www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Особливості професійної ідентичності психологічно благополучної особистості
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості професійної ідентичності психологічно благополучної особистості

С.В. Карсканова

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНО БЛАГОПОЛУЧНОЇ ОСОБИСТОСТІ

   У статті зроблено спробу розкрити професійний розвиток, професійну ідентифікацію з позиції особистісно - середового підходу. Розглядаються психологічні механізми професійного зростання й умови успішності в професії. Під психологічним благополуччям розуміється не тільки психічне і фізичне здоров 'я особистості, але і реалізація цією особистістю себе, своїх потенцій і можливостей, у тому числі, і професійну ідентифікацію.
   Ключові слова: особистісний та професійний розвиток, професійна ідентифікація, психологічне благополуччя професіонала.
   Професійна ідентичність є одним з провідних критеріїв становлення (а в подальшому і фахового зростання професіонала). Це певний стан особистості, який людина сама собі задає і якого прагне. Професіоналізм фахівця тісно пов'язаний з його ставленням до себе як професіонала, до професійної діяльності як форми самореалізації, до цінностей і традицій професійної спільноти в цілому [6, С. 102— 125]. Усвідомлюючи необхідність формування професійної ідентичності, фахівець сам вирішує в якій мірі варто приймати певну форму діяльності, певний спосіб професійної взаємодії і себе як професіонала. Ідентичними можуть вважатися лише професіонали, яким властивий перетворюючий психологічний потенціал.
   Етапи самовизначення, професійної ідентифікації тісно пов'язані з особистісним, так як професійне зростання пов'язане з обов'язковим особистісним зростанням. Що можна характеризувати, як високий рівень професійного зростання [4]? Це, в першу чергу, усвідомлення необхідності професійного самовдосконалення, наявність чіткої акмеологічної позиції, самокритичність, прагнення самоствердитись та самоактуалізуватися в професії, підвищити знання, розширити кругозор особистості, здійснити праці науково-дослідницької діяльності, це високий ступінь експресивності, збалансованість емоційних проявів, пошук адекватних методів впливу на соціальне оточення...
   Оскільки особистість - головна цінність суспільства і водночас кінцевий результат професійного становлення та подальшого фахового зростання, дуже важливим і необхідним є: а) врахування своєрідності і неповторності кожної особистості та б) активне включення особистості у процес професійного становлення та зростання. Розвиток особистості відбувається у процесі професійного становлення та подальшого зростання, а професійне становлення, розвиток неможливе без якісних змін, росту особистості; воно є метою і водночас наслідком особистісного розвитку [3].
   Узагальнюючи погляди Дж. Тернера, Д.Марсія, Дж.Міда та інших можна стверджувати, що особистісна ідентичність формується на основі ідентичності фізичних, інтелектуальних та моральних якостей, а соціальна ідентичність особистості є результатом ідентифікації людини з конкретною спільнотою, етносом, професійною групою. Поняття особистісної ідентичності відображає ідею унікальності кожного індивіда, наявності специфічних рис, що відрізняють його від інших [5]. Як зазначає Г. Ложкін [5, С. 6-7], проблема, яка заважає адекватній професійній ідентифікації - це проблема професійного маргіналізму, коли якість трудової діяльності і своєчасність виконання виробничих завдань визначається ступенем вже сформованих ознак: стійкою схильністю до застарілих професійних настановлень; утилітарним ставленням до професії, подвійною мораллю, демонстрацією зовнішньої атрибутики і конфліктністю.
   Дж. Локк і Д. Юм. [6] розглядали ідентичність як ціннісне й морально-духовне забезпечення буття індивіда.
   Особистісна (ціннісна, емоційна і та інш.) залученість людини у той вид трудової діяльності, яку вона обрала, є основою досягти професійної майстерності та акме. Ця максимальна замученість формує якісно інше психічне забезпечення своєї праці.
   Багато спільного мають професійне і особове самовизначення. Але в той же час між ними існують принципові відмінності: професійне самовизначення конкретніше, його простіше оформити (одержати диплом) - особове самовизначення складніше; професійне самовизначення більше залежить від зовнішніх (сприятливих) умов -а особове самовизначення від самої людини. Професійне самовизначення - це визначення людиною себе відносно вироблених в суспільстві і прийнятих даною людиною критеріїв професіоналізму.
   На думку Г.В. Ложкіна, психологічне благополуччя тісно пов'язано з професійною зайнятістю, а наслідки цієї зайнятості є підґрунтям для задоволення базових людських потреб.
   Якщо співвіднести цю думку з концепцією особистості А. Маслоу, то, вочевидь, самоактуалізація особистості є тим основним стрижнем, навколо якого будується психологічне благополуччя фахівця.
