www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні аспекти професійної комунікативної компетентності майбутнього провізора
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні аспекти професійної комунікативної компетентності майбутнього провізора

В.О. Тюріна,
Л.В. Пляка

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРОВІЗОРА

   У статті розкриваються питання, пов“язані з діагностикою і розвитком комунікативних якостей фахівця фармацевтичної галузі, що складають основу професійно-важливих якостей провізора.
   Ключові слова: особистість, комунікативна компетентність.
   Актуальність проблеми. З позицій постійно зростаючих вимог до фахівців фармацевтичної галузі, сучасний провізор повинен знати фармацевтичні препарати і засоби їх застосування, вміти налагоджувати комунікативні зв'язки з клієнтами, лікарями, колегами, представниками фармацевтичних підприємств тощо. Сучасний фахівець фармацевтичної галузі повинен бути комунікабельним, толерантним, вміти конструктивно спілкуватись та вирішувати конфлікти.
   Для людей, професія яких належить до типу “людина-людина”, необхідні певні особистісні якості і комунікативні вміння, що допоможуть їм на відповідному рівні будувати професійні взаємовідносини, якісно виконувати функціональні обов'язки.
   Аналіз останніх досліджень. Проблема розвитку професійної комунікативної компетентності сьогодні є актуальною і викликає певне зацікавлення з боку науковців. її ефективність зумовлюється рівнем розвитку психологічних властивостей пізнавальної та емоційно-вольової сфер особистості.
   Розвиток професійної комунікативної компетентності майбутніх провізорів ми розглядаємо як діагностику і розвиток індивідуальних комунікативних якостей особистості майбутнього фахівця, що складають основу професійно-важливих якостей провізора. Це є складним та динамічним процесом, під час якого психологічні якості поступово професіоналізуються, утворюючи самостійну підструктуру.
   Сучасна вітчизняна психологія має в своєму арсеналі значну кількість праць, присвячених різним аспектам особистісного розвитку студентів у взаємозв'язку з їхньою професіоналізацією. В контексті специфіки студентського віку, як важливої стадії розвитку особистості та визначення ролі й місця здібностей, інтересів, мотивів, індивідуально-особистісних рис у формуванні професійно важливих якостей, займалися Б. Ананьев, Г. Балл, А. Бодальов, Г. Данченко, О. Жирун, Н. Завіниченко, О. Касаткіна, Б. Ломов, С. Максименко, В. Рибалко та інші.
   У той же час цілий ряд аспектів проблеми залишається недостатньо вивченим, а саме розвиток професійної комунікативної компетентності у майбутніх провізорів.
   Мета нашої статті - з'ясувати особливості індивідуальних комунікативних якостей майбутніх провізорів із перспективною проекцією на професійну діяльність у майбутньому.
   Виклад основного матеріалу. Становлення фахівця - це в першу чергу формування і розвиток його особистості, певних професійно значущих особистісних якостей. Особистісний розвиток людини здійснюється протягом усього життя, тому проблема особистості завжди розглядалась у психології як центральна й найважливіша.
   С. Максименко відзначає, що особистість - це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями [4, 51]. Формування і розвиток особистості відбувається в процесі суспільних відносин, в які особистість включається на певному етапі свого життя і діяльності. Глибина і багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленнями про себе. Саме ці соціальні відносини з об'єктами взаємодії дають можливість кожному індивіду усвідомити свої погляди, спрямувати пізнання, формувати власне відношення і розуміння до певних понять і явищ.
   Зі вступом до вищого навчального закладу змінюється соціальна роль особистості. Студент починає самостійно організовувати своє життя, контролювати свої дії і вчинки, що вимагає від нього самосвідомості, самоуправління. В цей час активно формується професійна самосвідомість, яка допомагає молодому спеціалісту отримати ефективну освіту, стати конкурентоспроможною особистістю в умовах освітнього ринку. Головними напрямами життєдіяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання й самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне та фізичне самовдосконалення. Особистість студента розвивається і змінюється впродовж навчання у вищому навчальному закладі та набуває тих професійно-значущих якостей, до яких певна професійна діяльність висуває підвищені вимоги.
