www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Сім’я як чинник розвитку духовних цінностей старшокласників
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Сім’я як чинник розвитку духовних цінностей старшокласників

О Л. Пенькова

СІМ'Я ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ

   У статті розкрита психологічна сутність духовних цінностей старшокласників та їх батьків. В результаті проведеного дослідження виокремлені фактори, що впливають на розвиток духовності, представлена характеристика структурних елементів духовної сфери, розроблена методика, за допомогою якої стала можлива реалізація поставлених завдань.
   Постановка проблеми. Духовні цінності школяра, головним чином, залежать від взаємин, які налагоджуються між батьками і дітьми. Багато авторів стверджують, що саме цінності визначають особливості і характер відносин особистості з середовищем (Б.Г. Ананьев [1], М.Й. Боришевський [2], А.Г. А.Г. Здравомислов [5], Г.С. Костюк [6], К.В. Шорохова [9], В.О. Ядов [7] ). Так, Г.С. Костюк зазначає: “Дорослі опосереднюють формування досвіду дитини вже з перших її днів. Немає ніякої можливості провести якусь штучну межу, що відокремлювала б особистий досвід дитини від досвіду суспільного, а тим більше не можна протиставити їх. Особистий досвід дитини проймається досвідом, засвоюваним від дорослих, через що набуває нової якості. Таке взаємопроникнення існує в усіх виявах свідомого психічного життя дитини, починаючи з її осмисленого сприймання” [6, с 127]. Єдність свідомості і поведінки - обов'язкова умова постійного вдосконалення духовності особистості. Духовні цінності залежать надалі від включення особистості в життєдіяльність суспільства, від повноти спілкування, від тієї системи суспільних і міжособистісних взаємин, у яких існує людина. Формуючись у певних соціальних умовах, духовні цінності втілюють у собі високі суспільні інтереси, активізують соціальну діяльність, прилучаються до свідомого втручання індивіда у справи суспільства, слугують свідомому вибору місця в ньому.
   Як філософська категорія “цінність” означає, по-перше, позитивну чи негативну значущість будь-якого об'єкта, на відміну від його екзистенціальних і якісних характеристик (предметні цінності), по-друге, нормативно наказово-оцінну грань явищ суспільної свідомості (суб'єктивні цінності, або цінність свідомості). До предметних цінностей відносять, наприклад, споживчу вартість продуктів праці, культурне надбання минулого, корисний ефект чи теоретичне значення наукової істини тощо. До цінностей свідомості відносять суспільні настановлення і оцінки, імперативи і заборони, цілі і проекти, що виражаються у формі нормативних уявлень (про добро і зло, справедливість, прекрасне і потворне, про смисл і призначення людини, ідеали, норми, принципи, дії тощо). Предметні цінності і цінності свідомості - два полюси ставлення людини до світу. Перші виступають як його об'єкти, взяті лише в їх суб'єктивно-психологічному, афективно-волютивному визначенні, у вигляді спрямувань, шанування, схвалення або засудження, а другі - як вираз того ж ставлення з боку суб'єкта, у якому інтереси і потреби перекладені на мову ідеального, мисленнєвого і уявного. Предметні цінності є об'єктами оцінки і припису, а суб'єктивні - способом і критерієм цих оцінок [4, с 4].
   На всіх етапах розвитку дитини в сім'ї, як на неї, так і на її батьків справляють постійний вплив різні фактори соціального середовища. Так, І.В. Гребенников до таких факторів відносить: “матеріальні і побутові умови; чисельність і структуру сім'ї, її ідейно-моральний і емоційно-психологічний клімат; рівень розвитку сімейного колективу; характер взаємин між його членами; трудову атмосферу сім'ї; життєвий досвід і культурно-освітній рівень дорослих членів сім'ї; наявність вільного часу і характер організації сімейного дозвілля; особистий приклад батьків; можливість використання засобів масової інформації і культури; систему і характер внутрішньо сімейного спілкування і спілкування сім'ї з навколишнім середовищем; рівень педагогічної культури дорослих членів сім'ї (в першу чергу матері та батька); розподіл педагогічних тощо” [3, с 11-12].
   Цілком зрозуміло, що перераховані фактори впливають на виховний потенціал сім'ї, але не всі вони однаково значущі за своїм складом та змістом. Як зазначає В.Я. Титаренко, з виокремленням таких факторів , аналізом тих специфічних виховних можливостей і механізмів, якими кожен з них володіє, насамперед пов'язана розробка педагогічно раціональної соціальної тактики і стратегії, спрямованих на активізацію процесу формування особистості в сім'ї.
