www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Самоактуалізація особистості як чинник розвитку духовності студентської молоді
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Самоактуалізація особистості як чинник розвитку духовності студентської молоді

М.Б. Боднар

САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ДУХОВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

   В статті розкриваються особливості духовного розвитку студентської молоді в процесі самоактуалізації. Подаються результати діагностики смислу життя, життєвих орієнтацій студентства, пропонуються елементи тренінгової програми щодо підвищення рівня особистісного зростання молоді.
   Ключові слова: духовність, самоактуалізація, студентська молодь.
   Постановка проблеми. На сьогодні феномен духовності як об'єкт наукового дослідження має неоднозначне трактування. Найбільш різнопланове його вивчення можемо простежувати у філософській літературі. Психологічний же аспект духовності розглядається, як слушно зауважує М. Боришевський, у контексті психології особистості: “...у відриві від особистості важко, а то і неможливо збагнути феномен духовності як реальність. Лише в особистісному контексті, у реальній канві активності особистості, її поведінки, діяльності духовне набирає реалістичних обрисів - як в теоретичному, так і в прикладному аспектах” [З, с 61]. Духовність як вершинне надбання особистості пов'язана з постійною потребою самовдосконалення, бажанням творити добро, виявляти альтруїстичні почуття. Актуально звучить ця проблема у вимірі особистісного зростання студентської молоді, її самореалізації та самоактуалізації. При цьому зазначимо, що рівень розробленості проблеми взаємозв'язку особливостей самоактуалізації студентської молоді та її духовної сфери є недостатнім. На основі сказаного постає питання: чи завжди самоактуалізована, творча особистість є носієм духовності? Чи є спільні ознаки поведінки та діяльності самоактуалізованої людини і людини високодуховної?
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема формування психічно здорової особистості знайшла відображення в гуманістичній психології, предметом вивчення якої є цілісна людина в її вищих виявах, розвиток самоактуалізації особистості, її цінності, смисли, любов, творчість, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я.
   У гуманістичній парадигмі проблеми духовності простежуються у поглядах С. Кьєркегора, Ж. Сартра, М. Гайдеггера, К. Ясперса та ін. Ці ідеї розкриваються крізь призму бачення наукових шкіл Р. Мея, Г. Олпорта, К. Роджерса, Е. Фромма. Зазначається, що існує взаємозалежність між красою, інтелектом, моральними якостями і психічним здоров'ям людини.
   Духовні засади синергічного суспільства (термін уведений Р. Бенедикт) закономірно корелюють із соціально-політичними процесами у цьому соціумі. Р. Бенедикт свого часу писала про культури аморальні та високоморальні [2]. Нею протиставлялись ненависть та агресія, з одного боку, та доброзичливість і любов - з іншого. В цьому контексті вона використовувала терміни “небезпечна” і “безпечна” культури. Введене нею в науковий обіг поняття “високосинергічне суспільство” близьке за змістовим наповненням до поняття “психічно здорове суспільство”, обґрунтоване пізніше теорією самоактуалізації.
