www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості соціально-психологічної адаптації сучасної студентської молоді: потреба у психологічному супроводі
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості соціально-психологічної адаптації сучасної студентської молоді: потреба у психологічному супроводі

В.Д. Острова

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ: ПОТРЕБА У ПСИХОЛОГІЧНОМУ СУПРОВОДІ

   Глибокий і суперечливий процес перетворення в економічній, соціальній і політичній сферах призводить до змін в суспільному розвитку у бік ринкової економіки і становлення демократії. Перед системою освіти постали складні проблеми, вирішення яких здійснюється на фоні “стрибкоподібного” розвитку економічного виробництва і в умовах переоцінки цінностей. З одного боку, необхідно зберегти сильні сторони традиційної освітньої системи, а з іншої -систему освіти необхідно зробити гнучкою і адаптивною з тим, щоб в нових умовах, відповідаючи як на потреби і інтереси особи, так і на запити економіки і ринку праці, вона зберегла свою роль як одного з провідних чинників суспільного розвитку.
   Зміна орієнтирів і спрямованості суспільного розвитку призводить до нерозуміння сутності змін, кардинальному зламу звичної системи цінностей, породжує почуття страху і невпевненості, призводить до втрати стабільності та звичних соціальних орієнтирів. Як наслідок, виникають серйозні особистісні і соціальні деформації. Але значущість особистості як суб'єкта соціальних відносин зростає все більше. Вирішити гострий конфлікт між двома зазначеними тенденціями, пом'якшити соціальні наслідки реформ, гармонізувати життя сучасної людини, гуманізувати усі сторони її життя, і тим самим забезпечити стабільний розвиток суспільства покликана система освіти.
   Система освіти є одним з найважливіших факторів стабільності суспільства, соціальним регулятором відношень між суспільством і школою, тому що як зміст освіти формується під впливом суспільства, так і суспільство змінюється під впливом освіти.
   На основі з аналізу наукової літератури з проблем соціалізації разом з такими механізмами соціалізації, як традиційний (через родину і мікросоціальне оточення), стилізований (через субкультуру), міжособистісний (через значущих інших), рефлексивний (індивідуальне переживання й усвідомлення), дослідники виокремлюють і інституціональний механізм - через інститути суспільства, до яких належить і освітній інститут соціалізації [2].
   Одним із ключових показників стану інституту освіти є тісний взаємозв'язок між соціальним попитом на освіту й здатністю інституту освіти задовольняти цей попит.
   Інститут освіти до кінця 20 століття вимушено стає “відкритим”. Це спричиняє, з одного боку, зниження рівня другорічництва, вільний доступ до вищих щаблів освіти, обумовлений не “знаннєвими”, а соціальними критеріями (прагнення вчитися), а з іншого боку, такою системою досить складно керувати. Вона відрізняється низькою якістю освіти, також у ній відсутні гарантії майбутнього соціального благополуччя, проте вона більше відповідає зростаючій потребі широких верств населення в соціальному й особистісному зростанні.
   Соціальний попит існує як самостійна реальність, яка породжується суспільною психологією, підкріплюється повсякденними уявленнями людей про освіту як засіб досягнення життєвого успіху, саморекламою освіти. У сучасному світі це є одним з негативних факторів розвитку інституту освіти. Той факт, що ще в 60-70 роки 20 століття соціальний попит був внесений до реєстру кризових підстав розвитку освіти, підштовхує до пошуків більше адекватних механізмів реагування освіти на зміни й потреби соціальної реальності [3].
   Необхідність впливати на суспільний попит є визнаною: через провідну й визначальну роль фактора суспільного попиту в еволюції системи освіти стратегії повинні містити засоби регулювання, поліпшення якості освіти і керування потоками учнів. Так, паралельно з категорією соціального попиту в системі освіти почала працювати категорія соціального замовлення. Дотепер відмітні характеристики цього поняття в суспільній свідомості, як на повсякденному, так і на теоретичному рівні, досить розмиті. Дуже часто “соціальний попит на освіту” і “соціальне замовлення в освіті” уживаються як синоніми, не менш часто зустрічаються випадки накладень уявлень про держзамовлення на уявлення про соціальне замовлення.
