www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Дослідження естетичних почуттів у структурі особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Дослідження естетичних почуттів у структурі особистості

Н. I. Тавровецька

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕСТЕТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У СТРУКТУРІ ОСОБИСТОСТІ

   У статті розглянуто проблему формування естетичних почуттів у структурі самосвідомості особистості. На основі узагальнення поглядів на походження, зміст і функції естетичних почуттів, запропоновано виділяти 3 фази естетичних почуттів: фазу активізації, фазу пригнічення й фазу відсутності. Пропонується спосіб діагностики естетичних почуттів, їх інтерпретація. На основі отриманих результатів експериментального дослідження приводиться загальна характеристика розвитку естетичних почуттів у досліджуваній групі.
   Ключові слова: естетичні почуття, естетичні категорії, ієрархія почуттів, особистість.
   Проблема формування естетичних почуттів багатоаспектна. Стародавня китайська філософія, у межах якої формувалося естетичне знання, вважала моральні та естетичні почуття, зокрема, почуття прекрасного, піднесеного, опорою формування духовного світу особистості. Античні мислителі (Аристотель, Платон) робили спроби класифікувати естетичні почуття, не випадково вони ставили питання: “Які почуття можна вважати гідними людини?, Які добрими?, Чи можна почуття розвивати?”.
   У процесі історичної практики відбувалося усвідомлення людством механізмів, котрі формують спроможність особистості естетично ставитися до дійсності, тобто здатність сприймати й переживати в почуттєвих формах власне буття, знаходити та оцінювати загальнолюдські цінності та перетворювати цю дійсність у відповідності зі своїми уявленнями.
   Естетичні почуття в самосвідомості людини були предметом низки фундаментальних досліджень у галузі філософії, психології, мистецтва та в інших галузях, але ця проблема залишається актуальною в наш час, у нашому суспільстві, де спостерігається зниження рівня естетичної культури людей, поваги до мистецтва, де руйнується естетичний ідеал та втрачається естетичний смак. Естетична культура суб'єкта, як і її складова - естетичні почуття, - визначає рівень розвитку естетичної свідомості, необхідного для участі в естетичній діяльності або сприйнятті естетичних цінностей.
   У соціально-економічних умовах, що змінилися, відчувається спад інтересу молоді до світу мистецтва, краси навколишньої дійсності. Упродовж багатьох десятиріч проблема естетичного становлення особистості широко висвітлювалась в директивних документах, а також у масовій науковій літературі, однак це не приносило бажаних результатів у естетичному розвитку особистості, яка формується. Натомість, ми спостерігаємо, що практично відсутні відомості про естетичні почуття; про засоби активізації естетичних почуттів у структурі особистості.
   Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, мета дослідження - з'ясувати рівень розвитку естетичних почуттів у особистості, визначити стан на якому знаходяться ці почуття.
   Як відомо, у структурі особистості особливе місце посідають вищі почуття. Особливе місце вищим почуттям відводиться й у художній творчості. Вони являють собою відображення переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні почуття. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їх інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших. Основні характеристики вищих почуттів - опосередкованість, свідомість, довільність [4].
   Загальне визначення естетичних почуттів - це емоційне переживання індивідом свого естетичного відношення до дійсності. Естетичні почуття виникають лише при сприйнятті форми та змісту предмета чи явища, а також естетичного процесу. Ці почуття зв'язані з минулим досвідом індивіда, з його знаннями про світ, які об'єктивно присутні в оцінці, смаку, і при цьому володіють важливою особливістю - активізувати творчу фантазію, уяву. Естетичні почуття - це стійка властивість особистості і її важлива характеристика. Людина не народжується з естетичними почуттями, вони формуються в процесі її сприйняття дійсності, у залежності від середи спілкування, від власних контактів. Розвинуті (актуалізовані) естетичні почуття дають індивіду можливість орієнтуватися в естетичних властивостях об'єктів природи, соціуму, тим самим призводять до більш ефективного виконання функцій Я образу, а саме конструктивної, регулятивної, прогностичної та еталонно-оцінної [1].
