www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Генезис форм прояву моральної самосвідомості підлітка
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Генезис форм прояву моральної самосвідомості підлітка

A.P. Зимянський

ГЕНЕЗИС ФОРМ ПРОЯВУ МОРАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ПІДЛІТКА

   З ускладненням змісту і смислу моральної самосвідомості у підлітковому віці, актуалізуються прояви більш інтегрованих, узагальнених емоційних переживань: сорому, вини, совісті, честі, гідності та відповідальності.
   Ключові слова: моральна самосвідомість, підлітковий вік, сором, вина, честь, гідність, совість, відповідальність.
   Сучасні особливості розвитку українського суспільства справляють на особистість, на процес її формування та становлення подвійний вплив: з одного боку, науково-технічний прогрес зумовлює появу нових економічних відносин, які в свою чергу вимагають від індивіда підвищення його загально- і фаховоосвітнього рівня, культурного рівня, поглиблення й розширення світогляду, розвитку технологічно нових вмінь, навичок і здібностей, високого рівня усвідомленості громадського обов'язку та особистої відповідальності тощо; з іншого боку, об'єктивні зміни різноманітних сторін життєдіяльності індивіда ускладнюють процес становлення його особистості, створюючи нові труднощі, колізії та проблеми, що виникають у сфері людської взаємодії та стосунків.
   Соціалізація підлітка полягає в засвоєнні досвіду внаслідок взаємодії зі своїм найближчим оточенням, тобто в переводі зовнішніх поведінкових регуляторів, які представлені різноманітними нормами (соціальними, моральними, етичними, правовими і т.д.), у внутрішні -настанови, переконання, принципи. Змістовну сторону соціалізації складають ті особистісні надбання і утворення, які формуються в її процесі. Практика показує, що сучасні інститути соціалізації не забезпечують завдань формування у підлітків ціннісних орієнтацій, суспільно схвалених нормативних уявлень, світоглядних переконань та життєвих позицій [1, с.32].
   На фоні ієрархізації систем особистісного простору підлітка висвітлю-ється феноменологічне поле його моральної та духовної сфер. Одним із механізмів становлення їх є моральна рефлексія, в котрій інтегруються когнітивна складова (моральні знання) та емоційно-ціннісна складова (моральна самооцінка, моральні самопочутгя). Моральна рефлексія забезпечує моральну саморегуляцію, змістом якої є реалізація функцій координації, регуляції, керування, контролю, точніше, активізація моральних дій на рівні поведінки. Саме ця форма самосвідомості виступає засадою особистісного зростання підлітка, сприяючи в опануванні “світу в собі”. Моральне самоусвідомлення підлітка є результатом його особистісного зростання.
   Основними формами морального зростання підлітка є виникнення складних моральних почуттів (емоційно-ціннісних переживаннь): сором і вина, честь і гідність, совість і відповідальність. Саме вони заповнюють феноменологічне поле моральної самосвідомості підлітка. їх смисловий рівень - це ціннісне самоставлення, яке виступає у нерозривній єдності з нормативно-ціннісним ставленням до іншого. Епіцентром особистісного зростання підлітка стає оформлення в структурі його самосвідомості такого стійкого конструкту, як нормативне Я. В полі нормативного Я знаходяться особистісні утворення підлітка - моральні якості - самоцінності (відповідальність, доброта, справедливість, співчутливість та ін.).
   Найпростішою формою генези моральної самосвідомості виступає сором. Це почуття є результатом морального самоусвідомлення особистості, первісно актуалізуючи у неї певний моральний стан ? внутрішню ситуацію зустрічі з іншим Я. Інший стає витоком, енергетичним джерелом цього почуття. Думки, позиції, переживання Іншого зливаються з власними, стають основою осуду власних негативних дій та вчинків. Отже, трансформація нормативно-ціннісного Я іншого на самого себе виступає необхідною психологічною передумовою почуття сорому як форми моральної самосвідомості особистості. Без погляду іншого Я, тобто без здатності бачити себе очима інших людей і з їх позиції, а не виключно лише власним самодостатнім Я, сором психологічно неможливий.
