www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Ціннісні орієнтації майбутніх військових офіцерів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Ціннісні орієнтації майбутніх військових офіцерів

М.С. Муравська

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ МАЙБУТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ОФІЦЕРІВ

   Досліджується сутність, структура, функції, розвиток та психологічні особливості ціннісних орієнтацій майбутніх військових офіцерів.
   Ключові слова: ціннісні орієнтації, цінність, моральна свідомість, моральна самосвідомість, абсолютні моральні цінності, нормативні моральні цінності, умовні моральні цінності.
  В умовах поглиблення процесів глобалізації, модернізації та інформатизації українського суспільства особливої актуальності набувають питання формування ціннісних орієнтацій сучасної молоді. Це також стосується курсантів як майбутніх військових офіцерів. Згідно із сучасними вимогами до професійної підготовки майбутніх фахівців стає важливо не тільки забезпечення високого рівня професійної компетенції, але й загальної гуманістичної спрямованості особистості, формування у неї чітких життєвих настанов. Це можливо тоді, коли особистість добре усвідомлює своє місце і роль у суспільстві, відчуває гідне ставлення оточуючих, до себе, коли в неї розвинене відчуття самовпевненості й прагнення до самовдосконалення. Тому серед актуальних питань професійної підготовки одне з важливих місць посідає питання формування ціннісних орієнтацій у курсантів.
   Проблема цінностей була актуальною у різні періоди розвитку суспільства і мала конкретні орієнтації. Вона вперше відображена у працях Сократа (поставлене запитання “Що є благо?”), мудрості українського народу (мати Бога в серці), творах Г. Сковороди (філософія серця), творчості В. О. Сухомлинського (серце віддаю дітям, серце родини) та у працях інших провідних філософів, соціологів, педагогів, психологів різних епох.
   У науковій літературі автори по-різному визначають поняття “ціннісні орієнтації”. Значна кількість науковців (А. Юнусов, X. Шайхова, В. Тугарінов та ін.) зводять це поняття насамперед до сукупності установок на ті чи інші соціальні цінності й життєві цілеспрямування особистості. На думку С. Аваліані, ціннісні орієнтації зумовлені існуванням ідеалу, що перебуває поза нашою свідомістю [1, с 32]. І. Мартинюк репрезентує ціннісні орієнтації як індивідуальне ставлення до матеріальних, соціальних і духовних благ, а також як компонент структури особистості, який спрямовує її помисли та відчуття у процесі соціалізації [ 8, с 18]. А. Здравомислов розглядає ціннісні орієнтації як елемент саморегуляції особистості, котрі не тільки регламентують засоби раціональної поведінки, але й впливають на структуру свідомості, спрямовують волю, пам'ять, інтелектуальний розвиток [ 6, с 202]. Ціннісна орієнтація - це спрямованість особистості на засвоєння певних цінностей для задоволення своїх потреб, то у ціннісних орієнтаціях цінність виконує роль своєрідного орієнтира і відповідного регулятора поведінки й діяльності людини в предметній і соціальній дійсності.
   О. Івахненко [7] вважає, що ціннісні орієнтації - це сукупність ціннісних настанов особистості. На його думку, ціннісні орієнтації виконують такі функції: фіксують реальний зв'язок між свідомістю молодої людини й навколишнім світом; регулюють виникнення вольової поведінки; впливають на мотивацію поведінки в конкретній ситуації; детермінують виникнення нових цінностей.
   Цінності формуються в результаті усвідомлення соціальним суб'єктом своїх потреб у співвідношенні їх з предметами навколишнього світу або в результаті відношення, яке реалізується в акті оцінки. Систему цінностей соціального суб'єкта можуть складати сутнісно-життєві (уявлення про добро та зло, щастя, мету та сутність життя та ін.); універсальні: а) вітальні (життя, здоров'я, особиста безпека, добробут, сім'я, родичі, освіта, правопорядок та ін.); б) суспільного визнання (працелюбство, соціальний статус та ін.); в) особистісного визнання (чесність, альтруїзм, доброзичливість та ін.); г) демократичні (свобода слова, совісті, національний суверенітет та ін.); партикулярні (належність до малої батьківщини, сім'ї та ін.); трансцендентні (віра в Бога, прагнення до абсолюту та ін.) цінності.
   Існують універсальні, загальні цінності, засновані, за В. Франклом [14, с 114], на трьох складових людського екзестенціалу: духовності, свободи і відповідальності. Тому практична реалізація цінностей у житті відбувається з перетворенням їх на норми, відтак йдеться не про цінності, а про нормативно-ціннісну систему, яка має свою ієрархію і характеризується вищою цінністю. До цінностей належать і кардинально людські доброчинності: мужність, мудрість, справедливість, правдивість, відповідальність. Тобто основу людської життєдіяльності складають цінності - історично складені модуси, способи зв'язку свідомості й буття, людини і світу [4].
