www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow До проблеми етичного становлення особистості: психологічний аспект
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

До проблеми етичного становлення особистості: психологічний аспект

O.M. Кретчак

ДО ПРОБЛЕМИ ЕТИЧНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

   Стаття присвячена теоретичному огляду проблеми етичного становлення особистості у психологічній науковій літературі; звертається увага на визначення загальних закономірностей морального розвитку людини в її онтогенезі, виявлення стадій розвитку, а також вивчення образу етичної людини методом психосемантики, зокрема.
   Ключові слова: етичне становлення особистості, моральність, соціалізація, етапи розвитку, образ етичної людини, рівні суб'єктивного образу миру.
   Основними проблемами етичного становлення особистості є питання визначення загальних закономірностей морального розвитку людини в її онтогенезі, виявлення вікових етапів та стадій цього розвитку, дослідження сприяючих цьому чинників і засобів.
   Під моральністю розуміється певна форма суспільної свідомості, система принципів, правил, норм поведінки людей по відношенню один до одного, до сім'ї, трудового колективу, нації і суспільства в цілому.
   Теоретиками зарубіжної психології в основних напрямках (психоаналітичне, когнітивне та біхевіоризм) досліджуються такі елементи особистості: генезис, механізми, чинники і засоби формування етичної свідомості особистості, а також моральна поведінка і моральні відчуття людини.
   У вітчизняній психології моральність особистості розглядалася перш за все з позиції особистісного і діяльнісного підходів, де основний акцент здійснювався на її соціальній і культурно-історичній детермінації.
   Відмінною особливістю вітчизняних досліджень у сфері морального становлення особистості було те, що практично кожне з них вказувало на соціальну і культурну обумовленість процесів духовного розвитку.
   Вітчизняні психологи вважають, що етичне становлення особистості здійснюється в рамках загального процесу соціалізації. Загальний підхід до вивчення зазначеної вище проблеми в онтогенезі особистості ґрунтується на урахуванні зміни послідовних стадій етичного розвитку дитини. Слід зазначити, що на кожному віковому етапі представлені різні рівні сформованості уявлень про етичні норми і способи поведінки, соціальних взаємин і етичних якостей людей.
   З психологічної літератури відомо, що етична сфера особистості розвивається поступово через зростання довільної і свідомої саморегуляції поведінки індивіда з опорою на етичні норми і ідеали. На ранніх етапах онтогенезу в етичному розвитку переважають зовнішні чинники виховання і контролю, які у міру розвитку моральної свідомості і самосвідомості індивіда переходять у внутрішній план особистості, регулюючи її соціальну поведінку.
   В.В. Зеньковський виділяє три послідовні етапи морального розвитку дитини. На першому етапі (1 -5-6 років) моральна свідомість визначається через вплив середовища, навколишніх людей, традицій і звичаїв, пануючих в його сім'ї. На цьому етапі моральна свідомість виявляється як безпосередня оцінка, моральне відчуття або переживання. Тут відбувається поєднання впливу середовища та вроджених етичних “установок на етичний сенс”. Ці установки дозволяють дитині розглядати свій власний досвід з точки зору моральності.
   Другий етап (5-6 - 12-13 років) характеризується існуванням внутрішніх і зовнішніх етичних оцінок, а також великого значення тут набуває власний етичний досвід. На третьому етапі (12- 13 - 16-18 років) моральна свідомість розвивається у бік автономної моралі, коли підліток діє не спираючись на певний стійкий закон, а тільки на свої відчуття і бажання, свій власний досвід. На останній стадії розвитку етичної свідомості (з 16 - 18 років), властивій вже дорослій людині, функціонує так звана “автономна мораль”.
   Таким чином, В.В. Зеньковський вважає, що моральний розвиток є наслідком прояву вродженої “установки на сенс” і, одночасно, на дії оточуючого середовища, соціуму.
   Н.П. Капустін пов'язував становлення етичної позиції особистості з розвитком мотиваційно-пізнавальної сфери, а саме:
   1) допитливості (0-4 року);
   2) пізнавального інтересу (5-7 років);
   3) пізнавальної активності (8-9 років);
   4) пізнавальної потреби (10-11 років).
   Є.В. Субботський, вивчаючи етичний розвиток дошкільників, пов'язує виникнення перших моральних мотивів поведінки у дитини з прагненням зберегти позитивні відносини з дорослими, що існує у нього. На його думку, етичний розвиток дошкільника відбувається не тільки за рахунок ускладнення когнітивної сфери, а й за рахунок інтеріоризації, зовнішнього контролю. У своїх експериментальних дослідженнях автор показав, що тільки 10% дошкільників можуть керуватися в своїй поведінці етичною нормою без впливу дорослих [1].
   Дослідження психологічних механізмів етичної регуляції у дошкільників, проведені С.Г. Якобсон і Т.І. Морєвою [2,3], показали, що важливою умовою дотримання дитиною моральних норм можна вважати його здатність уявити себе в майбутньому, оцінити своє потенційне Я. Мотивом же для виконання етичної норми буде прагнення зберегти позитивний образ себе (Я-реальне).
   Вивчення етичного розвитку дітей молодшого шкільного віку відображене в працях М.І. Воловікової, С.В. Тарасова, Л.І. Божович, І.О. Зайцевої та ін. Ці дослідники вважають, що процес формування морально-оціночних думок молодших школярів включає рівень розвитку усвідомлення і ухвалення етичних норм, когнітивне розуміння етичного аспекту дії або відношення, уміння відтворити мотиви оцінок і дій людей, оцінку можливих альтернатив морального вибору та їх наслідків.
   Особливості етичного розвитку підлітків розглянуті в працях І.С. Кон, Л.І. Запорожець, О.Б. Редькіної, Д.І. Фельдштейна, В.І. Чудновського, Л.І. Божович та ін.
