www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Умови ефективності комунікації управлінців органів внутрішніх справ України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Умови ефективності комунікації управлінців органів внутрішніх справ України

К.Д. Назаренко

УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ КОМУНІКАЦІЇ УПРАВЛІНЦІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

   У статті розглянуто основні погляди науковців в області психології щодо проблеми підвищення ефективності комунікації керівників органів внутрішніх справ. Автор аналізує умови ефективності управлінського спілкування, наводить чинники, які є важливими для розвитку та удосконалення комунікативного потенціалу керівників.
   Ключові слова: ефективна комунікація, комунікативний потенціал, комунікативні здібності, керівник міліції, спілкування.
   Проблема пошуку шляхів підвищення ефективності комунікації керівників різного рівня тривалий час цікавить психологів. Проблеми комунікації працівників міліції досліджували у своїх роботах О.М. Бандука, В.І. Барко, В.А. Лефтеров, Л.І. Мороз, С.Д. Максименко, В.М. Синьов. Проте психологічні аспекти управлінської діяльності керівника системи ОВС залишаються недостатньо дослідженими, зокрема, потребують подальшого вивчення питання удосконалення комунікативної сторони діяльності управлінців ОВС, здійснення ними психологічного впливу, вирішення та попередження конфліктів. Актуальність дослідження проблеми зумовлена також тим, що на сьогоднішній день реформування сфери діяльності органів внутрішніх справ, ускладнення криміногенної ситуації в державі, зростання необхідності ефективного захисту суспільства від протиправних посягань вимагають нових підходів до управління, які базуються саме на розвитку комунікативних здібностей та умінь, необхідних керівному апарату міліції.
   Практичний досвід і власні дослідження свідчать про те, що комунікативний потенціал керівників органів та підрозділів ОВС нерідко знаходяться на низькому рівні. Досить часто керівник міліції не вміє попередити конфліктну ситуацію, вирішити конфлікт, не здатний до конструктивного діалогу як із громадянами, так із підлеглими працівниками, не може грамотно та лаконічно висловити свою думку при прийнятті управлінського рішення. Все це негативно впливає на ефективність управлінської діяльності, стає суттєвою перешкодою при побудові партнерських відносин між міліцією та громадянами.
   Метою статті є аналіз існуючих проблем та пошук напрямів, методів і засобів підвищення ефективності комунікації керівників ОВС, визначення основних чинників, які формують здатність керівника міліції до конструктивної інтерперсональної взаємодії.
   Комунікативні здібності є дуже важливою складовою професійної діяльності управлінця органів внутрішніх справ, який безпосередньо взаємодіє з людьми, здійснює вплив на них.
   Спілкування - цінний скарб, яким володіє людство, воно є необхідною складовою духовних потреб особистості і зумовлюється, перш за все, способом її буття. Будь яка діяльність неможлива без налагодження контактів між суб'єктами її здійснення за рахунок спілкування, взаємовпливу, взаєморозуміння. Мова спілкування є свого унікальною і притаманною лише людині, вона дозволяє передавати будь-яку інформацію і соціальний досвід.
   Невід'ємною складовою діяльності управлінця органів внутрішніх справ є керівництво людьми, а отже і спілкування з ними. Без спілкування, взаємодії та взаємного впливу людей управлінська діяльність неможлива. Керівник здійснює комунікацію коли розмовляє по телефону чи проводить оперативно - службову нараду, приймає участь у ділових переговорах та співбесіді, розв'язує конфліктну проблему чи регулює відносини між підлеглими або громадянами. В кожній ситуації успішність результатів діяльності визначається якістю спілкування, умінням керівника слухати й передавати інформацію, здатністю зрозуміти співрозмовника та поважати. Керівнику органів внутрішніх справ, в силу своєї службової діяльності, доводиться спілкуватись з різними верствами населення, представниками влади та засобами масової інформації, вирішувати конфлікти по службі та управляти підлеглими працівниками, розмовляти та вести переговори із особами, які представляють суспільну небезпеку, та саме головне -досягнути бажаного результату чи вирішити проблемну ситуацію.
