www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Подолання тривожності як один із шляхів підвищення рівня домагань підлітка
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Подолання тривожності як один із шляхів підвищення рівня домагань підлітка

С.М. Лабінська

ПОДОЛАННЯ ТРИВОЖНОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ДОМАГАНЬ ПІДЛІТКА

   У статті розглядається проблема зниження рівня тривожності підлітків.
   Пропонується система психокорекційних вправ, спрямована на подолання особистісної тривожності, розвиток упевненості, відповідальності у навчанні, підвищення рівня домагань школярів. Наголошується на важливості індивідуального підходу та застосуванні творчих завдань для розвитку учбової мотивації школярів.
   Ключові слова: тривожність, рівень домагань, упевненість, відповідальність.
   Підлітковий вік у розвитку особистості є кризовим періодом, що ускладнюється нестабільною соціально-економічною ситуацією, невпевненістю у завтрашньому дні, ростом насилля у суспільстві. Це стає причиною розвитку високого рівня особистостісної тривожності, зокрема в учнів середнього шкільного віку, яка виступає негативним чинником їх учбової діяльності. Формування тривожності, як риси особистості, негативно впливає на інші компоненти структури особистості підлітка, зокрема на його самооцінку, рівень домагань і мотивацію, викликає негативні зміни у їх розвитку. Саме тому, важливим завданням шкільного психолога та кожного вчителя-предметника є профілактика та корекція (у разі необхідності) тривожності підлітків.
   Для зниження рівня тривожності існують різні комплекси прийомів та вправ. Окремі питання прояву та корекції тривожності школярів розглядалися С. В. Васьківською (1994), І. В. Дубровіною (1995), Р. В. Овчаровою (1996), А. М. Прихожан (1990), С. О. Ставицькою (1999) та ін. Так, М. І. Буянов вказує на застосування ігрової психотерапії, трудотерапії, бібліотерапії і музикотерапії у подоланні тривожності особистості. До терапії музикою зверталися і В. С Лобзін, М. М. Решетніков, А. А. Коротаєв та ін. Проте, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що існують лише окремі праці, де сформульовані умови профілактики та подолання особистісної тривожності підлітків, зокрема, з точки зору підвищення їх рівня домагань у навчальній діяльності.
   Виходячи з вищесказаного, метою статті є висвітлення системи вправ, які були застосовані нами для подолання особистісної тривожності підлітків.
   Об'єктом дослідження є тривожність підростаючої особистості.
   Предмет дослідження - психокорекційні вправи, спрямовані на подолання тривожності, розвитку впевненості, підвищення рівня домагань, розвитку відповідальності за результати у навчальній діяльності школяра.
   У ході наших попередніх досліджень ми виявили, що у підлітків переважають високий і середній рівні особистісної тривожності, показники яких практично однакові (45,8 % і 44,6 %). Водночас, у них домінує низький рівень шкільної тривожності, який утричі перевищує середній рівень, а високий рівень становить лише 2,4 %. Це свідчить про те, що більшість учнів підліткового віку не мотивовані на навчання, оскільки, їх провідним видом діяльності є міжособистісне спілкування з однолітками. Досить часто вони не докладають зусиль, щоб отримати найвищу оцінку за завдання. Як наслідок, знижується рівнь мотивації на досягнення успіху та відповідальності за результати навчальної діяльності, значущість успішності учбової діяльності для особистості, а отже, і зниження рівня домагань в учінні. [1, с 372].
   Оскільки, показники шкільної тривожності не є надто високими, ми вважаємо, що однією з причин особистісної тривожності підлітків є психологічні індивідуальні риси, зокрема рівень впевненості у собі. Це підтверджує і наше попереднє дослідження, де було виявлено, що кількість підлітків з низьким рівнем впевненості є досить значною -28,9 %, відповідно середній рівень - 53 % та високий - 18,1 %.
   Саме підлітки з низьким рівнем впевненості та високим рівнем особистісної і низьким рівнем шкільної тривожності включені нами у систему корекційно-розвивальної роботи, де одними з основних завдань є не лише зниження особистісної тривожності підлітків, а й підвищення рівня їх шкільної тривожності до адаптивно-активізуючого рівня, розвиток відповідальності за результати навчальної діяльності та мотивації до навчання, що сприятиме формуванню високого рівня домагань в учбовій діяльності.
   Проблему корекції тривожності психологи і дитячі психіатри розділяють на дві основні:
   - проблему опанування станом тривожності, зняття його негативних наслідків;
   - усунення тривожності як відносно стійкого особистісного утворення.