   Характерним для чуттєво-інтуїтивного компонента естетичних почуттів є збереження в емоційній пам'яті почуттів, що залишилися після зустрічі з естетичним об'єктом. Можна спостерігати прояви естетичних почуттів у процесі естетичного сприймання або після нього, які виявляються у прагненні до здійснення естетичних видів діяльності, зокрема, у натхненні, що викликає бажання відобразити сприйнятий естетичний об'єкт. Будучи завжди чуттєво-інтуїтивними, естетичні почуття за своєю природою є пізнавальними. Це протікає у формі відображення суб'єктом естетичного об'єкта. При сприйманні красивого предмета суб'єкт усвідомлює насамперед те, що цей предмет йому подобається й викликає почуття задоволення; крім того розуміється також і причина, завдяки якій предмет одержує естетичне судження.
   Естетичні почуття неодмінно пов'язані з логікою судження, вони - напружена робота свідомості, інтуїції, асоціативної уяви і пригадування, синтезація вражень, зародження і розвиток ідеї сприйнятого. Невід'ємним моментом когнітивного компонента естетичних почуттів є оцінка тих властивостей та якостей, що є суттєвими для естетичної значущості об'єктів, виразності художніх образів, та словесне їх оформлення, тобто висловлювання естетичних почуттів.
   Безперечно, людина - істота естетична. Сучасні дослідження з нейроестетики показують, що ця ознака генетично закріплена специфічними функціями кори головного мозку й має прояв у формі існування механізмів народження естетичного задоволення. Емпіричним матеріалом, який доводить реальність феноменів прояву в досвіді людини, є сприйняття інформації у творах мистецтва ( включаючи його види: музика, архітектура, дизайн та ін.). Парадигма психоестетики розглядає таку інформацію як актуалізацію безпредметних образів, емоційних тональностей психіки, як набір графічних самозвітів “досліджуваних” (митців) про зміст своєї сфери прояву, як зміст самопрояву особистості. З точки зору психоестетики мистецтво головним чином і є проявом особистісних систем композитів прояву [3].
   Під естетичними почуттями, Ю.П. Крупник розуміє, чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі. Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживають гармонійно виражені ритм, переходи та взаємопереходи між кольорами, звуками, формами та рухами, інші не відчувають цієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів [5].
   Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого, піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Однієї з основних категорій естетики є категорія “прекрасне”, що виражає вищу естетичну цінність. Змістовну сторону прекрасного варто розглядати в ціннісному аспекті. Кожен предмет чи явище має формальні ознаки, які роблять їх прекрасними. Усі вони здатні так чи інакше задовольняти естетичні потреби людей і, отже, виступають у якості естетичних цінностей. Предмети ж, які володіють такими властивостями, називаються красивими й прекрасними У цьому зв'язку необхідно співставити категорії прекрасне і красиве.
   Категорія краси більшою мірою акцентує форму естетичного в об'єкті і відношення до неї людини настільки, наскільки ця форма виступає для неї мірою людського освоєння дійсності. Отже, категорія краси обумовлена характером практики, трудової діяльності і характером соціальних відносин, тобто умовами життя, побуту, виховання, природним, естетичним і соціальним середовищем. Категорія ж прекрасного містить у собі зміст категорії краси, хоча і не в повному обсязі. Вона істотно відрізняється від останньої. Тут акцент ставиться на людському розумінні змісту краси. Прекрасне - категорія, що виражає єдність краси і добра. У категорії прекрасного виражений і підкреслюється саме загальнолюдський зміст естетичної цінності. З категорією прекрасного тісно зв'язана