   У студентів спостерігається, з одного боку, перетворення мотивації, всієї системи ціннісних орієнтацій, з іншого - інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією [1, 8]. Питання особистісного розвитку студента і формування його готовності до майбутньої професійної діяльності - ключові в теорії та практиці вдосконалення роботи сучасного вищого навчального закладу. При цьому однією з провідних проблем є побудова такої системи навчально-освітнього процесу, яка б оптимально враховувала особливості й закономірності не лише особистісного розвитку студента, а й його професійного становлення як спеціаліста [2, 51].
   У студентському віці завершується становлення позитивної “Я-концепції” як ядра особистості студента, відбувається усвідомлення майбутнім фахівцем свого внутрішнього світу, індивідуальних якостей, що сприяє прагненню до розвитку, досконалості, розширення власних можливостей. Самооцінка впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її стосунки з іншими людьми. Лише студенти з позитивною “Я-концепцією” можуть адекватно оцінити рівень сформованості особистісних комунікативних якостей як складових професійної компетентності. У студентів з негативною “Я-концепцією” спостерігається пасивність самопізнання, вони не виявляють зацікавлення до професійного аспекту навчання, самоствердження й самореалізації у професійній діяльності.
   Саморозвиток - це не тільки свідомий процес формування професійної майстерності, самоосвіти та самовдосконалення, але й мотивований, цілеспрямований вільний вибір і прагнення досягти бажаного рівня професійної компетентності [3]. Однією з характеристик саморозвитку є здатність до самопізнання, особливості та закономірності якого не можна зрозуміти без аналізу внутрішнього світу людини. Сучасна психологічна наука допомагає здійснити діагностику показників розвитку студентів та виміряти індивідуально-психологічні характеристики особистості.
   У процесі професійної підготовки майбутніх провізорів слід звертати належну увагу на розвиток внутрішніх факторів студентів (мотивації), на які активно впливає родина та зовнішнє середовище. Мотиваційний компонент готовності студентів до професійної комунікативної діяльності стимулює їх до набуття професійних знань, необхідних для здійснення цієї діяльності. Лише за умови наявності позитивної мотивації в процесі навчальної діяльності, можна досягти результатів у професійному розвитку особистості, набутті ним певних професійних знань, вмінь і навичок.
   З метою виявлення розуміння студентами значення комунікативної компетентності у майбутній професійній діяльності на запитання “Що, на ваш погляд, являє собою професійна комунікативна компетентність провізора?” студенти відповіли, що це вміння спілкуватися, наявність певних комунікативних якостей у майбутнього провізора, теоретичні знання з психології спілкування та практичні комунікативні вміння і навички.
   На запитання: “Ваше ставлення до значущості професійної комунікативної компетентності” студенти відзначили, що розуміють важливість професійної комунікативної компетентності для фахівців фармацевтичної галузі, професійна діяльність яких спрямована на спілкування з відвідувачами аптек, колегами, лікарями, представниками фармацевтичних підприємств тощо.
   Аналіз відповідей студентів дає підстави свідчити, що мотивами розвитку професійної комунікативної компетентності студенти вважають потребу у саморозвитку, пізнанні нового матеріалу (психологічні особливості спілкування), бажанні навчитись безконфліктно спілкуватись. 89 % студентів НФаУ І курсу факультету “Фармація” розуміють необхідність підвищення рівня своєї професійної комунікативної компетентності і вважають за необхідне розвивати й удосконалювати свої комунікативні знання, вміння та навички. 11 % респондентів, що приймали участь у науковому експерименті, вважають свої комунікативні якості достатньо високими.
   З метою діагностики комунікативних та організаторських здібностей, здатності майбутнього провізора ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми в системі міжособистісних відносин ми використовували методику КОС. В експерименті брали участь студенти 1 курсу денної форми навчання: 168 студентів Національного фармацевтичного університету (м. Харків).
   У 42 % опитаних низький та нижче середнього рівень комунікативних здібностей. Ця категорія майбутніх провізорів віддає перевагу обмеженому колу спілкування, відчуває труднощі під час встановлення нових контактів з клієнтами в аптеці та колегами, їм складно вступати у контакти з новими людьми, налагоджувати якісні комунікативні зв'язки з представниками фармацевтичних фірм та відвідувачами аптечних закладів.
   У 25 % респондентів має середній рівень комунікативних здібностей. Вони комунікабельні, можуть легко налагоджувати комунікативні відносини з об'єктами професійного спілкування.
   У 33 % респондентів встановлено високий та дуже високий рівень комунікативної компетентності. Ці студенти у процесі спілкування проявляють ініціативу, легко вирішують складні питання.