   Поняття “самоактуалізована особистість” стосується не лише конкретної людини, але й того ідеалу, до якого вона прагне. Проте є велика прірва між детальним описом самоактуалізованих особистостей і описом ідеального, збалансованого взірця. Це образно пояснює А. Маслоу: “Жолудь є ціллю і кінцевим продуктом для дуба, яким він у кінці кінців стане” [5, с 145]. Вчений ставить питання: “Щож відбувається з самою сутністю людини, змушеною жити в нечесному світі, ...в розщепленому, дезінтегрованому світі, в мертвому, статичному світі, де править підлість і стереотипи, в світі обмеженості і дефіциту, в світі беззаконня і несправедливості, в безтиповому чи навмисно простому, надмірно абстрагованому світі, в напруженому світі, в світі, позбавленому гумору, в світі, де немає місця задумливому усамітненню в тихій гордості?” [5, с 153].Основним рушієм розвитку особистості, за К. Роджерсом, є прагнення до самоактуалізації, яку вчений розуміє як потребу людини реалізувати можливості, потенційно закладені в ній генетично. Найважливішим поняттям теорії К. Роджерса є “Я-концепція” або “Самість”, що передбачає співвіднесення себе реального та ідеального. Незважаючи на те, що наше “Я” постійно піддається змінам, ставлення до себе залишається стабільним. Мова йде про самість як гештальт, що складається із сприймання власної сутності, взаємовідносин із навколишнім та системи цінностей “Я”. За К. Роджерсом, існує два типи особистостей: “особистість, яка повноцінно функціонує”, і “непристосована особистість”. Перший тип має набагато більше шансів для успішної самоактуалізації. Вчений характеризує таку особистість як відкриту для переживань, котрій притаманний екзистенційний спосіб життя, організмічна довіра, емпірична свобода та креативність [6].
   Міркуючи про проблеми самоактуалізації, Г. Олпорт зазначав, що в ситуації вибору особистість приймає не лише позитивні цінності, але й регресивні, які допомагають їй вижити в світі. Першу групу вчений називає цінностями росту, другу - цінностями здорового регресу [8].
   Розробляючи теорію логотерапії, В. Франкл підкреслював роль прагнення особистості до пошуку смислу життя як вродженої мотивації, котра і є, на його думку, найбільшим рушійним джерелом розвитку особистості. Втрата смислу веде до екзистенційної фрустрації та до виникнення ноогенового неврозу. Вчений виділяє три групи цінностей: творчість, переживання, відносини, які випливають із шляхів пошуку смислу, наша творча робота (те, що даємо життю); переживання цінностей (те, що ми беремо від життя); ставлення до долі ( наша позиція до життя) [7]. В. Франкл переконував, що смисл життя не є суб'єктивним і що його необхідно шукати в навколишньому світі. При цьому особистість завжди повинна бути відповідальною за реалізацію смислу життя.
   Найважливішим мотивом психологічного розвитку особистості, вважає А. Адлер, є прагнення до успіху, досконалості, яке зумовлюється вродженим комплексом неповноцінності, та соціальний інтерес, що сприяє співпраці з іншими людьми. Особистість у такій ситуації прагне до компенсації та надкомпенсації справжніх й уявних недоліків [1].
   Яким же чином навколишнє суспільство впливає на особливості самоактуалізації та вияви духовності людини? І. Гундаров вияви втрати духовності у викривленому, “хворому” суспільстві дуже вдало назвав маркерами ущербної духовності [4]. Чи не тому при певному патологічному суспільстві виникає реальна і очевидна загроза самознищення людства? Перші симптоми такого самознищення -руйнація ціннісної системи, фундаментом якої є духовні та моральні абсолюти. Будь-яке високосинергічне суспільство підвищує шанс для саморозвитку, самовдосконалення людини, для підвищення рівня її духовності. Низькосинергічне ж суспільство такі шанси істотно знижує або взагалі їх унеможливлює.
   Низький рівень розвитку суспільства принижує людину. Життя в такому суспільстві є патогенним фактором для психічного здоров'я, для розкриття духовного багатства особистості. Важливим фактором закладання основ духовності людини є вибір для спілкування самоактуалізованих людей. Небезпечним для особистості є метапатологічний стан відсутності мети і смислу життя.
   Самоактуалізованими вважають такі особистості, які задовольнили свої базові потреби, скеровують життя вищими мотивами; їх можна назвати метамотивованими. Такі люди рідше піддаються тривогам, страхові, почуттю незахищеності, відсутності коренів; вони не відчувають себе чужими, непотрібними, їх не тривожить почуття власної неповноцінності, нікчемності, залежності. Самоактуалізовані люди повністю віддаються своїй справі, нерідко приносячи себе їй у жертву. У цьому випадку людина і її справа невіддільні. У самоактуалізованих людей “я хочу” співпадає з “я повинен”. Виникає гармонія необхідності і бажання. За переконанням окремих дослідників, людям, що досягли трансценденції, таке світосприймання органічно властиве і розуміється само собою.