   Умови подолання особистісної тривожності пов'язані з необхідністю нівелювання негативної дії факторів, що її викликають. Тому до них належать психолого-педагогічні умови подолання таких основних її форм: неадекватно високого рівня шкільної тривожності (забезпечення дитині комфортних психофізіологічних умов перебування в школі; індивідуального підходу у навчанні й вихованні підлітків; створення умов для розвитку довільності, самостійності; оволодіння компонентами навчальної діяльності; вироблення критеріїв особистісного успіху; розвиток мотиву компетентності та ін.); міжособистісної тривожності (культивування доброзичливості, взаємодопомоги, взаємоповаги в стосунках між учнем і класом в процесі навчальної діяльності; розширення взаємної довіри, підтримки між вчителем і учнем, учнем і однокласниками; підтримання в класі атмосфери прийняття дитини, незалежно від успішності навчання); самооцінної тривожності (використання по відношенню до тривожних дітей максимально розгорнутих критеріїв педагогічної оцінки; допомога в оволодінні прийомами самоаналізу; розвиток рефлексії власного “Я”, адекватного рівня домагань).
   Таким чином, корекція тривожності у підлітків включає наступні завдання: виховання впевненості у собі, зниження емоційної напруги; допомога в подоланні негативних переживань; допомога у знятті страхів, агресивності; зменшення рівня тривожності та ін.
   Роботу з корекції тривожності учнів ми здійснювали на трьох взаємопов'язаних рівнях:
   1. вироблення конструктивних способів поведінки у важких для дитини ситуаціях, а також оволодіння прийомами, які дозволяють впоратися з зайвим хвилюванням та підвищеною тривожністю;
   2. розширення функціональних та операційних можливостей учнів, вироблення у них необхідних знань, навичок та умінь, які дозволяють підвищувати результативність діяльності, створити запас емоційної рівноваги і стійкості;
   3. розвиток певних властивостей особистості школяра, перш за все, його мотивації, вироблення і закріплення впевненості у собі, розвиток самооцінки, формування адекватного рівня домагань тощо.
   Для створення ситуації успіху і подолання особистісної тривожності ми поставили наступні завдання: усунути страх перед будь-якою діяльністю учня; заохочувати, підбадьорювати, стимулювати особистість; посилювати соціальну та особисту значущість учбової діяльності; звертатися до особистої винятковості дитини; правильно оцінювати результати діяльності школяра, заохочувати будь-яку добре виконану роботу учня тощо.
   Опираючись на роботи таких авторів, як Р.В. Овчарова, А. М. Прихожан, Є. І. Рогов нами була підготовлена система психокорекційних вправ, спрямованих на зниження рівня особистісної тривожності та розвиток упевненості підлітків. [2; 3; 4; 5].
   1. “Переінтерпретація” симптомів тривоги. Стан тривоги переживає більшість людей, і це дозволяє краще виконувати певний вид діяльності. Тренування допомагає учням своє хвилювання сприймати саме так і використовувати його для мобілізації власних знань, сил, можливостей.
   2. “Налаштування на певний емоційний стан”. Учню пропонується подумки пов'язати хвилюючий, тривожний емоційний стан з певною мелодією, кольором, пейзажем, жестом; спокійний розслаблений стан - з іншою музикою та уявними образами; стан впевненості, націленості на перемогу - ще з іншими. Коли учень починає хвилюватися, необхідно уявити перші образи, потім другі й поступово перейти до третіх, повторюючи останні декілька разів.
   3. “Приємні спогади”. Учню пропонуємо уявити ситуацію, в якій він відчував повний спокій, розслабленість, і як найяскравіше пригадати всі відчуття, пов'язані з цією ситуацією.
   4. “Використання певної ролі”. В складній ситуації учню пропонується яскраво уявити собі і обрати роль для наслідування, ввійти в цю роль і діяти так, ніби це він сам.
   5. “Контроль голосу і жестів”. Учням розповідаємо, як за голосом і жестами можна визначити емоційний стан людини, а також, про те, що впевнений голос і спокійні жести можуть мати зворотній вплив -заспокоювати, надавати впевненості. Для оволодіння цим контролем необхідне тренування перед дзеркалом і “глядачами”. Наприклад, при уявній відповіді на уроці, спілкуванні з кимось.
   6. “Посмішка”. Навчання цілеспрямованому управлінню м'язами обличчя. Учню даємо ряд стандартних вправ для розслаблення м'язів обличчя і пояснюємо значення посмішки для зняття нервово-м'язової напруги.
   7. “Дихання”. Розповідаємо про значення ритмічного дихання для зняття напруги.
