www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психологічні особливості становлення гуманістичної позиції студентів майбутніх педагогів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психологічні особливості становлення гуманістичної позиції студентів майбутніх педагогів

Т.М. Качан

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПОЗИЦІЇ СТУДЕНТІВ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

   Передусім варто зазначити, що підготовка студентів педагогічних вузів до професійної діяльності являє собою цілісний процес, найважливішим принципом якого є гуманізація освіти і виховання. Сучасні умови розвитку суспільства вимагають всебічно розвинутого, компетентного, з широким світоглядом, духовно, морально і професійно підготованого вчителя. Тому, становлення гуманістичної позиції студентів повинно сприяти гуманізації освіти і виховання, гуманітаризації професійної підготовки майбутнього вчителя. В цілому, зміни в системі освіти призвели до того, що з'явилися нові цільові орієнтири освітнього процесу, звернення до особистості, створення умов для її всебічного розвитку.
   Разом з тим, відмова педагогів від нормативної педагогіки відбувається достатньо повільно, освітній процес у вузі в значній мірі все ще зберігає академічну спрямованість на передачу наукових знань, взаємодія носить суб'єкт-об'єктний характер. Як свідчать дослідження і практика, гуманітарні теоретичні установки в реальній педагогічній практиці реалізуються слабко. Як і раніше, вчителі активно використовують прийоми впливу, примусу, пряме навіювання, різного роду санкції. Для більшості вчителів ще не стало нормою звернення до думки учня, включення його в ситуацію конструктивного відстоювання власної позиції, прояв дружньої участі в організації життя учня, включення його в діяльність з метою реалізації його творчих потенцій, виховання довірою. Це свідчить про те, що гуманістичні основи педагогічної діяльності слабо засвоюються студентами -майбутніми вчителями. Для більшості з них гуманізм не став особистісною цінністю. Відбувається протиріччя між активною гуманістичною позицією, яка повинна бути наявною у майбутнього вчителя, і традиційною її орієнтацією на нормативну педагогіку; теоретичним декламуванням ціннісно-смислового підходу і збагачення освітнього простору вузу і дефіцитом зразків гуманістичних відносин викладачів і студентів.
   З'ясувати феномен становлення гуманістичної позиції студентів допомагають праці філософів М.М. Бахтіна, М.О. Бердяева, B.C. Біблера, М.О. Лосського, B.C. Соловйова, психологів 0.0. Бодальова, Л.С. Виготського, В.В. Давидова. Дослідження таких авторів, як А. Адлере, А. Маслоу, Ж. Піаже, К. Роджерса, Е. Фромма покладені в основу при визначенні поняття “гуманістична позиція”. Гуманізм -визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток, ствердження блага людини як критерію оцінки суспільних відносин [5]. Це один із багатьох аспектів, що сприятиме розвитку ефективного педагогічного спілкування у підготовці майбутніх педагогів.
   Для вчених-гуманістів “гуманне навчання” - це вільне, самостійне, свідоме та творче учіння. Кожна людина індивідуальна і тому, з одного боку, має право на вільний вибір, на радість учіння, а з іншого - несе відповідальність за його наслідки.
   Вчені визначили базові принципи гуманного навчання:
   1) навчання повинне бути засноване на загальнолюдських засадах;
   2) навчання є процесом становлення особистості, що самореал ізується;
   3) розвиток особистості відбувається цілісно, у єдності розуму і почуттів, духу і тіла;
   4) навчання здійснюється за допомогою власної діяльності людини;
   5) характер навчання для кожної людини індивідуально своєрідний;
   6) процес навчання заснований на внутрішній мотивації, а також на потребі особистості вступати в повноцінне спілкування з іншими;
   7) людина найкраще навчається в оточенні турботи і підтримки, а не формального керівництва;
   8) людина має право на свободу вибору і відповідає за свій вибір [5].
   Звідси, під гуманістичною позицією розуміється стійка система ставлень суб'єктів педагогічного процесу до певних сторін дійсності, що виявляється у відповідній поведінці і вчинках. Ознаками гуманістичної позиції можна вважати: спрямованість на людей, пов'язану з турботою, зацікавленістю, любов'ю, сприянням розвиткові особистості і максимальній самоактуалізації індивідуальності; спрямованість на себе, пов'язану з потребою в самовдосконаленні і самореалізацією в педагогічній сфері; спрямованістю на предметний бік професії вчителя (зміст навчального предмету).
