www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Теоретичні засади програми зі зниження амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретичні засади програми зі зниження амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку

І.М. Шастко

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОГРАМИ ЗІ ЗНИЖЕННЯ АМБІВАЛЕНТНОСТІ ЛАТЕНТНОГО МАТЕРИНСТВА У ДІВЧАТ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

   У статті розкриваються теоретичні засади програми зі зниження амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку. Аналізується психокорекцій на програма зі зниження рівня прояву амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку через активізацію механізмів дезінтеграції-інтеграції, щодо складових цієї соціальної установки та її емпіричних корелятів (надія, самоефективність, самоефективність, самооцінювання амбівалентності, андрогінність).
   Ключові слова: амбівалентність,психокорекція, материнство, соціальна установка, надія, самоефективність, самооцінювання амбівалентності, андрогінність, інтеграція, дезінтеграція.
   Суперечливі процеси сучасного суспільства негативно впливають на особистісний розвиток молоді. Політична та економічна нестабільність, постійні зміни у всіх галузях зумовлюють виникнення протиріч щодо визначення молодими дівчатами власних життєвих пріоритетів. В даних умовах актуальною є проблема виконання різновекторних ролей, що підсилює суперечність реалізації материнства, та обумовлює неспроможність молодих жінок особистісно зростати. Підсилення у свідомості амбівалентності - взаємовиключних протилежностей в думках, почуттях, поведінці - веде до високої її інтенсивності в майбутньому (латентному) материнстві.
   Латентна материнська амбівалентність безпосередньо впливає на майбутнє народження дітей, особистісний розвиток, взаємини з чоловіком та проявляється в будь-яких ситуаціях гармонійно-збалансовано, або негармонійно-розбалансовано.
   Сенситивним періодом для формування латентного материнства, яке ми розглядаємо як настанову, що формується у жінки ще до народження дитини, є юнацький вік. Саме у цьому віці переживається криза переходу до ранньої дорослості, яка супроводжується загальною невизначеністю, незадоволеністю своїм становищем у суспільстві. Особистість на порозі раннього дорослого віку відчуває тягар відповідальності, хоче зрозуміти своє призначення, осмислити куди рухатися, що робити. У більшості дівчат юнацького віку присутня тривога по відношенню до свого майбутнього, неприйняття його та відчуженості, як невизначеної ситуації. Суспільство не може соціально захистити молодь, надати гарантії одержання освіти, працевлаштування, отримання житла, все це провокує суперечливості у свідомості молодої жінки щодо майбутнього материнства. Беручи до уваги особливості розвитку дівчат юнацького віку, ми розглядаємо переживання амбівалентності латентного материнства як соціальну установку, яка розвивається під впливом певних особистісних характеристик: надії, самооцінювання амбівалентності, самоефективності, андрогінності.
   В попередніх наукових статтях нами були розкриті теоретичні засади переживання амбівалентності латентного материнства в юнацькому віці та результати констатувального експерименту. Також нами виявлено, що емпіричними корелятами амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку є надія, самооцінка амбівалентності, самоефективність та андрогінність.
   Метою даної статті є вивчення теоретичних засад побудови психокорекційної програми зі зниження рівня прояву амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку на основі отриманих результатів емпіричного дослідження.
   Аналіз та узагальнення результатів констатувального експерименту виявив провідний незбалансований рівень прояву амбівалентності латентного материнства у дівчат 17-18 та 18-19 років. Тому виникає необхідність проведення цілеспрямованої психокорекційної роботи зі зниження рівня прояву амбівалентності латентного материнства у дівчат даного віку (18-19 років).
   Вибір психокорекційної моделі в якості провідної для реалізації формувального експерименту зумовлений сутністю амбівалентності латентного материнства як соціальної установки, зниження рівня прояву якої відбувається через продуктивне подолання особистістю вікової кризи, та підсилення емпіричних корелятів (надії, самооцінювання амбівалентності, самоефективності, андрогінності).
   Для характеристики обраної нами в ході формувального експерименту системи психологічної допомоги ми використовували поняття психокорекції, яке трактується в науковій літературі як система заходів, спрямованих на виправлення психологічних вад та поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. [10, 6].
   При розробці психокорекційної програми ми виходили з припущення, що зниження інтенсивності амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку відбувається шляхом активізації механізмів дезінтеграції-інтеграції.
