www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Розвиток фахової інноваційної культури особистості педагогічних працівників
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Розвиток фахової інноваційної культури особистості педагогічних працівників

О.М. Ігнатович

РОЗВИТОК ФАХОВОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

   В статті висвітлюються теоретико-методологічні основи розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників, проаналізовано основні методологічні підходи до визначеної проблеми та методологічні принципи.
   Актуальність проблеми розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників полягає у необхідності її розгляду як особливої передумови розвитку культури окремої особистості, так і суспільства в цілому. В Законі України “Про інноваційну діяльність” визначено правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлено форми стимулювання державою інноваційних процесів, спрямованих на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.
   Сучасний стан розвитку системи освіти в Україні характеризується педагогічними інноваційними процесами, які на основі збереження і розвитку освітніх досягнень вносять суттєві зміни в систему освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки і культури. У зв'язку з цим спостерігається розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх інновацій на засадах сучасної філософії освіти, і зростання дослідницького інтересу до вивчення психологічних основ розвитку інноваційної культури педагогічних працівників.
   Зміна парадигми суспільного розвитку, перехід до інформаційного суспільства зумовили виникнення особливих вимог до педагогічних працівників та розвитку інноваційного процесу в діяльності освітніх закладів. Реалізація інноваційного процесу в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах включає не тільки зміну структури і змісту освітніх програм, форм і методів організації учбового процесу, системне, комплексне застосування інноваційних технологій, але ще й розвиток інноваційної культури особистості, готовності до інноваційної діяльності - створення, сприйняття і використання інновацій у професійній діяльності.
   Розгляд проблеми особистісної готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності є важливим аспектом вивчення психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури, їх здатності створювати, впроваджувати та поширювати педагогічні інновації. Основні напрями розвитку особистісної готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності висвітлюються у працях Г.О. Балла, М.В. Бастуна, В.І. Джелалі А.П. Красовського, В.Л. Кулініченко, В.В. Рибалки [1 ;2;5; 16]. Готовність до інноваційної діяльності є особливим особистісним станом, який передбачає наявність у педагогічних працівників мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості, рефлексії.
   Суттєве значення для розробки проблеми розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників мають сучасні технології післядипломної освіти педагогічних працівників, які розглядаються у роботах І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало, В.О. Семиченко і розкривають інноваційні тенденції сучасної освіти та гуманістичну спрямованість освітніх інноваційних процесів [9; 15; 17].
   Закони і принципи інноваційних педагогічних процесів, що розкриті у працях В.М. Бегея, Ю.В. Васильєва, Л.І. Даниленко, І.М. Дичківської, В.І. Маслова [4;6] в значній мірі висвітлюють конкретно-історичну ситуацію розвитку сучасної освіти і зумовлюють перманентність і спрямованість процесів створення, впровадження і поширення педагогічних інновацій на розвиток інноваційної культури і цілісне оновлення педагогічної теорії і практики.
   Теоретичні основи педагогічної інноватики та закономірності інноваційного освітнього менеджменту, що охарактеризовані в багатьох наукових працях [3;7; 10; 11; 18]; психологічна теорії потенціалізації, що висвітлена у працях І.П. Манохи [ 13; 14]; теорія зміцнювання особистості, що розроблена у наукових працях П.В. Лушина [12], виступають необхідним підґрунтям для вивчення психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників, оскільки складають теоретико-методологічну основу педагогічної інноватики - науки про систему оновлених взаємовідносин між учасниками педагогічного процесу, об'єктом дослідження якої є інноваційні процеси, предметом дослідження - є педагогічні інновації, під якими розуміється не лише кінцевий продукт застосування новизни у педагогічному процесі з метою зміни (якісного покращання) його суб'єкта та об'єктів й отримання кінцевого ефекту, а й процедурою їхнього постійного оновлення, що характеризується інноваційною культурою педагогічних працівників.
   Інноваційна культура педагогічних працівників - це один із складних і малодосліджених об'єктів наукового пошуку психологічної науки, тому визначення цього поняття стосується більш професійних аспектів. Так, І.М. Дичківська визначає інноваційну культуру педагогічних працівників як систему “освоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системоутворюючим елементом якої є цінності інноваційного плану” [6, 338].
   В Законі України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” інноваційна культура визначається як складова інноваційного потенціалу, що характеризує рівень освітньої, загальнокультурної і соціально-психологічної підготовки особистості та суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах [8].
