www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Моральні знання молодшого школяра як умова становлення адекватної моральної самооцінки
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Моральні знання молодшого школяра як умова становлення адекватної моральної самооцінки

M.I. Заміщак

МОРАЛЬНІ ЗНАННЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ЯК УМОВА СТАНОВЛЕННЯ АДЕКВАТНОЇ МОРАЛЬНОЇ САМООЦІНКИ

   Розглянуто становлення адекватної моральної самооцінки та духовного зростання молодшого школяра. Досліджено процес становлення моральної самооцінки, де важливу роль відводиться знанням про моральні норми та цінності. Показано, що формування знань про моральні норми, слугуватиме основою становлення адекватної моральної самооцінки та духовного зростання молодшого школяра.
   Ключові слова: критерії моральності, моральний вибір, моральний досвід, моральні знання, моральна мотивація, моральні норми, моральні принципи, моральна самооцінка, моральні цінності.
   Проблема становлення моральної самооцінки в молодших школярів набула сьогодні особливого значення у зв'язку із суспільно-політичною ситуацією в країні, зниженням моральності в регуляції суспільних відносин, а також відродженням в житті суспільства духовно-моральних норм міжособистісної взаємодії. Відомо, моральність особистості витікає з духовності. Духовно розвинена людина проявляє свої позитивні моральні якості, що йдуть від її душі. Одночасно індивідуальна мораль конкретної людини є відображення соціальної та духовної моралі. Моральні норми, ідеали, цінності, звички стають реально діючими, якщо вони присвоюються, включаються у самосвідомість особистості, стають Я-цінностями. Так виникає моральна самосвідомість, центром якої є інша людина як безумовна цінність, незалежно від її особливостей та об'єктивних чи суб'єктивних стосунків з нею [1 1].
   Нові суспільні відносини, що склалися в українському соціумі, зумовлюють необхідність підвищення рівня свідомості людей на основі засвоєння ними моральних цінностей, потребують нових підходів до формування адекватної моральної самооцінки на етапі зрілого дитинства. З цих позицій моральна самооцінка виступає як можливість і право молодшого школяра вибрати такі моральні цінності, як підготовка до життєвого і професійного самовизначення, формування його самосвідомості як активного суб'єкта життєдіяльності.
   У моральній сфері виділяються умовні цінності, які інтегруються з нормативними цінностями [16]. Т. Яценко стверджує, що умовною цінністю може стати будь-яке загальноприйняте твердження, метафоричне висловлювання, моральна “аксіома”. Цінності дітей, які катастрофічно змінюються, стають меркантильними, а моральні чесноти (доброта, ввічливість, любов) нівелюються. Брак моральних цінностей і зневага моральними нормами призводить до агресивності, інфантильності, бездуховності.
   У теоретичному пізнанні феномен моральних цінностей вказує на особистісний, соціально-культурний зміст сприймання дійсності. В такому випадку морально-духовні аспекти можуть оцінюватися за критеріями добра і зла, краси і безладу, справедливості і несправедливості. Звідси випливає, що моральні цінності сприймаються школярем перш за все на емоційно-мотиваційному рівні, а моральна самооцінка моральних цінностей виступає як проблема вибору у процесі гри, навчання, праці, пізнання і спілкування. Феномен моральної самооцінки виступає як виховна моральна цінність.
   У працях психологів Б. Ананьева, А. Леонтьева, С. Рубінштейна проблема самооцінки розглядається у взаємозв'язку з проблемою самосвідомості особистості. Самооцінка характеризується як основа самосвідомості, показник рівня процесу розвитку особистості, аспект органічно ключовий у процесі самопізнання.Вивченню ролі і функції самооцінки у структурі особистості поклали початок роботи Л. Виготського, Л. Божович, М. Лісіної, В. Сафіна, де особливо виділені умови розвитку самооцінки, зроблений акцент на ролі спілкування з людьми і власна діяльність дитини у її становленні. Висвітлення питань формування самооцінки та її ролі у розвитку особистості ми знаходимо в наукових працях спеціалістів К. Роджерса [8], Р. Бернса [2], які самооцінку інтерпретують як особистісне новоутворення, що приймає неопосередковану участь в регуляції поведінки і діяльності людини.
