www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Експлікація змісту поняття оптимізму як психологічної категорії
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Експлікація змісту поняття оптимізму як психологічної категорії

Н.М. Чижиченко

ЕКСПЛІКАЦІЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ ОПТИМІЗМУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

   Статтю присвячено вивченню психологічної сутності оптимізму. При аналізі проблеми використано метод реінтеграції відомих теорій особистості. Особливу увагу приділено висвітленню позитивної психології.
   Ключові слова: оптимізм, песимізм, навчений оптимізм, надія, турбота про себе, безпорадність, світосприйняття, депресія, подолання перешкод.
   Вивчення психологічної сутності оптимізму є особливо актуальним і важливим сьогодні. Під впливом негативних економічних та політичних явищ, які відбуваються в суспільстві, потерпає особистісна сфера людини, загострюються суперечності, виникають кризові стани, збільшується песимізм, депресія, навчена безпорадність. Ось чому людині важливо розуміти себе, знати свої можливості і вміти долати з надією та оптимізмом життєві перешкоди.
   Для того, щоб дослідити феномен оптимізму необхідно проаналізувати його теоретичні засади в різних наукових галузях: філософії, біології, психології.
   В філософських словниках оптимізм розглядається як поряд з песимізмом [12], такі окремо [11]. Оптимізм і песимізм (від лат. optimus - найкращий та pessimus - найгірший) - два протилежних ставлення до перебігу подій. Оптимізм - це переконання та віра в краще майбутнє, в можливість тріумфу добра над злом, справедливості над несправедливістю. Песимізм - відсутність віри у перемозі добра та справедливості [12, с 320].
   В іншому філософському словнику поняття оптимізм визначається як принцип світосприйняття, так і повсякденне його розуміння. Згідно першого розуміння, існуючий світ є найбільш довершеним і досконалим творінням. Незважаючи на наявність у світі зла, все, що в ньому здійснюється, спрямоване на благо. У повсякденному значенні оптимізм - це особливий настрій, що спонукає людину бачити в усьому лише позитивний бік і не впадати у відчай. Оптимізм супроводжується очікуванням успіху, щастя та здійснення сподівань [11, с 452-453].
   Вольтер в своєму творі "Кандид, або оптимізм” розкриває таку помірковану позицію: “...можна додати банкрутства та суд. Які захоплюючи добро банкрутів, знедолюють кредиторів. Все це неминучість... Окремі нещастя створюють загальне благо, тому чим більше таких безщасть, тим краще” [2, с 305].
   Через діалог героїв автор дає чітке визначення оптимізму: “...- це жага стверджувати, що все добре, коли насправді все погано” [2, с 339].Сучасні філософи В.В. Ільїн та А.В. Машенцев розглядають оптимізм в єдності з сенсом життя: “... отримання задоволень, насолоди..., досягнення успіху..., визнання в групі до якої належить людина..., особисте самовдосконалення..., служіння іншим людям...” [7, с 263].
   Отже, у філософському розумінні поняття оптимізму розглядається з одного боку як позитивне світосприйняття, з іншого - настрій, спрямований на очікування щастя, надії на успіх. Цінним для нашого дослідження є констатація оптимізму та песимізму, як протилежних ставлень до оточуючого світу та до себе. Оптимізм репрезентується через надію в перемозі добра і справедливості, подоланні будь-яких перешкод.
   Вперше І.І. Мечников, як вчений-біолог, дослідив оптимізм у взаємозв'язку біологічного, філософського та психологічного його аспектів.Розуміння оптимізму вчений репрезентує через власне поняття ортобіозу - повного циклу життя, що означає “... розвиток людини з метою досягти довгої, діяльної та бадьорої старості, яка веде до “... відчуття насиченості життям...” [9, с 232]. Згідно авторської концепції, еволюція переживання життя у розвитку людини складає справжню основу філософії оптимізму.
