www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості формування університетської психології в Україні в першій половини XIX століття
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості формування університетської психології в Україні в першій половини XIX століття

С.В. Пухно

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ В УКРАЇНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

   В статті висвітлено основні історичні етапи розвитку та формування психологічної думки в Київській Духовній Академії к. XVIII - поч. XIX ст. та І пол. XIX ст. в Університеті ім. Святого Володимира м. Києва.
   Ключові слова: психологія, історія психології, Київська школа академічної психології, університетська психологія.
   Постановка проблеми. Розвиток вітчизняної науки як складової державотворчого процесу в Україні залежить від низки умов, серед яких чільне місце посідає осягнення історії становлення української психології, яка увібрала в себе всю суперечливість поглядів щодо предмету цієї галузі знань, методів її дослідження, способів інтерпретації результатів, тощо. На сьогодні є зрозумілою необхідність всебічного осмислення історичного розвитку вітчизняної психології, активного звернення до майже невідомих сторінок її історії, зміст яких повинен стати істотним доповненням професійної свідомості сучасних психологів.
   Актуальність дослідження. Необхідним на сьогодні є повернення з минулого того знання, яке за різних причини не входило до складу національної історико-психологічної та психолого-педагогічної спадщини, - адже протягом певного часу зміст історичної пам'яті національної культури змінювався. Вона включає в себе лише те з минулого, що виявляється співзвучним актуальним потребам сьогодення. Все ж інше витісняється в забуття і тому актуальною є потреба його осмислення з метою відродити забуті сторінки національної духовної культури. Спадщина представників українських університетських психологів залишається маловідомою для широкого кола представників психологічного товариства. Також не підлягали дослідницькій увазі соціокультурні передумови становлення психології першої половини XIX століття, що служить підставою для тверджень про несамодостатність цієї науки в Україні. Прізвища українських психологів іноді згадуються на сторінках історико-психологічних публікацій, в яких висвітлюються здобутки вітчизняної психології так званого емпіричного періоду, але так само не можна не сказати, що в цьому контексті більш цікавить процес відгалуження психології від філософії. Обмеженими посиланнями вичерпується аналіз діяльності психологічної школи Київського університету, яка містить в собі досить солідні здобутки у вигляді друкованих та письмових праць з психології, науковий зміст та цінність яких залишаються майже невідомими професійній свідомості сучасних психологів. Висвітлення наукової спадщини представників університетської психології в Україні є нагальною потребою сучасної психологічної науки. Зокрема, виникає необхідність у дослідженні процесу розвитку психологічних поглядів у системі вищих навчальних закладів України, у тому числі університетів першої половини XIX століття.
   Мета дослідження. Метою дослідження є визначення значення психологічних надбань представників університетської психології в Україні першої половини XIX ст.Завдання дослідження. З'ясувати соціокультурні передумови становлення психології як галузі науки в Україні та представити психологічні надбання представників української університетської психологічної думки І пол. XIX ст. у вигляді друкованої та рукописної спадщини.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначені питання на сьогодні все ще не користуються активною дослідницькою увагою фахівців. Дослідження в цій галузі пов'язані переважно з діяльністю в напрямку вивчення історії становлення та розвитку вітчизняних закладів освіти [7]. Виділеним питанням присвячено серію авторських публікацій [8; 9]. Значним досягненням в цій галузі є ґрунтовна праця Ю.Т. Рождественського [10].
   Виклад основного матеріалу. Часовий відтинок історії психології України II пол. XVIII - І пол. XIX ст. позначений існуванням низки освітніх закладів, в стінах яких велось викладання філософського курсу, складовою якого була психологія. Найважливішу роль у справі виховання цілої плеяди вітчизняних психологів, які протягом XIX та поч. XX ст. створили підґрунтя для майбутнього сучасної психології, була Києво-Могилянська академія. Саме академії належить пріоритет у питанні щодо початку формування вітчизняної університетської психології [10]. Перебування Академії, починаючи з II пол. XVIII ст. в стані постійної реорганізації та відкриття нових вищих навчальних закладів в Росії (Московського університету, Медико-хірургічної академії), як вважають дослідники [6; 10], не призвели до занепаду популярності української вищої школи серед місцевої молоді. Проте, вже наприкінці XVIII - І пол. XIX ст. ця ситуація значно змінюється в зв'язку з відкриттям на території Російської імперії навчальних закладів світського характеру [10].