   Аспект моральної самооцінки виділений в працях А. Захарової, М. Боцманової [5], які стверджують, що протягом шкільного віку у дітей відбуваються суттєві зміни у розумінні моральних якостей особистості, в умінні бачити ті якості у самого себе і у ровесників (С. Якобсон, Н. Фокіна, В. Щур). За їх даними, молодші школярі здатні узагальнити зміст моральних понять, засвоєних ними в процесі життєдіяльності, що важливо враховувати у формуванні морального досвіду конкретних людських стосунків і вчинків. Л. Виготський вважав, що саме в семирічному віці починає складатися самооцінка - узагальнене, стійке, позаситуативне і, одночасно диференційне ставлення дитини до себе. Моральна самооцінка опосередковує ставлення дитини до самої себе, інтегрує досвід її діяльності, спілкування з іншими людьми. Це важлива особистісна інстанція, яка дозволяє контролювати власну діяльність, з точки зору нормативно-моральних критеріїв, будувати свою цілісну поведінку у співвідношенні з морально-соціальними нормами.
   Р. Берне [2], аналізуючи велику кількість досліджень американських авторів, зазначає, що на межі дошкільного і молодшого шкільного віку відбувається якісний стрибок в розвитку самооцінки. Очевидно, що оцінка самого себе не існує ізольовано від уявлень про самі моральні якості. Тому, моральну самооцінку слід розглядати в аспекті загального морального уявлення про себе. Моральна самооцінка - це сукупність моральних когнітивно-почуттєвих уявлень про власні психічні, особистісні властивості, що проявляються у моральній поведінці та їх критичне усвідомлення. Це вміння оцінювати свої духовні можливості, якості морально-етичних норм певного суспільства, певного менталітету людей та усвідомлення моральних цінностей власної ідентичності незалежно від змінних умов соціуму.
   Аналіз педагогічного досвіду свідчить, що формуванню моральної самооцінки молодших школярів не приділяється відповідної уваги і це не є предметом спеціальної уваги педагога, як правило, складається стихійно, поза впливом педагога. На наш погляд, однією з причин є відсутність у нього систематичних знань про природу моральної самооцінки, умови і закономірності її розвитку. У своїй роботі вчитель, орієнтуючись на еталонне уявлення про учня, не акцентує увагу на забезпеченні умов реалізації закладеного в дитині внутрішнього потенціалу. Нашим завданням було отримати дані про знання моральних норм у молодшому шкільному віці та як це впливає на їх самооцінку. У результаті спостереження за поведінкою (спілкуванням, особистісною взаємодією, співбесіди з вчителями та учнями, всього у дослідженні брало участь 82 учні других класів) дозволяє стверджувати, що молодші школярі знають слова, які позначають моральні норми, демонструють її прийняття, а в реальному житті діють навпаки -порушують моральну норму. Хоч, рівень розвитку довільного мислення дітей цього віку ще низький, як стверджує Л. Виготський [4], що дитина сама не знає чим володіє, багато дітей, не вміючи вербально розкрити ту чи іншу моральну норму, все ж таки діють у співвідношенні до неї. Було виявлено, що 31% дітей розкривали зміст моральних норм обмежено, конкретно-ситуативно. 39% дітей, мають конкретні моральні уявлення. 18 % дітей розкривають зміст питання, а не зміст моральної норми. 7 % дітей засвоїли терміни, які позначають моральні норми, дають вербально словесно-логічне визначення змісту слова, що називає моральну норму. Але ці визначення не є усвідомленими і практично не мають рефлексивного моменту, та не стосуються самооцінки. Тільки окремі діти наводять конкретні приклади, ситуації з власного досвіду.
   Так 5 % дітей, які адекватно, змістовно і правильно розкрили зміст моральних норм. Спостереження показали, що педагог, як правило, будь-які прояви дітей співвідносить з їх розумовими здібностями і ставленням до навчання. Моральна самооцінка дитини, її власне уявлення про свою особистість, свої здібності, можливості не враховуються. Але, саме від цих моральних уявлень, залежить впевненість школяра у своїх силах, усвідомлення результатів своєї діяльності, успіхи чи невдачі, ставлення до допущених помилок. У школі учнів рідко ставлять у ситуацію морального вибору, в яких вони мають можливість проявити своє Я, оцінити власну діяльність, тому дитина, попадаючи в ситуацію оцінити себе, затрудняється це виконати, заявляючи: “Нехай інший хтось скаже, який я, їм краще видно”.
   В ході дослідження з'ясувалося, що молодшому школяреві важко дати оцінку вчинку, визначити ступінь власної моральності. Тому вони зазвичай судять про вчинок не за наміром, яким він викликаний, а за його результатом. Це свідчить про відсутність у них повноцінних знань про моральні норми і цінності. Засвоєння дітьми моральних норм, правил пов'язані з системою цінностей. У молодшому шкільному віці у процесі навчання під керівництвом вчителя систематично оволодіває змістом форм суспільної свідомості та вмінням діяти у відповідності з їх вимогами. Аналізуючи моральний досвід молодших школярів, ми виявили, що він хоч і не великий, але вже має значні вади. У поведінці діти не завжди добросовісні, старанні, доброзичливі.