   Соціальний попит в освіті є стихійною, викликаною складною сукупністю факторів, які важко зафіксувати, формою прояву суспільних і індивідуальних потреб, вираженою в теоретично не осмисленому наборі думок, бажань, вимог, настанов щодо результатів освітньої діяльності. Як продукт суспільної психології й повсякденної свідомості, соціальний попит може бути вивчений шляхом відстеження суспільної думки. Хвилеподібний, погано керований характер соціального попиту на ті або інші соціальні й культурні блага піддається тільки досить приблизним прогнозам, а ситуативне, вузькопрагматичне реагування соціальних інститутів на це явище часто призводить до непередбачених наслідків у їхній діяльності, аналогічним кризам надвиробництва в економіці.
   У наш час у відношенні до освіти можна констатувати дві суперечливі тенденції: об'єктивне зростання ролі освіта в житті суспільства і суспільна незадоволеність його станом, з одного боку, а з інший, - недостатнє усвідомлення цієї зростаючої ролі освіти і недостатність зусиль держави і суспільства до адекватного її забезпечення.
   У кризових суспільствах, де періодично відбувається відмова від колишніх суспільних форм життєдіяльності, ідеалів, цілей і норм, інститути освіти перебувають у стані глибоких потрясінь, тому що на подолання інерції й перехід на відтворення нових пріоритетів потрібна більша кількість ресурсів, чим на підтримку існуючого порядку речей. Однією з можливих умов розподілу консолідованих ресурсів може бути соціальне замовлення.
   Соціальне замовлення в освіті є механізмом реалізації соціальної необхідності як форми відбиття загальних закономірних зв'язків, внутрішньо стійких, повторюваних, які забезпечують перетворення можливості в дійсність і регулюють спрямованість освітньої діяльності на рішення першочергових пріоритетних суспільних проблем. Необхідність у постановці тих або інших цілей діяльності в сфері освіти викликається головними причинами соціально-історичного процесу, характеризується достатньою визначеністю і є підготовленою всім ходом розвитку соціуму.
   Соціальне замовлення в освіті - це практично усвідомлена, теоретично сформульована з урахуванням ідеологічної спрямованості офіційної державної політики об'єктивна необхідність у певних масштабах і якісних параметрах результатів освітньої діяльності. Просте декларування соціального замовлення, не здатне викликати принципові зміни в практиці освіти. Усвідомлення нових вимог до освіти з боку соціальної реальності, яка змінюється, відбувається в процесі їхнього пошуку соціальними суб'єктами. Тобто соціальне замовлення може бути сформульоване тільки соціальним суб'єктом, здатним відтворювати позитивний досвід зміни дійсності й знімати протиріччя розвитку реальності.
   Також можна відмітити наступні тенденції у сучасній соціальній дійсності.
   По перше, це поява нового розподілу на ринку праці - на дипломованих і кваліфікованих працівників. Традиційний взаємозв'язок соціального статусу й рівня диплому нерідко розпадається. Працедавці надають перевагу кваліфікації, і цілком можна припустити, що залежність заробітної плати від диплому в майбутньому буде зменшуватися. Сучасні темпи розвитку виробництва й терміни підготовки кадрів настільки не відповідають один одному, що більшість випускників коледжів, університетів при найманні на роботу змушені проходити перепідготовку. Тобто вартість підготовки фахівця значно збільшується. Гнучкі технології і створені на їх базі виробництва розвиваються дуже швидко, тому процес перекваліфікації стає майже нескінченним [3].
   По друге, якщо раніше виробнича сфера і економіка на невідповідність між результатами освіти й попитом на ринку праці реагували безробіттям, то тепер до неї додалася ще одна проблема -при величезному числі не працевлаштованих наявність нестачі кадрів необхідної кваліфікації (висококваліфікованих фахівців) і необхідності їхньої підготовки. Зазначені тенденції значно ускладнюють соціально-психологічну адаптацію молоді.
   Соціальні перетворення останніх років призвели до руйнування усталених регулюючих та детермінуючих параметрів суспільного буття, і найбільш вразливою соціальною групою в умовах кризи є молодь.
   Кризові явища спостерігаються у багатьох напрямках соціального життя: руйнування колишньої соціальності і зв'язків між поколіннями, ускладнення соціального організму і недостатність соціальних зв'язків, неспроможність соціальних інститутів виконувати власні функції у повному обсязі, розмивання й плинність соціальних процесів, ріст динаміки соціальних груп - ці і ряд інших об'єктивних процесів значно ускладнюють соціалізацію і соціальну адаптацію сучасної студентської молоді. Становлення і розвиток особистості студентів в сучасних соціально-економічних умовах мають певні особливості, до яких належать: затримка соціального становлення, проблема свободи і усвідомленості особистісного і професійного вибору; перебудова в структурі й динаміці мотивів вибору професії, у системі життєвих цінностей, криза безперспективності і нереалізованості тощо.