   Проблема комунікативних здібностей розглядалась багатьма науковцями в області психології, є досить великі напрацювання в даному напрямку. Так, Л.Е. Орбан-Лембрик розглядає спілкування як феномен соціальної психології, відзначає, що спілкування відіграє надзвичайно важливу роль у житті людини. Усунення від нього позначається на психологічному комфорті учасників комунікативного процесу, а постійне незадоволення соціальними контактами, міжособистісними стосунками породжує поганий настрій, депресії, зниження активності, погіршення здоров'я, утруднює досягнення поставлених цілей [1].
   Цікаві думки з приводу спілкування та мови висловлені А.В. Петровським, який акцентує увагу на тому, що особа, яка адресує інформацію іншій особі (комунікатор) і той хто приймає її (реципієнт) для здійснення цілей спілкування в спільній діяльності повинні користуватися одною системою кодифікацій та декодифікацій значень, спілкуватись однією мовою. В іншому випадку взаємовплив неможливий через блокування процесів кодифікації та декодифікації, тобто люди не можуть домовитись один з одним, що робить їх діяльність несумісною. Обмін інформації стає можливим, якщо значення, які закріплені у вживаних знаках (слова, жести, ієрогліфи) відомі учасникам спілкування. Система значень розвивається та збагачується на протязі всього життя людини, а її ціленаправленість формує центральну ланку освіти [2].
   Для того, щоб розмова була ефективною та приносила бажаний результат Н. Н. Обозов та Г. В. Щокін вважають за необхідне пам'ятати про налагодження процесу спілкування, розвиток комунікативних здібностей, що полягає в гнучкості поведінки, стриманості, тактовності та інших якостях людини. Без розвинутих комунікативних здібностей і навичок керівнику буде складно досягнути успіху.
   Комунікативні здібності виявляються у таких якостях, як товариськість та контактність керівника, характеризуються уважним відношенням до співрозмовника, здатністю слідкувати та контролювати кожне слово, мімікою, жестом, умінням передбачити його думки, почуття. Якщо підлеглий переживає, проявляє сором'язливість, невпевненість, слід пам'ятати про те, що комунікативні уміння керівника, невимушеність поведінки його заспокоїть.
   Динамічність та гнучкість комунікації керівника полягає в тому, що він легко переключається з однієї теми на іншу або, якщо того потребує хід спілкування, уміння вийти з “глухого кута”, який виник при розмові. Для здійснення такої тактики спілкування необхідно запастися своєрідними “штампами спілкування” і невимушено, з легкістю, обирати нову тему для розмови. Можна використати і інші методи та прийоми, які налагоджують контакт між співрозмовниками.
   Також для комунікації успішного керівника є досить важливими емоційна стриманість та терплячість (уміння вислухати, зрозуміти, заспокоїти). Керівник повинен завжди правильно налаштувати себе на взаємодію з будь-яким відвідувачем, у своїх реакціях бути максимально стриманим. Крім уміння стримувати себе керівник, як комунікатор, повинен вміти заспокоїти людину, викликати довіру до себе.
   Важливим у комунікації є професійний такт керівника, який полягає в тому, що він не повинен в розмові торкатися, наприклад, інтимних сторін життя підлеглого. Етично це буде лише в тому випадку, коли співрозмовник сам повідомить такі дані. Крім цього, не менш важливою умовою ефективної комунікації є здатність керівника непомітно переконати учасника діалогу в правильності власної позиції. Уміння побудувати та витримати до кінця обрану лінію поведінки необхідно в тих випадках, коли співрозмовник нервує, переключається з однієї теми на іншу. Важливо також у процесі комунікації вміти своєчасно повертати розмову до обговорення головної проблеми [3].
   Ефективні комунікативні уміння керівника також грунтуються на здатності своєчасно аналізувати особистісні та професійні ситуації засноване на принципі партнерства, ототожнювати себе з партнером по розмові, розуміти його.