Таблиця 1

   Організаторські здібності майбутніх провізорів характеризують здатність організовувати себе та інших. У 47 % респондентів низький та нижче середнього рівень організаторських здібностей. У цих особистостей відсутня ініціатива, вони намагаються уникати самостійного прийняття рішень.
   21% студентів має середній рівень організаторських здібностей. Ця категорія майбутніх провізорів у екстремальних ситуаціях здатна організувати себе і переконати співрозмовника в прийнятті будь-якого рішення.
   Студенти з високим та дуже високим рівнем організаторських здібностей (32 %) в складних ситуаціях здатні приймати самостійні рішення. Вони самостійно шукають такі справи, які могли б задовольнити їх потреби в комунікативній та організаторській діяльності.
   Розглянувши отримані діагностичні дані вивчення комунікативних та організаторських здібностей студентів, необхідно відзначити, що для досліджуваних характерним є чіткі типологічні тенденції підвищення цих здібностей, які відображають результати розвитку індивідуально-особистісних комунікативних якостей майбутніх провізорів. На наш погляд, розвиток комунікативних здібностей залежить перш за все від власного бажання майбутнього фахівця фармацевтичної галузі до саморозвитку, набуття ним певних професійних комунікативних вмінь та навичок.
   Враховуючи професійну діяльність провізора, важливість наявності комунікативних знань та вмінь у майбутніх спеціалістів, зазначені характеристики потребують уваги та актуалізації, оскільки свідчать як про низьку мотивацію спілкування, так і про недостатній рівень сформованості таких комунікативних якостей як уважність до співрозмовника, діалогічна манера спілкування, можливість отримувати задоволення від спілкування, намагання задовольнити потреби співрозмовника у процесі спілкування тощо. Професійна комунікативна діяльність провізорів повинна бути орієнтована на клієнта. У зв'язку з цим очевидною стає проблема розвитку і вдосконалення рівня теоретичної і практичної комунікативної підготовки майбутніх провізорів.
   Аналіз результатів вивчення потреби у спілкуванні (комунікабельність майбутніх провізорів) за методикою В. Кан-Каліка і М. Нікандрова, виявив перевагу нижче середнього рівня розвитку означеної характеристики в учасників експериментальної та контрольної груп (відповідно 27,3 % в контрольній та 30,3 % в експериментальній групах).
   Для порівняння: високим рівнем потреби у спілкуванні характеризувалися 6,1 % студентів у контрольній та 9,1 % в експериментальній групах, середнім рівнем - відповідно по 24,2 % в кожній групі, вищим середнього - відповідно 21,2 % і 15,2 %, високий рівень потреби у спілкуванні властивий всього для 6,1 % студентства в контрольній та 9,1 % в експериментальній групах.

Таблиця 2
Потреба у спілкуванні (комунікабельність) за методикою В.Кан-Каліка і М.Нікандрова

 