   До найбільш важливих факторів він відносить: а) внутрішньо сімейні взаємини (між подружжям, батьками і дітьми), б) ідейно-політичний і моральний досвід батьків, в) організація життєдіяльності сім'ї, г) чисельність і склад сім'ї, д) рівень педагогічної культури батьків та рівень їх освіти, є) ступінь відповідальності старших за виховання дітей [8, с 17] .Особливу роль у розвитку особистості відіграє емоційна атмосфера сім'ї, у дітей формуються високі моральні якості, без яких неможливе становлення духовної особистості. Приклад батьків є тим першим соціальним досвідом, який засвоюють діти протягом свого життя. Це спілкування специфічне, неповторне, бо воно будується на почутті любові, прихильності батьків до дітей і навпаки. Батьки впливають при цьому на них усіма сторонами своєї особистості: зовнішністю, поглядами, інтересами, ставленням до праці та до оточуючих. Слід зазначити, що вплив батьківського прикладу посилюється,як правило, загальною атмосферою сім'ї, яка будується на основі групової свідомості і загального стилю поведінки батьків. Як наголошує В.Я. Титаренко, “групова свідомість сім'ї - це складний соціальний феномен, діалектична єдність загального і особливого. Загальне виступає у ньому не лише як наслідок певної ідентичності поглядів, норм, орієнтацій тощо, які в тій чи іншій мірі властиві вступаючим у шлюб, але і як продукт конкретного буття сім'ї, результат спільних форм діяльності подружжя, спілкування, на основі чого утворюється новий, більш високий ступінь спільності думок, оцінок, норм, ціннісних орієнтацій, соціальних почуттів і інших елементів свідомості [8, с 110].
   Отже, зміст і спрямованість сформованого у процесі спілкування з батьками духовного досвіду дітей створює той внутрішній світ, через який віддзеркалюються всі впливи, які сім'я так чи інакше вносить у свідомість підростаючого покоління.
   Побудова експерименту та обговорення результатів. В науковій літературі представлені різні думки щодо структури духовної сфери. В одному випадку процес її розвитку і функціонування розглядається через форми суспільної свідомості, в іншому - через духовні потреби, духовне спілкування або ж через духовну життєдіяльність людей. Підставою для визначення структурних елементів духовності є те, що всі вони мають досить чіткі критерії свого відокремлення: мета, засоби її досягнення, об'єкт і суб'єкт, матеріальне забезпечення і кінцевий результат.
   Характеристику структурних компонентів духовності найкраще розпочати з аналізу ідеологічної діяльності. Вона надає якісної визначеності всім іншим структурним елементам духовної сфери, що характеризує спрямованість розвитку духовних процесів і явищ, які відбуваються в житті суспільства, сім'ї, особистості.
   Велике значення має такий елемент духовності, як масова інформація, в завдання якої входить забезпечення населення відомостями, новинами, якими воно керується у своїй трудовій і ідейно-політичній діяльності, Дана інформація передається і використовується завдяки пресі, радіо, телебаченню, масово-політичній роботі тощо. Принциповими особливостями цієї системи в сучасних умовах є повнота, оперативність, дохідливість, злободенність, врахування потреб і інтересів різних верств населення.
   Важливим структурним компонентом духовності є наука, яка визначає ступінь розвиненості інтелектуального потенціалу країни. Особливо актуальною в наш час стала практична спрямованість суспільних наук, їх реальна участь у соціальних і економічних процесах.
   І, нарешті, вагомим компонентом духовності можна вважати культуру. її роль - багатопланова: вона частково виконує функції виховання, частково - засобів масової інформації. Культура народу -яскравий покажчик його духовного і інтелектуального багатства. Вона є осередком духовних цінностей, духовних можливостей суспільства, концентрацією творчих засад в особистості. Важливу роль у цій сфері відіграють література і мистецтво. Вони спрямовані на розвиток художньої культури, на формування моральної свідомості і загалом впливають на духовне життя суспільства.
   Всі системні елементи духовності об'єднані в єдине ціле і приймають участь у духовному житті країни, впливаючи на розвиток інтелектуального рівня суспільства, ступінь його духовної зрілості та культури.
