www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Організаційно-правові проблеми забезпечення особистої безпеки професійної діяльності працівників ОВС
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Організаційно-правові проблеми забезпечення особистої безпеки професійної діяльності працівників ОВС

Ю.Р. Йосипів

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС

   У статті досліджуються проблеми щодо забезпечення безпеки працівників ОВС; проаналізовано основні блоки забезпечення особистої безпеки працівників ОВС; доводиться, що проблеми організаційно-правового блоку, суб'єктами якого є відповідні державні інституції та керівники служб і підрозділів ОВС, знаходяться у взаємозв'язку зі зростаючими цифрами втрат серед особового складу міліції.
   Ключові слова: безпека працівників ОВС, класифікація чинників, що визначають небезпеку професійної діяльності працівника ОВС, основні блоки забезпечення особистої безпеки працівників ОВС.
   Вступ. Сучасний стан розвитку української державності, соціально-економічні і політичні перетворення, курс на демократизацію суспільства не може бути плідним без кваліфікованих, відданих своїй справі, націлених на майбутнє фахівців. Однак успіху неможливо досягти, якщо працівники органів внутрішніх справ будуть людьми некомпетентними, які не вміють приймати неординарні рішення, нездатні брати на себе за них відповідальність у складній мінливій оперативній обстановці.
   Постановка проблеми у загальному вигляді. Діяльність працівників міліції стає дедалі фізично і емоційно напруженішою та небезпечною і це позначається на сумній статистиці, відповідно до якої від 7 до 12 відсотків працівників органів внутрішніх справ (ОВС) гинуть, зазнають тяжких фізичних та психічних травм під час виконання службових обов'язків та пов'язаних з ними дій гострих постекстремальних переживань. Отже, проблема забезпечення особистої безпеки працівників ОВС України є надзвичайно актуальної, тому вкрай важливим для діяльності органів внутрішніх справ України є вивчення психологічних чинників, що обумовлює готовність працівників ОВС до безпечного поводження в екстремальних ситуаціях.
   Зв'язок роботи із важливими науковими чи практичними завданнями. Нагального вирішення потребує проблема попередження надзвичайних подій серед особового складу і, в першу чергу, тих, які призводять до травматизму та загибелі працівників ОВС. На актуальність проблеми наголошується, зокрема, у рішенні наради керівництва МВС від 28.03.2005 р. № 3564/Лц, та у Комплексній програмі вдосконалення бойової та психологічної підготовки особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС № 385 від 27.05. 2005 р.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано роз'яснення цієї проблеми і на які спирається автор. Вивченню проблеми формування адекватної поведінки у працівника міліції в екстремальній ситуації присвячені праці В.Г. Андросюка, І.В. Барка, Л.І. Казміренко., В.О. Лефтерова B.C. Медведева, О.В. Тімченко, Г.О.Юхновця. [2, 4] При цьому суттєве значення для дослідження проблеми поведінки працівників ОВС в екстремальних ситуаціях мали відомості про особливі психічні стани і реакції, що спостерігаються в ризиконебезпечних ситуаціях (Ю.О. Олександровський, Г.О. Балл, М. Д. Левітов, Л.Ф. Шестопалова та ін.), у тому числі - правоохоронній діяльності (О.М. Бандурка, СП. Бочарова, В.С.Медведев); праці сучасних вітчизняних психологів з теорії та практики психологічної допомоги (О.Ф. Бондаренко, В.П. Москалець, Н.В. Чепелєва, СІ. Яковенко, Т.С. Яценко та ін.).
   Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Сьогодні правоохоронна система нашої держави виступає гарантом у забезпечені прав й свобод громадян, проте проблеми щодо забезпечення безпеки самих правоохоронців, які повинні забезпечувати безпеку громадян, є актуальною, зважаючи на значні втрати серед працівників ОВС при виконанні професійних завдань і привертають в останні десятиріччя все більшу увагу науковців різних галузей.
