www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Проблеми формування соціально-економічних настановлень молоді як суб’єкта соціалізації
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблеми формування соціально-економічних настановлень молоді як суб’єкта соціалізації

І. В. Білоконь

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСТАНОВЛЕНЬ МОЛОДІ ЯК СУБ'ЄКТА СОЦІАЛІЗАЦІЇ

   Життєдіяльність людини протікає в соціальному просторі де вона, як суб'єкт, характеризується, зокрема, і формами включенням в економічну діяльність. Розгортання суб'єктності в процесі економічної соціалізації зумовлює формування у людини соціально-економічних настановлень, орієнтацій на певні економічні цінності, професійних знань та навичок, інших психологічних якостей набутих особистістю при підготовці до економічної діяльності. Від успішності економічної соціалізації залежить активність людини в економічній сфері, її самореалізація протягом усього життя. Актуальність дослідження проблем формуванні соціально-економічних настановлень визначається необхідністю розкриття ролі суб'єкта в процесі економічної соціалізації особистості, що дасть можливість активізувати розгортання потенцій суб'єкта, від чого залежить успішність самореалізації людини в економічній сфері.
   В психологічних та філософських працях видатних вчених простежується розбіжність у розумінні ролі суб'єктності в розвитку особистості. Поруч з думкою про визначальну роль соціального впливу на розвиток суб'єкта (Г. Гегель, Е. Гуссерль, І. Кант, С. Франкл, К. Юнг), поширені переконання, що суб'єктність цілком залежить від індивідуальних властивостей людини (А. Адлер, М. Боришевський, А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Салліван, В. Татенко, 3. Фройд). В роботах К. Юнга розуміння ролі соціального і індивідуального взагалі суперечливе -з одного боку носієм суб'єктності є колективне несвідоме, а з іншого -потенційна цілісність (самость) закладена в ембріоні індивідуальна структура, яка апріорі передує досвідові.
   З точки зору теорії соціалізації особистості процес формування соціально-економічних настановлень особистості має двосторонній характер - впливу ззовні протидіє внутрішня психічна активність суб'єкта. Тому процес формування економічних настановлень особистості має розглядатися з урахуванням ролі суб'єкта в процесі взаємодії зовнішніх та внутрішніх впливів.
   Отже, економічна соціалізація, в світлі сучасних теоретичних підходів, зумовлена соціальними впливами та індивідуальними якостями суб'єкта. Відповідно, соціально-економічні настановлення, крім соціального змісту, визначаються і реакцією особистості на соціальний вплив, тому соціальні настановлення постають важливою характеристикою суб'єктності індивіда. Разом з тим роль суб'єкта в процесі формування соціально-економічних настановлень особистості ще не розкрито в соціальній психології.
   Нами висунуто припущення, що суб'єктність особистості в процесі економічної соціалізації проявляється при формуванні її соціально-економічних настановлень та підпорядковано домаганням, інтенціям, прагненням і цілям суб'єкта соціалізації і характеризується їх гармонією.
   Поняття “суб'єкт” вживається для характеристики індивіда як носія активності в ході якої він впливає на об'єкт з метою задоволення власних потреб. Згідно теорії діяльності (О.Леонтьев), генетичного підходу (С.Максименко) активність живої істоти спонукається потребою або станом нужди. Однак, активність, що характеризує людину як суб'єкта економічної соціалізації полягає у смисловому засвоєнні символічних форм, соціальних уявлень, предметних відносин, цінностей тощо. Отже, специфіка людської активності в тому, що об'єкти зовнішнього світу не впливають на людину безпосередньо, цей вплив опосередкований суб'єктивним сприйняттям соціальних об'єктів в процесі соціальної діяльності суб'єкта в її зв'язку із соціальними ролями і нормами, потребами і цінностями тощо.За Г. Гегелем суб'єктність визначається в процесі діяльності людини як пізнання і розвиток абсолютної ідеї. Суб'єктивна свідомість не має самостійного втілення, а є дериватом надіндивідуальної субстанції ? загальної суб'єктності [5]. С. Франкл також обстоював ідею “єдиної самості”. Він не визнавав спадковості чи виховання души [12]. К. Юнг розглядав індивідуальну суб'єктність як наслідок дії об'єктивного психічного - колективного несвідомого [14]. Як і Кант, Е. Гуссерль зводить суб'єктність до трансцендентального “Его” [6].
   Разом з тим індивідуальна суб'єктність ? це похідна надіндивідуального (об'єктивного, соціально-психологічного) простору, вона іманентно існує тільки в ньому. Діалектична єдність полягає у прагненні суб'єкта утвердити власну індивідуальність, значимість, незалежність в наявному об'єктивному просторі.