   Відсутність відповідної уваги до розвитку моральної самооцінки на першому етапі навчання школярів призводить до того, що при переході в середню школу дитина стикається з проблемою оцінити свої можливості, свої позитивні і негативні якості. Це негативно впливає на спробу вже підлітка до вираження власного Я. Досвід підтверджує, що підліток часто губить відчуття власної індивідуальності і почуття власної гідності, потрапляючи у залежність від думки ровесників, що теж не володіють моральним досвідом. Це призводить до зростання почуття тривоги, до невпевненості в собі, до нездатності дати відсіч негативним зовнішнім впливам. Як зазначає О. Кононко [7], дієвість моральної норми залежить від ступеня збігу зовнішніх соціальних настанов і приписів з індивідуальною системою поглядів, знань, почуттів і прагнень дитини. Показником дієвості тієї чи іншої моральної норми, вважає вона, є збіг моральної свідомості (знань, уявлень про необхідне і бажане) і моральної поведінки (реалізації знань на практиці). Саме діяльність і спілкування, що організовані на моральних засадах, найбільш сприятливі чинники для формування моральної мотивації. Моральний розвиток особистості, на чому наголошується у багатьох дослідженнях, виявляється у відповідній поведінці, зміст якої визначається життєвими моральними цінностями, мотивами, цілями.
   Формування моральної самооцінки молодших школярів ми розглядаємо як важливе завдання їх морального виховання, що вимагає визначення найбільш оптимальних шляхів і методів її формування, виявлення критеріїв, рівнів, принципів сформованості моральної самооцінки. Моральні норми у процесі виховання трансформуються у відповідні моральні ставлення, які втілюються у поведінці, вчинках, судженнях молодших школярів, морально-ціннісних ставленнях до долвкілля, яке опосередковує їх ставлення до самих себе. Через те, що молодший школяр не тільки об'єкт дії на нього дорослих, а й учасник діалогічної взаємодії, він активно набуває власного досвіду і все більше включається у процес взаємодії із середовищем, поступово стаючи учасником, творцем, організатором спілкування та діяльності, в якій формуються провідні для морально-духовного розвитку якості особистості.
   На основі спостережень та аналізу виховної діяльності педагогів встановлено, що процес становлення адекватної моральної самооцінки молодшого школяра відбувається у три етапи. Перший етап - когнітивний. Це етап формування знань про моральні норми. Другий етап - мотиваційний, що пролягає у виробленні учнем власної позиції щодо певного набору моральних цінностей. Третій етап - операційний, що полягає в інтеріоризації, привласненні учнем духовних цінностей, оволодіння ними, вміння адекватно себе оцінити.
   Ситуативна моральна самооцінка, що не пов'язана із змістовним моральним уявленням про себе, появляється раніше. Оскільки моральна самооцінка стає значно більш стійкою саме тоді, коли вона поєднується з Я-концепцією. У навчальній діяльності, грі, спілкуванні учням необхідно ставити моральні цілі і завдання контролю за поведінкою. Щоб керувати собою, необхідні моральні знання про себе та моральна оцінка самого себе. Процес формування самоконтролю залежить від рівня розвитку моральної самооцінки, як правило, дитина оцінює себе двома шляхами:
   1) співставлення рівня своїх моральних вимог з об'єктивними результатами своєї діяльності;
   2) ідентифікація себе з ровесниками та дорослими.
   Розвиток моральної самосвідомості у дитини молодшого шкільного віку проявляється в тому, що у дітей зростає критичність, вимогливість до себе. Якщо першокласники пояснюють свій позитивний вибір однокласника, насамперед тим, що той добре вчиться, то вже на кінець третього і четвертого класів на першому місці - моральні мотиви, пов'язані з наявністю у ровесника позитивних моральних якостей. Учні звертають увагу на стосунки ровесників, ставлення до вчителя, починають цінувати моральні пріоритети.
   На етапі зрілого дитинства відбувається перехід від конкретно-ситуативної моральної самооцінки (оцінка своїх дій, вчинків) до більш узагальненої, зростає і самостійність моральної самооцінки. Стаючи самостійною і стійкою, моральна самооцінка починає виконувати функцію регулятора морально-мотивованої поведінки школяра. Мотиви виступають тими спонуками, що зумовлюють вибір спрямованості поведінки та діяльності суб'єкта.