категорія “піднесене”. Піднесене виражає таке ставлення людини до предмету чи явища, при якому їхній зміст сприймається як щось непорівнянне з масштабами людини, більш переважаюче його по масштабах, силі і значимості. Оцінюючи ті чи інші об'єкти як піднесене, людина виходить за межі повсякденного, звичного. Особливість піднесеного полягає в тому, що воно, як і прекрасне, відбиває зміст позитивної естетичної оцінки предмету. У змісті піднесеного істотне місце займає певна дисгармонія, тривожність суб'єкта, що проте переживаються їм як естетичне почуття, яке доставляє певну естетичну насолоду. Піднесене відбиває не тільки і не стільки величезний за своїм масштабом кількісний, скільки морально-естетичний аспект відносини людини до предметів і явищ і через них відношення до самого себе.
   Антиподами естетичних категорій “прекрасне” і “піднесене” виступають категорії “потворне” і “низинне”. Категорія “потворне” не має образу чи форми, нерозмірне ні з чим, дисгармонійне виступає як заперечення естетичних цінностей, як виродливе, протилежне і вороже добру і красі. Низинні почуття і пристрасті, ведуть до розпаду особистості, руйнують духовно-моральні підвалини людини. Категорія “трагічне” відбиває виняткову сферу людських відносин, ситуації й обставини, у яких людина виявляє свої вищі духовні і фізичні якості в боротьбі за свої переконання й ідеали. Для естетичної структури трагічного характерне те, що сам конфлікт, дії і його розв'язка сприймаються, як деяка єдність, гармонія, цілісність, як єдність полярних відносин. Глибокий характер переживань, почуття причетності до трагічних героїв викликає в людей особливий стан - катарсис [2]. У дослідженні взяли участь учні Таврійського ліцею мистецтв м. Херсона, які займаються за програмою естетичного циклу ліцею, а також за різними фахами, а саме: хореографія, образотворче мистецтво, театральне мистецтво, музичне відділення. Загальна кількість респондентів, що взяли участь у констатуючому дослідженні складає 156 осіб (середній вік 13,8 років, від 12,9 до 14,8; дівчат 57 % та хлопців 43 %).
   Для реалізації мети нами було створено шкалу оцінки естетичних почуттів. За основу була взята шкала значущості емоцій Б.І. Додонова. В основу цієї шкали покладені 10 описів почуттів, котрі є 10 типами загальної емоційно-почуттєвої спрямованості особистості запропонованих автором: альтруїстичний, комунікативний, праксичний, гностичний, романтичний, пугнічний, естетичний, глорічний, акізитивний, гедонічний типи. Так як у нашому дослідженні завданням було визначити рівень естетичних почуттів, ми додали до шкали Б.І. Додонова ще 2 описи почуттів естетичної спрямованості та ускладнили завдання виконання, а саме, запропонували 2 бланки, де є 12 описів почуттів. Завдання досліджуваного: у бланку № 1 проранжувати (визначити місце) почуття так, як вони більш притаманні або з'являються найчастіше у теперішній період життя. На бланку № 2 - проранжувати тіж самі почуття, але так, як вони повинні бути наявні у естетично розвинутою людини.
   Обробка результатів передбачала використання статистичної математичної програми і проводилась нами у 3 етапи:
   1. Підрахувати середні показники за усіма 12 описами почуттів за бланком № 2. Отриманий результат назвали “середньогруповий показник розподілу почуттів у естетично розвинутою людини” і прийняли його за еталон.
   2. За допомогою кореляційного аналізу за Спірменом ми співвставляли еталон з кожним індивідуальним показником по виборці.
   3. Отримані коефіцієнти кореляції є показниками сили взаємозв'язку між індивідуальними показниками і середньогруповими, тобто вказують на ступінь розвитку естетичних почуттів у даної вибірки, на наявність чи відсутність між зонами “реальна ієрархія почуттів” та “ідеальна ієрархія почуттів”.
   По-перше, було підраховано сумарні показники за бланком №1 за кожним типом почуття. Найнижчі суми за типом почуттів вказують на перші місця у ієрархії почуттів. Отримана ієрархія почуттів є показником розподілу почуттів, які більш притаманні або з'являються найчастіше у реальній період життя у нашій групі досліджуваних. Розподіл цих почуттів має відображення на рис. 1.