   На цій основі фахову інноваційну культуру ми розглядаємо як інтегративний механізм розгортання інноваційної педагогічної діяльності, що складається з таких компонентів, як: фахова та інноваційна компетентність, інноваційне спрямування особистості, готовність до інноваційної діяльності, інноваційна активність, інноваційна сприйнятливість педагогічних працівників, функціонування яких забезпечує процес професійної діяльності і розвиток особистості педагогічних працівників, детермінує особистісні зміни і зміни освітнього простору.
   Фахову інноваційну культуру особистості фахівців становлять професійні засоби особистісного розвитку, що забезпечують інноваційний спосіб педагогічної діяльності. Адже, інноваційна діяльність педагогічних працівників як особливий вид професійної діяльності спрямована на оновлення системи освіти відповідно до потреб та інтересів суспільства та індивідуальних потреб особистості. Вона охоплює процеси особистісної взаємодії, творчої діяльності, діяльності щодо освоєння та застосування педагогічними працівниками освітніх інновацій, а також процес особистісного розвитку - постійне удосконалення властивостей особистості і здібностей.
   Складність визначеної проблеми зумовлює потребу теоретичного обґрунтування психологічних основ процесу розвитку фахової інноваційної культури, її закономірностей, а також визначення психологічних механізмів розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів.
   Вирішення проблеми вивчення психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників вимагає використання сучасних методологічних підходів таких, як: аксіологічний, діяльнісний, особистісний, системний, синергетичний, культурологічний.
   Так, представники аксіологічного (соціально-ціннісного) підходу розуміють його як такий, що визначає культуру як систему цінностей. Для нашого дослідження аксіологічний підхід має велике значення тому, що однією з провідних функцій психологічного механізму розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників є забезпечення процесу формування у педагогічних працівників ціннісного відношення до інноваційної педагогічної діяльності, яке відбувається в ході усвідомлення педагогічними працівниками цінностей, що складають внутрішню основу їхньої готовності до інноваційної педагогічної діяльності.
   Представники діяльнісного підходу визначають культуру як специфічний спосіб людської діяльності. Цей підхід дозволяє в контексті нашого дослідження розглядати взаємозв'язок фахової інноваційної культури педагогічних працівників та інноваційної педагогічної діяльності. Адже в процесі інноваційної педагогічної діяльності відбувається: удосконалення теоретичних фахових і спеціальних знань, практичних навичок, що необхідні педагогічним працівникам для її виконання; поповнення її цінностями; розвиток особистісних властивостей і мотивації, що забезпечують цілеспрямовану діяльність педагогічних працівників щодо створення та реалізації інновацій; розвиток чутливості сприйняття педагогічними працівниками педагогічних інновацій.
   Таким чином, діяльнісний підхід розкриває зв'язок фахової інноваційної культури та інноваційної діяльності педагогічних працівників. У процесі інноваційної педагогічної діяльності створюється фахова інноваційна культура, а розвиток і вдосконалення інноваційної педагогічної діяльності сприяє розвитку фахової інноваційної культури.
   Представники особистісного підходу визначають культуру як процес і результат зміни самої людини, її становлення як творчої особистості, тобто людина стає творчою особистістю в процесі оволодіння культурою, яка має особистісно-творчу природу: відображає результати розвитку творчої особистості в процесі взаємодії культури, особистості та творчості. Особистісний підхід є дуже важливим для вивчення фахової інноваційної культури як зафіксованої, опредмеченої в цінностях та особистісних властивостях інноваційної діяльності педагогічних працівників.
   Оволодіваючи фаховою інноваційною культурою, педагогічні працівники збагачують і змінюють власну особистість. Такий підхід дає можливість констатувати, що вирішення проблеми розвитку фахової інноваційної культури включає вирішення питання взаємодії педагогічних працівників з інноваційною інформацією, інноваційною продукцією, інноваційними технологіями, інноваторами та інноваціями, в процесі якої відбувається взаємообмін, взаємозбагачення та саморозвиток. Крім того, можна стверджувати, що фахова інноваційна культура педагогічних працівників має особистісно-творчу природу. Взаємодія педагогічних працівників - інноваторів забезпечує актуалізацію фахової інноваційної культури, яка відображає результати розвитку інноваційної сфери в процесі інноваційної педагогічної діяльності. Це робить можливим формування інноваційно спрямованої особистості.
   Системний підхід став одним з найважливіших напрямків методологічного забезпечення наукового пошуку в різних сферах наукового знання. У психології та педагогиці системний підхід одержав достатній розвиток і визнається важливою теоретичною умовою наукової організації навчального процесу у вищому навчальному закладі, оскільки орієнтує на розкриття цілісності об'єкта, механізмів, що її забезпечують, виявлення різноманіття зв'язків складного об'єкта, аналіз інтегративних властивостей об'єкта, виявлення різних зв'язків і структури.