   Поняття інтеграції введено в термінологію європейської психології К. Юнгом [14]. Інтеграція вченим розуміється як прийняття і усвідомлення того матеріалу психічної реальності, який витіснявся із сфери Его у несвідоме при допомозі захисних механізмів. Також це поняття більш глибинно опрацьовано серед психологів трансперсонального напрямку (С. Гроф, Р. Ассаджолі, А. Маслоу). Основний зміст інтеграції полягає у забезпеченні існування елементів як цілого, а дезінтеграція - розпад цілого на елементи. Підсилення дезінтеграції призводить до ослаблення і руйнування цілого, але трансформація кожного елементу і виникнення із них нового цілого відбудеться тільки завдяки процесу інтеграції. Доречно згадати вислів І. Пригожина “порядок із хаосу”, але новий порядок, нова властивість ніколи не виникне із хаосу сама по собі, якщо не активізується механізм інтеграції. Таким чином інтеграція і дезінтеграція - це не тільки два самостійних механізми, але і дві сторони цілісного процесу саморозвитку, в якому поетапно домінує якийсь один з них; темп і напрямок домінуючого процесу, впливає на темп і напрямок іншого.
   Психокорекційні механізми амбівалентності латентного материнства найбільш доцільно розгорнуті в концепції позитивної дезінтеграції К.Домбровського [17]. В основі його поглядів лежить уявлення про людину, як про суб'єкт, який здатний до безперервного розвитку. Цей процес здійснюється завдяки внутрішньому психічному середовищу, яке визначається автором як система внутрішніх тенденцій і динамізмів індивіда, одно- або багаторівневих, ієрархічних або рівнозначних, гармонійних або суперечливих. Процес психічного розвитку здійснюється через механізми позитивної дезінтеграції, часткової вторинної інтеграції, та цілісної вторинної інтеграції. Вчений протягом багатьох років досліджував ознаки, за якими можна розрізнити позитивну й негативну дезінтеграцію. Він зробив висновок, що позитивна дезінтеграція характеризується активізацією і розширенням здатності до самоусвідомлення , самоконтролю й самозміни, емоційно-особистісним зближенням індивіда з людьми, які його оточують. Таким чином, поняття позитивної дезінтеграції К. Домбровський пов'язує з позитивним процесом розвитку, який є перехідним на шляху до становлення більш високого рівня психічних можливостей людини, її культури. Вчений вважає, що часткова інтеграція сприяє перетворенню у вищі форми всього, що є ригідним і примітивним. Руйнація деструктивних елементів сприяє становленню вторинних процесів інтеграції на вищому рівні розвитку. Шлях до психічного здоров'я вчений вбачає у проходженні індивідом позитивної дезінтеграції і частково вторинної інтеграції в напрямі глобальної інтеграції. Умовою розвитку особистості є руйнування примітивно зорганізованих структур, тому вона має пройти через період дезінтеграції, щоб прийти до нової повторної інтеграції.
   Згідно вищесказаного, наближення до збалансованих амбівалентних проявів латентного материнства, полягає у проходженні індивідом позитивної дезінтеграції і часткової вторинної інтеграції у напрямку глобальної інтеграції.
   Якщо польський вчений робить наукові висновки на основі індивідуальної психотерапії, то українська вчена Т.С. Яценко запроваджує ці теоретичні засади в процес групової психокорекції. Вчена вважає, що групова психокорекція відрізняється від індивідуальної тим, що в ній наявний груповий ефект, який забезпечується розвитком стосунків у групі, що проходять певні стадії інтеграції. “Групова інтеграція дає змогу вийти на глибші рівні позитивної дезінтеграції особистісної структури суб'єкта”[16, с 63]. Основний психокорекційний ефект у групі це можливість навчатися на досвіді інших учасників через уміння аналізувати груповий матеріал, сприяє зниженню тривожності та напруженості.
   Позитивна дезінтеграція розглядається Т.С. Яценко як розпад цілого на складові, послаблення злиття цілісної структури, що дає можливість подальших змін. Вторинна інтеграція настає як необхідна нова організація неузгоджених структур особистості. На думку авторки вона може стосуватися окремих якостей, або нести глобальний характер, який призводить до конструктивних змін. Глобальна інтеграція розглядається як багаторівневий аналіз й оцінювання власних якостей, що “ дає змогу певною мірою позбутися залежності від зовнішніх впливів та виробити здатність до внутрішньої зумовленості розвитку на шляху до досконалості” [16, с 73].
