www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Ціннісні орієнтації як чинник духовного розвитку особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Ціннісні орієнтації як чинник духовного розвитку особистості

О. В. Шевченко

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ЯК ЧИННИК ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

   У статті подані результати дослідження ціннісних орієнтацій юнаків і дівчат з різним потенціалом духовного розвитку особистості. Виявлено, що змістові характеристики ціннісних орієнтацій молодих людей з різним рівнем духовного розвитку відрізняються значною мірою. Старшокласники з високим духовним потенціалом значно більшою мірою орієнтуються на духовні цінності (моральні, естетичні, альтруїстичні, когнітивні, комунікативні, релігійні, саморозвиток і самовдосконалення), тоді як у ціннісній сфері школярів з низьким рівнем духовного потенціалу домінують гедоністичні цінності.
   Ключові слова: духовність, духовний розвиток, ціннісні орієнтації, духовні цінності.
   Актуальність і постановка проблеми. Дослідження духовних засад усталеного суспільства, присвячене з'ясуванню ролі духовного чинника в історичному процесі, здійснене вітчизняним дослідником В.В. Горлинським [3], виявило існування закономірної кореляції між духовними і соціально-політичними процесами у суспільстві.
   З одного боку, суспільно-економічний уклад життя населення, рівень його матеріального благополуччя, загальнокультурний рівень значною мірою впливають на формування духовності та моральності людей, зумовлюють специфіку міжособистісних взаємин. Так, у кризові періоди життя суспільства людина починає корегувати життєві цілі і шукати нові, переосмислює відносини з навколишніми, здійснює переоцінку цінностей. При цьому змінам перш за все піддаються духовні і моральні цінності, які є основою духовності людини (змінюються уявлення про добро, справедливість, людську гідність, щастя, особисту і соціальну свободу), формуються нові моральні і духовні пріоритети.
   З іншого боку, втрата духовності, на думку російського дослідника І.А. Гундарова, спричинює такий стан суспільства, який автор характеризує як демографічну катастрофу. Негативні явища, що відбуваються в соціумі (зростання злочинності, алкоголізації населення, дитячої безпритульності й сирітства, кількості розлучень, смертності, суїцидів тощо) А.І. Гундаров називає маркерами ущербної духовності. На думку вченого, дія такого нематеріального чинника як втрата духовності у спричиненні подібного стану суспільства значно перевищує вплив економічного неблагополуччя [4]. Науковці переконані, що втрата людством універсальної ціннісної системи, яка спирається на вищі духовні й моральні абсолюти є однією з причин виникнення загрози самознищення суспільства [1]. Дослідники характеризують ситуацію, що склалася в сучасному суспільстві, як духовну кризу, що виражається у протиріччях ціннісних орієнтацій, падінні моральності, знеціненні духовних цінностей.
   Окреслена суперечність між важливістю ролі духовних цінностей, яку вони відіграють у безпеці суспільства, і реальним критичним станом духовності українського суспільства засвідчує наявність проблеми і соціальну потребу в її розв'язанні. Захист вищих духовних цінностей суспільства від руйнування стає питанням національної безпеки України [3].
