www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Визначення провідної тенденції розвитку особистості засуджених з психічними вадами
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Визначення провідної тенденції розвитку особистості засуджених з психічними вадами

Т. Г. Харченко

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОВІДНОЇ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЗАСУДЖЕНИХ З ПСИХІЧНИМИ ВАДАМИ

   В статті розглядаються основи теорії провідних тенденцій особистості. Подаються дані по визначенню провідної тенденції особистості засуджених з вадами психічного розвитку. Наголошується на врахуванні пенітенціарним психологом в психокорекційній роботі індивідуальних особливостей таких засуджених.
   Ключові слова: засуджені з вадами психічного розвитку, провідна тенденція особистості, процес ресоціалізації.
   Занепад духовності у людей, що позбавлені волі, не потрібно доводити. Якщо людина веде неправослухняний спосіб життя, вважає за норму красти, грабувати, вбивати, то така особистість потребує допомоги у переосмисленні своєї життєвої позиції, тобто ресоціалізації. Процес ресоціалізації кожного засудженого відбувається при підтримці соціально-психологічної служби виправної установи. Наш науковий інтерес охоплює психологічний супровід засуджених з вадами психічного розвитку. Щоб допомогти такій особі стати на шлях виправлення практичний психолог, перш за все, працює з її особистістю.
   У нашому науковому дослідженні ми притримуємося концептуального підходу до поняття особистості, який називається теорія провідних тенденцій. На сьогодні провідними вченими в галузі пенітенціарії відмічається потреба у диференційному підході до людського фактору в рамках різних соціальних інститутів, а тим паче, в місцях позбавлення волі, особливо до засуджених з вадами психічного розвитку [3]. Теорія провідних тенденцій надасть можливість пенітенціарному психологу розставити по місцям ті структурні компоненти, з яких складається цілісний портрет людської індивідуальності, що в свою чергу допоможе правильно побудувати процес ресоціалізації.
   Традиційне розуміння особистості як результату відображення соціальних аспектів існування людини, як інтеріорізованих в процесі діяльності соціальних цінностей позбавляє особистість індивідуального стилю, прирівнює її до соціально-бажаної моделі, знеособлює індивідуальність. Р. МакМаллан вважає, що лише теоретично ми можемо розмежувати конституціональні особливості людини, її темперамент і характер від соціально прищеплених установок[2]. Важко сказати, коли вперше ми можемо говорити про прояв деяких стійких особистісних властивостей і повністю сформованою особистістю. Більш коректнішим є цілісний підхід до розуміння особистості як конструкта, який включає в себе біологічну базу як основу, на якій розвиваються більш вищі рівні людської психіки. Із широкого спектру вражень про навколишній світ кожна людина властивим тільки їй індивідуальним способом сприйняття обирає і засвоює певну інформацію, акцентуючи свою увагу на одних явищах і нехтуючи іншими.
   Згідно теорії провідних тенденцій, яку розробила Л.М. Собчик, ця індивідуальна вибірковість по відношенню до явищ оточуючого світу і свій власний стиль засвоєння отриманої інформації створюють базу для формування різних, неповторних особистостей за однакових умов середовища[5]. В основі такого індивідуально окресленого стилю сприйняття, переробки і відтворення інформації про світ, що пізнається, трансформуючисьу думки, переживання і вчинки людини, знаходиться та провідна тенденція, або ті дві-три провідні тенденції, які пронизують всі рівні особистості, якими є соціальна спрямованість та ієрархія цінностей людини.
   Провідна індивідуально-особистісна тенденція присутня не тільки на всіх рівнях особистості, а й на всіх її етапах формування - від індивідуально-типологічної преддиспозиції та рис характеру до сформованої особистості. Вона визначає і тісно пов'язаний з конституцією людини темперамент, та індивідуальні особливості мотиваційних, пізнавальних, емоційних і комунікативних аспектів людської психіки, і основний напрям соціальної активності, що проявляється потягом індивіда до одних сфер спілкування і цінностей та інтуїтивним відторгненням від інших. Словом, це - прохідна стійка особистісна характеристика, яка проявляється на всіх етапах розвитку особистості та на всіх рівнях самосвідомості.
   Л.М. Собчик наголошує, якщо соціально-прищеплені нормативи складають зовнішні атрибути поведінки, то саме провідні тенденції містяться в основі непередбачуваних форм реагування в стані стресу; і якщо їх своєчасно виявити, то провідні тенденції підказують як місце “прориву” неадекватних реакцій, так і варіанти можливого посилення контролю даної конкретної особистості та оволодіння ситуацією під впливом психологічної корекції [5]. Тому виявлення провідних тенденцій у особистості засуджених з вадами психічного розвитку надасть можливість психологу попередити небажані психічні стани та провести психокорекційну роботу направлену на заміну ціннісних орієнтацій і направленості особистості.