   Також, однією з умов становлення гуманістичної позиції студентів є гуманізація педагогічного спілкування між учасниками педагогічної взаємодії. Характеристика гуманістичної спрямованості педагогічної взаємодії викладена в працях таких педагогів, як Ш.О. Амонашвілі, О.С. Макаренко, Н.Ф. Радіонова, В.О. Сухомлинський.Загалом, поняття взаємодії в широкому розумінні терміна є філософською категорією, що “охоплює процес впливу об'єктів (а в нашому випадку суб'єктів) один на одного, їхню взаємну зумовленість і взаємозміну, взаємний зв'язок соціальних явищ як на рівні суспільства в цілому, так і на рівні функціонування його окремих груп та індивідів” [1, с 31]. Взаємодія охоплює всі види соціальних процесів і людської діяльності (працю, пізнання, спілкування і т.п.). В системі педагогічного процесу відбувається прогресуючий взаємовплив його учасників, прилучення студента до духовності, загальнолюдських цінностей, засвоєння людського досвіду.
   Психолого-філософський аналіз людської діяльності загалом доводить дуже тісний зв'язок понять “взаємодія” та “спілкування” і веде до розуміння спілкування як “суб'єкт-суб'єктної взаємодії”.
   Симетричність спілкування як суб'єкт-суб'єктної взаємодії С.Л. Рубінштей обґрунтував так: “У взаєминах суб'єктів немає ніяких принципових привілеїв мого приватного “Я” [9]. Тобто, спілкування може існувати лише тоді, коли відбувається спільний пошук спільної позиції - діалог, а його учасники стають партнерами.
   Питання діалогічного спілкування є одним з головних при розгляді проблеми взаємодії в педагогічному процесі. Діалогічне спілкування -форма спілкування, що ґрунтується на апріорному внутрішньому прийнятті один одного як самодостатніх особистостей і яка передбачає орієнтацію на індивідуальну неповторність кожного із суб'єктів. Діалог є найпродуктивнішим засобом формування особистості оскільки навчання і виховання при цьому базується на розумінні студента. Як справедливо зазначив М.М. Бахтін, розуміння людини як особистості можливе лише через діалог, коли тому, хто пізнає, презентується об'єкт пізнання не тільки в усій своїй повноті, але і в соціальній активності, яка і є його суттю. Це можливе тому, що діалог передбачає співпереживання і емпатію [2, с 152-263].
   Для гармонійного розгортання системи діалогічного впливу необхідно, щоб відповідного підходу дотримувалися всі партнери. Суб'єкт діалогічного впливу реалізує в ньому свою індивідуальну особистісну позицію. Позиція суб'єкта впливу може змінюватися вході діалогу з реципієнтом, за кожним із яких визнається право на індивідуальну позицію. Таким чином, творчий вклад в зміст результатів взаємодії може внести кожен його учасник.
   Наступною умовою, яка сприятиме становленню гуманістичної позиції студента буде зворотний зв'язок. Основна функція зворотного зв'язку, що відбувається між студентом і викладачем, або між двома чи більше студентами, розкрити, як саме здійснюється навчальна діяльність, щоб запроектувати і розробити детально систему навчальних діянь, які забезпечували ефективне досягнення навчальних цілей. Інформація, що йде каналом зворотного зв'язку від студента до викладача, містить відомості про хід пізнавальної діяльності студента і допомагає побудувати повну картину процесу розв'язання проблеми, обмінятися думками щодо вдосконалення його та ін. Можна визначити наступні функції зворотного зв'язку [7, с 177-221]: інформування студента про припущену помилку; надання допомоги для її виправлення; підвищення мотивації за допомогою аналізу ходу діяльності студента та обговорення результатів її; вирівнювання навчальної траєкторії з метою оптимізації процесу навчання.
   Залежно від того, які функції переважають, розрізняють два типи зворотного зв'язку: інформаційно-повідомлюючий та аналітично-результативний.
   Для ефективного здіснення зворотного зв'язку дослідники пропонують основні вимоги щодо його надання [7, с 177-221]: повідомлення після припущеної помилки мають більшу педагогічну цінність, ніж після вірної відповіді (хоча вона теж повинна бути проаналізованою), тому вони мусять обов'язково йти слідом за помилкою; ефективність зворотного зв'язку в значній мірі визначається тим, наскільки працює його інформація щодо знайдення і виправлення студентом своєї помилки.
