www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Деякі особливості впливу східних духовних практик на психологічний розвиток людини
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Деякі особливості впливу східних духовних практик на психологічний розвиток людини

Л.В. Лимар

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СХІДНИХ ДУХОВНИХ ПРАКТИК НА ПСИХОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ

   Останнім часом, зважаючи на високу урбанізацію, стресовий ритм життя та високе фізичне та психологічне навантаження, яких зазнає кожна людина, спостерігається зростання інтересу до східних духовних практик як до шляху вдосконалення тілесного та душевного здоров'я, пошуку свого “я”. В даній статті проаналізовано деякі фізіологічні та психологічні особливості впливу таких практик як йога, ци-гун, тайцзицюань на розвиток людини. В статті проведені аналогії між східними духовними практиками та сучасними технологіями психотерапії , висвітлено особливості психічного розвитку людини у зв'язку з духовними практиками.
   Ключові слова: східні духовні практики, йога, медитація, ци-гун, психологічний розвиток, сприйняття, концентрація, тілесно орієнтована терапія.
   Стресові ситуації, психосоматичні проблеми, інформаційне перевантаження та проблеми навколишнього середовища - все це змушує людину шукати шляхи виходу з даної ситуації. В останній час спостерігається зростання інтересу до східних духовних практик, бойових мистецтв, які можна об'єднати японським словом кемпо. Кемпо ? це комплекс східної духовної культури, шлях реалізації поєднання мікрокосму людини та макрокосму світу, який включає до себе східні бойові мистецтва: китайське у-шу, корейське теквон-до, японське дзюдо, джиу-джитсу, карате, айкі-до.
   Поступово розвивається інтерес до різноманітних медитаційних практик, розвиток якого почався з руху хіпі, зародження руху New Age, та різноманітних інститутів розвитку людини на зразок Esalen та Big Sur.
   Оволодіння східними духовними практиками може включати до себе опанування лаоської філософії, заняття йогою як системою психотренінгу, фізичного та духовного розвитку людини, опанування теоріями китайської медицини про циркуляцію життєвої енергії ци, розвиток енергетики організму методом ци-гун, опанування буддійської психотехніки дзен, яка спрямована на розвиток концентрації та самонавіювання.
   Заняття духовними практиками включає розвиток етичних норм в особистості, різноманітні методики навчання з фізичного вдосконалення тіла, дихальні вправи, психологічні зміни у свідомості, опанування способів роботи з життєвою енергією людини, тощо.
   Метою нашого дослідження було виявити позитивні та негативні фактори впливу східних духовних практик на психологічний розвиток людини, співвіднести деякі особливості східних духовних практик з існуючими напрямами в психотерапії, та прийти до висновку про ефект таких занять. Безумовно, заняття східними духовними практиками має як фізіологічні, так і психологічні особливості впливу на людину.
   Нижче ми розглянемо етапи занять духовними практиками, їх вплив на фізіологічні процеси (і функціонування ВНС), та вплив на психологію людини.
   Питання впливу східних духовних практик на психологічний та фізіологічний розвиток людини було досліджене багатьма авторами, як сучасними, так і іноземними. Так, ще Карл Юнг приділяв багато уваги східній філософії та східним духовним практикам, досліджував феноменологію йоги на Заході тощо [12, с 22-31].
   Питанню східних духовних практик приділяли увагу багато тілесно орієнтованих психотерапевтів: Вільгельм Райх, Александр Лоуен, Кетлін Хендрікс, які співвідносили східні елементи з елементами тілесно орієнтованої терапії. Фізіологічні впливи на організм та вищу нервову діяльність вивчали Г. Лавсан, болгарські лікарі А. Миланов та І. Борисова, Станіслав Гроф вивчав різноманітні східні методики та дослідив вплив холотропного дихання на психіку людини та наступні за ним зміни. Вплив медитації на психіку людини достатньо висвітлений в роботах К. Нараньо та Ст. Хассана, Ю. Каптана. Питанню змінених станів свідомості та подальших змін особистості приділяли увагу Дж. Ліллі, Ст. Гроф, Б.Г. Ананьев [1, с. 80]. Окремо вивчали психологічні розлади, пов'язані зі східними духовними практиками Б. Грінвел, Б. Зейгарник та російські психологи Т. Ахмедов, В. Богданович, В. Лоскутов.
   Для всіх східних духовних практик спільною є етапність їх опанування та поступовість при переході від етапу до етапу.