   Фахівці часто використовують терміни “соціальна адаптація” і “соціально-психологічна адаптація” як синоніми для характеристики процесу пристосування індивіда до умов соціального середовища і результату цього процесу. Соціальна адаптація забезпечує організацію мікросоціальної взаємодії, формування адекватних міжособистісних відносин, урахування експектацій оточення і досягнення соціально значимих цілей [4].
   Наявність великої кількості аспектів у процесі адаптації відбивається у різних підходах до її розгляду, акцентування певного аспекту процесу адаптації визначає специфіку підходу до її розуміння.
   Як відзначає Г.О. Балл, адаптація може розумітися вузько: як підпорядкування індивіда практично незалежному від нього середовищу, при цьому середовище трактується як безпосереднє оточення індивіда або у всякому разі вважається досить обмеженої в просторі й часі. У такому випадку ясно, що поняття адаптації не може виступати в ролі пояснювального принципу при аналізі функціонування (тим більше розвитку) особистості.
   Автор підкреслює, що головне, із чого треба виходити, - це універсальний характер тенденції до встановлення рівноваги між компонентами реальних систем. У розглянутій матеріальній системі часто можна виділити активну підсистему (наприклад, організм або суб'єкта) і середовище, у якій ця система функціонує. Тенденція до встановлення рівноваги в процесі їхньої взаємодії - за умови, що зазначена активна підсистема не руйнується й, більш того, підтримуються певні параметри її функціонування - саме й описується за допомогою поняття адаптації в її широкому трактуванні (у відмінності від вузького, про яке було сказано вище) [2].
   Як зазначає СІ. Розум, “...якій би конкретний зміст не вкладався би в це поняття, які б механізми цьому процесові не приписувались, сутність залишається незмінною - для того, щоб виживати і розвиватися, організми мають враховувати властивості і особливості оточуючого середовища. У самому загальному вигляді адаптація - це процес взаємодії двох змінних - потреб живого організму і особливостей середовища. Зміна умов середовища ініціює зміну вимог до живих організмів. Зміна організмів у відповідь на “вимоги” середовища призводить до зміни змісту і предметів потреб. ...у зв'язку з цим адаптація є завжди індивідуальною і відносною, а процес адаптації є нескінченним” [4, с 19].
   Істотними особливостями, що якісно відрізняють соціально-психологічну адаптацію від біологічної, є такі: соціально-психологічна адаптація відбувається, переважно, по типу адаптації до постійно змінного середовища, що визначає необхідність зсуву акценту досліджень із стану адаптованості на властивість адаптивності особистості; процес соціально-психологічної адаптації не має чітких границь і розгортається протягом усієї лінії онтогенетичного розвитку людини; для соціально-психологічної адаптації характерна надзвичайна індивідуалізованість і унікальність способів адаптації; істотною особливістю соціально-психологічної адаптації є високий ступінь реалізації активної перетворюючої функції, як особистості, так і середовища; процес соціально-психологічної адаптації у більшій мірі є взаємодією рівноправних сторін, ніж пристосування особистості до середовища; основною метою соціально-психологічної адаптації є не пристосування, а самореалізація особистості; соціально-психологічна адаптація передбачає набагато більші можливості контролю і цілеспрямованої організації процесу з боку особистості [1].
   Тому особливо актуальною є проблема пошуку найбільш ефективних форм і методів роботи зі студентською молоддю, які б відповідали як потребам суспільства, так і конкретним особливостям особистості сучасного студента. Існує декілька основних протиріч, які утруднюють вирішення даної проблеми:
   - між потребами розвитку окремої особистості студента і умовами масової вищої школи;
   - між зростаючими вимогами до професійної підготовки майбутніх спеціалістів і формами, методами і технологіями навчання, які не забезпечують необхідного рівня розвитку професійних якостей у випускників ВНЗ;
   - між потребою студентів підготуватися до вимог сучасного ринку праці і професій і тими реальними можливостями, які надає їм ринок праці у мінливих соціально-економічних умовах.