   Слід також враховувати, що без налагодження тісного взаємовпливу двох осіб, які ведуть діалог, досягнення позитивного результату неможливе. Дослідження показують, що міжособистісні відносини, відповідно і спілкування в підрозділах системи МВС, мають низку особливостей, які, в першу чергу, пов'язані із специфікою службової діяльності. Спілкування тісно пов'язане із психологічним впливом, а якщо розглядати діяльність керівника, то без управлінського психологічного впливу налагодження контактів не можливе. Саме спілкування стає одним із психологічних інструментаріїв впливу керівника на особистість підлеглого.
   Існує декілька дефініцій управлінського спілкування. Одне з них полягає у тому, що управлінське спілкування - це така взаємодія керівника з людьми, в процесі якої він інформує сам, отримує інформацію від інших, коригує дії підлеглих, оцінює їх роботу та професійно значущі якості особистості (В. Барко). Важливим резервом забезпечення ефективного управлінського спілкування керівника є досягнення адекватного розуміння підлеглим того, про що говорить керівник. Дослідження показують, що це відбувається за умов додержання таких вимог, як:
   - єдність професійної мови, що може одночасно свідчити про рівень компетентності співрозмовників.
   - врахування рівня інтелектуального розвитку співрозмовника, а також його психологічного стану.
   - повнота інформації, що є немало важливою умовою, яка істотно впливає на ефективність виконання рішень.
   - логічність викладу.
   - сконцентрованість уваги.
   - ступінь співпадіння точки зору підлеглого з думкою керівника.
   - позитивне ставлення підлеглого до керівника, від якого отримує вказівку.
   Керівнику також важливо заздалегідь вивчити погляди співрозмовника на те чи інше явище, а в процесі ділової бесіди спрямувати силу переконання на усунення розбіжностей між поглядами співрозмовників [4].
   Як відомо, процес спілкування є багатогранним і складним, більшість науковців в області психології виділяють декілька основних взаємозв'язаних його сторін, а саме: інформативна або комунікативна, інтерактивна та перцептивна. Сукупність, вище названих сторін спілкування виступає способом організації спільної діяльності і взаємовідносин людей причетних до неї. Знання закономірностей спілкування, а також розвиток умінь та здібностей комунікації дуже важливі для здійснення професійної діяльності керівників підрозділів міліції. Досягнення успішних результатів якої можливе лише при дотримання певних умов, до яких належить активне залучення спільників до діяльності, налагодження взаємодії та взаєморозуміння між її учасниками.
   В системі управлінських відносин комунікативна сторона спілкування проявляється вперш за все в обміні певною інформацією. Учасники комунікативного процесу, розраховуючи на активність партнера, пропонують один одному різноманітну інформацію, яка включає в себе відомості певного характеру, накази, розпорядження, плани, ідеї, методи та способи досягнення поставлених цілей діяльності. Тобто в процесі комунікації здійснюється рух та обмін інформацією, в результаті якого відбувається взаємовплив людей одних на одних. Керівник в ході обміну інформацією здійснює певний вплив на підлеглих з метою бажаних змін в їх діяльності та поведінці. Ефективність комунікації, зокрема, визначається тим, наскільки вдало здійснюється вплив на поведінку партнера [5]. Ефективність психологічного впливу суттєво полегшує процес комунікації, спрямовуючи її хід в необхідне русло для ініціатора взаємодії.
   У своєму монографічному дослідження О.А.Матеюк розглядає професійний психологічний вплив керівника на підлеглих, як виключно складний та вкрай динамічний процес взаємовпливу сторін інтерсуб'єктної взаємодії один на одного, що залежить від багатьох параметрів. В межах інтерсуб'єктної взаємодії професійний психологічний вплив військового керівника на підлеглих є двостороннім (або багатостороннім) процесом, який реалізовується сторонами одна щодо одної. Дана закономірність появляється на всіх етапах реалізації професійно психологічного впливу. Оскільки у професійній діяльності сторони взаємодії здійснюють вплив цілеспрямований, психологічний, то ефективність його передусім визначається параметрами (соціальним статусом, системою особистісних соціально-психологічних якостей, ступенем психологічної підготовки, рівнем оволодіння технологіями цілеспрямованого психологічного впливу), мотивацією впливу, оцінкою конкретної ситуації сторонами, ступенем активності, силою впливу [6].
