www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Злочинність як різновид агресивної поведінки у підлітково-юнацькому віці
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Злочинність як різновид агресивної поведінки у підлітково-юнацькому віці

О.Є. Мойсеева

ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК РІЗНОВИД АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКОВО-ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

   У статті розглянуті психофізіологічні, індивідуально-психологічні та соціально-психологічні характеристики неповнолітніх, які можуть впливати на скоєння злочинів. Проаналізовані об'єктивні чинники кримінальної агресії у підлітково-юнацькому віці. Визначені та охарактеризовані психологічні типи неповнолітніх, які вдаються до окремих видів кримінальної агресії. Висвітлені психолого-юридичні особливості групової кримінальної агресії неповнолітніх.
   Ключові слова: злочинність, кримінальна агресія, підлітково-юнацький вік, вид кримінальної агресії, тип неповнолітнього агресора, кримінальна субкультура.
   Агресія належить до числа фундаментальних та найбільш актуальних проблем людства. Суттєве її загострення відбулося останні десятиріччя, що, зокрема, пов'язано із розповсюдженням тероризму, виходом його на суспільно-державний рівень, численними конфліктами на національно-етнічному та конфесійному ґрунті. Численні моніторинги, в першу чергу психологічні, фіксують стійкі агресивні тенденції, так звану акумульовану агресію серед певних категорій осіб та соціальних груп, зокрема, підлітків та юнаків.
   У контексті особистісних та соціальних наслідків агресивної поведінки підлітків та юнаків (неповнолітніх) визначальне місце серед її різновидів займає злочинність. Різні аспекти агресії неповнолітніх у зв'язку з делінквентною поведінкою активно досліджуються зарубіжними та вітчизняними фахівцями Спеціальні аспекти агресивної поведінки підлітків останнім часом виступили предметом психолого-юридичного дослідження на рівні кандидатських дисертацій (Н.В. Греса, 2008; О.З. Запухляк, 2006; Н.О. Пряхіна, 2007; Н.О. Сущенко, 2007; О.В. Ярош, 2008).
   Метою даної статті є психолого-юридична характеристика кримінальної агресії та її суб'єктів у підлітково-юнацькому віці.
   Серед загальних визначень агресії, на які може спиратися психолого-юридичний аналіз агресивної поведінки неповнолітніх, заслуговує на увагу визначення, запропоноване О.М. Морозовим. На його думку, агресія - це все те, що створює загрозу, може мати наслідком напад, моральні, фізичні або матеріальні збитки [5]. Відносно кримінальної агресії неповнолітніх дане визначення можна трансформувати і конкретизувати наступним чином: агресія представляє собою деструктивний (пошкоджуючий, руйнуючий, знищуючий) впливу морально-психологічній, фізичній чи матеріально-майновій формі на особу, групу осіб, матеріальні цінності, живу чи неживу природу. На нашу думку, таке тлумачення дозволяє поєднати психологічну і юридичну площини агресії як амбівалентного феномену. Визначальною ознакою психологічної площини виступає деструктивний характер мети та засобів агресії. Визначальною ознакою юридичної площини агресії виступає суспільна небезпечність та істотність нанесених збитків.
   Підлітки та юнаки мають ряд анатомо-фізіологічних, індивідуально-психологічних та соціально-психологічних особливостей, які впливають на прояви агресії, в тому числі кримінальної.
   В анатомо-фізіологічному плані неповнолітнім притаманна докорінна перебудова всього організму, обумовлена статевим визріванням. Змінюється будова і пропорції тіла, зовнішність, фізіологічні процеси, з'являються вторинні статеві ознаки, нові потреби. Така перебудова відбувається нерівномірно, диспропорційно з можливим прискоренням змін (явище акселерації) чи їх затримкою (явище ретардації. На завершальному відтинку неповноліття (17-18 років) закінчується статеве визрівання і загалом фізичне формування.
   Як зазначають фахівці з юридичної психології [3; 6], анатомофізіологічна перебудова у підлітково-юнацькому періоді суттєво впливає на мотивацію, самооцінку, образ “Я” , взаємостосунки з оточенням, рольову поведінку. У зв'язку з кримінальною агресією особливу небезпеку становлять комплекси так званої анатомо-фізіологічної меншовартості.