   Кожна людина здатна навчитися усвідомлювати переживання насиченості життям. І.І. Мечников описує цей процес з наступним чином: “Почуття кольорів розвивається у художників до межі, яка не властива звичайним людям. Вони відрізняють відтінки там, де не майстри зовсім не помічають їх” [9, с.232]. Вчений наголошує, що наші почуття здатні значно вдосконалюватися, зокрема, почуття життя можна також набувати і збагачувати досвідом.Автор звертає увагу на прояви оптимізму в дитинстві. І.І. Мечников розкриває динаміку оптимізму та песимізму в складні життєві ситуації, в яких знаходиться дитина: “Здорові діти... веселі виказують оптимістичний настрій. Але як тільки вони захворіють, то стають сумними та впадають в меланхолію - до одужання. Звідси можна зробити висновок, що оптимістичний світогляд пов'язаний з нормальним здоров'ям, в той же час як песимізм залежить від будь-якої фізичної чи душевної хвороби” [9, с 225]. Звідси очевидно, що підростаючій особистості необхідно розвивати фізичне здоров'я, турбуватися про здоровий спосіб життя, що забезпечує оптимістичне світосприйняття.
   І.І. Мечников розглядає оптимізм і в психологічному аспекті як динаміку світосприйняття в різні періоди дорослого життя людини. Він обґрунтував свої погляди, аналізуючи життєвий та творчий шлях відомих поетів та письменників. Автор підкреслює, що доросла молода людина не усвідомлює реальність смерті, тому вона не здатна переживати повноту життя, що обумовлює її песимістичне спрямування. І.І.Мечников наступним чином підтверджує свої думки: “Молодий Гете... рано став песимістом. Його душевний стан краще за все відобразився в “Стражданнях молодого Вертера”. В песимістичний період свого життя Гете часто думав про самогубство... оптимістичний період настав у Гете, коли йому виповнилось біля сорока років” [9, с 243]. Набуття життєвого досвіду надає можливість людині узгоджувати свої можливості з реальністю і бути мудрою. І.І. Мечников підкреслює, що набутий досвід оптимізму в старості обумовлює найвищий рівень переживання повноти життя: “...найбільше щастя полягає в нормальній еволюції почуття життя, яке веде до спокійної старості та до почуття насиченості життям” [9, с.282].
   Через аналіз творчості Гете автор доводить, що він досяг свого довголіття після вкрай діяльного життя [9, с 252]. Для людей різного віку важливо, згідно поглядів І.І. Мечнікова, бути активними в усіх видах діяльності. Вони навчаються долати песимізм через отримання досвіду вирішення складних життєвих ситуацій.
   І.І. Мечников досліджував взаємозв'язок оптимізму і активності людини в подоланні хвороби, зазначаючи, що виживають не кращі, а більш спритніші. Деякі захворювання автор пов'язує з виникненням негативних емоцій та почуттів. “Сильне відчуття гніву часто викликає розривання судин, цукрову хворобу, а іноді навіть розвиток катаракти” [9, с 283].
   Порівнюючи еволюцію людини і тварини, вчений зауважує, що витонченість нервової системи першої“... розвиває розумову чуттєвість, яка заважає пристосуванню ...” [9, с 227]. Більш досконала нервова система, згідно І.І. Мечникова, навіть при незначній образі самолюбства спричиняє обтяжливий настрій людини. Ось чому важливо долати важкі життєві ситуації.
   Важливим шляхом у цьому напрямку є розвиток у підростаючого покоління перспективи життя, в якій може здійснитися нормальний цикл життя, що веде до повноти відчуття задоволення і досягається тільки в похилому віці. “Ось чому ми можемо назвати аморальною людину, яка в молодому віці розтрачає здоров'я та сили... Позбавляє себе можливості відчувати найбільше задоволення життям” [9, с 281].
   Вчений наголошує на розвиток вищих потреб. Коли “...наука забезпечить людству нормальний цикл життя..., тоді на перше місце стане пошук задоволення вищих потреб духовного життя, ... людство буде шукати щастя в насолоді будь-якої красою...” [9, с 10-11].
   Отже, автор розглядає оптимізм у взаємозв'язку природної, соціальної, психологічної, духовної сфер життя, що вимагає уміння турбуватися про себе. Турбота про фізичне здоров'я, соціальну активність дає можливість тілесності бути здоровою і здатною людині переживати оптимізм.
   Суттєве розширення змісту оптимізму було здійснено в психології при вивченні інших проблем. Спеціально цей феномен вивчається у позитивній психології.