   Якщо підліток буде мати більшу внутрішню прихильність до належного, але всупереч тому (під тиском однолітків чи досить сильних власних егоцентричних мотивів) усе ж таки буде поводитися неналежно, він переживатиме стан незадоволення собою - почуття сорому. Переживання сорому (як найпершої ланки морального самоосягнення) передбачає актуалізацію моральної самооцінки, котра призводить до засудження власних аморальних дій та вчинків, вірніше, до внутрішнього осуду Я. Підліток, якого охопив сором, не тільки сам на сам засуджує власні вчинки, але й одночасно перебуває під пильним поглядом Я іншого - нормативного Я. У цьому стані в його душі неодмінно “висвічується” осудливий погляд іншого, того, хто очікує належної, схвальної, моральної поведінки чи позиції. Ці узагальнені уявлення особистості підлітка сконцентровуються у внутрішньому змісті нормативного Я [3, с 152].
   Щоб моральний спосіб саморегуляції поведінки підлітка став можливим, він повинен оволодіти вмінням осмислено переживати свої негативні дії та вчинки. Безперечно, що не емоційне, а смислове переживання “сигналізує” підлітку, що такий вчинок принижує його гідність, гнітить нормативно-ціннісне Я. Отже, на рівні переживання сорому особистість починає осягати й інші форми моральної самосвідомості - честь і гідність.
   Досить важливим компонентом моральної самосвідомості підлітка стає моральна самооцінка. У підлітковому віці особистість починає дивитися на себе й утверджувати (санкціонувати) власне Я з позиції ціннісних стандартів. Цими стандартами самооцінки виступають почуття честі та гідності, що притаманні самосвідомості кожної людини. У генезисі морального усвідомлення підлітком самого себе з'являється та поступово оформлюється певна сукупність критеріїв (ціннісних стандартів) життєвої самореалізації. У значущих життєвих ситуаціях підліток прагне дотримуватися цих свідомо прийнятих цінностей (стандартів) і вимагає їх дотримання від близького оточення.
   На початку, і особливо, в середині перехідного віку, коли у підлітків підсилюються прояви его-позицій, одночасно виникає тенденція санкціонування (утвердження) морального статусу - власне честі як форми самосвідомості. Моральний статус підлітка визначається його належністю до тієї чи іншої конкретної групи (однокласників, друзів, спортивної команди, дворової компанії, музичного гурту тощо). Разом з тим у період підлітковості закономірні прояви статевої і родової ідентифікації активізують нормативно-оцінне ставлення до себе з позиції утвердження статево-вікових досягнень. Такий статус зумовлюється появою у них специфічних якостей маскулінності (для хлопчиків) та фемінінності (для дівчат). Ці показники відіграють неабияку роль в оформленні їх положення у групових взаєминах. Тим часом і захоплення як найхарактерніші “хоббі” та уподобання підлітків, визначають їх честь як членів певної групи, котрі обізнані, зорієнтовані, зацікавлені у тій чи іншій справі, на основі якої вони себе й презентують.
   Втім, найбільш показовим у становленні моральної самосвідомості підлітка виступає такий феномен, як гідність. Це поняття характеризує немов би інший, протилежний полюс самосвідомості. Воно утворює цінність індивіда як людини взагалі. Для особистості підлітка проблема гідності - це, проблема забезпечення уваги до власного індивідуального Я, до своєї позиції, переконань, цінностей. Обстояти, утвердити власну гідність можна лише конкретними вчинками. Добрий вчинок - це прояв людяності, утвердження власної гідності. Якщо в особистісних стосунках підліток виявляє співчуття, доброзичливість, підтримку, відповідальність, то це буде свідченням того, що універсальні цінності набувають стійкого положення у структурі його самосвідомості. Саме площина універсального (доброго, альтруїстичного, справедливого, відповідального) в особистості становить сутність поняття людської гідності. Це також означає, що сутнісні компоненти людяності - любов до Іншого, творчість, свобода і відповідальність - репрезентують змістовний континуум такої форми моральної свідомості як гідність. Особистісне зростання підлітка тісно корелює з усвідомленням честі та гідності.
   Якщо мотив належного (нормативного) більш-менш стійкий та адекватно актуалізується у підлітка в ситуаціях неузгоджених взаємодій, то він, крім сорому, здатний переживати почуття провини. По суті це оцінно-ціннісне ставлення до себе, до власного Я на рівні самозаохочення й самопокарання. Мотивація самоосуду, каяття, са-мопокарання є нічим іншим, як почуттям вини. У моральній самосвідомості трансформація почуття належного від сорому до вини, є наступним важливим кроком в моральному зростанні підлітка.