   Ці протиріччя можуть бути вирішені засобами психологічної і педагогічної науки і практики, шляхом психологічної підтримки забезпечення педагогічних новацій і якісного удосконалення методів освіти, виховання і розвитку особистості на змістовному, структурному і технологічному рівнях.
   Необхідно систематизувати фактори, які визначають процес соціально -психологічної адаптації студентів, визначити напрямки і значущість психологічного супроводу і розробити програми психологічного супроводу студентської молоді на протязі навчання у ВНЗ з ціллю соціально-психологічної адаптації.
   Рішенню цих завдань сприятиме створення психологічної служби ВНЗ, яка здійснюватиме психолого-педагогічну підтримку становлення й розвитку особистості студента, плануватиме свою роботу з урахуванням нових соціально-економічних реалій, сучасних тенденцій розвитку вищої освіти, закордонного й вітчизняного досвіду функціонування психологічних служб у ВНЗ, а також власних досліджень і розробок.
   Науковими передумовами створення й розвитку психологічної служби ВНЗ мають стати фундаментальні положення закордонної й вітчизняної психології й педагогіки про закономірності психічного розвитку й становлення особистості й індивідуальності в онтогенезі.
   Діяльність психологічної служби вузу, спрямована на психолого-педагогічну підтримку становлення і розвитку особистості студента, буде ефективною за наступних умов:
   - психологічна служба вузу має розглядатися саме як невід'ємна частина освітньо-виховного процесу у ВНЗ;
   - забезпечуватимуться інтеграція й координація діяльності психологічної служби з основними суб'єктами освітньо-виховного середовища ВНЗ.
   - буде розроблена цілісна модель психолого-педагогічної підтримки становлення й розвитку особистості студента;
   - будуть виявлені психолого-педагогічні умови діяльності психологічної служби вузу, що сприяють становленню і розвитку особистості студента на різних етапах освітньо-виховного процесу у ВНЗ.
   Особлива увага має приділятися підбору та створенню найбільш ефективних формі і методів індивідуальної та групової роботи психологічної служби вузу зі студентами і викладачами (психопрофілактичні і психогігієнічні, діагностичні, консультаційні, розвиваючі й корекційні методики), спрямовані на саморозвиток, самоактуалізацію і самореалізацію особистості, що сприятиме процесу соціально-психологічної адаптації студентської молоді.
   З метою виявлення особливостей соціально-психологічної адаптації сучасної студентської молоді , а також вивчення наявності, і специфіки потреб у психологічному супроводі, ми поставили наступні завдання дослідження:
   1. дослідити найбільш актуальні проблеми сучасної студентської молоді як можливі фактори соціальної дезадаптації;
   2. дослідити наявність потреби у психологічному супроводі у сучасної студентської молоді та її усвідомленість.
   3. виявити поширеність негативних соціальних явищ у студентському середовищі та їх склад;
   4. визначити найбільш бажані форми і методи роботи зі студентами при здійсненні психологічного супроводу.
   Характеристика вибірки.
   У дослідженні взяли участь студенти перших, третіх, четвертих і п'ятих курсів Гуманітарного Інституту Національного авіаційного університету (м. Київ), Інституту соціології, психології і управління Національного Педагогічного Університету ім. М.П. Драгоманова (м. Київ) та Євпаторійської філії Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (м. Євпаторія).
   Загальна кількість вибірки - 107 осіб. Чоловіків - 25 осіб, жінок -88 осіб.
   На першому етапі дослідження у якості найбільш адекватного метода було застосоване анкетування.
   Складена нами анкета має 7 пунктів, кожен з яких має декілька підпунктів: 1 -15, 2-10, 3-15, 4-11,5-1,6-9, 7- відкрите запитання. Респондентам пропонувалося провести оцінку за 10-баловою шкалою. 1 і 3 пункти респонденти мали можливість доповнити і оцінити самостійно (запитання відкрито-закритого типу).
   Пілотажне дослідження проводилося у Гуманітарному Інституті Національного авіаційного університету (м. Київ), ФПС, 4 курс. Кількість вибірки - 31 особа. За результатами пілотажного дослідження у анкету були внесені певні зміни і доповнення.
   Завдання виконувалося анонімно, респонденти вказували назву ВНЗ, курс, вік і стать. За кожним респондентом закріплювався особистий номер, що дає можливість співставляти і аналізувати результати анкетування.
   Результати анкетування наведені у таблицях № 1-5 (Додатки 2-5).
   Пунктом 5 нашої анкети є запитання “Чи вважаєте Ви за потрібне створення психологічної служби у ВНЗ?”. Результати наведені в наступній таблиці.