   Аналіз сучасних уявлень про безпеку свідчить, що проблема усвідомлення сутності безпеки сьогодення і, відповідно, її понятійного визначення залишається поки що невирішеною, а поняття безпеки, що розкриває сутність феномена, на цей час відсутнє. Дослідженню цих питань були присвячені наукові праці В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, O.K. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, 1.1. Веремеєнка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Е.В. Додіна, М.М. Дорогіх, М.І. Єропкіна, В.Ф. Захарова, В.В. Зуя, Л.В. Коваля, О.П. Коренева, М.В. Корнієнка, О.І. Остапенко, І.М. Пахомова, В.П. Петкова, Л.Л. Попова, О.В. Серьогіна, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та інших.
   Чимало авторів у своїх дослідженнях прагнули додати поняттю безпеки сучаснішого змісту, що відповідало б реальним умовам забезпечення безпеки. Але слід визначити, що в світовій психологічній науці проблеми травматизації та загибелі працівників ризико-небезпечних професій, у першу чергу працівників органів внутрішніх справ, розглянуті вкрай недостатньо. До сьогодні здійснювалась лише статистична констатація фактів загибелі та поранень працівників ОВС без глибокого соціально-психологічного аналізу чинників, що призвели до цього.
   Основними психологічними напрямками зниження рівня, фізичних і психічних втрат серед працівників ОВС вважаються розвиток у працівників емоційної і психологічної стійкості; формування психологічної готовності до дій у небезпечних ситуаціях; організація систематичної професійно-психологічної підготовки. Але механізм практичної реалізації цих заходів дотепер, на нашу думку, розроблений не достатньо.
   Формування цілей статті (постановка завдання) Метою статті є дослідження організаційно-правових проблем забезпечення особистої безпеки професійної діяльності працівників ОВС.
   Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Проблемі забезпечення особистої безпеки працівників ОВС України в останні роки приділяється особлива увага, але, виходячи із статистики, вона потребує негайних практичних заходів по забезпеченню безпеки професійної діяльності працівника ОВС. Так, за свідченням експертів [4], у переважній більшості випадків, працівники міліції гинуть тому, що порушують службові інструкції і нехтують правилами забезпечення особистої безпеки.
   Аналіз експертних оцінок дає нам підстави навести класифікацію основних чинників, що приводять до загибелі або поранень працівників міліції:
   - звичайна людська безпечність - зневага безпекою (перевага молодих працівників в ОВС: 70 % працівників працюють не більше 3-5 років, в яких ще не сформовані такі якості, як міліцейська зосередженість, увага, пильність тощо);
   - слабка професійна, психологічна, медична і фізична підготовка (відсутність навичок затримання правопорушників і психологічної установки на перемогу, слабке володіння зброєю і недостатня фізична підготовка, відсутність при собі перев'язувального пакету, знеболюючих засобів, а також невміння скористатися ними - є основними причинами загибелі працівників міліції);
   - слабка підготовка до несення служби і проведення операцій, оперативно-слідчих заходів (відсутність в підрозділах досвідчених працівників, які мали б передавати практичний досвід, проводити інструктаж, здійснювати наставництво тощо);
   - недостатнє технічне оснащення (виїзд на місце події без зброї і бронежилета, відсутність кулезахисного скла в автомобілях, зручної кобури, портативної апаратури для зв'язку тощо);
   - ігнорування сигналів про небезпеку (наприклад, кількість правопорушників перевершує число працівників міліції, зухвалі словесні загрози на адресу працівників міліції, підозрілі особи озброєні або знаходяться під впливом алкоголю і наркотиків, правопорушники страждають психічними розладами, підозрювані у минулому скоювали напади на працівників міліції, тощо);
   - непотрібний поспіх (нерідко працівники міліції намагаються вийти із екстремальної ситуації своїми силами, без залучення підтримки, недооцінюючи небезпеку);
   - неуважне ставлення до вимог інструкцій (це і відстань між працівником і підозрілою особою, коли злочинець може заволодіти зброєю працівника і розправитись з його власником, невдала позиція працівника при проникненні в приміщення, при затриманні автотранспорту, неувага до рук зловмисника, зокрема неправильно застосовані наручники тощо);
   - неякісний обшук (загрозу становить як неякісний обшук, так і ситуація, коли обшук зовсім не здійснюється);
   - недоліки службових інструкцій (наприклад, забороняється носити пістолет з патроном в патроннику і дорогоцінні секунди, що іноді працівникові варті життя, ідуть на підготовку зброї до застосування, або керівники, перестраховуючись, забороняють постійне носіння табельної вогнепальної зброї підлеглим працівникам міліції).