   На початку другої половини XVIII ст. в Київській академії професори читали свої курси на основі писаних лекцій. Після дискусії щодо доцільності вибору підручника, який репрезентував би курс психології в Київській академії, було обрано підручник Баумейстера [2]. Курс психології за Баумейстером викладався не тільки в Київській академії, але й в інших навчальних закладах Російської імперії. Так, за свідченням дослідників [3; 11], в Харківському колегіумі з II пол. XVIII ст. до поч. XIX ст. філософський курс викладався за підручником Баумейстера. Л.Ю. Посохова, дослідниця історії Харківського колегіуму, свідчить [7], що викладачем філософського курсу в Харківському колегіумі II пол. XVIII ст. Лаврентієм Кордетом було зібрані всі книги Баумейстера, -зрозуміло, що питання курсу психології викладались також за цим автором. За підручником Баумейстера [2], курс психології складався з таких розділів: про людську душу; про здатність до пізнання; відчуття; уява; пам'ять; увага; інтелект; воля; почуття; взаємовідношення душі до тіла; про душі тварин.
   В курсах психології в Київській академії XVIII ст., читаних вітчизняними викладачами філософії, були докладно розроблені питання психології почуттів. Серед досягнень психологічної думки Академії, дослідники [5] відзначають детальні описи різних емоцій, що їх дають автори курсів, їх спроби показати взаємозв'язок емоційної та потребово-мотиваційної сфери людини, представлення розуміння дії психічних пізнавальних процесів, з'ясування фізіологічної природи цих процесів [5, с 94-99]. Особливо докладно висвітлив питання психології емоцій у своєму курсі риторики Ф. Прокопович (1706-1710), який спробував дати свою класифікацію емоційних проявів [5, с 99-104]. Також висвітлено проблеми емоційно-вольової сфери людини: розглядалися питання психології волі, темпераменту та характеру [5, с 104-118]. Заслуговують на увагу думки авторів курсів про особливості довільних і мимовільних дій, про зв'язок волі з пізнанням, про роль мети, мотивів і навичок у цілеспрямованій діяльності людини.Передовими в умовах того часу були спроби академічних філософів розкрити походження рис характеру; погляди на ці риси як на набуті протягом життя людини, що проявляються у схильностях до того чи іншого способу діяння; спроби з'ясувати ступені розвитку рис характеру та їх структуру; роль знань, морального світогляду і навичок у процесі формування характеру; оцінки значення моральних рис характеру в житті людини [5, с 112-118]. За П.М. Пелехом [5], психологічні ідеї, що викладались в Київській академії XVIII ст., відіграли свою позитивну роль в подальшій історії розвитку вітчизняної психології.
   Останні 40 років XVIII ст. та перші 17 років XIX ст. складають особливу епоху в історії Київської академії, яку можна визначити, як епоху реформ та перехідного стану, що завершилася її докорінним перетворенням у 1808-1814 роках [12]. Курс філософії Академії включав: логіку, психологію, метафізику, історію філософії і моральну філософію. У майбутньому ці дисципліни стали викладатися як самостійні курси, для яких організовувались відповідні кафедри.
   До складу викладачів курсів філософії і психології реформованої Академії належав І.М. Скворцов - професор філософії та математики. В подальшому викладацький склад академії поповнився за рахунок кращих випускників закладу. Серед них: В.М. Карпов (1798-1867), О.М. Новицький (1806-1884), П.С Авсенєв (1810-1852), І.Г. Міхневич (1809-1885), С.С. Гогоцький (1813-1889), Д.В. Поспехов (1821-1889), П.Д. Юркевич (1826-1874), М.М. Троїцький (1835-1899) [1]. Подальша наукова та викладацька діяльність цих вихованців Київської академії зосередилась в різних освітніх закладах Російської імперії. Згідно дослідженням [10], означений період сприяв формуванню так званої Київської школи вітчизняної академічної психології.