   Отже, основними моральними пріоритетами, на яких ґрунтується моральна самооцінка, слід вважати:
   1) гуманізм, в основі якого закладена повага і доброзичливість щодо іншої дитини, людини;
   2) відповідальність, як моральна готовність тримати відповідь за свої дії і співвідносити їх з можливими наслідками;
   3) сумлінність, як регулятивна основа всієї життєдіяльності дитини;
   4) відчуття власної гідності, як моральне самоствердження на основі моральної рефлексії, самоповага, самооцінка, самовизначення, самовдосконалення і повага до іншої дитини, людини;
   5) милосердя - добре, співчутливе ставлення до будь-кого.
   Виділені пріоритети є моральним чинником особистісно-духовного розвитку школярів, стимулом їх включення в моральний досвід поведінки. Це вимагає чіткого визначення психологічних засад формування моральної самооцінки, основними з яких є:
   1) розвиток моральних норм і потреб особи, що досягається через реалізацію моральних пріоритетів у грі, спілкуванні, навчанні;
   2) емоційно-образне зосередження школярів на морально-ціннісних орієнтирах їх життєдіяльності. Моральне почуття та моральна свідомість, що опосередковують взаємодію і спілкування школярів, призведуть до конкретизації та обґрунтуванню власної моральної позиції учня у повсякденній життєдіяльності;
   3) на основі розвинутих моральних уявлень та почуттів, морального досвіду поведінки, внутрішні зусилля школярів спрямовані на моральний вибір, де актуалізується суб'єктна позиція учня;
   4) принцип “християнської аскези” - це розвиток стриманості і поміркованості, витримки, прагнення не плисти за течією життя з усіма його негативними проявами, вміти жити у гармонії зі своїм сумлінням, діяти за законами правди і добра;
   5) створення психологічних умов для моральної рефлексії, моральної оцінки та самооцінки через актуалізацію морально-духовного потенціалу особи;
   6) моральне ставлення до самого себе, повага до своїх людських якостей, усвідомлення себе рівним іншим і розвиток відповідальності за наслідки своїх вчинків, поведінки загалом.
   На цьому етапі розвитку моральні норми стають стійкою вимогою школярів до себе, переконанням.
   Отже, формування знань про моральні норми поведінки і діяльності слугуватимуть основою становлення адекватної моральної самооцінки та духовного зростання молодших школярів. Основними шляхами є:
   1) становлення моральної свідомості як центрального компонента моралі в молодшому шкільному віці; 2) формування належного рівня розуміння моральних норм; 3) формування потреб дитини діяти відповідно до засвоєних моральних знань, прагнення об'єктивно розрізняти добро і зло; 4) розвиток вміння керувати своєю поведінкою.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б.Р. Избранные психологические труды: в 2-х т. - М., 1980. -327 с.
2. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Прогресс, 1986. - 429 с.
3. Божович Л .М. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 179 с.
4. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6-ти т. - Т. 4. Детская психология/ Под ред.. Д.Б.Эльконина. - М.: Педагогика, 1984. - 432 с.
5. Захарова А.В. Боцманова М.Е. Как формировать самооценку школьника. - Начальная школа. - 1992. №3. - с. 58-65.
6. Каирова И.А. Нравственное развитие младших школьников в процессе воспитания. - М.: Просвещение, 1979.
7. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості в дошкільному дитинстві. Навчальний посібник для ВНЗ. - К.: Освіта, 1988. -255 с.
8. Роджерс К. Творчество как усиление себя . Вопросы психологи.- 1990. №1. -с. 164-167.
9. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. -М.: Академия, 1994. - 158 с.
10. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологи. - М.: Педагогіка, 1973. -416 с.
11. Савчин М.В. Психологічний аналіз проблеми моральної свідомості та самосвідомості особистості. Педагогіка і психологія професійної освіти. 2005. № 4. - С. 115-131.
12. Сафин В.Ф. Психология самоопределения личности. Учебное пособие.- Свердловск, 1986. - 142 с.
13. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения. - М.: 1980.
14. Щур В.Г. Особенности взаимоотношений в детских группах при распределении обязанностей. Взаимоотношения детей в совместной деятельности и проблемы воспитания. - М., 1986.
15. Якобсон С.Г. Психологические проблемы этического развития.- М.: Педагогика, 1984. - 144 с.
16. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика. Навч. посібник. - К. - Вища школа, 2006. - 382 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com