   Отже концепцію К. Домбровського та Т.С. Яценко можна охарактеризувати, як процес “реадаптації”, де “самоінтеграція” особистості перетворюється на конструктивну, а переживання амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку набуває проявів гармонійності.
   Для вивчення нашої проблеми важливе значення має дослідження психологічних особливостей прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці Т.Н. Лук'яненко. Для зниження рівнів прояву даної властивості особистості вчена використовує поетапний вплив на її структурні компоненти через активізацію механізмів психокорекції. Такими механізмами виступають позитивна дезінтеграція, часткова інтеграція, глобальна вторинна інтеграція, які сприяють усвідомленню амбітенденцій та забезпечують зменшення інтенсивності особистісної амбівалентності. Авторка приходить до висновку, що “в результаті глобальної вторинної інтеграції особистісна амбівалентність проявляється на низькому збалансованому рівні, який сприяє особистісному зростанню, психологічному здоров'ю учнів”[3, с 186].
   А.А. Мілтс вважає, що основною метою позитивної дезінтеграції є досягнення особистістю цілісності, яка “...полягає в особливій єдності гармонії та дисгармонії, всебічності та обмеженості”[5, с 77]. Таким чином завдяки механізмам позитивної дезінтеграції, часткової інтеграції та глобальної вторинної інтеграції відбувається становлення гармонійної особистості, якій притаманна збалансована амбівалентність латентного материнства.
   Виходячи із положення про єдність свідомих і несвідомих проявів амбівалентності, необхідними умовами формування збалансованого переживання даного психічного утворення у дівчат юнацького віку є усвідомлення ними власних суперечностей. Це перший етап на шляху до того, щоб теоретичні засади дезінтеграції-інтеграції були здійснені. Адже саме усвідомлене переживання амбівалентності латентного материнства дає можливість впливати на прийняття рішення жінкою мати дитину, будувати сімейні стосунки та особистісно зростати. Таким чином, підсилення у цей віковий період особистісних якостей (надія, самоефективність, самооцінювання амбівалентності, андрогінність) сприяє подоланню особистісної кризи та амбівалентності латентного материнства у дівчат.
   Отже мета формувального експерименту полягає у зниженні інтенсивності амбівалентності латентного материнства у дівчат юнацького віку через активізацію механізмів дезінтеграції-інтеграції щодо складових цієї соціальної установки та її емпіричних корелятів (надія, самоефективність, самооцінювання амбівалентності, андрогінність) засобами психокорекції.
   Виходячи з аналізу та узагальнення положень практичної психології щодо побудови системи засобів психологічного впливу (Т.І. Білуха, І.В. Дубровіна, Б.Б. Іваненко, С.Д. Максименко, А.А. Осіпова, К. Рудестам, Т.С. Яценко ),відповідно до поставленої мети, були визначені і реалізовані основні принципи побудови формувального експерименту:
   1. Системність корекційних, профілактичних і розвиваючих задач, що сприяє всебічному психологічному впливу на особистісні характеристики-кореляти структурних компонентів амбівалентності латентного материнства.
   2. Єдність і послідовність діагностичного й колекційного етапів, що забезпечує цілісність процесу надання психологічної допомоги.
   3. Врахування індивідуальних психологічних особливостей особистості, що дозволяє створити можливості для індивідуалізації шляху розвитку особистості дівчини.
   4. Комплексність методів психологічного впливу, що виявляється у використанні різних методик, технік і прийомів з арсеналу практичної психології.
   5. Врахування емоційної складності матеріалу, створення сприятливого емоційного фону, стимулювання позитивних емоцій.
   6. Персоналізація, відповідно до якої кожен із учасників експерименту ніс відповідальність за свої висловлювання та поведінку.
   Враховуючи обґрунтовані нами механізми впливу, визначену мету, нами була розроблена психокорекційна програма.
   Дана система психокорекційних заходів передбачає врахування соціальної ситуації розвитку особистості у юнацькому віці, для якої характерно професійне самовизначення, пошук сенсу життя, побудова життєвого плану, формування особистісної ідентичності. У ході формувального експерименту були враховані особливості впливу системи освіти на розвиток особистості студенток юнацького віку.