   У деяких базових цінностях є щось раз і назавжди дане, аксіоматичне. До них належать моральні цінності, розташовані в ієрархічному порядку. Загалом у ціннісній сфері особистості можна виділити три типи моральних цінностей: 1) абсолютні, безумовні цінності, що мають духовну (трансцендентну) природу (любов, віра, надія); 2) нормативні цінності, витоки яких знаходяться у соціумі, мають соціальну природу (соціальна мораль); 3) умовні моральні цінності [13, с 50].
   Абсолютні моральні цінності автентичні, іманентні природі людини, вони швидше переживаються, безумовно приймаються, не усвідомлюються, не осмислюються, бо в цьому немає об'єктивної необхідності. Ці цінності сприймаються особистістю абсолютно спонтанно, як нічим не детерміновані, як початково наявні в Я-духовному [13, с 50]. Тільки на високому рівні морального розвитку вони володіють імперативною силою.Нормативні моральні цінності - це об'єктивно усвідомлювані, проголошувані та осмислені моральні цінності. їх функціонування не визначається несвідомим [13, с 50]. Вони присвоюються, засвоюються особистістю, включаються в її Я-концепцію, стають індивідуальними Я-цінностями. У цьому випадку вони набувають імперативного статусу, спонукають моральну поведінку особистості. Умовні моральні цінності виникають за наявності в людини особистісної проблеми, яка спотворює її систему цінностей. Абсолютні та нормативні моральні цінності стають умовними [13, с 51].
   Ієрархію цінностей у процесі виховання, на думку багатьох дослідників, становлять трансцендентні (віра, надія, любов, покаяння), соціоцентричні (людина - найвища цінність, виховання спрямовано на кожну людину окремо, її діяльність, творчість, гуманізм, солідарність, свободу тощо), антропоцентричні (індивідуальність у структурі людських цінностей). Формування ціннісних орієнтацій відбувається внаслідок засвоєння особистістю соціальних стосунків, вимог часу, особливостей соціальної групи, до якої належить молода людина. Існування і функціонування цінностей пов'язані з особливою здатністю людської свідомості - відображувати та фіксувати значення тих чи тих духовних або матеріальних, реальних або уявних об'єктів для задоволення потреб людини, реалізації її інтересів. Від того як глибоко цінності ввійдуть у свідомість молоді, залежить наповненість їх життя справді людським, реальним гуманістичним змістом.
   Між потребою і цінністю - двома головними детермінантами ціннісної орієнтації - існує значна й просторова “відстань”, на якій відбувається мотиваційний процес, опосередкований соціально-психологічними властивостями особистості, суспільними умовами та іншими чинниками. Активну участь у цьому процесі беруть зокрема: установка - зайнята особистістю позиція, що виявляється у ставленні до об'єкта потреби, у готовності до дії, налаштованості на неї; інтереси, мотиви, цілі, ідеали, які спонукають і спрямовують активність людини у напрямі до об'єкта-цінності; свідомість (самосвідомість) як здатність особи усвідомлювати свої потреби, інтереси, бажання, прагнення, контролювати і регулювати їх згідно з моральними нормами й оцінками, співвідносити із суспільними цінностями й ідеалами; переконання-впевненість, оптимістична віра в успішність реалізації носієм цінності конкретних потреб та інтересів; вибір як показник остаточної визначеності в певній цінності.
   Відтак схема психологічної структури ціннісної орієнтації може мати такий вигляд: потреби - настанови (налаштованість, ставлення) -інтереси - мотиви - цілі - ідеали - свідомість (самосвідомість) -переконання - вибір - цінності. Реалізація людиною ціннісної орієнтації залежить від внутрішніх (рівня розвиненості психологічних механізмів) та зовнішніх (суспільних відносин, економічної, соціально-політичної будови суспільства, його системи цінностей, матеріальних і духовних благ, перспектив дальшого розвитку тощо) умов.
   Ціннісні орієнтації сформовані під впливом соціального оточення, зокрема, суспільної моральної свідомості, стають відносно самостійною системою знань, переконань, почуттів і звичок, які регулюють поведінку. Ціннісні орієнтації пояснюють причину не окремого вчинку, а послідовної сукупності вчинків. В цьому розумінні вони є не звичайною послідовністю думок, почуттів і вчинків, а їх система, організація, яка скеровує наше сприйняття, створює русло для ходу всіх наших уявлень і роздумів, визначає вибір засобів діяльності, мобілізує відновлення минулого досвіду. Тобто, ціннісні орієнтації відіграють роль “робочої концепції” світу.
   У психологічній науці сформувалась думка про те, що ціннісні орієнтації визначають цілі нашого життя, а моральні цінності - наші стосунки з іншими людьми (Е.А. Васіна, Ю.М. Жуков, А.В. Зосімовський, Є.І. Кякінен). Формування моральних цінностей - це результат розвитку і виховання особистості. Лише цінність, що визнається, здатна виконувати найважливішу ціннісну функцію - функцію орієнтира поведінки [11].