   8. “Мислене тренування”. Ситуація, яка викликає тривогу завчасно уявляється у всіх деталях, складних моментах, які викликали її переживання; детально продумується і програється власна поведінка.
   9. “Репетиція”. Програємо зі школярами ситуації, які викликають у них тривожність. Дитина ніби відповідає біля дошки, пише контрольну, де ми виконуємо роль “суворого вчителя” або ж “насмішкуватого однокласника”, “докоряючого батька”. Детально відпрацьовуємо спосіб поведінки учня.
   10. “Доведення до абсурду”. В бесіді з психологом та інших спокійних ситуаціях учню пропонується грати сильну тривожність, страх, роблячи це навмисно.
   11. “Переформулювання завдання”. Відомо, що одним з моментів, які заважають результативній діяльності тривожних дітей є те, що вони зосереджені не тільки на її виконанні, а на тому, як вони виглядають збоку. Тому, навчаємо дітей формулювати цілі діяльності і шляхи її досягнення, повністю відволікаючись від зовнішніх і внутрішніх несуттєвих особливостей, вчимо тривожних дітей знижувати значущість ситуації, розуміти відносні значення “перемоги” чи “поразки”.
   12. “Інверсія тривоги”. Підлітки записують епізоди, що тривожать їх, у вигляді невеликого оповідання в теперішньому часі від першої особи. Слід прагнути чітко пригадати всі події, відтворити діалоги, фіксуючи, при цьому, свої відчуття. Потім, вони переписують історію таким чином, ніби хотіли, щоб вона відбулася насправді.
   Ми також працювали над тим, щоб самооцінка дитини була адекватно високою. Орієнтуючи дитину на високу самооцінку, і, допомагаючи реалізуватись в тих видах діяльності, які найбільше їй підходять, ми допомагаємо дитині більш успішно виконувати і ту діяльність, яка є для неї складною. Адже, даючи можливість відчути успіх, впевненість у своїй спроможності бути не гіршою, а навіть кращою за інших, в чомусь одному, ми прокладаємо шлях до успіху в іншому, і таким чином, зменшуємо рівень тривожності. Разом з тим, ми орієнтували дитину на адекватний рівень домагань відповідно до її індивідуально-вікових, психофізіологічних особливостей та матеріальних можливостей сім'ї, де росте дитина. Нові цілі й перспективи розвитку вводили поетапно від простого до складного, опираючись на наявний рівень можливостей дитини та її оточення в задоволенні актуальних потреб.
   Вправи на розвиток упевненості у собі:
   1. Гра “Витівник”. Кожному учасникові пропонуємо пригадати веселу гру і провести її у групі. Група ставить “витівникові” оцінки за п'ятибальною системою. Після того, як усі награлися, визначаємо найкращого масовика.
   2. Тренінг “упевненості в собі”. Розпочинаємо з групової дискусії про значення впевненості для досягненні успіхів у різних сферах життєдіяльності, в особистісній реалізації. Підводимо до розуміння впевненості як спроможності висувати й втілювати в життя власні цілі, інтереси тощо. Тренінг впевненості в собі реалізуємо через певні соціальні ситуації, які тренуємо в рольовій грі та реальних умовах. Вчимося висувати вимогу; говорити “ні” і критикувати; встановлювати контакт; відкрито звертати увагу на себе, свої цілі, інтереси; дозволяти собі помилки.
   3. Вправа “Невпевнені, впевнені та агресивні відповіді”. Кожному учасникові пропонуємо продемонструвати в заданій складній ситуації невпевнену, агресивну та впевнену відповідь. Ситуація пропонується з реального життя. Далі підлітку необхідно детально розповісти про свою невпевненість; похвалитись невпевненістю, підключивши міміку, змінивши голос; розповідь про власну невпевненість, необхідно довести до абсурду.
   Одним з аспектів формування адекватного рівня домагань є виховання та розвиток відповідальної поведінки особистості.
   Так М. В. Савчин вважає, що “Важливими напрямами цілеспрямованого розвитку школяра як повноцінного суб'єкта відповідальності є такі: актуальне стимулювання відповідальної поведінки; самооцінювання власних вчинків; підкріплення відповідальної поведінки у післявчинковому періоді; антиципація негативної дії чинників, що зумовлюють безвідповідальність; актуалізація дії чинників, що детермінують відповідальність”.[6, с 17].
   Спостерігаючи за учнями на уроках англійської мови, ми виділили 8 чинників, що зумовлюють відповідальну поведінку школяра: спрямованість особистості учня; актуальна мотивація реалізації предмета відповідальності; особисті стосунки школяра у ситуації виконання доручення; обставини виконання доручення; інтелект учня; актуальний психофізіологічний стан школяра; ситуативні особистісні переживання і проблеми учня; зовнішня інстанція відповідальності (особистість вчителя, родича, ровесника).