   В період неповноліття формуються засади спрямованості особистості, виникає “мінімум особистості” (14-16 років) та “мінімум соціально зрілої особистості” (16-18 років). Найбільш динамічним і строкатим компонентом спрямованості неповнолітніх є уподобання (хобі). У плані кримінальної агресії потенціальну небезпеку становлять акцентуації характеру та спортивне фанацтво. Емоційно-почуттєвій сфері неповнолітніх притаманні підвищена чутливість і емоційність, імпульсивні прояви, неадекватні емоційно-почуттєві реакції на зовнішні події.
   Специфічним новоутворенням є відчуття дорослості, пов'язане з намаганням самоствердитися, досягти визнання серед референтних однолітків і дорослих, завищеним (випереджальним щодо реальних можливостей) рівнем домагань. Таке відчуття може каталізуватися надмірною опікою, контролем з боку дорослих і призводити до демонстративної відмови від певних правил поведінки, прогулів у школі, тимчасових зникнень із сім'ї , хуліганських витівок.
   Важливою особливістю неповнолітніх, яка впливає на їх кримінальну агресію, виступає бажання об'єднатися у групи однолітків, зібрати навколо себе осіб молодшого віку, долучатися до груп, очолюваних старшими за віком та більш авторитетними особами. У такому намаганні вигадливо поєднуються, з одного боку, конформність, підвищена залежність поведінки неповнолітніх від групи, з іншого - бажання лідирувати чи принаймні самоствердитися.
   У підлітково-юнацькому віці активно пізнаються та засвоюються основні моральні та правові норми, формується адекватна чи деформована їх правосвідомість. Остання показова вибірковим або переважним неприйняттям норм і відмовою від їх інтеріоризації, тобто переведення у власні, внутрішні регулятори поведінки. Наслідком цього є виникнення та подальше посилення важковиховуваності, психолого-педагогічної занедбаності, переважної орієнтації на протиправну, в першу чергу, агресивну поведінку.
   Ще одна особливість неповнолітніх, яка суттєво впливає на рівень чи характер їх кримінальної агресії, полягає в тому, що реактивно-імпульсивний механізм регуляції поведінки поступово, але суто індивідуально підпорядковується усвідомлювально-вольовому механізмові регуляції. На швидкість та повноту такого підпорядкування впливають особливості темпераменту, акцентуації характеру, тривожність, схильність до ризику та деякі інші індивідуально-психологічні характеристики неповнолітніх.
   Реактивно-імпульсивний механізм регуляції соціальної поведінки лежить в основі скоєння неповнолітніми злочинів з низьким рівнем усвідомлення мотивів. Показові в цьому плані ситуативні злочини, реактивні злочини з провокуючою поведінкою жертви, дрібний груповий вандалізм, злочини з мотивів емоційної розрядки та компенсації (ревнощі, образа, приниження гідності), злочини у стані алкогольного, токсичного та наркотичного сп'яніння.
   Усвідомлювально-вольовий механізм регуляції соціальної поведінки лежить в основі скоєння неповнолітніми злочинів з високим рівнем усвідомлення їх мотивів. Показові у цьому відношенні злочини з умислу та за попередньою змовою, здирництво та пограбування, злочини у складі організованої злочинної групи.
   Як відзначалося в одній із попередніх робіт [4], агресія у підлітково-юнацькому віці, зокрема, кримінальний її різновид, визначається сукупністю суб'єктивних та об'єктивних чинників. До останніх в сучасній Україні можна віднести такі. Це - диспропорційна майнова і, як наслідок, психологічна стратифікація населення з порушенням співвідношення між заможними громадянами, так званим середнім класом, і між особами, що проживають на межі бідності чи нижче неї. Лише у 2002 р. проголошено необхідність програмних загальнодержавних заходів щодо боротьби з бідністю. Різниця між офіційними мінімальними та максимальними доходами громадян становить десятки разів, що суттєво перевищує критичний показник, встановлений у європейських країнах. Така ситуація породжує у певної частини неповнолітніх відчуття власної меншовартості, образи на соціальне середовище, бажання помститися більш заможним громадянам.
