www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Роль темпераменту як чинника збереження здоров’я молодших школярів в навчальній діяльності
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Роль темпераменту як чинника збереження здоров’я молодших школярів в навчальній діяльності

Т.О. Гетьман (Білик)

РОЛЬ ТЕМПЕРАМЕНТУ ЯК ЧИННИКА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

   В статті розкриваються питання впливу темпераменту на особливості перебігу навчальної діяльності дітей молодшого шкільного з точки зору впливу різних типів нервової діяльності на стан їх здоров 'я.
   Ключові слова: темперамент, типи темпераменту, здоров'я, учбова діяльність, молодший шкільний вік.
   Постановка проблеми. У психолого-педагогічному аспекті провідна ідея гуманізації освіти визначається як орієнтація її цілей, змісту, форм і методів на особистість того, хто навчається, стимулювання й гармонізацію її розвитку. Як констатує С. Д. Максименко: “...дедалі більшого значення у реформуванні освіти надається послідовній реалізації в ній особистісного принципу, маючи на увазі надання дієвої допомоги повноцінному розкриттю продуктивних можливостей кожного учня в їхній індивідуальній своєрідності, та стимулювання гармонійного розвитку особистості” [1, с 4].
   Процес навчання будується з урахуванням вікових особливостей учнів і тих фізіологічних процесів, що відбуваються у їх організмі під час учіння, у зв'язку з чим, змінюються форми та методи пізнавальної діяльності. Зокрема, організація процесу навчання має відповідати біологічним ритмам організму школяра.
   Насильство над особистістю, нехтування закономірностями її рівноваги, ритмами, притаманними їй, призводить до втрати нею здоров'я і навіть до її знищення. Тому навчальна діяльність має організовуватися відповідно до природи дитини та її вікових особливостей. [4, с 10].
   Дослідження індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності у зв'язку з успішністю навчальної діяльності складає особливу наукову проблему. Згідно даних літератури, індивідуально-типологічні особливості ВНД складають природну основу психофізіологічних особливостей особистості й поряд з соціальним фактором суттєво впливають не тільки на динамічну, але й на результативну діяльність людини. На це неодноразово вказували у своїх працях В.Д. Небиліцин та Б.М. Теплов.
   У своїх роботах Н.В. Макаренко та Н.М. Фейгенберг наголошували, що під час розумової та фізичної діяльності змінюються показники сомато-вегетативних функцій, які проявляються в різних системах організму і головного мозку.
   Проте, на сьогодні актуальною залишається проблема впливу темпераменту на здоров'я дітей молодшого шкільного віку в процесі навчально-пізнавальної діяльності, яка є провідною у цьому віковому періоді. Особливо гостро ця проблема постає зараз, коли зростають вимоги, які пред'являються до організму дітей та підлітків, до їх ВНД та психічної діяльності. Постійно оновлюється і ускладнюється зміст навчання, збільшується обсяг інформації, який необхідно опрацювати. Тому, наше дослідження присвячено розкриттю питання впливу темпераменту на особливості перебігу навчальної діяльності дітей молодшого шкільного з точки зору впливу різних типів нервової діяльності на стан їх здоров'я.
   Об'єктом дослідження є здоров'я дітей молодшого шкільного віку.
   Предмет дослідження - вплив темпераменту на здоров'я дітей в процесі їх навчальної діяльності.
   Мета дослідження - визначення особливостей прояву різних типів темпераменту у процесі виконання учнями навчальної діяльності та їх вплив на стан здоров'я дітей молодшого шкільного віку.
   Як зазначає І.Д. Бех, під час організації навчально-виховної роботи слід виходити з того, що темперамент позначається на мисленнєвих, вольових та інших процесах, але найбільшою мірою він впливає на динаміку перебігу емоцій особистості. Під темпераментом, в даному аспекті, розуміється характерна для певної людини сукупність психічних особливостей, пов'язаних, з одного боку, з емоційною збудливістю, тобто швидкістю виникнення емоцій, а з другого - їх силою, загальною рухливістю, тенденцією до вираження емоцій зовні (в рухах, мовленні, міміці). Отже, темперамент належить до динамічних (енергетичних) особливостей психічної діяльності індивіда [2, с 85-86].За визначенням С. Л. Рубінштейна, темперамент - це динамічна характеристика особистості у всіх її дієвих проявах і чуттєва основа характеру. [6, с 620].
   Стійкість працездатності особистості суттєво залежить від особливостей її вищої нервової діяльності. Так, діти з урівноваженим рухливим типом нервової системи (сангвініки) характеризуються підвищеною активністю. Вони швидко і легко включається в роботу і можуть тривалий час інтенсивно працювати, не втомлюючись.
   Діти із сильним, неврівноваженим типом нервової системи (холерики) характеризуються нестійкою працездатністю. Вони нетерплячі, важко переключаються на новий вид діяльності, але працюють добре, якщо їх зацікавити. Діти із сильним, урівноваженим, інертним типом нервової системи (флегматики) важко і довго прилучаються до роботи, повільно концентрують свою увагу, але, включившись, можуть працювати довго й наполегливо. Діти із слабким типом нервової системи (меланхоліки) малоактивні, швидко стомлюються, їм важко працювати систематично.[4, с 12].
   Індивідуальний підхід в навчанні вимагає від учителя знання індивідуальних особливостей учня. Тому, слід приділяти велику увагу психодіагностиці, як області знань, спрямованих на вивчення індивідуальних особливостей конкретної людини. При цьому, може бути отримана інформація, яка допоможе прогнозувати успіхи навчальної діяльності, матеріали для рекомендацій з індивідуально-особистісного підходу в навчанні й вихованні.
   Відомо, що не тільки тип темпераменту, але й окремі його властивості роблять значний вплив на динамічні особливості навчальної діяльності й на рівень досягнень в ній. Психолог Г. Айзенк створив психологічний тест як коло характерів, виходячи з відомих чотирьох типів темпераменту (сангвініка, флегматика, холерика, меланхоліка). Він першочергово намагався помістити всю багатогранність особистісних характеристик у просторі, який визначався тільки двома вимірами: нейротизм або емоційна стабільність і екстраверсія або інтроверсія. Нейротизм еквівалентний емоційній нестабільності. Екстраверсія й інтроверсія визначаються основним напрямом енергії особистості: на зовнішній світ матеріальних об'єктів та інших людей або на внутрішній світ власних думок і почуттів. Екстраверти товариські, імпульсивні, прагнуть до нового досвіду, в той час як інтроверти мають схильність до самотності і мало прагнуть до змін [3, с 774-775].
   Аналіз результатів дослідження. Наше емпіричне дослідження присвячено визначенню темпераменту, та аналізу особливостей його впливу на успішність навчальної діяльності, тривожність, здоров'я молодших школярів. Експериментальне дослідження проведено з дітьми молодшого шкільного віку за тестом-опитувальником “Коло Г. Айзенка” [7, с 50-53]. Вибірка склала 124 учні. У дослідженні брали участь діти трьох регіонів (м. Київ, м. Ніжин та учні села Талалаївка Ніжинського р-ну Чернігівської обл.). Як відомо, переважання тих чи інших рис темпераменту в чистому вигляді зустрічається дуже рідко, тому, при опрацюванні даних, ми виділили і “проміжні” типи. Кількісні результати дослідження відображені в таблиці.