   На основі ознак системи можна виокремити основні властивості, що мають значення для дослідження психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників як системного явища: відкритість, динамічність, цілеспрямованість, багатофункціональність, саморозвивальність, самокерованість.
   Ці психологічні ознаки професійної діяльності мають безпосереднє відношення до інноваційної педагогічної діяльності і допомагають зрозуміти структурно-функціональний зміст психологічного механізму розвитку фахової інноваційної культури.
   Синергетичний підхід доповнює системний і характеризує процеси оновлення, які відбуваються в умовах порушення рівноваги, стохастики, нововведень, соціальних перетворень. Даний науковий підхід ґрунтується на засадах синергетики - науки про неврівноважені фазові переходи, що протікають і відкритих системах.
   Застосування синергетичного підходу до побудови системи педагогічної діяльності учителя характеризується багатоваріантністю, наявністю скритих установок, формуванням ланок, яких бракує, і самопобудовою цілісного образу в динамічних умовах освітнього процесу і наукового прогресу. Він реалізується через такі основні ідеї: принципова відкритість (не замкненість) системи роботи учителя; не лінійність розвитку даної системи, що може бути розгорнута засобом ідей багатоваріантності, альтернативності шляхів розвитку (різноманітність підходів, напрямів), ідеї вибору альтернатив; самоорганізація когнітивних складових (компонентів, елементів).
   Синергетичний підхід до вивчення психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури потребує опори на інноваційні процеси в освіти, інноваційну педагогічну діяльність, а також на систему знань про інноватику, інноваційну педагогіку, на прогнозування впливу інноваційних освітніх технологій на розвиток фахової інноваційної культури педагогічних працівників. Це вимагає більш плідного та глибокого вивчення зазначеного феномену.
   Культурологічний підхід дозволяє розглядати педагогічних працівників як таких, що сконцентрували у собі усі інноваційні культурні досягнення в галузі освіти.
   Сутність культурологічного підходу виявляється:
   1) у визнанні особистості як вищої цінності, що здатна реалізувати культурно-етнічні ідеї в процесі інноваційної педагогічній діяльності;
   2) у взаєморозумінні та взаємодовірі учасників різних культур інноваційної педагогічної діяльності;
   3) в орієнтації педагогічних працівників в естетичних, моральних, екологічних, правових, професійних та інших цінностей й специфіці прояву їх у регіоні.
   4) в індивідуалізації процесів оволодіння культурою та створення елементів культури в процесі інноваційної педагогічної діяльності.
   Вищезазначені науково-психологічні підходи не в повній мірі пояснюють психологічну специфіку розвитку фахової інноваційної культури. З цією метою нами визначено і обґрунтовано інноваційно-особистісний підхід до розв'язання проблеми розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників, сутність якого полягає в тому, що в структурі інноваційної педагогічної діяльності, в ході якої відбувається розвиток інноваційної особистості педагогічних працівників, може бути виділена сукупність психологічних технологій, які утворюють цілісну систему: створення педагогічних інновацій; вивчення, обробки і перетворення існуючих педагогічних інновацій; реалізації педагогічних інновацій, їх використання розповсюдження, збереження і захисту; розвитку особистості інноваторів; формування відношень особистісного, колективного і соціального характеру та розвиток фахової інноваційної культури.
   Дослідження психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури здійснюється за певними принципами, які розглядаються нами як методологічна основа вивчення даного феномену.
   Методологічні принципи характеризують і організовують науково-дослідницьку діяльність з означеної проблеми, охоплюють всі її етапи та зумовлюють її успішність і ефективність. Розглянемо їх детальніше.
   Принцип детермінізму визначає філогенетичні та онтогенетичні причини виникнення психіки та її закономірну зумовленість. В контексті нашого дослідження означений принцип має велике значення, оскільки на його основі розгляд психологічних основ розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників передбачає урахування чи передбачення дійсних детермінант цього розвитку, якими є процес, умови і результат інноваційної педагогічної діяльності. Як психічне утворення фахова інноваційна культура детермінується процесом, умовами і результатами актуальної і потенційної взаємодії особистості з об'єктами-суб'єктами педагогічних інновацій і в той же час сама виступає важливою детермінантою інноваційної діяльності.
   За принципом відображення фахова інноваційна культура забезпечує інноваційну педагогічну діяльність - засвоєння, використання і розповсюдження інноваційних технологій, і як вищий рівень психічного відображення - їх створення і творення нового досвіду фахової інноваційної культури.
