонічний та оптимальний зв'язок різних елементів психічного апарату, що досягає кульмінації в оптимальному функціонуванні; властивий психодинамічній традиції;
   3. нормальність як модальний паттерн поведінки у даній спільності;
   4. нормальність як результуюча перемінна взаємодії різних систем, що змінюється за часом [6].
   Слід зазначити, що у цих підходах психічне здоров'я розглядається як щось більше, ніж просто відсутність хвороби. Для зарубіжних емпіричних досліджень психічного здоров'я принципове значення мала робота M.Jahoda, у якій він пропонує шість критеріїв позитивного психічного здоров'я, три з яких відображають “Я”-концепцію, а три -ставлення до реальності [7]. Це: антитюд до “Я”; ріст, розвиток і самоактуалізація; особистісна інтеграція; автономія; сприйняття реальності; майстерність і компетентність відносно оточення.
   Є різні “типии” психічного здоров'я відповідно до ситуації, генетичного тла і т.д., причому кожен тип може бути обмірюваний комбінацією індикаторів і за різними критеріями.
   S.KasI запропонував чотири групи індикаторів психічного здоров'я:
   1. Які відображають соціологічну орієнтацію і показують функціональну ефективність і виконання індивідуумом вимог соціальної ролі (госпіталізація, відсутність на роботі, розлучення).
   2. Які відображають суб'єктивне благополуччя і включають афективні перемінні (депресивне забарвлення настрою, почуття образи), симптоматичні перемінні (“почуття напруження”, “нервовість”), а також відображають самооцінку і задоволеність (самооцінка, задоволеність роботою і життям у цілому, оцінка задоволення потреб).
   3. Які відображають гуманістичну орієнтацію і показують майстерність, компетентність, тобто позитивні критерії, що включають ріст і самоактуалізацію особистості, адекватність подолання життєвих труднощів, використання навичок, що цінуються, і досягнення цінностей - цілей.
   4. Психіатричні симптоми і прояви, які не можна класифікувати в інших категоріях, і які мають клінічне значення у психіатрії [8, с 171-196].
   Ця система індикаторів утворює робоче визначення психічного здоров'я. Автор підкреслює, що одиничний індекс психічного здоров'я побудувати не можна, а зв'язки між індикаторами представляють цілком самостійний науковий інтерес.
   У вітчизняній літературі спробу сформулювати критерії психічного здоров'я почали Н.Є. Водоп'янова і Н.В. Кодирєва [9, с 50-58]. Як первинні індикатори нездоров'я ними пропонуються показники дезадаптації, конфліктність, суперечливість у системі відносин особистості з навколишнім середовищем, зниження соціальної активності. Показники подальшого зниження здоров'я - пасивність життєвої позиції, залежність від шкідливих звичок, відхід від відповідальності. Ще більш низьке здоров'я і перехід у хворобу відображаються у появі невротизації і деформації особистості, психосоматичних захворюваннях. Усі наводені індикатори, є звичайно, індикаторами хвороби, а не здоров'я. Головний недолік пропонованої системи індикаторів - у їхній невідповідності вимозі операціональності. Стан повинен бути колись класифіковано нозологічно за своєю вагою, щоб з'ясувати, які критерії нездоров'я до нього можуть бути застосовуватися.Підхід соціальної компетентності (близький функціональному підходу) розвиває П.О. Пономаренко, який визначає професійне здоров'я як “здатність до збереження компенсаторних і захисних властивостей, що забезпечують готовність до усіх умов професійної діяльності” [10, с 54-57].
   В усіх розглянутих підходах до хвороби і здоров'я приховано або явно присутні чотири аспекти соціально-психічного аналізу:
   1. Культуральний, де досліджуються взаємини між культуральним контекстом і життєвим стилем з одного боку, визначення здоров'я і реакції на хворобу - з іншого.
   2. Соціальний, де увага зосереджується безпосередньо на родині, роботі і загальній соціальній активності особистості. У центрі розгляду тут способи, якими людські якості і реакції пристосовуються до соціальних вимог, фізичного та економічного оточення.
   3. Інтеракційний, де вивчається вплив на індивідів процесів комунікації, міжособистісної взаємодії, і навпаки, як інтрапсихічний стан індивідів та їхні особисті особливості впливають на соціальні процеси у безпосередньому оточенні.