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феномен духовності з давніх-давен викликав інтерес представників різних наук. Найбільшу увагу цьому феномену приділяли філософи та теологи. Аналіз же психологічної літератури з проблем духовності засвідчує вельми незадовільний стан розробленості даної галузі знання. На сьогодні ще не існує єдиної психологічної концепції духовності особистості. Кількість робіт, що розкривають психологічні аспекти духовності та духовних цінностей, є досить невеликою. Недостатньою мірою в сучасній психологічній науці досліджені також питання розвитку духовності особистості: не розкриті детермінанти й умови розвитку духовної сфери особистості, не висвітлені особливості динаміки цього процесу, не визначені індикатори духовного розвитку особистості.
   В роботах деяких психологів і філософів зустрічається погляд на дух як на принципово новий рівень буття цілісної людської істоти, що якісно відрізняється від психіки. Тим самим стверджується, що дух є не просто вищою формою психічного, він є надпсихічною категорією, яка має особливий онтологічний статус [6; 7]. У такому випадку можна казати лише про взаємозв'язки духовного та психічного життя, і закономірно виникає сумнів щодо можливості аналізу духовності в рамках методології психологічної науки.
   Інша точка зору, прихильники якої визначають духовну сферу як вищий рівень психічного, дозволяє говорити про духовність і її прояви як про вищі психічні функції. При такому розумінні духовності основна методологічна проблема її дослідження піддається розв'язанню. Будь-яка система наукової психології, навіть суто матеріалістична, вже включає духовний вимір. Духовним в будь-яких проявах людської психіки є те, що робить її суто людською, на відміну від сфери біологічного й інстинктивного, що також присутня в людині. Розуміючи духовність в такому ключі, осягнути духовну сутність людини можна, розглядаючи такі її психічні утворення, як абстрактне мислення, соціальні та моральні почуття, пошукові або творчі процеси, й особливо - ієрархію мотивів, спрямованість особистості, ціннісні орієнтації [7]. Отже, духовність, знаходячи своє виявлення в усіх особистісних проявах, у поведінці та діяльності людини, може виступати об'єктом і предметом наукового пізнання [8].
   Підкреслюючи важливість духовності в становленні, функціонуванні і розвитку особистості, дослідники Б.С. Братусь, В.П. Зинченко, Ф.Є. Василюк, В.І. Слободчиков та ін. розробляють основи духовної психології як особливої форми знання про становлення суб'єктності людини. Розкриваючи різні аспекти духовності, дослідники одностайно розглядають її як суто людську характеристику, що відрізняє людину від тваринного світу розвитком спрямованості та самосвідомості. Автори однієї з перших серйозних робіт, присвячених духовності, В.І. Слободчиков і Є.І. Ісаєв, визначають духовність як специфічно людську властивість психіки, “зв'язану з відкриттям самоцінного, очевидного і необхідного сенсу власного існування” [10]. Згідно з цією точкою зору, дух є вищим, якісно новим рівнем індивідуального психічного життя, досягнувши якого воно набуває особливих, тільки духовному рівню властивих якостей морального порядку.
   Як специфічно людську якість, що характеризує мотивацію і смисл поведінки особистості, трактують духовність А.В. Петровський і М.Г. Ярошевський: духовність є позицією ціннісної свідомості, характерну для всіх її форм - моральної, політичної, релігійної, естетичної, художньої, проте особливо суттєвою вона є у сфері моральних відносин [9].