   В науковому дискурсі ступінь психічної незалежності індивідуальної суб'єктності розглядається максимально широко.
   А. Адлер розглядає індивідуальне я як першопочаток суб'єктності [1]. К. Юнг, в супереч власній концепції про визначальну роль колективного несвідомого, визнає апріорність суб'єктивної самості яку він називає “богом у нас” [14]. Г. Салліван категоричний у тому, що система самості не піддається впливу досвіду [10]. За Фройдом індивідуальна свідомість визначається внутришніми структурами (Ід, Его, Суперего), що іманентно існують в найнижчому психічному шарі несвідомого [13]. В. Васютинський зазначає, що об'єктивний простір стає для суб'єкта його ж суб'єктивним простором який утворюється у взаємодії і тому є інтерсуб'єктивним [3]. В.Татенко зазначає, що “психічна сутність ? людини усвідомлена суб'єктна інтенція (прагнення-здатність) відтворити та реалізувати по максимуму свій психічний потенціал, розвинути свою психіку до можливих меж її досконалості ...”[11, с. 235]. Узагальнюючи різноманітні концепції категорії “суб'єкт” В.Татенко характеризує її як “активно-ініціативну” спрямованість людини на вирішення протиріч власної життєдіяльності. Таким чином, поняття “суб'єкт” означає первісну силу людини спрямовану на саморозвиток і самотворення власної особистості і власного життя в процесі соціалізації.
   В дослідженнях економічної соціалізації розглядається широке коло факторів що опосередковують вплив соціального простору на свідомість і поведінку індивіда. Зовнішній вплив опосередкують соціально-психологічні фактори: економічні ресурси - гроші, робота, власність, багатство тощо; економічні традиції - патерналізм, колективізм тощо; емоційні оцінки свободи, справедливості, відповідальності тощо; економічні ролі - хазяїн, бізнесмен, керівник, професіонал; соціальна зрілість - професійна самореалізація, турбота про близьких тощо. В процесі економічної соціалізації особистості соціально психічний простір зумовлює розгортання суб'єктності індивіда.
   Наразі виділяються такі основні характеристики суб'єкта економічної соціалізації:
   - зв'язок суб'єктності з економічними цінностями суспільства;
   - потреба особистості у економічній самовизначеності;
   - спрямованість особистості на економічну активність;
   - активне визначення особистістю своєї позиції стосовно соціально-економічної системи суспільства.
   В. Москаленко наголошує на двосторонньому характері процесу соціалізації, де індивід виступає соціальним суб'єктом (а не лише об'єктом) саморозвитку. Погоджуючись з Д. Канеманом і А. Тверскі, вона зазначає, що економічна поведінка зумовлена ціннісно-смисловою раціональністю індивіда, тобто його суб'єктністю. “У свідомості суб'єкта умови середовища опосередковуються, трансформуються через власну систему життєвих принципів, смислів, цінностей та ідеалів, норм і правил, які він приймає” [8]. В. Москаленко пише також, що “соціально-психологічний простір можна вважати суб'єктивованим, тобто середовищем, яке сприймається вибірково, яке представлене у свідомості, засвоєне і доповнене, а точніше народжене, створене, сформоване самим суб'єктом відповідно до його життєвих принципів, цінностей і цілей” [8]. У такий спосіб формується соціальна сутність індивіда з його ціннісними орієнтаціями, соціальними настановленнями та уявленнями, минулим досвідом, цілями та мотивами діяльності особистості.
   Соціально-економічні настановлення є результатом суб'єктного перетворення соціально-психічного простору. Вони утворюються і формуються в процесі взаємодії психіки індивіда і соціально-психічного простору і характеризують суб'єкта через готовність індивіда до певної економічної діяльності, дотримання ним тих чи інших соціальних норм (економічних, екологічних, моральних тощо). В процесі взаємодії психіки індивіда і соціального простору суб'єктність виступає механізмом вибору власної позиції і спрямування соціальної та економічної діяльності людини. Однак ступінь впливу суб'єкта на ситуацію у різних людей проявляється по різному. Процес самовизначення та прийняття рішення індивідом в конкретній ситуації скритий від спостерігача. Отримавши деякі здобутки в філософії та психології про роль суб'єкта в становленні особистості, науковці майже не розглядали соціально-психологічний аспект цієї проблеми. Саме тому роль суб'єктності в процесі економічної соціалізації як фактору становлення соціально-економічних настановлень досліджено ще недостатньо.