   Також в цей період шляхом подолання вікової кризи розкриваються особистісні характеристики (надія, самоефективність, самооцінювання амбівалентності, андрогінність), які впливають на становлення соціальної установки латентного материнства.
   Психокорекційна програма була реалізована в жовтні 2008 - квітні 2009 року і включала 27 занять, які проводилися один раз на тиждень впродовж 90 хвилин. Експериментальну (ЕГ) та контрольну (КГ) групи становили дві групи студентів другого курсу Івано-Франківського фінансово-комерційного кооперативного коледжу ім. С. Граната (по 30 осіб). Під час психокорекційної роботи ЕГ була розділена на дві підгрупи (по 15 досліджуваних).
   Формувальний експеримент у відповідності з визначеною нами метою та з врахуванням викладених принципів реалізувався упродовж трьох етапів: підготовчого, основного та заключного. Кожен із встановлених етапів характеризувався конкретними завданнями, а саме:
   1) підготовчий етап:
   - ознайомити студентів із основними принципами і прийомами психокорекційної роботи, сформувати мотивацію на усвідомлення важливості їх участі у експерименті;
   - виявлення дівчатами сутності амбівалентності латентного материнства та ролі цієї соціальної установки у юнацькому віці;
   2) основний етап:
   - активізувати механізми позитивної дезінтеграції - послабити цілісність, розділити протилежності;
   - формувати навички усвідомлення, самоаналізу та зменшення інтенсивності власних протиріч для їх наступної часткової інтеграції;
   - підсилювати процеси формування збалансованих проявів надії, самоефективності, самооцінювання амбівалентності, андрогінності;
   3) заключний етап:
   - закріпити у студенток навички зниження інтенсивності амбівалентності латентного материнства на основі узагальнення набутих знань та вмінь;
   - організувати дівчат на здійснення самоаналізу особистісного розвитку в процесі занять;
   - проаналізувати динаміку посилення особистісних характеристик прояву амбівалентності латентного материнства у ході формувального експерименту.
   На визначених етапах формувального експерименту застосовувались відповідні до поставлених завдань методи та прийоми психокорекційної роботи.
   Таким чином, зниження рівня переживання амбівалентності латентного материнства це складний цілеспрямований процес психокорекційного впливу на її особистісні детермінанти (надія, самоефективність, самооцінювання амбівалентності, андрогінність) у юнацькому віці. Розроблена нами система роботи зі зниження рівня переживання амбівалентності латентного материнства базується на активізації механізмів дезінтеграції шляхом впливу на особистісні характеристики ,що сприяє їх розвитку.

Література

1. Бех І.Д. Виховання особистості. - К.:Либідь, 2008. - 848 с
2. Зелінська Т.М. Амбівалентність особистості: шлях до гармонії чи душевного болю. - Черкаси, 2005. - 200 с
3. Лук'яненкоТ.Н. психологічні особливості прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці: дис. канд. психол. наук: 19.00.07. - К., 2003. - 230 с.
4. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості. - К., 2006, -240 с.
5. Милтс А.А. Гармония и дисгармония личности: Философско-этический очерк. - М., 1990. - 222 с.
6. Осипова А.А. Общая психокоррекция. - М., 2004 - 512 с.
7. Реан А.А. Психология изучения личности. - СПб., 1999. - 288 с.
8. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности. - М.: Мир, 1994. - 320 с.
9. Рудестам К. Групповая психотерапия. - СПб.: Питер, 2000. -384 с.
10. Словарь психолога-практика. - Мн., 2007. - 976 с.
11. Сучасний тлумачний психологічний словник. - X.: Прапор, 2007. -640 с.
12. СобчикЛ.Н. Введение в психологию индивидуальности. - М., 1998. -512 с.
13. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. -К.:Либідь, 2003. - 376 с.
14. Юнг К.Г. “Подход к бессознательному” // К.Р. Юнг Архетип и символ. - М.: Ренессанс, 1991.
15. Яценко Т.С. Інтеграція та дезінтеграція як механізми психокорекції. // Педагогіка і психологія. - 1996. № 1.
16. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика. ? К.: Вища шк., 2006. - 382 с
17. Dambrowski К. Dezintegracja pozytywna. PIW, Warshawa, 1979, 119 p.
18. Krugman M. A. A sociometric study of ambivalence in decisionmaking: Doctor of Philosophy dissertation. - The University of Connecticut, 1986. - 130 p.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com