   Саме духовність дає можливість людині усвідомити себе часткою єдиного цілого - людської спільноти, природи, Всесвіту. Виходячи з цього, Е.О. Помиткін визначає духовність як специфічно людську якість, що характеризується усвідомленням загальної єдності та зумовлює прагнення особистості до гармонії внутрішнього і зовнішнього світу, спрямовує її до утвердження і реалізації у власному житті ідеалів Краси, Добра й Істини [8]. Досліджуючи духовні характеристики особистості, Е.О.Помиткін зауважує, що духовність розподіляється в усіх підструктурах особистості (комунікативній, інтелектуальній сферах, спрямованості, характері, самосвідомості особистості, її духовному досвіді і психофізіологічних якостях), а її загальна сумарна характеристика може ідентифікуватися як духовний потенціал. Духовний потенціал особистості характеризує вищий ступінь самоорганізації людини, який позначається високим рівнем її свідомості й самосвідомості, спрямованістю на загальнолюдські духовні ідеали і цінності, а також розвиненими вольовими якостями [8].
   Більшість вітчизняних психологів тлумачать духовність як феномен, стрижнем якого є система цінностей людини (І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, З.С. Карпенко, О.В. Киричук, О.П. Колісник, Н.О. Кордунова, В.П. Москалець).
   Так, М.Й.Боришевський, розглядаючи духовність як одну з суттєвих характеристик особистості, визначає її як багатовимірну систему, складовими якої є утворення у структурі свідомості та самосвідомості особистості, в яких віддзеркалюються її найбільш актуальні морально-релевантні потреби, інтереси, погляди, ставлення до навколишньої дійсності, до інших людей, до себе самої, що стали суб'єктивно значущими регуляторами активності. Одиницею виміру духовності вчений вважає ціннісні орієнтації. У систему цінностей, в контексті яких функціонує духовність і які детермінують процес духовного становлення особистості, М.Й. Боришевський включає моральні, естетичні, інтелектуальні, екологічні, світоглядні, валеологічні, громадянські цінності [2].
   Духовні цінності є найвищими в ієрархічній ціннісній структурі. Вони виступають справжнім змістом життя, суб'єктивним надбанням особистості, віддзеркалюють ставлення особи до світу, окреслюють її життєтворчість, впливають на спосіб існування, спонукають і регулюють життєдіяльність особистості, є основою перетворення внутрішніх можливостей особистості в моральну поведінку та вчинки [12].
   Ціннісні орієнтації - це “елементи структури особистості, закріплені життєвим досвідом і переживаннями, які відокремлюють важливе, істотне для даної людини від несуттєвого” [11]. Пробудження в людині її духовної природи зумовлює переорієнтацію її з цінностей споживання на духовні цінності: актуальними для особи стають цінності гуманістичні (добро, благодійність), естетичні (краса, гармонія, досконалість у природі та людині), екологічні (збереження планети від екологічної катастрофи), цінності самопізнання (інтроспекція, самоусвідомлення), самовдосконалення (пошук шляхів і методів самопокращення, набуття нових позитивних особистісних якостей) і цінності самореалізації (розкриття потенціалу власної особистості в служінні ближнім, Батьківщині, людству, природі, Богу) [8]. Система цінностей як внутрішня основа ставлень індивіда до дійсності дає можливість розкрити механізми поведінки особистості, пояснити та спрогнозувати її. Власне система цінностей є основою формування життєвих цілей і планів та духовною базою, орієнтиром у виборі напряму життєдіяльності [5].