   Зокрема, А. Захаров досліджував матерів дітей з неврозами і отримав підвищені показники за шкалою відсутності оптимізму, життєрадісності та почуття внутрішнього задоволення. Таким чином, особистість матері з тривожністю та невпевненістю у собі має комплекс таких якостей ( принциповість, безкомпромісність, конфліктність ), що призводять до появи неврозу у дитини [4, с 17].
   К. Ізард вивчаючи емоції дитини вважає, що заохочувальний тип соціалізації суму є найбільш продуктивним, ніж караючим. Якщо батьки обмежуються тільки співчуттям, це створює умови для розвитку інфантилізму. Реальна допомога дитині з пошуком способу усунення негативних подразників сприяє формуванню життєздатності, почуття довіри, готовності до співробітництва і допомоги. З таким типом соціалізації дитина навчається переживати та долати сум, розуміє, що він неминучий, але замість нього з'явиться радість. Така дитина відрізняється від інших оптимізмом та позитивним відношенням до себе і до інших [5, с 151-168].
   Є.П. Ільїн дає визначення оптимізму, як психологічній, емоційній характеристиці людини, її загальний настрій на сприйняття та оцінку дійсності. У оптиміста він радісний та позитивне очікування майбутнього. У песиміста - настрій безвихіддя [6, с 382].А. Маслоу вважає природу людини оптимістичною: “Особистість більше схильна відчувати, що щастя в цілому розумне... існують краса, захоплення, чесність, божественність, істина та повнота сенсу, що життя само по собі цінне. Тоді суїцид і бажання смерті стає неприйнятним” [8, с 93]. Саме тому, що позитивні емоції нейтралізують негативні, вони їх інтегрують свідомо без захисних механізмів.
   Духовний аспект оптимістичної людини вчений розглядає через її прагнення працювати заради майбутнього: дітей, онуків та інших нащадків.
   Е. Фромм, розглядаючи рецептивний тип особистості наділяв її такими якостями як довірливість та конструктивний оптимізм. В основі останнього лежить принцип розумного егоїзму як збалансоване бажання турботи про себе, тобто бути позитивним, як для себе, так і для інших.
   Вивчаючи материнську любов, автор підкреслює значну вагу ставлення саме особистості матері. “Материнська любов ... змушує дитину відчути, як гарно народитися на світ; вона вселяє дитині любов до життя, а не тільки бажання залишатися життєздатним... Молоко -символ першого аспекту любові, турботи та ствердження. Мед символізує радість життя, любові до неї і щастя бути живим. Щоб бути здатною давати мед, мати повинна бути не тільки гарною матір'ю, але й щасливою людиною...”, з оптимістичними поглядами на життя.
   Отже, вчені розглядають оптимізм як необхідну умову формування позитивної позиції дитини до себе і до оточуючого середовища, вміння турбуватися про себе.
   На думку М. Аргайла, оптимізм - частина суб'єктивного благополуччя, яка суттєво впливає на стан фізичного і психічного здоров'я [1, с 183]. Автором в експерименті було доведено, що студенти з оптимістичним настроєм мали більш високу активність імунної системи та більш толерантні в умовах стресу.
   Вивчаючи феномен щастя, автор робить висновок, що ці люди здатні дивитися на речі з оптимізмом, позитивно сприймати оточуючих, занурюватись в приємні спогади і мати життєрадісний світогляд. Оптимізм та перебування в гарному настрої впливають на уявлення про себе та підвищують позитивне сприймання власної особистості в тих аспектах, де вони слабкі.
   Поєднуючи феномени оптимізму і гарного настрою автор вважає, що вони впливають на зростання активності творчого мислення та швидкість обчислювань у вирішенні математичних завдань. Це пов'язано з тим, що “когнітивна система людини знаходиться у менш напруженому стані...” [1, с 256].З точки зору Д. Гоулмана, “оптимізм - це установка , яка запобігає апатії, безнадійності або депресії перед складними життєвими обставинами..., установка песиміста веде до відчаю, установка оптиміста породжує надію” [3, с 148]. Він вважає, що, люди від народження схильні до позитивного або негативного образу дій.