   За нашою концепцією суб'єктність постає внутрішньою властивістю індивіда, який саморозвивається в соціально-психічному просторі. Як зазначалося вище процес саморозвитку двосторонній. З одного боку, особистість потенційно наділена здатністю до соціалізації, яка виражається через суб'єктність, що генетично закладається в нужді індивіда. З іншого - соціально-психологічний простір існує як закодована в певних символах об'єктивна реальність (останні історично закладаються в культурі). Об'єктивний соціально-психологічний простір в матеріальному та ідеальному вимірі “пропонує” індивіду множину можливостей та комбінацій для самовизначення і саморозвитку залежно від індивідуальних і соціальних передумов. В процесі взаємодії психіки індивіда і соціально-психічного простору індивідуальні і соціальні потенції “оживають” і актуалізуються. Індивідуальна свідомість, як потенційна суб'єктність зустрічається з соціальною об'єктивністю, яка стає тим простором, де суб'єктність розгортається, більш-менш активно, як творець і користувач об'єктивного простору.
   Для операціоналізації категорії “суб'єкт” в даному дослідженні ми виділяємо якісні і кількісні характеристики суб'єкта економічної соціалізації.
   Кількісна характеристика суб'єктності має певні параметри, які безпосередньо можуть спостерігатися та фіксуватися. Зокрема в економічній сфері це рівень забезпеченості, статус або економічні активи індивіда, такі як власність, кваліфікація тощо. Тобто, кількісні показники відповідають на питання “скільки?”. Психологічно ці параметри характеризуються рівнем домагань, ставленням до власності, готовністю до професійної діяльності тощо. Ставлення та готовності взаємопов'язані з прагненнями та домаганнями індивіда через його соціально-економічні настановлення. Таким чином, кількісна сторона суб'єктності індивіда залежить від його настановлень, які зумовлюють спрямування активності індивіда в соціально-психологічному просторі та забезпечують кваліфікацію, економічні активи та статус.
   Якісна характеристика суб'єктності виявляється в ціннісних орієнтаціях індивіда, які опосередковані цілями та мотивами його діяльності. Мотиви, на відміну від настановлень, характеризують смисл економічної активності і відповідають на запитання - для чого ті чи інші економічні активи або статус потрібні індивіду, що він збирається робити з результатами своєї економічної діяльності, чим він жертвує і що отримує.
   Отже, раціональна сторона суб'єктності характеризується соціально-економічними настановленнями та мотивами індивіда. Емпіричне дослідження таких параметрів реалізується існуючими соціально-психологічними методами (психосемантика, соціометрія тощо).
   Існує й ірраціональна сторона суб'єктності. Ґрунтуючись на розумінні суб'єктності згідно якого суб'єктність є континуумом що змінюється від повного підкорення людини впливові ззовні до повного домінування над зовнішніми обставинами несвідома складова суб'єктності може вимірюватися шкалами інтернальності-екстернальності, соціальної зрілості, інтелектуальних здібностей тощо.
   Інтегральною характеристикою економічного суб'єкта слугує показник пріоритету при виборі між особистим життям та економічною активністю. Пріоритет включає в собі і раціональні мотиви, які ґрунтуються на економічних настановленнях та ціннісних орієнтаціях особистості, і психічні властивості індивіда.
   Пріоритети особистості в різних сферах життєдіяльності можуть мати значні перекоси. Розкриття потенціалу суб'єкта і досягнення значних результатів в навіть в одній сфері життєдіяльності можуть важити більше ніж середній успіх індивіда в багатьох сферах. Наприклад, люди творчих професій частіше проявляють повну нездатність в економічних відносинах але проявляють високу активність в мистецтві, науці, духовному житті тощо. Тому загальний результат самореалізації особистості свідчить про розвинену суб'єктність, що розглядається з урахуванням пріоритетів індивіда.
   Таким чином, визначення пріоритету особистості дає можливість критично аналізувати соціальні настановлення особистості і правильно оцінювати роль суб'єкта в процесі його самореалізації. Іншими словами, незалежно від того, які в людини статки, статус, інші економічні здобутки її суб'єктність може максимально розкритися в інших сферах життя. Відповідно, соціальні настановлення особистості, в такому випадку, будуть узгодженими з її прагненнями, мотивами та матимуть чітку ціннісну орієнтацію.