   С. Гледінг говорить, що кожна людина володіє певним діапазоном коливання (мінливості) особистісних властивостей, тобто є межі, в рамках яких різні характеристики можуть змінювати свою інтенсивність [1]. Саме за рахунок цих коливань можлива певна амортизація, яка пом'якшує труднощі пристосування людини до умов життя, що змінюються. Нормою слід вважати не нульовий ступінь прояву тих або інших типологічних проявів, а помірний прояв всіх тенденцій, але при цьому кожна з них врівноважується антитенденцією, тобто полярною якістю. Таким чином, здійснюється баланс, нормальна рівновага.
   Зміни в цій рівновазі проявляються загостреними типологічними рисами. Л.М. Собчик надає приклад: підвищена тривожність як конституціонально обумовлена властивість приводить до формування підвищеного рівня тривожності як індивідуально-особистісної риси та легко переростає в стан тривоги в рамках невротичної реакції. Правильно підібрана психокорекція може сприяти посиленню контроля над тривожністю, успішному оволодінню ситуацією. Навпаки, неадекватні методи впливу можуть посилити тривожність, а при неврахованих інших тенденціях, таких як лабільність, сензитивність, інтровертованість та інші, недиференційоване застосування тої або іншої психокорекції приведе до ще більшої дезадаптації [5]. Те ж можна сказати і про інші тенденції; залежно від того, одна або декілька тенденцій в структурі особистості є найбільш вираженими, або однозначний чи багатозначний, мозаїчний особистісний патерн або акцентований характер. Якщо по вертикалі тенденція пронизує різні аспекти особистості - базові властивості, риси характеру або особливості актуального стану, то по горизонталі тенденція включає в себе той індивідуальний стиль, який проявляється в основних підструктурах особистості: мотиваційна сфера, емоційні особливості, когнітивний стиль і комунікативні властивості.
   Типологія індивідуальності базується на восьми тенденціях: екстраверсія, інтроверсія, агресивність, тривожність, спонтанність, ригідність, сензитивність, емотивність - чотири основних і чотири проміжних; результат поєднання двох тенденцій, що знаходяться поряд, реалізується у вигляді восьми варіантів соціальної поведінки. Знаючи типологічну належність конкретної людини, ми можемо своєчасно вжити профілактичні заходи та індивідуалізувати шляхи корекції наростаючої емоційної напруженості засудженого з аномаліями психіки, тобто використовувати диференційований підхід, що враховує індивідуальні особливості кожної людини.
   Для визначення провідної тенденції, індивідуально-типологічних властивостей засуджених з вадами психічного розвитку ми застосували індивідуально-типологічний опитувальник розроблений Л.М. Собчик [5]. Це достатньо лаконічний і простий за змістом опитувальник, який обробляється за допомогою спеціального “ключа-шаблона”, після чого виявляються кількісні оцінки ступеня вираженості кожної індивідуально-типологічної властивості та їх поєднань. Графічне зображення співвідношень цих властивостей дозволяє також зрозуміти ступінь компенсованості тенденцій, що вийшли за межу норми, трансформувалися в дезадаптивні прояви. Опитувальник відрізняється від більшості інших малою кількістю (всього 91) і простотою включених в нього тверджень, які не викликають настороженості з боку випробовуваних, а також наявністю шкал достовірності, які дозволяють судити про надійність отриманих результатів. Всі ці характеристики методики дозволяють передбачити її успішне застосування на засуджених з вадами психічного розвитку, для тестування яких потрібен достатньо простий, але в той же час надійний стимульний матеріал.
   Опитувальником було охоплено 52 засуджених олігофрена в стадії дебільності Сумської виправної колонії № 116 та Шосткинської виправної колонії № 66. Ця методика дозволила нам виокремити серед таких засуджених три основні групи. До першої групи входять гармонійні особистості, їх 15 чоловік, до другої - засуджені з акцентованими рисами, складають найбільшу кількість 27 осіб, і третя група - це дезадаптивні особистості 10 чоловік. Така градація простежується по всім шкалам (їх вісім). Виявлено, що по шкалам інтроверсія і ригідність простежуються найвищі показники акцентуації.
   Таким чином, це відповідає типології індивідуально-особистісних властивостей на базі провідних тенденцій дуалістичної самопоглибленості та упертості з інтроверсією [5]. За рівнем адаптації всі засуджені олігофрени діляться натри групи: нормативні, акцентовані, дезадаптивні.
   Засуджені, що входять до нормативної групи здатні до психосоціальної адаптації та психічного комфорту в соціальній дійсності. Акцентовані особистості характеризуються особливою виразністю і загостреністю, непропорційністю деяких рис характеру всьому складу особистості, що приводить їх до визначеної дисгармонії. Акцентуація не перешкоджає адаптації особистості в середовищі, вона звужує межі цієї адаптації, чим визначає ситуаційну вразливість людини, збільшує ризик виникнення психогенних розладів. Дезадаптовані ж особи мають інтелектуальні та емоційно-вольові порушення, що утруднюють адаптацію в суспільстві, ці засуджені нездатні адекватно реагувати і мають порушення міжособистісного спілкування. Співвідношення нормативних, акцентованих і дезадаптивних за індивідуальними особливостями олігофренів подано в діаграмі № 1.