   Методологічною базою дослідження стали положення, розроблені М.Й. Боришевським, який розглядає розвиток духовності як процес, що зумовлюється соціальними впливами на особистість, яка завдяки притаманній їй само активності здатна трансформувати ці впливи, поступово виробляючи власне концептуальне розуміння й ставлення до сутності життя, життєвих цілей і на їх основі визначити власний життєвий шлях, реалізуючи найважливіші духовні цінності.
   Мета роботи полягала у дослідженні змісту системи родинних ціннісних орієнтацій, що сприяють розвитку духовності старшокласників та таких, що гальмують даний процес. Згідно з метою дослідження були поставлені такі завдання:
   1. Проаналізувати і узагальнити наявні в психологічній літературі підходи, що стосуються дослідної теми.
   2. Спираючись на загальну концепцію і програму дослідження, розробити і апробувати експериментальну методику дослідження.
   3. З'ясувати взаємозв'язок між духовною спрямованістю старшокласників та сімейно-родинними ціннісними орієнтаціями, розкрити психологічні чинники, що зумовлюють цей зв'язок.
   Для реалізації поставлених завдань ми застосували анкету, у якій просили десятикласників (N = 50) і їх батьків (N = 50) прорангувати за ступенем значущості список з п'ятнадцяти пунктів, що включають перелік цінностей різних сфер духовного життя людини. Експериментом були охоплені учні 10-х класів і їх батьки. Отримані результати подані в таблиці 1.
   Результати анкетування свідчать, що наші досліджувані диференційовано підходять до аналізу духовних цінностей. Слід констатувати, що отримані дані розкривають певний взаємозв'язок між відповідями старшокласників і їх батьків. Ієрархія їх ставлень до духовності характеризується тим, що головними цінностями вони вважають такі: національна свідомість; вміння керуватися духовно-естетичними принципами у власній поведінці; уміння самостійно здобувати знання, постійно знайомитися з найновішими досягненнями науки і техніки; прагнення розвивати пізнавальні інтереси, здібності і творчу активність при опануванні знань.
   Необхідно зауважити, що так само одностайно наші досліджувані визначились з останніми місцями, куди віднесли такі цінності : уміння діяти у відповідності з власними переконаннями, потреба брати участь в житті країни; стійкі патріотичні почуття, дієва налаштованість на реальні справи, в яких реалізується почуття громадянського обов'язку; усвідомлення належності до національної спільноти; негативне ставлення до нав'язування іншому власних думок, оцінок, поглядів; потреба опановувати політичні знання.

Таблиця 1
Розподіл відповідей за ступенем значущості

Таблиця 1. Розподіл відповідей за ступенем значущості

   Як бачимо, дані феномени впливають на різні структурні компоненти духовних цінностей неоднаково. Ціннісну єдність визначають у більшій мірі науково-пізнавальна та духовно-естетична спрямованість. Роль цих факторів для учнів і їх батьків важко переоцінити. Науково-пізнавальна цінність - це потреба в знаннях, в освіті, в науці тощо; духовно-естетична - потреба у видовищах, музиці, живописі, в художньому слові - що для старшого шкільного віку є найбільш актуальним. Адже саме у цьому віці соціальні устремління юнаків носять яскраво виражений характер пошуку індивідуальних шляхів у житті, власних форм соціального ствердження. Більшість батьків теж неодмінною умовою успішного життя своїх дітей вбачають освіту, престижну професію, яку неможливо отримати без відповідних здібностей і знань. Як бачимо, анкетування свідчить, що під поняттям “духовність” досліджувані розуміють соціально-значущі ідеали і культурно-естетичні цінності. Ідеологічна спрямованість кожної сім'ї виявляється дещо специфічно і залежить від багатьох факторів, в тому числі: матеріальних, культурних, громадянських тощо.
   Безперечно, що структурна ієрархія духовних цінностей зумовлює спрямованість сімейної взаємодії, визначає основні лінії поведінки кожної із взаємодіючих сторін. У сім'ях із сприятливою взаємодією спостерігаються добре налагоджені стосунки батьків і дітей та їх співробітництво у різних видах діяльності: господарчо-побутовій, учбово-пізнавальній, естетичній, розважальній, спортивній тощо. Батьки і діти у таких сім'ях, як правило, емоційно тісно пов'язані. їх взаємодія відзначається інтелектуальною єдністю, здатністю знаходити спільне розв'язання проблем, що виникають у сімейному житті. Таким сім'ям властива конативна єдність, спрямована на забезпечення родинного добробуту, активізацію вольових зусиль та подолання труднощів, які перешкоджають досягненню бажаних для сім'ї результатів. Стиль взаємодії в таких сім'ях стимулює позитивні мотиви учбово-пізнавальної і практичної діяльності, заохочує самостійність та ініціативу. Вимогливість батьків поєднана з розумним контролем та свідомим самоконтролем дітей. Єдино прийнятною формою сімейної взаємодії є співробітництво і взаємодопомога. Сім'я здатна впливати на кожного із своїх членів, активізувати їх у духовно-етичному напрямку. Всі члени родини почуваються психологічно захищеними в колі сім'ї. Батькам властива активна педагогічна позиція.