   Метою цієї статті є з'ясування особливостей духовного розвитку студентської молоді в процесі самоактуалізації.
   Особистий внесок автора у розв'язання досліджуваної проблематики. У процесі дослідження нам вдалось підмітити тенденцію, що проблеми самоактуалізації особистості та її духовного зростання розглядаються переважно лише дотично або зовсім не перетинаються і мають різні вектори. Нами виявлено, що серед студентської молоді часто спостерігається явище “фрустрованого ідеалізму”. На перший погляд такі молоді люди відповідають усім критеріям самоактуалізованої особистості: досить добре реалізовують свої можливості, їхні базові потреби задоволені, немає жодних симптомів психічного нездоров'я тощо. Проте при більш детальному вивченні помічено очевидний надлом і тотальне заперечення всього.
   Самоактуалізовані молоді люди повинні точно знати, хто вони, куди йдуть, чого прагнуть, на що здатні. Йдеться про силу їхнього “Я”, про вміння автентично будувати своє життя, узгоджуючи його з власною природою. Сучасне студентство часто не вірить у високі цінності, не сприймає таких понять, як любов, добро, справедливість, не впевнене, що може змінити навколишній світ, удосконалити його. У такій ситуації часто обирається позиція деструктивного протесту. Для забезпечення можливості вибору молода людина повинна мати певну альтернативу, а сучасне суспільство переважно цю альтернативу обмежує, нав'язуючи їй вибір, інколи навіть на рівні підсвідомого.
   Умовою успішної самоактуалізації студентської молоді є вибудова системи вищих потреб і метапотреб, а також створення умов для їх реалізації. Проте в процесі дослідження нами виявлено систематичне незадоволення метапотреб як мотивів росту, відсутність структурованих цілей, пошуку смислу життя, що негативно впливає на процес самоактуалізації молодої людини.
   Для особистості, яка страждає від власної нікчемності, самоповага може стати важливим рушієм саморозвитку. Кожен наділений прагненням до удосконалення своєї самості, до самоактуалізації, але окремі страждають страхом власної величі, ухиляються від власного призначення, бояться повної реалізації своїх задатків (комплекс Йони). Нам видається, що це корелює із заниженою самооцінкою студентства, низьким рівнем їх життєвих домагань. Кожен із молодих людей міг би досягти значно більшого. Втікаючи інколи від себе самого, стримуючи не лише негативні, але й позитивні наміри, вони бояться бути такими, як у найдосконаліші моменти свого життя.
   У контексті окресленої мети дослідження проаналізуємо особливості самоаналізу студентами власного “Я” в плані вищих переживань, метацінностей, причин, які ведуть до депривації метапотреб. У ході дослідження студенти стимулювались до аналізу системи життєвих орієнтацій, їхнього впливу на життєвий вибір, визначення цілей життя як основи осмисленості майбутнього, рівня насичення сьогодення як джерела осмислення цінностей буття, ступеня задоволення самореалізацією в минулому. Респондентам пропонувалось описати актуалізацію смислу власного життя як розгортання процесу самопізнання, подискутувати з проблем власних пік-переживань, розробити ймовірні моделі самореалізації. Ми намагались розвинути прагнення студентства до особистісного зростання, викликати бажання проаналізувати проблеми рефлексії власної життєтворчості, спроектувати можливі шляхи самореалізації. Молоді люди, за нашими прогнозами, повинні були перейнятись проблемами пошуку смислу власного життя, рівня розвитку креативності, автентичності, відповідальності за своє майбутнє. Ми прагнули деталізувати, поглибити знання студентів про ноогенові неврози як наслідок конфлікту у системі цінностей, екзистенційний вакуум, залежність смислу життя від життєвої стратегії особистості.