Діаграма 1

   Більшість засуджених з вадами психічного розвитку мають невисокі бали, тобто норма, по таким якостям, як спонтанність і сензитивність. Спонтанність - це розкуте самоствердження, наступ, прагнення до лідерства, що поєднує в собі екстравертованість і агресивність, формує гіпертимний стиль поведінки з найбільш чітко вираженими типологічними властивостями, тобто “сильний” тип. Сензитивність ? сплав інтровертованості та тривожності, формує атрибутику типологічно гіпотимної конституціональної структури, тобто “слабкий” тип. Це співпадає з даними, про які говорить В.М. Синьов, що розумово відсталі особистості характеризуються недостатньою активністю, нездатністю до організації, недостатністю інтуїції та прогнозуванням результатів [4].
   Сама найбільша кількість опитаних виявляє високі бали, тобто акцентуації та дезадаптації, по інтроверсії та агресивності, наступними за виразністю і приблизно однаковими за абсолютним значенням йдуть шкали: тривожність, лабільність і ригідність.
   Інтроверсія - схильність до втечі у світ ідеалів, сором'язливість, замкненість. Полярними властивостями ригідності є емотивність, а інтроверсії - екстраверсія, за ними виявляються такі високі бали у більшості досліджуваних. Тому підвищення показників за властивостями, полярним за значенням, формують конфліктну направленість. Інтровертовані особистості схильні відмовлятися від реалізації своїх намірів, готові до самозвинувачення. В стресових ситуаціях найбільш різкою формою реагування може бути суїцид або аутоагресивні форми поведінки. Агресивність означає підвищену конфліктність і нездатність до компромісних рішень, егоцентризм, схильність до агресивного самоствердження всупереч інтересам оточуючих, до агресивних вчинків. Тривожність, навпаки, формує атрибутику типологічно слабкої гіпотимної конституційної структури. Ригідність характеризується поєднанням суб'єктивізма інтроверта з інертністю установок і наполегливістю особистості, схильністю до педантизму та настороженої підозрілості. Лабільність відрізняється вираженою мінливістю настрою, мотиваційною нестійкістю, підвищеною емотивністю, рисами демонстративності. Екстравертно-активні лабільні люди прагнуть до незалежності та лідерства, проявляють високу конфліктність та агресивність. Таким чином, серед засуджених олігофренів ми бачимо декілька типологій, які умовно можна розділити на “сильний” (гіпертимний) тип і “слабкий” (гіпотимний) тип.
   До сильного типу слід віднести досліджуваних, що мають високі показники за шкалою агресивності, яка відображає самовпевненість, невміння дотримуватись субординації, орієнтацію на свої потреби, без врахування потреб оточуючих людей до обставин, що склалися.
   У поєднанні з високими балами за шкалою лабільність особистість стає особливо комунікативною, але ця її властивість має виключно демонстративний характер, людина постійно шукає визнання і уваги у референтної групи, йде на конфлікти. При цьому у засуджених олігофренів був виявлений взаємозв'язок між цими двома характеристиками - емотивність і агресивність, що свідчить про специфічний для розумово відсталих засуджених спосіб дезадаптації.
   Якщо високі бали за шкалою агресивність поєднуються з підвищеною ригідністю, то таких засуджених можна характеризувати як особистостей конфліктних, злісних, вони важко піддаються корекції в наслідок негнучкості мислення і ригідності афекту, неконформні в сенсі відторгнення загальноприйнятих канонів поведінки, що легко приводе до антисоціальних форм поведінки. Інтровертованість у поєднанні з тривожністю формує слабкий тип особистості. Особистість в цілому характеризується соціальною пасивністю, схильністю до мрій і фантазій, відриву від реальності. Цей стиль взаємодії з соціумом є залежним, бо такі люди мають виражену потребу в постійній прихильності до когось, відчувають необхідність захисту від оточуючих.