   В рамках проблематики, окресленої темою даної статті, важливо торкнутися ще одного поняття, нерозривно пов'язаного з феноменом духовності - поняття духовного розвитку особистості. Духовний розвиток є процесом розкриття когнітивно-інтелектуального, чуттєво-емоційного, вольового, креативного потенціалів, здійснення якісних і кількісних змін у ціннісних орієнтаціях особистості шляхом гармонії  психічної сфери, подолання відчуження від природи, соціуму, самої себе через усвідомлення їх всезагальної єдності [13].
   На думку Е.О. Помиткіна, духовний розвиток є процесом самоідентифікації особистості з власним “Я”, в ході якого людина підпорядковує свою біологічну та соціальну природу духовним ідеалам, цінностям і смислам, набуває духовного досвіду. У процесі духовного розвитку відбувається усвідомлення єдності Буття, життєвої місії та прийняття відповідальності за зміст свого життя і результати діяльності. Орієнтирами на шляху духовного сходження особистості є ідеали, цінності й смисли [8].
   Наукові праці засвідчують, що сензитивним періодом розвитку духовності особистості є юнацький вік. Розвиток духовності старшокласника, який розглядається в контексті загального розвитку особистості в юнацькому віці, є провідним чинником, що визначає подальше становлення особистості.
   Виходячи з зазначеного вище, об'єктом дослідження ми обрали розвиток духовності особистості в юнацькому віці.
   Предметом дослідження став зміст системи ціннісних орієнтацій як детермінант духовного розвитку особистості в юнацькому віці.
   Мета роботи полягає у вивченні особливостей ціннісної сфери юнаків і дівчат з різним рівнем духовного розвитку особистості.
   Методи дослідження: 1) Методика “Духовний потенціал особистості” (автор Е.О. Помиткін), призначена для виявлення найважливіших характеристик духовного розвитку: 1) духовного потенціалу особистості; 2) розподілу духовного потенціалу в структурі особистості; 3) орієнтації особистості на духовні цінності [8]; 2) Опитувальник “Життєві цілі” (автори Е. Дісі, Р. Райан, адаптація Н.В. Клюєвої, В.І. Чиркова), який дозволяє окреслити ієрархію цінностей особистості; 3) Методика діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості (автор С.С. Бубнова), спрямована на вивчення реалізації ціннісних орієнтацій особистості в реальних умовах життєдіяльності.
   У дослідженні взяли участь учні 10-11 -х класів середньої школи № 92 м. Києва (загальна кількість - 86 осіб).
   Аналіз результатів дослідження. За даними методики Е.О. Помиткіна “Духовний потенціал особистості” ми поділили вибірку на три групи за показником потенціалу духовного розвитку: 1 групу склали учні з низьким балом (12 %), у 2 групу увійшли школярі з середнім показником духовного розвитку (66 %), у 3 групу -старшокласники з високим потенціалом духовного розвиту (22 %). Показники рівня потенціалу духовного розвитку особистості, виявлені в 3-х зазначених групах, суттєво відрізняються між собою. Середні бали по групах відрізняються значною мірою: усереднений бал показника духовного потенціалу в 1 групі склав 9,38, у 2 групі - 17,89, і в 3 групі середній показник склав 28,33. Ці дані мають достовірні розбіжності - на високому рівні статистичної значущості (р?0,000) за критерієм Крускала-Уолліса.
   Методика крім виявлення духовного потенціалу особистості дозволяє визначити її орієнтацію на духовні цінності (гуманістичні, естетичні, екологічні, цінності пізнання та самопізнання, самовдосконалення, самореалізації) і рівень відповідальності як один з важливих критеріїв духовного розвитку особистості. Показники рівня орієнтації на духовні цінності учнів з різним духовним потенціалом представлений у таблиці 1. 5-7 балів свідчать про високий рівень орієнтації на певну цінність, 3-5 балів - середній рівень, 0-3 бали -низький рівень.