   Суттєвими є й такі чинники, як криза в системі суспільного виховання, хиби в державному працевлаштуванні., соціальному становленні неповнолітніх і молоді. Провідні державні інститути виховання - загальноосвітні та професійно-технічні заклади неспроможні ефективно виконувати свої функції, оскільки в суспільстві домінує культ індивідуалізму, швидкого збагачення. Кумирами серед значної частини неповнолітніх стали бізнесмени, топ-моделі, приватні охоронці, особи, що надають ескорт-послуги та за додаткову оплату -сексуальні послуги. Найбільш здібні, підготовлені педагоги масово переходять до елітних, напівприватних навчальних закладів (ліцеїв, коледжів тощо), решта стрімко втрачає чи взагалі не має авторитету серед учнів. Численні законодавчі акти щодо неповнолітніх та молоді (“Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” та ін.) здебільшого не мають механізмів реалізації, належного фінансового і кадрового забезпечення, а тому не виконуються у повному обсязі. За час існування незалежної України із неповнолітніх сформувалося ціле покоління, зайняте сумнівною посередницькою, комерційною діяльністю, тіньовим бізнесом. За таких умов правослухняність починає сприйматися неповнолітніми як архаїзм, а право - як повинність, а не інструмент захисту прав і свободи особи.
   Загрозливих масштабів набули в суспільстві соціальні девіації, до яких підвищено чутливі неповнолітні та молодь - пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція, корупція. За офіційними даними, у стані сп'яніння скоюється 20-35% усіх злочинів неповнолітніх. Але така статистика не відображає реального стану, оскільки не враховує, по-перше, латентність, а по-друге, злочини, які вчиняються у тверезому стані з метою отримання засобів для придбання алкоголю, наркотиків, інших одурманюючих речовин. З цією метою скоюється, зокрема, близько половини крадіжок, які, своєю чергою, складають 70 % усіх зареєстрованих злочинів неповнолітніх. Тільки на офіційному обліку МВС України перебуває 400 тис. наркоманів, 90 % з яких - неповнолітні та молодь. За даними Українського інституту соціальних досліджень, неповнолітні складають 21 % серед повій, а особи у віці 18-19 років -26 %. П'ята частина всіх жриць кохання (референтна вибірка дослідження склала 1002 особи) - студентки та учениці навчальних закладів, котрі в такий спосіб заробляють на оплату за навчання. Переважну частину неповнолітніх повій складають особи, що приїхали до міста для навчання чи пошуку розваг, та безпритульні.
   Суттєвою детермінантою злочинності неповнолітніх є несприятлива ситуація в сім'ї, деформовані чи відсутні стосунки з рідними. Найтіснішим тут є зв'язок із неповною сім'єю, відсутність батьків, наявністю судимості у рідних, насамперед матері. Сьогодні в Україні розпадається майже кожний другий шлюб, у 85 % таких пар є неповнолітні діти. Більше 100 тис. неповнолітніх - безпритульні, родинної опіки не мають 2,5 млн. дітей, 45 % неповнолітніх, що скоїли злочини, не мають батьків чи із неповних сімей. Щорічно в Україні виявляється близько 12 тис. неповнолітніх, які взагалі не підтримують ніяких стосунків із батьками.
   Доречно описати механізм кримінального впливу несприятливої ситуації в сім'ї. Неповнолітні діти через брак уваги, позитивного ставлення відчувають себе чужими, зайвими, нерідко їх використовують як засіб боротьби з протилежною стороною, взаємно негативно налаштовують. Неповнолітні накопичують образу на батьків, займають презирливо-засуджуючу позицію до одного чи обох із них. Психологічний захист чи компенсація відбувається через контакти та об'єднання з собі подібними і тими однолітками, які можуть зрозуміти, допомогти порадою, як “віддячити” дорослим.
   Особливо слід відзначити роль телебачення та відеопродукції, комп'ютерних ігор у формуванні агресивності неповнолітніх, провокації у них кримінальної агресії.
   За результатами різних досліджень можна зробити висновок, що телепередачі і фільми, що містять акти насильства, є причиною 15-20% проявів агресії, що відбуваються у реальному житті.
   До впливу телеагресії особливо чутливі підлітки та юнаки. За даними Американської Медичної Асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телебаченню вісім тисяч вбивств і сто тисяч актів насильства.