   Переживання вини свідчить про те, що підліток здатен осмислено переживати власний негідний вчинок, причому і в таких ситуаціях, коли його провина не була зауваженою. Можна сказати, що підліток здатен цілком автономно, тобто незалежно від того, як до вчинку поставились (позитивно чи негативно) оточуючі, пережити почуття вини. Він сам установлює для себе еталон повинного. Для становлення особистості почуття вини набагато змістовніше ніж сором. Якщо сором найчастіше зумовлюється безпосередньою, конкретною ситуацією, то вина зберігається у моральній свідомості незалежно від місця дії, часу перебігу подій, наявності оточуючих як свідків того чи іншого негативного вчинку. Такі оцінно-нормативні переживання підлітка призводять до більш-менш тривалого внутрішнього діалогу із собою, у процесі якого засуджується щось негативне в собі та здійснюється пошук шляхів виправлення чогось несхвального у власному Я. При цьому погляд іншого Я не зникає зовсім, він згортається, інтеріоризується, локалізується у моральній свідомості підлітка, точніше у смислі нормативного Я, стаючи невід'ємним, глибинним єством особистості. Саме почуття вини як внутрішній суддя зумовлює виникнення у підлітка особистісної відповідальності та свободи в реалізації довільних рішень.
   Генезис почуття вини відбувається одночасно з моральним зростанням особистості підлітка. Адже психологічні механізми виникнення й розвитку цього почуття знаходяться у моральній свідомості підлітка, точніше у загальних моральних уявленнях про належні зразки дій і вчинків. Тим часом актуалізовані у моральній самосвідомості образи реально здійснюваних підлітком вчинків, які мало чи зовсім не узгоджуються із загальновизнаними еталонами, призводять його до інтенсивної моральної рефлексії, що однаковою мірою стосується як особистості самого підлітка, так і того, хто був співучасником взаємодій і отримав якісь “незаслужені” страждання [3, с 154]. Якщо підліток усвідомлює свій негативний вчинок як такий, що викликає страждання іншого, то у нього з'являється осмислене переживання своєї ролі у негативних станах (пригніченість, смуток) іншого. До того ж, якщо у підлітка на основі моральної саморефлексії поряд із співпереживанням іншому виникають почуття самоосуду, самокритики і каяття, то це призводить до появи почуття вини. Без цього почуття особистість у процесі онтогенетичного розвитку ніколи б не відчула голосу власної совісті (сумління).
   Основоположну роль у моральному становленні та розвитку особистості взагалі та моральної самосвідомості зокрема відіграє совість (сумління). Вона є інтегральним особистісним утворенням, що корелює з такими самоціннісними якостями людини, як чесність, відповідальність, доброта, емпатійність, милосердя, справедливість, любов до іншого, толерантність і з такими почуттями, як сором, вина, честь і гідність. Совість - це духовне осягнення особистістю з позиції моральної самооцінки власної життєдіяльності та її внутрішньо прихованою здатністю [5, с 62]. Голос сумління постає як таїна людської душі, що майже не піддається голосному озвученню, він з'являється у глибинах єства - у самості, скеровуючи дії і вчинки Я особистості.
   В онтологічному плані совість є найскладнішою формою моральної самосвідомості особистості підлітка. її наявність може бути констатована, коли у структурі самосвідомості превалюють моральна саморефлексія й самооцінка та моральні норми як стійкі мотиви особистісної поведінки підлітка. У період дорослішання переживання вже досягає розвинених форм, тобто відбувається трансформація емоційного переживання в осмислене, а надалі й у вольове. Це означає, що особистість підлітка здатна дотримуватися моральних норм, не змушуючи себе до цього, вільно реалізуючи прийняті нею довільні рішення. Такий рівень оволодіння собою свідчить, що сумлінність стала сутнісною характеристикою підлітка.
   Наше дослідження проблеми показує, що генезис переживань совісті у підлітків молодшого, середнього й старшого віку має певну специфіку. У молодших підлітків домінує емоційний компонент совісті. На основі почуттів сорому й вини у нього структурується значно глибше почуття - совість. У середньому підлітковому віці у зв'язку з накопиченням досвіду свідомої орієнтації у власній поведінці з'являється її усвідомлення як позитивного морального почуття (чистоти сумління). Старші підлітки пов'язують совість з власними переживаннями і починають розуміти, що це почуття визначає їх вчинки тоді, коли внутрішні прагнення не відповідають зовнішнім вимогам. У розумінні совісті помітної сили починає набирати її когнітивний компонент.