Рис. 1. Ієрархія почуттів за бланком № 1 модифікованого варіанту тест-анкети «Емоційна спрямованість» (Б.І. Додонова)

Рис. 1. Ієрархія почуттів за бланком № 1 модифікованого варіанту тєст-анкєти “Емоційна спрямованість” (Б.І. Додонова):

    1. вісь X - типи почуттів;
   2. вісь Y - сума за типами почуттів у групі.
   Згідно розподілу почуттів на рис. 1, за бланком № 1 на перше місце опитувані ставлять альтруїстичні почуття, тобто почуття участі та жалості, бажання приносити іншим радість та щастя, співчуття удачі і радості іншого. Друге місце посідають праксичні почуття, які мають прояв у бажанні досягти успіху у роботі, захопленість роботою, приємне задоволення від створення чогось нового. Третє місце - акізитивні почуття, пов'язані з постійним накопиченням чогось, колекціонуванням. Четверте місце посіли глоричні почуття, які виявляються у потязі до слави, визнанні, почутті домінування над іншими. П'яте місце - це романтичні почуття, тобто потяг до невідомого, очікування незвичайного дива. Шосте місце - гедонічні почуття, які пов'язані з станом спокою, волі, задоволенням своїх фізичних та фізіологічних потреб. Сьоме місце - пугнічні почуття, це почуття ризику, великої емоційної та вольової напруги, змобілізованості фізичних та розумових здібностей для здолання небезпеки. Восьме місце посідають комунікативні почуття, які пов'язані з почуттям симпатії, поваги до будь-кого, бажанням отримати схвалення від близьких. На десятому місці розташувались гностичні почуття, які пов'язані з почуттям здивування, догадки, потягом до заглиблення у сутність явищ, зрозуміти, радість від відкриття істини. І лише дев'яте, одинадцяте та останнє, дванадцяте місце займають система естетичних почуттів, які мають прояв у естетичному почутті величезного та піднесеного, насолодою красою природи та творів мистецтва.
   Таким чином, ми можемо зробити висновок, що у групі опитуваних, які займаються за програмою естетичного циклу у системі освіти, домінують почуття, спрямовані на соціальну позицію кожного індивіда, на бажання знайти, зайняти соціальну позицію та досягти значних успіхів, слави, визнання. Разом з цим, гностичні почуття посідають лише десяте місце, тобто бажання пізнавати, міркувати, створювати не має прояву у досліджуваних. Взагалі спостерігається гуманістична спрямованість ієрархії почуттів.
   Згідно отриманих результатів за бланком № 1 ми з'ясували, що естетичні почуття у нашій виборці займають останні позиції, тобто опитуванні вважають, що становлення цих почуттів у них не відбувається, вони не мають для них своєї цінності або не вміють їх переживати та проявляти. Згідно ієрархії потреб А. Маслоу ми спостерігаємо зупинку на потребі у самоактуалізації та саморозвитку особистості, потяг до естетичних потреб які розташовані на вершині ієрархії не має прояву.
   Отже, ми встановили, що естетичні почуття можуть перебувати у особистості у 3-х станах свого розвитку: 1) стан активізації естетичних почуттів; 2) стан пригнічення (сплячий) естетичних почуттів; 3) стан відсутності естетичних почуттів;
   Згідно отриманих результатів у нашому дослідженні ми прийшли до висновку, що у опитуваних має прояв другий та третій стан розвитку естетичних почуттів.
   Наступним кроком нами була встановлена ієрархія почуттів за бланком № 2. Отримані результати за цим бланком були підраховані та отримали назву “середньогрупового показника розподілу почуттів”. Цей показник ми прийняли за еталон розподілу почуттів у особистості з активізованими естетичними почуттями, та порівнювали з ним усі індивідуальні показники. Розподіл почуттів за цим бланком має наступну послідовність.

Рис. 2. Ієрархія почуттів за бланком № 2 модифікованого варіанту тест-анкети «Емоційна спрямованість» (Б. І. Додонова)

Рис. 2. Ієрархія почуттів за бланком № 2 модифікованого варіанту тест-анкети “Емоційна спрямованість” (Б. І. Додонова)