   Із проведених вибіркових інтерв'ю з молодими людьми можна зробити висновок, що для них цілком несподіваною виявилась спроба самоаналізу власного духовного становлення, ціннісно-смислової сфери. Виявилось, що молодь доволі рідко аналізує власні життєві орієнтації, духовні аспекти свого особистісного зростання. Це підсилило нашу впевненість у доцільності та необхідності розгортання діагностичної роботи та тренінгової програми щодо організації самопізнання студентством своєї сутності.
   Нами було запропоновано респондентам виконати письмові творчі самоописи на тему “Смисл мого життя”. Відомо, що студентська молодь є сензитивною до проблем смислоутворення. Молоді люди ставлять перед собою питання: “Хто я?”, “Який я?”, “Яка моя місія у житті?”, “Для чого я живу?”, “Який основний смисл мого існування?” тощо. У результаті контент-аналізу письмових творчих робіт нам вдалось виокремити найпріоритетніші лінії ціннісно-смислової сфери респондентів. Проілюструємо сказане такими показниками: у респондентів вдалось простежити досить чіткі життєві смисли, пов'язані із бажанням робити добро (65%), пізнавати себе і світ (58%), розвивати свою державу (33%), реалізувати себе в професійному плані (82%), а також у вихованні дітей (85%).
   Наведемо окремі висловлювання студентів про сенс життя.
   Валерій К.: “Найголовнішим сенсом мого життя є те, що я живу, і в цьому я вбачаю щастя”. В унісон звучать думки Наталії Б.: “Потрібно жити і радіти кожній хвилині свого життя”. Ще лаконічніше вони сформульовані Галиною Г.: “Необхідно просто жити, щоб жити”. Особливо імпонує міркування Жанни Н., що “саме життя - це щастя”. Про екзистенційну цінність сьогодення так роздумує Лідія Д.: “Мені необхідно бути більш орієнтованою у теперішньому часі. Сенс свого життя я вбачаю у тому, щоб якомога раціональніше використовувати кожну мить сьогодення”. “Стараюсь знайти сенс життя у кожній хвилині свого існування” - такий підхід у Тетяни К.
   Зазначимо, що в процесі дослідження студенти помітили відчутні зміни у власному світобаченні. При цьому вони сприймали світ таким, яким він є насправді, а не таким, яким би їм хотілось його бачити. Змістом багатьох творчих есе було бажання творення добра, що свідчить про позитивний процес самоздійснення.
   Щоправда, незначний прошарок респондентів убачають сенс життя у швидкому збагаченні, блискучій кар'єрі за кордоном, розвагах та отриманні різнопланових насолод від життя. Окремі студенти взагалі потерпають від відсутності сенсу життя чи від розмитих його орієнтирів. Насторожують настрої такого змісту: “Я не маю чітко окресленого смислу життя, і це постійно мене пригнічує” (Тетяна К.). “Життя взагалі не має ніякого смислу” (Оксана К.). “Навіщо говорити про пошук смислу життя, коли він ніколи не зможе реалізуватись” (Юрій В.).
   Ми цілком свідомі того, що не всі ці благородні наміри студентів, їхні прагнення, плани, мрії, фантазії у майбутньому будуть реалізовані. Однак у нинішніх умовах духовного спустошення і втечі від себе, засилля агресії та виявів жорстокості, “проростання вірусу швидкого збагачення” серед студентської молоді вони однозначно заслуговують на схвалення. Ось окремі міркування студентів з цього приводу: “Я радію найменшій можливості творити добро. Саме таким шляхом я мрію прийти до досконалості” (Ольга М.). “Кожен день, прожитий без доброго вчинку, вважаю прожитим даремно” (Оксана К.). Альтруїстичні мотиви мають і реально окреслені орієнтири. Ольга Г. планує створити притулок для людей похилого віку, інші - організувати сімейний будинок для дітей-сиріт, дехто - перебудувати приміщення церкви, організувати притулок для бездомних тварин тощо.