   Кожного разу інтерпретація форм моральної самосвідомості -сорому, вини, совісті, честі, гідності - виступала у взаємозв'язку з такою категорією, як моральна відповідальність. Природу відповідальності ми розглядаємо у взаємозв'язку з моральним ставленням. Це дає змогу інтерпретувати спонуки моральних дій і вчинків як узагальнені мотиви відповідального звершення. Моральна відповідальність - це здатність особистості усвідомлювати суспільно значущий обов'язок, що визначає її добродійні вчинки. Відповідальність є інтегративною властивістю особистості, що виникає в результаті синтезу в свідомості та самосвідомості різних її форм (сорому, вини, гідності, совісті) та позитивних якостей (чесності, справедливості, співпереживання та ін.). На різних етапах онтогенезу ця найсуттєвіша людська якість набуває особливих характеристик, поступово зазнаючи трансформацій, розпочинаючи розвиток від простих, конкретних, диференційованих форм і завершуючи складними, узагальненими, інтегрованими формами [5, с 29].
   Синтез різних особистісних властивостей (здатності здійснювати вільний вибір, самостійності, почуття обов'язку, чесності, довільності, сумлінного ставлення до справ та ін.) конструює цілісне особистісне утворення - відповідальність. Тим часом констатація цієї особистісної риси викликає деякі труднощі, оскільки вона являє собою інтегративну якість, а тому нерідко прояви однієї чи двох - трьох особистісних властивостей можуть прийматися за власне відповідальність. Самостійність, організованість, почуття вини чи сумління не дорівнюють відповідальності як такій.
   Моральна відповідальність підлітка - це здатність особистості усвідомлювати суспільно значущий обов'язок, що визначає її добродійні вчинки. її особливості та сутнісні характеристики залежать від емоційно-ціннісного ставлення до іншої людини. Генезис становлення мотивів відповідальної поведінки підлітків має свою специфіку. Вона полягає в тому, що особливості розвитку такої позитивної моральної риси, як відповідальність у молодших підлітків (10-12 років), найвиразніше виявляються у так званій “дисциплінарній відповідальності”, у середньому підлітковому віці (12-14 років) вона проявляється у “відповідальності за себе”, у старших підлітків (14-15 років) вона трансформується у “відповідальність за інших”, одночасно, включаючи попередні. Особливості розвитку моральної відповідальності підлітка зумовлені попередніми віковими етапами.
   Отже, показником результативності соціалізації в підлітковому віці, а також важливим критерієм оцінки рівня соціальної зрілості підлітка виступають якісні характеристики його поведінки. Саме поведінка як форма взаємодії з соціальним оточенням, що опосередкована зовнішньою та внутрішньою активністю, відображає змістовну сторону засвоєних зростаючою особистістю ціннісно-нормативних уявлень, моральних принципів та світоглядних переконань. [4, с 197].
   Витоком моральної самосвідомості, її сутнісним показником, екзистенцією існування у структурі особистості виступає позитивне емоційно-ціннісне ставлення до іншої людини, яке є безумовним і не прагматичним та ніколи не співвідноситься з якимись переживаннями, що стали лише відповіддю на почуття іншого. Вони не можуть бути прагматичними, а є емоційним поривом доброго, енергетичним зарядом існуючого належного, нормативного Я зростаючої особистості.
   З ускладненням змісту і смислу моральної самосвідомості у підлітковому віці, актуалізуються прояви більш інтегрованих, узагальнених емоційних переживань: сорому, вини, совісті, честі, гідності та відповідальності. Змістовно-смислове поле кожної форми моральної самосвідомості підлітка, а також найважливіша її властивість ? відповідальність, котра синтезує у своєму змісті рідкісну сукупність позитивних моральних якостей та почуттів, вміщують у собі ціннісне ставлення до іншого - співпереживання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдюкова Н.В. Особливості соціалізації особистості в маргінальний період (на межі підліткового і юнацького віку) // Соціалізація особистості школяра. - Івано-Франківськ, 1996. - С. 26-3
2. Боришевський М.Й. Розвиток саморегуляції поведінки школярів: Дис. ...докт. психол. наук: 19.00.07. - К., 1992. - 77 с
3. Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка. - К., 2003. - 340 с
4. Зимянський А.Р. Становлення моральної самосвідомості підлітка в сучасних умовах його соціалізації // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: 36. наук, праць. - К.: Міленіум, 2008. - с 189-197.
5. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. - 280 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com