Таблиця 1, Діаграма 1

   Цінності: 1 - гуманістичні, 2 - естетичні, 3 - екологічні, 4 - пізнання та самопізнання, 5 - самовдосконалення, 6 - самореалізації, 7 -відповідальність.
   Таблиця і діаграма демонструють наявність суттєвих розбіжностей між групами за рівнем орієнтації на різні групи цінностей. Міра орієнтації учнів з високим потенцілом духовного розвитку на духовні цінності є значно вищою порівняно зі школярами, яким характерний середній духовний потенціал, і особливо порівняно зі старшокласниками з низьким потенціалом. Розбіжності між групами є достовірними за всіма виділеними Е.О. Помиткіним групами духовних цінностей на високому рівні статистичної значущості (див. табл. 1).
   За методикою “Діагностика структури ціннісних орієнтацій особистості” (С.С. Бубнової) ми побудували ієрархію ціннісних орієнтацій окремо по групах (див. табл. 2).

Таблиця 2

Цінності

Рангові значення

1 група

2 група

3 група

1. Приємне проведення часу, відпочинок

4,14

4,3

3,8

2. Високе матеріальне благополуччя

3,57

3,02

2,53

3. Пошук і насолода прекрасним

3,07

2,99

4,8

4. Допомога і милосердя до інших людей

3,21

4,24

5

5. Любов

3,86

3,83

3,93

6. Пізнання нового у світі, природі, людині

2,43

2,94

4,07

7. Високий соціальний статус і керування людьми

3,86

3,35

3,67

8. Визнання і повага до людей і вплив на оточуючих

4,07

4,91

4,8

9. Соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві

1,71

2,43

2,93

10. Спілкування

2,29

2,99

3,27

11. Здоров'я

3.29

3,66

4,07

Діаграма 2

   Цінності: 1 - Приємне проведення часу, відпочинок; 2 - Високе матеріальне благополуччя; 3 - Пошук і насолода прекрасним; 4 -Допомога і милосердя до інших людей; 5 -Любов; 6 - Пізнання нового у світі, природі, людині; 7 - Високий соціальний статус і керування людьми; 8 - Визнання і повага до людей і вплив на оточуючих; 9 -Соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві; 10 - Спілкування; 11 - Здоров 'я.
   Ми виявили значущі розбіжності (за критерієм Крускала-Уолліса) між групами за показниками важливості для учнів наступних ціннісних орієнтацій:
   1) Пошук і насолода прекрасним. Розбіжності між 1 і 2 групами, з одного боку, і 3 групою, з іншого, є значущими на рівні р<0,002. Так, естетичні цінності, що проявляються у бажанні сприймати й створювати прекрасне, в інтересі до проявів краси у творах мистецтва, природі та людській душі, схильності до пошуку краси у явищах світу і характерах людей тощо, є значно важливішими для досліджуваних 3 групи порівняно зі школярами, які склали 1 і 2 групи.
   2) Допомога і милосердя до інших людей. Виявлені розбіжності (достовірні на рівні значущості р<0,008) між трьома групами. Гуманістична ціннісна орієнтація, яка проявляється у доброті, людяності, бажанні приносити користь ближнім, країні, людству, світові, прагненні турбуватися про людей, альтруїзмі тощо, має найменшу важливість для учнів з низьким потенціалом духовного розвитку, середньою мірою виражена у школярів з середнім рівнем духовного розвитку, і найбільш важливою вона є для старшокласників, яким властивий високий потенціал духовного розвитку.
   3) Пізнання нового у світі, природі, людині. Розбіжності між показниками виразності даної ціннісної орієнтації виявлені між групами і є значущими на рівні р<0,017. Найменш важливим пізнання нового у світі, природі, людині є для школярів 1 групи, середньою мірою виражене в досліджуваних, які склали 2 групу, і найбільшою мірою є значущим для старшокласників 3 групи.
   4) Спілкування. Розбіжності між групами є статистично значущими на рівні р<0,05: для представників 1 групи спілкування є найменш важливою цінністю, середню вартість воно має для досліджуваних, які склали 2 групу, і найбільш значущою дана ціннісна орієнтація є для респондентів 3 групи.
   Отже, за результатами цієї методики юнаки й дівчата з високим потенціалом духовного розвитку значно більшою мірою орієнтуються на альтруїстичні, естетичні, когнітивні та комунікативні цінності порівняно з молодими людьми, яким властивий середній і, особливо, низький рівень духовного потенціалу.
   Заданими опитувальника “Життєві цілі” ми розподілили цінності у порядку зменшення їх важливості для учнів окремо по групах (від більш значущих до менш значущих) і побудували ієрархії життєвих цілей учнів - представників 3-х груп. Дані представлені у таблиці 3.

Таблиця З
Значущість життєвих цілей для школярів з різним потенціалом духовного розвитку