   Як людина орієнтована щодо різних об'єктів, це залежить від оточення, в якому вона перебуває. Кожна група людей має свої моральні цінності, тобто вчинки, які об'єктивно відповідають її інтересам. Мораль є формою ціннісної свідомості групи чи суспільства. Вона регулює поведінку через загальноприйнятий смисл речей і явищ. Моральні норми, які фіксують тип бажаної поведінки, - результат своєрідної селекції множинності актів поведінки через призму колективного смислу, колективних цінностей. Вони закріплюють такі стандарти поведінки, які відповідають інтересам суспільства.
   Військова діяльність має колективну форму, тому вона передбачає обов'язкове узгодження дій всіх її учасників, що відбувається через розподіл і координацію функцій між курсантами [15]. У військовому оточені відповідно до ефективної організації військової діяльності складається система взаємодій індивідуальних та групових потреб, інтересів, цінностей, мотивів і цілей. На підставі обміну інформацією, врахування вже наявного військового досвіду та вироблення статутних правил і норм, за допомогою яких здійснюється регуляція і контроль діяльності у військовій сфері, між воїнами встановлюються жорсткі субординаційні стосунки, чітке узгодження дій і взаємне розуміння [15].
   Найбільш актуально проблема формування ціннісного підґрунтя постає в юнацькому віці, бо він є сензитивним щодо морального самовизначення особистості. Саме в цей період закладаються ті засади, на яких будуватиметься ціннісно-моральний стрижень людини в її подальшому житті. Головним джерелом формування ціннісно-смислової сфери є культурно-історична спадщина суспільства: цінності, ідеали, критерії добра і зла.
   Розвиток особистості воїна на даному етапі характеризується суперечливістю. Це пов'язано з тим, що у молодих людей, які тільки розпочали військове навчання, ще недостатньо систематизовані погляди та переконання. У майбутньому межі світосприйняття курсанта розширюються за межі того оточення, до якого він раніше був досить тісно прив'язаний і чиї ціннісні орієнтації були частіше всього і його ціннісними орієнтаціями. Він все частіше і частіше зіштовхується з суперечностями оточуючої дійсності, з неоднозначними, а часто і суперечливими оцінками.
   Усі ці фактори, разом зі зростом психічних можливостей індивіда та із сформованим протягом підліткового віку мисленням в поняттях, зумовлюють перехід до свідомого вибору моральних орієнтацій, формування світогляду - своїх власних поглядів на світ і місце у ньому людини. З позиції цих власних поглядів людина переглядає весь свій образ життя, який стихійно склався або виховані у ній ціннісні орієнтації. Раніше таке завдання перед нею ніколи майже не поставало. Ті моральні орієнтації, якими вона керувалась, видавались їй чимось, що саме собою розуміється, внаслідок їх недостатнього усвідомлення. Тепер ці моральні орієнтації критично переосмислюються на основі нового життєвого досвіду та світогляду який формується. У цей період людину не стільки хвилює питання, як вчинити у тому чи іншому випадку, скільки питання, як взагалі себе вести. Якщо раніше правильним вчинком вона вважала той, який здійснювався “відповідно до правил”, то тепер виникає необхідність переконатись у правильності самих правил. Цей вік можна назвати періодом “переоцінки цінностей”. В результаті такої переоцінки деякі ціннісні орієнтації заперечуються, інші набувають нового об'єктивного значення і особистісного смислу [10].
   З переходом особистості до свідомого вибору моральних орієнтацій якісно змінюється і рівень саморегуляції вчинків. Тепер вчинок здійснюється на основі свідомо вибраних моральних орієнтацій. Це не означає, що тепер повністю зникнуть вчинки, які здійснюються під впливом ціннісних орієнтацій які стихійно сформувались. Однак з появою можливості свідомого вибору моральних орієнтацій такого роду вчинки гублять специфічно моральний характер. Власне у моральній сфері ми маємо тепер дві реальності: 1) свідомий вибір моральних орієнтацій, тобто вибір “стратегії” поведінки (свого роду “теоретична” моральна свідомість) і 2) вибір вчинку на основі цих моральних орієнтацій, тобто вибір “тактики” поведінки (“практична” моральна свідомість) [10].
   Завданням нашого дослідження було емпіричним шляхом виявити особливості системи ціннісних орієнтацій майбутніх військових офіцерів. Дослідження проводилось на базі Львівського інституту сухопутних військ національного університету “Львівська політехніка”. З метою поглибленого дослідження ціннісних орієнтацій майбутніх військових офіцерів застосовувалась методика Шварца. У дослідженні брали участь 200 курсантів І курсу. Методика являє собою шкалу, яка є призначена для вимірювання важливості десяти типів цінностей і складається з двох частин. Перша частина опитувапьника “Огляд цінностей” дає можливість вивчити нормативні ідеали, цінності особистості на рівні переконань, а також структуру цінностей, яка здійснює найбільший вплив на всю особистість, але яка не завжди проявляється в реальній соціальній поведінці. Друга частина опитувапьника “Профіль особистості” вивчає цінності на рівні поведінки, тобто індивідуальні приорітети, які найчастіше проявляються в соціальній поведінці особистості.
   Для кожного з 10 типів цінностей був підрахований середній бал. Результати наведені в табл. 1