   4. Соцієтальний, де розглядається взаємодія між здоров'ям та іншими соціальними інститутами [11, с 52-75].
   У силу складності і багатогранності феномену здоров'я людини особливого значення набуває зв'язок наук: соціальної психології, загальної психології, психофізиології, психології праці, медичної, військової і спортивної психології. З'являються нові напрямки -соціальна психологія здоров'я, антропософія здоров'я та ін. Б.Ф. Ломов підкреслює, що соціально-психологічні явища можуть виступати у ролі опосредковуючої ланки і безпосередньої причини, а щоб зрозуміти їхню сутність і закони, потрібно вийти за межі цих явищ, розглянути їх у контексті процесів, що протікають у суспільстві [12]. Із цього положення випливає безпосередній зв'язок соціальної психології здоров'я із соціологією.
   У сфері психологічного здоров'я соціологія, соціальна психологія пропонують свої підходи й концепції. R.Lane пов'язує із соціологічним підходом дослідницькі напрямки рольової соціалізації і соціальної дезорганізації як причини девіантної поведінки [13]. За радянських часів соціологічні аспекти психологічної хвороби тривалий час виключалися навіть зі сфери соціальної психіатрії, під якою розумілися лише питання працездатності і соціального пристосування хворих.
   Психологія здоров'я - науковий і клінічний напрямок усередині сучасної психології, що йде своїми коріннями у психоаналітичний рух і психосоматичну медицину [14-15]. її характерною рисою є використання теорій, розвинених для психологічного здоров'я, з метою розуміння і зміцнення фізичного здоров'я [16]. Психологія здоров'я розглядає здоров'я із системних позицій, причому хвороба виступає лише як спеціальний випадок здоров'я. Поряд з механізмами впливу психосоціальних факторів, психологія здоров'я на думку Sh.H. Schwarz і W.Bilsky включає до свого предмету психофізіологічні і психонейроімунологічні закономірності, біологічний зворотний зв'язок і регуляцію гомеостазу [17].
   Як важливий розділ психологія здоров'я містить у собі превентивну психологію - концептуальні програми та емпіричні характеристики профілактичних зусиль у сфері психічного здоров'я [18, с 85-96]. Зміст соціально-психологічної сфери дослідження здоров'я можна визначити як сукупність соціально-психологічних, тобто похідних від безпосередньої соціальної взаємодії індивідів, феноменів (структурний аспект) і процесів (динамічний аспект), що “оточують” здоров'я і хворобу.
   Зведення проблем здоров'я винятково до їхньої соціально-психологічної сторони було б помилковим, оскільки розуміння людини з позицій цілісності має на увазі і певну автономність її функціонування від соціальних умов [19, с 122-125]. Найбільш теоретично обґрунтованим і продуктивним для емпіричних досліджень виступає на сьогодні загальноеволюційний підхід до здоров'я, що пропонує функціональне визначення здоров'я на основі сукупності клінічних і поведінкових індикаторів. Соціально-психологічні явища і процеси детермінують стан здоров'я індивіда двома основними шляхами: як чинники соціальної етіології хвороби та як регулятор поведінки, пов'язаної зі здоров'ям і хворобою [20].
   Опис сучасних уявлень про механізми впливу соціально-психологічних чинників на здоров'я дозволяє розглядати їх відповідно до системних уявлень про детермінацію здоров'я, як ієрархічно організованих і локалізованих на рівнях індивіда, первинних соціальних груп, соціальних організацій, спільностей і суспільства у цілому (соцієтальний рівень). У сучасних концепціях психічного здоров'я вживають спроби його позитивного визначення. Зокрема, Г.С. Никифоров розглядає три специфічних рівні психічного здоров'я: біологічний, психологічний і соціальний. Здоров'я на біологічному рівні припускає динамічну рівновагу функцій усіх внутрішніх органів та їхнє адекватне реагування на вплив навколишнього середовища. Питання здоров'я на психологічному рівні пов'язані з особистісним аспектом розгляду, у рамках якого людина з'являється як психічне ціле. Чим більш гармонійно об'єднані усі суттєві властивості, що складають особистість, тим вона більш стійка, врівноважена і здатна протидіяти впливам, що прагнуть порушити її цілісність. Перехід від психологічного до соціального рівня є достатньо умовним. Психологічні властивості особистості просто не існують поза системою суспільних відносин, до яких вона включена [21].
   Адаптивні можливості психіки також розглядаються як найважливіший критерій психічного здоров'я [22].