   Представлена класифікація чинників, що визначають небезпеку професійної діяльності працівника ОВС та аналіз оперативно-службової діяльності працівників у відповідності до чинного законодавства, дозволяє виділити основні блоки забезпечення особистої безпеки працівників ОВС:
   1. Організаційно-правовий - комплекс об'єктивних передумов для ефективного і безпечного здійснення професійної діяльності, який забезпечує захищеність працівників від необхідності вирішувати цілий комплекс проблем, що впливають на рівень його реальних можливостей.
   2. Мотиваційно-особистісний - комплекс, що забезпечує формування морально-поведінкових установок, психологічної готовності працівників ОВС до безпечної поведінки.
   Слід зазначити, що організаційно-правові проблеми особистої безпеки працівника ОВС самим працівником не вирішуються, але суттєво впливають на фізичну, психологічну та професійну безпеку працівників міліції. Так, до організаційно-правового блоку забезпечення особистої безпеки працівників ОВС відноситься:
   1. Правова захищеність - відповідність правової та нормативної бази діяльності об'єктивним умовам та задачам забезпечення безпеки оперативно-службової діяльності працівника ОВС.
   2. Економічна захищеність - відповідність матеріального забезпечення працівника ОВС його об'єктивним матеріальним та іншим потребам.
   3. Матеріально-технічна захищеність - забезпечення професійної діяльності працівника ОВС у відповідності з вирішенням оперативно-службових завдань зброєю, індивідуальними засобами безпеки, транспортом, засобами зв'язку, технічними засобами і т.д.
   4. Організаційна захищеність - керівні заходи по забезпеченню безпеки, працівника міліції за допомогою всіх видів, форм і методів відповідно до діючого законодавства.
   5. Соціальна захищеність - реальне забезпечення соціальних гарантій працівника ОВС (обов'язкове страхування життя та здоров'я, гарантоване медичне забезпечення, відпочинок, належні побутові умови та інше), формування позитивного іміджу професії працівника ОВС.
   6. Кадрова захищеність - можливість займатися професійною діяльністю у відповідності з фахом та наявною кваліфікацією, можливість подальшого удосконалення професійної майстерності, професійного зростання (кар'єри), відповідності професійного статусу працівника ОВС значущості тих завдань, що він виконує.
   7. Соціально-психологічна захищеність - стабільний сприятливий соціально-психологічний клімат в колективі, підрозділі, безконфліктні ділові стосунки з керівництвом, товаришами по службі.
   8. Інформаційна захищеність - можливості отримання службової інформації у відповідності з реальної потребою в неї. Унеможливлення витоку інформації про особливості оперативно-службової діяльності та особистого життя працівника міліції.
   9. Фізична захищеність - відповідність комплексу заходів протидії злочинним посяганням (екіпіровка, зброя, засоби зв'язку володіння прийомами рукопашного бою), що забезпечує збереження життя та здоров'я працівника ОВС при вирішенні ним оперативно-службових завдань, а також ефективність проведення спеціальних та оперативно-розшукових заходів по захисту від злочинних посягань на працівників ОВС та членів їх сімей.
   10. Психологічна захищеність - профілактика та запобігання негативних наслідків психотравмуючих обставин та умов діяльності шляхом ефективної цільової підготовки, створення системи профілактики професійної деформації особистості працівника ОВС та інше.
   Розв'язання багатьох визначених нами проблем забезпечення безпеки працівників ОВС які відноситься до організаційно-правового блоку, знаходиться у компетенції суб'єктів до яких відносяться:
   - державні інституції (Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів України, МВС України та ін.);
   - керівники органів і підрозділів ОВС.
   Як зазначалося вище, забезпечення особистої безпеки працівника ОВС зумовлюється його індивідуально-психологічними особливостями, рівнем фізичного розвитку та рівнем інтелекту, моральними засадами особистості, рівнем та змістом віктимності, навичками і вміннями вирішувати конфліктні ситуації, здатністю до самостійного аналізу професійної діяльності з метою розробки нових елементів стратегії і тактики, удосконалення засобів і прийомів ефективного виконання оперативно-службових завдань.