   У контексті реалізації розробленої програми дослідження було виконання студентами творчих робіт “Найвищі переживання у моєму житті”, у процесі виконання яких студенти повинні були зрозуміти, що елементи самоактуалізації в їхньому житті реалізовувались як “пік-переживання” - вершина почуттів, які виникають у моменти великої любові, милування виключною красою, сприймання творів мистецтва. Як зазначав А.Маслоу, “пік-переживання - це узагальнення кращих моментів людського життя” [5,с.10].
   Не вдаючись до конкретизації окремих деталей, усе ж відзначимо, що молоді люди без особливих зусиль зуміли відшукати у своєму житті такі пікові переживання і детально їх описати. Найбільша кількість робіт стосувалась фрагментів життя, пов'язаних з досвідом першого кохання, що нагадує стан, близький до трансценденції. Це були конкретні і досить деталізовані описи миті насолоди від поцілунку, дотику руки коханої людини, палких обіймів після довгої розлуки, солодкого щему у душі в процесі п'янкого танцю. В останньому випадку додавався ще й неповторний вплив музики, яка в майбутньому асоціативно викликатиме до життя пережиту раніше мить найвищого блаженства. Зустрічаються у роботах описи миттєвостей хрещення дитини, коли молода людина в душі дає обітницю ростити і леліяти маля, якому вона віднині призначена Богом. Мить хвилювання, невідомого остраху та особливої радості, близької до екстазу, робить людину надзвичайно щасливою і в період народження дитини. Серед найкращих миттєвостей життя описується неземний трепет душі в процесі слухання церковного співу, милування величчю природи. Пізнання істини, радість від досягнутого, почуття нового також викликають у студентства найвищі переживання.
   Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, в умовах духовно-моральної руйнації окреслюється потреба створення високо синергічного суспільства, яке актуалізує в свою чергу необхідність формування самоактуалізованих особистостей, метамотивованих, із структурованими життєвими цілями, окресленими смислами та життєвими орієнтаціями. Проведене нами дослідження та розроблена тренінгова програма сприяли реалізації поставленого завдання. Виявлено виразну взаємозалежність між духовним розвитком особистості та особливостями її самоактуалізації. Підкреслено вагомі особистісні зміни у свідомості та самосвідомості студентської молоді в процесі оволодіння майбутнім фахом. Результати дослідження дали змогу отримати цінний різноплановий матеріал про конкретні індивідуальні особливості, що увиразнило подальші шляхи розвитку самоактуалізації, духовного розвитку, окресливши напрями наших розвідок в майбутньому. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у з'ясуванні ймовірного взаємозв'язку між механізмами самоактуалізації особистості та формуванням її духовності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адлер А. Лекции по аналитической психологии. - М.: Рефлбук, К.: Ваклер, 1996. - 282 с
2. Бенедикт Р. Психологические типы в культурах Юго-Запада США // Антология исследований культуры. - Т.1. Интерпретация культуры.-СПб.: Университетская книга, 1997.- С. 271-284.
3. Боришевський М.Й. Духовність в особистісних вимірах// Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка - К., 2008. - Том X. - Част. 4. - С. 61-68.
4. Гундаров И.А. Духовное неблагополучие как причина демографической катастрофы
5. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики: Пер. с англ. - СПб.: Евразия, 1999. - 432 с.
6. Роджерс К. Взгляд на психотерапию: Становление человека: Пер. с англ. - М.: Изд. “Прогресс”, “Универс”, 1994. - 480 с.
7. Франкл В.Э. Доктор и душа: Пер. с англ. - СПб.: Ювента, 1997. - 287 с.
8. Холл С, Линдсей Г. Теории личности. - М.: “КСП+”, 1997. -  720 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com