   Підлітковий вік пов'язаний з формуванням самосвідомості, стійкою Я-концепцією, з розгортанням процесу психологічного самовизначення, виникненням рефлексії власної поведінки. Також в підлітковому віці оформлюються етичні і цивільні якості особистості, основи етичного світогляду.
   На думку Д.І. Фельдштейна, саме в підлітковому віці інтенсивно формуються етичні переконання і ідеали. Д.І. Фельдштейн виділив три умови процесу розвитку підлітка і становлення етичної сфери особистості [4, 5].
   На першому рівні “локально- капризному” переважають ситуативно обумовлені емоції і мотиви (10-11 років), з'являється потреба брати участь в діяльності нарівні з дорослими, мотив діяльності на користь іншим людям. На другому “правозначному” рівні з'являється потреба в суспільному визнанні з опорою на власні можливості і здатності (12-13 років). На третьому рівні “затверджуючо-дієвому” підліток здатний застосувати свої здібності в дорослому світі (14-15 років).
   Л.І. Божович виділяє в підлітковому віці прояви нового рівня розвитку етичної самосвідомості, а також потребі усвідомити себе як особистість і індивідуальність [6].
   І.С. Кон вважає, що в підлітковому віці відбувається перехід від “зовнішнього” регулювання поведінки до саморегуляції, самоконтролю і самоврядування.
   Хоча всі люди мають уявлення про соціальні етичні норми, які так чи інакше засвоюються в процесі соціалізації, певний сенс і суб'єктивна оцінка їх, представлена в індивідуальній свідомості, образ етичної людини - різні. Сприйняття і оцінка себе і суспільства з позиції моральності, моралі відбувається через властиві конкретній особистості соціальні установки і стереотипи, що відображають її суб'єктивну картину світу.
   Зазначимо також, що моральність розглядалася в психології в рамках цілісного, системного підходу як інтеграційна якість особистості, що має складну багаторівневу структуру [7].
   Таким чином актуальним і таким, що представляє великий інтерес з психологічної точки зору в нашій статті буде вивчення образу етичної людини. Звернемося до методів, що надають широкі можливості для експериментального вивчення суб'єктивної картини миру, буденної свідомості людини, а саме до методу психосемантики.
   Практична значущість вивчення образу етичної людини полягає в тому, що за допомогою методів психосемантики стає можливим виявлення прихованої, імпліцитної картини внутрішнього світу суб'єкта, його індивідуального світосприймання, що включає як свідомі, так і несвідомі аспекти, а також виявлення ступеня засвоєння і інтеграції суб'єктом етичного культурно-історичного досвіду.
   Психосемантика - це область психології, що вивчає структуру і функціонування системи значень, властивих окремому індивідові.
   Психосемантіка спирається на положення про те, що семантична структура визначає основні категорії, через які відбувається формування суб'єктивного образу миру. “Суб'єктивна реальність - це той образ світу, в якому конкретна людина живе, це система певним чином структурованих, афективно забарвлених знань, що сприймаються як істинні” [8, 9].
   Суб'єктивний досвід, як і образ миру, має декілька рівнів. С.Д. Смирнов запропонував розділення поверхневих і ядерних структур: поверхневі структури - це плотське уявлення про світ, а ядерні - це ті, що знаходяться поза чуттєвістю, амодальні, знакові системи -віддзеркалення світу в цілому.
   О.Ю. Артемьєва виділяла три рівні суб'єктивного образу світу. Перший шар - модальний, відповідний сенсорно-перцептивному рівню віддзеркалення, другий рівень - семантичний - це сліди взаємодії з об'єктами, що зафіксовані у вигляді суб'єктивних відносин (добрий -поганий та ін.), третій рівень - амодальні структури, що формуються під впливом абстрактного мислення [10, 11, 12, 13].
   Психосемантика вивчає як загальні способи категоризації (ідентичні для всіх людей), так і індивідуальні, специфічні, властиві конкретній людині. У першому випадку - це структури свідомості, що відображають колективні уявлення, тобто буденна, життєва свідомість. У другому -система представлень окремої людини про світ, що включає його індивідуальні значення і особові сенси [8, 9].
   Отже, за допомогою методів психосемантики можна вивчити установки, соціальні стереотипи сприйняття, властиві буденній свідомості особистості.
   Сучасні дослідження особистості за допомогою психосемантичних методів пов'язані з вивченням образу успішної людини, образу агресивної людини, образу порядної людини, явища етноцентризму як стереотипу буденної свідомості та ін.
   В результаті можна зробити висновок про те, що механізми формування психологічного сприйняття моральності обумовлені тим, що моральність означає для самої людини, його власного “Я”, який сенс він вкладає в дане поняття і як використовує його у взаємодії з навколишніми людьми. Оцінити уявлення про “етичну людину” можливо за допомогою системного аналізу людської свідомості, яка складається з життєвих уявлень про навколишній світ, інших людях і собі (“буденна свідомість”) і вимагає вивчення значення як одиниці свідомості.
   Система значень може бути організована в певні структури, що викликають в свідомості суб'єкта цілісний контекст асоціативних зв'язків. Метод дослідження даної проблеми не може бути іншим, чим метод семантичного аналізу смислової сторони мови, метод вивчення словесного значення.
   Таким чином, у вітчизняній психології:
   - моральність розглядається в рамках особового і діяльнісного підходів, де основний акцент робиться на її соціальній і культурно історичної детермінації;
   - виділяються два основні періоди в дослідженнях моральності, в яких розвивалися елементариський та системний підхід;
   - в рамках елементариського підходу вивчення моральності йшло в руслі самостійних напрямів, а саме вивчення: когнітивного компоненту етичної свідомості особистості, емоційного компоненту етичної її свідомості, етичних цінностей, етичних якостей, етичної самосвідомості, етичної поведінки, етичного розвитку особистості;
   - в рамках системного підходу моральність розглядається як інтеграційна особистісна освіта.