   Принцип єдності психіки та діяльності. Фахова інноваційна культура виступає як внутрішній, ідеальний план інноваційної діяльності. Такий внутрішній план, як психічна модель процесу створення, засвоєння і розповсюдження педагогічних інновацій, дозволяє орієнтуватися в різних умовах інноваційного освітнього процесу і забезпечує постійний розвиток фахової інноваційної культури.
   Принцип цінності особистості дозволяє розглядати особистість як первинну - вихідну цінність, яка забезпечує ефективність інноваційної педагогічної діяльності. Саме шляхом піднесення особистості та усунення факторів її приниження можливо досягнути свідомого розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників.
   Фахова інноваційна культура як поняття психолого-педагогічної науки відноситься і до сфери педагогічної інноватики. Тому є доцільним, розглядати закони інноватики як необхідні принципи дослідження основ розвитку фахової інноваційної культури.
   Так, І.М. Дичківська детально характеризує такі закони педагогічної інноватики, як: закон незворотної дестабілізації педагогічного інноваційного середовища; закон фінальної реалізації інноваційного процесу; закон стереотипізації педагогічних інновацій; закон циклічного повторення, зворотності педагогічних інновацій [6, с 37-38].
   У сучасній теорії педагогіки важливими є принципи інноваційності, до яких віднесено: принцип організованої інноваційної зміни станів освіти; принцип переходу від стихійних механізмів перебігу інноваційних процесів до свідомо керованих; принцип інформаційної, матеріально-технічної, кадрової забезпеченості реалізації основних етапів інноваційних освітніх процесів; принцип прогнозування зворотних або незворотних структурних змін в інноваційному соціально-педагогічному середовищі; принцип посилення стійкості інноваційних процесів; принцип прискорення розвитку інноваційних процесів у системі освіти; принцип підтримки інноваційної ініціативи, творчості, самодіяльності і самостійності об'єктів управління.
   На основі теоретичного аналізу вищевикладених принципів та законів інноватики нами визначені шість методологічних принципів дослідження основ розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників:
   1. Принцип багатоплановості. Фахова інноваційна культура як психічне явище розгортається одночасно в декількох планах, що розкривають масштаби її організації. Ми розглядаємо чотири плани аналізу фахової інноваційної культури педагогічних працівників. Перший відображає взаємозв'язок і взаємодію фахової інноваційної культури з відповідними видами культури: психологічною, педагогічною, професійною тощо. А сама фахова інноваційна культура розглядається як: 1) складова і суб'єктивне відображення об'єктивного досвіду психологічної, педагогічної, професійної та інноваційної культури; 2) чинник і регулятор інноваційної педагогічної діяльності.
   Другий план визначає сукупність компонентів педагогічної діяльності: професійно-підготовчого, творчо-пізнавального та інноваційно-реалізуючого та компонентів фахової інноваційної культури як відносно самостійну цілісність. Кожний з цих компонентів є відносно самостійним функціональним утворенням і забезпечує різні форми взаємозв'язку особистості педагогічних працівників з інноваційним педагогічним середовищем.
   Третій план фіксує фахову інноваційну культуру в її співвідношенні з інноваційним педагогічним середовищем і досвідом педагогічних інновацій. Так, взаємодіючи з інноваційним педагогічним середовищем, педагогічні працівники стають носіями відповідного досвіду і виступають як фахівці інноваційного спрямування, тобто мають чітку мотивацію інноваційної діяльності, визначену інноваційну позицію, можуть не тільки підтримувати інновацію, але й ініціювати її.
   Четвертний план розкриває фахову інноваційну культуру педагогічних працівників як розвиток особистісних, професійно-психологічних, психофізіологічних та індивідуально-типологічних якостей педагогічних працівників, завдяки якому здійснюється засвоєння інноваційної діяльності, відображення у свідомості педагогічних працівників та збагачення цінностей фахової інноваційної культури.
   2. Принцип багатомірності. Фахова інноваційна культура педагогічних працівників багатогомірне явище. Кожне окреме її вимірювання, яким би аргументованим і важливим воно не було, не може охопити фахову інноваційну культуру як психічне явище в цілому. Тому цілісне уявлення про фахову інноваційну культуру вимагає аналізу і синтезу всій різноманітності її аспектів та проявів.