   Необхідно прагнути того, щоб, з одного боку, повідомлення були повними (вони повинні пояснювати, чому відповідь вважається невірною) і в той же час, з іншого боку, не були надмірно “інформативними”; перш ніж надати студенту додаткову інформацію про припущену помилку, доцільно запропонувати йому самостійно виправити її; додаткову інформацію слід надавати тільки після того, як студент запропонував нову відповідь або звернувся по допомогу; коригування траєкторії процесу навчання повинно передбачати і рекомендувати студенту можливі її варіанти з використанням всіх наявних проявів інформації; повідомлення за каналом “зворотний зв'язок” повинні відповідати віковим можливостям і індивідуальним особливостям студентів; на початкових етапах вивчення нового матеріалу зворотний зв'язок справляє більший вплив на навчання, чим на пізніших етапах. У зв'язку з цим викладач повинен передбачати і пропонувати активніші форми зворотного зв'язку з метою підтримки належного рівня мотивації у навчанні; зловживання частотою зворотного зв'язку нерідко веде до негативних наслідків, оскільки це звужує “поле самостійності” людини, надмірно регламентує діяльність студента, зменшує діапазон творчих пошуків; студенти із заниженою самооцінкою потребують частішого зворотного зв'язку, ніж упевнені в собі. Якщо викладач виявляє це у студентів, він повинен застосувати необхідні педагогічні або психологічні засоби для формування якісних елементів впевненості, використовуючи як приклади навчальний матеріал; повідомлення каналом зворотного зв'язку повинні надаватися протягом визначеного часу; вплив негайного та відстроченого зворотного зв'язку залежить від типу розв'язуваних навчальних завдань та від етапу їх розв'язання. У завданнях, де передбачається запам'ятовування, доцільний негайний зворотний зв'язок, у завданнях, де потрібно розуміння, зв'язок може бути також відстроченим. На етапі побудови задачної структури (моделі рішення задачі, алгоритму, орієнтованої основи дій) доцільний негайний зворотний зв'язок, а при плануванні рішення та контролі його вірності зв'язок може бути і відстроченим; повідомлення, які стосуються знання результату, не повинні бути перевантаженими похвалою, особливо, якщо навчальне завдання було нескладним, або вірній відповіді передували декілька невірних. В другому випадку похвала на адресу студента може сприйматися як глузування; функція підкріплення вірних дій з'являється тільки тоді, коли студент одержав складну задачу і вирішення її він вважає своїм успіхом. Тому позитивні оціночні судження повинні бути мотивовані тим, що вони впливають на усвідомлення студентами своїх досягнень.
   Зворотний зв'язок відбувається у різних формах. Основною і найбільш розвиненою з них є діалог, присутність якого у всіх формах навчання визначається цілями цього процесу - творчого розвитку і самовдосконалення. Наявність діалогу в тексті забезпечується в основному запитально-відповідною формою передачі інформації. При цьому більшість питань повинні бути не риторичної, а відкритої форми з метою навчання студентів технології самого процесу спілкування. Гуманізація людського спілкування вимагає засвоєння таких засобів впливу, які не обмежують свободу думок, прагнення до самоствердження, всебічного розвитку. Ними є переконання, прохання, порада. Викладач повинен знати і влучно застосовувати засоби міжособистісного впливу. Навчання, за будь-якою технологією, не може відбуватися “автоматизовано”, бо це практично виключає творчість з навчального процесу.
   Цьому може протистояти вільне варіювання навчального матеріалу залежно від обставин засвоєння, а також техніка психологічного впливу, що допомагає саме у потрібну мить “пробити” ті психологічні бар'єри, що виникають.
   Ще однією умовою, яка сприятиме становленню гуманістичної позиції студента є рефлексія і, зокрема, навички рефлексивного діалогу. Успішне фахове становлення особистості студента залежить насамперед від його здібностей оцінювати себе і свою діяльність, тобто від того, в якій мірі людина здатна до рефлексії всіх значимих аспектів своєї професіоналізації.
   Рефлексія є неперервним процесом. А для студента (майбутнього вчителя) є ще й природнім наслідком практичної роботи, що вимагає все нових і нових знань, веде до оновлення і збагачення своєї фахової освіти. Разом з тим, студенту необхідно допомоги усвідомити важливість всіх процесів які з ними відбуваються. Постійна переоцінка цінностей - закономірний результат життя людини, перебудови її взаємовідносин зі світом, перш за все з самим собою, з іншими людьми, з суспільством У внутрішньому світі, на основі сформованого психологічного механізму диференціації, вступають в дію, актуалізуються ті чи інші цінності. Тут важливо допомогти людині замислитися над цим. Однак, проникнути у внутрішній світ особистості не можна шляхом “незацікавленого нейтрального аналізу”, бо цей світ є безмірно глибоким і інтимним. Лише в ході безпосереднього спілкування з людиною можна сприяти її вільному саморозкриттю. Діалог, а особливо рефлексивний діалог, актуалізує позиції суб'єкта в гострих ситуаціях, спонукає до перегляду цінностей, від відмови в чомусь собі і пошуку шляхів самозміни.