Життєві цілі

1 група

2 група

3 група

ранг

місце

ранг

місце

ранг

місце

1. Свобода, відкритість і демократія в суспільстві

10

12-13

8,33

9-10

10,07

14

2. Безпека і захищеність

7,75

8

7,71

7

8,57

10

3. Служіння людям

11,88

14

11,02

15

8,21

8-9

4. Влада і вплив

9,25

10

9,8

13

11,43

15

5. Популярність

10

12-13

8,49

11

9,71

11

6. Автономність

6

3-4

6,11

3

7,5

5

7. Матеріальний успіх

6,5

5

7,67

6

8,21

8-9

8. Багатство духовної культури

9,88

11

9,02

12

6,93

4

9. Особистісне зростання

6,63

6

7,4

5

5

2

10. Здоров'я

3,5

2

4,64

2

3,21

1

11. Прив'язаність і любов

2,75

1

4,36

1

5,36

3

12. Зовнішня привабливість

8,63

9

8,33

9-10

7,93

6

13. Чуттєві задоволення і насолоди

6

3-4

7,76

8

9,93

12-13

14. Міжособистісні контакти і спілкування

7,13

7

7,38

4

8

7

15. Багате духовно-релігійне життя

14,13

15

10,76

14

9,93

12-13

Діаграма 3

   Цінності: 1 - свобода, відкритість і демократія в суспільстві, 2 -безпека і захищеність, 3 - служіння людям, 4 - влада і вплив, 5 -популярність, 6 - автономність, 7 - матеріальний успіх, 8 - багатство духовної культури, 9 - особистісне зростання, 10 - здоров'я, 11 -прив'язаність і любов, 12 - привабливість, 13 - чуттєві задоволення і насолоди, 14 - міжособистісні контакти і спілкування. 15 - багате духовно-релігійне життя.
   Простежуються значущі розбіжності (за критерієм Крускала-Уоллиса) між рангами окремих життєвих цілей у респондентів досліджуваних груп, які віддзеркалюють різні рівні важливості для учнів наступних життєвих цілей:
   1. Служіння людям (прагнення працювати на благо суспільства, допомагати знедоленим, допомагати людям зробити своє життя щасливим) є значно важливішою життєвою ціллю для учнів з високим потенціалом духовного розвитку порівняно зі школярами з низьким і середнім потенціалом. Це підтверджується виявленими значущими розбіжностями (на рівні статистичної значущості р30,029) між показниками важливості цієї цілі для учнів 1 і 2 груп з одного боку, і досліджуваних 3 групи, з іншого.
   2. Схожа тенденція спостерігається відносно такої життєвої цілі як особистісне зростання. Постійне самовдосконалення, реалізація своїх здібностей і задатків, прагнення до згоди з самим собою є значно важливішим для учнів з високим потенціалом духовного розвитку, ніж для школярів з середнім і низьким рівнем духовного розвитку. Зазначені розбіжності між 3 групою, з одного боку, і 1 та 2 групами, з іншого, є значущим на рівні р<0,05. Зазначена життєва ціль у 1 групі посідає 6 місце, у 2 групі - 5 місце. На противагу їм старшокласники, що склали З групу, відвели їй 2 місце.
   3. Значні розбіжності між рангами (на рівні р?0,05) зафіксовані під час аналізу такої життєвої цілі як чуттєві задоволення і насолоди. Прагнення мати життя, наповнене задоволеннями і розвагами, набувати нового чуттєвого досвіду є значно важливішою ціллю для юнаків і дівчат з низьким потенціалом духовного розвитку порівняно зі школярами з високим потенціалом. Так, учні 1 групи чуттєвим задоволенням і насолодам відвели 3-4 за значущістю місце (разом з автономією), тоді як у 3 групі ця життєва мета посіла лише 12-13 місця (які вона ділить з духовно-релігійним життям).
   Сутність життєвої цілі під назвою “Багате духовно-релігійне життя” полягає в прагненні людини любити Бога, говорити і думати про цього, жити відповідно до його волі, брати участь у релігійних обрядах. Віра у вищу силу, в Бога, у безсмертя душі належить до системи ціннісних орієнтацій, які сприяють (за умови наявності зв'язку між вірою людини та її моральністю) духовному самовдосконаленню особистості, подоланню рис бездуховності (Боришевський М.Й.). За показниками рангу, що є індикатором міри важливості для особи даної цілі, близькими між собою є групи 2 і 3, які суттєво відрізняються від 1 групи (р<0,05). Хоча за місцем, яке посідає ця життєва ціль в уявленнях представників різних груп, значущих розбіжностей не спостерігається, однак за рангом відмінності між 2 і 3 групами, з одного боку, і 1 групою, з іншого, є значущими.
   За результатами вивчення змісту ціннісних орієнтацій юнаків і дівчат з різним рівнем духовного потенціалу можна зробити наступні висновки:
   Старшокласники з високим потенціалом духовного розвитку значно більшою мірою орієнтуються на естетичні, альтруїстичні, гуманістичні, когнітивні, екологічні та комунікативні цінності порівняно з молодими людьми, яким властивий середній і, особливо, низький рівень духовного потенціалу. Юнакам і дівчатам з високим потенціалом духовного розвитку також властивий значно більш високий рівень відповідальності, який є одним з важливих критеріїв духовного розвитку особистості. Особистісне зростання, постійне самовдосконалення, реалізація своїх здібностей і задатків є важливою духовною цінністю для учнів з високим потенціалом духовного розвитку, тоді як для школярів з середнім і низьким рівнем духовного розвитку ця цінність не є значущою. Домінуючою для учнів з високим потенціалом духовного розвитку також є орієнтація на багате духовно-релігійне життя порівняно зі школярами, яким властивий низький духовний потенціал. Навпаки, практично неважливою для учнів з високим духовним потенціалом є така цінність як чуттєві задоволення і насолоди. Прагнення мати життя, наповнене задоволеннями і розвагами, набувати нового чуттєвого досвіду, є значно важливішою життєвою ціллю для школярів з низьким потенціалом духовного розвитку.
   Таким чином, змістові характеристики ціннісних орієнтацій молодих людей з високим потенціалом духовного розвитку відрізняються від тих, що притаманні учням з середнім і низьким духовним потенціалом. Дослідження показало, що молоді люди з високим потенціалом духовного розвитку значно більшою мірою орієнтуються на духовні цінності, а саме: моральні, естетичні, альтруїстичні, когнітивні, комунікативні, релігійні, самовдосконалення і саморозвиток. Для школярів з низьким рівнем духовного потенціалу більш властива орієнтація на гедоністичні цінності.
   Отже, високодуховній особистості притаманна система духовних цінностей або ціннісних орієнтацій, що детермінують, мотивують поведінку людини і виявляються в усіх проявах її активності. Духовно розвинена особистість, усвідомлюючи вирішальне значення духовних цінностей, активно утверджує їх у повсякденному житті - у ставленні до себе та інших людей, виявляючи такі особистісні риси як доброта і справедливість, співчуття та доброзичливість, толерантність і щирість, повага до інших людей і готовність допомагати їм, почуття власної гідності та сумління, жага пізнання світу та самопізнання, прагнення до прекрасного та здатність насолоджуватися ним, прагнення до саморозвитку і самовдосконалення, віра у Бога і справедливість тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. ХХІ век: мир между прошлым и будущим. Культура как системообразующий фактор международной и национальной безопасности / Под науч. ред. О.П.Лановенко. - К., 2004. - 572 с.
2. Боришевський М.Й. Духовність - міра зрілості особистості // Педагогічна газета. - 2006. - № 1.
3. Горлинський В.В. Духовні координати безпеки суспільства
4. Гундаров И .А. Духовное неблагополучие как причина демографической катастрофы
5. Кізь О. Б. Ціннісні орієнтації депривованого юнацтва як духовний стрижень особистісної програми життєдіяльності // Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наук, праць Ін-ту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. С.Д.Максименка. Т.Х, 4.4. - К., 2008. - С.226-233.
6. Климишин О.І. Психологічні особливості розвитку духовності старшокласників у процесі навчання / Автореф. дис. ... канд. психол. наук. - Івано-Франківськ, 2004. - 20 с
7. Лихачев А. Духовно-нравственная жизнь в категориях психологии // Московский психотерапевтический журнал. - 2005. - № 3. - С. 20-50.
8. Помиткін Е.О. Психологія духовного розвитку особистості: Монографія. - К.: Наш час. - 2007. - 280 с.
9. Психология: Словарь. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.
10. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Основы психологической антропологии: Учеб. пособие для студ. пед. вузов. - Кн. 1. - М.: Школа-пресс, 1995. - 384 с.
11. Философский энциклопедический словарь. - М., 1983. - 840 с.
12. Шевченко Т.І. Розвиток освіти та особистості в різних педагогічних системах: Монографія. - Вінниця: Нова книга, 2002. - 430 с
13. Юзвак Ж.М. Духовний розвиток особистості: проблеми, гіпотези, теоретична модель // Духовність і художньо-естетична культура. - К., 1999. - Т. 14. - С 123-129.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com