Таблиця 1

   Для кожного типу цінностей у відповідності з величиною середнього показника був присвоєний ранг від 1 до 10. Ранги від 1 до 3 присвоєні цінностям, які мають високе значення у даній групі досліджуваних. Ранги від 7 до 10 свідчать, навпаки про низьке значення для досліджуваних. Результати ранжування наведені в табл. 2.

Таблиця 2

   Аналіз величини рангів, які займають певні цінності відносно інших, дозволяє зробити висновок, що на рівні нормативних ідеалів (тобто на рівні переконань) для досліджуваних найбільш значущими виявились такі цінності, як самостійність, досягнення, стимуляція та доброта, а найменш значущими - конформність, традиції та універсалізм.
   Як видно з табл. 1, 2, на рівні індивідуальних приорітетів (тобто на рівні поведінки) найбільше значення мають такі цінності як самостійність, стимуляція і досягнення; найменше значення мають - конформність, традиції, та універсалізм.
   З вище поданого ми можемо зробити висновок, що курсанти мають потребу в позитивній взаємодії і сприянні добробуту групи, а також біологічну потребу в афіляції. Вони зорієнтовані на досягнення особистого успіху завдяки компетентності (на противагу панування над людьми), а також на досягнення незалежності й автономності. Важливе місце у їхньому житті займає новизна і змагання в житті, які необхідні для підтримання оптимального рівня активності організму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авалиани С.Ш. Природа знания и ценности. - Тбилиси, 1989. -230 с.
2. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості - громадянина// Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1. - С.144-150.
3. Братусь Б.С. Нравственное сознание личности (Психологическое исследование). - М.: Знание, 1985. - 64 с.
4. Бутківська Т.В. Ціннісний вимір соціалізації учнів // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1. - С.130-137.
5. Волкогонов В., Паніна О., Малахів О. Ідеали сучасної молоді, яка навчається у вищих навчальних закладах // Вища освіта. - 2002. -№6. - С.42-54.
6. Здравомислов А.Г. Потребности, интересы, ценности. - М.: Политиздат, 1986. - 220 с.
7. Іваненко О.Г. Проблема ціннісних орієнтацій офіцера ЗСУ // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків, 2002. Т. 7. с.113-115.
8. Мартинюк И.О. Жизненные цели личности: Понятие, структура, механизмы формирования. - К., 1990. - 170 с.
9. Наумова Н.Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленого поведения. - М.: Наука, 1988. - 126 с.
10. Николаичев Б.О.. Осознаваимое и неосознаваимое в нравственном повидении личности. - М.: МГУ, 1976. - 96 с.
11. Павелків Р. Розвиток моральної свідомості та самосвідомості у дитячому віці.- Монографія. - Рівне: Волинські обереги, 2004. - 248 с
12. Підласий І. Ідеали українського виховання // Рідна школа. 2000. - №4. -С. 6-13.
13. Савчин М.В. Неусвідомлюване у моральній сфері особистості / Матеріали звітної наукової конференції кафедри психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. - Дрогобич: “КОЛО”, 2007. - Випуск 1. - 140 с
14. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресе, 1990. -376 с.
15. Ягупов В. Військова психологія: Підручник. - К., 2004. - 656 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com