   Керівнику слід враховувати зазначені обставини як ефективні чинники здійснення успішної професійної діяльності, в тому числі, в процесі взаємодії із підлеглими працівниками.
   Наступна сторона спілкування - інтерактивна - характеризує взаємодію людей у процесі безпосередньої організації їх спільної діяльності. Якщо комунікативний процес розвивається на основі спільної діяльності, то досягнення взаємодії безпосередньо відбувається під час спільних спроб розвивати та організовувати діяльність в подальшому. На думку Г.М. Андрєєвої, саме у спілкуванні розкриваються й реалізуються суспільні та міжособистісні взаємовідносини [7]. Оскільки, спільна діяльність складається із різноманітних типів взаємодії людей один з одним, то психологічна наука виділяє різні типи класифікації її. Основні з них є два: кооперація або співробітництво і конкуренція.
   Кооперація - це такий тип взаємодії, який сприяє організації спільної діяльності, опираючись на взаємодопомогу людей та їх співпрацю. Навіть при виникненні змагальності як взаємодії, вона не наносить шкоду спільній діяльності. Протилежним видом взаємодії є конкуренція, яка негативно впливає на діяльність, оскільки, дане поняття нерозривно пов'язане із конфліктами [8].
   Для успішної управлінської діяльності керівника ОВС важливе значення має співробітництво (кооперація), однак взаємодія без конкуренції є практично неможливою. Успішне вирішення конфліктів, які породжує даний вид взаємодії, є ознакою високого професіоналізму та комунікативної компетентності управлінця системи ОВС.
   Що ж стосується перцепції, як обов'язкової сторони спілкування, то вона полягає у характері сприйняття іншої людини, партнера по спілкуванню. Видатний психолог С.Л. Рубінштейн писав, що спілкуючись з людьми, ми орієнтуємось в їх поведінці, ніби “читаємо”, розшифровуємо значення їх зовнішніх даних. Перцептивний аспект спілкування - це сприйняття, розуміння та оцінка людини людиною [2]. В загальному можна сказати, що сприйняття іншої людини означає сприйняти її зовнішні ознаки у відповідності із індивідуально-особистісними характеристиками та інтерпретацію на цій основі її вчинків.
   Звичайно, сприйняти та зрозуміти співрозмовника дуже важливо у спілкуванні, однак недостатньо для досягнення ефективної комунікації. Наприклад, А.А. Бодальов акцентує увагу на тому, що уміння знати та розуміти людей, знаходити до кожного підхід досягається, перш за все, наявністю глибокого знання психології іншої людини, її ціннісних орієнтацій. У спілкуванні необхідно керуватись правилом: чим більше вимогливості до людини, тим більше поваги до неї [9].
   Отже, для працівника міліції гуманне ставлення до особистості, щира повага та взаємопроникнення проблемою з якою звертається людина, значно підвищать ефективність комунікації, дасть змогу позитивно вплинути на співрозмовника, а також спрямувати хід розмови в необхідне русло, уникнувши конфлікту.
   Сприйняття іншої людини та погодження з її позицією набагато ефективніше при позитивному відношенні один до одного. Від такої психологічної закономірності походять всі практичні рекомендації щодо оптимізації управлінського спілкування. Для досягнення успіху в діловому спілкування, крім досягнення розуміння думки, необхідно домогтися того, щоб розмова була приємною для співрозмовника [10].