   Отже, під психологічним благополуччям розуміється не тільки психічне і фізичне здоров'я особистості, але і реалізація цією особистістю себе, своїх потенцій і можливостей, у тому числі, і професійну ідентифікацію впродовж всієї професійної кар'єри, у широкому її розумінні (кар'єра - італ. camera - біг, життєвий шлях, поле діяльності, терен; от лат. carrus - віз).
   В останні часи увагу дослідників привертає те, що психологічне благополуччя забезпечується не тільки внутрішнім фізичним та психічним благополуччям, але й станом духовно-морального здоров'я соціального середовища в якому відбувається професійна взаємодія фахівця.
   Нами пропонується трактування психологічного благополуччя, побудоване на інтеграції об'єктивістського, суб'єктивістського і власне психологічного підходів до дослідження психологічного благополуччя особистості: психологічне благополуччя визначається як сукупність необхідних особових ресурсів, що забезпечує суб'єктивну і об'єктивну успішність особистості в системі “суб'єкт-середовище” [2, С. 479].
   Розглядаючи стадіальний напрямок професійного становлення зупинимося на авторах, коло інтересів яких включає вивчення окремих вікових, соціальних, професійних стадій у життєвому розвитку людини. Це роботи Л.І. Божович, І.С. Кона та інших. Зокрема І.С. Кон розуміє професійне самовизначення як багатогранний та багатоступеневий процес, який включає у себе: серію завдань, що висуваються суспільством до особистості, яка розвивається, і котрі вона повинна послідовно вирішити протягом певного проміжку часу; процес прийняття рішень, за допомогою яких особистість встановлює баланс між власними перевагами та схильностями і потребами ринку праці; процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. До істотних факторів професійного самовизначення автор відносить вік, рівень інформованості та рівень домагань.
   Яскравими представниками поєднання особистісного та професійного розвитку є представники гуманістичної психології (А. Маслоу, К. Роджерс). Ці вчені розглядали людину як єдине, унікальне, організоване ціле. А. Маслоу вважав, що людина завжди поводить себе як єдине ціле. І центральним ядром особистості є мотивація, яка впливає на особистість в цілому. А. Маслоу описав людину як “істоту бажаючу”, що прагне до задоволення потреб, які він розташував у певній ієрархії. Особистісний та професійний розвиток відбуваються по мірі задоволення цих потреб, на вершині яких знаходиться “самоактуалізація”, яку він визначив як прагнення людини до свого максимального розквіту, діяння у щонайбільшій відповідності зі своїми можливостями та домаганнями, самопрояву у значущій для себе справі. На підставі своєї концепції про ієрархічну будову людських потреб А. Маслоу описує різні шляхи особистісного і професійного розвитку, самоактуалізації особистості [3].
   Рівень благополуччя буде залежати від того чи будуть відповідати задоволенню потреби різного рівня, особливо соціальні потреби в узькому та у власному сенсі слова (оскільки соціально опосередковані всі спонукання людини) включають потяг належати до соціальної групи (спільноти) та займати у цій групі певне місце, користуватися зв'язками, добрими стосунками, увагою оточуючих, бути об'єктом їх поваги та любові [7].
   Як стверджує Боришевський М.Й. вирішальна роль у визначенні суспільної цінності особистості належить її моральним характеристикам. Морально довершена людина не тільки усвідомлює вирішальне значення моральних цінностей, але й активно утверджує їх у повсякденному житті, у ставленні до інших людей, до себе самої, виявляючи такі моральні риси, як доброта, справедливість, толерантність, щирість, сумлінність, повага до іншої людини, почуття власної гідності, відповідальність, принциповість. Такі позитивні характеристики моральності особистості виявляються також у її непримиренному ставленні до фальші, цинізму, лицемірства, підлабузництва, лінощів і неробства та пов'язаного з цим паразитичного існування, утриманства. Безумовно, що названі та подібні їм моральні характеристики, що фактично стали ціннісними орієнтирами людини, дуже багато важать у визначенні її громадянської позиції.
   Безсумнівним є й те, що дієвість описаних моральних якостей може значною мірою зростати за умови їх поєднання з позитивними характеристиками національної свідомості й самосвідомості особистості, остання суттєво розширює спектр бачення людиною тих значущих громадянських, національних, вагомих у державному сенсі цілей, на досягнення яких вона може спрямовувати свій моральний потенціал.