   В сім'ях із суперечливою педагогічною позицією зміст духовних цінностей майже такий самий, як і в першому типі, але є значні відмінності в їх ієрархії. Крім того, у них наявна певна неузгодженість ціннісних орієнтацій у подружній парі. Не дивлячись на це, між особова сімейна взаємодія будується на основі добрих емоційних контактів, взаємній прихильності та симпатії. В організації побутово-господарчої, учбово-пізнавальної, культурно-розважальної та інших видів діяльності є намагання враховувати потреби, запити, інтереси і уподобання партнерів по взаємодії, але відповідальність за організацію та виконання розподіляється нерівномірно. Виховне навантаження переважно несе один із батьків, частіше мати. У розв'язанні життєвих проблем іноді виникає певна неузгодженість, що час від часу порушує сімейну взаємодію. Такі сім'ї відзначаються також активною, хоч і не завжди педагогічно виваженою позицією.
   В сім'ях з несприятливою внутрішньо сімейною взаємодією в змісті і структурі ціннісних орієнтацій домінуючими є такі, що відображають негативну соціальну спрямованість, В таких сім'ях свідомо культивуються виховання індивідуалізму, егоїзму, формується споживацька позиція стосовно навколишнього соціального середовища. Як правило, це так звані проблемні сім'ї, які характеризуються розладом подружніх стосунків, конфліктністю, схильністю до алкоголізму, або навіть злочинною спрямованістю поведінки. Внутрішньосімейна взаємодія реалізується шляхом суперництва. Потреба дитини в психологічному захисті майже не реалізується. Педагогічна позиція батьків - пасивна, або взагалі відсутня. Відповідальність за виховання дітей цілком перекладається на школу та інші соціальні інститути. Слід підкреслити, що ціннісні орієнтації визначених типів сімей не є сталими. Кожен етап в розвитку сім'ї пов'язаний як з віком самих батьків, так і зростанням дітей, вносить певні зміни у систему ціннісних орієнтацій, їх ієрархію. Це зумовлює специфічні особливості сімейної взаємодії.
   Висновки. Як виявили результати нашого дослідження, діапазон системи цінностей старшокласників може бути значно ширшим, ніж обсяг загальноприйнятих духовних цінностей конкретної сім'ї. Великого значення для старшокласників та їх батьків набувають цінності, пов'язані з соціальним статусом сім'ї: освітою, професією, загальним культурним рівнем членів родини, а також з економічним становищем і, нарешті, цінності, які пов'язані з відпочинком та дозвіллям сім'ї. Духовні цінності сім'ї залежать від характеру включення її членів в життєдіяльність суспільства, від повноти спілкування, яке складає зміст діяльності школярів та їх батьків, від тієї системи суспільних і міжособистісних взаємин, у яких існує людина. Формуючись у певних соціальних умовах, духовні цінності членів сім'ї втілюють в собі високі суспільні інтереси, активізують соціальну діяльність, прилучаються до активного втручання людини у справи суспільства, слугують свідомому вибору місця в ньому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л.: ЛГУ, 1968. -338 с.
2. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина// Педагогіка і психологія. - 1997. № 1. - С. 144-150.
3. Гребенников И.В. Сущность педагогического руководства семейным воспитанием // Педагогические проблемы руководства семейным воспитанием. - М., 1980. - С. 11-12.
4. Дробницкий О.Г. Понятие о морали. - М.: Наука, 1974. - 387 с.
5. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986. - 223 с.
6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко. - К.: Рад. шк., 1989. - 608 с
7. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под ред. В.А. Ядова. - Л., 1979. - 264 с.
8. Титаренко В.Я. Семья и формирование личности. - М.: Мысль, 1987. -352 с.
9. Шорохова Е.В. Проблемы “Я” и самосознание // Проблемы сознания. Материалы симпозиума. - М., 1966. - С. 217-228.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com