   Для чіткого прогнозування ситуації міжособистісного сприймання, керівнику слід приймати до уваги існування ряду “ефектів”, що виникають при сприйнятті людьми один одного. У психологічній науці досліджені три з них. Ефект ореолу - формування специфічної установки через спрямоване приписування тому, хто сприймається певних якостей. Другий ефект - це ефект первинності, який полягає в тому, що інформація отримана раніше має більше значення, ніж та, що поступає через деякий час. Третій ефект - стереотипізація, який появляється як прагнення будувати загальні висновки на базі обмеженої інформації, незначного минулого досвіду. Стереотипізація призводить до спрощеного процесу пізнання іншої людини, до виникнення упередженості [4].
   Отже, для керівника органів внутрішніх справ дуже важливо на первинних стадіях взаємодії володіти інформацією відносно особи, з якою він спілкується, співпрацює, здійснює спільну діяльність. Це в першу чергу, допоможе з максимальною точністю і ефективністю обрати вірну тактику взаємодії, що дозволить досягнути позитивних та очікуваних результатів впливу.
   Не менш важливе значення в діяльності управлінця має невербальне спілкування, або “мова жестів”. Таке спілкування включає певні форми самовираження, що не спираються на слова та інші мовні символи. Часто в управлінській діяльності бувають випадки коли керівнику доцільно використовувати мову жестів. Знання цієї мови демонструє, наскільки людина вміє володіти собою, і наскільки знає себе. Багато в чому здатність правильно налаштовувати себе на іншу людину та обрати найбільш відповідний обставинам спосіб поведінки, залежить від нашого знання не лише іншої особи, але й перш за все самого себе, від уміння на основі цього знання свідомо керувати своєю поведінкою в різних ситуаціях спілкування.
   Невербальна комунікація є незамінним професійним інструментарієм досягнення високих результатів спілкування. Керівнику ОВС для успішного здійснення управлінських повноважень також необхідно звертатись до міміки та жестів. Високий рівень розвитку невербального комунікативного потенціалу є необхідною умовою та водночас гарантією правильної побудови відносин в колективі, а також успішного взаємовпливу на кожного суб'єкта спільної діяльності.
   Таким чином, високий професіоналізм керівника ОВС неможливий без формування високого комунікативного потенціалу. Позитивне ставлення до людей, майстерність говорити, налагодження та підтримання контактів, уміння привернути та утримати увагу, безперешкодно долати бар'єри спілкування та вирішувати конфліктні ситуації, ефективно впливати на підлеглий персонал та інших осіб з метою бажаних змін поведінки, допоможуть управлінцю більш ефективно здійснювати свої функціональні обов'язки щодо захисту законних інтересів суспільства та держави від протиправних посягань. Для того, щоб покращити свої комунікативні можливості керівнику ОВС необхідно, навчитись бачити ті елементи з яких складається спілкування, розуміти його закономірності, вміти управляти процесом спілкуванням як єдиним цілеспрямованим комплексом впливу на іншу особу. Чітка послідовність та злагодженість аспектів комунікації, знання та вдале володіння технікою спілкування на високому рівні, вміння використовувати його закономірності значно підвищить ефективність обміну та сприйняття інформації, взаємодії і впливу керівника ОВС в процесі міжособистісних відносин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: навчальний посібник. - К., 2005.
2. Петровський А.В. Психология. - М.:“Аадемия”, 2006.3. Обозов Н. Н., Щекин Г. В. Психология работы с людьми: Советы руководителю. - К., 1990.
4. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід). - К.: Ніка-центр, 2003.
5. Бандурка A.M., Бочарова СП., Землянськая Е.В. Психология управления. - Харьков, 1998.
6. Матеюк О.А. Професійний психологічний вплив військового керівника на підлеглих в особливих умовах діяльності: Монографія, -Хмельницький, 2006.
7. Андреева Г.М. Актуальные проблемы социальной психологи. -М., 1988.
8. Морозов А.В. Психология влияния - СПб.; Питер, 2001. - 512 с.
9. Бодальов А.А. Личность и общение. - Международная педагогическая академия, 1995.
10. Коломийський Н.Л. Психологія педагогічноо менеджменту. -К.: МАУП, 1996.
11. Томан Іржі. Мистецтво говорити./ Пер. з чес. В.І. Романця - К.: Україна, 1996.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com