ЛІТЕРАТУРА

1. Субботский Е.В. Нравственное развитие дошкольника//Вопросы психологии. 1983. № 4. С. 29-38.
2. Якобсон С.Г. Проблемы этического развития ребенка // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. - М., 1981.
3. Якобсон С.Г., Морева Г.И. Образ себя и моральное поведение дошкольников// Вопросы психологии. 1989. № 6.
4. Фельдштейн Д.И. Психологические особенности развития личности в подростковом возрасте // Вопросы психологии. 1988. № 6. С. 31-41.
5. Фельдштейн Д.И. Психология развития личности в онтогенезе. - М., 1989.
6. Божович Л .И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968.
7. Соловцова Е.Е. Механизм психической регуляции нравственных аспектов деятельности младшего подростка: Дис. ... канд. психол. наук. - М., 1999.
8. Улыбина Е.В. Анализ результатов различных вариантов факторного вращения ролевого семантического дифференциала // Вестник Ставропольского госуниверситета. - Ставрополь. 1996. № 8. С.89-97.
9. Улыбина Е.В. Обыденное сознание: структура и функции. -Ставрополь: Изд-во СГУ, 1998. - 209 с.
10. Артемьева Е.Ю. Психология субъективной семантики. - М., 1980. - 128 с.
11. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики. / Под ред. И.Б. Ханиной. - М.: Наука; Смысл, 1999. - 350 с.
12. Серкин В.П., Сиротский В.Е. Психосемантика: на пути к моделированию // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. 1990. № 3. С. 28-33.
13. Серкин В.П. Методы психосемантики. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 207 с. Братусь Б.С. Психология. Нравственность. Культура. - М., 1994. - 60 с.
14. Выготский Л.С. Собр. соч. в 6 томах. Т.1. - М.: “Педагогика”, 1982.
15. Дробницкий О.Г. Понятие морали. - М., 1974. С. 15-63.
16. Петренко В.Ф. Введение в экспериментальную психосемантику: исследование форм репрезентации в обыденном сознании. - М., 1983. - 176 с.
17. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. - М., 1988. - 230 с.
18. Петренко В.Ф. Основы психосемантики. - Смоленск, 1997. -396 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com