   Звичайно, коли ми розглядаємо роль суб'єкта в процесі економічної соціалізації, то на наші розвідки накладається стереотип, що успішна економічна соціалізація виражається у багатстві та високому майновому статусі особистості. Однак постають питання - чи є багатство сенсом життя особистості?, чи можуть економічні пріоритети розкрити сутність суб'єкта як творця власного життя? В світі є приклади відмови від такого стереотипу.
   В розвинених країнах, останнім часом, активно досліджується тенденція свідомого зниження рівня домагань серед людей високої кваліфікації. Такі тенденції спостерігаються коли людина змінює життєві пріоритети. Дослідники наддали цьому явищу визначення -“дауншифтінг”.
   Дауншифтінг (англ. Downshifting, гальмування чи послаблення деякого процесу) - сленгів термін, що означає “життя задля себе”, відмову від чужих цілей (синонім - Simple living).
   Дослівно down shifting (англ.) - спускатися вниз. Дауншифтерами називають людей, які свідомо відмовляються від високого заробітку на користь хобі, саморозвитку, сім'ї тощо. Таких людей ще називають ескапистами (escape - втеча). Можна, також, навести деякі паралелі з субкультурами хіпі, нью-ейдж, традиціями буддизму тощо. Тобто людство давно пропагує самовдосконалення, душевну гармонію, повернення до природи, відмову від кар'єри, гонитви за грошима та почестями. Дана тенденція швидко поширюється в США, Австралії, країнах Євросоюзу. Значно менше це проявляється в Україні та країнах СНД.Суть дауншифтінгу - це вибір між роботою напруженою, прибутковою із стресами та - цікавою з душевним комфортом але не доходною. Дауншифтери відмовляються від стандарту, нав'язаного суспільством, за якого пріоритетом є відкладання грошей, кар'єрний ріст вибираючи пріоритетом власне життя та інтереси сім'ї. Ідеологія дауншифтінгу -це протест проти суспільства споживання, яке відсторонює людину від “його людської сутності”. Але існує точка зору, згідно якої це відмова від самореалізації, хворобливий стан типу соціальний невроз.
   Наразі, недослідженими залишаються психологічні чинники дауншифтінгу зокрема, такі як професійне вигорання, психічна криза, втрата сенсу життя, ідентичності тощо, а також соціально-психологічні - соціальні, економічні та політичні умови, безробіття, інфляція, тоталітаризм тощо.
   Соціологічні дослідження дауншифтінгу активно здійснюються в США, Європі та Австралії. Загально визнаними методиками постають метод самозвіту, інтерв'ю та опитування. Методики, які застосовуються передбачають якісно-соціологічний аналіз націлений на виявлення чинників дауншифтінгу. Отримані дані можна звести до психологічних - це зміна цінностей або психічна втома, та економічних, таких як -досягнення економічної незалежності, достатку, що дозволяє переїхати в сільську місцевість, змінити роботу на більш спокійну та не таку напружену, зменшити навантаження, реалізувати хобі та мрії.
   Отже, в рамках існуючих досліджень встановлено широке коло соціологічних чинників дауншифтінгу, однак складається думка, що це явище сугубо індивідуальне, поодиноке, таке, що мало зумовлене соціальними чинниками, а скоріше є суб'єктивним вибором. Досить слабо проглядається вплив оточення, психічне зараження, нормативні зміни. Не відомо, також психологічна межа мінімального економічного достатку, який дозволяє відійти від справ та не відчувати тривоги за майбутнє.
   Можна, також, виокремити проблему безробіття, коли втрата роботи внаслідок скорочення не залишає людині шансів знайти рівноцінну роботу, а, з урахуванням, віку людина втрачає навіть надію на успіх. Перебуваючи певний час без роботи, людина звикає, організовує інший спосіб життя - більш економний але цікавій. В період безробіття вона захоплюється іншими справами, садівництвом, подорожами, спортом, відновленням здоров'я тощо. За таких умов відбуваються суттєві психічні зсуви - змінюється коло знайомих, звички, ціннісні орієнтації і настановлення.
   Поза увагою дослідників залишається скритий психічний стан людини яка кардинально змінила спосіб життя. Чим, активна досі людина, заповнює свій час? Чи впливає на цей процес швидкість таких змін? Та соціально-психічних. Чи піклується суспільство про таких людей або кидає їх напризволяще? Також не відомо які заходи можна запропонувати для психологічного супроводу зміни способу життя. Отже проблем в дослідженні дауншифтінгу залишається настільки багато, що можна вважати їх дослідження вельми актуальними та перспективними.