   А.Маслоу розглядав головним чином два складові психічні здоров'я. Це, по-перше, прагнення людей бути усім, чим вони можуть розвивати весь свій потенціал через самоактуалізацію. І, по-друге, психічне здоров'я визначається прагненням до гуманістичних цінностей, тобто прийняттям інших, чутливістю до прекрасного, альтруїзмом, бажанням покращити людство [23]. Ідеї В.Франкла полягають у тому, що ступінь самовиконаності залежить від здатності індивіда ставити такі цілі, які найбільш адекватні його внутрішній суті. Чим зрозуміліше людині її покликання, зміст її життя, тобто чим виразніше виражене самовизначення, тим імовірніше самоздійснення. Саме володіння такими життєвими цілями є умовою збереження психічного здоров'я [24].
   Для сучасної психології важливий не лише сам факт участі смислоутворюючої функції у розвитку здорової особистості, але й можливість позитивного впливу на формування її спрямованості і мотивів поведінки. Тому концепція психічного здоров'я або здорової особистості має потребу у подальшій розробці. Р.Мей у такий спосіб визначив складові особистості: “....воля, індивідуальність, соціальна інтегрованість і глибина релігійності” [25, с 12]. Послідовно розкриваючи зміст зазначених складових особистості, він трансформує ці категорії для цілей позитивної психотерапії.
   Отже, психічне здоров'я неможливо визначити у термінах “благополуччя”, “комфорт”, “відсутність хвороби” та ін. Переживання людиною горя, страждань, мучень пошуку разом з моментами радісної щирості, прозріння і знаходження себе для інших, очевидно, є головною властивістю здорової психіки. Відповідно до загальної концепції психічного здоров'я для його оцінки необхідно аналізувати особистість у єдності і взаємозв'язку аспектів свободи, індивідуальності, соціальної інтегрованості і потенційної творчої здатності до перевтілення і духовного росту. Іншими словами, психологу або психотерапевту потрібно відтворити у своїй свідомості якусь модель особистості клієнта, що може бути більш-менш близькою до оригіналу.
   Психологічне здоров'я нерозривно пов'язане з духовністю людини, її прагненням до збагнення сенсу власного життя, орієнтацією на вищі етичні цінності, з пошуком та усвідомленням шляхів досягнення істинного спокою, а також здатністю поєднувати згоду із самим собою та активною позицією у житті. Психологічне здоров'я дорослої людини припускає усвідомлену потребу у духовному розвитку. Іноді психологічне здоров'я описується у термінах стану, як баланс між різними аспектами особистості людини (Р.Ассаджиолі), між потребами індивіда і суспільства, що підтримується постійними зусиллями (С.Фрайберг). Деякі дослідники розглядають психологічне здоров'я як процес життя особистості, у якому збалансовані рефлексивні, емоційні, інтелектуальні, комунікативні та поведінкові аспекти (Н.Г. Гаранян, А.Б. Холмогорова). Багато авторів наголошують на його функціях: підтримці рівноваги між особистістю і середовищем, адекватній регуляції поведінки і діяльності людини, здатності протистояти життєвим труднощам без негативних наслідків для здоров'я (А.В.Петровський, М.Г. Ярошевський, П.Бейкер). Нерідко для позначення психологічного здоров'я використовуються синонимічні поняття “сила Я”, “духовне здоров'я”.Отже, у психології поняття “здоров'я” розглядається як “психічне здоров'я”. Незважаючи на численні теоретичні і практичні розробки категорії здоров'я, її статус сьогодні є неоднозначним. Нам імпонує розуміння психічного здоров'я, яке склалося руслі феноменологічного, гуманістичного та екзистенціального напрямків (А.Маслоу, К.Роджерс, Р.Мей та ін.) і співзвучне з ними тлумачення цього явища Б.С. Братусем, І.В. Дубровиною, 0.1. Мотковим та іншими дослідниками, які дійшли наступних висновків. Психічне здоров'я - це ідеальне поняття, засноване на принципах свободи, духовності, індивідуальності. Це не кінцевий пункт, а напрямок, у якому людина рухається, дотримуючися своєї істинної природи. А сама сутність природи людини конструктивна, розумна, активна і заслуговує на довіру. Порушення психічного здоров'я - це лише кількісні відхилення від нормального процесу психічного розвитку. Причиною порушень психічного здоров'я є неправильний розподіл напружень у внутрішній структурі особистості. Найбільш значним з них є напруження між тим, що людина собою представляє, і тим, чим їй, на її думку, необхідно бути. Показниками психічного здоров'я є прийняття відповідальності за своє життя, прийняття себе, усвідомленість індивідуального буття і здатність до розуміння і прийняття інших.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сайко Э.В. Здоровье как явление социального бытия и основание действенной силы человека в его эволюции // Мир психологии. -Москва - Воронеж, 2000. - №1(21). - С. 3-11.