   У деяких наукових джерелах стверджується, що потерпілими від кримінальних нападів найчастіше стають люди, які вважають ймовірним або просто припускають думку про можливість стати жертвою злочину.
   Створюючи відповідні образи в своїй уяві, звертаючись подумки знову і знову до можливої небезпечної ситуації, уявляючи трагічні й страшні деталі, такі люди формують у своїй підсвідомості схильність до нещасних випадків і отримання певних ушкоджень (фізичних або психологічних).
   Ця позиція як гіпотеза може бути прийнятною, але наші спостереження свідчать, що працівникам ОВС більш притаманне ігнорування небезпеки в наслідок блокування думок про неї, що, на наш погляд, є вкрай шкідливим. При зустрічі з реальною небезпекою (екстремальна ситуація) такі особи втрачають самовладання і контроль, спостерігається демобілізація психічної діяльності, що призводить до неадекватного реагування.
   В 2001 р. українським вченим В.О. Лефтеровим в досліджені на тему: “Психологічні причини загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ”, були проаналізовані психологічних причин загибелі і поранень працівників органів внутрішніх справ під час виконання службових обов'язків. В своєму досліджені В.О. Лефтерев спробу узагальнити ситуації, за яких гинули або отримували поранення працівники ОВС [4 ], і виділив три групи типових травмонебезпечних ситуацій, які виникають у діяльності працівників ОВС:
   1) ситуації, пов'язані з виконанням повсякденної службової діяльності;
   2) ситуації, пов'язані з проведенням спеціальних операцій;
   3) ситуації, які виникають у позаслужбовий час.
   Аналіз літератури дозволив визначити фактори нетипових ситуацій (обставинний, діяльнісний, особистісний), психогенні фактори, що впливають на якість дій працівників ОВС (конфліктність, напруженість, дефіцит часу, велика інтенсивність навантажень, ризик, небезпека і ін.), нетипові фактори, які визначають специфічність виконання оперативно-службової діяльності із використанням транспортного засобу (дорожні, технічні, організаційно-технічні, психологічні, тактико-спеціальні); рівні регуляції реакції людини на нетипову ситуацію (адаптивна, неадаптивна і дезадаптивна поведінка).
   Екстремальні ситуації оперативно-службової діяльності були класифіковані нами на: швидкоплинні; довготривалі; з елементами невизначеності; що вимагають негайної готовності до оперативних дій; пов'язані із надходженням хибної інформації; “домінантного стану”; критичні.
   Таким чином, екстремальність - об'єктивно-суб'єктивна ознака чинників та ситуацій, оскільки вона залежить від об'єктивно властивих їм особливостей та від психологічної усталеності працівника ОВС.
   Феномен “професійна усталеність” був введений К.К.Платоновим. Автор розглядав це поняття як властивість особистості, в якій проявляється інтенсивність, дієвість професійної спрямованості, якщо професійна діяльність є для людини значущою. У вітчизняній науковій літературі Л.І.Божович було вперше поставлено завдання необхідності дослідження усталеності особистості. Невдовзі з'явилися праці, присвячені професійній усталеності молодих робітників. Тісно пов'язані з професійною усталеністю поняття емоційної та моральної усталеності, стресові ситуації та адаптація до них, усталеність в умовах сенсорної ізоляції, психологічна стійкість в умовах екстремальних швидкоплинних ситуацій, теорія установки.
   Під професійною усталеністю працівника органів внутрішніх справ ми розуміємо складну інтегративну якість, що забезпечує разом зі спеціальними здібностями швидке становлення працівника органів внутрішніх справ як майстра своєї справи; синтез властивостей і якостей його особистості, що дає можливість упевнено, самостійно, без емоційного напруження виконувати свою професійну діяльність у різних, часом непередбачуваних умовах упродовж усієї професійної діяльності з мінімальними помилками. Професійна усталеність у міліцейській діяльності передбачає здатність працівника органів внутрішніх справ не відхилятися від своїх особистісних установок, поглядів і переконань під час різноманітних впливів у процесі цієї діяльності.