Таблиця 1

Тип темпераменту

м. Київ

м. Ніжин

Сільська місцевість

%

%

%

Холерик

3,45

4,08

0

Холерично-сангвінічний

24,13

10,2

20

Сангвінік

31,03

18,36

5

Сангвінічно-флегматичний

27,58

28,57

25

Флегматик

6,89

28,57

35

Флегматично-меланхолічний

6,89

8,16

15

Меланхолік

0

2,04

0

   Результати ми порівняли з іншими результатами, отриманими за раніше проведеними методиками на успішність, тривожність, та провели аналіз їх взаємозв'язку із станом здоров'я дітей (аналіз медичних карток, спілкування з медперсоналом, батьками, дітьми та ін.).
   Як видно з отриманих даних, більшість дітей має сильний, урівноважений тип нервової системи: до них відносяться діти з холерично-сангвінічним, сангвінічно-флегматичним типом темпераменту та сангвініки (урівноважений рухливий тип нервової системи). Найвищі показники отримали у трьох регіонах щодо сангвінічно-флегматичного типу темпераменту (м. Київ - 27,58 %, м. Ніжин - 28,57 %, сільська місцевість - 25 %). Ці учні характеризуються підвищеною активністю, високим рівнем працездатності. Хоча флегматики мають інертний тип нервової системи. Вони важко і довго прилучаються до роботи, повільно концентрують свою увагу. Тому, основне завдання вчителя в навчально-виховному процесі - врахування індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини. Серед емоційно дезадаптованих школярів частіше зустрічаються представники меланхолійного типу. Ці діти чутливі, навіть, до слабких подразників, а сильний подразник може спровокувати розгубленість, тому, у стресових ситуаціях (контрольна робота, відповідь біля дошки,) результати їх діяльності погіршуються, порівняно зі спокійною звичною ситуацією.
   Розглянемо це на прикладі Андрія Д., 8 років. Високий рівень емоційної дезадаптації та тривожності. Флегматично-меланхолічний тип темпераменту. Учитель характеризує його як тривожну, образливу дитину. На уроках поводиться спокійно, рідко підіймає руку, не прагне покращити оцінки. Настрій сумний. Відповідає на уроках невпевнено, затинаючись, навіть, якщо ретельно підготував домашнє завдання. Свої здібності і знання оцінює низько. Якщо під час виконання навчального завдання зустрічаються труднощі, він губиться, не доводить роботу до кінця, чекає, коли підійде вчитель. Боїться відповідати біля дошки, червоніє, нервує. Хлопчик має повну сім'ю, батьки характеризують його як старанного, відповідального сина, хоча інколи він відмовляється іти до школи. Через помилки легко засмучується. Серед однокласників має кілька друзів. Середній бал успішності -7,1.
   Для порівняння наведемо характеристику Павла К., 8 років. Учень має середній рівень тривожності. Холерично-сангвінічний тип темпераменту. Учитель характеризує його як активного, ініціативного учня. Хоча хлопчик важко переключається на новий вид діяльності, проте, може тривалий час інтенсивно працювати. Якщо отримує низький бал, то намагається якнайшвидше покращити оцінку, підіймає руку, більш досконало готує домашнє завдання. Адекватно оцінює свої можливості. Хлопчик має повну сім'ю, батьки характеризують його як активного, відповідального, він часто допомагає по господарству, проявляє ініціативу. Невдачі не засмучують його, а навпаки -стимулюють до роботи. У класі хлопчика люблять та поважають, бо він чуйний і завжди прийде на допомогу. Середній бал успішності - 11,2.
   Високий рівень працездатності та зниження втомлюваності, зумовленої навчальним навантаженням, забезпечується шляхом раціональної організації навчальної діяльності, головним біоритмологічним принципом якої є суміщення навчальних занять із часом біоритмологічного оптимуму, фізіологічними показниками. Позитивним є збереження протягом уроку оптимального рівня функціонального стану організму учнів, що забезпечує високий рівень розумової працездатності і впливає на успішність навчання.