2. Карамушка Л. М., Андрос М. Є. Психічне здоров'я особистості як вагомий чинник демографічної ситуації. Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на XXI століття. Тези Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці-Київ: Чернівецький держуніверситет ім. Ю. Федьковича, 1996. - С. 370-372.
3. Потапчук Є. М. Теорія та практика збереження психічного здоров'я військовослужбовців: Монографія. - Хмельницький, 2004. -319 с
4. Kaplan R.M. Social support and social health: is it time to rethink the WHO definition of health // Social support: theory, research and applications / Ed. by: I.G.Sarason, B.R. Sarason. Dordrecht. Martinus Nijhooff Publ. - 1985. - P.96-113.
5. Балабанова Л.М. Категория нормы в исследовании и регуляции функциональных состояний человека: Дис... д-ра психол. н.: 19.00.02 / Университет внутренних дел. - Харьков, 2001. - 429 с.
6. Offer D., Sabshin М. Normality: Theoretical and clinical concepts of mental health. NY a L. Basic Books. 1966. - XII. 253 p.
7. Jahoda M. Employment and unemployment: a socual-psychological analysis. Cambridge, 1982.
8. Kasl S.V. Work and mental health // Work and quality of life: Resource paper for work in America / Ed. by: J.OTool. W.E. Upjohn Institute for employment research. - 1974. - P.171-196.
9. Водопьянова H.E., Кодырева H.B. Психология здоровья // Вестник Ленинградского университета. - Сер. 6. - 1991. - Вып.4 -№27. - С. 50-58.
10. Пономаренко В.А. Профессиональное здоровье личного состава как категория боеготовности и боеспособности войск // Военно-медицинский журнал. - 1991. - №3.- С.54-57.
11. Mechanic D. Medical sociology: A selective view. L. a. - NY. Coller - Macmillan. Free Press. 1968. - VII. 504 p.
12. Ломов Б.Ф. Система наук о человеке // Психологический журнал. - 1987. -Т.8. - №1. - С. 3-13.
13. Lane R. Sociological aspects of mental well-being.// Mental health in changing community/ Ed. by: R. Brockband, D. Westby - Gibson. NYf. L. Grupe a. Stratton. 1966. - P.43-45.
14. Пезешкиан H. Психосоматика и позитивная психотерапия: Пер. с нем. - М.: Медицина, 1996. - 464 с.
15. Prokop С.К., Bradley, Burish T.G., Anderson К.О., Fox J.E. Health psychology: Clinical methods and research. NY. Macmillan Publ. 1991. -XVII. 509 p.
16. Adler N. Health psychology: why do some people get sick and some stay well? // Annual review of psychology. No.45. 1994. - P.229-259.
17. ChwartzSh.H., Bilsky W. Toward a universal psychological structure of human values // Journal of Personality and Soc. Ps. - 1987 - V. 53(3) - P.550-562.
18. Китаев-Смык Л.А. Проблемы интеграции психологии и медицины // Вестник Санкт-Петербургского университета. - 1988. -Т.9. - №5. - С.85-96.
19. Китаев П.М. О некоторых проблемах целостного понимания человека // Вестник Санкт-Петербургского университета. - Сер.6. -1992. - Вып. 1. - №6. - С.122-125.
20. Gentry D.W. Anger management and work stress: health and unhealthy styles // Behavioral medicine: Work, stress and health / Ed. by: D.W. Gentry, H.Benson, C.J. deWolff. Dordrecht. Martinus NijhoffPubl.1985. - P.205-217.
21. Максименко С.Д. Генезис существования личности. - К., ООО: “КММ, 2006. - 239 с.
22. Кокун О.М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності: Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.02 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2004. - 31 с
23. MaslowA.A. Motivation and Personality. - N.Y. 1954.
24. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. -366 с.
25. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. - М., 1994.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com