   Якщо розглядати негативні наслідки дауншифтінгу то варто приділити увагу шляхам зменшення таких тенденцій. Для запобігання дауншифтінгу молоді особливої уваги заслуговує підготовка молоді до економічної діяльності, формування зрілої особистості - суб'єкта економічної соціалізації. Виявлення соціально-психологічних закономірностей зазначених тенденцій в суспільстві може дати корисне знання про способи спрямованої соціалізації, адаптацію молоді до складних економічних умов.
   Можна стверджувати, і про це казали К. Маркс, А. Маслоу та ін., що існуюче протиріччя між виробничими умовами та прагненням людини до самореалізації спотворює взаємини людини і суспільства. Соціум наче знімає природні прагнення індивіда і замінює їх на власні потреби. Виконання суспільних потреб всіляко заохочується суспільною пропагандою - створюються страти, які розкладають людей на ґатунки, встановлюються диференційовані статуси за якими розподіляються блага і почесті. Відповідно, є люди, які підпадають під вплив суспільних потреб, виконання яких штучно заохочується, що призводить до втрати сенсу життя, і є люди, які знаходять сили усвідомити власні цілі й досягати їх незважаючи на спокуси і стимули, що пропонуються суспільством всіма засобами пропаганди.
   В даному дослідженні ми розглядаємо соціальні настановлення та пріоритети особистості як характеристику суб'єкта. Гармонія власних цілей та настановлень вказує на розвинену суб'єктність, а втрата внутрішніх орієнтирів - навпаки, свідчить про послаблену суб'єктність. Важливу роль в становленні гармонійного суб'єкта відіграють реальні уявлення про економічні умови, ґрунтовна професійна підготовка, гармонійні ціннісні орієнтації та адекватні соціально-економічні настановлення. Метод вимірювання суб'єктності будується по кожній сфері діяльності особистості і включає дві шкали.
   Перша відображає ступінь гармонійності наведених характеристик від високої продуктивності в обраній сфері - до низької. Друга -відображає пріоритет особистості. Запропонований метод буде використано в подальших дослідженнях, де буде детально описано методики вимірювання та побудови шкал, розроблено методику визначення тенденцій активності індивіда в економічній сфері.
   Отже, аналізуючи пріоритети людини, її економічні настановлення і ціннісні орієнтації визначається продуктивність суб'єкта в економічній сфері. Це дає можливість, перш за все людині, усвідомити власні цілі та настановлення, і вчасно коригувати власне життя, що забезпечить успішність самореалізації людини, зокрема, в економічній сфері. Це, також, дає можливість обрати іншу сферу самореалізації, де суб'єкт розкриє власний потенціал, та уникнути дауншифтінгу в ситуації, в яку людина сама себе загнала ідучи на поводу пропаганди та хибних цінностей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адлер А., Понять природу человека: Пер. Е.А.Ципина. - СПб.: Академич. проект, 1997. - 256 с
2. Боришевський М.Й. Самоактивність як умова суб'єктного становлення особистості дитини у виховному процесі // Психологічні проблеми навчання, виховання, активності та розвитку особистості. -К., 1994. - Ч. І. - С 516-527.
3. Васютинський В. Інтеракційна природа влади. - К., 2005. - 429 с
4. Гегель Г., Феноменологія духу - К., 1004. - 548 с.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления // Логические исследования. - Мн.: Харвест, М.: ACT, 2000. - С. 289-542.
6. Кант I. Критика чистого розуму - К.: Юніверс, 2000. - 504 с.
7. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Пер. с англ. -М.: Смысл, 1999. - 425 с.
8. Москаленко В. В. Суб'єктність економічної соціалізації особистості // Соціальна психологія. - 2008. - №3(29). - С. 39-52.
9. Роджерс К. Вчитися бути вільним // Гуманістична психологія: Антологія: у 3-х т. - Т. 1. - К.: Пульсари, 2001. - С 38-59.
10. Салливан Г. С. Интерперсональная теория в психиатрии: Пер. с англ. - СПб.: Ювента, М.: КСП+, 1999. - 347 с.
11. Татенко В. А. Психология в субъектном измерении: Монограф. - К.: Просвіта, 1996. - 404 с.
12. Франкл С. А. Крушение кумиров // Франкл С. А. Соч. - Мн.: Харвест, 2000. - С. 145-244.
13. Фрейд 3. Массовая психология и анализ человеческого “Я” // Фрейд 3. “Я” и “Оно”: Труды разных лет. Кн. 1. - Тбилиси, 1991. - С. 71-138.
14. Юнг К. Г. О становлении личности // Юнг К. Г. Бог и бессознательное. - М.: Олимп, АСТ-ЛТД, 1998. - С. 454-477.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com