   Аналіз рисунка 2. дає змогу встановити ієрархію почуттів за бланком № 2. Перше місце посідають романтичні почуття, тобто у естетично розвинутої людини по-перше повинні бути сформовані почуття невідомого, таємного, почуття відкритості до нового. Далі розташовані система естетичних почуттів (2, 3, 4 позиції), слід за ними ідуть гностичні почуття (5 позиція), далі праксичні (6 позиція), альтруїстичні (7 позиція), комунікативні (8 позиція), глоричні (9 позиція), акізитивні (10 позиція), гедонічні (11 позиція) та пугнічні почуття (12 позиція).
   Таким чином, ми можемо стверджувати, що у індивіда з перебуванням естетичних почуттів у стані активізації, є вихід на найвищу щабель у розвитку особистості, а саме на такі цінності життя як - істина, добро та краса, згідно ієрархії потреб А. Маслоу.
   Порівняльний аналіз рис. 1 та 2 дозволив з'ясувати, що розподіл почуттів у досліджуваних суттєво відрізняється від середиьогрупового розподілу (еталонного взірця).
   На другому етапі нашої обробки результатів було встановлено коефіцієнт кореляції між індивідуальними показниками за бланком № 1 та середньогруповим показником (еталоном) отриманим з бланків № 2. Так як отримані результати були представлені у ранговій шкалі, ми застосували ранговий коефіцієнт кореляції за Спірменом. Мета цього етапу обробки полягала у встановленні наявності взаємозв'язку між індивідуальними та еталонним показниками вибірки та визначенні рівня розвитку естетичних почуттів.
   Аналіз матриць значущих коефіцієнтів кореляції дав можливість виявити кількісну та якісну оцінку розвитку естетичних почуттів. Значущий коефіцієнт кореляції визначався за таблицею критичних значень коефіцієнту кореляції Спірмена і склав ± 0,576 (р < 0,05), ± 0,708 (р < 0,01), та ± 0,823 (р < 0,001).

Таблиця 1
Розподіл естетичних почуттів за рівнем їх прояву

Рівні естетичних почуттів

Кількість осіб

rs

Р

1

Низький

104

± 0,497

>0,05

2

Середній

38

± 0,576

< 0,05

3

Високий

14

± 0,708

< 0,01

   У своєму дослідженні ми виокремили 3 групи досліджуваних: з низьким рівнем розвитку естетичних почуттів, з середнім та високим. Ми припустили, що низькому рівню будуть відповідати ті досліджувані, які мають не значущі коефіцієнти кореляції, тобто їх рівень статистичної значущості відповідає р >0,05. Таких опитуваних у нашому дослідженні - 104. їх взаємозв'язок між індивідуальними та еталонним показниками згідно загальної класифікації кореляційних зв'язків помірний, але не досягає рівня статистичної значущості.
   Середньому рівню розвитку естетичних почуттів відповідають коефіцієнти кореляції від ± 0,576 до ± 0,708, при р < 0,05. Таких коефіцієнтів кореляції у нашому дослідженні - 38. Високому рівню розвитку естетичних почуттів відповідають коефіцієнти кореляції від ± 0,708, при р< 0,01, таких досліджуваних лише 14.
   Отже, аналіз ієрархії почуттів за рис. 1 та 2, а також аналіз розподілу коефіцієнтів кореляції, дозволив зробити загальний висновок з дослідження естетичних почуттів:
   1. естетичні почуття у ієрархії розподілу почуттів, які більш притаманні досліджуваним або з'являються найчастіше у реальній період життя, знаходяться на останніх позиція, а отже, зупинились у своєму розвитку на стані пригнічення або взагалі відсутності естетичних почуттів;
   2. ієрархія розподілу почуттів у виборці у той послідовності, як вони вважають повинні бути наявні у особистості з активізованими естетичними почуттями, свідчить, що естетичні почуття мають займати одні з перших позицій. Таким чином, ми спостерігаємо свідоме прагнення до розвитку та стану актуалізації власних естетичних почуттів;
   3. кореляційний аналіз індивідуальних та еталонного показників підтвердив попередні розрахунки та висновки, а саме, найбільша кількість опитуваних має низький рівень розвитку естетичних почуттів (104), тобто відповідає стану відсутності почуттів. Невелика кількість (38) має середній рівень розвитку естетичних почуттів, тобто перебуває у стані пригнічення, і лише незначна кількість досліджуваних (14) має високий рівень розвитку естетичних почуттів, отже перебуває у стані активізації естетичних почуттів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Камінський А.Г. Естетика: властивості, явища і процеси. -Тернопіль, Економічна думка, 2003. - 197 с.
2. Современный словарь-справочник по искусству. - М., 2000. -813 с.
3. Тулупов И.И. Психоэстетика как метод исследования сферы выражения личности / И.И. Тулупов, Н.И. Шевандрин // Вопросы психологии. - 2000. - № 6. - С. 49-56.
4. Бітаєв В.А. Естетичне виховання і гуманізація особи. - К., 2003. - 232 с.
5. Крупник Е.П. Психологическое воздействие искусства. - М.: Прогресс, 2001. - 367 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com