І група (ЕГ),%

II група (КГ), %

Нижче середнього рівня розвитку

30,3

27,3

Середній рівень розвитку

24,2

24,2

Вищий середнього рівня розвитку

15,2

21.2

Високий рівень потреби у спілкуванні

9,1

6,1

   Враховуючи професійну діяльність провізора, важливість наявності комунікативних знань та вмінь у майбутніх спеціалістів, зазначені характеристики потребують уваги та актуалізації, оскільки свідчать як про низьку мотивацію спілкування, недостатній рівень сформованості комунікативних якостей майбутнього спеціаліста, таких як уважність до співрозмовника, діалогічна манера спілкування, можливість отримувати задоволення від спілкування, намагання задовольнити потреби співрозмовника у процесі спілкування тощо. У зв'язку з цим очевидною стає проблема розвитку і вдосконалення рівня теоретичної і практичної комунікативної підготовки майбутніх провізорів.
   Нами була проведена діагностика емоційних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні (за методикою В.В. Бойко). За результатами діагностичного обстеження 56,25 % майбутніх провізорів мають емоційні проблеми у процесі комунікативної діяльності, 25 % респондентів відзначили, що емоції певною мірою ускладнюють їх взаємодію з людьми, 12,5 % респондентів відзначили, що емоції заважають встановленню контактів, їм притаманні певні дезорганізуючі реакції чи стани. Лише 6,25 % респондентам емоції, зазвичай, не заважають спілкуватися з іншими.
   Враховуючи вище наведені дані можна стверджувати, що майбутнім провізорам необхідно вчитися контролювати власні емоційні стани, розвивати такі індивідуальні комунікативні якості як толерантність, витримка, доброзичливість, ввічливість, емпатія, впевненість у собі, які допоможуть їм запобігати конфліктних ситуацій з відвідувачами аптек, колегами, лікарями та іншими суб'єктами професійної комунікативної діяльності.
   У повсякденній діяльності провізорів присутні різноманітні ситуації психологічної боротьби, конфліктної взаємодії різного рівня, агресивного за своєю формою спілкування. Будь-яке формально-рольове спілкування має індивідуальний стиль, що забезпечує його успіх або неуспіх. Провізору протипоказані примітивність, вульгарність, професійна некомпетентність і тим більше грубість. У процесі спілкування з клієнтами він повинен бути уважним, проявляти зацікавлення, уважність до проблем співрозмовника.
   Комунікативні якості майбутніх провізорів проявляються в комунікативних взаємовідносинах, які відображають активність психологічних взаємозв'язків індивідів. Суттєвими показниками комунікативних взаємин є засоби та способи спілкування. Ефективність стилів спілкування залежить від ситуацій, що виникають у процесі спілкування та необхідності миттєвої орієнтації в них. Маючи індивідуальний стиль спілкування, кожна особистість може застосовувати різні засоби спілкування в залежності від ситуації та психологічного стану в момент комунікативної взаємодії.
   В контексті дисертаційного дослідження, за допомогою методики К. Томаса вивчалися орієнтації майбутніх провізорів на переважні стратегії поведінки в комунікативній діяльності: змагання (суперництва); пристосування; компромісу; уникнення (відходу); співробітництва. К.Томас вважав, що при уникненні конфлікту жодна зі сторін не досягає успіху, а у випадках конкуренції, пристосування і компромісу - або один з учасників опиняється у виграші, а інший програє, або обидва програють, оскільки йдуть на компромісні поступки. І лише в ситуації співпраці обидві сторони опиняються у виграші.
   Опитувальник складається із 60 думок згрупованих у ЗО пар. Студентам було запропоновано уважно прочитати кожний з подвійних висловів і обрати той з них, який є найбільш типовим для характеристики їх поведінки під час спілкування. Кількість балів набраних респондентами за кожною шкалою свідчила про наявність у них певних тенденцій до прояву відповідних форм поведінки у конфліктних ситуаціях.

Таблиця З
Стилі спілкування майбутніх провізорів

Стилі спілкування

1 група (ЕГ),%

II група (КГ), %

Співробітництво

6,8

15,4

Компроміс

32,4

28

Уникання

10,8

17,9

Пристосування

35,1

24,6

Змагання

17,6

14,1

   Більшість (35,1 %) майбутніх провізорів пристосовується до складних комунікативних ситуацій, намагається створити умови для вдоволення потреб партнером та досягнення ним своїх цілей. Стиль пристосування є ефективним в деяких конфліктних ситуаціях, наприклад, при спілкуванні із завідуючим аптеки, представником фармацевтичного підприємства тощо. Але як постійна модель поведінки вважається деструктивною, призводить до внутрішнього особистісного дискомфорту.
   Провізору важливо зберегти дружні стосунки з людиною, ніж добитися рішення питання в свою користь. 32,4 % респондентів намагаються знайти задовільний баланс своїх інтересів та потреб. 17,6% респондентів активно переслідує власні цілі і намагається за будь-яку ціну задовольнити власні інтереси, ігноруючи цілі та інтереси іншої людини. 10,8% майбутніх провізорів обирає тип поведінки - уникнення і відмовляється від взаємодії, передбачаючи марність своїх зусиль, або ж відкладаючи взаємодію до кращих часів. Лише 6,8% майбутніх фахівців фармацевтичної галузі завжди і скрізь намагається знайти таке вирішення проблеми, при якому будуть досягнуті цілі та вдоволені потреби кожного.
   Там, де домінують відносини товариського співробітництва і взаємодопомоги, взаємної поваги, людина відчуває задоволеність у спілкуванні з іншими людьми. І навпаки, в колективі, де панують формальні, байдужі та неприязні відносини, особистість відчуває емоційну відчуженість та стресовий стан.
   Успішне формування особистості, як суб'єкта спілкування, вимагає особливого розвитку емоційної сфери. Чутливість провізора до емоційних проявів іншої людини, що викликана у хворих станом здоров'я, до почуттів та переживань клієнтів, здатність співпереживати - все це забезпечує розвиток експресивного компонента комунікативних здібностей майбутнього провізора.
   Кожний вид діяльності ставить перед психікою людини та її динамічними особливостями певні вимоги. Темперамент, впливаючи на динаміку діяльності, може впливати і на її продуктивність. Серед індивідуально-психологічних особливостей, які впливають на рівень розвитку комунікативних характеристик майбутнього провізора, можна віднести і тип темпераменту. Він проявляється у особливостях пристосування до навколишнього середовища, виявленні почуттів до оточуючих чи інформації, рухливості, швидкості мовлення, реакції на різні життєві та професійні ситуації тощо.