   У 2002 році на телеекранах України почав демонструватися серіал “Бригада”, який потім неодноразово повторювався на різних телевізійних каналах. Після цього були зафіксовані численні випадки створення та функціонування кримінальних груп неповнолітніх за зразком, показаним у “Бригаді”. Під час судово-психологічних експертиз підлітки та юнаки неодноразово зазначали, що свої дії вони копіювали із жертв “Бригади”.
   Психологічні дослідження свідчать, що комерційні комп'ютерні ігри західного виробництва, які домінують сьогодні на ринку, культивують у зростаючої особистості агресивно-індивідуальну мораль. Виступаючи в ролі головного персонажа, керуючи автогероєм або розміщеною на нижній панелі дисплея зброєю, неповнолітній має змогу безперешкодно й безкарно розправлятися з віртуальними жертвами. Найчастіше в таких іграх саме число “вбитих” і “поранених” є кількісним показником рівня досягнень гравця: чим більше число жертв, тим більше очок нараховує машина, отже, тим більше неповнолітній буде задоволений собою. Все це дуже швидко позначається на його свідомості, відтак у нього формуються хибні настанови: “Я проти всіх!”, “Чим більше я “вб'ю, тим ліпше!”
   Прихильники фрустраційно-катарсичного підходу вважають, що гра в “іграшки” агресивної спрямованості дає дитині змогу звільнитися від негативних емоцій, які звично стримуються, і виховати в собі огиду до насильства та жорстокості. Проте нерідко неповнолітні під час сюжетно-рольових рухомих ігор з однолітками або в серйозних життєвих ситуаціях відтворюють насилля, приклади якого вони бачили по телебаченню чи “відпрацьовували” самі під час комп'ютерної гри. При цьому імітація, наслідування удавання й зараження не тільки можуть формувати механізм агресивної поведінки й закріплювати агресивні реагування, а й пояснювати їх. Як правило, агресивні реакції найбільш виражені в підлітків та юнаків, але закладаються вони ще у дитинстві. Вже молодші школярі схильні до наслідування так званих асоціальних героїв з кіно- й телепередач, відео- й телефільмів, комп'ютерних автогероїв, чия агресія, як правило, винагороджується й постає у виграшному світлі.
   Неповнолітні схильні не лише ототожнювати себе з окремими жертвами або агресорами, а й переносити ці ролі в реальні ситуації. Крім того, неповнолітній може стати нечутливим до грубощів і жорстокості після перегляду багатьох сцен насильства. І, нарешті, діти, особливо молодші, можуть на підставі побаченого почати вважати насильство припустимою моделлю поведінки і навіть способом розв'язання своїх проблем. До того ж такі комерційні “іграшки”, “фільми жахів” та “бойовики” впливають на свідомість сучасних батьків (і не лише молодих), розвиваючи агресію в їхніх вчинках.
   Аналіз результатів досліджень неповнолітніх, які скоїли агресивні злочини [7; 2; 1; 6], дозволяє виділити такі основні психологічні види кримінальної агресії та відповідні типи неповнолітніх агресорів.
   Смислова агресія. Вона здійснюється у стані незначної емоційної напруги або у відносно нейтральному емоційному стані. За наявності достатньо високого рівня агресивності неповнолітні даного типу демонструють насильницько-домінуючий стиль поведінки у взаємостосунках. їм притаманні недовірливість, підозрілість та ворожість з окремими проявами жорстокості, емоційна нестійкість, спалахи роздратування і злості. Неповнолітні даного типу відзначаються низьким рівнем вольового самоконтролю з тенденцією до самовиправдання та перекладання вини на інших.
   Функціонально-утилітарна агресія. Неповнолітні, які демонструють даний вид кримінальної агресії, відзначаються, як і попередній тип, елементами соціальної та антисоціальної спрямованості особистості. У взаємостосунках вони надають перевагу насильницько-домінуючому стилю поведінки, але він не є єдиним. Вони відзначаються в цілому низьким, але дещо вищим у порівнянні з попереднім типом рівнем самоконтролю, кримінальна агресія виступає для них не метою, а інструментальним засобом. В цілому кримінальна поведінка здійснюється на фоні збереження планування, контролю, адекватної саморегуляції з достатнім прогнозом можливих наслідків своїх вчинків.
