www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості самовизначення студентів у сфері вибору мови спілкування
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості самовизначення студентів у сфері вибору мови спілкування

В.О. Васютинський

ОСОБЛИВОСТІ САМОВИЗНАЧЕННЯ СТУДЕНТІВ У СФЕРІ ВИБОРУ МОВИ СПІЛКУВАННЯ

   На основі опитування 200 київських студентів установлено, що на вибір мови спілкування в студентському середовищі найбільше впливають соціально-комунікативні та особистісно-ідентифікаційні мотиви. На рівні свідомих оцінок студентам властиво брати на себе відповідальність за такий вибір. Простежується фрагментарний статистичний зв'язок між особистісними рисами і вибором мови спілкування.
   Ключові слова: мова спілкування, самовизначення студентської молоді, особисте спілкування, офіційне спілкування, сприймання інформації, відповідальність за вибір мови спілкування.
   Дослідження психологічних передумов підвищення престижності україномовного спілкування в студентському середовищі та закономірностей самовизначення студентської молоді у сфері вибору мови спілкування в різних регіонах країни протягом 2006-2008 pp. дало підстави для низки важливих і цікавих висновків.
   Типові для студентів ситуації вибору мови спілкування поєднуються в три значущі фактори: “вибір мови офіційного спілкування”, “вибір мови особистого спілкування”, “вибір мови споживання інформації”. У свідомості студентів українська мова виразніше пов'язується з офіційною сферою життєдіяльності, а російська - з особистою.
   Найбільшу підтримку україномовного спілкування виявляють західноукраїнські студенти, а найменшу - студенти на Сході й Півдні. У мовних уподобаннях студентів із Центральної України спостерігається певна симетрія з невеликим ухилом на користь української мови.
   Мовна принциповість респондентів спонукає їх надавати відносно більшого значення чинникам політико-ідеологічного змісту в оцінці тих сфер, де мовні уподобання є важливими, “мають значення”. Україномовні респонденти схильні вище, ніж російськомовні оцінювати ймовірність посилення в майбутньому українізаційних та проєвропейських процесів у розвитку України. Російськомовним студентам у цих питаннях властива певна амбівалентність.
   Проблеми, які хвилюють російськомовних студентів, зосереджуються навколо офіційної і неофіційної двомовності, дотримання демократичних норм у мовному питанні. Російськомовні студенти звертають увагу на брак україномовного середовища, а водночас висловлюють небажання переходити на українську мову під тиском. Частина з них схиляється до неприйняття української мови з культурологічних та естетичних причин. Проявляється також боязнь виявити своє сільське походження. Посилення привабливості української мови пов'язується з узвичаєнням її використання, зниженням конфліктного протистояння на мовному ґрунті, стабільністю політичної ситуації в країні.
   Загалом російськомовні студенти виявляють досить прихильне ставлення до української мови та україномовного спілкування. Вони висловлюють готовність визнавати більш чи менш виразну перевагу української мови в офіційній і громадській сферах та розширення її вживання у сфері особистого спілкування. Проте відповідні процеси, на думку більшості з них, мають відбуватися шляхом поступової, “негаласливої” українізації, через пошуки компромісів, на основі високоякісного та професійного виконання україномовних текстів, з орієнтацією на загальний позитивний розвиток усього українського суспільства [1-4].
   Узагальнення отриманих показників і характеристик зумовило потребу дослідити процеси самовизначення студентської молоді у сфері вибору мови спілкування, що становить мету цієї статті.
   Як показують наші результати, у свідомості більшості респондентів такий вибір мало диференціюється як суто особиста проблема і здебільшого трактується в контексті широких соціальних взаємодій та ідеологічних позицій. Ця обставина спонукала висловити припущення про те, що багатьом (більшості?) студентам притаманна певна особистісна відстороненість як від самої проблеми, так і від усвідомлення своєї особистої причетності до її адекватного розв'язання.
   Із метою попереднього з'ясування особистісних чинників відповідних постав студентської молоді в травні 2009 р. було опитано 200 студентів різних київських вишів, серед яких чоловіки становили 45,6 %, жінки - 54,4 %, що загалом відповідає наявній статевій структурі київського студентства. Натомість мала місце виразна диспропорція в розподілі респондентів за напрямом навчання: представники гуманітарних спеціальностей склали 74,1 %, природничих і технічних - 25,9 %. (Утім, остання обставина на цьому етапі досліджень не є надто принциповою, оскільки наразі йдеться лише про розробку інструментарію для подальших опитувань за загальноукраїнською студентською вибіркою).