   Рефлексії у діалозі має передувати набуття студентом таких професійно значимих якостей, як: рефлексивність, соціально-перцептивні здібності, високу емпатію, інтелектуальність (схильність до аналітичної діяльності, багатий активний словник і здатність до усних висловлювань, дивергентність мислення, широкий репертуар індивідуальних когнітивних стилів), творчість, гнучкість в поведінці, конформізм, здатність до надситуативності, психічне здоров'я.
   Як відомо, ознаками розвинутої рефлексивності виступають: усвідомлення особливостей своєї власної особистості, незалежність від минулого, орієнтація в теперішньому і майбутньому часі, здатність самостійно змінити несприятливий хід подій, вийти із складної ситуації, активно втрутитися в те, що відбувається.
   Людина, зазвичай, замислюючись над метою своєї діяльності, будує в свідомості образ наявної ситуації спілкування, образ бажаного результату, а також образ нової ситуації, яка буде створена в майбутньому. Побудова образу задуманого результату, умов його досягнення і можливостей реалізації мети в групі є конкретним проявом рефлексії, яка до того ж виступає передумовою внутрішньої свободи. За допомогою рефлексії можна дослідити, конструктивні і деструктивні зв'язки і відносини; причини, що слугують виникненню проблем, які перетинаються; зв'язки дійсних проблем з минулим досвідом свого розвитку; взаємозв'язок власних особливостей особистості і поведінки оточуючих; можливості зміни себе, що, в цілому, ініціює зміни у взаємодії в спільному просторі з іншими.
   Рефлексія в спілкуванні, а саме в діалозі - це, насамперед, здатність людини усвідомити свої вчинки і образ свого Я. З допомогою цього процесу людина може усвідомити свої дії, порівняти власні знання з поведінкою інших людей. Через рефлексію ми маємо можливість абстрагуватися від свого середовища неконструктивної взаємодії у минулому і майбутньому і побудувати позитивні перспективи майбутнього [4, с 318-347].
   Таким чином, можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку суспільства виникла нагальна потреба в гуманізації всіх сфер соціального життя, і, зокрема, освіти. Взаємодія в освітньому процесі є ключовим фактором розвитку особистості суб'єкта навчального процесу. Численні теоретичні і прикладні роботи в галузі філософії освіти, педагогіки та соціальної і педагогічної психології засвідчують, що рівень і напрям розвитку суспільства в кінцевому рахунку, зумовлені домінуючою системою спілкування зрілих поколінь з молоддю і, особливо, в професійно-педагогічній галузі. Серед психологічних особливостей становлення гуманістичної позиції, зокрема, студентів в процесі професійної підготовки є, зокрема, діалогізація навчально-виховного процесу, ефективний зворотній зв'язок та рефлексія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрієвська В.В., Балл Г.О. та ін. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для вчителя. - К.: ІЗМН, 1997. - 136 с
2. Балл Г.О. Втілення принципів гуманістичної психології в професійну педагогіку. - В кн.: Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково - методичний посібник. - К. - Тернопіль, 2002. - С 152-263.
3. Булах І. С, Долинська Л. В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. Навчально-методичний посібник. -К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. - 114 с
4. Горянина В.А. Психология общения. - М., 2002. - С. 318-347.
5. Крысько В.Г. Социальная психология: словарь-справочник. -Мн.: Харвест; М.: ACT, 2001. - 688 с.
6. Литовченко Н.Ф. Професійно орієнтований тренінг самопізнання та саморегуляції. Навчально-методичні матеріали для тренінгових занять студентів педагогічних ВНЗ. - Ніжин, 2002. - С. 4-15.
7. Мелибруда Е. Я - Ты - Мы: Психологические возможности улучшения общения. - М.: Прогрес, 1986. - С. 177-221.
8. Петровская Л.А. Обратная связь как феномен социально-перцептивных процессов в группе // Межличностное восприятие в группе. - М., 1981. - С. 152-168.
9. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. Человек и мир. - СПб., 2003. - 512 с.
10. Черный Е.В. Инициирование профессиональной рефлексии у педагогов // Практична психологія та соціальна робота. - 2002.- № 3.- С. 1-4.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com