   З 1819 р. по 1823 р. філософська та психологічна думка в академії була представлена вихованцем Нижегородської духовної семінарії та Санкт-Петербурзької духовної академії, магістром Іваном Михайловичем Скворцовим (1795-1863). З відкриттям у Києві Імператорського Університету ім. Св. Володимира (1834), І.М. Скворцов зайняв у ньому кафедру богослов'я. Після заборони викладання в університетах філософії та закриття філософських кафедр в 1850 p., І.М. Скворцова призначено викладачем логіки та психології - ці курси з 1850 р. в університетах стали відноситись до кафедр богослов'я. Він працював викладачем цих дисциплін до 1859 р.Ім'я видатного вітчизняного філософа та психолога XIX ст., вихованця Київської духовної академії, Василя Карпова (1798-1867) відомо лише вузькому колу фахівців, а його психологічна спадщина і на сьогодні залишається однією з багатьох малодосліджених сторінок в історії психології XIX ст. До творчого доробку В.М. Карпова відноситься велика кількість самостійних праць і перекладів творів іноземних авторів з історії філософії, психології, логіки. Що ж до наступників В.М. Карпова на київській кафедрі філософії, то в 1834 р. було проголошено дві вакансії, які були заміщені вихованцями Волинської духовної семінарії - І.Г. Міхневичем (1809-1885) та О.М. Новицьким (1806-1884). І перший, і другий викладали курс досвідної психології, проте зміст цього курсу, і, відповідно, психологічні ідеї його викладачів, в зв'язку з відсутністю першоджерел, напевно залишаться невідомими.Таким чином, підводячи певні підсумки, можна зазначити, що зміст курсу психології, який викладався в Київській духовній академії пореформеного періоду, складали здобутки в галузі психології таких представників академічної психологічної науки, як І.М. Скворцов, Й.Г. Міхневич, О.М. Новицький та П.С.Авсенєв. Загальний зміст їх надбань міститься в залишених ними рукописних та друкованих конспектах, а також в окремих працях з психології, логіки, етики, естетики. Відома на сьогодні психологічна спадщина Й.Г. Міхневича, О.М. Новицького, П.С. Авсенєва переважно відноситься до періоду їх діяльності в інших освітніх закладах - Рішельєвському ліцеї та Університеті ім. Св. Володимира м. Києва, проте, на нашу думку, цікавими для дослідження розвитку академічної психології І пол. XIX ст., залишаються значні за обсягом психологічні лекції П.С. Авсенєва, читані ним в стінах Академії, що зберігаються у фондах Національної бібліотеки. Крім цього, на сьогодні залишається практично невідомою для психологічного товариства психологічна спадщина професора філософії Київської духовної академії І.М. Скворцова, значний обсяг рукописних надбань якого з питань психології та логіки теж зберігається у фондах Національної бібліотеки.
   Серед представників Київської школи університетської психології І пол. XIX ст., що працювали в Університеті св. Володимира м. Києва, професори - І.М. Скворцов, П.С. Авсенєв, О.М. Новицький, С.С. Гогоцький, П.Д. Юркевич. Аналіз наукових надбань вказаних діячів в галузі психології дає підстави для певних висновків щодо теоретичних побудов системи світосприйняття людини початку XIX ст.
   Сильвестр Сильвестрович Гогоцький (1813-1889) - доктор філософії і філології, ординарний професор по кафедрі філософії. Закінчив Подільську духовну семінарію, Київську духовну академію. В 1850 р. зайняв посаду ординарного професора академії по класу філософських наук, в 1851 р. - ординарного професора педагогії в Університеті св. Володимира. С.С. Гогоцький викладав логіку, психологію, історію філософії та педагогіку. Питанням психології і, зокрема, вікової психології, присвячено такі праці С.С. Гогоцького, як “Про розвиток чуттєвих здібностей в педагогічному відношенні” (1855); “Про розвиток пізнавальних здібностей в педагогічному відношенні” (1853); “Декілька думок з приводу твору: Німецька психологія в минулому столітті, історичне та критичне дослідження з попереднім нарисом успіхів психології з часів Бекона та Локка” (1867); “Критичний огляд педагогіки” (1882), а також “Програма психології” (1880-1881).
   Орест Маркович Новицький (1806-1884) - одна з найвидатніших постатей української філософської та психологічної думки XIX ст., професор Київського університету з 1837 по 1850 p., викладав логіку, психологію, метафізику, етику та історію філософії. О.М. Новицький -фактично перший професор філософії, який став автором першого університетського підручника з психології “Керівництво з досвідної психології” (1840). Ця праця О.М.Новицького є першим вітчизняним підручником з психології університетського рівня російською мовою, який досить довгий час використовували студенти університету як навчальний посібник. Психологічні ідеї О.М. Новицького на сьогодні все ще досліджуються.