   3. Принцип вертикальності. Фахова інноваційна культура має вертикальну структуру. Як відносно самостійне психічне утворення фахова інноваційна культура диференціюється на взаємопов'язані рівні: мотиваційний, цільовий та інструментальний і складається з професійних: знань, умінь, навиків, цінностей і засобів особистісного розвитку, що забезпечують інноваційний спосіб педагогічної діяльності і ціннісне відношення до неї.
   4. Принцип ієрархічності. Фахова інноваційна культура характеризується ієрархічною структурою особливостей різного порядку: психологічних, педагогічних особистісних, професійних та інноваційних. Класифікація цих особливостей можлива як результат різноманітних комплексних досліджень означеного феномену.
   5. Принцип взаємозумовленості. Розвиток фахової інноваційної культури в процесі інноваційної педагогічної діяльності здійснює активний вплив на процес професійної діяльності і розвиток особистості педагогічних працівників. Виступаючи регулятором інноваційної поведінки педагогів та інноваційної педагогічної діяльності, фахова інноваційна культура стає детермінантою особистісних змін і змін освітнього простору.
   6. Принцип взаємоперебігу. Фахова інноваційна культура є динамічною і постійно розвивається. Психологічна структура динаміки фахової інноваційної культури характеризується перебігом актуального досвіду фахової інноваційної культури у потенційний (перспективний) і потенційного - в актуальний, а також забезпечує перехід від творчо-пізнавального і професійно-підготовчого до інноваційно-реалізуючого компонентів педагогічної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балл Г.О. Творчість як атрибут культури і особистості. Проблеми і напрями розвитку особистісної готовності педагогічних працівників та учнів професійного ліцею до творчої та інноваційної діяльності: Збірник науково-методичних матеріалів. - К.: ІПППО АПН України та УПТО ГУОН КМДА, 2006. - С19- 26.
2. Бастуй М.В. Культура міжособистісного спілкування. Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти: Навчально-методичний посібник . - К.: ІПППО АПН України, 2005. - С. 43-54.
3. Ващенко Л.М. Система управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: Дис. на здоб. наук. ступ, доктора пед. наук: 13.00.04. -К.,2006. - С.536.
4. Даніленко Л.І. Інноваційний освітній менеджмент. Навч.посібник. - К.: Главник, 2006. - 144 с
5. Джелали В.И., Кулиниченко В.Л., Моисеенко В.В. Инновационная культура - основа, движитель и определитель направления и качества развития социума и личности // Винахідник і раціоналізатор,2002, №4. - С.5-11.
6. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч.посібник. - К.: Академвидав, 2004. - 351 с
7. Загвязинский В.И. Инновационные процессы в образовании и педагогическая наука // Инновационные процессы в образовании: Сборник научных трудов. - Тюмень, 1990. - 256 с.
8. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” №433-IV від 16 січня 2003 року.
9. Зязюн І.А. Педагогіка добра:ідеали і реалії:науково-методичний посібник. -К.: МАУП, 2000. - 312 с
10. Коломинский Я.Л. Психологическая культура - условие и цель деятельности психолога // Психология. - № 2 (19), Минск. - 2000 -С.4-19.
11. Кремень В. Г. Філософія освіти XXI століття / В. Г. Кремень // Педагогіка і психологія. - 2003. - №1. - С. 15.
12. Лушин П. В. Психология личностного изменения. - Кировоград, 2002. - 360 с.
13. Маноха І.П. Психологія потаємного “Я” - К.: Поліграфкнига, 2001. -448 с.
14. Маноха І.П. Історія психології XX століття: навч. посіб. [2-е вид.] / І.П. Маноха, В.А. Роменець - К.: Либідь, 2003. - 948 с.
15. Ничкало Н. Г. Професійна освіта і навчання: проблеми взаємозв'язку з ринком праці / Ю. Вайс, Н. Ничкало, А. Сімак [та ін.] / / Формування широкої кваліфікації робітників: Вклад ПТО у розвиток трудового потенціалу XXI століття (зб. матер., підгот. у рамках реалізації укр.-нім. Проекту “Підтримка реформи професійно-технічної освіти в Україні”) . - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. - 168 с - С. 134-147.
16. Рибалка В.В. Визначення поняття психологічної культури особистості у міждисциплінарному контексті. Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти: Навчально-методичний посібник. - К.: ІПППО АПН України, 2005. -С 8-17.
17. Семиченко В. А. Актуальні проблеми реформування системи післядипломної освіти в Україні / В. А. Семиченко // Післядипломна освіта в Україні. - № 2. - 2002. - С 56-60.
18. Хуторской А.В. Педагогическая инноватика: методология, теория, практика: Научное издание. - М.: Изд-во УНЦ ДО, 2005. - 222 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com