   Ці тенденції створюють підґрунтя для поведінки, що направлена на уникнення конфлікту, з одного боку, і бажанням своєю поведінкою догодити значущій фігурі, з іншого. Така типологічна ведуча тенденція не є специфічною, у розумово відсталих засуджених вона має значення в зв'язку з їхньою підвищеною навіюваністю та низьким інтелектом.
   Багато засуджених олігофренів мають акцентуації за шкалами ригідність та інтроверсія. Такі особистості характеризуються як індивідуалістичні педанти, які не реагують на суб'єктивно негативні стимули відразу, а накопичують негативні емоції, що потім може приводити до афективних спалахів навіть з незначних приводів, до виражених конфліктів з оточенням, невмінню зрозуміти точку зору іншої людини, знайти компромісне рішення. Мислення таких засуджених відрізняється застиглістю, негнучкістю, що перешкоджає легкому спілкуванню, відсутня здатність пробачати дрібні образи. В умовах зниженого інтелекту накопичення афекту може призвести до стану постійної злості та прагненню помститися. Ригідні інтровертовані особистості відрізняються важко коригуємим суб'єктивізмом, некритичним відстоюванням своєї думки, замкненістю і відчуженням, недостатньою емпатійністю. Можливо, що поряд з інтелектуальною недостатністю акцентуація за шкалою інтроверсія може визначати нездатність досліджуваного реально прораховувати ситуацію і прогнозувати результат.
   Серед засуджених з вадами психічного розвитку є дезадаптивні особистості. Дуже важливо проаналізувати, які ж індивідуально-типологічні особливості дезадаптантів. Найбільша кількість балів цієї категорії засуджених олігофренів отримана за шкалами лабільність і екстраверсія.
   Такі особистості в ситуації поведінкової дезадаптації будуть характеризуватись виключною спонтанністю, невпорядкованістю поведінки з виразною недостатністю в самоконтролі, саморегуляції, особливо, емоційній, тим паче без можливості контролювати свою поведінку на інтелектуальному рівні. Цей спосіб дезадаптації притаманний тільки олігофренам асоціальної направленості.
   Отже, обстежені розумово відсталі засуджені мають підвищену агресивність, виражену інтровертованість та тривожність. Більшість з них акцентовані особистості. Всіх досліджених олігофренів можна розділити на дві підгрупи, що відповідають слабкому (гіпотимному) і сильному (гіпертивному) особистісному типу. Кожна підгрупа неоднорідна і включає в себе різні ведучі тенденції.
   Виявилися специфічні ведучі типологічні тенденції у розумово відсталих засуджених, що сприяють асоціальній дезадаптації: 1) тип, який поєднує в собі агресивні та лабільні риси (гіпертимний тип); 2) тип, який поєднує в собі одночасно інтровертованість і тривожність (слабкий, залежний тип); 3) змішаний тип, який поєднує в собі інтровертованість і ригідність. Такі особистості потребують індивідуального, диференційованого підходу при здійсненні психокорекційної робти.
   Людська індивідуальність - найцікавіша з усього що існує в світі та найскладніша. Не існує двох однакових людей. Індивідуальність ? це те що відрізняє одну людину від іншої. Тож, при удосконаленні психологічного супроводу засуджених з вадами психічного розвитку психолог повинен правильно і своєчасно розпізнати індивідуальні здібності та нахили, характер і ціннісні ієрархії кожної людини, враховувати їх при складанні індивідуальної програми ресоціалізації, навчити особистість розуміти інших людей, вміло спілкуватися, а найголовніше, повірити в себе і свої внутрішні сили.

ЛІТЕРАТУРА

1. Глэддинг С. Психологическое консультирование. - СПб., 2002. - 736 с.
2. МакМаллан Р. Практикум по когнитивной терапии. - СПб., 2001. - 560 с.
3. Робоча книга пенітенціарного психолога. - К., 2000. - 224 с.
4. Синьов В.М., Матвеева М.П., Рохліна О.П. Психологія розумово відсталої дитини: Підручник. - К.: Знання, 2008. - 359 с.
5. Собчик Л.Н. Психология индивидуальности. Теория и практика психодиагностики. - СПб.: Речь, 2005. - 624 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com