   Розроблений опитувальник складається з п'ятьох частин. Першу частину склали 44 твердження з методики діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера [6, с 288-297], другу - 20 тверджень із тесту сенсожиттєвих орієнтацій Д. О. Леонтьева [5] (було відібрано по одному індикатору з кожної пари висловлювань). На відміну від оригінальних методик, у нашому опитуванні респондентам пропонувалося оцінити кожне висловлювання за трибальною шкалою “згоден” (3 бали), “важко сказати” (2), “не згоден” (1 бал), що дало змогу обробляти отримані оцінки за методом факторного аналізу.Третя частина опитувапьника містить шкапу креативності - фрагмент опитувапьника на діагностику самоактуапізації особи А. В. Лазукіна в адаптації Н. Ф. Каліної [7, с 426-433]. Вибір одного з двох тверджень оцінювався на 2 бали, невибране висловлювання отримувало 1 бал.
   До четвертої частини ввійшли 17 ситуацій, щодо яких респондентам пропонувалося визначити свої мовні уподобання: якою мовою -російською чи українською - їм зручніше виконувати окремі розумові або комунікативні функції (складати іспит; читати подумки; виступати з текстом перед слухачами; спокійно розмовляти з іншою особою; дивитися американський фільм; робити поточні записи; читати вголос; виступати без папірця перед слухачами; спілкуватися з коханою дівчиною (хлопцем); думати, міркувати; слухати співрозмовника; писати листа; слухати виступ оратора; розмовляти вголос із самим собою; конспектувати лекцію; сперечатися з іншою особою; слухати радіо). У такому наборі відображено використання певної мови в офіційних та особистих ситуаціях, за активної або пасивної позиції самого суб'єкта, у формі зовнішнього або внутрішнього, усного або письмового мовлення. Передбачалося, що різний особистий контекст уживання мови може виявитися істотним із погляду диференціації ставлень респондентів. Для оцінки ситуацій пропонувалася 5-бальна шкала: від 1 бала, на який оцінювалося цілковите преферування російської мови, до 5 балів, що означало надання цілковитої переваги мові українській.
   У п'ятій і шостій частинах фіксувалися думки студентів про те, хто, на їхній погляд, найбільше зобов'язаний дбати про захист української мови в суспільстві (пропоновані варіанти відповідей: учителі української мови; письменники, мовознавці; громадські діячі, політики; інтелігенція; засоби масової інформації; органи державної влади; школа та інші заклади освіти; заклади культури; представники шоу-бізнесу; самі громадяни) і в їхньому найближчому оточенні (члени моєї сім'ї; друзі, знайомі; студенти-однокурсники; викладачі; я сам).
   У результаті факторного аналізу оцінок 17 ситуацій виділилися три значущі однополюсні фактори, що сукупно вичерпують 74 % загальної дисперсії.
   Перший фактор склали індикатори, які відображають ситуації особист'юно значущого вибору мови спілкування: думати, міркувати; розмовляти вголос із самим собою; спілкуватися з коханою дівчиною (хлопцем); сперечатися з іншою особою; спокійно розмовляти з іншою особою. У цьому переліку йдеться про таку собі “інтимну” сферу мовного функціонування особи, призначену для себе самого або для найближчого оточення.
   У цій сфері вибір російської мови приблизно удвічі перевищує вибір української. Наприклад, думати й міркувати по-російському воліють 56% респондентів, а по-українському - 26,5 %.
   До другого фактора ввійшли індикатори, у яких відображається ставлення до мови в офіційно-навчальних ситуаціях: складати іспит; конспектувати лекцію; виступати з текстом перед слухачами.
   У такому офіційному контексті київські студенти віддають перевагу україномовному спілкуванню: 49,5 % становлять ті, хто воліє українську мову, проти 24 % таких, що вибрали спілкування по-російському.
   У третьому факторі об'єдналися ситуації пасивного сприймання інформації: слухати радіо; слухати співрозмовника; дивитися американський фільм.
   У цьому відношенні у виборі респондентів виразно домінує двомовність: 59,5 % їх однаковою мірою готові слухати радіо українською і російською мовою, 14 % віддають перевагу українській мові, а 26 % - російській.