   Відомо, що моральні цінності, їх дієвість виявляється перш за все у спілкуванні людей, у їх взаємних ставленнях, у ставленні кожної людини до себе самої. Водночас моральні цінності визначають сутність ставлень людини до будь-яких інших явищ і детермінують характер усієї сфери людської життєдіяльності. Чи не найбільшою мірою це стосується ставлення людини до праці. Усвідомлення працелюбства як вищої моральної цінності є одним з найсуттєвіших свідчень високої духовності людини. Той, хто збагнув цю істину, ставиться до праці не лише як до засобу забезпечення матеріального достатку, але й усвідомлює благотворний вплив праці на людину, на розвиток н здібностей, волі, характеру, він вбачає у праці невичерпне джерело натхнення, мук і радощів творення, творчих злетів.
   Усвідомлення обов'язку працювати є важливою умовою моральності і стосується кожної людини незалежно від її віку. Згадаймо відоме глибокопсихологічне висловлювання К.Д. Ущинського про виховну силу праці установленні людини як особистості: “...животворний вплив має лише особиста праця на того, хто працює. Матеріальні плоди праці можна відібрати, успадкувати, купити, але внутрішньої, духовної, животворної сили праці не можна ні відібрати, ні успадкувати, ні купити за все золото Каліфорнії: вона залишиться в того, хто працює”. Головний духовний, моральний компонент праці як цінності може бути втілений у взаємини, які складаються у процесі праці між її учасниками. Доброзичливі людські стосунки між тими, хто працює разом і навіть праця, що виконується індивідуально, але усвідомлюється людиною в и особистому і суспільному гуманістичному сенсі, є невичерпним джерелом духовного збагачення особистості. Усвідомлення улюбленої, тим паче творчої праці, праці за покликанням як однієї з найважливіших моральних цінностей, допомагає людині реалізувати себе, збагнути свої можливості, відчути свою потрібність людям, здатність власною працею дарувати щастя рідним, близьким і незнайомим людям, Батьківщині. Здатність піднятися саме до такого рівня розуміння сутності праці під силу людині, яка досягла значного рівня розвитку національної самосвідомості. Неважко уявити собі, наскільки може зростати потенція працелюбства людини, у якої праця асоціюється з усвідомленим прагненням служити батьківщині, своїм співвітчизникам та з іншими патріотичними устремліннями [1, С. 25-27].
   Ф.Перлз та інші неодноразово підкреслювали, що особистісне зростання не може відбувається насильницьким шляхом, його не можна навчити, його можна лише фасиліцирувати. Тобто людину можна навчити побудові перетворюючих моделей поведінки як реальній умові втілення суб'ектностей з одного боку, а з іншою, навчити способам розширення суб'ектності, що складе надалі підстави зростання. По Перлзу, психологічне благополуччя і зрілість розглядається “як здатність перейти від опори на середовище і регулювання середовищем до опори на себе і саморегуляцію”. Визначачи у теорії Перлза є те, “що ми можемо вибирати, як ми співвідносимося з середовищем; опора на себе і саморегуляція - це визнання здатності визначати, як ми підтримуємо і регулюємо себе в полі, яке включає багато, окрім нас самих” [9].
   Оскільки психологічні механізми професійного зростання й умови успішності в професії лишаються поза увагою дослідників, ми вважаємо за потрібне продовжувати та досліджувати цей напрямок та шукати зв'язок успішності особистості в професійній діяльності зі складовими соціального середовища фахівця, одним з основних якого є психологічне благополуччя особистості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості, - К., 2000. - С. 64
2. Карсканова С.В. Стан розробки проблеми психологічного благополуччя у вітчизняній за закордонній психології / Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць.Частина 1. -Херсон, 2009.- 718 с
3. Колесніченко Л.А., Проблема особистісного і професійного розвитку в сучасній психології / Психологічна теорія і технологія навчання. Актуальні проблеми психології Том 8. Випуск 2. - Київ, “Міленіум”, 2006
4. Литвинюк Л.В. Педагогічне стимулювання професійного зростання вчителів загальноосвітніх навчальних закладів: автореф. дис. ... канд. психол. наук / Л.В.Литвинюк - Кировоград, 2007
5. Ложкин Г.В., Сергеев О.М. Профессиональная переориентация как форма разрешения внутриличностного конфликта // Природа, феноменология и динамика конфликтов в современном мире. -Черновцы, ЧГУ, 1993. - 4.1
6. Поваренков Ю.П. Психологическое содержание профессиональной идентичности субъекта труда // Современная психология: многообразие научного. - М.: “Институт психологии РАН”, 2007.
7. Пучкова Г.Л. Субъективное благополучие как фактор самоактуализации личности: автореф. дис. ... канд. психол. наук: спец. - Хабаровск, 2003.
8. Шлаина В.М. “Менеджмент и кадри. Соционика, психология и социология управления” № 7/ 2004. - С. 14-21
9. Щербакова Т.Н., Субъективный контроль в педагогическом общении

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com