Чи вважаєте Ви за потрібне створення психологічної служби у ВНЗ?

Так

Ні

Важко відповісти

82,24%

5,61 %

12,15%

   Таким чином, можна зазначити усвідомленість респондентами потреби у одержанні професійної психологічної допомоги.
   Окремим пунктом анкети (№ 7) було прохання надати власні рекомендації щодо створення психологічної служби ВНЗ. Запитання було сформульоване як відкрите з метою не обмежувати висловлення власних уявлень щодо створення і функціонування психологічної Служби. Відповідь на запитання не була обов'язковою (респонденти мали змогу не заповнювати окремі пункти анкети), але 43 % респондентів надали досить розгорнуті відповіді, у яких змістовне наповнення і емоційне забарвлення свідчать про цікавість і небайдужість до даної проблеми.
   Рекомендації, надані студентами щодо створення психологічної служби ВНЗ, можна узагальнити як 3 окремі групи питань.
   1. Створення Служби.
   1. Служба має бути створена.
   2. Служба повинна розпочати свою роботу якнайшвидше.
   3. Служба має бути реально діючою системою (“дійсно працювати”, “існувати і діяти, а не бути формально, тільки на папері”...)
   2. Принципи діяльності служби.
   1. Служба має бути доступною для кожного студента у разі необхідності.
   2. Дуже важливим є гарантована анонімність у разі звернення.
   3. Ефективність роботи Служби.
   4. Кадровий склад Служби - висококваліфіковані, досвідчені фахівці.
   3. Окремі напрямки роботи Служби.
   1. Проведення певних психодіагностичних заходів з метою покращення психологічного клімату у студентському середовищі.
   2. Психологічна просвіта: надання необхідної інформації за запитом.
   3. Робота зі стресовими і постстресовими станами тощо.
   4. Для студентів відповідних спеціальностей (психологі, соціологі, соціальні працівники) - можливість здобуття власного досвіду роботи, стажування.
   Таким чином, за результатами дослідження можна зробити наступні висновки:
   1. Процес соціально-психологічної адаптації сучасної студентської молоді значно утруднюються наявністю двох груп чинників:
   - соціальні і економічні;
   - особистісні.
   2. У студентів існує потреба у одержанні зовнішньої допомоги: соціальної, економічної, інформаційної, психологічної.
   3. Виявлена усвідомлена готовність студентів звертатися по психологічну допомогу до спеціалізованих служб. Такою службою має стати Психологічна служба ВНЗ.
   4. Одним з основних напрямків роботи психологічної служби ВНЗ має стати профілактика алкоголізму, Інтернет-залежності та психологічного насильства.
   5. Найбільш бажаними для студентів є такі форми роботи зі психологами: індивідуальні (консультації) і групові інтерактивні (тренінги, ділові ігри).

ЛІТЕРАТУРА

1. Андреева Г.М. Конструирование образа социального мира в условиях социальной нестабильности. - СПб., 2000. - С. 315-337.
2. Балл Г.А. Психология в радициогуманистической перспективе. - К., 2006.
3. Васильченко О.М. Особливості соціалізації молоді в освітянській соціальній інституції в умовах трансформації суспільства. Річний звіт лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2004.
4. Лаврухина Е.А Социальные спрос и заказ в образовании. // Гражданское общество как политический феномен. Доклады конгресса. -Екатеринбург, 1999. - С. 87-107.
5. Розум СИ. Психология социализации и социальной адаптации человека. -СПб.: Речь, 2006. - 365 с.
6. Социальная психология. Психологический лексикон. Энциклопедический словарь в шести томах. - М.: ПЭР СЭ, 2005. -175 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com