   Хоча в змісті запропонованих для оцінок студентами ситуацій передбачалося увиразнити вибір мови з огляду на особливості її функціонального використання (говоріння, слухання, писання, читання), на перший план у диференціації мовних уподобань респондентів вийшли ті самі параметри, що вже фіксувалися раніше: кореляційні зв'язки утворилися насамперед за ознаками вибору мови для особистого спілкування, офіційного спілкування, споживання інформації.
   Можна гадати, що для київських студентів вибір мови спілкування має щонайменше двоїсту систему мотивації. З одного боку, такий вибір сильніше визначається комунікативною доцільністю вживання певної мови, ніж ступенем володіння нею, а з другого - оцінка такої доцільності істотно визначається особистісно-ідентифікаційними преференціями суб'єкта.
   За результатами діагностики рівня суб'єктивного контролю було виділено групи респондентів із виразнішим тяжінням до інтернального або екстернального полюса контролю (в обох групах виявилося по 64 особи). Вибір мови спілкування представниками цих груп показав, що в усіх 17 ситуаціях екстернали виявляють дещо більшу прихильність до української мови, ніж інтернали. Проте зафіксовані відмінності середніх показників по групах лише у двох випадках досягають статистично вірогідного рівня значущості - коли йдеться про слухання співрозмовника або оратора (р<0,01): екстерналам властива більша готовність слухати іншу особу, що говорить по-українському, ніж інтерналам.
   За показниками тесту сенсожиттєвих орієнтацій виділилися групи респондентів із високим (67 осіб) та низьким (64 особи) рівнем осмисленостіжиття. Значущих відмінностей між представниками цих двох груп за преферуванням тої чи тої мови не зафіксовано.
   Різниця між креативними (63 особи) і некреативними (56 осіб) студентами за показником вибору мови спілкування також не досягає статистично достатнього рівня значущості.
   Таким чином, проведені порівняння показують, що вибір між українською і російською мовами спілкування мало залежить від розглянутих особистісних рис - інтернальності/екстернальності, ступеня осмисленості життя, рівня креативності. Єдиний виняток становить підвищена готовність екстернальних осіб слухати україномовних співрозмовників чи промовців, тим самим, очевидно, покладаючи на них відповідальність за використання української мови в процесі спілкування.
   Погляди студентів на проблему відповідальності за вибір певної мови аналізувалися також за визначенням ними суб'єктів, найбільше зобов'язаних дбати про українську мову загалом у нашому суспільстві та в найближчому оточенні самих респондентів.
   Отримані відповіді щодо загальносуспільного контексту розподілилися таким чином: самі громадяни - 51%; громадські діячі, політики - 39,5; учителі української мови - 35; школа та інші заклади освіти - 34; засоби масової інформації - 34; письменники, мовознавці - 26; органи державної влади - 21; заклади культури - 14; інтелігенція - 11,5; представники шоу-бізнесу - 6,5% (сума відсотків перевищує 100, оскільки респондентам пропонувалося вибирати від однієї до трьох можливих відповідей із наведеного переліку).
   Мабуть, найприкметнішим у цьому розподілі виявилося те, що найбільша відповідальність за мовну поведінку покладається на самих громадян.
   Аби з'ясувати психологічну структуру описаних поглядів респондентів, дані ними оцінки було переведено у двобальну шкалу і піддано процедурі факторного аналізу. Виділилися чотири значущі фактори, які сукупно охоплюють 56 % загальної дисперсії.
   У змісті першого фактора протиставилася відповідальність, що лежить, з одного боку, на самих громадянах, а з другого - на вчителях української мови, письменниках та мовознавцях. Тут домінує питання про суто громадянський або професійно зумовлений обов'язок берегти українську мову.
   Другий фактор відображає покладання відповідальності на школу та інші заклади освіти, з одного боку, і громадських діячів, політиків та інтелігенцію - із другого. Очевидно, ідеться про зіставлення інституційних і громадсько-колективних суб'єктів мовної політики.
   У третьому факторі на протилежних полюсах опинилися оцінки органів державної влади і засобів масової інформації та шоу-бізнесу. Можливо, у такому розподілі підкреслюється різниця між діяльністю згідно з установленими правилами (законами) або поточними інтересами.
   У четвертому факторі підкреслюється роль закладів культури, які значуще (хоча й не вельми істотно) протиставляються вчителям української мови, інтелігенції, самим громадянам. Такий контекст погано піддається логічному поясненню (не виключено, що в цьому випадку слід би було додатково з'ясувати, що розуміють студенти під закладами культури).