   Звично-неконтрольована агресія. Неповнолітні, які вдаються до такого виду агресії, мають дефекти емоційно-вольової сфери, слабку потенційну можливість до самоконтролю, найнижчу емоційну стійкість у порівнянні з іншими типами. Вони поверхово орієнтуються у соціальних та правових нормах, схильні до фаталізму. їм також притаманні особистісний примітивізм, низька рефлексія та слабке розуміння оточуючих. Навіть відносно нейтральні ситуації вони схильні сприймати і оцінювати як конфліктні.
   Ситуативно-захисна агресія. В основі даного виду агресії лежить порушення системи регуляції лише в екстремальних, гостро травматичних ситуаціях. Неповнолітні, які вдаються до такої агресії, мають різноманітний спектр стилів поведінки у взаємостосунках. Вони схильні співвідносити свої дії із груповими нормами, враховуючи точку зору оточуючих. В цілому вони здатні до диференційованої адекватної соціальної взаємодії, опосередкованим формам поведінки і конструктивному вирішенню міжособистісних протиріч. Агресія для даного типу носить змішаний характер, маючи як інструментальну, так і афективну обумовленість.
   Агресія, обумовлена ефективною ціллю. Вона здійснюється у стані виразного емоційного збудження, на фоні загальної орієнтації на дотримання соціальних норм та правил. У конфліктних ситуаціях неповнолітні даного типу намагаються знайти компромісні способи їх вирішення, схильні враховувати інтереси протилежної сторони. Ініціатива до загострення конфлікту зазвичай належить потерпілим.
   Злочинність неповнолітніх у сучасній Україні має ряд тенденцій та особливостей. Найбільш суттєві з них полягають у такому.
   У загальній злочинності частка злочинів неповнолітніх складає 10% без урахування злочинів, скоєних за участю неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх осіб жіночої статі співвідноситься із чоловічою у пропорції 1:15, міська до сільської -3:1, молодшої вікової групи (14-15 років) до старшої (16-17 років) - 1:3. Починаючи з 1993 р. щорічно реєструється близько ЗО тис. злочинів і виявляється більше 40 тис. неповнолітніх, що їх скоїли.
   Традиційними для неповнолітніх є крадіжки, розбій і грабежі, хуліганство, вандалізм, зґвалтування. Новими злочинами є участь у викраденні людей і торгівлі ними, захоплення заручників, телефонний тероризм, ритуальні вбивства, інформаційно-комп'ютерні злочини. З'являються ознаки “професіоналізму” та спеціалізації злочинів.
   Має місце зниження віку скоєння першого злочину та середнього віку неповнолітніх злочинців. 20 % злочинів неповнолітніх вчиняються особами, яким не виповнилося 14 років. Близько 85 % осіб, що були визнані особливо небезпечними рецидивістами (до набрання чинності Кримінальним кодексом України з 1 вересня 2001 p.), скоїли перший злочин до 18 років.
   Високий рівень латентності злочинів пов'язаний в основному з поведінкою жертви (оцінка шкоди як незначної, сором і побоювання за власну репутацію після офіційної реєстрації злочину, небажання осуду з боку однолітків і хибні уявлення про честь і помсту, невіра у можливість розкриття злочину). Простежується нерівномірність скоєння злочинів впродовж доби, місяців, періодів року - пік злочинності неповнолітніх припадає на 20-21 години доби, березень місяць, періоди канікул у навчальних закладах.
   Наголосити слід на насильницьких і корисливо-насильницьких злочинах, скоєних з особливою жорстокістю й цинізмом, витонченим глумлінням над жертвою. Переважає вчинення злочинів у складі групи, залучення до участі у злочинах малолітніх і підлітків, які не несуть кримінальної відповідальності, активне входження в організовану злочинність.
   Як зазначають фахівці [3; 6; 1], одна з визначальних тенденцій кримінальної агресії підлітків та юнаків полягає в тому, що вона носить яскраво виражений груповий характер. Групові злочини неповнолітніх складають до 70% від загальної кількості злочинів неповнолітніх, а окремі види злочинів - зґвалтування, хуліганські бійки, порушення громадського порядку під час масових видовищ - вчиняються майже цілковито групами.