   На початковому етапі занять духовною практикою людина відтворює певні дії, зміст яких на початку вона може і не усвідомлювати (медитація, мантра, рух, поза). В цей час відбувається зміна у психологічній структурі суб'єкта з точки зору засвоєння нових патернів сприйняття та переживання. Цей етап може тривати 3-10 років, на Заході з швидким темпом життя -1,5-2 роки. На другому етапі відбувається ознайомлення з понятійною системою даної школи шляхом читання текстів, слухання лекцій, усвідомлення та аналізу. З даного моменту відбувається включення схеми в систему сприймання суб'єкта. На третьому етапі відбувається засвоєння патернів поведінки, світосприйняття тощо. Другий та третій етапи на Заході відбуваються одночасно та є тривалим процесом. Можна зазначити, що з психологічної точки зору перший етап є підготовчим, а другий та третій -і являють собою етапи зміни психіки особистості, зміни системи сприйняття, мислення, підвищення уваги, памяті, розширення уяви, формування нового світосприйняття, утворення нових моральних цінностей.
   Слід зауважити про деякі фізіологічні та психологічні особливості впливу першого етапу - вправ східних духовних практик на організм людини. Для виконання асан - вправ йогів характерне максимальне напруження мускулатури за рахунок сильного розтягу протидіючих м'язів, сухожилок і зв'язок, що спричиняє подразнення пропріорецепторів, яке спричинює пропріорецептивну імпульсацію, яка, досягаючи вегетативних центів у гіпоталамусі, посилює діяльність серця та дихального апарата. Друга особливість вправ йогів - своєрідне використання кисневої недостатності. За допомогою затримки дихання його досягають значного кисневого голодування, що впливає на ферментні системи, на кров, і постачання серця і мозку. Вольова затримка дихання дає можливість свідомо керувати життєвими функціями, загартовує волю та свідомо привчає людину керувати своїм організмом. Читання мантр -набору звуків, які мають певне значення, сприяє нормалізації кров'яного тиску та загальному заспокоєнню людини.
   Сучасною наукою було проведено вивчення дії ци-гун, яке підтверджує його ефективність в аспектах, наведених нижче. Так, американський експерт доктор Бенсон розробив теорію, згідно якої вправи ци-гун можуть приводити людський організм до стану так званої “слабкої реакції”. Стресові ситуації повсякденного життя викликають відповідну реакції напруги в організмі людини щодня, що призводить до збільшення рівня катехоламіну, більш інтенсивної циркуляції крові в м'язах, підвищеним кров'яним тиском та тахікардією. Дія “слабкої реакції” є протилежною до стресового реагування, вона послаблює активність соматичної нервової системи, інтенсивність метаболізму знижується, тощо. Також ци-гун впливає на мозкові клітини людини. Згідно до американського доктора Воласа, енцефалограма людини, яка практикує ци-гун, показує багато низько хвильових позитивних хвиль з синхронізацією втричі вище, ніж у звичайної людини, що свідчить про те, що вправи ци-гун допомагають систематизувати електричну активність клітин кори головного мозку, внаслідок чого збільшуються функціональні можливості мозку [15, с 88].
   Є гіпотеза, що духовна практика включає особливий когнітивний механізм, який забезпечує пізнання духовних реалій. Дана модель спирається на уявлення про трьохприродну сутність свідомості.
   Перша природа свідомості-психологічна, психологічним еквівалентом свідомості виступає інтелект. Друга природа свідомості - суспільно-історична, та свідомість є соціальним еквівалентом інтелекту. Даний аспект пов'язаний з мовною практикою суб'єкта та його соціальними відношеннями. Третя природа свідомості ? полівібраційна. Польова форма свідомості створює його енергійний еквівалент. Енергоінформаційне поле Всесвіту відображається у енергетичному полі свідомості. Заняття східними духовними практиками є пізнавальним актом другого типу, внаслідок чого відбувається перекодування отриманої інформації з енерговібраційної мови на мову психічних уявлень та переживань [7, с 75].
   Слід також розглянути медитацію як складову кожної східної духовної практики. Ми спостерігаємо медитаційні техніки не тільки у східних духовних практиках (дзен, йога), але і у сучасних психотехніках (аутотренінг). Медитаційна техніка - це концентрація свідомості людини на певному об'єкті, з відстороненням від усіх сторонніх подразників. На нашу думку, медитація є розсіюванням відчуттів людини та сторонніх думок, які у різних авторів по-різному називаються: зупинка внутрішнього діалогу у Карлоса Кастанеди, механічна непотрібна розмова у Гурджиєва тощо. Російський письменник М. Пришвін називав медитацію “станом зібраності”.