Таблиця 4
Діагностика темпераменту за методикою ЕРІ Айзенка

Холерик

Сангвінік

Флегматик

Меланхолік

45%

12,7%

14%

43,7 %

   Діагностика темпераменту майбутніх провізорів за методикою ЕРІ Айзенка показала, що 45 % студентів - холерики, 12,7 % - сангвініки, 14 % - флегматики, 43,3 % - меланхоліки.
   Вважається, що більш відкритими до спілкування є сангвініки і слабко виражені холерики. Особи саме цього типу темпераменту переважно володіють хорошими комунікативними властивостями. Менш комунікабельними вважаються флегматики і меланхоліки. Помічено, що холерики у взаємодії зазвичай комунікабельні, оперативно приймають рішення, швидко мислять і сприймають інформацію, але часто запальні і дещо агресивні. Тому провізори, яким властивий цей тип темпераменту, повинні навчитись стримувати свої емоції, слідкувати за своєю мімікою та жестами. Сангвініки - комунікабельно гнучкі, вміють викликати у співрозмовника довіру та взаєморозуміння, що надзвичайно важливо для провізора. їм властива миролюбна поведінка, спокійне ставлення до критики. Флегматики - пасивні, миролюбні, мало емоційні, вони можуть краще за всіх з'ясувати потребу клієнта, в режимі черги працюють зібрано та якісно. Меланхоліки в спілкуванні з переважно замкнуті, тривожні, дратівливі, приймають все близько до серця. Знаючи свій темперамент, будь-який працівник фармацевтичної галузі може усвідомлено регулювати режим, ритм та інтенсивність різних сфер своєї професійної діяльності.
   Згідно отриманих результатів нами була розроблена програма розвитку професійної комунікативної компетентності майбутніх провізорів, що враховувала особливості професійного спілкування фахівців фармацевтичної галузі та наявність і розвиток відповідних комунікативних якостей особисті.
   Висновки. Невисокий рівень навичок ділового спілкування негативним чином впливає на ефективність професійної діяльності працівників фармацевтичної галузі. Саме тому в процесі навчальної діяльності у вищому фармацевтичному закладі необхідно сприяти розвитку професійної комунікативної компетентності майбутніх провізорів, що являє собою цілеспрямований процес усвідомлення та розвитку студентами власних комунікативних якостей. На наш погляд, він залежить перш за все від власного бажання майбутнього фахівця до саморозвитку, позитивної мотиваційної орієнтації щодо розвитку певних комунікативних якостей, самостійності у різних видах навчальної діяльності.
   Перспектива подальшої роботи полягає у розширенні діагностичного апарату і впровадження соціально-психологічного забезпечення в систему професійного розвитку професійної комунікативної компетентності майбутніх провізорів, сформованості у них ключових комунікативних якостей, знань, умінь і навичок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б.Г. К психофизиологии студенческого возраста // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. -Л., 1974. - С.8-15.
2. Казанцева Т.А. Взаимосвязь личностного развития и профессионального становления студентов-психологов // Психологический журнал. - 2002. - Т.23. - № 6. - С. 51-59.
3. Лосева Н. М. Саморозвиток викладача вищої школи. - Донецьк, 2003. - 336 с.
4. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. -К, 2004. - 272 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com