   Для розвитку відповідальності ми використовували такі виховні впливи, як: вимога, розпорядження, команда, переконання, гумор, особистий приклад, підбадьорення, активне навіювання, інструктування, схвалення, тощо. Також спонукали учнів до осмислення своєї поведінки, займались прогнозуванням результатів відповідальної поведінки, передбачали негативну дію та здійснювали корекцію чинників, що зумовлюють безвідповідальну поведінку, формували любов до знань, “інструментальну” мотивацію, засновану на позитивному ставленні учня до форм пізнавальної роботи, усвідомлення досягнень у засвоєнні навчальних предметів, зокрема англійської мови, що пов'язано з рівнем домагань особистості, використовували індивідуальні форми роботи та творчі завдання, які підвищували зацікавленість, активність та мотивацію підлітків на уроках англійської мови.
   Для підвищення рівня домагань ми радили підліткам наступну схему роботи:
   “Виділи для себе 1 годину в день. Напиши список справ, які ти робиш відмінно. Далі напиши ті бажання, цілі, справи, які ти хочеш здійснити в майбутньому. Нехай в цьому списку з'явиться і те, що тобі потрібно, і все, що хочеш. Біля кожного номера став період, впродовж якого плануєш це зробити.
   До отриманого списку постав 4 запитання і запиши відповіді біля кожного.
   1. Чи можливо це мати (зробити, відчути)?
   2. Чи варто це мати?
   3. Чи дасть це мені те, чого я насправді хочу?
   4. Чи варто це моїх майбутніх зусиль?
   Деякі з очікувань, цілей, бажань виявляться надуманими, і ти відчуєш, що вони тобі стали байдужими. Просто закреслюй їх. Склади новий список, в якому будуть лише стверджувальні відповіді. Намалюй малюнок, який відображає твої справжні очікування і викликає в тебе радість.
   Далі зроби наступне.
   1. Вживися в образ намальованого. Відчуй що все, що ти запланував, реалізовано. Переживи з максимальними відчуттями реальність цього. Дай образу закріпитися у відчуттях. Побудь у цих відчуттях 15-20 хвилин.
   2. Постав собі запитання, що потрібно зробити, чого навчитися, які справи завершити, що змінити для того, щоб ці відчуття нового майбутнього стали реальністю.
   Тепер залишилося: скласти список справ, які необхідно робити щодня; сформувати власний альбом досягнень (фотографії нових цілей, ситуацій, в яких присутні нові досягнення); виробити звички, які будуть твоїм новим Я. І найважливіше - все, чим ми займалися, є лише можливістю. Від тебе потрібна щоденна робота в напрямку реалізації твоїх цілей”.
   Отже, активність тих, хто навчається, гальмується, перш за все, страхами. Вони пов'язані з особистісною тривожністю і негативним попереднім досвідом, коли помилки жорстко карались оцінкою, зауваженнями, образою тощо. Знання та впровадження в практику шкільного життя (на уроках, виховних годинах, додаткових заняттях) запропонованих варіантів та способів корекції особистісної тривожності, розвитку упевненості та відповідальності дозволить забезпечити інтелектуальне та особистісне зростання учнів, адекватний розвиток емоційно-вольової, пізнавальної та мотиваційної сфери їх особистості, адекватну самооцінку та рівень домагань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лабінська С. М. Ситуація успіху чи невдачі як один із чинників формування рівня домагань підлітків//Актуальні проблеми психології. Том X. Випуск 3. / За ред. академіка С. Д. Максименка. - К.: Главник, 2008. - 400 с - С. 370-376.
2. Овчарова Р. В. Практическая психология в школе. - М.,1996. -240 с.
3. Прихожан A.M. Психокоррекционная работа с тревожными детьми // Активные методы работы школьного психолога. - М., 1990.- С.15-25.4. Прихожан А. М. Школьная тревожность и самооценка в старшем подростковом возрасте // Психические проблемы повышения качества обучения и воспитания. - М., 1984. - С. 75-88.
5. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. Учебное пособие. - М.: ВЛАДОС. - 1995. - 529 с.
6. Савчин М. В. Психологічні основи розвитку відповідальної поведінки особистості: Автореф. дис... доктора психол. наук. Інститут педагогічної і психологічної професійної освіти АПН України. - К., 1997. - 25 с
7. Ставицька С. О. Прояв та подолання особистісної тривожності у школярів. Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 2. - Київ, 1998. - С 168 -173.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com