   М. Селігман наголошує на необхідності вчитися оптимізму тому, що “...це інструмент, який допомагає особистості досягти мети, яку вона поставила перед собою. Людина оптимістична вважає невдачі тимчасовим явищем, а успіх закономірністю та постійним у часі. Оптимісти спроможні знаходити конструктивні стратегії подолання перешкод (прийняття відповідальності, планування рішень, самоконтроль, пошук соціальної підтримки). Конструктивні копінг-механізми дають можливість підтримати сталість оптимістичної установки, передбачити її вплив на особистісні зростання.
   М. Селігман зауважує, що оптимізм визначає довголіття тому, що це “... плід радісного сприйняття життя” [10, с 17], який пов'язаний з кількістю позитивних емоцій.Автор вважає оптимізм духовною складовою поряд з почуттям краси, надією, турботою про майбутнє, вірою, милосердям. Це такі достоїнства, які допомагають людині вийти за межі власної особистості, поєднуючись з більш довговічним ( людством, еволюцією, Всесвітом ) Людина, яка очікує від майбутнього тільки найкращого будує своє життя так, щоб ці очікування виправдались. Оптимізм, надія, віра, плани на майбутнє - це те, що допомагає людині підтримувати гарний настрій, підбадьорює, робить життя усвідомленим. Позиція людини, яка полягає у глибокому переконанні свого найбільшого призначення визначає її вчинки та забезпечує спокій душі [10, с 209].Враховуючи вище зазначене, автор радить брати під сумнів невеселі думки та намагатися робити добрі вчинки - це прийом, що допомагає навчитися оптимізму. Отож, прагнення до гуманізму грає більш важливу роль, ніж егоїзм. Навчаючи дітей десятилітнього віку навичкам оптимістичного мислення - вдвічі скорочується вірогідність депресії у підлітковому періоді. Профілактика безпорадності та інших негативних якостей, як стверджує М. Селігман, вимагає виховання у підростаючої особистості оптимізму, віри в майбутнє, уміння спілкуватися з людьми, гнучкості, чесності, працьовитості [10, с 46]. Все це можливо здійснити в гарній родині зі свідомими батьками і дітьми, які поважають моральні цінності й прямують до щасливого життя.
   Ми розділяємо погляди цього вченого, що до сутності оптимізму та його впливу на особистісне зростання.
   Згідно проаналізованої літератури, людина, яка володіє способами подолання життєвих складнощів, спрямована на конструктивну взаємодію з оточуючим світом (допомогти, поділитися, зрозуміти, попрости, пропустити тощо). Саме вона може зрозуміло сказати іншим про свої позитивні емоції, що є основою взаємної симпатії, дружби, кохання. Не депресивні ( вони начебто знають страждання), а оптимісти проявляють співчуття, намагаються допомогти конкретним людям. Водночас, депресивні особи - нікому не довіряють, концентруються на власних потребах, фіксуються в самотності і лише на собі.
   Отже, проведений аналіз наукових джерел, дозволяє нам дати визначення оптимізму як психічного явища, яке проявляється в здатності людини переживати надію на успіх, турбуватися про себе і конструктивно долати перешкоди на шляху досягнення мети. Навчання оптимізму є необхідною умовою подолання деструкцій (амбівалентності, адикцій та ін.).
   Подальше наше дослідження спрямоване на уточнення складових оптимізму та його емпіричних корелятів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аргайл М. Психология счастья. - СПб., 2003. - 271 с.
2. Вольтер Поэмы. Философские повести. Памфлеты. - К., 1989. - 493 с.
3. Гоулман Д. Эмоциональный интеллект. - М., 2008. - 478 с.
4. Захаров А.И. Психотерапія неврозов у детей и подростков. -М.: Медицина, 1982. ? 254 с.
5. Изард К.Э. Психология эмоций. - СПб., 1999 - 464 с.
6. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. - СПб.: Питер. 2008. - 783 с.
7. Ильин В.В., Машенцев А.В. Философия в схемах и комментария. - СПб.: Питер, 2008. - 304 с.
8. Маслоу А. По направлениям к психологи Батия. - М., 2002. -272 с.
9. Мечников И.И. Этюды оптимизма. - М., 1964. - 339 с.
10. Селигман Мартин Э.П. Новая позитивная психология: Научный вигляд на счастье и смысл жизни. - М., 2006. - 368 с.
11. Філософський енциклопедичний словник. - К., Абрис, 2002. -742 с.
12. Философский словарь. - М., 1991. - 560 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com