   Для підтримання працездатності учнів на високому рівні й виконання педагогічних завдань велике значення мають правильна організація уроку, визначення основних видів навчальної роботи, тривалості їх виконання та оптимального поєднання, побудова уроку з урахуванням динаміки зміни працездатності учнів [4, с 12-13].
   Результати навчально-виховного процесу залежать від досвіду і творчої педагогічної майстерності вчителя, його уміння забезпечувати індивідуальний підхід до учнів в умовах масової школи. Індивідуальний підхід, має на меті індивідуальну роботу з кожним учнем, яка будувалася б із максимальним урахуванням конкретних особливостей його мислення, сприймання, мовлення, пам'яті тощо; орієнтувалася б на темперамент, характер та інші особистісні якості; базувалася б на стрижневих мотивах, інтересах, духовних потребах учня. Адже процес навчання - є, одночасно, і процесом виховання - формування повноцінного фізично, інтелектуально й соціально члена суспільства.
   Проблема індивідуального підходу містить у собі серйозну внутрішню суперечність щодо співвідношення його результатів у навчанні й розвитку людини. Безпосередньою метою його використання у шкільній практиці є, безперечно, підвищення темпу й поліпшення якості засвоєння навчальної програми. І для досягнення цієї мети слід максимально використовувати наявні здібності дитини, організовуючи відповідно до цього структуру викладу навчального матеріалу. Саме такими засобами можна забезпечити максимальну результативність навчання.
   Потрібно вдумливо, творчо здійснювати індивідуальний педагогічний вплив, повсякчас стежити за виявом індивідуальних особливостей учнів під час фронтальної роботи з класом та індивідуального опитування, враховуючи кожне нове зрушення, зміни у навчанні дітей та їх загального розвитку і, орієнтуючись на ці спостереження й результати спеціальної діагностики індивідуальних особливостей учнів, вчасно повертати у потрібному напрямку “кермо” педагогічного процесу [5, с 3-5].
   Охорона здоров'я школярів, забезпечення оптимального функціонального стану їхнього організму, запобігання надмірного напруження нервової системи та втомі сприяє їх розумовому, психічному та фізичному розвитку. Сучасна українська школа може і повинна не тільки передавати молодому поколінню естафету набутих людством досвіду та знань, але й навчити його творити своє життя, зберігати й зміцнювати своє здоров'я - основу життєдіяльності, успіху та значних досягнень. [4, с 10-15].
   Висновок. Отже, під час педагогічного процесу кожен учитель, на нашу думку, повинен дотримуватись певних вимог: працюючи з дітьми, необхідно враховувати їх психофізіологічні особливості; запроваджувати індивідуальний підхід до учнів; створювати доброзичливу атмосферу спілкування на уроці; зацікавлювати дітей під час навчального процесу шляхом запровадження інноваційних та ігрових методів роботи; під час підготовки до уроків чітко продумувати засоби організації учнів; запроваджувати різноманітні види самостійної роботи учнів; підвищувати самооцінку учнів; уникати використання авторитарного стилю роботи, опиратися на партнерські та ділові стосунки з учнями тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балл Г. Сучасний гуманізм і освіта// Психолог. - 2002. - Жовтень (40). - С. 4.
2. Бех І.Д. Виховання особистості: сходження до духовності: Наук, видання. - Т. 3. - К. Либідь. 2006. - 272 с
3. Глейтман Г. И др. Основы психологии. - СПб.: Речь, 2001. - 1247 с.
4. Гринькова М. Методика викладання валеології//Директор школи 2002. - № 39-40 (231-232). - С. 15.
5. Максименко С. Індивідуальний підхід до учня під час уроку // Психолог. - Грудень 48(48) - 2002. - С. 3-5.
6. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи. - СПб., 2003. - 713 с.
7. Терлецька Л. Шкільна психодіагностика - К.: Редакції загально педагогічних газет, 2003. - 120 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com