   Неповнолітні, які значною мірою залежні психологічно у своїх поведінці від групи, всіляко намагаються об'єднатись у різноманітні групи. Привабливість подібного об'єднання визначається такими чинниками:
   - реалізацією потреби у психологічно комфортному спілкуванні (необтяжливому, розуміючому, визнавальному, самостверджувальному);
   - можливістю отримання психологічної, фізичної, матеріальної підтримки і захисту;
   - можливістю задовольнити спільні інтереси й уподобання, цікаво провести вільний час;
   - можливістю користуватися матеріальними благами (аудіо-, відеотехніка, автомототранспорт, одяг, житло та ін.), недоступними окремому неповнолітньому;
   - компенсаційним вирішенням болючої проблеми дезадаптації в окремих осередках суспільного середовища.
   60 % неповнолітніх правопорушників дезадаптована у сім'ї, 20 % -ізольовані в навчальних колективах, близько 90 % незадоволені взаємостосунками із вчителями й однокласниками.
   За статевою ознакою розрізняються групи з підлітків і юнаків, групи з дівчат, змішані групи (найчастіше, з переважним представництвом хлопців). Співвідношення між цими видами груп приблизно складає 7:1:2. Загальною тенденцією є зростання кількості груп із дівчат і змішаних груп.
   За достатньо широкого загального діапазону кримінальної агресії неповнолітніх існує певна спеціалізація, пов'язана із статевою ознакою.
   Так, групи хлопців скоюють хуліганство у поєднанні з грабежем і розбоєм; вимагання у поєднанні із заподіянням тілесних ушкоджень; телефонний тероризм (явно неправдиве повідомлення про загрозу чи знищення); зґвалтування в поєднані із загрозою здоров'ю та життю, глумлінням над жертвою.
   Дівчачі групи відзначаються підвищеною агресивністю, яка спрямовується на осіб своєї статі й характеризується особливою жорстокістю (побоями та мордуванням), “експропріацією” речей та одягу, примушуванням до вступу у статевий зв'язок із хлопцями.
   У змішаних групах дівчата займають своєрідне становище. Одні з них мають нижчий за хлопців статус і використовуються для набуття сексуального досвіду, техніки екзотичного і групового сексу. Інші демонструють свою рівність із хлопцями, провокують їх на різноманітні правопорушення, в окремих випадках (до 10% змішаних груп) мають привілеї чи претендують на роль лідера групи.
   За віковою ознакою розрізняються групи: тільки з неповнолітніх приблизно одного чи різного віку; неповнолітніх, які очолюються однією-двома дорослими особами, зазвичай молодіжного віку; неповнолітніх, серед яких - декілька малолітніх.
   Крім того, неповнолітні очолюють групи малолітніх, які спеціалізуються на вимаганні у ровесників, раптових, зухвалих нападах на окремих громадян. Неповнолітні також долучаються до дорослих організованих злочинних груп, де виконують функції навідників, кур'єрів, спостерігачів.
   Особливі кримінальні спільноти утворюються за регіонально-етнічною ознакою типу “Циганської слободи” (Одеса), “Моталок” (Казань), “Люберів” (Підмосков'я). Вони організують очолювані старшими за віком групи малолітніх (8-11 років), підлітків (11-15 років), та юнаків (15-18 років), які спеціалізуються на певних видах передкримінальної та кримінальної активності, мають відповідну організаційну структуру та “общак”.
   За кількісною ознакою розрізняються нечисленні (2-4 особи), середні (5-8 осіб) і великі групи (від 9 до кількох осіб) та спільноти кількох десятків до 100 та більше осіб).
   Суттєвою характеристикою кримінальних груп неповнолітніх є тривалість існування. Під тривалістю мається на увазі період від створення групи до моменту потрапляння у поле зору правоохоронних органів. За цією ознакою розрізняються короткочасні (до 1 місяця) групи, групи середньої (до 6 місяців) тривалості існування і тривалі (більше 6 місяців) за існуванням групи.
   До виявлення група неповнолітніх встигає вчинити в середньому 7 правопорушень.
   За тенденції до криміналізації групи неповнолітніх підвищують свою організованість і психологічну згуртованість, звужують діапазон видів злочинів, використовують вимагання як основу вчинення інших злочинів.