   Становленню психології у Київському університеті сприяла діяльність магістра богослов'я та словесних наук, екстраординарного професора Київської духовної академії Петра Семеновича Авсенєва (1810-1852). Навчався у Воронезькій духовній семінарії та Київській духовній академії, яку закінчив у 1833 р. зі ступенем магістра богослов'я та словесних наук. З 1838 р. П.С. Авсенєв працював на філософському відділенні Київського університету де викладав курс логіки, моральної філософії, історії новітніх філософських систем та історію психології. На сьогодні відомі такі психологічні рукописи П.С. Авсенєва: “Психологія, лекції П.С. Авсенєва, професора Київської академії, читані XI курсу (Київської академії) І пол. XIX ст. в 3-х частинах”; “Огляд практичної філософії, конспект лекцій, читаний професором П.С. Авсенєвим в університеті св. Володимира, писаний березня 10 дня 1843 p.”; “Записки з психології архімандрита Феофана Авсенєва”. До друкованої спадщини П.С. Авсенєва, відносяться: “З записок по психології” (1869); “Зі спостережень над помираючим” (1852) (за даними нашого дослідження, ця стаття не є авторською, вона являє собою нотатки конспектів лекцій П.С. Авсенєва з психології, опублікованих одним з його слухачів); “Про симпатію” (1840).Видатний представник вітчизняної філософської та психологічної думки, П.Д. Юркевич (1826-1874), закінчив Полтавську семінарію, вступив в 1847 р. до Київської духовної академії. В 1858 р. П.Д. Юркевич займав посаду екстраординарного професора академії, а в 1862 році П.Д. Юркевич став ординарним професором кафедри філософії імператорського Московського університету. В університеті він читав курс історії філософії, психології, педагогіки, логіки. Серед праць П.Д. Юркевича, присвячених проблемам психології, наступні: “Серце та його значення в духовному житті людини, за вченням слова Божого” (1860), “З науки про людський дух” (1860), “Мова філософів та психологів” (1862). На психологічні ідеї П.Д. Юркевича мали вплив філософські, психологічні, психолого-педагогічні ідеї викладачів курсу філософії Київської духовної академії І пол. XIX ст., тому психологічні погляди П.Д. Юркевича є трансформованим продовженням психологічного знання представників Київської школи академічної та університетської психології І пол. XIX ст.
   Висновки. Таким чином, саме Києво-Могилянській академії належить пріоритет у питанні щодо початку формування вітчизняної університетської психології, - зусиллями саме представників київської академічної школи напередодні інституалізації було закладено основи психологічної науки в Україні. У фокусі уваги представників вітчизняної психологічної думки, які були викладачами переважної більшості курсів, що читалися в освітніх закладах України першої половини XIX ст., перебували питання значного контексту. Вони подавались в авторській інтерпретації і торкалася не лише наріжних питань психологічної науки. Викладацькій діяльності була надана практична ціль, крім того, професори повинні були своїми новітніми відкриттями поповнювати вже розроблені іноземні (європейські) курси. На базі аналізу значного корпусу джерел підтверджується спростування того, що тогочасна українська психологія носила “школярський” характер, зумовлений, нібито, механічним запозиченням випадково дібраних “навчителів” з середовища європейських психологів. Становлення та розвиток університетської психології в Україні здійснювалися не лише на основі провідних наукових положень зарубіжної психологічної науки, а й на засадах успадкування досягнень вітчизняної психологічної думки, відображеної у різних літературних джерелах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аскоченский В. История Киевской духовной академии до преобразования её в 1819 г. - СПб, 1863. - 282 с.
2. Баумейстер Хр. Метафизика. - М., 1789. - 216 с.
3. Лебедев А.С. Харьковский коллегиум как просветительский центр Слободской Украины до учреждения в Харькове университета. - М. : В университетской типографии, 1866. - 103 с.
4. Малышевский И. Историческая записка о состоянии академии в минувшее пятидесятилетие // Труды Киевской духовной академии.- 1869. -Т. 4. - Кн. 11-12. - С. 64-138.
5. Пелех П.М. Психологія в Київській академії в XVIII ст. // Нариси з історії вітчизняної психології XVII—XVIII ст. - К., 1952. - С. 80-122.
6. Полонська-Василенко Н. Історія України : у 2 т. - 3-те вид. - Т. 2 : Від середини XVII століття до 1923 року. - К. : Либідь, 1995. - 608 с.
7. Посохова Л.Ю. Харківський колегіум (XVIII - перша половина XIX ст.). - Харків, 1999. - 168 с.
8. Пухно С.В. Психологічні ідеї В.М. Карпова (1798-1867) // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук, праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / [за ред. С.Д.Максименка]. -К. : Любіть Україну, 2001. - Т. III. - Ч. 5. - С. 21-28.
9. Пухно С.В. Пізнавальні здібності душі в працях українських університетських психологів першої половини XIX ст. // Психологія: зб. наук, праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К. : НПУ, 2001. - Вип. 12. - С. 38-44.
10. Рождественский Ю.Т. Киевская школа академической психологии первой половины XIX века. - К. : Гнозис, 1999. - 216 с.
11. Стеллецкий Н. Харьковский коллегиум до преобразования его в 1817 г. // Вера и разум. - 1895. - № 21 (ноябрь). - Кн. 1. - С. 507-536.
12. Титов Хв. Стара вища освіта в Київській Україні кінця XVI - поч. XIX ст. - К. : УАН, 1924. - 423 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com