   Образи, які може бачити людина під час медитації, є відображенням підсвідомих процесів, які можуть призвести людину до переживання цілості (за Юнгом). Також можна визначити медитацію з одного боку як найвищий трансовий стан внутрішньої інтеграції психіки, сконцентрованої на певному образі чи ідеї, та з іншого боку як сполучення Духа (вольова сфера) із душею (емоційна сфера) та з тілом (фізична сторона само сприймання). З методично-процесуальної точки зору медитація є тривалим мисленням про певний предмет, ідею, образ, яке відбувається за глибокої сконцентрованості розуму та психіки. Таким чином, медитація є звуженням внутрішньої уваги на одному предметі та значним розширенням свідомості при відображенні єдиного предмету, який є у центрі уваги індивіда. В психотерапії медитаційні техніки використовуються для вирішення більш обмежених завдань, ніж у східних духовних практиках: для зняття нервово-психічного напруження, полегшення усвідомлення нервово-психологічних проблем, при надмірному стресі [14, с 42] . Медитація дозволяє віддалитися від актуальної проблеми, відсторонено спостерігати свою поведінку у важкій ситуації, зрозуміти причини виникнення ситуації та її розвиток, емоційно відреагувати ситуацію та знайти нові шляхи її вирішення [2, с 105].
   Медитація входить в аутогенне тренування як його складова частина у різноманітних модифікаціях, використовується у самогіпнозі та деяких інших методах психічної саморегуляції.
   За своїм характером східні духовні практики мають багато спільного з напрямком тілесно-орієнтованої терапії. Вегетотерапія В. Райха, біоенергетична терапія А. Лоуена, метод Ф. Александера, структурна інтеграція (рольфінг) І. Рольф, первинна терапія Янова “запозичили” деякі елементи зі східної культури. Так терапевтична робота з рухом, диханням, м'язовим тонусом, енергобалансом та функціями тіла, з енергетичними та міжособистісними кордонами, з ресурсами розвитку та відчуттям безпеки знаходять своє відображення у комплексі фізичних та розумових вправ ци-гун, тайцзи-цюань.
   Загальна структура тілесно-орієнтованої терапії полягає у тому, що за проявами захворювань людини стоять неусвідомлювані шифри, які мають безпосередній вихід у соматику. Ці шифри є складовими динамічних переживань та поведінки людини (детермінованих несвідомим), знаходяться між собою у смисловому взаємозв'язку та можуть бути досліджені та відкориговані у тілесно-орієнтованій психотерапії. Психотерапія у даному випадку спрямована на те, щоб зробити ці шифри доступними усвідомленню та переживанню людини, при співвідношенні почуттів, поведінки (яка стала невротичною чи паталогічною) з життєвими уявленнями, цінностями та сенсом життя людини (для порівняння: в дзен-буддизмі- дао, шлях людини, до усвідомлення якого та узгодження свого життя з моральними нормами поступово приходить людина, виконуючи певні фізичні вправи, практикуючи медитацію та працюючи над розумовими завданнями ? коанами).
   За В. Райхом, біопсихічна чи вегетативна енергія людини (для порівняння: прана в буддійській йозі, ци в лаоській йозі, ци-гун) нормально розподіляється в організмі та є запорукою фізичного та душевного здоров'я, порушення вільного протікання енергії може бути зумовлене психологічною травмою, спричиняє невротичні стани та виявляється в утворенні так званого мязевого панцира, та захисту -м'язового напруження. Це напруження, за В. Райхом, знімається за допомогою фізичних вправ, звуків, які відтворює людина (для порівняння - мантри в буддизмі), та усвідомленні свого стану [10, с 66]. За А. Лоуеном, який також підтримував думку єдиної циркулюючої енергії в тілі, усунення блоків напруженості та “укорінення” з землею ( тісний контакт підошви з землею), також складали основну частину психотерапевтичної роботи [8, с 102].
   Внаслідок занять східними духовними практиками людина починає тяжіти до більшого спокою, позитивних емоцій, до більшої чуттєвості у сприйманні та інтроспекції, що виявляється у глибокому заспокоєнні, концентрації, позитивних емоціях радощів, любові та співчуття. Покращання здатності до сприймання дає можливість роздивитись власні звички та психологічні процеси. Людина усвідомлює, що звичайний стан розуму є безконтрольним, несвідомим та наповнений фантазіями та різними уявленнями.