   Асоціально та кримінально-орієнтовані групи підлітків та юнаків можуть складати основу організованих злочинних угрупувань. В такому випадку групи неповнолітніх початково утворюються за ознакою спільного проживання, починають злочинну діяльність із вуличних крадіжок, хуліганства, грабежу обкладають даниною школу, училища і т.д. Набуваючи кримінального досвіду і збільшуючи свої можливості, вони підпорядковують конкурентів і контролюють ряд сфер злочинної активності на певній території. Угрупування відзначаються організованістю, жорстокою дисципліною, привабливістю для молоді та неповнолітніх перед кримінальної орієнтації.
   Важливу роль у функціонуванні груп підлітків та юнаків з кримінальною агресією відіграє так звана кримінальна субкультура [3; 6]. У ній вигадливо поєднуються елементи злочинної (тюремної, блатної, злодійської) субкультури, які посідають домінуюче становище, і звичайної підлітково-юнацької культури (вірність друзям, романтика любовних переживань; “пристойні” уподобання та способи проведення дозвілля, тютюнопаління тощо).
   Психологічний зміст кримінальної субкультури неповнолітніх найбільш повно фіксується, зберігається та відтворюється у життєвих цінностях і нормах поведінки. Вони полягають у такому.
   Культ фізичної сили, беззаперечне підкорення слабшого сильнішому, нижчого вищому за неформальною ієрархією.
   Зневажливе, брутальне ставлення до осіб протилежної статі в цілому, цинізм і статева вседозволеність відносно дівчат і молодих жінок.
   Знецінення “офіційної”, “чесної” праці, підміна її ідеєю швидкого збагачення за будь-яку ціну. Неповага до життя і здоров'я, майнових прав “чужих” осіб.
   Біполярне ставлення до власного здоров'я: з одного боку, саморуйнування (алкоголь, наркотики, хвороби, що передаються статево) та байдужість, з іншого - активне зміцнення, якщо це пов'язано з кримінальною поведінкою.
   Відсутність співчуття, нечесність і дволикість стосовно “чужих”, співпереживання та кругова порука серед “своїх”.
   Заняття різноманітними азартними іграми, зокрема “під інтерес”, вживання алкоголю, наркотиків, інших одурманюючих речовин.
   Заохочення до різних форм асоціальної поведінки, їх демонстративного прояву, безумовного задоволення власних потреб за рахунок “чужих”.
   Підвищена відповідальність за дане “своїм” слово, обіцянку, оцінку тощо, безкомпромісність, жорстокість покарання за їх недотримання.
   Кримінальна субкультура проявляється через такі взаємопов'язані атрибути: традиції та звички; загальне оформлення зовнішності; татуювання, жаргон, прізвиська та “блатні” пісні; умовно-конспіративне спілкування.
   Як висновок можна зазначити таке. Підлітки та юнаки мають ряд психологічних особливостей, які впливають на кримінальну агресію та окремі її види. Кримінальна агресія (злочинність) визначається сукупністю суб'єктивних та об'єктивних чинників.
   Серед неповнолітніх як суб'єктів злочинів можна виокремити п'ять психологічних типів, яким відповідають певні види кримінальної агресії. Злочинність неповнолітніх має переважно груповий характер, важливу роль у функціонуванні кримінальних груп неповнолітніх відіграє кримінальна субкультура.

ЛІТЕРАТУРА

1. Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання. СІ. Яковенко, Н.Ю. Максимова, Л.І. Мороз, Л.А. Мороз. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 260 с
2. Кудрявцев И.А., Ратинова Н.А. Криминальная агрессия (экспертная типология и судебно-психологическая оценка). - М., 2000. - 192 с.
3. Медведев B.C. Кримінальна психологія. - К.: Атака, 2004. - 368 с.
4. Мойсеева О.Є. Психологія агресивності: сутність та можливості корекції. - К.: Видавництво ТОВ “КММ”, 2008. - 208 с
5. Морозов О.М., Морозова Т.Р. Агресивні засуджені. - К.: МП “Леся”, 2000. - 204 с
6. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. Психология подростковой преступности. - кн..1-я; -М.: “Ось-89”, 1998. - 304 с.
7. Ярош О.В. Судово-психологічна експертиза неповнолітніх, обвинувачених за агресивні злочини: Автореф. дис... канд.. психол. наук. -X., 2008. -20 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com