   Якщо знову звернутися до відмінностей, зумовлених особистісними особливостями респондентів, то статистично вірогідна різниця відсотків, поданих за ті чи ті індикатори, проявилася в таких випадках: екстернали частіше, ніж інтернали приписують відповідальність учителям української мови (р<0,05), ще більше це властиво тим респондентам, які мають низький показник за рівнем усвідомленості сенсу життя, порівняно з тими, у кого цей показник є високим (р<0,01). Натомість креативні особи схильні частіше за некреативних покладати відповідальність за захист української мови на самих громадян (р<0,05).
   Аналогічну процедуру було здійснено щодо оцінок агентів творення україномовного середовища в найближчому оточенні респондентів. Загальні оцінки по всій вибірці розподілилися в такий спосіб: я сам - 6 1%; викладачі - 43,5; члени моєї сім'ї - 33; друзі, знайомі - 24,5; студєнти-однокурсники - 11,5%.
   Виходить, що й у цьому контексті найвиразніше проявляється усвідомлення своєї власної відповідальності за надання спілкуванню україномовного характеру.
   У трьох факторах, які виділилися за оцінками перелічених ознак (сумарний вклад у дисперсію становить 77 %), диспозиція “я сам” отримала значуще факторне навантаження і послідовно протиставляється іншим індикаторам.
   У першому факторі ця ознака разом із друзями й знайомими опинилася на одному полюсі, тоді як на інший полюс потрапили викладачі. Очевидно, таке співвідношення відображає проблему протиставлення офіційної і неофіційної сфер спілкування в житті студентів.
   За другим фактором протилежним до наділення відповідальністю себе самого стало її приписування студентам-одногрупникам. Схоже, що такий стан справ відображає наявну суперечність між усвідомлюваною або висловлюваною особистою готовністю багатьох студентів говорити по-українському і поширеною в київському студентському середовищі традицією спілкуватися здебільшого по-російському.
   Третій фактор увиразнює протиставлення між особистою позицією студента і позицією членів його сім'ї. Очевидно, в окремих (але кількісно достатніх для виникнення статистично значущих закономірностей) проблема вибору мови спілкування стає чинником регуляції внутрішньосімейних стосунків.
   Відповідно до особистісних рис спостерігаються такі відмінності між представниками виділених груп респондентів: некреативні особи частіше за своїх креативних антиподів приписують відповідальність за україномовність своїм друзям і знайомим (р<0,05), а ті, хто сильніше усвідомлює сенс свого життя, виразніше беруть таку відповідальність на себе порівняно з тими, кому усвідомлення сенсу життя мало властиве (р<0,05).
   Отже, можемо зробити висновок, що в зумовленні вибору студентами мови спілкування домінують соціально-комунікативні мотиви, які визначають їхні уподобання щодо особистого спілкування, офіційного спілкування, споживання інформації. Водночас здійснення такого вибору істотно визначається й особистісно-ідентифікаційними преференціями суб'єкта.
   Не дістало обґрунтованого підтвердження припущення про те, що багатьом або й більшості студентів притаманна особистісна відстороненість від проблеми вибору української мови як мови спілкування. Принаймні на рівні свідомих оцінок відзначається високий рівень приписування студентами відповідальності за такий вибір як самим собі, так і громадянам загалом.
   Вибір мови спілкування мало залежить від інтернальності чи екстернальності, ступеня осмисленості життя, рівня креативності суб'єктів спілкування. Окремі виявлені в дослідженні залежності між відповідними особистісними рисами і складовими вибору мови спілкування потребують додаткового вивчення й уточнення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васютинский В. А. Язык общения в ценностных предпочтениях украинских студентов // Общение - 2006: На пути к энциклопедическому знанию: Матер, междунар. конф. 19-21 октября 2006. - М., 2006. - С. 159-164.
2. Васютинський В. О. Вплив мовних і регіональних чинників на соціальне самовизначення студентів // Наукові студії із соціальної та політичної психології: 36. статей. - 2007. - Вип. 17 (20). - С 247-252.
3. Васютинський В. О. Принципова одномовність як комунікативна характеристика особистості // Мова і культура. - Вип. 9. - Т. II. - К., 2007. -С. 16-19.
4. Васютинський В. О. Україномовне спілкування в контексті уявлень студентів про майбутнє // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: 36. наук, праць. -Вип. 447-448. - Педагогіка та психологія. - Чернівці: ЧНУ, 2009. - С 74-78.
5. Леонтьев Д. А. Тест смысложизненных ориентации (СЖО). -М.: Смысл, 1992.
6. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: БАХРАХ, 1998.
7. Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2002.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com