   Також слід відзначити позитивний вплив східних духовних практик на творчі здібності ( креативність), зростання чуттєвості сприйняття, емпатію, почуття самоконтролю. Вчені відмічають прискорення досягання зрілості, що підтверджують дані вимірів по шкалі розвитку “его”, морального та когнітивного розвитку, розумових здібностей, академічних досягнень, само актуалізації та стану усвідомлення.
   Так серед практикуючих буддійську медитацію було проведено психологічне тестування сприйняття. Досліджувані працювали з тестом Роршаха, причому початківці виявляли звичайні реакції (образи людей, тварин), коли ті, хто виявляли високу ступінь концентрації, бачили на картах Роршаха лише темні та світлі візерунки. Таким чином, їх розум виявився менш схильним до сприймання структур як організованих образів, що означає, що концентрація під час медитації фокусує розум та зменшує число асоціацій.
   У людей, які займаються східними духовними практиками, поступово знижується схильність до психологічного захисту, вони менше вступають у конфлікти, тобто сприймають свої неврози більш спокійно.
   Існують також негативні аспекти занять східними духовними практиками, але вони відносяться або до випадків, коли такою практикою починає займатися людина із значними психічними розладами, або за умов невірного інструктажу тих, хто займається практикою. Питання психічної нестійкості тих, хто займається духовними практиками, майже не постає на Сході, проте дана проблема існує на Заході. Енглер, дослідивши випадки психічних відхилень у людей, які займалися йогою, відмічав деякі розлади, пов'язані з психодинамічним рівнем практики та його впливом на підсилення роботи уяви, мрій, різних образів, безперервного плину думок та нестабільним емоційним станом. Епштейн та Льєф спостерігали відчуття деперсоналізації, іноді з раптовими нападами хвилювань, збудження та тривожності. Уолт та Рош описували психотичні напади у індивідів, які до початку занять йогою були хворі на шизофренію. Глюк описував випадки психотичних нападів після тренінгу по трансцендентальній медитації у молодих пацієнтів, які раніше приймали ЛСД [13, с. 227].
   Юнгіанський психіатр Джон Перрі вважає, що образи та галюцинації, зміни настрою, яким піддається людина, яка займається східними духовними практиками, є ознакою кризи, яка здатна тримати людину в стані страху, доки криза не буде вирішена. Перрі розглядає страх та гнів, що супроводжують такі стани, як фактори, що спричиняють біохімічний вплив на мозок, які багато лікарів “вважають первинною причиною психічних порушень”, проте духовна криза найчастіше вирішується і людина повертається до нормального психічного стану, проте з вирішеними проблемами.
   Таким чином, людям, і займаються східними духовними практиками, властиві спільні психологічні риси: підвищений інтерес до внутрішнього досвіду, відкритість до незвичайних переживань, самоконтроль та самоусвідомлення, здатність до концентрації, понижена схильність до неврозів ба вища відкритість до сприйняття негативних характеристик особистості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л., 1969. - 120 с.
2. Бенджамін Г. Основы самопознания или введение в эзотерическую психологию. - Минск, Пройм, 1998. - 203 с.
3. Богданович В.Н. Как остаться здоровым, общаясь с гуру. -Санкт- Петербург, Золотое сечение, 1995. - 257 с.
4. Грінвел Б. Енергії трансформації. - К.: Знання-прес, 2006. - 78 с.
5. Гроф С. Подорож у пошуках самого себе. - К.: Знання-прес, 2008. -146 с.
6. Лилли Дж. Центр циклона. - Киев, ЧПТ, 1993. - 145 с.
7. Лоскутов В.В., Иванов М.Д. К проблеме влияния религиозно-духовного опыта на трансформацию ценности. - М.: Психологическая мысль, 2009. - 105 с.
8. Лоуєн А. Биоенергетика. - М.: Научная мысль, 2005. - 120 с.
9. Лоуен А. Психодинамічна структура особистості. - К.: Знання, 2003. - 230 с.
10. Райх В. Характероанализ. - М.: Наука, 2006. - 55 с.
11. Райх В. Посмотри на себя. - М.: Наука, 2006. - 48 с.
12. Юнг К. Йога и Запад. - М.: Просвещение, 1991. - 89 с.
13. Hassan St. Combating Cult Mind Control, Park Street Press, Vermont, 1990. - 280 p.
14. Naranjo С The psychology of Meditation. N.Y. Free Edit. 1971. -197p.
15. Zhang Mingwu. Chinese Qigong Therapy. Shandong Science and Technology Press, Jinan, China, 1988. - 210 p.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com