   Для екстремальних ситуацій, що справляють на працівника ОВС несприятливий психологічний вплив та погіршують ефективність вирішення службових задач, характерне виникнення гострого внутрішнього конфлікту між вимогами, що висуває до нього службова діяльність, і його можливостями в даний момент. Цей конфлікт виникає або в результаті зростання вимог, висунутих до працівника міліції, або через зниження з якихось причин його можливостей. Саме тому одні й ті ж ситуації для різних працівників міліції можуть мати різну психологічну складність, ступінь екстремальності. Доцільно розрізняти ситуації:
   - психологічно оптимальні - які справляють сприятливий психологічний вплив на оперативного працівника ОВС та підвищують якість його дій;
   - параекстремальні - які викликають перенапруження та знижають якість виконання професійних дій;
   - екстремальні - які характеризуються граничним психічним напруженням, що його відчуває оперативний працівник ОВС, значним погіршенням діяльності;
   - гіперекстремальні - які викликають психологічні навантаження, що перевищують можливості працівника міліції, нестерпні для нього та припиняють його нормальну діяльність.
   Зрозуміло, що одні й ті ж ситуації для одного працівника ОВС можуть бути оптимальними, для другого - параекстремальними, для третього -екстремальними, для четвертого - гіперекстремальними. Більше того, одні й ті ж ситуації для одного й того ж працівника міліції можуть змінювати ступінь екстремальності при змінах його психологічної усталеності.
   Висновки і перспективи подальшого дослідження. Підводячи підсумки, слід зазначити, що в широкому розумінні безпека життєдіяльності вивчає проблеми захисту людей в різних видах діяльності (зокрема у правовій, трудовій, військовій, та він.) [3]. Важливість теми дослідження підвищується ще й тим, що у жодному виді діяльності неможливо досягти гарантій абсолютної безпеки, будь-яка діяльність у тому або іншому вигляді небезпечна, але особливо небезпечною сьогодні вважається професійна діяльність працівників ОВС.
   Діяльність працівників правоохоронних органів протікає нерідко в напружених, конфліктних ситуаціях, небезпечних для життя обставинах, в тому числі пов'язаних із застосуванням зброї. Навіть перевірка документів, зауваження на адресу порушника правил дорожнього руху, розвідувальне опитування, профілактична бесіда, очна ставка, допит наповнені психічною напругою і містять потенціал небезпеки професійної діяльності. В останнє десятиліття спостерігається тенденція зростання таких ситуацій і обставин в діяльності ОВС. Особливо важкі надзвичайні обставини, викликані явищами і факторами природного, техногенного чи соціального характеру, що нерідко порушують нормальне життя населення, загострюють суспільну небезпеку і порядок на конкретній території.
   Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ України - складна і багатоманітна проблема. Немає двох однакових працівників, як немає і двох однакових небезпечних ситуацій, у яких ці працівники діють.
   В нашій статті, ми мали не меті звернути увагу на організаційно-правові проблеми забезпечення особистої безпеки професійної діяльності працівників ОВС. Ці проблеми, на наш погляд, знаходяться у взаємозв'язку з зростаючими цифрами втрат особового складу міліції. Ми вважаємо, що тільки ретельне дослідження цієї теми і доведення її до суб'єктів організаційно-правового блоку може вплинути на розв'язання зазначеної проблеми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И, Щукин Б.П. Психогении в экстремальных условиях. - М., Медицина, 1991.
2. Забезпечення особистої безпеки працівників ОВС при виконані службових обов'язків: Науково-практичні рекомендації/ Г.О. Юхновець, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та інш.; Під ред. Я.Ю. Кондратьева. -К: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. - 47 с
3. Конопльов В.В. Деякі положення безпеки та умови її забезпечення // Часопис Київського університету права. - К, 2005. -№3. - С134-137.
4. Лефтерев В.О., Тімченко О.В. Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ: Монографія. -Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. - 324 с
5. Папкин А.И. Личная безопасность сотрудников ОВД. Тактика и психология безопасной деятельности. - М., 1996.
6. Чуносов М.О. Формування адекватної поведінки працівниками ОВС у ризиконебезпечних ситуаціях виконання оперативно-службових завдань: Автореф. дис. канд. псих, наук: 19.00.06// НУВС - X., 2005. - 20 с.
7. Тимченко А.В. Психологические аспекты состояния, поведения и деятельности людей в экстремальных условиях и методы их коррекции: Учебное пособие. - Харьков: ХВУ, 1997. - 184 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com